День первый. Вена. Ярмарки. Знакомство
День второй. Окрестности Вены и еще немного ярмарок. Часть 1
День второй. Окрестности Вены и еще немного ярмарок. Часть 2
День третий. Линц. Путешествие на двухэтажном поезде. Часть 1
День третий. Линц. Путешествие на двухэтажном поезде. Часть 2
Если решение о путешествии в Линц было в определенной мере принято спонтанно, то поездка в Грац планировалась изначально, и билеты мы покупали на сайте Австрийских железных дорог месяца за полтора до намеченной даты, стоимость билета 9 евро на человека в одну сторону. По мере приближения к поездке стоимость билетов росла, поэтому здесь чем раньше, тем лучше. : )
Наш поезд также отправлялся с Хауптбанхофа, но был обычным одноэтажным, вагон внутри был сформирован по принципу наших Интерсити – ряды кресел, как в самолете, кое-где объединенные в отдельные « купе» со столиком посредине. По вагону проходил стюард, предлагающий чай-кофе-закуски, цены вполне приемлемые – кофе к приготовленным в отеле бутербродам стоил около 3 евро. Этот поезд развивал скорость пониже – в пределах 150-160 км/ч, возможно потому, что шел через горы. И вот там-то в горах мы наконец-то увидели первый снег! Так обрадовались, что даже фотоаппарат достать забыли! ; )))
В рекомендациях читала, что при поездке из Вены в Грац надо садиться с левой стороны по ходу движения, чтобы в полной мере насладиться видами. Зная эту информацию, мы сели почему-то по правой стороне, и виды были так себе.
Но в любом случае 2.5 часа пролетели достаточно быстро и вот мы уже на вокзале Граца. Там же есть небольшой инфоцентр, где можно взять карты города и получить прочую информацию. Но я для подготовки поездки пользовалась туристическим сайтом Граца, где почерпнула массу полезной информации, а заодно скачала карты и информационные буклеты с уже выстроенными маршрутами прогулок по городу. И часть из них была даже на русском языке, так что сайт могу смело рекомендовать!
До исторического центра опять-таки решено было идти от вокзала пешком, но если захотите воспользоваться общественным транспортом, то билет на 24 часа на все виды транспорта обойдется вам в 5.50 евро. Хотя 20-минутная прогулка вряд ли кого-то слишком утомит. И еще не доходя до центра, мы встречаем первую достопримечательность – Гарнизонную церковь. Выглядит весьма внушительно. Здесь двери автоматически не открываются, а мы-то уже и привыкли. ; )))
Путеводители рекомендуют начинать прогулки с Главной площади Граца, но мы решаем выстроить маршрут по-другому и, не доходя до моста через реку Мур (я буду употреблять такое название, хотя есть еще вариант Мура), сворачиваем налево и позади местного музея современного искусства Кунстхаус (Kunsthaus Graz) выходим на набережную, где с одной стороны открывается вид на церковь миноритов Марияхильферкирхе...
...а с другой – на гору Шлоссберг со знаменитой Часовой башней.
Заодно любуемся мостом-островом Муринзель (Murinsel), построенным на реке Мур в 2003 году. Кроме эстетической, он несет и практическую нагрузку – внутри чашеобразной конструкции расположено кафе, но мы до него не дошли.
Итак, по мостику Мурштег (Mursteg) мы выходим к Шлоссбергплац (Schlossbergplatz)...
...но перед подъемом на гору заходим в расположенную здесь же на площади Церковь Святой Троицы (Dreifaltigkeitskirche)...
...а также любуемся дворцом Аттемс (Palais Attems), построенным в 1702 году и являющимся украшением улицы Закштрассе.
Есть несколько вариантов подъема на гору Шлоссберг и самый экстремальный – это 260 ступенек, вьющихся по склону горы. Эту лестницу называют « русской» , т. к. в 1918 году её строили русские военнопленные. Но этот вариант мы приберегаем для спуска. ; )))
Там же на Шлоссбергплац у подножия горы есть вход в лифт, который поднимет вас наверх и даст возможность по мере подъема рассматривать скальную породу горы через стеклянные стены кабины. Но и это не наш метод – мы выбираем фуникулер Шлоссбергбан, вход в который расположен чуть дальше по улице возле набережной Франца Иосифа. Потому что интересно же прокатиться там, где еще в 1528 г. существовало рельсовое транспортное средство с канатной тягой, поднимавшее грузы к замку Шлоссберг (Schlossberg).
Нынешний фуникулер, конечно, не такой давний – он начал действовать в 1894 г. , после чего претерпел 2 кардинальные перестройки в 1960-61 гг. и в 2004 г. , когда появились новые вагоны, дающие возможность « в полной мере насладиться горными красотами и панорамой западной части Граца» .
И вот мы уже на горе Шлоссберг, что в переводе и означает « Замковая гора» , которая считается главной достопримечательностью города и любимым местом прогулок его жителей. Виды оттуда наиприятнейшие, хотя ни разу и не зимние.
Отсюда можно хорошо рассмотреть упомянутый ранее Кунстхаус с его странными отростками на крыше, которые называются Nozzles и в большинстве своем служат прожекторами в темное время суток. В Граце это здание называют « Friendly Alien» – « Дружелюбный пришелец» , а его футуристический дизайн сравнивают с инопланетным кораблем или морским чудовищем, спина которого покрыта иллюминаторами-« присосками» . Мне же он упорно напоминает слегка покореженную грелку. ; )))
Совсем вдалеке у подножия гор, окружающих Грац, при желании можно увидеть крыши Замка Эггенберг (Schloss Eggenberg), который был заложен в 1625 г. по распоряжению князя фон Эггенберга, ближайшего советника Фердинанда II. На сегодняшний день замок входит в список наследия ЮНЕСКО.
Но вернемся к горе Шлоссберг, с которой и начинается история Граца. Точнее с маленькой крепости, основанной на этой горе в VI веке каким-то славянским племенем и носившей название « Градец» , которое в дальнейшем трансформировалось в « Грац» . Позднее эта маленькая крепость была неоднократно перестроена и на сегодняшний день считается одной из самых стойких крепостей всех времен, т. к. никто не мог ее захватить вплоть до 1809 г. , когда крепость вынуждена была сдаться французским войскам, которые стерли практически все ее следы с лица земли. Сохранились лишь Часовая башня и колокольня, с которой мы и начинаем знакомство с памятными местами горы Шлоссберг.
Колокольня была построена в 1588 г. и на ней был установлен самый главный колокол Граца – Лизль (Liesl), отлитый из 101 пушечного турецкого ядра. Вес колокола благодаря этому составлял свыше 5 тонн и для него был создан специальный звонарный механизм.
Если вы пройдете чуть дальше вверх по дорожке, то увидите Казематы, которые ранее служили в качестве складских помещений и помещений для содержания заключенных. На сегодняшний день здесь устроена сцена, на которой проводятся различные культурные мероприятия и концерты, а сейчас расположилась рождественская ярмарка (но работает она только в выходные).
А на самом верху горы можно рассмотреть Готические ворота, которые служили для прохода от внешнего круга укреплений внутрь крепости. Найдены они были только в 1982 г. , а полностью раскопаны в 2001 г.
Здесь обустроена смотровая площадка, с которой можно полюбоваться раскинувшимся внизу городом, его черепичными крышами, окружающими Грац горами и холмами.
И если сравнивать с Линцем, то Грац не выглядит крупным промышленным центром, хотя и является вторым по численности населения городом Австрии (простите, фото против солнца не удались).
Здесь же рядом со смотровой площадкой стоит так называемый Лев Хакхера – это памятник доблестному майору Хакхеру, который во главе горстки солдат оборонял крепость от многочисленных войск Наполеона в 1809 г. Но так как прижизненных изображений героя не нашлось, то решено было установить в честь него фигуру грозного льва.
Обойдя по периметру самый высокий участок горы и полюбовавшись на виды города, открывающиеся с другой стороны...
...мы потихоньку движемся по дорожке вниз (но это еще не спуск с горы). Здесь идут какие-то строительные или реставрационные работы, поэтому к музею Каноненбастай с его четырьмя древними пушками подойти не получается. Но спустившись еще чуть ниже мы оказываемся под весьма внушительными 20-метровыми стенами Стального бастиона...
...который в свое время служил тюрьмой и складом боеприпасов, а сегодня имеет весьма пасторальный вид. : ))
Напротив него на выступе горы установлена в 1890 г Китайская беседка, которая еще носит название « Трон епископа» , т. к. существует легенда, что именно здесь встретил свою смерть после 40 лет заточения в тюрьме Шлоссберга епископ Надасди (и не спрашивайте меня, кто это – я сама не очень знаю).
Еще чуть ниже и правее виднеется чаша Турецкого колодца, прорытого в скале в средине XVI века для обеспечения крепости водой. Считается, что его глубина составляет 94 м и достигает грунтовых вод, питающих реку Мур.
За колодцем уютно расположилась терраса ресторана, с которой открываются прекраснейшие виды на город.
Раньше здесь была пороховая башня, разрушенная впоследствии французами, после чего на ее месте построен был дом виноградаря, а на склонах горы разбиты виноградники.
И, наконец, вот он, главный символ Граца – Часовая башня (Uhrturm), облик которой не менялся с 1560 г. Этот 28-метровый памятник, а также себя на его фоне стремится запечатлеть каждый, поднявшийся на гору Шлосссберг.
Хотя, конечно, Часовая башня видна, по-моему, практически со всех точек Старого города, и чтобы ее увидеть, даже необязательно в гору подниматься. Разве что для того, чтобы подробнее рассмотреть циферблат: про несоответствие в длине стрелок – часовая (она появилась на циферблате намного раньше) длиннее минутной, не знает только ленивый. : ))
Солнечная погода способствует любованию видами горы и города...
...и мы находим внизу даже каток, притягивающий к себе немало желающих прокатиться на коньках, а также Главную площадь с рождественским рынком.
Такая погода способствует еще и тому, что вместо глинтвейна в местном кафе мы заказываем коктейли и проводим следующие полчаса в приятном созерцании и ничегонеделании.
Но впереди нас ждет много интересного, и мы решительным шагом идем мимо достаточно милого садика Херберштайнгартен...
...направляемся к « русской» лестнице, спуск по которой не выглядит таким уж экстремальным событием.
Дальше по Зауэрштрассе, известной своими антикварными и ювелирными магазинами, художественными галереями и мастерскими, студиями и кафе, за что в Граце её прозвали « Милей Искусства» , мы движемся в сторону Главной площади Граца. Кстати, сделать это можно и на проходящих там трамваях, т. к. в Граце можно бесплатно проехать на трамваях между остановками Jakominiplatz и Hauptplatz, а так же еще на одну дополнительную остановку в любую сторону, т. е. до Schlossbergplatz или Kunsthaus.
Мы же сворачиваем направо к мосту Эрцгерцога Йоханна (Erzherzog-Johann-Brucke). Здесь нас интересует Францисканская церковь, колокольня которой также достаточно узнаваема и видна с разных точек города. Она была построена по распоряжению городского головы в VII веке в качестве городской башни.
Почтив церковь своим недолгим присутствием...
...через тихие и запутанные дворики Францисканского квартала...
...мы наконец-то выходим на Главную площадь (Hauptplatz).
День четвертый. Грац. И наконец-то первый снег. Часть 2
День перший. Відень. Ярмарок. Знайомство
День другий. Околиці Відня та ще трохи ярмарків. Частина 1
День другий. Околиці Відня та ще трохи ярмарків. Частина 2
День третій. Лінц. Подорож двоповерховим поїздом. Частина 1
День третій. Лінц. Подорож двоповерховим поїздом. Частина 2
Якщо рішення про подорож до Лінцу було певною мірою прийнято спонтанно, то поїздка в Грац планувалася спочатку, і квитки ми купували на сайті Австрійських залізниць місяця за півтора до наміченої дати, вартість квитка 9 євро на особу в один бік. У міру наближення до поїздки вартість квитків зростала, тому тут чим раніше, тим краще. : )
Наш поїзд також вирушав з Хауптбанхофа, але був звичайним одноповерховим, вагон усередині був сформований за принципом наших Інтерсіті – ряди крісел, як у літаку, де-не-де об'єднані в окремі «купе» зі столиком посередині. По вагону проходив стюард, що пропонує чай-кава-закуски, ціни цілком прийнятні – кава до приготовлених у готелі бутербродів коштувала близько 3 євро. Цей поїзд розвивав швидкість нижчу – в межах 150-160 км/год, можливо, тому, що йшов через гори. І ось там-то в горах ми нарешті побачили перший сніг! Так зраділи, що навіть фотоапарат дістати забули! ; )))
У рекомендаціях читала, що при поїздці з Відня до Грацу треба сідати з лівого боку по ходу руху, щоб повною мірою насолодитися краєвидами. Знаючи цю інформацію, ми сіли чомусь праворуч, і види були так собі.
Але в будь-якому разі 2.5 години пролетіли досить швидко і ми вже на вокзалі Граца. Там є невеликий інфоцентр, де можна взяти карти міста і отримати іншу інформацію. Але я для підготовки поїздки користувалася туристичним сайтом Граца, де почерпнула масу корисної інформації, а заразом скачала карти та інформаційні буклети з уже збудованими маршрутами прогулянок містом. І частина з них була навіть російською мовою, тому сайт можу сміливо рекомендувати!
До історичного центру знову вирішено було йти від вокзалу пішки, але якщо захочете скористатися громадським транспортом, то квиток на 24 години на всі види транспорту обійдеться вам у 5.50 євро. Хоча 20-хвилинна прогулянка навряд чи когось надто втомить. І ще не доходячи до центру, ми зустрічаємо першу визначну пам'ятку – Гарнізонну церкву. Виглядає дуже переконливо. Тут двері автоматично не відчиняються, а ми вже й звикли. ; )))
Путівники рекомендують починати прогулянки з Головної площі Граца, але ми вирішуємо вибудувати маршрут по-іншому і, не доходячи до мосту через річку Мур (я вживатиму таку назву, хоча є ще варіант Мура), повертаємо ліворуч і позаду місцевого сучасного музею. мистецтва Кунстхаус(Kunsthaus Graz) виходимо на набережну, де з одного боку відкривається вид на церкву міноритів Маріяільферкірхе. . .
. . . а з іншого – на гору Шлоссберг зі знаменитою Годинниковою вежею.
Заодно милуємося мостом-островом Муринзель(Murinsel), збудованим на річці Мур у 2003 році. Крім естетичного, він несе і практичне навантаження – усередині чашеподібної конструкції розташоване кафе, але ми до нього не дійшли.
Отже, по містку Мурштег (Mursteg) ми виходимо до Шлоссбергплац (Schlossbergplatz). . .
. . . але перед підйомом на гору заходимо в розташовану тут же на площі Церкву Святої Трійці (Dreifaltigkeitskirche). . .
. . . а також милуємося палацом Аттемс (Palais Attems), побудованим у 1702 році і є прикрасою вулиці Закштрассе.
Є кілька варіантів підйому на гору Шлоссберг і найекстремальніший - це 260 сходинок, що крутяться по схилу гори. Ці сходи називають «російською», т. к. 1918 року її будували російські військовополонені. Але цей варіант ми зберігаємо для спуску. ; )))
Там же на Шлоссбергплац біля підніжжя гори є вхід у ліфт, який підніме вас нагору і дасть можливість у міру підйому розглядати скельну породу гори через скляні стіни кабіни. Але і це не наш метод – ми вибираємо фунікулер Шлоссбергбан, вхід до якого розташований трохи далі вулицею біля набережної Франца Йосипа. Тому що цікаво ж покататися там, де ще в 1528 р. існував рейковий транспортний засіб з канатною тягою, що піднімав вантажі до замку Шлоссберг (Schlossberg).
Нинішній фунікулер, звичайно, не такий давній – він почав діяти у 1894 р. , після чого зазнав 2 кардинальних перебудов у 1960-61 рр. і в 2004 р. , коли з'явилися нові вагони, що дають можливість «повною мірою насолодитися гірською красою та панорамою західної частини Грацу». .
І ось ми вже на горі Шлоссберг, що в перекладі означає «Замкова гора», яка вважається головною пам'яткою міста та улюбленим місцем прогулянок його мешканців. Види звідти найприємніші, хоч і не зимові.
Звідси можна добре розглянути згаданий раніше Кунстхаус з його дивними відростками на даху, які називаються Nozzles і здебільшого є прожекторами в темний час доби. У Граці цей будинок називають «Friendly Alien» – «Дружній прибулець», а його футуристичний дизайн порівнюють з інопланетним кораблем або морським чудовиськом, спина якого вкрита ілюмінаторами-«присосками». Мені ж він наполегливо нагадує злегка покручену грілку. ; )))
Зовсім вдалині біля підніжжя гір, що оточують Грац, за бажання можна побачити дахи Замку Еггенберг (Schloss Eggenberg), який був закладений у 1625 р. за розпорядженням князя фон Еггенберга, найближчого радника Фердинанда II. На сьогоднішній день замок входить до списку спадщини ЮНЕСКО.
Але повернемося до гори Шлоссберг, з якої і починається історія Граца. Точніше з маленької фортеці, заснованої на цій горі у VI столітті якимсь слов'янським племенем і яка мала назву «Градець», яке надалі трансформувалося у «Грац». Пізніше ця маленька фортеця була неодноразово перебудована і сьогодні вважається однією з найстійкіших фортець усіх часів, т. к. ніхто не міг її захопити аж до 1809, коли фортеця змушена була здатися французьким військам, які стерли практично всі її сліди з лиця землі. Збереглися лише Годинникова вежа та дзвіниця, з якою ми і починаємо знайомство з пам'ятними місцями гори Шлоссберг.
Дзвіниця була побудована в 1588 р. і на ній був встановлений найголовніший дзвін Граца - Лізль (Liesl), відлитий зі 101 гарматного турецького ядра. Вага дзвону завдяки цьому складала понад 5 тонн і для нього було створено спеціальний дзвонарний механізм.
Якщо ви пройдете трохи далі вгору по доріжці, то побачите Каземати, які раніше служили як складські приміщення та приміщення для утримання ув'язнених. На сьогоднішній день тут влаштована сцена, на якій проводяться різні культурні заходи та концерти, а зараз розташувався різдвяний ярмарок (але працює він лише у вихідні).
А на самому верху гори можна розглянути Готичні ворота, які служили для проходу від зовнішнього кола укріплень усередину фортеці. Знайдені вони були лише у 1982 р. , а повністю розкопані у 2001 р.
Тут облаштований оглядовий майданчик, з якого можна помилуватися містом, що розкинулося внизу, його черепичними дахами, що оточують Грац горами і пагорбами.
І якщо порівнювати з Лінцем, то Грац не виглядає великим промисловим центром, хоч і є другим за чисельністю населення містом Австрії (пробачте, фото проти сонця не вдалося).
Тут же поруч із оглядовим майданчиком стоїть так званий Лев Хакхера – це пам'ятник доблесному майору Хакхеру, який на чолі жменьки солдатів обороняв фортецю від численних військ Наполеона в 1809 р. Але оскільки прижиттєвих зображень героя не знайшлося, то вирішено було встановити честь його постать грізного лева.
Обійшовши по периметру найвищу ділянку гори і помилуючись видами міста, що відкриваються з іншого боку. . .
. . . ми потихеньку рухаємося доріжкою вниз (але це ще не спуск з гори). Тут точаться якісь будівельні чи реставраційні роботи, тому до музею Каноненбастай із його чотирма стародавніми гарматами підійти не виходить. Але спустившись ще трохи нижче, ми опиняємося під вельми значними 20-метровими стінами сталевого бастіону. . .
. . . який свого часу служив в'язницею та складом боєприпасів, а сьогодні має дуже пасторальний вигляд. : ))
Напроти нього на виступі гори встановлено в 1890 р Китайська альтанка, яка ще зветься «Трон єпископа», т. к. існує легенда, що саме тут зустрів свою смерть після 40 років ув'язнення у в'язниці Шлоссберга єпископ Надасді (і не питайте мене, хто це – я сама не дуже знаю).
Ще трохи нижче і правіше видніється чаша Турецького колодязя, проритого в скелі в середині XVI століття для забезпечення фортеці водою. Вважається, що його глибина становить 94 м і досягає ґрунтових вод, що живлять річку Мур.
За криницею затишно розташувалася тераса ресторану, з якої відкриваються чудові краєвиди на місто.
Раніше тут була порохова вежа, згодом зруйнована французами, після чого на її місці побудований був будинок виноградаря, а на схилах гори розбиті виноградники.
І, нарешті, ось він, головний символ Граца – Годинникова башта (Uhrturm), вигляд якої не змінювався з 1560 р. Цей 28-метровий пам'ятник, а також себе на його фоні прагне зафіксувати кожен , що піднявся на гору Шлосссберг.
Хоча, звичайно, Годинникова вежа видно, на мою думку, практично з усіх точок Старого міста, і щоб її побачити, навіть необов'язково підніматися в гору. Хіба що для того, щоб докладніше розглянути циферблат: про невідповідність у довжині стрілок – годинна (вона з'явилася на циферблаті набагато раніше) довша за хвилинну, не знає тільки лінивий. : ))
Сонячна погода сприяє милування видами гори та міста. . .
. . . і ми знаходимо внизу навіть ковзанку, яка притягує до себе чимало бажаючих покататися на ковзанах, а також Головну площу з різдвяним ринком.
Така погода сприяє ще й тому, що замість глінтвейну в місцевому кафе ми замовляємо коктейлі та проводимо наступні півгодини у приємному спогляданні та байдикуванні.
Але попереду на нас чекає багато цікавого, і ми рішучим кроком йдемо повз досить милий садок Херберштайнгартен. . .
. . . прямуємо до «російських» сходів, спуск по яких не виглядає такою вже екстремальною подією.
Далі по Зауерштрассе, відомій своїми антикварними та ювелірними магазинами, художніми галереями та майстернями, студіями та кафе, за що в Граці її прозвали «Милею Мистецтва», ми рухаємось у бік Головної площі Граца. До речі, зробити це можна і на трамваях, що проходять там, т. к. в Граці можна безкоштовно проїхати на трамваях між зупинками Jakominiplatz та Hauptplatz, а також ще на одну додаткову зупинку в будь-який бік, тобто. до Schlossbergplatz або Kunsthaus.
Ми ж повертаємо праворуч до мосту Ерцгерцога Йоханна (Erzherzog-Johann-Brucke). Тут нас цікавить Францисканська церква, дзвіниця якої також досить пізнавана і видна з різних точок міста. Вона була побудована за розпорядженням міського голови у VII столітті як міська вежа.
Вшанувавши церкву своєю недовгою присутністю. . .
. . . через тихі та заплутані дворики Францисканського кварталу. . .
. . . ми нарешті виходимо на Головну площу (Hauptplatz).
День четвертий. Грац. І нарешті перший сніг. Частина 2