День шестой тура «Два полюса страсти»:
Андорра – первое знакомство.
Хотя сегодня можно было поспать подольше, но как можно упустить такую прекрасную возможность, хоть немножко увидеть эту горную маленькую страну. Ведь даже в мечтах я не планировала здесь побывать, и тут представился такой счастливый случай. Ведь мы не просто проехали транзитом через Андорру, мы переночевали в прекрасном 4-х звездочном отеле в столице княжества, и имели здесь 2-3 часа свободного времени.
Отдельно хочу рассказать о завтраке в отеле. О том, что завтрак здесь будет очень хорошим, я читала в Интернете. Но когда я увидела весь ассортимент шведского стола, то он превзошел все ожидания. Кроме великолепных мясных и сырных деликатесов, нескольких горячих блюд в виде сосисок, бекона и яичницы, на столе стояла нарезка из красной рыбы, свежие овощи: помидоры, огурцы, сладкий перец, и ещё что-то чему я даже названия не знаю. А фрукты были и салатами, и целыми, ну и ещё кольцами нарезаны свежие ананасы. А в начале стола стояли открытые три большие бутылки вина. Было вино красное, розовое и белое. Я больше люблю красное вино, поэтому начала с него. Потом решила ещё попробовать розовое, оно пахло розами. На белое уже не хватило места.
После такого роскошного завтрака мы выходим из отеля, и, расспросив на рецепции, в какую сторону идти на центральную улицу города, отправляемся на шопинг. Ещё по пути в автобусе нам Марина рассказала, что здесь беспошлинная зона, и цены на все товары ниже, чем во Франции и Испании, примерно на 20-30%. Вот мы и решили проверить, так ли это.
Было ещё довольно рано, и вещевые магазины были ещё закрыты, но недалеко от отеля мы нашли большой супермаркет, и застряли в нем надолго. Действительно, такого большого выбора спиртных напитков, оливкового масла, швейцарского шоколада, фруктов, мясных деликатесов, я потом больше не встречала нигде. И вот здесь мы купили испанское вино «Риоха» и «Херес», и оливковое масло в 3-х литровой железной банке. Как выбирать оливковое масло мы уже знали, поэтому выбрали самое лучшее испанское. Мужу на пробу купили какого-то рома и анисовой водки. Цены были в районе 4-х евро. Внучкам накупили шоколадных конфет в разном оформлении. Особенно им понравились шоколадные конфетки в виде пуговок, с глазурью.
После супермаркета возвращаемся в отель, я ещё по пути немного поснимала прилегающие улицы. Но что-либо такого необычного я не видела, просто уютный чистый город, через город протекает горная речка с порогами. Множество отелей и магазинов. В общем, рай для отдыха туристов. Ну а нам надо торопиться укладывать вещи. Ведь сумок все добавляется.
Выехали, как и планировали, в 11 часов. Группа продолжает радовать своей пунктуальностью. На выезде из Андорры в Испанию нас остановила полиция. Мы думали, что будут нас проверять, приготовили паспорта, но Марину только спросили: контрабанды много везете? На что она ответила, что мы поздно ночью приехали и уже уезжаем, поэтому почти ничего не успели купить. Никто нас проверять не стал, и мы спокойно выехали в Испанию. Оказывается, есть определенная норма на вывоз спиртного и продуктов из Андорры. Потому что цены здесь ниже, чем в Испании, и приграничные жители Испании приезжают сюда и закупают все товары большими партиями. Для этого здесь есть таможенный контроль. Но не слишком строгий. Они больше всего проверяют легковушки с испанскими номерами. А у нас на автобусе польские номера.
Паспортного контроля ни на въезде, ни на выезде вообще не было. Андорра принимает всех туристов, которые путешествуют по Европе с любой визой.
Так состоялось наше первое знакомство с Андоррой.
День шестой –вторая половина дня
Барселона – я рада встрече с тобой!
Едем в Барселону, но уже по другой дороге. Это уже не тот красивый серпантин, по которому мы ехали ночью. Я слегка разочарована. До Барселоны надо проехать 205 км. Проезжаем красивые зеленые горы, какое-то озеро, затем едем вдоль берега реки. Пейзаж постепенно сменяется на более равнинный. Проезжаем мимо гряды гор, на которой находится монастырь Монтсеррат. Марина обращает на них внимание тех туристов, кто завтра сюда приедет на экскурсию.
Около 14 часов мы подъезжаем в район олимпийской деревни, где должны забрать нашего гида по Барселоне. Пока её нет, у нас 15-20 минут свободного времени на фото. Мы уже были в прошлом году в Барселоне, но город красивый, и мы с удовольствием встречаемся с ним снова. В Барселоне жара 30 гр. , люди купаются и загорают. Пляж песчаный, красивый. Так хотелось снова зайти в воду и побродить по колено. Но тут уже зовут в автобус, и мы отправляемся на обзорку.
Гид по Барселоне София. Наличие микрофона у гида порадовало нас. София спросила, в каком отеле нас поселяют. Марина ей ответила, что в районе парка Гюэль, поэтому София скорректировала свой маршрут. Мы сначала проехали по городу по кругу, затем заехали на площадку у Готического квартала, и у нас была полноценная пешеходная экскурсия по Готическому кварталу. Это был большой плюс нашей обзорке, так как эту экскурсию обычно выделяют в платный факультатив. В прошлом году мы так и не посетили этот квартал, зато сейчас мы восполнили этот пробел. Надо сказать, что, так как я не большой любитель таких кварталов, то меня эта экскурсия особо не тронула. Но для полного знакомства с Барселоной туда пойти надо обязательно.
После Готического квартала переезжаем к Собору Саграда Фамилия, Там тоже София долго рассказывает группе о соборе. Но вот здесь мы уже были в прошлом году, поэтому обошли снова собор сами, сняли небольшое видео, и пошли в сувенирный магазин рядом с собором. И не прогадали, так как вскоре туда подтянулась вся группа. Там ведь бесплатный туалет.
У меня была цель купить там туристическую карту с достопримечательностями на русском языке. Такие карты по 4 евро лежали на полке на всех языках, кроме русского. Видно русскоязычные туристы уже раскупили, а новые карты не доложили. И вот я через Софию попросила принести мне такую карту. Долго ждала, но все-таки принесли её откуда-то из подсобки. Больше никто из группы не интересовался картами.
После собора ещё раз проезжаем по городу, из окна осматриваем дома Гауди, проезжаем площадь Испании, и тут Марина говорит, что у нас изменения в расположении отеля, и мы будем жить в районе площади Испании. Все рады такому повороту с отелем.
В 18 часов направляемся к отелю. Надо сказать, что здесь снова свое мастерство показал наш водитель. Чтобы подвести нас к самим дверям отеля, он целый квартал ехал по узкой улице с односторонним движением задним ходом. Мы даже шутили по этому поводу, вспомнили бородатый анекдот на эту тему. Но доставил он нас прямо под двери, и уже в 18-15 я делаю первое фото в номере. Апартотель BCN Montjuic 3*. Номер был с прихожей с диванчиком и столом, небольшая кухня, и спальня. Окна номера выходили во внутренний двор с зимним садом. У нас было спокойно и тихо. Все отлично для отдыха.
На улице ещё светло, и мы быстренько переодеваемся, и идем на площадь Испании. В Барселоне мы записывались только на один факультатив в Испанскую деревню, но группа на этот факультатив не набралась, и Марина нам вернула деньги.
Поэтому мы решили, что туда мы пойдем завтра, а сегодня мы просто погуляем по городу.
Сегодня только четверг, и поющие фонтаны сегодня не функционируют. Сейчас их включают только в пятницу, субботу и воскресенье с 19 до 22 часов. Но мы, все-равно, прошлись мимо них, посмотрели, что сейчас доступ к фонтанам полностью открыт, не то что в прошлом году, когда они были ограждены от зрителей двумя заборами.
Затем встретили пару наших согруппников, и вместе решили прогуляться по проспекту Параллель. Шли, пока наши мужья не начали протестовать и проситься назад.
На площади Испании мы зашли в супермаркет, который расположен на -1 этаже в здании Арены. И вот там мы смогли сравнить цены и ассортимент продуктов и напитков, по сравнению с Андоррой. Сравнение было сделано не в пользу Барселоны. Но на ужин мы нашли, что прикупить.
Нагуляв, таким образом, аппетит, мы возвращаемся в отель, и на своей кухоньке я готовлю нам нехитрый ужин. Все условия для этого здесь предусмотрены. И самое главное, имеется нормальный пустой холодильник. Из своей прошлогодней поездки я уже имела представление об испанской кухне, и мне лично она не подходит. Мне не понравилась их паэлья, и я сразу решила, что мы в Испании будем кушать в отеле. Для этого мы привезли с собой супы и каши быстрого приготовления, ну а мясные деликатесы, молочные продукты, овощи и фрукты, соки, пиво и спиртные напитки мы покупаем в супермаркетах. Была ещё небольшая проблема с хлебом. Но мы потом начали покупать целые упаковки с булочками, и таким образом эту проблему решили.
В дальнейшем, когда у нас были дни с переездами, я заранее с вечера заготавливала эти булочки с мясными деликатесами в привезенный с собой небольшой пластиковый контейнер, на ночь клала это все в холодильник, а затем утром брали с собой в автобус, вместе с фруктами и пивом. И перед приездом в очередной город мы доставали свои припасы и подкреплялись в автобусе, и уже на экскурсии мы не искали голодными глазами, где бы нам перекусить. Если была возможность, то снова заходили в супермаркет, и снова покупали на ужин необходимое. Таким образом, мой муж никогда не бывал голодный и злой. Ещё нас иногда выручало мороженое и бананы.
Ну а сегодня пора уже и отдохнуть. Завтра у нас самостоятельная Барселона.
День седьмой – самостоятельная Барселона
Утром в отеле вполне приличный шведский стол на завтрак, и часть группы отправляется в монастырь Монтсеррат. Мы уже в прошлом году посетили все предлагаемые факультативы, поэтому у нас сегодня своя программа по Барселоне. Из всех известных туристических мест у нас остались неохваченными Испанская деревня и аквариум. Испанская деревня находится в пределах 10 минутной прогулки от отеля, и мы начинаем с неё.
В 10 часов утра мы уже купили два билета по 9.5 евро и проходим в ворота музея. Не взирая на раннее время, группа китайцев уже опередила нас. Пришлось снова переждать, пока они пройдут вперед по маршруту.
Как приложение к билетам нам выдали небольшой путеводитель по музею, с номерами зданий в кружочках различного цвета, и здесь же на плане была маленькая карта Испании, и на ней были нанесены регионы под теми цветами, что и кружочки. Это для того, чтобы можно было различать здания по принадлежности к региону. Я сразу не разобралась что и как, а потом поняла, и уже дальше могла ориентироваться. План был на 4-х языках: испанском (или каталонском), арабском, русском и китайском. Были там и аудиогид, но вот на русском языке аудиогида нет.
В путеводителе было написано, что в музее не представлены две автономии: Канарские острова и Риоха. Про острова понятно, далеко, а почему нет Риохи, осталось загадкой.
Мы добросовестно прошли по всей деревне, руководствуясь путеводителем. Больше всего в музее было китайцев и детей школьного возраста. Детей целыми классами водили по территории. Скорее всего, у них был наглядный урок по истории Испании.
Гуляли мы по музею почти два часа, когда выходили оттуда, было 11-50.
Что я могу сказать об этой нашей самостоятельной экскурсии: для общего понимания Испании это была полезная экскурсия, но я ожидала большего, чего-то необыкновенного, поэтому осталось легкое разочарование. Я помню свой восторг от музея «Италия в миниатюре», здесь такого восторга я не ощутила.
После Испанской деревни мы поднимаемся на эскалаторе до Национального дворца. Посидели там на лавке, полюбовались с высоты на прилегающие улицы. В музей не пошли, погода чудесная, поэтому решаем погулять по территории горы Монтжуик.
По пути выходим к олимпийскому стадиону. В прошлом году мы уже были на стадионе ФК «Барселона» «Камп Ноу», и вот сегодня у нас есть возможность посетить олимпийский стадион. Ворота были открыты, и вход туда свободный. Но далеко прохода нет, только небольшая площадка возле входа. Этого было достаточно для обзора стадиона и нескольких фотографий.
Олимпийский стадион сооружение достаточно скромное по сравнению « Камп Ноу», примерно раза в три меньше. Рядом с входом стоит колонна, с чашей для олимпийского огня. И там возле входа у нас произошла интересная встреча.
У входа на стадион стоит такой себе «мачо» в белом костюме с какой-то банкой и собирает пожертвования, якобы для развития олимпийского спорта. Но мы таких аферистов и в Украине много видели, поэтому, смеясь и разговаривая проходим мимо, и вдруг нам вслед этот «мачо» говорит на русском языке с явно армянским акцентом, что «эти русские такие жадные, никогда не подают». Вот тут мы уже громко расхохотались, и сказали, что «мы тебя сразу вычислили, ты нас не надуришь, это ты можешь европейцев разводить». Вот так пытаются развести туристов выходцы из бывших союзных республик в Барселоне, уже и там процветает мошенничество.
Возле стадиона есть аллея олимпийских чемпионов, с латунными следами их спортивной обуви. Я с этой аллеи долго не могла увести мужа, по моему, он заснял каждый след. Я запомнила только след от обуви Сергея Бубки и Мартины Навротиловой, и отпечаток босой крошечной ножки Нади Команечи.
Так, не спеша, мы поднимались на гору мимо цветущих кустарников и пальм, и вышли на смотровую площадку на порт. Там есть киоск с сувенирами и небольшой киоск с водичкой и мороженым. Решаем восстановить силы после подъема, покупаем мороженое, устраиваемся на свободной лавочке с чудесным видом на море и порт. Сидим и наслаждаемся теплой погодой, солнцем, и всей окружающей нас красотой. Просидели достаточно долго, отдохнули, а часы уже показывают 14-30. Уже пора и про обед подумать. Посещение аквариума мы оставили на будущее.
Возвращаемся назад, (с горы то совсем легко идти), и решаем обед устроить в номере отеля. Для этого снова заходим в супермаркет в Арену.
Об этом торговом центре надо написать отдельно. В Барселоне было две арены для проведения корриды, старая, на площади Испании, и новая под названием «Спорт» а затем «Монументаль». Так вот на старой арене бои прекратили проводить ещё в 1977 году. А на арене «Монументаль» последнюю корриду провели 5 сентября 2011 года. Теперь в Каталонии коррида запрещена. Вот надолго ли, это вопрос. Уже началось движение за отмену этого закона.
Старую арену решили перестроить под торговый центр, но денег на это не хватало, поэтому реконструкция затянулась надолго. И только 25 марта 2011 года состоялось открытие торгового центра Арена. Снаружи фасад Арены остался нетронутым, а внутри там очень красиво и оригинально. Шесть этажей по кругу заполнены бутиками, ресторанами и др. А на крыше отличная смотровая площадка, и тоже рестораны. На крышу можно подняться наружным лифтом за 1 евро, а можно и внутри подняться на эскалаторе, из этажа на этаж, бесплатно. Мы поднимались туда эскалатором. Как по мне, то эскалатором безопасней и интересней.
Так вот мы снова зашли в супермаркет Арены для покупки продуктов не только на обед, а на ближайшие два дня. Ведь по программе у нас завтра переезд в Мадрид, а там мы взяли все предложенные факультативы, и на поиски точек питания у нас просто не будет времени.
Покупаем две палки сырокопченой колбаски по 3 евро за шт. весом 0.5 кг, по акции. Сначала мы подумали, что ошиблись в цене, я пошла на кассу уточнить, и там сказали, что все правильно. Потом мы подумали, что это какая-то низкосортная колбаса, но решили, что берем на пробу, где наше не пропадало. Оказалась отличная натуральная колбаса, да ещё со специей из красной паприки, но не слишком острая. Для меня отдельно берем несколько вакуумных упаковок вареной ветчины, свежих овощей, а из фруктов бананы и вкуснейший крупный виноград фиолетового цвета. Ну и естественно красное вино и пиво. Все это загружается в холодильник в номере.
Обед у нас был вкусный и калорийный. После обеда потянуло на сон, и мы немного придремнули. Ещё раз порадовались расположению отеля так близко к площади Испании.
В 17 часов растолкала мужа, со словами: «нечего спать, идем гулять, ведь мы ещё не поднимались на крышу Арены».
На улице ещё вовсю светит солнце, тепло. По пути к Арене прохожу мимо маленького обувного магазинчика, решила заглянуть туда, посмотреть, что там продают. А там работают две китаянки, но несколько фраз на английском языке я знаю, и они меня поняли. Я попросила белые мокасины на примерку, все они были разных фасонов, но по одной цене по 10 евро.
Я не брала с собой много обуви, только ботинки и спортивные туфли, а здесь в Испании стояла такая жара, что впору были бы босоножки. Вот они принесли мне несколько пар на примерку, и я выбрала из них одни и сразу же одела, а свои спортивные туфли сложила в коробку, и отдала мужу в сумку. И как хорошо, что я их купила, я выходила в них везде по всех экскурсиях, и ноги совсем не уставали.
Вот так в обновке мы поднимаемся на крышу Арены, ходим там по кругу и любуемся окружающими видами. Отсюда, как на ладони, видны фонтаны. Но ещё рано и светло, их включат только в 19 часов. Осталось ещё полчаса, но мы хотим увидеть начало работы отсюда из крыши, поэтому решили подождать здесь.
Пока спускаемся в магазин, я зашла в бутик женской одежды, и даже взяла на примерку летние брюки и батничек. Но брюки мне не подошли, а сам батничек я покупать не стала, хотела иметь комплект. Так за примеркой незаметно пролетело полчаса, и вот мы снова на крыше Арены, и в этот момент начинают работать фонтаны.
Музыку сюда не слышно, да и светло ещё, поэтому подсветки ещё не видно, но зрелище отсюда очень красивое. Муж снимает маленький видеофильм, несколько фото на фоне, и мы спускаемся и идем туда к фонтанам. Пока дошли, уже стемнело, и вот теперь фонтаны заиграли всеми цветами радуги.
А народа очень много, и все стараются устроиться поближе к фонтанам. Мы тоже не отстаем, находим удобное местечко, и муж начинает видеосъемку. Заснял 10-минутное видео. Вот теперь дома мы просматриваем эти видео, и снова хочется туда вернуться.
После реставрации фонтаны стали ещё мощнее и красивее, и самое главное, что нет никаких ограждений, можно было подойти и сесть на бортик фонтана, чтобы сделать фото.
Мы второй раз видим эти фонтаны, и не перестаем ими восхищаться. Простояв там до 21 часа, мы возвращаемся в отель. Под аккомпанемент отснятых видео и полученных впечатлений, снова ужин в номере, и мы уже настраиваемся на встречу с незнакомой нам ещё частью Испании.
Завтра мы едем в Мадрид.
День шостого туру «Два полюси пристрасті»:
Андорра – перше знайомство.
Хоча сьогодні можна було поспати довше, але як можна прогаяти таку чудову нагоду, хоч трохи побачити цю гірську маленьку країну. Адже навіть у мріях я не планувала тут побувати, і тут виник такий щасливий випадок. Адже ми не просто проїхали транзитом через Андорру, ми переночували в чудовому 4-зірковому готелі в столиці князівства, і мали тут 2-3 години вільного часу.
Окремо хочу розповісти про сніданок у готелі. Про те, що сніданок тут буде дуже добрим, я читала в Інтернеті. Але коли я побачила весь асортимент шведського столу, то він перевершив усі очікування. Окрім чудових м'ясних та сирних делікатесів, кількох гарячих страв у вигляді сосисок, бекону та яєчні, на столі стояла нарізка з червоної риби, свіжі овочі: помідори, огірки, солодкий перець, і ще щось чомусь я навіть назви не знаю.
А фрукти були і салатами, і цілими, та ще й кільцями нарізані свіжі ананаси. А на початку столу стояли відкриті три великі пляшки вина. Було вино червоне, рожеве та біле. Я більше люблю червоне вино, тож почала з нього. Потім вирішила ще спробувати рожеве, воно пахло трояндами. На біле вже не вистачило місця.
Після такого розкішного сніданку ми виходимо з готелю, і розпитавши на рецепції, в який бік йти на центральну вулицю міста, вирушаємо на шопінг. Ще дорогою в автобусі нам Марина розповіла, що тут безмитна зона, і ціни на всі товари нижчі, ніж у Франції та Іспанії, приблизно на 20-30%. Ось ми й вирішили перевірити, чи це так.
Було ще досить рано, і речові магазини були закриті, але недалеко від готелю ми знайшли великий супермаркет, і застрягли в ньому надовго.
Справді, такого великого вибору спиртних напоїв, оливкової олії, швейцарського шоколаду, фруктів, м'ясних делікатесів я потім більше не зустрічала ніде. І ось тут ми купили іспанське вино «Ріоха» та «Херес», і оливкову олію у 3-х літровій залізній банці. Як вибирати оливкову олію ми вже знали, тому вибрали найкраще іспанське. Чоловіка на пробу купили якогось рому та анісової горілки. Ціни були в районі 4 євро. Внучкам накупили шоколадних цукерок у різному оформленні. Особливо їм сподобалися шоколадні цукерки у вигляді гудзиків, з глазур'ю.
Після супермаркету повертаємося в готель, я ще дорогою трохи знімала прилеглі вулиці. Але нічого такого незвичайного я не бачила, просто затишне чисте місто, через місто протікає гірська річка з порогами. Безліч готелів та магазинів. Загалом рай для відпочинку туристів. А нам треба поспішати укладати речі. Адже сумок усе додається.
Виїхали, як і планували, об 11 годині. Група продовжує тішити своєю пунктуальністю. На виїзді з Андорри до Іспанії нас зупинила поліція. Ми думали, що нас перевірятимуть, приготували паспорти, але Марину тільки запитали: контрабанди багато везете? На що вона відповіла, що ми пізно вночі приїхали і вже їдемо, тож майже нічого не встигли купити. Ніхто нас перевіряти не став, і ми спокійно виїхали до Іспанії. Виявляється, є певна норма на вивезення спиртного та продуктів із Андорри. Тому що ціни тут нижчі, ніж в Іспанії, і прикордонні жителі Іспанії приїжджають сюди та закуповують усі товари великими партіями. Для цього тут є митний контроль. Але не надто суворий. Вони найбільше перевіряють легковики з іспанськими номерами. А у нас автобусом польські номери.
Паспортного контролю ні на в'їзді, ні на виїзді взагалі не було.
Андорра приймає всіх туристів, які подорожують Європою з будь-якою візою.
Так відбулося наше перше знайомство з Андоррою.
День шостий – друга половина дня
Барселона - я рада зустрічі з тобою!
Їдемо до Барселони, але вже іншою дорогою. Це вже не той гарний серпантин, яким ми їхали вночі. Я трохи розчарована. До Барселони треба проїхати 205 км. Проїжджаємо гарні зелені гори, якесь озеро, потім їдемо вздовж берега річки. Пейзаж поступово змінюється більш рівнинний. Проїжджаємо повз гряду гір, на якій знаходиться монастир Монтсеррат. Марина привертає увагу тих туристів, хто завтра сюди приїде на екскурсію.
Близько 14 години ми під'їжджаємо в район олімпійського села, де маємо забрати нашого гіда по Барселоні. Поки що її немає, у нас 15-20 хвилин вільного часу на фото. Ми вже були торік у Барселоні, але місто красиве, і ми із задоволенням зустрічаємося з ним знову. У Барселоні спека 30 грн.
, люди купаються та засмагають. Пляж піщаний, гарний. Так хотілося знову зайти у воду і поблукати по коліна. Але тут уже звуть в автобус, і ми вирушаємо на огляд.
Гід Барселоною Софія. Наявність мікрофона у гіда порадувало нас. Софія спитала, в якому готелі нас поселяють. Марина їй відповіла, що у районі парку Гюель, тож Софія скоригувала свій маршрут. Ми спочатку проїхали містом по колу, потім заїхали на майданчик біля Готичного кварталу, і ми мали повноцінну пішохідну екскурсію Готичним кварталом. Це був великий плюс нашій оглядці, оскільки цю екскурсію зазвичай виділяють на платний факультатив. Минулого року ми так і не відвідали цей квартал, зате зараз ми заповнили цю прогалину. Треба сказати, що оскільки я не великий любитель таких кварталів, то мене ця екскурсія особливо не зачепила. Але для повного знайомства з Барселоною туди треба піти обов'язково.
Після Готичного кварталу переїжджаємо до Собору Саграда Прізвище, Там теж Софія довго розповідає групі про собор. Але тут ми вже були минулого року, тому обійшли знову собор самі, зняли невелике відео, і пішли в сувенірний магазин поруч із собором. І не помилилися, бо незабаром туди підтягнувся весь гурт. Адже там безкоштовний туалет.
У мене була мета купити там туристичну карту з визначними пам'ятками російською мовою. Такі карти по 4 євро лежали на полиці всіма мовами, крім російської. Видно, російськомовні туристи вже розкупили, а нові карти не доповіли. І ось я через Софію попросила принести мені таку картку. Довго чекала, але все-таки принесли її звідкись із підсобки. Більше ніхто з гурту не цікавився картами.
Після собору ще раз проїжджаємо містом, з вікна оглядаємо будинки Гауді, проїжджаємо площу Іспанії, і тут Марина каже, що у нас зміни в розташуванні готелю, і ми житимемо в районі площі Іспанії. Усі раді такому повороту з готелем.
О 18 годині прямуємо до готелю. Слід сказати, що тут знову свою майстерність показав наш водій. Щоб підвести нас до самих дверей готелю, він цілий квартал їхав вузькою вулицею з одностороннім рухом заднім ходом. Ми навіть жартували з цього приводу, згадали бородатий анекдот на цю тему. Але доставив він нас прямо під двері, і вже о 18-15 я роблю перше фото у номері. Апартотель BCN Montjuic 3*. Номер був з передпокою з диванчиком та столом, невелика кухня, та спальня. Вікна номера виходили у внутрішній двір із зимовим садом. У нас було спокійно та тихо. Все чудово для відпочинку.
На вулиці ще ясно, і ми швиденько переодягаємось, і йдемо на площу Іспанії.
Порівняння було зроблено на користь Барселони. Але на вечерю ми знайшли, що придбати.
Нагулявши таким чином апетит, ми повертаємося в готель, і на своїй кухоньці я готую нам нехитру вечерю. Усі умови для цього тут передбачено. І найголовніше, є нормальний порожній холодильник. Зі своєї минулорічної поїздки я вже мала уявлення про іспанську кухню, і мені особисто вона не підходить. Мені не сподобалася їхня паелья, і я відразу вирішила, що ми в Іспанії будемо їсти в готелі. Для цього ми привезли з собою супи та каші швидкого приготування, ну а м'ясні делікатеси, молочні продукти, овочі та фрукти, соки, пиво та спиртні напої ми купуємо у супермаркетах. Була ще невелика проблема із хлібом. Але ми потім почали купувати цілі упаковки із булочками, і таким чином вирішили цю проблему.
Надалі, коли в нас були дні з переїздами, я заздалегідь з вечора заготовляла ці булочки з м'ясними делікатесами у привезений із собою невеликий пластиковий контейнер, на ніч клала це все в холодильник, а потім уранці брали з собою в автобус, разом із фруктами та пивом. І перед приїздом до чергового міста ми діставали свої припаси і підкріплювалися в автобусі, і вже на екскурсії ми не шукали голодними очима, де нам перекусити. Якщо була можливість, то знову заходили до супермаркету і знову купували на вечерю необхідне. Таким чином, мій чоловік ніколи не був голодний і злий. Ще нас іноді рятувало морозиво та банани.
Ну а сьогодні вже час і відпочити. Завтра маємо самостійну Барселону.
День сьомий – самостійна Барселона
Вранці в готелі цілком пристойний шведський стіл на сніданок, і частина групи вирушає до монастиря Монтсеррат.
Ми вже минулого року відвідали всі запропоновані факультативи, тому у нас сьогодні своя програма Барселони. З усіх відомих туристичних місць у нас залишилися неохопленими Іспанське село та акваріум. Іспанське село знаходиться в межах 10-хвилинної прогулянки від готелю, і ми починаємо з неї.
О 10 годині ранку ми вже купили два квитки по 9.5 євро та проходимо у ворота музею. Незважаючи на ранній час, група китайців уже випередила нас. Довелося знову перечекати, поки вони пройдуть уперед за маршрутом.
Як додаток до квитків нам видали невеликий путівник музею, з номерами будівель у кружечках різного кольору, і тут же на плані була маленька карта Іспанії, і на ній були нанесені регіони під тими квітами, що й кружечки. Це для того, щоб можна було розрізняти будинки за приналежністю до регіону. Я одразу не розібралася, що і як, а потім зрозуміла, і вже далі могла орієнтуватися.
План був 4-ма мовами: іспанською (або каталонською), арабською, російською та китайською. Були там і аудіогід, але російською мовою аудіогіду немає.
У путівнику було написано, що у музеї не представлені дві автономії: Канарські острови та Ріоха. Про острови зрозуміло, далеко, а чому немає Ріохи, лишилося загадкою.
Ми сумлінно пройшли по всьому селі, керуючись путівником. Найбільше у музеї було китайців та дітей шкільного віку. Дітей цілими класами водили територією. Швидше за все, вони мали наочний урок з історії Іспанії.
Гуляли ми музеєм майже дві години, коли виходили звідти, було 11-50.
Що я можу сказати про цю нашу самостійну екскурсію: для загального розуміння Іспанії це була корисна екскурсія, але я очікувала більшого, чогось незвичайного, тому залишилося легке розчарування. Я пам'ятаю своє захоплення від музею «Італія в мініатюрі», тут такого захоплення я не відчула.
Після Іспанського села ми піднімаємось на ескалаторі до Національного палацу. Посиділи там на лаві, помилувалися з висоти на прилеглі вулиці. У музей не пішли, погода чудова, тому вирішуємо погуляти територією гори Монтжуїк.
Дорогою виходимо до олімпійського стадіону. Минулого року ми вже були на стадіоні ФК "Барселона" "Камп Ноу", і ось сьогодні ми маємо можливість відвідати олімпійський стадіон. Ворота були відчинені, і вхід вільний. Але далеко проходу немає, лише невеликий майданчик біля входу. Цього було достатньо для огляду стадіону та кількох фотографій.
Олімпійський стадіон споруда досить скромна порівняно «Камп Ноу», приблизно втричі менша. Поруч із входом стоїть колона, з чашею для олімпійського вогню. І там біля входу відбулася цікава зустріч.
Біля входу на стадіон стоїть такий собі «мачо» у білому костюмі з якоюсь банкою та збирає пожертвування, нібито для розвитку олімпійського спорту. Але ми таких аферистів і в Україні багато бачили, тому, сміючись і розмовляючи проходимо повз, і раптом нам услід цей «мачо» говорить російською мовою з явно вірменським акцентом, що «ці росіяни такі жадібні, ніколи не подають». Ось тут ми вже голосно розреготалися, і сказали, що «ми тебе одразу вирахували, ти нас не надуриш, це можеш європейців розводити». Отак намагаються розвести туристів вихідці з колишніх союзних республік у Барселоні, вже й там процвітає шахрайство.
Біля стадіону є алея олімпійських чемпіонів, з латунними слідами їхнього спортивного взуття. Я з цієї алеї довго не могла відвести чоловіка, на мою думку, він зняв кожен слід. Я запам'ятала тільки слід від взуття Сергія Бубки та Мартіни Навротілової, і відбиток босої крихітної ніжки Наді Команечі.
Так, не поспішаючи, ми піднімалися на гору повз квітучі чагарники і пальми, і вийшли на оглядовий майданчик на порт. Там є кіоск із сувенірами та невеликий кіоск із водою та морозивом. Вирішуємо відновити сили після підйому, купуємо морозиво, влаштовуємося на вільній лавці з чудовим видом на море та порт. Сидимо і насолоджуємося теплою погодою, сонцем, і всією красою, що нас оточує. Просиділи досить довго, відпочили, а годинник уже показує 14-30. Пора й про обід подумати. Відвідування акваріума ми залишили на майбутнє.
Повертаємося назад, (з гори щось дуже легко йти), і вирішуємо обід влаштувати в номері готелю. Для цього знову заходимо до супермаркету в Арену.
Про цей торговий центр треба написати окремо. У Барселоні було дві арени для проведення кориди, стара, на площі Іспанії, і нова під назвою "Спорт", а потім "Монументаль". Так ось на старій арені бої припинили проводити ще 1977 року.
А на арені "Монументаль" останню кориду провели 5 вересня 2011 року. Тепер у Каталонії кориду заборонено. Ось чи надовго, це питання. Вже розпочався рух за скасування цього закону.
Стару арену вирішили перебудувати під торговельний центр, але грошей на це не вистачало, тож реконструкція затяглася надовго. І лише 25 березня 2011 року відбулося відкриття торговельного центру Арена. Зовні фасад Арени залишився незайманим, а всередині там дуже красиво та оригінально. Шість поверхів по колу заповнені бутиками, ресторанами та ін. А на даху чудовий оглядовий майданчик, і теж ресторани. На дах можна піднятися зовнішнім ліфтом за 1 євро, а можна і всередині піднятися на ескалаторі з поверху на поверх безкоштовно. Ми піднімалися туди ескалатором. Як на мене, то ескалатором безпечніше та цікавіше.
Так ось ми знову зайшли до супермаркету Арени для покупки продуктів не лише на обід, а на найближчі два дні.
Адже за програмою у нас завтра переїзд до Мадриду, а там ми взяли усі запропоновані факультативи, і на пошуки точок харчування у нас просто не буде часу.
Купуємо дві палиці сирокопченої ковбаски по 3 євро за шт. вагою 0.5 кг, за акцією. Спочатку ми подумали, що помилилися в ціні, я пішла на касу уточнити і там сказали, що все правильно. Потім ми подумали, що це якась низькосортна ковбаса, але вирішили, що беремо на пробу, де наше не пропадало. Виявилася чудова натуральна ковбаса, та ще зі спецією з червоної паприки, але не надто гостра. Для мене окремо беремо кілька вакуумних упаковок вареної шинки, свіжих овочів, а з фруктів банани та найсмачніший виноград фіолетового кольору. Ну і звичайно червоне вино і пиво. Все це завантажується у холодильник у номері.
Обід у нас був смачний та калорійний. Після обіду потягло на сон, і ми трохи подрімали.
Ще раз пораділи розташування готелю так близько до площі Іспанії.
О 17 годині розштовхала чоловіка, зі словами: «нічого спати, йдемо гуляти, адже ми ще не піднімалися на дах Арени».
Надворі ще світить сонце, тепло. По дорозі до Арени проходжу повз маленьку взуттєву крамничку, вирішила заглянути туди, подивитися, що там продають. А там працюють дві китаянки, але кілька фраз англійською мовою я знаю, і вони мене зрозуміли. Я попросила білі мокасини на примірку, всі вони були різні фасони, але за однією ціною по 10 євро.
Я не брала з собою багато взуття, тільки черевики та спортивні туфлі, а тут в Іспанії стояла така спека, що були б босоніжки. Ось вони принесли мені кілька пар на примірку, і я вибрала з них одні й одразу ж одягла, а свої спортивні туфлі склала в коробку і віддала чоловікові в сумку. І як добре, що я їх купила, я виходила в них всюди по всіх екскурсіях, і ноги зовсім не втомлювалися.
Ось так в обновці ми піднімаємося на дах Арени, ходимо там по колу і милуємось оточуючими краєвидами. Звідси, як у долоні, видно фонтани. Але ще рано та світло, їх включать лише о 19 годині. Залишилося ще півгодини, але ми хочемо побачити початок роботи з даху, тому вирішили почекати тут.
Поки спускаємося в магазин, я зайшла до бутіка жіночого одягу, і навіть взяла на примірку літні штани та батничок. Але штани мені не підійшли, а сам батничок я купувати не стала, хотіла мати комплект. Так за приміркою непомітно пролетіло півгодини, і ми знову на даху Арени, і в цей момент починають працювати фонтани.
Музику сюди не чути, та й світло ще, тому підсвічування ще не видно, але видовище звідси дуже гарне. Чоловік знімає маленький відеофільм, кілька фото на тлі, і ми спускаємось і йдемо туди до фонтанів. Поки дійшли, вже стемніло, і тепер фонтани заграли всіма кольорами веселки.
А народу дуже багато, і всі намагаються влаштуватись ближче до фонтанів. Ми теж не відстаємо, знаходимо зручне містечко, і чоловік розпочинає відеозйомку. Заснував 10-хвилинне відео. Ось тепер удома ми переглядаємо ці відео і знову хочеться туди повернутися.
Після реставрації фонтани стали ще потужнішими і красивішими, і найголовніше, що немає жодних огорож, можна було підійти і сісти на борт фонтану, щоб зробити фото.
Ми вдруге бачимо ці фонтани і не перестаємо ними захоплюватися. Простоявши там до 21 години, ми повертаємось до готелю. Під акомпанемент знятих відео та отриманих вражень, знову вечеря в номері, і ми вже налаштовуємося на зустріч із незнайомою нам частиною Іспанії.
Завтра ми їдемо до Мадриду.