Последняя часть моего рассказа о весеннем путешествии по Армении будет посвящена пропущенным ранее христианским памятникам: церквям и монастырям, которые мы видели. Эти памятники показывают гостям страны чаще всего.
В этом рассказе я попытаюсь ответить на свой вопрос: чем отличается армянская архитектура от иных, которые также были христианскими. Я перечислю увиденные места, попытаюсь отметить то, что мне показалось примечательным и отличительным в том или ином месте.
Расцвет армянской архитектуры приходился на первые века христианства (IV-V века), еще один всплеск приходится на конец армянской царской династии, а с ней и государственности и суверенитета (XI-XII). Прекращение строительства объясняется нашествиями (арабов, сельджуков, монголов, персов) и потерей независимости и государственности.
Первые церкви в основном были базиликами, где античные формы приспособили под новые функции. На месте прежних языческих храмов воздвигаются раннехристианские. Мы в нашем путешествии « чистых» базилик не видели, но они в стране есть. Объясняется это близостью Византии с греческой традицией и тем, что армянские архитекторы часто работали на территории соседней империи, обогащая свой опыт новыми знаниями.
Кроме того, при строительстве первых церквей была использована архитектура мавзолеев, существовавших на Ближнем Востоке.
К базилике в армянской традиции иногда примыкает крытая галерея (Одзун).
Далее базилики начинают сменяться купольными церквями. Базилики же существуют и развиваются только в гражданской архитектуре. Вызвано это тем, что новая религия требовала иного, не языческого оформления. Архитекторы искали новые формы. Такими стали купольные и крестово-купольные объемы, появившиеся в соседней Византии почти в это же время, после принятия ею христианства как официальной религии. Такие есть и на территории славянских стран, после крещения позаимствовавших не только саму религию, но и форму церкви, где архитектура использует крест в плане храма.
В Армении строили и залы в форме креста, вписанного в круг или многоугольник. Я с таким прежде не сталкивалась, хотя круглую церковь видела когда-то в далекой Великобритании, но внутри нее не была, внутренней планировки не видела. Та круглая церковь была, между прочим, связана с византийским императором Константином, который сделал христианство государственной религией Рима (нам известного как Византия).
Армянские примеры с купольными залами, трансформировавшимися из трехнефной базилики, которые мы видели: Одзун, св. Рипсиме в Вагаршапате.
В V-VII в. строят маленькие крестообразные церкви. Самой первой непрерывно существующей на одном месте считается Эчмиадзин. Правда, сегодня первая церковь находится под нынешним собором, и свободного входа в нее нет.
В VII веке появляется очень необычная по форме крестообразная центрально-купольная церковь – Звартоц.
макет Звартоца в музее
От Звартоца сегодня сохранились лишь руины, частично восстановленные. А планы и макет храма можно увидеть в музее на территории комплекса.
Храм св. Рипсиме действует непрерывно с момента строительства по сей день.
церковь св. Репсиме
В тяжелые времена нашествия арабов появляется искусство резки хачкаров, о котором я писала ранее. После освобождения от арабов архитектура переживает подъем. Первые церкви повторяют формы тех, что были построены ранее. Но позднее они начинают усложняться. Отдельно стоящие пилоны появляются в церкви Петра и Павла в Татеве (IX в. ).
На территории монастырей в период второго расцвета архитектуры кроме непосредственно церковных зданий появляются комплексы хозяйственных построек: трапезные, школы, книгохранилища, гостиницы, притворы.
трапезная (Ахпат)
Отдельного внимания заслуживают притворы (арм. гавиты и жаматуны), распространенные в X-XIII в. (Ахпат, Санаин, Гегард). Они используются в разных целях: как усыпальницы, места для прихожан, залы для собраний. Подчас достигают огромных размеров. Гавиты непосредственно примыкают к церкви, под их полом сделаны усыпальницы (в армянской традиции это нельзя делать в церкви). Жаматуны строятся отдельно и используются чаще всего для собраний.
гавит (Санаин)
Любопытна конструкция купола. В Армении купол конусообразный, покрытый камнем. Сначала форма граненая, потом она становится круглой. С V века сохранился черепичный купол церкви Кармавор в Аштараке (мы ее, увы, не нашли). Подчас купола превращаются в некие юбки в складку. И такие меня просто завораживали.
церковь в крепости Амберд
На церковную архитектуру оказывает влияние светская. Особенно часто это происходило в XII-XIV в. Кроме того, в куполе часто есть световое окно – ердик. Оно заимствовано из народного жилища глхатуна, где для выхода дыма от очага делают отверстие. Такое же отверстие можно заметить в куполах церквей. Вокруг отверстия располагают символы христианской религии и украшают « сталактитами» , которые встречаются в мусульманской архитектуре.
отверстие в куполе (Нораванк)
Когда появляются пересекающиеся арки, выше начали делать световой фонарь. Благодаря фонарю пропорции церкви вытягиваются (Ахпат, Нораванк). Тогда же храмы украшают резьбой по камню.
церковь Богородицы с фонарем под куполом (Нораванк)
В XIII в. появляются колокольни (Ахпат, Санаин). На первом этаже находится часовня, а выше, в окружении колонн – колокола. Тогда же строят мавзолеи-усыпальницы-церкви на территории монастырей (Ахпат, Нораванк). Здесь первый этаж занят усыпальницей, а на втором находится часовня.
колокольня (Ахпат)
Церкви довольно часто имеют как бы два этажа. В некоторых лестница на второй вынесена наружу (Нораванк, Гошаванк), в большинстве – они, видимо, были внутри, возможно, мобильными (или не сохранились). Они вели в приделы наверху, которых могло быть два или четыре по углам. В результате церковь как бы еще больше вытягивалась вверх (особенно, если в куполе был еще световой фонарь). Эти лестницы очень крутые и узкие.
наружная лестница (Гошаванк)
Такую форму лестниц армянские священники объясняют так: путь к богу тяжел (подъем), а отказ от веры – еще тяжелее (спуск).
внутренняя лестница (Кечарис)
Начиная с XV в. строят существенно меньше. Из-за экономического и политического упадка остается только искусство хачкаров. С XVII в. начинаются более спокойные времена. Тогда восстанавливаются старые храмы (кафедральный собор католикоса Эчмиадзин в Вагаршапате), строятся новые – монастырь Хор Вирап (XVII в. ). Происходит возврат к традициям строительства V-VII в.
Новые монастырские комплексы в условиях утраты независимости становятся крепостями (прежде они несли функцию просвещения – были университетами). Теперь монастырь имеет один главный храм, стоящий посередине как западно-европейский донжон. Вокруг него – другие монастырские здания. Если есть другие церкви, они уже не примыкают к главной, а вписываются в общую архитектуру зданий вокруг. Весь монастырь обнесен оборонительной стеной.
Далее я, придерживаясь ранее изложенного маршрута, перечислю встреченные нами в дороге церкви и монастыри.
Продолжение см. в части 2, части 3, части 4
Остання частина моєї розповіді про весняну подорож по Вірменії буде присвячена пропущеним раніше християнським пам'ятникам: церквам і монастирям, які ми бачили. Ці пам'ятники найчастіше показують гостям країни.
У цьому оповіданні я спробую відповісти на своє запитання: чим відрізняється вірменська архітектура від інших, які також були християнськими. Я перерахую побачені місця, спробую відзначити те, що мені здалося примітним та відмінним у тому чи іншому місці.
Розквіт вірменської архітектури припадав на перші століття християнства (IV-V століття), ще один сплеск припадає на кінець вірменської царської династії, а з нею і державності та суверенітету (XI-XII). Припинення будівництва пояснюється навалами (арабів, сельджуків, монголів, персів) та втратою незалежності та державності.
Перші церкви переважно були базиліками, де античні форми пристосували під нові функції. На місці колишніх язичницьких храмів споруджуються ранньохристиянські. Ми в нашій подорожі «чистих» базилік не бачили, але вони є в країні. Пояснюється це близькістю Візантії з грецькою традицією та тим, що вірменські архітектори часто працювали на території сусідньої імперії, збагачуючи свій досвід новими знаннями.
Крім того, при будівництві перших церков було використано архітектуру мавзолеїв, що існували на Близькому Сході.
До базиліки в вірменській традиції іноді примикає крита галерея (Одзун).
Далі базиліки починають змінюватися купольними церквами. Базиліки ж існують і розвиваються лише у цивільній архітектурі. Викликано це тим, що нова релігія вимагала іншого, не язичницького оформлення. Архітектори шукали нові форми. Такими стали купольні та хрестово-купольні обсяги, що з'явилися в сусідній Візантії майже в цей же час після прийняття нею християнства як офіційної релігії. Такі є і на території слов'янських країн, які після хрещення запозичили не тільки саму релігію, а й форму церкви, де архітектура використовує хрест у плані храму.
У Вірменії будували зали у формі хреста, вписаного в коло або багатокутник. Я з таким раніше не стикалася, хоча круглу церкву бачила колись у далекій Великій Британії, але всередині неї не була, внутрішнього планування не бачила. Ця кругла церква була, між іншим, пов'язана з візантійським імператором Костянтином, який зробив християнство державною релігією Риму (нам відомого як Візантія).
Вірменські приклади з купольними залами, що трансформувалися із тринефної базиліки, які ми бачили: Одзун, св. Ріпсіме у Вагаршапаті.
У V-VII ст. будують маленькі хрестоподібні церкви. Найпершою безперервно існуючою на одному місці вважається Ечміадзін. Щоправда, сьогодні перша церква знаходиться під нинішнім собором і вільного входу до неї немає.
У VII столітті з'являється дуже незвичайна формою хрестоподібна центрально-купольна церква – Звартоц.
макет Звартоца в музеї
Від Звартоца сьогодні збереглися лише руїни, частково відновлені. А плани та макет храму можна побачити у музеї на території комплексу.
Храм св. Ріпсіме діє безперервно з моменту будівництва до цього дня.
церква св. Репсим
У важкі часи навали арабів з'являється мистецтво різання хачкарів, про яке я писала раніше. Після визволення від арабів архітектура переживає підйом. Перші церкви повторюють форми тих, що були збудовані раніше. Але пізніше вони починають ускладнюватись. Пілони, що окремо стоять, з'являються в церкві Петра і Павла в Татеві (IX ст. ).
На території монастирів у період другого розквіту архітектури, окрім безпосередньо церковних будівель, з'являються комплекси господарських будівель: трапезні, школи, книгосховища, готелі, притвори.
трапезна (Ахпат)
На окрему увагу заслуговують притвори (арм. гавіти і жаматуни), поширені в X-XIII ст. (Ахпат, Санаїн, Гегард). Вони використовують у різних цілях: як усипальниці, місця для парафіян, зали для зборів. Іноді досягають великих розмірів. Гавіти безпосередньо примикають до церкви, під їхньою підлогою зроблено усипальниці (у вірменській традиції це не можна робити в церкві). Жаматуни будуються окремо та використовуються найчастіше для зборів.
гавіт (Санаїн)
Цікава конструкція купола. У Вірменії купол конусоподібний, вкритий каменем. Спочатку форма гранована, потім вона стає круглою. З V століття зберігся черепичний купол церкви Кармавор в Аштараку (ми її, на жаль, не знайшли). Іноді куполи перетворюються на деякі спідниці на складку. І такі мене просто заворожували.
церква у фортеці Амберд
На церковну архітектуру впливає світська. Особливо це відбувалося у XII-XIV в. Крім того, у куполі часто є світлове вікно – ердик. Воно запозичене з народної оселі глхатуна, де для виходу диму від вогнища роблять отвір. Такий самий отвір можна побачити в куполах церков. Навколо отвору мають символи християнської релігії і прикрашають «сталактитами», які зустрічаються в мусульманській архітектурі.
отвір у куполі (Нораванк)
Коли з'являються арки, що перетинаються, вище почали робити світловий ліхтар. Завдяки ліхтареві пропорції церкви витягуються (Ахпат, Нораванк). Тоді ж храми прикрашають різьбленням на камені.
церква Богородиці з ліхтарем під куполом (Нораванк)
У XIII ст. виникають дзвіниці (Ахпат, Санаїн). На першому поверсі знаходиться каплиця, а вище, в оточенні колон – дзвони. Тоді ж будують мавзолеї-усипальниці-церкви на території монастирів (Ахпат, Нораванк). Тут перший поверх зайнятий усипальницею, а на другому знаходиться каплиця.
дзвіниця (Ахпат)
Церкви досить часто мають два поверхи. У деяких сходи на другий винесені назовні (Нораванк, Гошаванк), у більшості – вони, мабуть, були всередині, можливо, мобільними (або не збереглися). Вони вели до вершини нагорі, яких могло бути два чи чотири по кутках. В результаті церква як би ще більше витягалася вгору (особливо, якщо в куполі був ще світловий ліхтар). Ці сходи дуже круті та вузькі.
зовнішні сходи (Гошаванк)
Таку форму сходів вірменські священики пояснюють так: шлях до Бога тяжкий (підйом), а відмова від віри – ще важча (спуск).
внутрішні сходи (Кечаріс)
Починаючи з XV ст. будують значно менше. Через економічний і політичний занепад залишається лише мистецтво хачкарів. З XVII ст. починаються спокійніші часи. Тоді відновлюються старі храми (кафедральний собор католикоса Ечміадзін у Вагаршапаті), будуються нові монастир Хор Вірап (XVII ст. ). Відбувається повернення до традицій будівництва V-VII ст.
Нові монастирські комплекси в умовах втрати незалежності стають фортецями (перш за все вони несли функцію освіти – були університетами). Тепер монастир має один головний храм, що стоїть посередині як західноєвропейський донжон. Навколо нього – інші монастирські будинки. Якщо є інші церкви, вони не примикають до головної, а вписуються у загальну архітектуру будинків навколо. Весь монастир обнесений оборонною стіною.
Далі я, дотримуючись раніше викладеного маршруту, перерахую зустрінуті нами в дорозі церкви та монастирі.
>
Продовження див. у частини 2, частини 3, частини 4
макет Звартоца в музеї 
церква св. Репсим 
трапезна (Ахпат) 
гавіт (Санаїн) 
церква у фортеці Амберд 
отвір у куполі (Нораванк)
церква Богородиці з ліхтарем під куполом (Нораванк)
дзвіниця (Ахпат) 
зовнішні сходи (Гошаванк)
внутрішні сходи (Кечаріс) 
