12 декабря 2016 года, день седьмой, красивый.
В этот день красивость всего на свете просто зашкаливала.
А каким еще может быть день когда ты просыпаешься и первое что ты видишь, это прекрасная бухта Халонг. И пусть хмуро этим утром, и пусть небо затянули тучи, но все равно на Катбе красиво и радостно.
Смотрим направо. Красиво? )
Смотрим налево. Радостно? )
Сегодня мы намерены остров покинуть и здесь есть два пути:
1. Взять комбо билет и уехать в Ханой.
2. Перебраться в Халонг (город) и там попытаться еще раз выйти в море.
Есть еще вариант уйти так, как пришли, - взять комбо билет и уехать в Хайфон, но нам туда не надо.
Нам очень хочется выйти в море еще раз и попасть на остров Титов. Скажу вам по секрету, что фамилия у моих попутчиков Титовы и я очень жаждала сфотографироваться с Титовыми на их острове. Прям мечта у меня была такая. А здесь, на Катбе, оказалось, что на остров Титов ходят кораблики только из Халонга.
Вообще, давно разработан простой и дешевый способ посетить бухту Халонг- взять экскурсию " все включено" в Ханое. Привезут, покатают и отвезут обратно. Но так, как маршрут у нас был закольцован, нам было неинтересно лететь в Ханой и ехать 3-4 часа оттуда на автобусе даже если это оказалось бы дешевле по факту. Но вот невозможность попасть на остров Титова прямо с Катбы нас огорчила. И мы задумали перебраться на материк, в город Халонг.
В 9 утра, на автобусе, выезжаем к парому. Билет на автобус стоит 25 тысяч донгов, это самый дешевый транспорт которым я ездила во Вьетнаме.
Здесь правда еще и такие есть, даже не представляю куда на них ездят. Может на пляж? )
Дорога до пристани не просто красива, она восхитительна!
Покупаем билеты и ждем паром буквально несколько минут. У меня закончилась память в телефоне и я пытаюсь поменять маленькие карточки памяти между телефоном и планшетом. Это занимает все мое время ожидания. Грузимся на паром, автомобилей нет, только маленькие мотоциклы и тех не много.
Отчаливаем и ахаем- вот это да! Да здесь красивее, чем вчера на эксурсии! )
Фото Игоря Титова
Фото Игоря Титова
Встречаем вот такую забавную лодочку
Туристов на пароме немного, но почти все они довольно колоритные)
Практически всю дорогу, почти целый час, нас окружают красивенные горы,
но вот незадача... их окружает туман)
Нам предстоит принять решение- брать экскурсию или ехать в Ханой. Я в дебатах не участвую, меня устроит любое решение, мне очень хочется и туда, и туда... одновременно)
В конце концов решение принято- мы едем в Ханой. Прямо у причала берем такси, которое привозит нас на автостанцию. Здесь туристы обычно не ездят.
По расписанию у нас еще куча времени. Ира остается сидеть с вещами, Игорь идет фотографировать вьетнамские будни, а я отхожу покурить. Вдруг слышу кричит моя Ира:
-Таня, Таня!
Все бросаю, бегу к ней.
Оказывается прибыл наш автобус и стюард тащит наши чемоданы к нему) Ира не на шутку испугалась, она думала нас грабят)
Да, во вьетнамских автобусах есть стюарты. Чай-кофе не разносят, но по салону красивые ходят и делают телевизор погромче. Мне кажется они там специально чтобы загружать-выгружать многочисленные посылки. Иногда действие происходит прямо на ходу- автобус сбрасывает скорость, к нему пристраивается мотоцикл, стюарт открывает дверь, свешивается и принимает посылку. Или отдает)
Едем с комфортом. Людей немного, я укрываюсь теплым шарфом и скручиваюсь калачиком на двух сидениях.
Как же я люблю дорогу! Я говорила уже? )
Чтобы комфортно путешествовать по Вьетнаму, нужно знать три вещи:
1. Кондиционеры всегда работают на полную катушку
2. Телевизор всегда звучит на всю громкость.
3. Вьетнамцы в принципе никуда не спешат.
Поэтому наушники в уши, палантин потеплее и... А! Еще одно!
4. Везде, где вы намерены уложить свою голову на что либо многоразовое, наденьте капюшон)
В планшете у меня Maps Me, это карта и GPS, классная программка, работает без интернета. Отслеживаю сколько нам еще осталось ехать.
Дорога красивая- то холмы, то поля.
Бабушку встретили. Мне аж интересно, что она там продавала. И главное- кому? Автобус останавливается только чтобы выдать или взять передачку.
Проезжаем небольшие городки. Тоже красивые)
Часа через два стоянка. Можно выпить кофе, сходить в туалет, перекусить. Автобусы все одинаковые и хорошо, что я наш сфотографировала, ходила потом между автобусами, по номеру его искала) А то вот так можно и остаться на какой-нибудь стоянке)
Дорога была неутомительной и скоро мы приехали на автостанцию Ханоя. Сразу же сели в такси и поехали к своему отелю. Отель оказался очень красивым! Ну вы уже наверное догадались, ведь в этот день было красивым практически все) Чтобы вы понимали мои восторги, номер в этом отеле, в столице Вьетнама, в самом центре старого города, стоил 24 долл на двоих.
Встретили нас как самых дорогих гостей. Мы до этого поменяли пять отелей и после этого были еще в одном (в двух, но во втором по второму кругу, поэтому не считается) и нигде нас так не привечали. Нас усадили на диван, стали угощать напитками. Я не помню почему я не пила, наверное опасалась пить крепкий кофе пятый раз за день. Но вся атмосфера была очень приветливой, нас быстро оформили и заселили в номера. А там! )
Время к обеду, идем искать где бы вкусно покушать. Вот оно!
Это целый городок вкуснейших вкуснятин. И очень чисто, что не очень характерно для старого Ханоя. Рекомендую не сидеть сиднем за столом в ожидании еды, а пройтись под навесами и посмотреть что и как там готовится. От одних запахов можно очуметь
Еда очень вкусная еще и красивая)
Но мы не стали пить здесь кофе, а пошли искать северовьетнамский деликатес- кофе с яйцом. Это очень вкусно! Не знаю попробую ли я еще когда-нибудь нежный гоголь-моголь со вкусом изумительного вьетнамского кофе и заварного крема, но запомню это как самый необычный кулинарный экспирианс. Яйцо не подвергается термообработке и поэтому считается опасной едой. Вот как описывают процесс приготовления- сырой яичный желток взбивается со сгущенкой (извращенцы, да? )), густую пену, которая получилась, выкладывают в стакан и уже сверху аккуратно наливают черный вьетнамский кофе. Выглядит все это так:
Улица, на которой мы это кафе нашли, была ну очень экзотичной. И вообще, если вы остановились в старом центре Ханоя- вы находитесь в самом экзотическом месте)
Это настоящий треш и в следующей серии я вам все покажу. А день " красивый" , давайте закончим на кофе с яйцом)
Весь цикл:
1. Предисловие к рассказу о том, как я во Вьетнам ездила
2. Утро среди ночи или Здравствуй, товарищ Пекин!
3. Хошимин - город вкусный.
4. Часть 4. Хошимин-Далат.
5. Часть 5. Каким может быть день, если он начинается в сумасшедшем доме?
6. Часть 6. Дананг. Мраморные горы.
7. Часть 7. Душевный город Хой Ан.
8. Часть 8. Зачем развалили Мишон?
9. Часть 9. По воздуху, по морю, по земле.
10. Часть 10. Мust see. Бухта Халонг.
11. Часть 11. И снова в дороге. Катба-Ханой.
12. Часть 12. Ханой. Только старый город.
12 грудня 2016 року, день сьомий, красивий.
У цей день краса всього на світі просто зашкалювала.
А яким ще може бути день коли ти прокидаєшся і перше, що ти бачиш, це прекрасна бухта Халонг. І нехай похмуро цього ранку, і нехай небо затягли хмари, але все одно на Катбі красиво і радісно.
Дивимось праворуч. Гарно? )
Дивимося ліворуч. Радісно? )
Сьогодні ми маємо намір залишити острів і тут є два шляхи:
1. Взяти комбо квиток і поїхати в Ханой.
2. Перебратися в Халонг (місто) і спробувати ще раз вийти в море.
Є ще варіант піти так, як прийшли, взяти комбо квиток і поїхати в Хайфон, але нам туди не треба.
Нам дуже хочеться вийти в море ще раз та потрапити на острів Титов. Скажу вам по секрету, що прізвище моїх попутників Титови і я дуже жадала сфотографуватися з Титовими на їхньому острові. Прям мрія у мене була така. А тут, на Катбі, виявилося, що на острів Титов ходять кораблики лише з Халонга.
Взагалі, давно розроблений простий і дешевий спосіб відвідати бухту Халонг- взяти екскурсію "все включено" до Ханої. Привезуть, покатають та відвезуть назад. Але так, як маршрут у нас був закільцьований, нам було нецікаво летіти в Ханой і їхати 3-4 години звідти автобусом навіть якщо це виявилося дешевше за фактом. Але неможливість потрапити на острів Титова прямо з Катби нас засмутила. І ми задумали перебратися на материк, у місто Халонг.
О 9-й ранку, на автобусі, виїжджаємо до порома. Квиток на автобус коштує 25 тисяч донгів, це найдешевший транспорт, яким я їздила у В'єтнамі.
Тут, правда, ще й такі є, навіть не уявляю куди на них їздять. Може, на пляж? )
Дорога до пристані не просто красива, вона чудова!
Купуємо квитки та чекаємо парою буквально кілька хвилин. У мене закінчилася пам'ять у телефоні і я намагаюся поміняти маленькі картки пам'яті між телефоном та планшетом. Це займає весь мій час очікування. Завантажуємося на пором, автомобілів немає, тільки маленькі мотоцикли і тих небагато.
Відправляємось і ахаєм-ось це так! Та тут красивіше, ніж учора на ексурсі!
Фото Ігоря Титова
Фото Ігоря Титова
Зустрічаємо ось такий кумедний човник
Туристів на поромі небагато, але майже всі вони досить колоритні)
Практично всю дорогу, майже цілу годину, нас оточують гарні гори,
але ось невдача. . . їх оточує туман)
Нам належить ухвалити рішення-брати екскурсію або їхати в Ханой. Я в дебатах не беру участі, мене влаштує будь-яке рішення, мені дуже хочеться і туди, і туди. . . одночасно)
Зрештою, рішення прийняте- ми їдемо в Ханой. Просто біля причалу беремо таксі, яке привозить нас на автостанцію. Тут туристи зазвичай не їздять.
За розкладом у нас ще купа часу. Іра залишається сидіти з речами, Ігор іде фотографувати в'єтнамські будні, а я відходжу покурити. Раптом чую кричить моя Іра:
-Таня, Таня!
Все кидаю, біжу до неї.
Виявляється прибув наш автобус і стюард тягне наші валізи до нього) Іра не на жарт злякалася, вона думала нас грабують)
Так, у в'єтнамських автобусах є стюарти. Чай-кави не розносять, але по салону гарні ходять і роблять телевізор гучнішим. Мені здається вони там спеціально щоб завантажувати-вивантажувати численні посилки. Іноді дія відбувається прямо на ходу-автобус скидає швидкість, до нього прилаштовується мотоцикл, стюарт відчиняє двері, зважується і приймає посилку. Або віддає)
Їдемо з комфортом. Людей небагато, я ховаюся теплим шарфом і скручуюсь калачиком на двох сидіннях.
Як же я люблю дорогу! Я вже говорила? )
Щоб комфортно подорожувати В'єтнам, потрібно знати три речі:
1. Кондиціонери завжди працюють на повну котушку
2. ТБ завжди звучить на всю гучність.
3. В'єтнамці в принципі нікуди не поспішають.
Тому навушники у вуха, палантин тепліше і. . . А! Ще одне!
4. Скрізь, де ви маєте намір укласти свою голову на щось багаторазове, надягніть капюшон)
У планшеті у мене Maps Me, це карта та GPS, класна програмка, працює без інтернету. Відслідковую, скільки нам ще залишилося їхати.
Дорога гарна - то пагорби, то поля.
Бабусю зустріли. Мені аж цікаво, що вона там продавала. І головне-кому? Автобус зупиняється лише для того, щоб видати або взяти передачу.
Проїжджаємо невеликі містечка. Теж красиві)
Години через дві стоянки. Можна випити кави, сходити до туалету, перекусити. Автобуси однакові і добре, що я наш сфотографувала, ходила потім між автобусами, за номером його шукала) А то ось так можна і залишитися на якійсь стоянці)
Дорога була невтомною і ми приїхали на автостанцію Ханоя. Одразу ж сіли в таксі та поїхали до свого готелю. Готель виявився дуже гарним! Ну, ви вже напевно здогадалися, адже в цей день було красивим практично все) Щоб ви розуміли мої захоплення, номер у цьому готелі, в столиці В'єтнаму, в самому центрі старого міста, коштував 24 дол на двох.
Зустріли нас як найдорожчих гостей. Ми до цього поміняли п'ять готелів і після цього були ще в одному (у двох, але в другому по другому колу, тому не рахується) і ніде нас так не вітали. Нас посадили на диван, пригощали напоями. Я не пам'ятаю чому я не пила, напевно побоювалася пити міцну каву п'ятий раз на день. Але вся атмосфера була дуже привітною, нас швидко оформили та заселили у номери. А там! )
Час до обіду, йдемо шукати де смачно поїсти. Ось воно!
Це ціле містечко найсмачніших смакота. І дуже чисто, що не дуже притаманно старому Ханою. Рекомендую не сидіти сидімо за столом в очікуванні їжі, а пройтися під навісами і подивитися що там готується. Від одних запахів можна отямитися
Їжа дуже смачна ще й красива)
Але ми не стали пити тут кави, а пішли шукати північно-в'єтнамську делікатес-каву з яйцем. Це дуже смачно! Не знаю чи спробую я ще колись ніжний гоголь-моголь зі смаком дивовижної в'єтнамської кави та заварного крему, але запам'ятаю це як найнезвичайніший кулінарний експіріанс. Яйце не піддається термообробці і тому вважається небезпечною їжею. Ось як описують процес приготування- сирий яєчний жовток збивається зі згущеним молоком (збоченці, так? )), густу піну, яка вийшла, викладають у склянку і вже зверху акуратно наливають чорну в'єтнамську каву. Виглядає це так:
Вулиця, на якій ми це кафе знайшли, була дуже екзотичною. І взагалі, якщо ви зупинилися в старому центрі Ханою - ви знаходитесь в найекзотичнішому місці)
Це справжній треш, і в наступній серії я вам все покажу. А день "красивий", давайте закінчимо на каві з яйцем)
Весь цикл:
1. Предмова до розповіді про те, як я до В'єтнаму їздила
2. Ранок серед ночі або Привіт, товаришу Пекін!
3. Хошимін - місто смачне.
4. Частина 4. Хошимін-Далат.
5. Частина 5. Яким може бути день, якщо він починається в божевільні?
6. Частина 6. Дананг. Мармурові гори.
7. Частина 7. Душевне місто Хой Ан.
8. Частина 8. Навіщо розвалили Мішон?
9. Частина 9. По повітрю, по морю, по землі.
10. Частина 10. Мust see. Бухта Халонг.
11. Частина 11. І знову в дорозі. Катба Ханой.
12. Частина 12. Ханой. Тільки старе місто.
