Андорра та Барселона -дивовижний дует

17 грудня 2011 Час поїздки: з 08 жовтня 2011 до 25 жовтня 2011
Репутація: +1452½
Додати до друзів
Написати листа

День шостого туру «Два полюси пристрасті»:

Андорра – перше знайомство.

Хоча сьогодні можна було поспати довше, але як можна прогаяти таку чудову нагоду, хоч трохи побачити цю гірську маленьку країну. Адже навіть у мріях я не планувала тут побувати, і тут виник такий щасливий випадок. Адже ми не просто проїхали транзитом через Андорру, ми переночували в чудовому 4-зірковому готелі в столиці князівства, і мали тут 2-3 години вільного часу.

Окремо хочу розповісти про сніданок у готелі. Про те, що сніданок тут буде дуже добрим, я читала в Інтернеті. Але коли я побачила весь асортимент шведського столу, то він перевершив усі очікування. Окрім чудових м'ясних та сирних делікатесів, кількох гарячих страв у вигляді сосисок, бекону та яєчні, на столі стояла нарізка з червоної риби, свіжі овочі: помідори, огірки, солодкий перець, і ще щось чомусь я навіть назви не знаю.


А фрукти були і салатами, і цілими, та ще й кільцями нарізані свіжі ананаси. А на початку столу стояли відкриті три великі пляшки вина. Було вино червоне, рожеве та біле. Я більше люблю червоне вино, тож почала з нього. Потім вирішила ще спробувати рожеве, воно пахло трояндами. На біле вже не вистачило місця.

Після такого розкішного сніданку ми виходимо з готелю, і розпитавши на рецепції, в який бік йти на центральну вулицю міста, вирушаємо на шопінг. Ще дорогою в автобусі нам Марина розповіла, що тут безмитна зона, і ціни на всі товари нижчі, ніж у Франції та Іспанії, приблизно на 20-30%. Ось ми й вирішили перевірити, чи це так.

Було ще досить рано, і речові магазини були закриті, але недалеко від готелю ми знайшли великий супермаркет, і застрягли в ньому надовго.

Справді, такого великого вибору спиртних напоїв, оливкової олії, швейцарського шоколаду, фруктів, м'ясних делікатесів я потім більше не зустрічала ніде. І ось тут ми купили іспанське вино «Ріоха» та «Херес», і оливкову олію у 3-х літровій залізній банці. Як вибирати оливкову олію ми вже знали, тому вибрали найкраще іспанське. Чоловіка на пробу купили якогось рому та анісової горілки. Ціни були в районі 4 євро. Внучкам накупили шоколадних цукерок у різному оформленні. Особливо їм сподобалися шоколадні цукерки у вигляді гудзиків, з глазур'ю.

Після супермаркету повертаємося в готель, я ще дорогою трохи знімала прилеглі вулиці. Але нічого такого незвичайного я не бачила, просто затишне чисте місто, через місто протікає гірська річка з порогами. Безліч готелів та магазинів. Загалом рай для відпочинку туристів. А нам треба поспішати укладати речі. Адже сумок усе додається.


Виїхали, як і планували, об 11 годині. Група продовжує тішити своєю пунктуальністю. На виїзді з Андорри до Іспанії нас зупинила поліція. Ми думали, що нас перевірятимуть, приготували паспорти, але Марину тільки запитали: контрабанди багато везете? На що вона відповіла, що ми пізно вночі приїхали і вже їдемо, тож майже нічого не встигли купити. Ніхто нас перевіряти не став, і ми спокійно виїхали до Іспанії. Виявляється, є певна норма на вивезення спиртного та продуктів із Андорри. Тому що ціни тут нижчі, ніж в Іспанії, і прикордонні жителі Іспанії приїжджають сюди та закуповують усі товари великими партіями. Для цього тут є митний контроль. Але не надто суворий. Вони найбільше перевіряють легковики з іспанськими номерами. А у нас автобусом польські номери.

Паспортного контролю ні на в'їзді, ні на виїзді взагалі не було.

Андорра приймає всіх туристів, які подорожують Європою з будь-якою візою.

Так відбулося наше перше знайомство з Андоррою.

День шостий – друга половина дня

Барселона - я рада зустрічі з тобою!

Їдемо до Барселони, але вже іншою дорогою. Це вже не той гарний серпантин, яким ми їхали вночі. Я трохи розчарована. До Барселони треба проїхати 205 км. Проїжджаємо гарні зелені гори, якесь озеро, потім їдемо вздовж берега річки. Пейзаж поступово змінюється більш рівнинний. Проїжджаємо повз гряду гір, на якій знаходиться монастир Монтсеррат. Марина привертає увагу тих туристів, хто завтра сюди приїде на екскурсію.

Близько 14 години ми під'їжджаємо в район олімпійського села, де маємо забрати нашого гіда по Барселоні. Поки що її немає, у нас 15-20 хвилин вільного часу на фото. Ми вже були торік у Барселоні, але місто красиве, і ми із задоволенням зустрічаємося з ним знову. У Барселоні спека 30 грн.

, люди купаються та засмагають. Пляж піщаний, гарний. Так хотілося знову зайти у воду і поблукати по коліна. Але тут уже звуть в автобус, і ми вирушаємо на огляд.

Гід Барселоною Софія. Наявність мікрофона у гіда порадувало нас. Софія спитала, в якому готелі нас поселяють. Марина їй відповіла, що у районі парку Гюель, тож Софія скоригувала свій маршрут. Ми спочатку проїхали містом по колу, потім заїхали на майданчик біля Готичного кварталу, і ми мали повноцінну пішохідну екскурсію Готичним кварталом. Це був великий плюс нашій оглядці, оскільки цю екскурсію зазвичай виділяють на платний факультатив. Минулого року ми так і не відвідали цей квартал, зате зараз ми заповнили цю прогалину. Треба сказати, що оскільки я не великий любитель таких кварталів, то мене ця екскурсія особливо не зачепила. Але для повного знайомства з Барселоною туди треба піти обов'язково.


Після Готичного кварталу переїжджаємо до Собору Саграда Прізвище, Там теж Софія довго розповідає групі про собор. Але тут ми вже були минулого року, тому обійшли знову собор самі, зняли невелике відео, і пішли в сувенірний магазин поруч із собором. І не помилилися, бо незабаром туди підтягнувся весь гурт. Адже там безкоштовний туалет.

У мене була мета купити там туристичну карту з визначними пам'ятками російською мовою. Такі карти по 4 євро лежали на полиці всіма мовами, крім російської. Видно, російськомовні туристи вже розкупили, а нові карти не доповіли. І ось я через Софію попросила принести мені таку картку. Довго чекала, але все-таки принесли її звідкись із підсобки. Більше ніхто з гурту не цікавився картами.

Після собору ще раз проїжджаємо містом, з вікна оглядаємо будинки Гауді, проїжджаємо площу Іспанії, і тут Марина каже, що у нас зміни в розташуванні готелю, і ми житимемо в районі площі Іспанії. Усі раді такому повороту з готелем.

О 18 годині прямуємо до готелю. Слід сказати, що тут знову свою майстерність показав наш водій. Щоб підвести нас до самих дверей готелю, він цілий квартал їхав вузькою вулицею з одностороннім рухом заднім ходом. Ми навіть жартували з цього приводу, згадали бородатий анекдот на цю тему. Але доставив він нас прямо під двері, і вже о 18-15 я роблю перше фото у номері. Апартотель BCN Montjuic 3*. Номер був з передпокою з диванчиком та столом, невелика кухня, та спальня. Вікна номера виходили у внутрішній двір із зимовим садом. У нас було спокійно та тихо. Все чудово для відпочинку.

На вулиці ще ясно, і ми швиденько переодягаємось, і йдемо на площу Іспанії.

Порівняння було зроблено на користь Барселони. Але на вечерю ми знайшли, що придбати.


Нагулявши таким чином апетит, ми повертаємося в готель, і на своїй кухоньці я готую нам нехитру вечерю. Усі умови для цього тут передбачено. І найголовніше, є нормальний порожній холодильник. Зі своєї минулорічної поїздки я вже мала уявлення про іспанську кухню, і мені особисто вона не підходить. Мені не сподобалася їхня паелья, і я відразу вирішила, що ми в Іспанії будемо їсти в готелі. Для цього ми привезли з собою супи та каші швидкого приготування, ну а м'ясні делікатеси, молочні продукти, овочі та фрукти, соки, пиво та спиртні напої ми купуємо у супермаркетах. Була ще невелика проблема із хлібом. Але ми потім почали купувати цілі упаковки із булочками, і таким чином вирішили цю проблему.

Надалі, коли в нас були дні з переїздами, я заздалегідь з вечора заготовляла ці булочки з м'ясними делікатесами у привезений із собою невеликий пластиковий контейнер, на ніч клала це все в холодильник, а потім уранці брали з собою в автобус, разом із фруктами та пивом. І перед приїздом до чергового міста ми діставали свої припаси і підкріплювалися в автобусі, і вже на екскурсії ми не шукали голодними очима, де нам перекусити. Якщо була можливість, то знову заходили до супермаркету і знову купували на вечерю необхідне. Таким чином, мій чоловік ніколи не був голодний і злий. Ще нас іноді рятувало морозиво та банани.

Ну а сьогодні вже час і відпочити. Завтра маємо самостійну Барселону.

День сьомий – самостійна Барселона

Вранці в готелі цілком пристойний шведський стіл на сніданок, і частина групи вирушає до монастиря Монтсеррат.

Ми вже минулого року відвідали всі запропоновані факультативи, тому у нас сьогодні своя програма Барселони. З усіх відомих туристичних місць у нас залишилися неохопленими Іспанське село та акваріум. Іспанське село знаходиться в межах 10-хвилинної прогулянки від готелю, і ми починаємо з неї.

О 10 годині ранку ми вже купили два квитки по 9.5 євро та проходимо у ворота музею. Незважаючи на ранній час, група китайців уже випередила нас. Довелося знову перечекати, поки вони пройдуть уперед за маршрутом.

Як додаток до квитків нам видали невеликий путівник музею, з номерами будівель у кружечках різного кольору, і тут же на плані була маленька карта Іспанії, і на ній були нанесені регіони під тими квітами, що й кружечки. Це для того, щоб можна було розрізняти будинки за приналежністю до регіону. Я одразу не розібралася, що і як, а потім зрозуміла, і вже далі могла орієнтуватися.

План був 4-ма мовами: іспанською (або каталонською), арабською, російською та китайською. Були там і аудіогід, але російською мовою аудіогіду немає.


У путівнику було написано, що у музеї не представлені дві автономії: Канарські острови та Ріоха. Про острови зрозуміло, далеко, а чому немає Ріохи, лишилося загадкою.

Ми сумлінно пройшли по всьому селі, керуючись путівником. Найбільше у музеї було китайців та дітей шкільного віку. Дітей цілими класами водили територією. Швидше за все, вони мали наочний урок з історії Іспанії.

Гуляли ми музеєм майже дві години, коли виходили звідти, було 11-50.

Що я можу сказати про цю нашу самостійну екскурсію: для загального розуміння Іспанії це була корисна екскурсія, але я очікувала більшого, чогось незвичайного, тому залишилося легке розчарування. Я пам'ятаю своє захоплення від музею «Італія в мініатюрі», тут такого захоплення я не відчула.

Після Іспанського села ми піднімаємось на ескалаторі до Національного палацу. Посиділи там на лаві, помилувалися з висоти на прилеглі вулиці. У музей не пішли, погода чудова, тому вирішуємо погуляти територією гори Монтжуїк.

Дорогою виходимо до олімпійського стадіону. Минулого року ми вже були на стадіоні ФК "Барселона" "Камп Ноу", і ось сьогодні ми маємо можливість відвідати олімпійський стадіон. Ворота були відчинені, і вхід вільний. Але далеко проходу немає, лише невеликий майданчик біля входу. Цього було достатньо для огляду стадіону та кількох фотографій.

Олімпійський стадіон споруда досить скромна порівняно «Камп Ноу», приблизно втричі менша. Поруч із входом стоїть колона, з чашею для олімпійського вогню. І там біля входу відбулася цікава зустріч.

Біля входу на стадіон стоїть такий собі «мачо» у білому костюмі з якоюсь банкою та збирає пожертвування, нібито для розвитку олімпійського спорту. Але ми таких аферистів і в Україні багато бачили, тому, сміючись і розмовляючи проходимо повз, і раптом нам услід цей «мачо» говорить російською мовою з явно вірменським акцентом, що «ці росіяни такі жадібні, ніколи не подають». Ось тут ми вже голосно розреготалися, і сказали, що «ми тебе одразу вирахували, ти нас не надуриш, це можеш європейців розводити». Отак намагаються розвести туристів вихідці з колишніх союзних республік у Барселоні, вже й там процвітає шахрайство.


Біля стадіону є алея олімпійських чемпіонів, з латунними слідами їхнього спортивного взуття. Я з цієї алеї довго не могла відвести чоловіка, на мою думку, він зняв кожен слід. Я запам'ятала тільки слід від взуття Сергія Бубки та Мартіни Навротілової, і відбиток босої крихітної ніжки Наді Команечі.

Так, не поспішаючи, ми піднімалися на гору повз квітучі чагарники і пальми, і вийшли на оглядовий майданчик на порт. Там є кіоск із сувенірами та невеликий кіоск із водою та морозивом. Вирішуємо відновити сили після підйому, купуємо морозиво, влаштовуємося на вільній лавці з чудовим видом на море та порт. Сидимо і насолоджуємося теплою погодою, сонцем, і всією красою, що нас оточує. Просиділи досить довго, відпочили, а годинник уже показує 14-30. Пора й про обід подумати. Відвідування акваріума ми залишили на майбутнє.

Повертаємося назад, (з гори щось дуже легко йти), і вирішуємо обід влаштувати в номері готелю. Для цього знову заходимо до супермаркету в Арену.

Про цей торговий центр треба написати окремо. У Барселоні було дві арени для проведення кориди, стара, на площі Іспанії, і нова під назвою "Спорт", а потім "Монументаль". Так ось на старій арені бої припинили проводити ще 1977 року.

А на арені "Монументаль" останню кориду провели 5 вересня 2011 року. Тепер у Каталонії кориду заборонено. Ось чи надовго, це питання. Вже розпочався рух за скасування цього закону.

Стару арену вирішили перебудувати під торговельний центр, але грошей на це не вистачало, тож реконструкція затяглася надовго. І лише 25 березня 2011 року відбулося відкриття торговельного центру Арена. Зовні фасад Арени залишився незайманим, а всередині там дуже красиво та оригінально. Шість поверхів по колу заповнені бутиками, ресторанами та ін. А на даху чудовий оглядовий майданчик, і теж ресторани. На дах можна піднятися зовнішнім ліфтом за 1 євро, а можна і всередині піднятися на ескалаторі з поверху на поверх безкоштовно. Ми піднімалися туди ескалатором. Як на мене, то ескалатором безпечніше та цікавіше.

Так ось ми знову зайшли до супермаркету Арени для покупки продуктів не лише на обід, а на найближчі два дні.

Адже за програмою у нас завтра переїзд до Мадриду, а там ми взяли усі запропоновані факультативи, і на пошуки точок харчування у нас просто не буде часу.


Купуємо дві палиці сирокопченої ковбаски по 3 євро за шт. вагою 0.5 кг, за акцією. Спочатку ми подумали, що помилилися в ціні, я пішла на касу уточнити і там сказали, що все правильно. Потім ми подумали, що це якась низькосортна ковбаса, але вирішили, що беремо на пробу, де наше не пропадало. Виявилася чудова натуральна ковбаса, та ще зі спецією з червоної паприки, але не надто гостра. Для мене окремо беремо кілька вакуумних упаковок вареної шинки, свіжих овочів, а з фруктів банани та найсмачніший виноград фіолетового кольору. Ну і звичайно червоне вино і пиво. Все це завантажується у холодильник у номері.

Обід у нас був смачний та калорійний. Після обіду потягло на сон, і ми трохи подрімали.

Ще раз пораділи розташування готелю так близько до площі Іспанії.

О 17 годині розштовхала чоловіка, зі словами: «нічого спати, йдемо гуляти, адже ми ще не піднімалися на дах Арени».

Надворі ще світить сонце, тепло. По дорозі до Арени проходжу повз маленьку взуттєву крамничку, вирішила заглянути туди, подивитися, що там продають. А там працюють дві китаянки, але кілька фраз англійською мовою я знаю, і вони мене зрозуміли. Я попросила білі мокасини на примірку, всі вони були різні фасони, але за однією ціною по 10 євро.

Я не брала з собою багато взуття, тільки черевики та спортивні туфлі, а тут в Іспанії стояла така спека, що були б босоніжки. Ось вони принесли мені кілька пар на примірку, і я вибрала з них одні й одразу ж одягла, а свої спортивні туфлі склала в коробку і віддала чоловікові в сумку. І як добре, що я їх купила, я виходила в них всюди по всіх екскурсіях, і ноги зовсім не втомлювалися.

Ось так в обновці ми піднімаємося на дах Арени, ходимо там по колу і милуємось оточуючими краєвидами. Звідси, як у долоні, видно фонтани. Але ще рано та світло, їх включать лише о 19 годині. Залишилося ще півгодини, але ми хочемо побачити початок роботи з даху, тому вирішили почекати тут.

Поки спускаємося в магазин, я зайшла до бутіка жіночого одягу, і навіть взяла на примірку літні штани та батничок. Але штани мені не підійшли, а сам батничок я купувати не стала, хотіла мати комплект. Так за приміркою непомітно пролетіло півгодини, і ми знову на даху Арени, і в цей момент починають працювати фонтани.

Музику сюди не чути, та й світло ще, тому підсвічування ще не видно, але видовище звідси дуже гарне. Чоловік знімає маленький відеофільм, кілька фото на тлі, і ми спускаємось і йдемо туди до фонтанів. Поки дійшли, вже стемніло, і тепер фонтани заграли всіма кольорами веселки.


А народу дуже багато, і всі намагаються влаштуватись ближче до фонтанів. Ми теж не відстаємо, знаходимо зручне містечко, і чоловік розпочинає відеозйомку. Заснував 10-хвилинне відео. Ось тепер удома ми переглядаємо ці відео і знову хочеться туди повернутися.

Після реставрації фонтани стали ще потужнішими і красивішими, і найголовніше, що немає жодних огорож, можна було підійти і сісти на борт фонтану, щоб зробити фото.

Ми вдруге бачимо ці фонтани і не перестаємо ними захоплюватися. Простоявши там до 21 години, ми повертаємось до готелю. Під акомпанемент знятих відео та отриманих вражень, знову вечеря в номері, і ми вже налаштовуємося на зустріч із незнайомою нам частиною Іспанії.

Завтра ми їдемо до Мадриду.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Улица столицы Андорры
Андорра-ла-Велья
Река в Андорре-ла-Велья
Андорра-ла-Велья
Андорра-а-Велья
Отель в Андорре
Андорра
Андорра
Отель в Андорре
Номер в отеле Андорры
Площадь в Готическом квартале
Готический  квартал
Памятник в Готическом квартале
Переход из королевского дворца
Здесь расположено правительство Каталонии
Собор Св. Семейства
Арена на площади Испании
Вид на фонтаны днем от Национального дворца
Олимпийская деревня
На олимпийском стадионе
У чаши олимпийского огня
Вид на порт с горы Монтжуик
Вид на площадь Испании с крыши Арены
Вид на парк с крыши Арены
Мы ещё не дошли до фонтанов, но уже красиво!
Вот они, поющие фонтаны
Начало работы поющих фонтанов
Ночная Барселона
Главный вход в Испанскую деревню
Испанская деревня
Фонтанчик в Испанской деревне
Главная площадь в Испанской деревне
Схожі розповіді
Коментарі (0) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар