В Сухуме еще со сталинских времен располагается филиал московского института Курчатова называемый СФТИ. Сухумский Физико Технический Институт, в прошлом закрытое учреждение кот. финансировалось Москвой. Теперь в разрухе, окна разбиты но охраняется милиционером.
От шумного шоссе его отделяет прекрасный парк с экзотическими кустами-деревьями.
У входа стенд с названием(фото см)
где фигурирует словосочетание " абхазская академия наук" , вот именно эти слова вызывают у меня благостную улыбку с непроизвольным выдохом ХА! и позывами рассмеяться надолго. Ну не могу я представить себе нынешнего полуграмотного горластого абхаза академиком (мне столько не выпить). СМЕШНО! ну просто ХА! Да и только...
История вопроса:
1)Сразу после окончания Второй мировой войны в СССР были доставлены сотни немецких ученых, трудившихся в Третьем рейхе над урановым проектом. Всего, по некоторым данным, в СССР к реализации атомного проекта были привлечены 7 тысяч немецких специалистов, из которых около 300 человек работало в Сухуми, где в 1945 году согласно Постановлению Государственного Комитета обороны были созданы два секретных объекта[2]. В распоряжение немецких физиков в 1945 году передали санатории « Синоп» и « Агудзеры» , находившиеся в Абхазии. « Синоп» именовался в документах Объектом « А» , возглавлял его барон Манфред фон Арденне, а « Агудзеры» именовался как объект « Г» , его возглавлял лауреат Нобелевской премии по физике Густав Людвиг Герц. Так было положено начало Сухумскому физико-техническому институту, входившему тогда в систему сверхсекретных учреждений, работавших над проектом создания атомной бомбы в СССР.
После организационного объединения этих объектов им был дан номер почтового ящика п/я 0908. На двух площадках Синоп и Агудзеры работало около 200 немецких учёных и специалистов. Институт был строго засекречен. Обе площадки охранялись военными. Оба отдела « А» и « Г» управлялись из Синопа (г. Сухуми), где находился директор предприятия п/я 0908. В 1951 г. директором СФТИ был генерал Кочлавашвили, а в 1951-1954 гг. – В. В. Мигулин. Обе площадки были расположены на землях, которые до революции принадлежали костромскому помещику и лесопромышленнику Смицкому. На этих землях были высажены привезенные из-за границы редкие растения и был устроен дендропарк. В этом дендропарке находилась и государственная дача, где отдыхали государственные деятели СССР.
Из наиболее известных немецких ученых в Синопе, наряду с фон Арденне и Густавом Герцем, жили и работали Макс Фольмер, Макс Штеенбек, Петер Адольф Тиссен, Вернер Шютце, Николаус Риль и другие.
В первые годы институт занимался исследованием и разработкой методов разделения изотопов и созданием аппаратуры для измерения изотопных концентраций. В 1952 году значительная часть результатов проведенной работы была передана для окончательного завершения в другие институты и конструкторские бюро страны с последующим внедрением их в промышленность.
2)С 1950-х годов в институте активно развивались различные направления ядерной науки и техники, число сотрудников доходило до 6 тысяч. До 1989 года институт входил в структуру Министерства среднего машиностроения СССР, а с 1989 года до 1992 года - в состав Министерства атомной энергетики и промышленности СССР.
В 1953 году в СФТИ вступил в строй первый в Закавказье циклотрон, позволявший ускорять дейтроны и протоны до энергий 10— 20 МэВ, при интенсивности более 100 МА, предназначенный для исследования ядерных реакций и радиоактивных изотопов в широком диапазоне масс ядер. В эти же годы в институте был создан первый советский масс-спектрограф с большой светосилой и предельно малыми ошибками ионно-оптического изображения, что позволило значительно повысить точность измерения масс атомных ядер. Это явилось крупным научным достижением и способствовало дальнейшему развитию масс-спектрального анализа вещества[5].
В 1954— 1956 годах в институте получили развитие исследования в области физики плазмы. В 1960-е годы в институте сформировалось интенсивное направление исследований физики плазмы в импульсных разрядах и методов создания коаксиальных ускорителей.
В 1960— 1980-е годы основными направлениями деятельности института являлись: физика плазмы и управляемый термоядерный синтез; термоэлектрические преобразования; прикладная радиофизика, детектирование излучений, масс-спектрография .
СФТИ участвовал в передовых исследованиях в области ядерных технологий. В частности институт участвовал в создании запущенной в 1964 году первой в мире 500-ваттной термоэлектрической установки « Ромашка» , способной напрямую преобразовать тепловую энергию ядерного реактора в электрическую. Дальнейшим развитием этих работ явилось создание двухкаскадного космического термоэлектрогенератора с реакторным источником тепла — « БУК» .
В 1981 году за успехи в развитии науки и техники СФТИ был награждён Орденом Трудового Красного Знамени[
3)С распадом СССР институт испытывал большие трудности для осуществления научных исследований. В 1992 году разразился вооружённый конфликт в Абхазии. Многие сотрудники покинули Сухуми. Некоторая часть бывших сотрудников организовала в Тбилиси дочерний институт с тем же названием.
В настоящее время на базе Сухумского физико-технического института, Гидрофизического института Академии наук Абхазии (ГИАНА), Государственного научно-производственного предприятия « Касатка» , Государственного предприятия « Радиотехника-электроника-автоматика» (ЭРА) и некоторых других организаций создано Государственное Научно-производственное объединение « Сухумский физико-технический институт» которое расположено в городе Сухум, Абхазия. 
У Сухумі ще зі сталінських часів розташовується філія московського інституту Курчатова звана СФТІ. Сухумський Фізико Технічний Інститут, у минулому закрита установа кіт. фінансувалося Москвою. Тепер у розрусі, вікна розбиті та охороняється міліціонером.
Від шумного шосе його відокремлює чудовий парк із екзотичними кущами-деревами.
У входу стенд з назвою(фото см)
де фігурує словосполучення "абхазька академія наук", ось саме ці слова викликають у мене добру усмішку з мимовільним видихом ХА! і позовами розсміятися надовго. Ну не можу я уявити нинішнього напівграмотного горластого абхаза академіком (мені стільки не випити). Смішно! Ну просто ХА! Та й годі. . .
Історія питання:
1)Одразу після закінчення Другої світової війни до СРСР було доставлено сотні німецьких вчених, які працювали в Третьому рейху над урановим проектом. Всього, за деякими даними, в СРСР до реалізації атомного проекту було залучено 7 тисяч німецьких фахівців, з яких близько 300 осіб працювало в Сухумі, де у 1945 році згідно з Постановою Державного Комітету оборони було створено два секретні об'єкти [2]. У розпорядження німецьких фізиків у 1945 році передали санаторії «Синоп» та «Агудзери», які перебували в Абхазії. "Синоп" називався в документах Об'єктом "А", очолював його барон Манфред фон Арденне, а "Агудзери" називався як об'єкт "Г", його очолював лауреат Нобелівської премії з фізики Густав Людвіг Герц. Так було започатковано Сухумський фізико-технічний інститут, що входив тоді в систему надсекретних установ, що працювали над проектом створення атомної бомби в СРСР.
Після організаційного об'єднання цих об'єктів їм було надано номер поштової скриньки п/с 0908. На двох майданчиках Синоп та Агудзери працювало близько 200 німецьких вчених та спеціалістів. Інститут був суворо засекречений. Обидва майданчики охоронялися військовими. Обидва відділи «А» та «Г» керувалися з Синопу (м. Сухумі), де знаходився директор підприємства п/с 0908. У 1951 р. директором СФТІ був генерал Кочлавашвілі, а в 1951-1954 рр. - В. В. Мігулін. Обидва майданчики були розташовані на землях, які до революції належали костромському поміщику та лісопромисловцю Сміцькому. На цих землях було висаджено привезені з-за кордону рідкісні рослини і було влаштовано дендропарк. У цьому дендропарку була і державна дача, де відпочивали державні діячі СРСР.
З найбільш відомих німецьких учених у Синопі, поряд з фон Арденне та Густавом Герцем, жили та працювали Макс Фольмер, Макс Штеєнбек, Петер Адольф Тіссен, Вернер Шютце, Ніколаус Ріль та інші.
У перші роки інститут займався дослідженням та розробкою методів поділу ізотопів та створенням апаратури для вимірювання ізотопних концентрацій. У 1952 році значна частина результатів проведеної роботи була передана для остаточного завершення в інші інститути та конструкторські бюро країни з подальшим впровадженням їх у промисловість.
2)С 1950-х років в інституті активно розвивалися різні напрямки ядерної науки і техніки, кількість працівників сягала 6 тисяч. До 1989 року інститут входив до структури Міністерства середнього машинобудування СРСР, а з 1989 року до 1992 року - до складу Міністерства атомної енергетики та промисловості СРСР.
У 1953 році в СФТІ вступив в дію перший у Закавказзі циклотрон, що дозволяв прискорювати дейтрони та протони до енергій 10-20 МеВ, при інтенсивності понад 100 МА, призначений для дослідження ядерних реакцій та радіоактивних ізотопів у широкому діапазоні мас ядер. У ці ж роки в інституті було створено перший радянський мас-спектрограф з великою світлосилою та гранично малими помилками іонно-оптичного зображення, що дозволило значно підвищити точність виміру мас атомних ядер. Це стало великим науковим досягненням та сприяло подальшому розвитку мас-спектрального аналізу речовини[5].
У 1954-1956 роках в інституті отримали розвиток дослідження в галузі фізики плазми. У 1960-ті роки в інституті сформувався інтенсивний напрямок досліджень фізики плазми в імпульсних розрядах та методів створення коаксіальних прискорювачів.
У 1960-1980-ті роки основними напрямками діяльності інституту були: фізика плазми та керований термоядерний синтез; термоелектричні перетворення; прикладна радіофізика, детектування випромінювань, мас-спектрографія.
СФТІ брав участь у передових дослідженнях у галузі ядерних технологій. Зокрема інститут брав участь у створенні запущеної у 1964 році першої у світі 500-ватної термоелектричної установки «Ромашка», здатної безпосередньо перетворити теплову енергію ядерного реактора на електричну. Подальшим розвитком цих робіт стало створення двокаскадного космічного термоелектрогенератора з реакторним джерелом тепла — «БУК».
У 1981 році за успіхи у розвитку науки і техніки СФТІ був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора[
3)З розпадом СРСР інститут відчував великі труднощі реалізації наукових досліджень про. У 1992 році вибухнув збройний конфлікт в Абхазії. Багато співробітників покинули Сухумі. Деяка частина колишніх співробітників організувала в Тбілісі дочірній інститут із тією самою назвою.
В даний час на базі Сухумського фізико-технічного інституту, Гідрофізичного інституту Академії наук Абхазії (ДІАНА), Державного науково-виробничого підприємства «Касатка», Державного підприємства «Радіотехніка-електроніка-автоматика» (ЕРА) та деяких інших організацій створено Державне Науково-виробниче об'єднання «Сухумський фізико-технічний інститут» розташоване в місті Сухум, Абхазія.
