День первый. Вена. Ярмарки. Знакомство
День второй. Окрестности Вены и еще немного ярмарок. Часть 1
День второй. Окрестности Вены и еще немного ярмарок. Часть 2
День третий. Линц. Путешествие на двухэтажном поезде. Часть 1
Итак, мы решаем сделать перерыв и насладиться пищей не только духовной. Как раз по дороге нам попадается симпатичное кафе...
...где подают местный специалитет – Линцский торт (Linzer Torte), рецепт которого считается чуть ли не самым старым рецептом в мире и датируется 1477 г. , когда Линц еще входил в состав Священной Римской Империи. И если про венский Захер знают все, то вот Линцский торт стал для меня открытием при подготовке к поездке, и как-то вот я не до конца была уверена, что это именно ТОРТ. По рецепту мне он очень напомнил наш тертый пирог. По факту сходство есть, но десерт из Линца имеет более насыщенный и богатый вкус.
Подкрепившись, переходим к Приходской церкви Линца (Stadtpfarrkirche), которая знаменита в первую очередь тем, что почти 500 лет назад – 26 мая 1521 г. – наследница Богемии и Венгрии Анна сочеталась здесь законным браком с эрцгерцогом Фердинандом I. Считается, что именно этот чрезвычайно важный для всего рода Габсбургов брак заложил основы одной из самых могущественных империй Европы – Австро-Венгрии, просуществовавшей вплоть до 1918 года. А тогда в честь этого знаменательного события на Хауптплац состоялся легендарный рыцарский турнир « Losensteiner Turnier» . : )
И здесь же захоронено сердце императора Фридриха III, чье имя также неразрывно связывают с Линцем.
На площади Пфарплатц возле церкви расположилась небольшая рождественская ярмарка, посвященная всяческим народным промыслам...
...и, так сказать, « сырьевым источникам» таковых. : )
Мы же здесь не задерживаемся и мимо Дома Кеплера (Keplerhaus), где с 1622 по 1626 год жил всемирно известный ученый и где он разработал свой третий закон Кеплера (пришлось потом вспоминать, в чем он заключается), опубликованный в его научном труде Harmonices mundi, изданном в Линце...
...возвращаемся на Главную площадь и еще раз заходим в инфоцентр. Кроме всего прочего, здесь размещены барельефы самых почитаемых " сыновей" города...
...а также громадная карта Линца, на которой можно увидеть, насколько он широко раскинулся. Мы-то пешочком прошли совсем мизерную часть.
По выходу из инфоцентра еще раз окидываем взглядом площадь – мы ищем здание, с балкона которого выступал Гитлер. Но, понятное дело, специальной таблички для обозначения такого « выдающегося» события здесь нет, поэтому таким балконом условно считаем балкон на здании Старой Ратуши (она же инфоцентр), на котором нынче стоИт елка. : ) И, кстати, уже по возвращении домой я нашла информацию, что таки да – именно с этого балкона в 1938 г. Адольф Гитлер сообщил об аншлюсе.
Уже вечереет, ярмарка начинает зажигать огоньки...
...включается праздничная иллюминация на улицах города и настроение как-то улучшается.
А мы начинаем движение в сторону вокзала, хотя по пути у нас запланировано еще несколько объектов. Это стоящие практически рядом церкви:
Урсулинок (Ursulinenkirche), которая входила в состав основанного в 1679 г. по императорскому указу Монастыря урсулинок, а между 1938 и 1945 годами была экспроприирована и служила зданием суда...
...и Кармелиток (Karmelitenkirche), которая считается одной из самых красивых барочных церквей в Австрии – она построена в 1674-1726 гг. по образцу Йозефскирхе в Праге. В церкви вы можете увидеть алтарные картины Карло Карлоне, Мартина Альтомонте, Я. Вольфа и Карла фон Ресльфельда.
Далее наш путь лежит к Новому собору Линца, или Собору Святой Марии (Mariä -Empfä ngnis-Dom, Mariendom), строительство которого продолжалось свыше 60 лет с 1856 по 1924 гг. Первый камень в основание Собора был заложен 1 мая 1862 года, по случаю чего была исполнена праздничная кантата (Fest-Kantate Preiset den Herrn), написанная знаменитым австрийским композитором Антоном Брукнером (помните, его барельеф есть в инфоцентре Линца) специально для данной церемонии.
Собор вмещает до 2.000 человек и считается самым большим храмом Австрии по площади и количеству прихожан. Высота его шпиля составляет согласно последним замерам 134.69 м – по замыслу архитектора Винченца Статца планировалось, что данный собор станет и самым высоким в Австрии, но по тогдашним правилам он не должен был превышать высоту главного Собора в Вене – Стефансдома, высота Южной (самой высокой) башни которого составляет 136.44 м. Собственно, исходя из таких характеристик, сфотографировать Мариендом удается только частями (или ввысь, или вширь). ; ))
Изюминкой Нового собора считаются его громадные витражи, которые отображают историю Линца, значимые для Австрии битвы, католические сюжеты, а также портреты донаторов. Но так как на улице уже стемнело, то вот их-то рассмотреть нет никакой возможности.
Поэтому довольствуемся тем, что есть.
Внутри Собор также поражает, хотя и не может похвастаться пышным убранством. В первую очередь конечно же впечатляет его размер. Если описать Собор в цифрах, то его площадь составляет 5 170 кв. м, длина нефа 27.5 м, ширина нефа 13.5 м, длина поперечного нефа 60 м, высота внутреннего купола 69 м. Всего в храме 142 окна, 54 колонны и 17 алтарей.
Мы даже как-то не сразу смогли сориентироваться, как здесь должны проходить службы, где во время них располагается священник и т. п. Согласно описаниям, центральным элементом Собора является так называемый « алтарный остров» в центре собора, на котором расположены алтарь, кафедра и место священника. Все места выполнены из известнякового камня, который оформлен в цветах собора и привезен из Баварии.
В левой части Собора установлен мощный 15-метровый алтарь с навесом, стоящий на постаменте из черного сиенита. Все рисунки и резные изображения на кресте позолочены. Освящение главного алтаря состоялось 29 апреля 1924 года вместе со всем Собором – надпись об этом есть на обратной стороне основания алтаря.
Дальше идем рассматривать шесть часовен, расположенных в заалтарной части. Название большинства из них начинается словом « Царица» , исходя из текста Лоретанской Литании. И первая по часовой стрелке это « Царица исповедников» . Там находится освященный в 1889 году алтарь, на котором изображен святой Франциск Сальский в центре, а также святой Карл Борромео и Альфонс Мария Лигуори. В стороне от статуй на мозаиках изображены св. Мартин (гусь) и св. Николай (три яблока, якорь), Бонавентура (шляпа кардинала) и св. Иоанн Креститель (кармелитский крест). Над алтарем расположена мозаика, посвященная епископу Францу Марии Доппельбауэру в 1893 году, когда ему исполнилось 25 лет.
Часовня « Царица Апостолов» является следующей. На её алтаре, освященном в 1887 году, в центре изображена статуя Марии, над ней голубь Святого Духа и с обеих сторон апостолы с языками огня над головами.
Далее идет « Царица патриархов» – здесь изображены Св. Иосиф с младенцем Иисусом. В стороне находятся мозаичные изображения святых патриархов: Сифа, Еноха, сына Сифа, Ноя (ковчег, оливковая ветвь) и предков израильского народа: Авраама (жертвенный нож), Исаака (дерево) и Иакова (лестница).
Алтарь был освящен в 1887 году, здесь же установлен кенотаф (пустая могила) епископа Франца-Иосифа Руджиера, который был инициатором строительства данного Собора.
« Часовня обета» – самая большая двухнефная часовня.
В ней можно увидеть Альфу и Омегу (Христа как начало и конец), голубя Святого Духа с Воинством и трех херувимов (поклонение Благословенному Причастию) и пеликана, который кормит своих детей кровью (символом Христа). На стене позади алтаря, под навесом на постаменте, находится статуя, окруженная семью ангелами. Она прибыла в Линц 7 января 1869 года.
В Часовне обета находятся два боковых алтаря в честь родителей Марии: алтарь Анны и алтарь Иоахима, спроектированные Винченцем Стацем в 1869 г, воздвигнутые в 1871 г. и освященные в 1872 г.
В центре алтаря часовни « Царица пророков» расположена известняковая статуя Иоанна Крестителя, который в левой руке держит ягненка. С каждой стороны можно увидеть три мозаичных изображения пророков: Исаия, Иезекииль, Моисей, Илия, Даниил и Иеремия.
В часовне « Мария, царица мучеников» в качестве основного изображения алтаря установлена Пьета, по обе стороны от которой находятся фигуры мучеников, высеченные из каменных блоков. Мученики и Пьета были сделаны в 1901 году скульптором Йозефом Саттлером из Линца.
« Царица девственниц» на своем алтаре имеет изображения трех святых дев: Агнесса Римская (ягненок), Екатерина Александрийская (колесо) и Барбара (чаша). По сторонам от алтаря размещены мозаичные картины, изображающие святых дев Агату (плоскогубцы), Сесилию (орган), Люсию (масляная лампа) и Анастасию (костер).
Над алтарем на мозаичном панно изображена притча о мудрых и неразумных девах.
Под зданием Собора находится склеп, куда, кстати, можно спуститься на лифте. : ) Здесь, кроме всего прочего, установлен один из самых больших рождественских вертепов в мире. Он был спроектирован Максом Шлагером, а воплощен в жизнь плотником Францем Кохом и скульптором Карлом Майром. Фигуры были созданы мюнхенским художником Себастьяном Остерридером с 1907 по 1909 год, который специально путешествовал по Святой Земле, чтобы максимально приблизиться к натуралистической картине.
Говорят, что освященная звезда в левой задней части вертепа напоминает звезду в церкви Рождества Христова в Вифлееме.
Но как вы можете видеть, вертеп имеет не совсем стандартный вид – в то время, когда мы его посетили, там были изображены отдельные персонажи...
...но ни Марии, ни младенца Иисуса здесь не было.
Это связано с тем, что данный вертеп является, как бы так сказать… интерактивным – он перестраивается на Рождество. Вот как раз в день Рождества здесь можно увидеть Марию с новорожденным младенцем Иисусом, волхвов и прочих традиционных участников рождественских событий. : )
Еще одной достопримечательностью Нового собора являются 14 станций, отображающих Крестный путь Христа. Их автором является Франц Форстер, который объяснил задумку своего творения так: « Исходя из того, что в огромном пространстве купола фигуральные изображения должны быть как можно большими, чтобы они не казались мелкими, я решил создать полуфигуры в натуральную величину. В результате возможно ограничение только несколькими людьми. Поэтому зритель ничем не отвлекается и может сосредоточиться на лице страдающего Спасителя» .
Собственно, на этом мы наконец-то завершаем наше исследование Нового собора, в котором мы провели, по-моему, больше часа, и выходим на улицу, где уже окончательно стемнело. Переизбыток впечатлений от посещенных за сегодняшний день церквей приводит к тому, что мы весьма небрежно осматриваем расположенную напротив Нового собора церковь, даже не очень запоминая ее название.
А дальше продолжаем путь в сторону вокзала. Хотя задерживаемся на перекрестке, где знакомимся с популярными нынче в Австрии толерантными светофорами. И если этот разрешает переход паре « девочка-мальчик»...
...то этот дает зеленый свет парам, состоящим из « мальчика и мальчика» . ; )))
По пути еще раз заходим на рождественскую ярмарку Volksgarten, которая в вечернем освещении выглядит более сказочно и радостно.
Выпиваем здесь положенный глинтвейн...
...любуясь на рождественское дерево, в качестве которого здесь выступает липа, украшенная множеством нарядных гирлянд. : )
А дальше, купив на дорожку жареных каштанов (честно говоря, не произвели на меня вообще никакого впечатления), мы загружаемся в наш двухэтажный поезд и через полтора часа оказываемся в Вене.
День четвертый. Грац. И наконец-то первый снег. Часть 1
День перший. Відень. Ярмарок. Знайомство
День другий. Околиці Відня та ще трохи ярмарків. Частина 1
День другий. Околиці Відня та ще трохи ярмарків. Частина 2
День третій. Лінц. Подорож двоповерховим поїздом. Частина 1
Отже, ми вирішуємо зробити перерву і насолодитися їжею не тільки духовною. Якраз дорогою нам трапляється симпатичне кафе. . .
. . . де подають місцевий фахівець – Лінцський торт (Linzer Torte), рецепт якого вважається чи не найстарішим рецептом у світі і датується 1477 р. , коли Лінц ще входив до складу Священної Римської Імперії. І якщо про віденський Захер знають усі, то ось Лінцський торт став для мене відкриттям під час підготовки до поїздки, і якось я не до кінця була впевнена, що це саме ТОРТ. За рецептом мені він дуже нагадав наш тертий пиріг. За фактом подібність є, але десерт з Лінца має більш насичений та багатий смак.
Підкріпившись, переходимо до Парафіяльної церкви Лінца (Stadtpfarrkirche), яка знаменита насамперед тим, що майже 500 років тому – 26 травня 1521 р. – спадкоємиця Богемії та Угорщини Ганна поєдналася тут законним шлюбом з ерцгерцогом Фердинандом I. Вважається, що саме цей надзвичайно важливий для всього роду Габсбургів шлюб заклав основи однієї з наймогутніших імперій Європи – Австро-Угорщини, що існувала аж до 1918 року. А тоді на честь цієї знаменної події на Хауптплац відбувся легендарний лицарський турнір «Losensteiner Turnier». : )
І тут же поховано серце імператора Фрідріха III, чиє ім'я також нерозривно пов'язують із Лінцем.
На площі Пфарплатц біля церкви розташувався невеликий різдвяний ярмарок, присвячений усіляким народним промислам. . .
. . . і, так би мовити, «сировинним джерелам» таких. : )
Ми ж тут не затримуємося і повз Будинок Кеплера (Keplerhaus), де з 1622 по 1626 рік жив всесвітньо відомий учений і де він розробив свій третій закон Кеплера (довелося потім згадувати, в чому він полягає ), опублікований у його науковій праці Harmonices mundi, виданій у Лінці. . .
. . . повертаємось на Головну площу та ще раз заходимо до інфоцентру. Крім усього іншого, тут розміщені барельєфи найшанованіших "синів" міста. . .
. . . а також величезна карта Лінца, де можна побачити, наскільки він широко розкинувся. Ми пішки пройшли зовсім мізерну частину.
По виході з інфоцентру ще раз окидаємо поглядом майдан – ми шукаємо будівлю, з балкону якої виступав Гітлер. Але, ясна річ, спеціальної таблички для позначення такої «видатної» події тут немає, тому таким балконом умовно вважаємо балкон на будівлі Старої Ратуші (вона ж інфоцентр), на якому нині стоїть ялинка. : ) І, до речі, вже після повернення додому я знайшла інформацію, що так – саме з цього балкона в 1938 р. Адольф Гітлер повідомив про аншлюс.
Вже вечоріє, ярмарок починає запалювати вогники. . .
. . . включається святкова ілюмінація на вулицях міста та настрій якось покращується.
А ми починаємо рух у бік вокзалу, хоча на шляху у нас заплановано ще кілька об'єктів. Це стоять майже поруч церкви:
>
Урсулинок (Ursulinenkirche), яка входила до складу заснованого в 1679 р. за імператорським указом Монастиря урсулінок, а між 1938 та 1945 роками була експропрійована та служила будівлею суду. . .
. . . і Кармеліток (Karmelitenkirche), яка вважається однією з найкрасивіших барокових церков в Австрії – вона збудована у 1674-1726 рр. на зразок Йозефскірхе в Празі. У церкві ви можете побачити вівтарні картини Карло Карлоне, Мартіна Альтомонте, Я. Вольфа та Карла фон Ресльфельда.
Далі наш шлях лежить до Нового собору Лінца, або Собору Святої Марії (Mariä -Empfä ngnis-Dom, Mariendom), будівництво якого тривало понад 60 років з 1856 по 1924 роки. Перший камінь в основу Собору було закладено 1 травня 1862 року, з нагоди чого було виконано святкове святкування. 82%D0%B0%D1%82%D0%B0" target="_blank">кантата (Fest-Kantate Preiset den Herrn), написана знаменитим австрійським композитором Антоном Брукнером (пам'ятаєте, його барельєф є в інфоцентрі Лінца спеціально для даної церемонії.
Собор вміщує до 2.000 чоловік і вважається найбільшим храмом Австрії за площею та кількістю парафіян. Висота його шпиля складає згідно з останніми вимірами 134.69 м – за задумом архітектора Вінченця Статца планувалося, що цей собор стане найвищим в Австрії, але за тодішніми правилами він не повинен був перевищувати висоту головного Собору у Відні – Стефансдома, висота Південної (самої високої) вежі якого становить 136.44 м. Власне, виходячи з таких характеристик, сфотографувати Марієнд вдається тільки частинами (або вгору, або вшир). ; ))
Родзинкою Нового собору є його величезні вітражі, що відображають історію Лінца, значущі для Австрії битви, католицькі сюжети, а також портрети донаторів. Але оскільки на вулиці вже стемніло, то ось їх розглянути немає жодної можливості.
Тому задовольняємося тим, що є.
Усередині Собор також вражає, хоч і не може похвалитися пишним оздобленням. Насамперед, звичайно ж, вражає його розмір. Якщо описати Собор у цифрах, його площа становить 5 170 кв. м, довжина нефа 27.5 м, ширина нефа 13.5 м, довжина поперечного нефа 60 м, висота внутрішнього купола 69 м. Загалом у храмі 142 вікна, 54 колони та 17 вівтарів.
Ми навіть якось не відразу змогли зорієнтуватися, як тут повинні проходити служби, де під час них розташовується священик тощо. вівтар, кафедра та місце священика. Усі місця виконані з вапнякового каменю, який оформлений у кольорах собору та привезений із Баварії.
У лівій частині Собору встановлено потужний 15-метровий вівтар із навісом, що стоїть на постаменті із чорного сієніту. Всі малюнки та різьблені зображення на хресті позолочені. Освячення головного вівтаря відбулося 29 квітня 1924 року разом із усім Собором – напис про це є на звороті заснування вівтаря.
Далі йдемо розглядати шість каплиць, розташованих у заалтарній частині. Назва більшості їх починається словом «Цариця», з тексту Лоретанської Литанії. І перша за годинниковою стрілкою це «Цариця сповідників». Там знаходиться освячений в 1889 році вівтар, на якому зображений святий Франциск Сальський в центрі, а також святий Карл Борромео та Альфонс Марія Лігуорі. Осторонь статуй на мозаїках зображені св. Мартін (гуска) і св. Микола (три яблука, якір), Бонавентура (капелюх кардинала) та св. Іоанн Хреститель (кармелітський хрест). Над вівтарем розташована мозаїка, присвячена єпископу Францу Марії Доппельбауеру в 1893, коли йому виповнилося 25 років.
Годинник «Цариця Апостолів» є наступним. На її вівтарі, освяченому в 1887 році, в центрі зображена статуя Марії, над нею голуб Святого Духа та з обох боків апостоли з язиками вогню над головами.
Далі йде «Цариця патріархів» – тут зображено Св. Йосипа з немовлям Ісусом. Осторонь знаходяться мозаїчні зображення святих патріархів: Сифа, Еноха, сина Сифа, Ноя (ковчег, оливкова гілка) та предків ізраїльського народу: Авраама (жертовний ніж), Ісаака (дерево) та Якова (сходи).
Вівтар був освячений у 1887 році, тут же встановлено кенотаф (порожня могила) єпископа Франца-Йосифа Руджієра, який був ініціатором будівництва цього Собору.
«Годинник обітниці» – найбільша двонефна каплиця.
У ній можна побачити Альфу і Омегу (Христа як початок і кінець), голуба Святого Духа з Воїнством і трьох херувимів (поклоніння Благословенному Причастю) і пелікана, який годує своїх дітей кров'ю (символом Христа). На стіні за вівтарем, під навісом на постаменті, знаходиться статуя, оточена сімома ангелами. Вона прибула до Лінца 7 січня 1869 року.
У Каплиці обітниці знаходяться два бічні вівтарі на честь батьків Марії: вівтар Анни та вівтар Іоахіма, спроектовані Вінченцем Стацем у 1869 р. , споруджені у 1871 р. та освячені у 1872 р.
У центрі вівтаря каплиці «Цариця пророків» розташована вапнякова статуя Іоанна Хрестителя, який у лівій руці тримає ягня. З кожного боку можна побачити три мозаїчні зображення пророків: Ісая, Єзекіїль, Мойсей, Ілія, Данило та Єремія.
У каплиці «Марія, цариця мучеників» як основне зображення вівтаря встановлена П'єта, по обидва боки якої знаходяться фігури мучеників, висічені з кам'яних блоків. Мученики і П'єта були зроблені в 1901 скульптором Йозефом Саттлером з Лінца.
«Цариця незаймана» на своєму вівтарі має зображення трьох святих дів: Агнеса Римська (ягня), Катерина Олександрійська (колесо) та Барбара (чаша). По сторонах від вівтаря розміщені мозаїчні картини, що зображають святих дів Агату (плоскогубці), Сесілію (орган), Люсію (олійна лампа) та Анастасію (вогнище).
Над вівтарем на мозаїчному панно зображено притчу про мудрих і нерозумних дів.
Під будівлею Собору знаходиться склеп, куди, до речі, можна спуститися на ліфті. : ) Тут, крім усього іншого, встановлено один із найбільших різдвяних вертепів у світі. Він був спроектований Максом Шлагером, а втілений у життя теслею Францом Кохом і скульптором Карлом Майром. Фігури були створені мюнхенським художником Себастьяном Остеррідером з 1907 по 1909 рік, який спеціально подорожував Святою Землею, щоб максимально наблизитися до натуралістичної картини.
Кажуть, що освячена зірка у лівій задній частині вертепу нагадує зірку у церкві Різдва Христового у Віфлеємі.
Але як ви можете бачити, вертеп має не зовсім стандартний вигляд – у той час, коли ми його відвідали, там були зображені окремі персонажі. . .
. . . але ні Марії, ні немовляти Ісуса тут не було.
Це пов'язано з тим, що цей вертеп є, так би мовити… інтерактивним – він перебудовується на Різдво. Ось якраз у день Різдва тут можна побачити Марію з новонародженим немовлям Ісусом, волхвів та інших традиційних учасників різдвяних подій. : )
Ще однією визначною пам'яткою Нового собору є 14 станцій, що відображають Хресну дорогу Христа. Їх автором є Франц Форстер, який пояснив задум свого творіння так: «Виходячи з того, що у величезному просторі купола фігуральні зображення повинні бути якомога більшими, щоб вони не здавались дрібними, я вирішив створити напівфігури в натуральну величину. В результаті можливе обмеження лише кількома людьми. Тому глядач нічим не відволікається і може зосередитися на особі страждаючого Спасителя».
Власне, на цьому ми нарешті завершуємо наше дослідження Нового собору, в якому ми провели, на мою думку, більше години, і виходимо на вулицю, де вже остаточно стемніло. Надлишок вражень від відвіданих за сьогоднішній день церков призводить до того, що ми дуже недбало оглядаємо церкву, що розташована навпроти Нового собору, навіть не дуже запам'ятовуючи її назву.
А далі продовжуємо шлях у бік вокзалу. Хоча затримуємось на перехресті, де знайомимося із популярними нині в Австрії толерантними світлофорами. І якщо цей дозволяє перехід парі «дівчинка-хлопчик». . .
. . . це дає зелене світло парам, що складаються з «хлопчика та хлопчика». ; )))
По дорозі ще раз заходимо на різдвяний ярмарок Volksgarten, який у вечірньому освітленні виглядає більш казково та радісно.
Випиваємо тут належний глінтвейн. . .
. . . любуючись різдвяним деревом, якою тут виступає липа, прикрашена безліччю ошатних гірлянд. : )
А далі, купивши на доріжку смажених каштанів (чесно кажучи, не справили на мене взагалі жодного враження), ми завантажуємось у наш двоповерховий поїзд і через півтори години опиняємось у Відні.
День четвертий. Грац. І нарешті перший сніг. Частина 1