Мой хороший друг коллекционирует страны. В его коллекции уже около восьмидесяти посещенных стран. Правда его страсть к путешествиям имеет некоторую странность. Он любит очень , кхм, необычные страны. Скажем, он был в Гондурасе, в Уганде, в Мьянме, в Сирии, но не был в Греции. А в прошлом году он провел свой отпуск в Албании и так про это вкусно рассказывал, что я загорелся повторить его подвиг.
Основная сложность заключалась в том, что до проверенного другом курорта ( Саранда) очень непросто добраться. Самолетом до Белграда, там пересадка на самолет до Тираны, ну а потом 9 часов на машине по разбитым горным дорогам. Это мне категорически не подходило. Я стал искать другие пути и нашел. Прямой рейс до Корфу, и потом на корабле час до Саранды. Всё замечательно и относительно недорого. Уже начал планировать поездку и неожиданно меня осенило – если я уже на таком замечательном острове, как Корфу, то какого лешего мне переться в какую-то стрёмную Саранду?
Естественно вариант остаться на Корфу победил, но , блин, я тоже коллекционирую страны ( их у меня поменьше. Всего 33) и добавить в коллекцию такую жемчужину, как Албания было просто необходимо.
Сейчас объясню, почему Албания жемчужина. Есть страны необычные, есть странные, есть карикатурные. Но Албания стоит особняком. Скажем , нынешняя Северная Корея в сравнении с Албанией периода 1945-1990 - образец демократии, свободы и процветания. Вот несколько фактов. После войны страну возглавил Энвер Ходжа. Чел странный, мрачный и затейливый. При нем были запрещены все религии и Албания стала страной всеобщего атеизма. Еще он запретил бороды. Еще он поддерживал контакты только с тремя государствами - с СССР , Китаем и, почему-то с Румынией. Потом с СССР и Китаем он тоже порвал все связи и осталась Румыния. Вот представьте, как работал албанский МИД, если единственный их посол был в Бухаресте. И на этом всё. Полная изоляция. Понятное дело, что такая ситуация ввела страну в чудовищную нищету и отсталость. Скажем, по ночам во всей стране освещалась только площадь перед дворцом Энвера Ходжи. Но это еще не все. Этот дядя , судя по всему страдал паранойей. И приказал строить по всей стране маленькие оборонительные бункеры на случай вторжения буржуазов, коммунистов, зомби и инопланетных роботов – гомосексуалистов.
Итак. Население Албании 2 800 000 чел. Сколько было построено таких бункеров? Угадайте.
Тысяча? Десять тысяч? Сто тысяч? А вот и фиг. Все Кимы вместе взятые, Бокасса, Док Дювалье и Пиночет сообща не смогли бы повторить безумства Ходжи. Бункеров было построено 700 000 ( Семьсот тысяч). По одному на четырех жителей страны , включая младенцев и немощных старух.
Короче все население Албании строило эти бункеры. Чем они жили и что жрали – непонятно.
Сейчас Албания в корчах выбирается из бредового прошлого. На месте крохотного рыбацкого поселка построили Саранду. Строят рядом аэропорт. Для обучения туристическому делу пригласили итальянских специалистов. Короче еще год – два и Албания превратиццца в среднестатистическую, небогатую приморскую страну.
До Албании ходят корабли нескольких компаний. Мне повезло купить билет в одной из самых лучших. На всякий случай расскажу где офис с кассой. Едете мимо порта . Он и море слева от Вас. Метров через 300 – 500 видите яркую вывеску секс шопа.
Хорошее место, но Вам не сюда. Проходите ещё метров 10 и видите такую невзрачную витринку. Это оно.
Билет стоит около 40 Е. 3 рейса туда и 3 рейса обратно в день. Билеты действуют на любой из этих рейсов. Приезжать в порт нужно часа за полтора до отплытия. Парковка на территории порта нежелательна. Мы с подругой ( жена отказалась от такого приключения) приехали за 40 минут и уперлись в огромную очередь на паспортном контроле. Когда до отхода корабля оставалась одна минута и мы решили, что опоздали, к нам подошла добрая тётенька, , которая нам продавала билеты и сказала, что бы мы не нервничали. Корабль нас подождет.
И он подождал. 25 минут. Я сначала не мог понять почему. А когда поднялся на борт - понял. Всего пассажиров было человек 12. И мы вдвоём составляли существенную часть этого количества.
Вот толпа на верхней палубе.
Нижний салон.
Верхний салон.
Тут правда народу было побольше, чем внизу. Тут спал уставший афроалбанец.
Все это странно. Дело в том, что соседний корабль был явно переполнен, а " Ракета" даже немного осела.
Переполненный корабль на заднем плане.
Но тем лучше. Я снюхался с веселым старпомом.
И он пригласил нас в носовую часть корабля, где располагалась веранда с лонгшезами для пассажиров первого класса и вот она Албания.
На албанском паспортном контроле все прошло быстро и без напрягов.
Граница.
Выйдя в город, мы сразу взялм такси и попросили таксиста просто повозить нас по интересным местам. Такси естественно Мерседес. И вообще процентов 90 уличного потока - это Мерседесы , в массе своей из эпохи расцвета группы Модерн Токинг.
Многие находясь на Корфу , заказывают экскурсию в Албанию. Категорически не советую. Во первых дорого, а во вторых - основное место для посещения - это местный ботанический сад. Есть ли смысл тратить время и деньги, что бы посмотреть на ёлки, палки и шишки, которые не отличаются от таких же на Корфу.
А таксист нас повез в старинную крепость. Ну она так себе, но это все же лучше, чем растения.
Тем более, что там есть всякие разные старинные пушки.
И, главное, ослепительный вид на море, на Саранду и на Корфу.
Я себе плохо представляю, что чуствовали тогдашние албанцы, когда мимо их нищих берегов проходили подобные лайнеры по дороге в видимый отсюда сверкающий огнями порт Корфу.
После таксишной экскурсии мы прошли по набережной. Ощущения дежа вю. Алушта образца девяностых. Много подобных отельчиков, которые позиционируют себя, как супер- пупер 10 звезд.
Неискушенные албанцы верят т. к. это гораздо круче, чем панцирная койка у олбанской бабушки.
В городе построена даже мечеть, но к религии олбанцы относятся равнодушно. Видели всего пару девушек в религиозной одежде и судя по их лицам чуствовали они себя не в своей тарелке. Как хиппи в Люберцах.
Народ на променаде в основном местный. Иностранцев очень мало. Это пока. Через год достроят аэропорт и все изменится. Но местные очень колоритны. Малиновых пиджаков нет ( жара) но якорные золотые цепи на выях присутствуют. Дамы с сумочками на которых прилеплены металлизированная нашлепка Гуччи больше чем сама сумочка.
Это самые приличные сумки, которые нам встретились в Олбании. Маде ин Турция.
А на одежде у дам крупные надписи типа Пака Рабан, Дольче Габан и прочий Капакобан.
Все знакомо. Все это проходили.
Но захотелось посмотреть Олбанию, так сказать глубинную и я решил взять на прокат квадроцикл. И тут засада. За аренду простецкого корейского квадра на 4 часа с меня запросили 80 Е.
Нормально так..... Это 480 Е в сутки. За такие деньги на Корфу можно арендовать Порше. А квадр там стоит 20 Е. в день. Но , понимая, что Олбания бывает раз в жизни, я, после жесточайшего торга подписал контракт. ( Еще паспорт в залог взяли. Тоже отсыл к девяностым. )
/// Изв. Поделюсь болью. Я заядлый квадроциклист. У меня даже права есть Тракториста -Машиниста, которые дают право на управление квадроциклом в России. Научил управлять квадром детей . Короче фанат. Но соседи называют мой ослепительно красивый, могучий, всепроходимый квадр - трандычалкой. Терпимо. Жена называет его дребезнёй. На грани, но простительно. А тут , когда мы с подругой приехали на дикий берег моря она сказала - сфотографипуй меня пож. с этой еболдой. Еболда....... Еб...О. л. . Да. Наверное, когда мущщине женщина говорит, что у него маленькая пиписька, переживаний у этого мущщины меньше , чем было у меня. ////////
Дикий пляж был суров. На вид мягкие, но на самом деле острые как бритва камни сделали купание несколько экстремальным.
Но мы все равно купались.
Потом поехали в бухточку, где располагался ресторан родом даже не из девяностых, а из семидесятых. Длинный унылый навес человек на 800. Заказали морской коктейль. Принесли эту бяку.
Вчерашнее масло для фритюра. Соус на донышке.
Отвратительно . А потом я вспомнил, что по дороге видел в соленом озере некие фермы. Втолковав официанту, что я хочу продукцию этих ферм , я получил вот это.
Восхитительно. И за три рубля.
Потом вернулись в Саранду. Сдали квадр. Причем, когда проверяли багажник, нашли чьи -то стринги. Прокатчик сказал, что это не его и засунул их мне в карман рубашки.
Прошвырнулись по магазинам. Я зачем-то поменял евры на местные леи. Зря. Везде берут валюту. ( Девяностые. Помните) В супермаркете пытался найти хоть что-то олбанского производства. Фигу. Рыбные консервы - Таиланд. Мясные - Италия. Сладости - Греция. ( Девяностые)
Но зато потом я нашел то, что меня примирило с А .....Олбанией.
Это была такая ностальгия, что я чуть не рыдал. А , если честно хохотал не переставая.
Но тут есть разные мнения. Дело в том , что в Олбании в магазинах продаюццца такие волшебные напитки. Ну я и хряпнул чуть. Ну и пробило немного на хи - хи.
Данное фото размещено для целей туристических и краеведческих. Ни коим образом не пропагандирует всякие бякие штуки и не пытаецццца оскорбить чьи то чуйства.
Как итог. Если Вы окажетесь где-то рядом с Олбанией, то поспешите её посетить. Это уходящая натура. Еще немного и страна превратиццца в нечто безликое и глобализированноее.
/ Олбания - намеренная ошибка. Был такой сайт в девяностых откуда пошли почти все интернетные эрративы. Йа креведко, превед медвед, выпей йаду, убей сибя ап стену, падонаг, пелодко, стопицццот, подсталом, афффффтар жжот, в Бобруйск жывотное, и , конечно , неумираемое - учи олбанский
Олбанцы пытаюццца соответствовать.... Ну пока так.
Мій добрий друг колекціонує країни. У його колекції вже близько вісімдесяти відвіданих країн. Щоправда, його пристрасть до подорожей має деяку дивність. Він любить дуже , кхм, незвичайні країни. Скажімо, він був у Гондурасі, в Уганді, у М'янмі, у Сирії, але не був у Греції. А минулого року він провів свою відпустку в Албанії і так про це смачно розповідав, що я спалахнув повторити його подвиг.
Основна складність полягала в тому, що до перевіреного другом курорту (Саранда) дуже непросто дістатися. Літаком до Белграда, там пересадка на літак до Тирани, а потім 9 годин на машині по розбитих гірських дорогах. Це мені категорично не пасувало. Я почав шукати інші шляхи і знайшов. Прямий рейс до Корфу, а потім на кораблі годину до Саранди. Все чудово і щодо недорого. Вже почав планувати поїздку і несподівано мене осяяло – якщо я вже на такому чудовому острові, як Корфу, то якого дідька мені пертися в якусь стрімку Саранду?
Звичайно варіант залишитися на Корфу переміг, але , млинець, я теж колекціоную країни (їх у мене менше. Всього 33) і додати в колекцію таку перлину, як Албанія було просто необхідно.
Зараз поясню, чому Албанія перлина. Є незвичайні країни, є дивні, є карикатурні. Але Албанія стоїть окремо. Скажімо, нинішня Північна Корея в порівнянні з Албанією періоду 1945-1990 - зразок демократії, свободи і процвітання. Ось кілька фактів. Після війни країну очолив Енвер Ходж. Чол дивний, похмурий і вигадливий. За нього були заборонені всі релігії, і Албанія стала країною загального атеїзму. Ще він заборонив бороду. Ще він підтримував контакти лише з трьома державами - з СРСР, Китаєм і чомусь з Румунією. Потім із СРСР та Китаєм він теж порвав усі зв'язки та залишилася Румунія. Ось уявіть, як працювало албанське МЗС, якщо єдиний їхній посол був у Бухаресті. І на цьому все. Повна ізоляція. Зрозуміло, що така ситуація ввела країну в жахливу бідність і відсталість. Скажімо, ночами по всій країні освітлювалася лише площа перед палацом Енвера Ходжі. Але це ще не все. Цей дядько, судячи з усього, страждав параною. І наказав будувати по всій країні маленькі оборонні бункери на випадок вторгнення буржуазів, комуністів, зомбі та інопланетних роботів – гомосексуалістів.
Отже. Населення Албанії 2 800 000 чол. Скільки було збудовано таких бункерів? Вгадайте.
Тисяча? Десять тисяч? Сто тисяч? А ось і фіг. Всі Кими разом узяті, Бокасса, Док Дювальє та Піночет спільно не змогли б повторити безумства Ходжі. Бункерів було побудовано 700 000 (сімсот тисяч). По одному на чотирьох жителів країни, включаючи немовлят та немічних старих.
Коротше все населення Албанії будувало ці бункери. Чим вони жили і що жерли – незрозуміло.
Зараз Албанія в корчах вибирається з маячня. На місці крихітного рибальського селища збудували Саранду. Будують поряд аеропорт. Для навчання туристичній справі запросили італійських спеціалістів. Коротше ще рік – два і Албанія перетвориться на середньостатистичну, небагату приморську країну.
До Албанії ходять кораблі кількох компаній. Мені пощастило купити квиток в одній із найкращих. Про всяк випадок розповім, де офіс з касою. Їдете повз порт. Він і море ліворуч від Вас. Метрів через 300 – 500 бачите яскраву вивіску секс шопу.
Добре місце, але Вам не сюди. Проходьте ще метрів 10 і бачите таку непоказну вітринку. Це воно.
Квиток коштує близько 40 Е. 3 рейси туди і 3 рейси назад на день. Квитки діють на будь-який із цих рейсів. Приїжджати до порту потрібно години за півтори до відплиття. Паркування на території порту небажане. Ми з подругою (дружина відмовилася від такої пригоди) приїхали за 40 хвилин і вперлися у величезну чергу на паспортному контролі. Коли до відходу корабля залишалася одна хвилина і ми вирішили, що запізнилися, до нас підійшла добра тіточка, яка нам продавала квитки і сказала, що ми не нервували б. Корабель нас зачекає.
І він зачекав. 25 хвилин. Я спочатку не міг збагнути чому. А коли піднявся на борт – зрозумів. Усього пасажирів було чоловік 12. І ми вдвох становили значну частину цієї кількості.
От натовп на верхній палубі.
Нижній салон.
Верхній салон.
Тут правда народу було більше, ніж унизу. Тут спав втомлений афроалбанець.
Все це дивно. Справа в тому, що сусідній корабель був явно переповнений, а "Ракета" навіть трохи осіла.
Переповнений корабель на задньому плані.
Але тим краще. Я знюхався із веселим старпомом.
І він запросив нас до носової частини корабля, де розташовувалася веранда з лонгшезами для пасажирів першого класу і ось вона Албанія.
На албанському паспортному контролі все пройшло швидко і без напружень.
Вийшовши до міста, ми одразу взяли таксі і попросили таксиста просто повозити нас цікавими місцями. Таксі звичайно Мерседес. І взагалі відсотків 90 вуличного потоку - це Мерседеси, в масі своєї з епохи розквіту групи Модерн Токінг.
Багато перебуваючи на Корфу, замовляють екскурсію в Албанію. Категорично не раджу. По-перше, дорого, а по-друге - основне місце для відвідування - це місцевий ботанічний сад. Чи є сенс витрачати час і гроші, щоб подивитися на ялинки, палиці та шишки, які не відрізняються від таких же на Корфу.
А таксист нас повіз у старовинну фортецю. Ну вона так собі, але це все ж таки краще, ніж рослини.
Тим більше, що там є різні старовинні гармати.
І, головне, сліпучий вид на море, на Саранду та на Корфу.
Я собі погано уявляю, що відчували тодішні албанці, коли повз їхні бідні береги проходили подібні лайнери по дорозі в порт Корфу, що звідси виблискував вогнями.
Після таксішної екскурсії ми пройшли набережною. Відчуття дежа вю. Алушта зразка дев'яностих. Багато подібних готельчиків, які позиціонують себе як супер-пупер 10 зірок.
Недосвідчені албанці вірять т. к. це набагато крутіше, ніж панцирне ліжко у олбанської бабусі.
У місті побудована навіть мечеть, але до релігії олбанці ставляться байдуже. Бачили всього пару дівчат у релігійному одязі і, судячи з їхніх осіб, вони відчували себе не у своїй тарілці. Як хіпі у Люберцях.
Народ на променаді переважно місцевий. Іноземців дуже мало. Це поки. За рік добудують аеропорт і все зміниться. Але місцеві дуже яскраві. Малинових піджаків немає (спека) але якірні золоті ланцюги на войях присутні. Жінки з сумочками на яких приклеєні металізовані нашліпки Гуччі більше ніж сама сумочка.
Це найпристойніші сумки, які нам зустрілися в Олбанії. Маде ін Туреччина.
А на одязі у дам великі написи типу Пака Рабан, Дольче Габан та інший Капакобан.
Все знайоме. Все це проходило.
Але захотілося подивитися Олбанію, так би мовити глибинну і я вирішив взяти на прокат квадроцикл. І тут засідка. За оренду простецького корейського квадра на 4 години з мене запросили 80 Є.
Нормально так. Це 480 Е на добу. За такі гроші на Корфу можна орендувати Порше. А квадр там коштує 20 Е. на день. Але, розуміючи, що Олбанія буває раз у житті, я, після найжорстокішого торгу підписав договір. ( Ще паспорт у заставу взяли. Теж відсилав до дев'яностих. )
/// Изв. Поділюсь болем. Я затятий квадроцикліст. У мене навіть права є Тракторіста-Машиніста, які дають право на керування квадроциклом у Росії. Навчив керувати квадром дітей. Коротше, фанат. Але сусіди називають мій сліпуче красивий, могутній, всепрохідний квадр - трандичалкою. Терпімо. Дружина називає його брехнею. На межі, але можна пробачити. А тут, коли ми з подругою приїхали на дикий берег моря вона сказала - сфотографуй мене пож. з цією еболдою. Еболда.......Еб. . . О. л. . Так. Напевно, коли чоловікові жінка каже, що в нього маленька писичка, переживань у цього чоловіка менше, ніж було в мене. ////////
Дикий пляж був суворий. На вигляд м'які, але насправді гострі, як бритва, камені зробили купання дещо екстремальним.
Але ми все одно купалися.
Потім поїхали в бухточку, де розташовувався ресторан навіть не з дев'яностих, а з сімдесятих. Довгий сумний навіс чоловік на 800. Замовили морський коктейль. Принесли цю бяку.
Вчорашня олія для фритюру. Соус на денці.
Огидно. А потім я згадав, що дорогою бачив у солоному озері деякі ферми. Втлумачивши офіціанту, що я хочу продукцію цих ферм, я отримав ось це.
Чудово. І за три карбованці.
Потім повернулися до Саранди. Здали квадр. Причому, коли перевіряли багажник, знайшли чиїсь стрінги. Прокатник сказав, що це не його і засунув їх мені до кишені сорочки.
Прокинулися магазинами. Я чомусь поміняв єври на місцеві леї. Даремно. Всюди беруть валюту. (Дев'яності. Пам'ятаєте) У супермаркеті намагався знайти хоч щось олбанського виробництва. Фігу. Рибні консерви – Таїланд. М'ясні – Італія. Солодощі – Греція. (Дев'яності)
Але потім я знайшов те, що мене примирило з А. Олбанією.
Це була така ностальгія, що я мало не плакав. А якщо чесно реготав не перестаючи.
Але тут є різні думки. Справа в тому, що в Олбанії в магазинах продаються такі чарівні напої. Ну я й хряпнув трохи. Ну і пробило трохи на хі-хі.
Це фото розміщено для цілей туристичних та краєзнавчих. Ніяким чином не пропагує всякі б'які штуки і не намагається образити чиїсь почуття.
Як результат. Якщо Ви опинитеся поряд з Олбанією, то поспішіть її відвідати. Це натура, що йде. Ще трохи і країна перетвориться на щось безлике та глобалізоване.
/ Олбанія - навмисна помилка. Був такий сайт у дев'яностих, звідки пішли майже всі інтернетні еративи. Йа креведко, превед ведмідь, випий йаду, убий себе ап стіну, падонаг, пелодко, стопіццот, підставою, афффффтар жжот, в Бобруйск божевільне, і, звичайно, невмираюче - вчи олбанський
Олбанці намагаються відповідати....Ну поки так.