Відпочивали з чоловіком у червні.
Мета поїздки – тихий, спокійний відпочинок удвох – далеко від плити та міської метушні, до того ж я великий любитель лісів і ніколи не була у Карпатах.
Трансфер:
300 грн. - від залізничної станції у Воловці - близько 25 хвилин по закарпатському "серпантину". Нас забирала не машина готелю, а місцевий дядько на "Ладі" (? ! ). Дядько хороший, а от "Лада" сильно пропахла бензином. З готелю на вокзал вже набагато краще - хюндай, але теж особистий. Хоча при готелі стояли комфортабельні іномарки з логотипом готелю, мінівени та мікроавтобуси. Я так розумію, що місцеві на районі підробляють на трансфер для готелю. І якщо гостей приїжджає не більше двох, то готельний транспорт бензин не витрачає.
Територія:
Готель розташований на невеликому піднесенні під горою. Територія Оцінка: 3 Територія зовсім невелика: парковка, пару дитячих майданчиків, тераса з мангалом і невеликим відкритим басейном, мотузковий парк і навіть тир (! ), Який представляв їх себе продіряву стінку розміром з людини. Сам готель також невеликий і поділений на 3 корпуси - головний, spa-корпус та "Скандинавія". Все чисто, доглянуто, акуратно, гарно.
Околиці:
Якщо ви любитель погуляти, хоч би десь, то окрім прилеглих сіл – тут просто ніде. Сходив в один бік від готелю – одне село, у другий – друге – кілька будиночків уздовж дороги. Правда за будиночками височіють зелені гори, а вздовж них – гірська річка, так що це ґрунтовно прикрашає враження. Ну і за бажання все це і навіть набагато більше, можна оглянути за кермом велосипеда, який можна орендувати в цьому чи будь-якому іншому готелі за 50 грн. /год.
Погода:
Погода мінлива - прохолода-хмарність-дощ-сонце-спека-духота-підвищена вологість… Це все може відбуватися протягом одного дня. Мені підходить. Аромат лісу скрізь! Те, що лікар прописав.
Проживання:
Нас розмістили у корпусі "Скандинавія" у номері "стандарт". Сам корпус – дерев'яний, зі зрубу, що надає номерам дуже затишний провінційний стиль. Дуже миле бузкове фарбування стін зсередини.
До номеру жодних нарікань немає. Передпокій з великим дзеркалом, банкеткою, вішалкою для верхнього одягу, шафою-купе, в якому були халати, додаткова подушка, сейф і вішалки. Теплої ковдри/пледу – не було. У перші кілька досить прохолодних днів задовольнялися кондиціонером.
У ванній кімнаті відзначу дуже зручну раковину. І що найприємніше – постійна наявність гарячої води.
А справа в тому, що поруч із корпусом знаходилася котельня, яка безупинно топилася дровами, аромат диму від яких, що іноді потрапляв у наш бік при зміні напряму вітру, створював ще більш сільську атмосферу.
У номері дуже зручне двоспальне ліжко, телевізор (близько 20 каналів), кондиціонер, міні-бар (платний). Wi-Fi у цьому корпусі майже не ловить – лише в головному.
Єдиний мінус номера і, напевно, всього корпусу - це майже 100% чутність - навіть при не гучній розмові.
Обслуговування:
До персоналу теж жодних нарікань немає – всі ввічливі, всі допоможуть, підкажуть, компетентні загалом. Прибирання номера проводилося щодня. Зміна рушників – за бажанням. Зміна постелі – у нас міняли 2 рази на тиждень.
Ігрова кімната:
Виявили ми дитячу ігрову кімнату з парою стаціонарних ПК, приставкою, настільними іграми та ура! – тенісним столом, який одразу й випробували.
Дозвілля та інші послуги:
Оскільки ми не любителі басейнів, спа, та інших послуг, на які заманюють туристів, ми обмежилися лише велопрокатом.
Екскурсії:
Оскільки в наші плани не входив активний відпочинок, то ми ніяких екскурсій не замовляли, але при бажанні готель набирає групи для відвідування озера Синевир, гори Пікуй, місцевих Замків та навіть термальних джерел у Косині (гігієнічність яких викликає великий сумнів за такої кількості народу – рекомендую погуглити).
Живлення:
За всієї розкрученості цієї мережі готелів, обслуговуванні, наборі доп. послуг, «шведський стіл» - це той гачок, на який трапляється багато хто і згодом не знає як реагувати - розчаровуватися, приймати як є або шукати вихід із ситуації. Хоча деякі невибагливі радіють – люди різні. Відразу обмовлюся - якщо ви до цього хоч раз були в Туреччині чи Єгипті, скуштували повною мірою сервіс «ол інклюзів» і сподіваєтеся хоча б на слабку подобу ТОГО «шведського столу», розслабтеся і не сподівайтеся. Гурманам із тонкими смаковими рецепторами тут взагалі робити нічого. Вегетаріанцям – тим паче, запасайтеся хлібцями та беріть усе із собою. Для кого харчування - не головне, для людей всеїдних - все дуже підійде.
Я ж розповідаю – виключно наше з чоловіком особисте враження.
Меню:
Ранок – булочки з кунжутом (на смак як хліб арнаутка), пластівці, мюслі, масло, мед, повидло (2 види), твердий сир, бринза, ковбаса (з синім відтінком), сосиски, каша (гречка чи рис), сирники з родзинками (стрімкі на вигляд), млинці (гума і те м'якше), млинці (досить непогані, були всього 2 рази), омлет, яєчня). Ах так, фрукти – дерев'яна полуниця, зморщена черешня, яблучка «голден», шматочки апельсин, сухофрукти – родзинки, чорнослив.
Обід – найсмачніше з усього, що було – хек, смажена в клярі (один раз за весь тиждень), картопля (молода, запечена, згодом недоїдена і розігріта ще кілька разів), пюре – потонуле в олії, каші (гречка, рис (часто з розмороженими (влітку-! ) овочами), пшенична, ячна, бануш з бринзою) - не кожна і не завжди з маслом, м'ясо (у дуже невеликих варіаціях, курка, котлета «бужок»), супи - гороховий (один раз за тиждень), борщ (один раз), гречаний, рисовий, курячий бульйон, салати – нарізка овочів окремо або разом (капуста, пекінка, помідори, огірки – овочі тепличні, майже несмачні). Солодощі – ВСЬОГО! дві зірки «бенкету» - круасани з шоколадом та шарики з малиновим варенням – не те, щоб несмачні, але! - кожен день… окремо або разом… в обід і на вечерю… упереміш зі свіжими та «підгуляли»… часто підігріті (щоб не помітно, що «підгуляли»). Ще були «печінки» – які у нас навіть у переходах не скрізь продають.
Напої - компот, сік апельсиновий, чай Ліптон в асортименті, кава зернова.
Вечеря – майже те саме, що на обід, тільки без першої.
Ох, «Совку», коли ж ти нас покинеш…
Якщо навіть брати совкове меню – то навіть із цих продуктів можна придумати щонайменше вдвічі більше варіацій страв – ті ж деруни, зрази, гречаники, а яка у нас різноманітна українська кухня…
З вищепереліченого далеко не все подавалося відразу - один (рідко два) вид каші, пара супчиків, пару м'ясних страв, пара нарізок овочів, круасани та/або слойки, хліб. Не все свіжоприготовлене - нерідко підігріте або переготовлене вдруге.
Замовити щось окремо – не готують, піти щось купити за територією готелю – до найближчого магазину в селі – півгодини ходу, в якому ціни спеціально для туристів – шоколадка Рошен – 35 грн (для порівняння у Києві – 15) та вибору немає , овочів та фруктів – ні.
У ресторані з того, що можна було окремо замовити – це алкоголь, чаї-кав'ярні, морозиво (смачне! ) – в асортименті.
Так, голодними не залишитеся, можна сидіти на кашах та овочевих нарізках, у кого машина – можна з'їздити до Ужгорода чи Мукачевого, затарити багажник. Можна відвідувати ресторанчики при найближчих турбазах (якщо взяли із собою гроші) - меню там звичайно різноманітніше, вибрати є що, але! - Адже справа не в цьому, а в тому, що ви ВЖЕ заплатили за 3-х разове харчування, яке входить у вартість проживання і їхали на відпочинок з метою - не думати - а що б перекусити, щоб у животі не бурчало - або пити активоване вугілля після «бужка».
Підсумок:
Якби не харчування, я поставила б готелю тверду 4-рку, навіть із плюсом – як для України, це рівень, наближений до Європи. В іншому – ми хотіли тихий спокійний відпочинок на природі – ми його здобули. Відіспалися, надихалися повітрям, нагулялися, надивилися на зелень.
Невелика застереження для тих, у кого алергія на маленьких дітей – не знаю як узимку, але влітку їхня кількість дорівнює один до двох по відношенню до дорослих.
Мета поїздки – тихий, спокійний відпочинок удвох – далеко від плити та міської метушні, до того ж я великий любитель лісів і ніколи не була у Карпатах.
Трансфер:
300 грн. - від залізничної станції у Воловці - близько 25 хвилин по закарпатському "серпантину". Нас забирала не машина готелю, а місцевий дядько на "Ладі" (? ! ). Дядько хороший, а от "Лада" сильно пропахла бензином. З готелю на вокзал вже набагато краще - хюндай, але теж особистий. Хоча при готелі стояли комфортабельні іномарки з логотипом готелю, мінівени та мікроавтобуси. Я так розумію, що місцеві на районі підробляють на трансфер для готелю. І якщо гостей приїжджає не більше двох, то готельний транспорт бензин не витрачає.
Територія:
Готель розташований на невеликому піднесенні під горою. Територія Оцінка: 3 Територія зовсім невелика: парковка, пару дитячих майданчиків, тераса з мангалом і невеликим відкритим басейном, мотузковий парк і навіть тир (! ), Який представляв їх себе продіряву стінку розміром з людини. Сам готель також невеликий і поділений на 3 корпуси - головний, spa-корпус та "Скандинавія". Все чисто, доглянуто, акуратно, гарно.
Околиці:
Якщо ви любитель погуляти, хоч би десь, то окрім прилеглих сіл – тут просто ніде. Сходив в один бік від готелю – одне село, у другий – друге – кілька будиночків уздовж дороги. Правда за будиночками височіють зелені гори, а вздовж них – гірська річка, так що це ґрунтовно прикрашає враження. Ну і за бажання все це і навіть набагато більше, можна оглянути за кермом велосипеда, який можна орендувати в цьому чи будь-якому іншому готелі за 50 грн. /год.
Погода:
Погода мінлива - прохолода-хмарність-дощ-сонце-спека-духота-підвищена вологість… Це все може відбуватися протягом одного дня. Мені підходить. Аромат лісу скрізь! Те, що лікар прописав.
Проживання:
Нас розмістили у корпусі "Скандинавія" у номері "стандарт". Сам корпус – дерев'яний, зі зрубу, що надає номерам дуже затишний провінційний стиль. Дуже миле бузкове фарбування стін зсередини.
До номеру жодних нарікань немає. Передпокій з великим дзеркалом, банкеткою, вішалкою для верхнього одягу, шафою-купе, в якому були халати, додаткова подушка, сейф і вішалки. Теплої ковдри/пледу – не було. У перші кілька досить прохолодних днів задовольнялися кондиціонером.
У ванній кімнаті відзначу дуже зручну раковину. І що найприємніше – постійна наявність гарячої води.
А справа в тому, що поруч із корпусом знаходилася котельня, яка безупинно топилася дровами, аромат диму від яких, що іноді потрапляв у наш бік при зміні напряму вітру, створював ще більш сільську атмосферу.
У номері дуже зручне двоспальне ліжко, телевізор (близько 20 каналів), кондиціонер, міні-бар (платний). Wi-Fi у цьому корпусі майже не ловить – лише в головному.
Єдиний мінус номера і, напевно, всього корпусу - це майже 100% чутність - навіть при не гучній розмові.
Обслуговування:
До персоналу теж жодних нарікань немає – всі ввічливі, всі допоможуть, підкажуть, компетентні загалом. Прибирання номера проводилося щодня. Зміна рушників – за бажанням. Зміна постелі – у нас міняли 2 рази на тиждень.
Ігрова кімната:
Виявили ми дитячу ігрову кімнату з парою стаціонарних ПК, приставкою, настільними іграми та ура! – тенісним столом, який одразу й випробували.
Дозвілля та інші послуги:
Оскільки ми не любителі басейнів, спа, та інших послуг, на які заманюють туристів, ми обмежилися лише велопрокатом.
Екскурсії:
Оскільки в наші плани не входив активний відпочинок, то ми ніяких екскурсій не замовляли, але при бажанні готель набирає групи для відвідування озера Синевир, гори Пікуй, місцевих Замків та навіть термальних джерел у Косині (гігієнічність яких викликає великий сумнів за такої кількості народу – рекомендую погуглити).
Живлення:
За всієї розкрученості цієї мережі готелів, обслуговуванні, наборі доп. послуг, «шведський стіл» - це той гачок, на який трапляється багато хто і згодом не знає як реагувати - розчаровуватися, приймати як є або шукати вихід із ситуації. Хоча деякі невибагливі радіють – люди різні. Відразу обмовлюся - якщо ви до цього хоч раз були в Туреччині чи Єгипті, скуштували повною мірою сервіс «ол інклюзів» і сподіваєтеся хоча б на слабку подобу ТОГО «шведського столу», розслабтеся і не сподівайтеся. Гурманам із тонкими смаковими рецепторами тут взагалі робити нічого. Вегетаріанцям – тим паче, запасайтеся хлібцями та беріть усе із собою. Для кого харчування - не головне, для людей всеїдних - все дуже підійде.
Я ж розповідаю – виключно наше з чоловіком особисте враження.
Меню:
Ранок – булочки з кунжутом (на смак як хліб арнаутка), пластівці, мюслі, масло, мед, повидло (2 види), твердий сир, бринза, ковбаса (з синім відтінком), сосиски, каша (гречка чи рис), сирники з родзинками (стрімкі на вигляд), млинці (гума і те м'якше), млинці (досить непогані, були всього 2 рази), омлет, яєчня). Ах так, фрукти – дерев'яна полуниця, зморщена черешня, яблучка «голден», шматочки апельсин, сухофрукти – родзинки, чорнослив.
Обід – найсмачніше з усього, що було – хек, смажена в клярі (один раз за весь тиждень), картопля (молода, запечена, згодом недоїдена і розігріта ще кілька разів), пюре – потонуле в олії, каші (гречка, рис (часто з розмороженими (влітку-! ) овочами), пшенична, ячна, бануш з бринзою) - не кожна і не завжди з маслом, м'ясо (у дуже невеликих варіаціях, курка, котлета «бужок»), супи - гороховий (один раз за тиждень), борщ (один раз), гречаний, рисовий, курячий бульйон, салати – нарізка овочів окремо або разом (капуста, пекінка, помідори, огірки – овочі тепличні, майже несмачні). Солодощі – ВСЬОГО! дві зірки «бенкету» - круасани з шоколадом та шарики з малиновим варенням – не те, щоб несмачні, але! - кожен день… окремо або разом… в обід і на вечерю… упереміш зі свіжими та «підгуляли»… часто підігріті (щоб не помітно, що «підгуляли»). Ще були «печінки» – які у нас навіть у переходах не скрізь продають.
Напої - компот, сік апельсиновий, чай Ліптон в асортименті, кава зернова.
Вечеря – майже те саме, що на обід, тільки без першої.
Ох, «Совку», коли ж ти нас покинеш…
Якщо навіть брати совкове меню – то навіть із цих продуктів можна придумати щонайменше вдвічі більше варіацій страв – ті ж деруни, зрази, гречаники, а яка у нас різноманітна українська кухня…
З вищепереліченого далеко не все подавалося відразу - один (рідко два) вид каші, пара супчиків, пару м'ясних страв, пара нарізок овочів, круасани та/або слойки, хліб. Не все свіжоприготовлене - нерідко підігріте або переготовлене вдруге.
Замовити щось окремо – не готують, піти щось купити за територією готелю – до найближчого магазину в селі – півгодини ходу, в якому ціни спеціально для туристів – шоколадка Рошен – 35 грн (для порівняння у Києві – 15) та вибору немає , овочів та фруктів – ні.
У ресторані з того, що можна було окремо замовити – це алкоголь, чаї-кав'ярні, морозиво (смачне! ) – в асортименті.
Так, голодними не залишитеся, можна сидіти на кашах та овочевих нарізках, у кого машина – можна з'їздити до Ужгорода чи Мукачевого, затарити багажник. Можна відвідувати ресторанчики при найближчих турбазах (якщо взяли із собою гроші) - меню там звичайно різноманітніше, вибрати є що, але! - Адже справа не в цьому, а в тому, що ви ВЖЕ заплатили за 3-х разове харчування, яке входить у вартість проживання і їхали на відпочинок з метою - не думати - а що б перекусити, щоб у животі не бурчало - або пити активоване вугілля після «бужка».
Підсумок:
Якби не харчування, я поставила б готелю тверду 4-рку, навіть із плюсом – як для України, це рівень, наближений до Європи. В іншому – ми хотіли тихий спокійний відпочинок на природі – ми його здобули. Відіспалися, надихалися повітрям, нагулялися, надивилися на зелень.
Невелика застереження для тих, у кого алергія на маленьких дітей – не знаю як узимку, але влітку їхня кількість дорівнює один до двох по відношенню до дорослих.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (2)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
ІНШІ ВІДГУКИ ПРО ГОТЕЛЬ
- Хороший готель для проживання сімей з дітьми
- Дуже сподобалося)))
- Дуже сподобалось
- Готель дуже хороший, рекомендую
- Дуже гарний готель
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ