Купили тур в Албанию в одном из тур агенств Минска. Агент нам честно признался о том, что про страну ничего не знает, но там очень хорошо))). Вылет был намечен на середину августа из Киева, т. к из Минска тур был дороже на 300-400$. Тур обошелся на двоих 715евро на 10 дней без питания+130$ трансфер до Киева. Проживание подразумевалось в отеле 3*.
Необходимо отметить, что аэропорты Киева славятся регулярным переносом рейсов, что случилось и у нас, вылет задержали на 4 часа, а именно с 5 утра на 9 утра, поэтому пришлось ждать в гостинице, т. к приехали заранее и ждать надо было 12 часов. Гостиница вблизи аэропорта и именно от него обошлась в 222 гривны на двоих. Уровень ее -100* )) но функцию “ вытянуть ноги” выполнила. О ней вам расскажут на инфо центре аэропорта “ Жуляны” . В Борисполе выбор цен на кратковременные гостиницы/хостеллы еще богаче.
Летели авиакомпанией Bravo. К слову хотелось бы отметить, что в Интернете я нашел много негативных, злобных отзывов о качестве самолетов и задержках рейсов данной компании. К счастью нам повезло и задержали только вылет в Албанию. Самолеты не большие на 110 мест. В полете только напитки без еды. 2 ряда сидений по 3 места. Как по пути в Албанию так и обратно никакого сан пропускника в аэропорту нет, т. ч смело можно в полет взять еду и попить.
Прилетев в Албанию, а именно в столицу Тирана, нас встретил украинский гид и с другими туристами развез на нормальном автобусе по отелям. По дороге нам рассказывали сказки про добродушных и отзывчивых албанцев, про их колорит и необыкновенный патриотизм. Про нац кухню и вкуснейшие деликатесы, про то что из за своей доброты нас могут накормить в ресторане бесплатно, про прекрасные алконапитки и т. д.
Нас привезли в район Мали Робит. Чтоб было понятно, улицы , а именно одна улица из которой состоит набережная представляет из себя набережную Алушты аля 70е годы. Улочка узенькая, куча каких-то магазинчиков с шерпотребом, на которые на родине даже не смотришь. Все утыкано отелями и апартаментами. Есть такая особенность у жителей Албании, поливать дороги водой, наверно чтобы не поднималась пыль, но я думаю чтобы не было жарко от асфальта. От этого после полива везде стоят лужи и постоянно грязь летить на ноги и одежду при ходьбе.
Будьте готовы к тому, что в нормальный дутик вы попадете когда будете лететь только в Албанию. При перелете обратно из Тираны вас ждет очень неприятный сюрприз в виде очень скудного дутика с небольшим количеством алкоголя за большие деньги. Такой же выбор и другого товара касательно дутика.
Отель Колавери3* находится в 20 км от города Дуррес. Прибыв в отель мы не много удивились тому, что на ресепшене вообще никого не было т. е вообще. Нас некому было расселить. Гид некоторое время поискав администратора все же его нашел. Им оказался парень похожий по одежде на туриста , т. е у них нет никакой спец формы как в Египте или Турции.
Нас заселили на аля виллу два этажа на второй этаж. Комната представляла из себя помещение с одним маленьким окном сбоку)). Две одинарные кровати, плохо работающий ненужный телек т. к все каналы на албанском, сломанная подставка под телек)) мини холодильник который работал плохо, но все же работал. Ванная комната была довольно сносная, однако было дикое удивление тому, что в туалете не было унитазного ерша))) Слышимость в номере просто отличная, слышно как соседи открывали свои сумки, разговаривали, а позже вечером и еще кое что слышно было в деталях))). Очень странно но соседские ключи от комнаты подходили к нашей комнате и наоборот. Убирали номер сносно и как положено каждые 3-4 дня. При этом такую мелочь как туал бумагу выдавали один рулон на данный период)). Наш этаж обслуживал один бойлер потому если соседи помылись нам теплой воды могло не хватить.
При отеле есть 2 бассика + лягушатник довольно сносные и комфортные.
Еда при отеле ужасна потому ни в этом ни в другом отеле питание брать не стоит. Если есть возможность то необходимо брать номер с кухней, но если нет желания готовить, то можно питаться в кафешках.
Пляж. Море здесь адриатическое и очень теплое, однако не спокойное и поэтому мутное. Для дайвинга не подходит, поэтому маску и трубку можно оставить дома. Дайвинг развит на ионическом море, это дальше и южнее Дурраса. Дай центр я видел только в Дурресе на берегу. Пляжи здесь мелкопесчаные. Море не глубокое. Чтобы опуститься на 1.5 метра надо идти по дну от берега примерно 300-400 метров, поэтому для на умеющих особо плавать и детей само то. Пляжи относительно чистые. Относительно, т. к в Албании местные жители выбрасывают все и сразу где попало. Все лежаки и зонты здесь платные. За день придется заплатить 3-4$ за один комплект. Но никто не отменял возможность полежать на песочке на своем полотенце или покрывале. Это здесь бесплатно и можно это делать на любом пляже, т. к вся набережная и пляжи муниципальные, т. е бесплатные.
На пляжах, как и положено находчивые албанцы торгуют всякой ерундой, но особо хотелось бы отметить приготовленные при вас пончики, стоят они от 100-200 лек(1-2$) в зависимости от размера кулька и ооочень вкусные.
Народа на пляже достаточно, русскоязычных в августе 2017 было мало. Самое удивительное, что на пляжах рядом с морем растут кедры с огромными шишками и от этого аромат воздуха просто восхитительный. Во время прилива на берег выбрасывает много черных водорослей которые ночь с пляжа сгребают в большие кучи. В море имеются мелкие медузы которые изредка могут вас пощипывать.
Развлечения. Отдых в Албании представляет из себя развлечение в виде посещения множества кафешек и поиска оригинального антуража и вкусных блюд. Развлечений в виде караоке, ночных дискотек, концертов, баров в оригинальном своем виде вы не найдете. Здесь преобладает дух пансионатного спокойного отдыха, т. е утром море, обед, сон, море/бассик, ужин в кафе и сон. Вот и все развлечения. В Мали Робит были кое какие аттракционы для детей в виде каруселей и электромашинок(стоимость от 0.5$ -1$)
На пляже организован прокат водных мотоциклов и катамаранов. Никаких горок и шумных развлечений на пляже слава богу нет. Присутствие проката водных развлечений не заметно.
Самое главное развлечение это туризм и экскурсии. Сами мы на на них не ездили, но самостоятельно ходили в горы, т. к рядом с отелем были горы в низинах которых были три больших пресных озера идти до них было около часа и это было очень увлекательно. Посмотрели на то как растут в горах арбузы, дыни, виноград, кизил и естественно их попробовали. Арбузы так себе, а виноград мелковат видимо винный, а кизил стремный ( поэтому лучше покупать). Везут на экскурсии в основном либо по городам( Тирана, Берат, Дуррес), либо на озера. Восторг у людей вызывают конечно же озера в горах. Экскурсии долгие с раннего утра до самого вечера и питание и вода не включены. Также имеются джип-сафари, спуски на каяках с гор, но в 2017г. реки в горах измельчали поэтому этот вид отдыха был недоступен.
И забыл отметить то факт, что нашим дамам не стоит брать с собой много вечерней одежды, да ее вообще не стоит брать))). Берите с собой минимум одежды и сумок, тут некуда ходить и нечего покупать с собой! Все что нужно в Албанию, продается в дьюти фри).
Про питание хотелось бы сказать сразу, что с собой нам удалось взять мини газовую плиту с 2я газовыми баллонами по 200гр. газа в каждом. Данная плита помогла нам сэкономить порядка 150$, т. к белорусская тушенка +итальянские макароны это божественно, а также свежевыловленная морская жаренная албанская рыба это чудо. Также можно взять с собой кипятильник, т. к утром и по вечерам приятно выпить кофе сидя на балконе.
К слову рыба, у рыбаков которые приезжают иногда на туристическую улочку с целью реализации своей продукции, стоимость рыбы составляет 50% от ее стоимости в кафе.
Питание при отеле лучше не брать, т. к это просто не вкусно. Питаться лучше самостоятельно (некоторое время, либо в смешанном режиме с кафе). Из кафе в Мали Робит могу посоветовать Teast summer, Zgar, Ujara. Вообще кухня Албании смешанная. Здесь присутствуют блюда Италии, Турции и их нац кухня ( которую очень сложно найти, легко потерять и невозможно забыть))). Местные алкогольные напитки на 80% (а может и более) контрафакт. Пить их неприятно, а местами и опасно ( дьюти фри спасет нас при вылете в Албанию) .
Воду из крана также пить на советуют и все покупают бутилированную по 10 л банка (стоит 1$).
Львиную долю питания составляет фастфуд во всех его проявлениях, а именно картоха фри, сандвичи, гамбургеры, 10 видов пиццы (особо не отличающейся по вкусу друг от друга).
Сервис. Как таковой он отсутствует в понятии Египта и Турции и подобных. К примеру об отзывчивости персонала. В отеле работала в основном молодежь до 25и лет. У нас не хватало одного стула в номере т. к нас было двое, а стул один. При заселении я заметил это и просил администратора стул. Он согласился, но в течении дня так никто стул не принес. Позже на след день поймал данного человека и спросил где стул ? . На это он сказал, что у него много дел однако я могу пройти с ним и взять стул сам. Мы пошли в какое то строящееся здание отеля, где я взял запыленный, но не сломанный стул. Это к вопросу об отзывчивости и борьбе за туриста. Также очень неприятно было видеть как обслуживающие персонал отеля жонглирует персиками и яблоками, а в процессе дня флиртует и гуляем с отдыхающими. Также по воскресеньям после 14-15 им разрешают купаться в общем бассейне с отдыхающими. Учитывая возвзраст персонала (18-25лет) вы представляете как они весело и шумно резвятся стуча в мяч который шустро летает по территории бассейна проносясь у вас около лица. Вообщем такого “ слияния” персонала с туристами я не видел нигде и удовольствия от этого мало.
Цены. Цены в Албании сопоставими с ценами в Беларуси и странами СНГ. Про сказки о низких ценах можете не слушать, хотя если сравнить с Италией или Испанией, то они конечно выше, но это же Италия и Испания! Скажем покушать на двоих в кафе стоит в среднем 15-20$. Кажется что это не много, но когда принесут ваш заказ вы понимаете что изрядно цена завышена. Порции в кафе не большие, поэтому съесть их не составит труда. Из вещей тут покупать реально нечего. Весь товар либо из Китая , либо из Турции и очень низкого качества. Цена вино в среднем составляет 3.5-25$. Вино здесь либо красное либо белое и сухое. Покупать здесь вино в больших тарах о 2х литров (5$)не стоит т. к это пойло от которого потом плохо (проверено несколько раз)).
Цены на эксскурсии составляют 40-60$ на человека.
Про цены на питание хотел бы отметить, что они также не малые как описывают. 10 яиц стояли 1.3$. Макароны фром Итали 1$. Куриные грудки 5-6$ кг. Креветки свежие не большие 5-6$ за кг, картоха 70 центов, персики от 80 центов до 1.5 $, арбузы и дыни от 25центов за кг и выше, помидоры от 60центов до 1$, цена вина за 0.75 л фром Албания от 3.5$ -25$, пиво 0.5л от 90 центов и выше, магнитики от 1.7$, сыры от 5$ за кг (оочень соленые и не привычные для нашего восприятия, причем больше похожие на спрессованный творог).
Для сравнения мы из куроротной зоны ездили в г. Дуррес на рынок. Проезд стоит 60центов ехать 21км. Цены на рынке в среднем были ниже не более чем на 10-15 центов. Так что смело можно покупать все в том месте где живете не думая о том, что переплачиваете.
Проезд в общественном транспорте стоит примерно 50 центов (это до г. Дуррес 21 км, до Тираны 80 центов).
Если у вас малый бюджет, нет визы, активны, надоел Египет, Турция, Крым и Одесса или это выше первое неизбалованное путешествие и вы готовы к не большому приключению, то вам неприменно надо посетить Албанию. Если вы привыкли к сервису, чистоте, развлечениям и экзотике в природе, пище и т. д, то копите деньги, делайте визу и весь мир перед вами.
Удачного отдыха! Буду рад если мой очерк поможет будущим туристам Албании.
Купили тур до Албанії в одній із тур агенцій Мінська. Агент нам чесно зізнався, що про країну нічого не знає, але там дуже добре))). Виліт був намічений на середину серпня з Києва, тому що з Мінська тур був дорожчий на 300-400 $. Тур обійшовся на двох 715євро на 10 днів без харчування+130$ трансфер до Києва. Проживання малося на увазі в готелі 3 *.
Необхідно зазначити, що аеропорти Києва славляться регулярним перенесенням рейсів, що трапилося і в нас, виліт затримали на 4 години, а саме з 5 ранку на 9 ранку, тому довелося чекати в готелі, тому що приїхали заздалегідь і чекати треба було 12:00. Готель поблизу аеропорту і саме від нього коштував 222 гривні на двох. Рівень її -100*)) але функцію "витягнути ноги" виконала. Про неї вам розкажуть на інформаційному центрі аеропорту “Жуляни”. У Борисполі вибір цін на короткочасні готелі/хостели ще багатший.
Летели авіакомпанією Bravo. До речі хотілося б відзначити, що в Інтернеті я знайшов багато негативних, злісних відгуків про якість літаків та затримки рейсів цієї компанії. На щастя нам пощастило і затримали лише виліт до Албанії. Літаки не більші на 110 місць. У польоті лише напої без їжі. 2 ряди сидінь по 3 місця. Як по дорозі до Албанії, так і назад ніякого сан пропуску в аеропорту немає, тобто сміливо можна в політ взяти їжу та попити.
Прилетівши до Албанії, а саме до столиці Тирану, нас зустрів український гід та з іншими туристами розвіз на нормальному автобусі готелями. Дорогою нам розповідали казки про добродушних і чуйних албанців, про їхній колорит і незвичайний патріотизм. Про нац кухню та найсмачніші делікатеси, про те, що через свою доброту нас можуть нагодувати в ресторані безкоштовно, про прекрасні алконапітки тощо.
Нас привезли до району Малі Робіт. Щоб було зрозуміло, вулиці, а саме одна вулиця з якої складається набережна є набережною Алушти аля 70е роки. Вуличка вузенька, купа якихось магазинчиків із шерпотребом, на які на батьківщині навіть не дивишся. Все втикане готелями та апартаментами. Є така особливість у жителів Албанії, поливати дороги водою, напевно, щоб не піднімався пил, але я думаю, щоб не було спекотно від асфальту. Від цього після поливу скрізь стоять калюжі і постійно бруд летить на ноги та одяг під час ходьби.
Будьте готові до того, що в нормальний дутик ви потрапите, коли летітимете тільки в Албанію. При перельоті назад з Тирани на вас чекає дуже неприємний сюрприз у вигляді дуже мізерного дутика з невеликою кількістю алкоголю за великі гроші. Такий самий вибір та іншого товару щодо дутика.
Готель Колавері3* знаходиться за 20 км від міста Дуррес. Прибувши в готель ми небагато здивувалися тому, що на ресепшені взагалі нікого не було тобто взагалі. Нас не було кому розселити. Гід деякий час пошукавши адміністратора все ж таки його знайшов. Їм виявився хлопець схожий по одягу на туриста, тобто у них немає жодної спеціалізованої форми як в Єгипті чи Туреччині.
Нас заселили на аля віллу два поверхи на другий поверх. Кімната являла собою приміщення з одним маленьким вікном збоку)). Два одинарні ліжка, погано працюючий непотрібний телек т. к всі канали албанською, зламана підставка під телек)) міні холодильник який працював погано, але все ж таки працював. Ванна кімната була досить непогана, проте було дике здивування тому, що в туалеті не було унітазного йоржа))) Чутність у номері просто відмінна, чутно як сусіди відкривали свої сумки, розмовляли, а потім увечері і ще дещо чути було в деталях)) ). Дуже дивно, але сусідські ключі від кімнати підходили до нашої кімнати і навпаки. Прибирали номер стерпно і як годиться кожні 3-4 дні. При цьому такий дрібниця як туал папір видавали один рулон на даний період)). Наш поверх обслуговував один бойлер тому якщо сусіди помилися нам теплої води могло не вистачити.
При готелі є 2 басики + жабник досить стерпні та комфортні.
Їжа при готелі жахлива, тому ні в цьому ні в іншому готелі харчування брати не варто. Якщо є можливість, то необхідно брати номер із кухнею, але якщо немає бажання готувати, то можна харчуватися в кафешках.
Пляж. Море тут адріатичне і дуже тепле, але не спокійне і тому каламутне. Для дайвінгу не підходить, тому маску та трубку можна залишити вдома. Дайвінг розвинений на іонічному морі, це далі і на південь від Дурраса. Дай центр я бачив лише у Дурресі на березі. Пляжі тут дрібнопіщані. Море не глибоке. Щоб опуститися на 1.5 метра треба йти дном від берега приблизно 300-400 метрів, тому для тих, хто вміє особливо плавати, і дітей саме те. Пляжі щодо чисті. Щодо, тому що в Албанії місцеві жителі викидають все і відразу де завгодно. Усі лежаки та парасольки тут платні. За день доведеться заплатити 3-4 $ за один комплект. Але ніхто не скасовував можливості полежати на пісочку на своєму рушнику або покривалі. Це тут безкоштовно і можна це робити на будь-якому пляжі, тому що вся набережна та пляжі муніципальні, тобто безкоштовні.
На пляжах, як і належить винахідливі албанці торгують всякою нісенітницею, але особливо хотілося б відзначити приготовлені при вас пончики, коштують вони від 100-200 лек(1-2$) залежно від розміру кулька і дуже смачні.
>
Народа на пляжі достатньо, російськомовних у серпні 2017 року було мало. Найдивовижніше, що на пляжах поруч із морем ростуть кедри з величезними шишками і від цього аромат повітря просто чудовий. Під час припливу на берег викидає багато чорних водоростей, які ніч з пляжу згрібають у великі купи. У морі є дрібні медузи, які зрідка можуть вас пощипувати.
Розваги. Відпочинок в Албанії є розвагою у вигляді відвідування безлічі кафешок і пошуку оригінального антуражу і смачних страв. Розваг у вигляді караоке, нічних дискотек, концертів, барів в оригінальному своєму вигляді ви не знайдете. Тут переважає дух спокійного пансіонатного відпочинку, тобто вранці море, обід, сон, море/басик, вечеря в кафе і сон. Ось і всі розваги. У Малі Робіт були деякі атракціони для дітей у вигляді каруселів і електромашинок (ціна від 0.5 $ -1 $)
На пляжі організовано прокат водних мотоциклів та катамаранів. Жодних гірок і галасливих розваг на пляжі слава богу немає. Наявність прокату водних розваг не помітна.
Найголовніша розвага це туризм та екскурсії. Самі ми на них не їздили, але самостійно ходили в гори, тому що поруч з готелем були гори в низинах яких були три великі прісні озера йти до них було близько години і це було дуже цікаво. Подивилися на те, як ростуть у горах кавуни, дині, виноград, кизил і природно їх спробували. Кавуни так собі, а виноград дрібнуватий мабуть винний, а кизил стремний (тому краще купувати). Захоплення у людей викликають звичайно озера в горах. Екскурсії довгі з раннього ранку до самого вечора і харчування та вода не включені. Також є джип-сафарі, спуски на каяках із гір, але у 2017р. річки в горах подрібнювали, тому цей вид відпочинку був недоступний.
І забув відзначити той факт, що нашим дамам не варто брати із собою багато вечірнього одягу, та його взагалі не варто брати))). Беріть із собою мінімум одягу та сумок, тут нікуди ходити та нічого купувати з собою! Все, що потрібно в Албанію, продається в дьюті фрі).
Про харчування хотілося б сказати відразу, що з собою нам вдалося взяти міні газову плиту з 2-ма газовими балонами по 200гр. газу в кожному. Ця плита допомогла нам заощадити близько 150 $, тому що білоруська тушонка + італійські макарони це божественно, а також свіжовиловлена морська смажена албанська риба це диво. Також можна взяти з собою кип'ятильник, тому що вранці і вечорами приємно випити кави сидячи на балконі.
До речі, риба, у рибалок які приїжджають іноді на туристичний камінчик з метою реалізації своєї продукції, вартість риби становить 50% від її вартості в кафе.
Живлення при готелі краще не брати, тому що це просто не смачно. Харчуватися краще самостійно (якийсь час, або в змішаному режимі з кафе). З кафе в Малі Робіт можу порадити Teast summer, Zgar, Ujara. Загалом кухня Албанії змішана. Тут присутні страви Італії, Туреччини та їх нац кухня (яку дуже складно знайти, легко втратити і неможливо забути))). Місцеві алкогольні напої на 80% (а, може, й більше) контрафакт. Пити їх неприємно, а подекуди й небезпечно (дьюті фрі врятує нас при вильоті в Албанію).
Воду з крана також пити на радять і всі купують бутильовану по 10 л банку (коштує 1$).
Левину частку харчування становить фастфуд у всіх його проявах, а саме картопля фрі, сандвічі, гамбургери, 10 видів піци (особливо не відрізняється за смаком один від одного).
Сервіс. Як такий він відсутній у понятті Єгипту та Туреччини та подібних. Наприклад про чуйність персоналу. У готелі працювала в основному молодь до 25 років. У нас не вистачало одного стільця в номері, бо нас було двоє, а стілець один. При заселенні я помітив це і просив адміністратора стілець. Він погодився, але протягом дня так ніхто стілець не приніс. Пізніше на слід день спіймав цю людину і запитав де стілець? На це він сказав, що в нього багато справ, проте я можу пройти з ним і взяти стілець сам. Ми пішли в якусь будівлю готелю, де я взяв запилений, але не зламаний стілець. Це до питання про чуйність та боротьбу за туриста. Також дуже неприємно було бачити як обслуговуючий персонал готелю жонглює персиками та яблуками, а в процесі дня фліртує та гуляємо з відпочиваючими. Також у неділю після 14-15 їм дозволяють купатися у загальному басейні з відпочиваючими. Враховуючи вік персоналу (18-25років) ви уявляєте як вони весело і шумно граються стукаючи в м'яч, який спритно літає по території басейну, проносячись у вас біля обличчя. Взагалі такого “злиття” персоналу з туристами я не бачив ніде, і задоволення від цього мало.
Ціни. Ціни в Албанії можна порівняти з цінами в Білорусі та країнами СНД. Про казки про низькі ціни можете не слухати, хоча якщо порівняти з Італією або Іспанією, то вони звичайно вищі, але це ж Італія та Іспанія! Скажімо, поїсти на двох у кафе коштує в середньому 15-20$. Здається що це не багато, але коли принесуть ваше замовлення ви розумієте що неабияк ціна завищена. Порції в кафе не великі, тому з'їсти їх не важко. З речей тут купувати реально нічого. Весь товар або з Китаю, або з Туреччини та дуже низької якості. Ціна вино в середньому становить 3.5-25 $. Вино тут або червоне або біле та сухе. Купувати тут вино у великих тарах про 2х літрів (5$)не варто, оскільки це пійло від якого потім погано (перевірено кілька разів).
Ціни на екскурсії становлять 40-60$ на людину.
Про ціни на харчування хотів би зазначити, що вони також не малі як описують. 10 яєць стояли 1.3 $. Макарони фром Італі 1 $. Курячі грудки 5-6 $ кг. Креветки свіжі не великі 5-6$ за кг, картоха 70 центів, персики від 80 центів до 1.5$, кавуни та дині від 25центів за кг і вище, помідори від 60центів до 1$, ціна вина за 0.75 л фром Албанія від 3.5 $ -25 $, пиво 0.5 л від 90 центів і вище, магнітики від 1.7 $, сири від 5 $ за кг (дуже солоні і не звичні для нашого сприйняття, причому більше схожі на спресований сир) .
Для порівняння ми з куроротної зони їздили до м. Дурреса на ринок. Проїзд коштує 60центів їхати 21км. Ціни на ринку в середньому були нижчими не більше ніж на 10-15 центів. Так що сміливо можна купувати все там де живете не думаючи про те, що переплачуєте.
Проїзд у громадському транспорті коштує приблизно 50 центів (це до м. Дуррес 21 км, до Тирани 80 центів).
Якщо у вас малий бюджет, немає візи, активні, набрид Єгипет, Туреччина, Крим та Одеса або це вище перша нерозбещена подорож і ви готові до невеликої пригоди, то вам обов'язково треба відвідати Албанію. Якщо ви звикли до сервісу, чистоти, розваг та екзотики в природі, їжі тощо, то накопичуйте гроші, робіть візу та весь світ перед вами.
Вдалого відпочинку! Буду радий, якщо мій нарис допоможе майбутнім туристам Албанії.