Приветик всем! Как вы без меня? Я тут в Дубай сгоняла, и разум мой был помрачен – ну очень круто!
Читайте и наслаждайтесь! (Почти газетная версия)
Бытует мнение, что в Объединенных Арабских Эмиратах все очень дорого, поэтому некоторые туристы весьма неохотно соглашаются туда ехать. Но мы с мамой рискнули, и нисколечко не пожалели – впечатления от поездки остались незабываемые. Тем более, что сейчас в ОАЭ самолеты летают прямо из Запорожья. Хоть и неказистый наш аэропорт, зато работает исправно.
Начало декабря – отличное время для поездки в ОАЭ: температура воздуха уже не 40 градусов, а вода в Персидском заливе теплая и приятная. Отель мы выбрали недорогой, да и кто собирался в нем сидеть? В Эмиратах есть на что посмотреть. Дубай поражает своими высоченными красивыми зданиями из стекла и бетона, шикарными дорогами, а вечером все это еще и причудливо светится. Но обо всем по порядку.
Пляжи. Нет раздевалок и красивый загар
Пляжи песочные, чистые. Как правило, из отелей туристов на пляж и обратно возят бесплатно, но если хочется разведать другое место – такси и метро вам в помощь. Мы ездили на Дубай Марину – там небоскребы стоят буквально в 150 метрах от береговой линии. Рядом много кафешек и магазинчиков, можно даже найти излюбленное лакомство пляжников – кукурузу, только не вареную, а запеченную, и жареные каштаны. По пляжу водят верблюдов – ну а как же без них? Единственный минус – нет раздевалок, переодеваться приходилось в туалетах или возле заборчиков, ибо кустов в Дубае просто не существует. Лежаки и тенты платные, примерно 25 долларов за день, поэтому многие отдыхающие тащили с собой пляжные зонтики. Хваленые интернет-пальмы интернет не раздают, под ними можно разве что посидеть в тенечке. Зато море – выше всяких похвал! И загар получается красивый.
Еда. Хотите похудеть – езжайте в ОАЭ!
Еда, мягко говоря, не очень вкусная. В нашем отеле на завтраке можно было есть только йогурты и вареные яйца, блюда « от шефа» были полным пакистанским кошмаром. Многие украинские туристы везли с собой на неделю по 5 кг колбасы, консервы, каши и т. п. Но холодильники в отелях очень маленькие, морозят слабо, поэтому к концу недели все стратегические колбасоприпасы запросто могут протухнуть. Если у вас апартаменты с кухней, можно готовить самим, если нет – придется питаться всухомятку продуктами из супермаркета. Это будет дешевле, чем обедать и ужинать в ресторанах, где средний чек – от 40 долларов на человека. И не факт, что еда вам понравится. Национальной кухни как таковой в Эмиратах нет, а недорогие кафе в основном содержат индусы и пакистанцы, и готовят они согласно своим традициям – с кучей специй. Мы с мамой тосковали о борще и пельменях, а вечерами ели привезенные с собой консервы и фрукты из супермаркета, зато к концу поездки шорты стали с меня спадать, что не могло не радовать.
Достопримечательности, дороги и расстояния
Древностей в ОАЭ – кот наплакал, зато современная архитектура поражает и завораживает. Метро в Дубае надземное, а сами станции похожи на космические корабли, выходы к метро одновременно являются и надземными пешеходными переходами. Людей в нем полно, переходы длинные, нам не понравилось – очень утомительно и шумно. Куда удобнее было ездить на трамвае – из него лучше видны красивые небоскребы. Ходить по улицам пешком можно бесконечно – тротуары ровные, чистые и красивые. Только вот расстояния…
Дубайское « за углом» и « рукой подать» – это примерно как наше « к чёрту на кулички» . Если не знаешь города, то запросто заблудишься в трех башнях – непривычная и, в общем-то, однообразная архитектура сильно дезориентирует. Этим пользуются ушлые таксисты, которые специально нарезают круги по городу, чтобы содрать с туристов побольше денег, да еще и дороги спроектированы практически без поворотов налево. Так, например, гугл-карты показывали, что от моего отеля до ночного клуба по прямой всего 1.1 км, а на « пакистанском» такси выходило более 8 км. С поворотами направо, разумеется. К слову, по счетчику в такси считается не только километраж, но и время, проведенное в машине, поэтому не дай бог вам попасть в пробку, придется расстаться с приличной суммой денег.
Ночные развлечения – дискотеки, секс, алкоголь
Алкоголь дорогой, лучше брать его с собой – из дома, в дьюти фри и т. п. В Дубае сухого закона нет, в ресторанах и кафе можно пропустить по рюмочке, но дороговато – коктейль " Космополитен" стоит примерно 20 баксов, бокал пива – 20-30 дирхам, вино – 25-40. Зато для девушек в ночных клубах есть очень хорошая акция LADIES NIGHTS Dubai. По определенным дням недели можно ходить в разные заведения и бухать бесплатно. Я облюбовала ночной клуб Lucky Voice, там на шару можно выпить 4 напитка на выбор – вино, водка с колой либо их фирменный коктейль. Обстановка там веселая, люди раскованные, всех цветов кожи и народностей. Два диджея, один чернокожий – ставил стандарный дискач, а после часу ночи приходил второй – маленький испанец. Настоящий фекалоид, и друзья у него были все такие крутые, в дреддах, в наколках. Он ставил совсем другую музыку, какие-то дикие африканские мотивы, и весь народ отжигал на танцполе как безумный. Ходила я туда 2 раза – там у меня появились подружки – негритянка и тайка, охранник строил глазки, а обаятельный бармен-филиппинец даже принес мне последний коктейль, когда я просрочила время – бесплатное пойло подают ровно до 24.00.
Была и в другом заведении, но там оказался бар для консумации. Разряженные жрицы любви с сиськами наружу вдохновенно охмуряли каких-то полудохлых и скучных потенциальных спонсоров, на сцене девахи явно славянской наружности пытались изображать эротические танцы, но их унылые жоповелосипедные кривляния, как по мне, вызывали у присутствующих лишь тоску по булкам. Больше всего в этом заведении мне понравился дедушка в леопердовом костюмчике, ему зачет. Я допила свое вино и ушла. Секьюрити спросил: " Вам совсем не понравилось? " . " Печальное зрелище эта ваша консумация" , – ответила я. " Ну это же Дубай" , – ответил мне мой собеседник. Он рассказал мне, что сам он из Египта, и немножко просветил о местных нравах: " Если тебе понравился мужчина, то заняться любовью будет сложно. В отель к тебе он прийти не может, ты к нему – тоже. Везде стоят камеры слежения, охранники в отелях тут же вызовут полицию. Только некоторые отели разрешают своим постояльцам ходить друг к другу в гости, другие варианты запрещены. Да, есть места, в которых, скажем так, не сильно за этим следят, за определенную сумму, но их надо знать" .
Да уж, это вам не Египет и не Куба... Я познакомилась в баре с мужчиной, дала ему свой телефон. Он, по-видимому, пытался как-то решить вопрос о месте встречи, и позвонил в мой отель. Мне, разумеется, ничего не сказал. Боже, что тут началось! Меня вызвали на ресепшен и начали увещевать, что нельзя мужчину с улицы, только из отеля и все такое... Я стою, ничего не пойму, какой мужчина, какая улица? В общем, как вы поняли, нифига не получилось, а жаль...
Экскурсии
Мы планировали взять несколько экскурсий, но съездили только на Индийский океан, в эмират Фуджейра. Выехали в 7 утра, 2 часа собирали остальную группу, потом 4 часа ехали – ну совсем " рукой подать" . По дороге экскурсовод Владимир вдохновенно, в стиле советского трибуна, вещал нам о шейхах и верблюдах, а на остановках нам пытались впарить ковры, манго, финики и бог знает что еще. Наконец мы прибыли в отель Санди бич и экскурсовод предложил нам поплавать с маской и трубкой, полюбоваться на кораллы и рыбок. Но вода в океане была мутная и грязная, с пятнами нефти, и плыть к кораллам без ласт я бы не рекомендовала даже тем, кто хорошо плавает. После трудного заплыва туда и обратно бедняги туристы даже смогли добраться до бассейна, хотя до него было и правда рукой подать, и бассейн был действительно крутой. Хорошо, что в экскурсию входил обед, и это была лучшая часть программы. Возле ресторана надсадно мяукали худые ушастые коты, выпрашивая подачку. Мы с опаской набрали в тарелки яства, памятуя о « прелестях» индийско-пакистанской кухни, но когда приступили к еде, мы поняли, почему так громко орали коты. Это было просто неприлично вкусно, словами не передать!
Назад мы вернулись поздно вечером, по дороге простояв в пробках более часа. Сиденья в автобусе были жесткие, спина и пятая точка нестерпимо ныли. Экскурсовод Владимир тоже, по всей видимости, испытывал дискомфорт, так как все норовил вскочить со своего места. На прощание он исполнил нам песню, да так вдохновенно, что в наш автобус врезался какой-то парень на машине. Слава богу, царапина на автобусе оказалась незначительной, и нам не пришлось надолго останавливаться. Тем же вечером я отказалась от всех остальных групповых экскурсий. Дальше мы ездили сами – это оказалось удобнее и дешевле.
На арабских лодках доу по искусственно вырытому каналу Дубай Марина можно покататься за 35-40 долларов с человека вместо 50-70 в составе экскурсии, главное – добраться до причала и хорошенько поторговаться с капитаном. На знаменитый отель в виде паруса мы полюбовались с пляжа Джумейра – внутрь туристов не пускают. Туда можно зайти, только забронировав столик в ресторане, где средний чек 200 долларов с человека. Знаменитые дубайские поющие фонтаны возле самой высокой в мире башни Бурдж Халифа – это вообще туристическое разочарование. Работают они всего лишь 5 минут каждые полчаса, шоу очень слабенькое. Киевское шоу фонтанов куда круче, а в Батуми – вообще выше всяких похвал. В пустыню мы не поехали – я не люблю песок и экстрим, тем более, как нам рассказали, многих любителей езды по песчаным барханам в процессе поездки нещадно тошнит. Из всех достопримечательностей нам больше всего понравился Сад Чудес в Дубае. Это действительно красивейшее творение рук человеческих, да еще и посреди бесплодной пустыни.
Miracle Garden Dubai
Всякие там гиды взахлеб рассказывают: кто не был в пустыне, тот не был в Эмиратах. Но, на мой взгляд, тот по-настоящему не видел Дубай, кто не посетил Miracle Garden Dubai. Это один из самых больших цветочных парков мира, был создан в Дубае в 2013 году. Открыт для посетителей он только с октября по май, так как в летние месяцы очень жарко, и в это время работники сада разрабатывают и создают новые достопримечательности, экспозиции в Miracle Garden меняются ежегодно. В этом сезоне мы увидели Микки Мауса, веселых утят, лошадок, танцующих балерин и огромных чеширских котов. Сад спроектирован очень удобно, для уставших от фотосессий посетителей предусмотрены гамаки, в которых можно валяться вплоть до закрытия.
Miracle Garden Dubai создавался не только для развлечения туристов. Одной из целей проекта было показать, как можно рационально использовать сточные воды. Ведь именно благодаря тщательно разработанной системе капельного орошения, для которой используется вода из канализации, и существует этот рукотворный оазис посреди пустыни. Да и сам Дубай является одним из современных чудес света.
Объединенные Арабские Эмираты – государство молодое, в начале декабря жители ОАЭ отмечали 48-летие со дня создания своей страны. Крупные месторождения нефти обеспечили ОАЭ быстрый рост экономики, а грамотное управление финансами и инвестициями позволило создать среди бесплодной пустыни комфортные и изумительные по красоте города будущего. В настоящее время ОАЭ занимает второе место в мире по опреснению воды, растет товарооборот и экспорт, увеличивается поток туристов и трудовых мигрантов. И когда смотришь на все это великолепие посреди абсолютно непригодных для жизни территорий, невольно задумываешься о судьбе Украины. У нас есть и плодородная земля, и вода, и прекрасные трудолюбивые люди, а живем мы по сравнению с ОАЭ как будто в средневековье. Но будем надеяться на лучшее!
Привіт усім! Як ви без мене? Я тут у Дубай зганяла, і мій розум був похмурий – ну дуже круто!
Читайте та насолоджуйтесь! (Майже газетна версія)
Сутність думки, що в Об'єднаних Арабських Еміратах все дуже дорого, тому деякі туристи дуже неохоче погоджуються туди їхати. Але ми з мамою ризикнули, і анітрохи не пошкодували – враження від поїздки залишилися незабутні. Тим більше що зараз в ОАЕ літаки літають прямо із Запоріжжя. Хоч і непоказний наш аеропорт, зате працює справно.
Початок грудня – чудовий час для поїздки до ОАЕ: температура повітря вже не 40 градусів, а вода в Перській затоці тепла та приємна. Готель ми вибрали недорогий та й хто збирався в ньому сидіти? В Еміратах є що подивитися. Дубай вражає своїми височенними красивими будинками зі скла та бетону, шикарними дорогами, а ввечері все це ще й химерно світиться. Але все по порядку.
Пляжі. Немає роздягальня та гарна засмага
Пляжі пісочні, чисті. Як правило, з готелів туристів на пляж і назад возять безкоштовно, але якщо хочеться розвідати інше місце - таксі та метро вам на допомогу. Ми їздили на Дубай Марину – там хмарочоси стоять буквально за 150 метрів від берегової лінії. Поруч багато кафешок і магазинчиків, можна навіть знайти улюблені ласощі пляжників - кукурудзу, тільки не варену, а запечену, і смажені каштани. По пляжу водять верблюдів - ну а як же без них? Єдиний мінус - немає роздягальень, переодягатися доводилося в туалетах або біля паркан, бо кущів у Дубаї просто не існує. Лежаки та тенти платні, приблизно 25 доларів за день, тому багато відпочиваючих тягли із собою пляжні парасольки. Хвалені інтернет-пальми інтернет не роздають, під ними можна хіба що посидіти в тіні. Зате море - вище всяких похвал! І засмага виходить красивою.
Їжа. Хочете схуднути – їдьте до ОАЕ!
Їжа, м'яко кажучи, не дуже смачна. У нашому готелі на сніданку можна було їсти лише йогурти та варені яйця, страви від шефа були повним пакистанським кошмаром. Багато українських туристів везли з собою на тиждень по 5 кг ковбаси, консерви, каші тощо. Але холодильники в готелях дуже маленькі, морозять слабо, тому до кінця тижня всі стратегічні ковбасоприпаси запросто можуть протухнути. Якщо у вас апартаменти з кухнею, можна готувати самим, якщо ні – доведеться харчуватись всухом'ятку продуктами з супермаркету. Це буде дешевше, ніж обідати та вечеряти у ресторанах, де середній чек – від 40 доларів на особу. І не факт, що їжа вам сподобається. Національної кухні як такої в Еміратах немає, а недорогі кафе здебільшого містять індуси та пакистанці, і готують вони згідно зі своїми традиціями – з купою спецій. Ми з мамою тужили про борщ і пельмені, а вечорами їли привезені з собою консерви та фрукти з супермаркету, зате до кінця поїздки шорти стали з мене спадати, що не могло не радувати.
Визначні місця, дороги та відстані
Стародавностей в ОАЕ – кіт наплакав, зате сучасна архітектура вражає та заворожує. Метро у Дубаї надземне, а самі станції схожі на космічні кораблі, виходи до метро одночасно є надземними пішохідними переходами. Людей у ньому повно, переходи довгі, нам не сподобалося – дуже стомлено та галасливо. Куди зручніше було їздити на трамваї – з нього краще видно гарні хмарочоси. Ходити вулицями пішки можна нескінченно - тротуари рівні, чисті та красиві. Тільки ось відстані…
Дубайське «за рогом» і «рукою подати» – це приблизно як наше «на біса на паски». Якщо не знаєш міста, то запросто заблукаєш у трьох вежах - незвична і, загалом, одноманітна архітектура сильно дезорієнтує. Цим користуються вульгарні таксисти, які спеціально нарізають кола по місту, щоб здерти з туристів більше грошей, та ще й дороги спроектовані практично без поворотів наліво. Так, наприклад, гугл-карти показували, що від мого готелю до нічного клубу по прямій всього 1.1 км, а на «пакистанському» таксі виходило понад 8 км. З поворотами праворуч, зрозуміло. До речі, за лічильником у таксі вважається не тільки кілометраж, а й час, проведений у машині, тому не дай боже вам потрапити в пробку, доведеться розлучитися з пристойною сумою грошей.
Нічні розваги–дискотеки, секс, алкоголь
Алкоголь дорогий, краще брати його з собою – з дому, у дьюті фрі тощо. келих пива - 20-30 дирхам, вино - 25-40. Зате для дівчат у нічних клубах є дуже гарна акція LADIES NIGHTS Dubai. За певні дні тижня можна ходити в різні заклади і бухати безкоштовно. Я облюбувала нічний клуб Lucky Voice, там на кулі можна випити чотири напої на вибір - вино, горілка з колою або їх фірмовий коктейль. Обстановка там весела, люди розкуті, всіх кольорів шкіри та народностей. Два діджеї, один чорношкірий – ставив стандарний дискач, а після першої години ночі приходив другий – маленький іспанець. Справжній фекалоїд, і друзі у нього були всі такі круті, у дреддах, наколках. Він ставив зовсім іншу музику, якісь дикі африканські мотиви, і весь народ відпалював на танцполі як божевільний. Ходила я туди 2 рази - там у мене з'явилися подружки - негритянка і таємниця, охоронець будував очі, а привабливий бармен-філіппінець навіть приніс мені останній коктейль, коли я прострочила час - безкоштовне пійло подають рівно до 24.00.
Була й у іншому закладі, але там виявився бар для консумації. Розряджені жриці любові з цицьками назовні натхненно охмуряли якихось напівдохлих і нудних потенційних спонсорів, на сцені дівчини явно слов'янської зовнішності намагалися зображати еротичні танці, але їх похмурі жоповелосипедні кривляння, як на мене. Найбільше в цьому закладі мені сподобався дідусь у леопердовому костюмі, йому залік. Я допила своє вино і пішла. Сек'юріті запитав: "Вам зовсім не сподобалося? " "Сумне видовище ця ваша консумація", - відповіла я. "Ну це ж Дубай", - відповів мені мій співрозмовник. Він розповів мені, що сам він з Єгипту, і трошки просвітив про місцеву вдачу: "Якщо тобі сподобався чоловік, то зайнятися любов'ю буде складно. У готель до тебе він прийти не може, ти до нього теж. Скрізь стоять камери стеження, охоронці в готелях відразу викликають поліцію. Тільки деякі готелі дозволяють своїм постояльцям ходити один до одного в гості, інші варіанти заборонені. Так, є місця, в яких, скажімо так, не сильно за цим стежать, за певну суму, але їх треба знати" .
Так, це вам не Єгипет і не Куба. . . Я познайомилася в барі з чоловіком, дала йому свій телефон. Він, мабуть, намагався якось вирішити питання про місце зустрічі, і зателефонував до мого готелю. Мені, певна річ, нічого не сказав. Боже, що тут почалося! Мене викликали на ресепшен і почали умовляти, що не можна чоловіка з вулиці, тільки з готелю і таке інше. . . Я стою, нічого не зрозумію, який чоловік, яка вулиця? Загалом, як ви зрозуміли, ніфіга не вийшло, а шкода. . .
Екскурсії
Ми планували взяти кілька екскурсій, але з'їздили тільки на Індійський океан, в емірат Фуджейра. Виїхали о 7-й ранку, 2 години збирали решту групи, потім 4 години їхали – ну зовсім "рукою подати". Дорогою екскурсовод Володимир натхненно, у стилі радянського трибуна, мовив нам про шейхів і верблюдів, а на зупинках нам намагалися впарити килими, манго, фініки і бозна що ще. Нарешті ми прибули в готель Санді Біч і екскурсовод запропонував нам поплавати з маскою та трубкою, помилуватися коралами та рибками. Але вода в океані була каламутна і брудна, з плямами нафти, і плисти до коралів без ластів я б не рекомендувала навіть тим, хто добре плаває. Після важкого запливу туди й назад бідолахи туристи навіть змогли дістатися басейну, хоча до нього було і справді рукою подати, і басейн був справді крутий. Добре, що в екскурсію входив обід, і це була найкраща частина програми. Біля ресторану наполегливо нявкали худі вухаті коти, випрошуючи подачку. Ми з побоюванням набрали в тарілки страви, пам'ятаючи про «принади» індійсько-пакистанської кухні, але коли приступили до їжі, ми зрозуміли, чому так голосно кричали коти. Це було просто непристойно смачно, не передати словами!
Назад ми повернулися пізно ввечері, по дорозі простоявши в пробках понад годину. Сидіння в автобусі були жорсткі, спина і п'ята точка нестерпно нили. Екскурсовод Володимир теж, мабуть, відчував дискомфорт, тому що все намагався схопитися зі свого місця. На прощання він виконав нам пісню, так натхненно, що в наш автобус врізався якийсь хлопець на машині. Слава богу, подряпина автобусом виявилася незначною, і нам не довелося надовго зупинятися. Того ж вечора я відмовилася від решти групових екскурсій. Далі ми їздили самі – це виявилося зручніше та дешевше.
На арабських човнах доу штучно виритим каналом Дубай Марина можна покататися за 35-40 доларів з особи замість 50-70 у складі екскурсії, головне - дістатися до причалу і добре поторгуватися з капітаном. На знаменитий готель у вигляді вітрила ми помилувалися пляжем Джумейра – всередину туристів не пускають. Туди можна зайти лише забронювавши столик у ресторані, де середній чек 200 доларів з особи. Знамениті дубайські співаючі фонтани біля найвищої у світі вежі Бурдж Халіфа – це взагалі туристичне розчарування. Працюють вони лише 5 хвилин кожні півгодини, шоу дуже слабеньке. Київське шоу фонтанів куди крутіше, а в Батумі – взагалі вище за всякі похвали. У пустелю ми не поїхали – я не люблю пісок та екстрим, тим більше, як нам розповіли, багатьох любителів їзди піщаними барханами в процесі поїздки нещадно нудить. З усіх визначних пам'яток нам найбільше сподобався Сад Чудес у Дубаї. Це справді гарне творіння рук людських, та ще й посеред безплідної пустелі.
Miracle Garden Dubai
Всякі там гіди захлинаючись розповідають: хто не був у пустелі, той не був в Еміратах. Але, як на мене, той по-справжньому не бачив Дубай, хто не відвідав Miracle Garden Dubai. Це один із найбільших квіткових парків світу, був створений у Дубаї у 2013 році. Відкритий для відвідувачів він лише з жовтня по травень, тому що в літні місяці дуже спекотно, і в цей час працівники саду розробляють та створюють нові пам'ятки, експозиції у Miracle Garden змінюються щороку. Цього сезону ми побачили Міккі Мауса, веселих каченят, коней, танцюючих балерин і величезних чеширських котів. Сад спроектований дуже зручно, для відвідувачів, що втомилися від фотосесій, передбачені гамаки, в яких можна валятися аж до закриття.
Miracle Garden Dubai створювався не лише для розваги туристів. Однією з цілей проекту було показати, як можна раціонально використати стічні води. Адже саме завдяки ретельно розробленій системі краплинного зрошення, для якої використовується вода з каналізації, існує цей рукотворний оазис серед пустелі. Та й сам Дубай є одним із сучасних чудес світу.
Об'єднані Арабські Емірати – держава молода, на початку грудня жителі ОАЕ відзначали 48-річчя від дня створення своєї країни. Великі родовища нафти забезпечили ОАЕ швидке зростання економіки, а грамотне управління фінансами та інвестиціями дозволило створити серед безплідної пустелі комфортні та дивовижні краси міста майбутнього. В даний час ОАЕ займає друге місце у світі з опріснення води, зростає товарообіг та експорт, збільшується потік туристів та трудових мігрантів. І коли дивишся на всю цю пишність серед абсолютно непридатних для життя територій, мимоволі замислюєшся про долю України. У нас є і родюча земля, і вода, і прекрасні працьовиті люди, а живемо ми порівняно з ОАЕ начебто в середньовіччі. Але будемо сподіватися на краще!
