Возможно единственная достоверная и подробная информация о поездке в Вену на поезде.
Начнём , не откладывая в долгий ящик. Итак, почему поезд ? Во-первых, самолёт дороже почти в 2 раза, если не по акции или совсем заранее. Во-вторых, многие просто боятся летать. Основной плюс путешествия на самолёте - самое короткое время в пути.
Есть ещё один вариант, поездка на машине. В этом случае лучше всего погрузить машину на платформу , доехать до Львова, а оттуда уже на машине за границу. Недостатки основные такой поездки это риск неисправности авто и усталость водителя. Плюсы - вы свободны в выборе мест посещения, наблюдаете все достопримечательности и можете спонтанно менять цели.
У поезда свои плюсы - Вы все время отдыхаете, наблюдаете пейзажи. Время в пути как на авто.
Так как эта статья про поездку на поезде, на этом и остановимся подробней. Во-первых, вам нужны биометрические паспорта или загранпаспорта с визами. Билеты на поезд Киёв-Вена покупаются за 28 дней до поездки. Да, не за 30 дней как обычно, а за 28. В день начала продаж с 8:00 вам надо быть у касс. Удобней всего покупать билеты в сервисном центре. Вы немного переплатите , зато почти без очереди. До покупки билетов забронируйте отель и определитесь с датами выезда-приезда и стыковки с поездом Киев-Вена, если вам ещё добираться до Киева. В Вену из Киева идёт один купейный вагон. В каждом купе по 3 места. Самое странное в нем, это нумерация. Например, места 11.13, 15 это первое купе. Что радует, так это то, что есть детские билеты. Чтобы гарантированно купить билеты обратно повторяем процедуру покупки в день начала продаж на дату вашего отъезда. Лучше всего уточнить у кассиров дни, когда вам надо покупать билеты туда и обратно.
Из Днепра мы купили целое купе, хотя ехали втроём. Естественно , что первый вопрос , который задал проводник " А у вас же одно мiсце свободно, можно щоб у вас людина полежала? " Получив на запрос утвердительное " Нет! " больше с подобными просьбами не обращались. Не знаю, о каких улучшениях постоянно талдычат боссы УЗ, обычных пассажиров это никоим образом не касается: в купе следов уборки моющими пылесосами и парогенераторами нет, туалет как обычно, хотя т/б была. Белье когда-то было белым, скорее всего во времена Большого взрыва, сейчас оно серое, на наволочке следи жирных пятен и судя по её виду, списали её уже раз пять. Но, в тоже время, УЗ заботится о досуге пассажиров и придумала для них развлекательную программу. В нашем случае, это была шторка на окне. С полностью прибабахнутым держателем. При каждой попытки двигать шторки, палка , на которой они висели, выпадала из держателей и каждый раз её надо было вставлять обратно. Спасибо УЗ! За этим занятием время пролетело незаметно.
И вот он Киев! Столица! Чтобы не ударить в грязь лицом и не делать жизнь туриста скучной, первое, что вас встречает на вокзале это входные двери, добротные, деревянные, килограмм по 200 наверно каждая, если не больше. И ты, с парой сумок должен плечом оттолкнуть их и успеть затащить сумки, пока дверь не прищемит их. О, молодец! Ты прошёл первый уровень ! Теперь тебя ждёт аттракцион " Эскалатор" . В чем его смысл ? Да ни в чем. Совсем. Он просто не работает ! Все эти аттракционы как бы говорят туристу: " Эй, ты поаккуратней, тут тебе не Европы ! " А как с кондиционированием на главном вокзале страны? Также как с эскалаторами - никак. Решили выпить кофе пока ждали поезд. Вы не поверите, но в пределах видимости нет ни одной кофейни, где можно посидеть. Кофе в Маке и КФС я не считаю за кофе, уж простите. А в торговом центре напротив отеля IBIS приготовили напиток из прелого кофе! Пришлось вернуть... Киев, 5 баллов!
Следующий этап посадка на поезд Киве-Вена. На Вену идёт на самом деле не поезд , а всего лишь один вагон, который цепляется к поезду Киев - Ивано-Франковск. Вагон легко узнать, на прохожем Гарри Поттер ехал в Хогвартс. Вагону лет 50, заводскую табличку с данными не нашёл , но на нем висят таблички, что розетки предназначены не для зарядки телефонов, а для электрической бритвы. Нумерация мест вообще непривычна, например 1 купе это места 11.13 и 15. И так далее. Всего в вагоне 30 мест.
Отдельный респект и уважуха УЗ. Этот вагон олицетворяет нашу страну, не надо рекламы и тому подобного, любой европеец, увидев этот вагон, сразу поймёт, что кредиты нам точно нужны, хотя бы купить приличный вагон.
Комплектация купе следующая: По одной стороне три полки, но когда вы заходите , кажется, что их две. Потому что средняя полка в сложенном это спинка нижней полки. Если полки перевести в спящий режим между ними около 50 см, лежать удобно даже при моем росте. Полки шире, чем обычном купе и удобней. На полках есть бортики. Также в купе есть свой умывальник, который закрывается столиком. Есть вешалки, приставное сиденье, шкафчик над столиком с розеткой и лампой. Белье такое же как и в наших поездах, но можно даже сказать, что белое. Работает кондиционер , есть лампочки , показывающие свободны ли туалеты. Во втором купе на окне написано " Аварийный выход" и в нем единственном нет форточки, места 21.23, 25. При всём при этом не совсем понятно как будут уживаться в купе 3 разных человека.
В поезде даже был ресторан , в 6 вагоне 3 -е купе. Именно так. Вы могли прийти и взять сами, а могли даже позвонить и заказать по телефону с доставкой в ваш вагон.
Вот многие сетуют на качество дорог в Украине. Бросьте, забудьте! Дороги из асфальта или без него это мелочи, у нас рельсы неровные! Да, железная дорога, которая состоит казалось бы из ровных железных палок - неровная! Куда уж тут асфальту. На полке швыряет так, что вот-вот и выкинет с неё. И сразу хочу предупредить, во время движения вагон стонет и гремит как стадо больных динозавров. Ради интереса я замерял громкость, минимум было около 70 дБ, пик показал 94 дБ.
Пока не забыл, минутка рекламы. Если вы будете ехать с маленьким ребёнком , который пользуется горшком, купите Польский раскладной картонный горшок " Трон" . Незаменимая штука, хоть и типа одноразовый, мы им пользовались все время , только меняя пакеты (брали обычные самые дешёвые " майки" ). И не только в поезде. Респект и уважуха их разработчикам.
Ехали мы ехали и доехали до Львова. Так как стояли больше часа решили выйти в город , что-то перекусить. Когда вышли на вокзал я понял, что Киев все таки европейский город. По сравнению со Львовом конечно. Львов, столица всей западной Украины встречает туристов грязным вокзалом, раздолбанной площадью и такой же подъездной дорогой. Стоит ли говорить, что нормального кофе там тоже не оказалось? В " Пицце Челентано" сотрудник накладывал начинку для пиццы просто руками, без перчаток. Пришлось заставить переделать, но тем не менее пицца ужасная и совсем на пиццу не похожа.
То, что происходило в пути:
- в Чопе меняли колеса на более узкие для европейской колеи
- перестал работать генератор в вагоне и как следствие не работали кондиционеры и розетки (правда довольно быстро починили)
- засорились оба туалета (они био, а не гравитационные), кто-то из тупых пассажиров выбросил то, что нельзя выбрасывать (их не починили)
Следующий этап, которого многие боятся или переживают о нем, это пересечение границы. Рассказываю как это было на практике. После того, как закончили менять колеса в вагон зашли пограничники и таможенники. Пограничники мужчина и женщина и женщина таможенник. Женщина пограничник собрала загранпаспорта, у нас попросила показать оригинал свидетельства на ребёнка (у нас с женой разные фамилии), посмотрела и все, а женщина таможенник задавала вопросы: " Куда едете? Откуда? Цель поездки? Везёте сигареты и алкоголь? Везёте сладости и шоколад? Поднимите полку! " Ну вот и все. После того, как поменяли колеса, нас подцепили в электровозу и мы поехали. Думали, что поехали. Но оказалось, что нас притянули к месту, где обитают пограничники. Когда мы остановились, зашла женщина пограничник и раздала всем паспорта. Вот собственно и все прохождения границы.
Через пару часов в вагон зашли Венгерские пограничники, а может и таможенники. Попросили паспорта, проверили все страницы и на последнюю поставили отметку и дате пересечения границы.
Потом мы ехали и ехали, потом думали, что едем уже по Австрии. Но когда в вагоне вдруг оказались австрийские пограничники, мы поняли, что мы только заехали в Австрию. Пограничники посмотрели паспорта , наличие штампа, поставленного венграми и все. Дальше мы просто наслаждались пейзажами. Разница между внешним видом стран заметна даже из окна поезда. Украина, полукапиталистическая Венгрия и Австрия. Бардак, потом порядок, но с элементами бардака, а потом просто порядок - ровные дороги с четкой разметкой, ветряки, отсутсвие мусора и свалок. Причем ничего такого, сделать ровную дорогу и разметку это не нанотехнологии, это вопрос порядка и соблюдения правил и технологий.
И вот, ура! Железнодорожный вокзал Вены! За секунду Киев покинул почетное место столицы европейского государства, Львов вообще свалил, потому что ребята, жд вокзал Вены это дасизфантастиш ! Реально не в чем упрекнуть: просторно, красиво, современно, чисто, понятно. Особенный показатель - удобства и отношение к инвалидам. Они чувствуют себя не обузой, не теми, кому должны , они абсолютно естественны, для них созданы абсолютно все условия. Везде и точка.
Первым делом мы зашли в инфо-центр и купили городской проездной CITY CARD на трое суток, по-моему за 27€ . Он даёт право проезда на метро, трамваях и автобусах на трое суток с того момента, как вы его прокомпостировали. Но даже это не самое большое их достоинство. При их предъявлении вам сделают уйму скидок в абсолютно разных места: музеях, ресторанах , магазинах и т. п. (книжку со списком, карту Вены на русском языке возьмите в инфо-центре). Для тех, кто не понял - за трое суток вполне реально скидками отбить стоимость этой карты.
Где и как компостировать карту? Когда спускаетесь в метро, увидите на пути стойки с синими ящиками, размером с коробку из-под обуви, вставите в щель в него карту той стороной, где с краю светлая полоса шириной с сантиметр. Карта войдёт в щель на пару сантиметров, приборчик щёлкнет , все, доставайте, дело сделано. Больше с картой ничего делать не надо, просто имейте её при себе во время поездок и следите за сроком годности.
После инфо-центра наш второй визит был в Мак. Скажу сразу, я не сторонник и не любитель питания в Маке, но он реально здорово выручал. Как правило все Маки объединены с Мак-кафе, что очень удобно. Во вторых, их дофига. В третьих, в каждом Маке стоят интерактивные табло, где вы можете сами оформить заказ. Работает очень просто: выбираете язык, выбираете, где будете есть, на месте или с собой, потом вываливается какой-то запрос, возможно о пожертвовании, нажимаете " нет" и попадаете в меню выбора. По итогу вылазит квитанция с номером заказа, ждёте , пока на табло появится ваш номер, идёте на кассу и оплачиваете. И развлечение и удобно. Позже расскажу особенности и отличия нашего Мака от их.
После того, как перекусили мы спустились в метро. Метро понятное и чистое. Есть одна особенность , к которой мы не привыкли - двери в вагонах сами не открываются. Есть два типа дверей вагонов - с ручкой и с кнопкой . Когда вагон останавливается, тот кто первый стоит возле двери, независимо от того, на перроне или в вагоне, должен или открыть дверь ручкой или нажать кнопку открытия двери, когда она загорится. На метро мы перемещались практически все время. Пару раз на трамвае, но это так сказать по месту.
До нашего отеля, расположенного прямо возле парка Шоннбрун от вокзала мы добрались минут за 20 с одной пересадкой. От выхода из метро до отеля метров 100. Отель просто шикарен, 4 звезды, на потолке фрески, мрамор, простор. Наш номер состоял из коридора, туалета, ванной, балкона и комнаты 27 м2. В комнате две больших кровати, письменный стол, ТВ, мини бар, кресло и большой двуспальный разложенный диван. Из окна прекрасный вид на внутренний двор с садом. При нашем варианте завтраки не входили в стоимость и поэтому приходилось платить по 20€ за одного. С завтраками все в порядке.
Как обычно перед поездкой разработали наполеоновский план по посещению практически всей Вены за 4 дня. Но реальность внесла свои поправки. Успели процентов 30 и то часто из них практически бегом. Сразу две рекомендации, которые позволят вам лучше спланировать посещение некоторых мест:
- выбирайте их блоками, по расположению. Например, в Хофбурге несколько музеев, которые компактно расположены, остальные достопримечательности тоже не одиноки ;
- изучите их графики работы. Во-первых, они работают не круглосуточно, а у некоторых есть выходные дни, например вторник;
- если планируете посетить дворец Шонбрунн, купите билеты заранее, утром на вечер. Мы хотели его посетить в последний день пребывания, но когда пришли в 13:00 оказалось, что ближайшее время, когда в него можно попасть 16:00! ! ! Пришлось менять планы.
Мы пошли в зоопарк, который находится тоже в Шонбруне. На двоих нам скинули из за CITY CARD 6€ . Зоопарк огонь! Животные находятся в условиях лучших, чем половина населения нашей страны: чисто, практически нет запаха, огромные вольеры. Слоны, носороги, жирафы, разные антилопы и косули, пингвины, медведи, тигры и т. д. И полностью уматовые панды, ведут себя как подростки -мажоры, словами не передать, их надо видеть. Недавно читал в новостях, что одна из них стала художником.
Практически ко всем достопримечательности можно добраться на метро, до части придётся либо немного доехать на трамвае/автобусе, либо дойти пешком. Подробная информация есть на картах, которые вы возьмёте в точках покупки проездных билетов. Лучше всего конечно заранее подготовиться к поездке и полистать интернет.
Самая большая концентрация достопримечательностей из тех, где мы были это станция метро Карлплац. Один из выходов метро выходит практически к Собору СВ. Штефана. (Там кстати метрах в 50 от выхода ларек с замечательными венскими колбасками, однозначно рекомендую )
Обязательно прокатитесь на карете, найти место их стоянки очень просто - по запаху. Да, они моют и ничего за собой не оставляют, но запах имеет быть место. Ощущения от поездки восхитительные, как-то очень естественно и комфортно ехать по Вене в карете . Кстати среди извозчиков есть и такие, которые говорят по русски. Короткая поездка 20 мин и стоит 55€ , длинная 40 мин и 80€ . Но поверьте, это того стоит.
Обязательно посетите музей драгоценностей имперской короны. Я не понимаю, как в те времена создавали такие вещи и из чего, что по прошествии стольких лет они не утратили своей красоты. Наряды с роскошными вышивками, изделия из золота, восхитительно тонкая работа.
При покупке билетов на разные музеи и тому подобное не забываете показывать CITY CARD. При предъявлении их в зоопарке Шонбрунна вы заплатите вместо 20€ только 17€ . Каких-либо мест, которые могут не понравиться мы не нашли. Вена шикарный город, не зря 8 лет подряд его признают лучшим в мире для жизни. Половину города занимают парки и естественные леса. Температура в те дни, когда мы были достигала 37, но переносилась легче, чем у нас, вечером быстро падала, а ночью было просто замечательно. А в тени было такое ощущение, что градусов на 10 ниже, чем на солнце.
Продукты при необходимости мы покупали в SPARе. Их довольно много и они всегда в доступности, работают они до 19:30, некоторые до 20:00. Почему так, непонятно. В нашем районе один работал до 19:30, а второй, через дорогу до 20:00. По ценам, чтобы было понятно, если вода 0.5 в кафе стоит 2.20-2.50€ , то в супермаркете 1.5л - 0.70-1.5€ , готовые бутерброды 2 штуки 2€ , пиво от 0.7 до 1.5 за бутылку. Если в Маке кофе стоит от 2.6€ , то в SPARе есть отличный готовый холодный капучино за 0.99€ . То есть на 10-20€ вы можете организовать отличный ужин. Также у них есть брошюрки с отрывными купонами со скидками на товары и даже на посещение некоторых мест.
Кафе " Резиденс" в Шонбрунне. Фигурирует во всех рекламных проспектах как место с самыми лучшими штруделями. Расскажу о нашем посещении этого места. Не воспринимайте это как критику или что-то подобное, просто расскажу как было. Если бы вышли из дворца во внутренний двор, то по правую руку от вас в центре правого здания вход в кафе. Без неоновых вывесок и прочих атрибутов. Как вы думаете, какие у нас были ожидания в предверии посещения места с самыми вкусными штруделями? Правильно, потрясающий аромат выпечки. Перед входом в кафе, первое, что вас встречает , это туалет и его запахи. Зайдя внутрь тоже не почувствовали аромата выпечки . Не знаю, может в другие дни или время по другому, но у нас было так. Сели за столик и сделали заказ. Заказали конечно штрудель, супчик и еще одно блюдо, название которого история не сохранила. По составу и виду оказалось точь-в-точь пюрешка с котлетками. Мы назвали его " Бабушкиными рецептами" . Одна беда, и это блюдо и штрудель попали к нам остывшими. Не тёплыми, а именно остывшими. Было обидно. В итоге ожидания не оправдались. Нельзя сказать, что было плохо, но 36€ точно можно было найти лучшее применение.
Музей естествознания. Десятки тысяч экспонатов, чучела по-моему всех живущих на земле животных, причём одних медведей штук 10, самая большая в мире коллекция метеоритов, скелеты всяких динозавров и один почти живой, интерактивные комнаты
Одно из самых сильных впечатлений - бетономешалки. Да, это не опечатка, обычные бетономешалки в которых на стройки возят бетон. Они выглядят так, как будто не возят бетон, а только что сошли с конвейера. Мы видели пару штук и они идеально чистые, без единого пятнышка. Скорее всего это показательные бетономешалки , которые ездят кругами по городу и вводят туристов в заблуждение.
Библиотека, твою мать, это не библиотека , а филиал дворца или собора, только с книгами. Книги , которым несколько столетий выглядят почти как новые. Одна книга вообще поразила. Сейчас на многих открытках наносят типа позолоты, видели такое. В этой библиотеке есть книга датированная 13 веком , в которой нанесено изображение золотом и красками. И сохранилось оно так, как будто его напечатали вчера.
Бельведер, дворец принцессы Сиси. Выглядит как дворец. С огромным парком. У них почему то принято строить дворцы из двух отдельных зданий, которые расположены в противоположных сторонах парка. У меня две версии, либо они плотно обедали и им надо было после этого прогуляться, либо чтобы соседи не мешали. Есть большой и малый Бельвидер, мы были в музее в большом. Первая же экспозиция повергла в шок, даже не буду описывать. Но чтобы так выщипывали брови...
Вена поразила нас своим запахом, везде, где бы вы не находились парней свежим чистым воздухом. Нет запаха гари, выхлопов, несвежих людей, курева. Везде, где бы вы ни были вас преследует запах свежего воздуха. Даже на оживленном перекрёстке вы не услышите запаха выхлопов. Например у меня в Вене пропали полностью симптомы аллергии, а это был как раз её разгар , у нас в частности.
Вода в Вене это отдельная тема. Вечером собрались купать ребёнка и жена набрала в ванну воды. Заходит дочка и говорит " Мама, ты будешь воду набирать? " , жена ей " Так уже! " . Просто вода такая чистая и прозрачная , что после нашей воды ребёнок её просто не увидел . На улицах стоят источники из которых все просто пьют воду.
Чуть не забыл, обещал же рассказать про отличия Мака. Ни в одном Маке не видели человека в кепке со значками и в униформе. Все это больше похоже на семейный ресторан, я даже не понял кто из них менеджер, а кто просто сотрудник.
Пришёл день отъезда. Мы приехали на жд вокзал, нашли перрон, куда прибывает наш поезд и стали ждать. Поезд приехал... Но, с. ка, БЕЗ НАШЕГО ВАГОНА!! ! ! На ваш не немой вопрос " Как так? " , отвечу - вагона не было! На перроне была женщина , которая ждала приезда в этом вагоне родственников, начала им звонить, чтобы узнать что к чему, но связи не было. Причём мы видим, что поезд наш, но вагона нет.
Тут же на перрон прибежали пять сотрудников Укрзализныцы, принесли всем кофе и извинения, рассказали что и как делать дальше. Что , поверили? Ха-ха-ха! А зря))) В действительности мы начали метушиться и выяснять, что делать дальше. Увидели проводника и начали приставать к нему (учитывая, что по-немецки никто ни бэ ни мэ). Он тоже развёл руками. На наше счастье проходил какой-то сотрудник вокзала, понимающий по-английски, который не знаю как, выяснил, что наш вагон вроде как задержали в Будапеште. И сказал, чтобы мы садились в этот поезд и ехали навстречу судьбе! ) (Большое тебе человеческое за это спасибо! ) Поэтому мы просто погрузились в обычный вагон этого поезда и поехали навстречу приключениям. Где-то в Венгрии подцепили наш вагон, мы перешли в него и поехали в другую реальность.
Так что больше на поезде в Вену ни-ни! )))
Можлива єдина достовірна та докладна інформація про поїздку до Відня поїздом.
Почнемо , не відкладаючи у довгий ящик. Отже, чому поїзд? По-перше, літак дорожчий майже вдвічі, якщо не по акції або зовсім заздалегідь. По-друге, багато хто просто бояться літати. Основний плюс подорожі літаком - найкоротший час у дорозі.
Є ще один варіант, поїздка машиною. В цьому випадку найкраще завантажити машину на платформу, доїхати до Львова, а звідти вже на машині за кордон. Недоліки такої поїздки це ризик несправності авто і втома водія. Плюси - ви вільні у виборі місць відвідування, спостерігаєте всі пам'ятки і можете спонтанно змінювати цілі.
У поїзда свої плюси – Ви весь час відпочиваєте, спостерігаєте краєвиди. Час у дорозі як на авто.
Так як ця стаття про поїздку на поїзді, на цьому зупинимося докладніше. По-перше, вам потрібні біометричні паспорти або закордонні паспорти з візами. Квитки на поїзд Київ-Відень купуються за 28 днів до поїздки. Так, не за 30 днів як завжди, а за 28. У день початку продажів з 8:00 вам треба бути біля кас. Найзручніше купувати квитки в сервісному центрі. Ви трохи переплатите, зате майже без черги. До покупки квитків забронюйте готель та визначтеся з датами виїзду-приїзду та стикування з поїздом Київ-Відень, якщо вам ще добиратись до Києва. У Відень із Києва йде один купейний вагон. У кожному купе по 3 місця. Найдивніше в ньому це нумерація. Наприклад, місця 11.13, 15 це перше купе. Що тішить, то це те, що є дитячі квитки. Щоб гарантовано купити квитки назад, повторюємо процедуру покупки в день початку продажу на дату вашого від'їзду. Найкраще уточнити у касирів дні, коли вам треба купувати квитки туди та назад.
З Дніпра ми купили ціле купе, хоч їхали утрьох. Природно, що перше питання, яке поставив провідник "А у вас же одне місце вільно, можна щоб у вас людина полежала? " Отримавши на запит ствердне "Ні! " більше з подібними проханнями не зверталися. Не знаю, про які поліпшення постійно говорять боси УЗ, звичайних пасажирів це не стосується: у купі слідів прибирання миючими пилососами і парогенераторами немає, туалет як завжди, хоча т/б була. Білизна колись була білою, швидше за все в часи Великого вибуху, зараз вона сіра, на наволочці слідкуй жирних плям і судячи з її вигляду, списали її вже разів п'ять. Але, водночас, УЗ дбає про дозвілля пасажирів і придумала для них розважальну програму. У нашому випадку це була шторка на вікні. З повністю прибахнутим власником. При кожній спробі рухати шторки, палиця, на якій вони висіли, випадала з власників і щоразу її треба було вставляти назад. Дякуємо УЗ! За цим заняттям час пролетів непомітно.
І ось він Київ! Столиця! Щоб не вдарити в бруд обличчям і не робити життя туриста нудним, перше, що вас зустрічає на вокзалі, це вхідні двері, добротні, дерев'яні, кілограм по 200 напевно кожне, якщо не більше. І ти, з парою сумок маєш плечем відштовхнути їх і встигнути затягнути сумки, поки двері не прищемлять їх. О, молодець! Ти пройшов перший рівень! Тепер на тебе чекає атракціон "Ескалатор". У чому його сенс? Та ні в чому. Зовсім. Він просто не працює! Всі ці атракціони кажуть туристу: "Гей, ти акуратніше, тут тобі не Європи! " А як із кондиціюванням на головному вокзалі країни? Так само як з ескалаторами – ніяк. Вирішили випити кави, поки чекали поїзд. Ви не повірите, але в межах видимості немає жодної кав'ярні, де можна посидіти. Каву в Маку і КФС я не вважаю за каву, вибачте. А в торговому центрі навпроти готелю IBIS приготували напій із прілої кави! Довелося повернути. . . Київ, 5 балів!
Наступний етап посадки на поїзд Ківе-Вена. На Відень йде насправді не поїзд, а лише один вагон, який чіпляється до поїзда Київ – Івано-Франківськ. Вагон легко дізнатися, на перехожому Гаррі Поттер їхав до Гоґвортсу. Вагону років 50 заводську табличку з даними не знайшов, але на ньому висять таблички, що розетки призначені не для зарядки телефонів, а для електричної бритви. Нумерація місць взагалі незвична, наприклад 1 купе - це місця 11.13 і 15. І так далі. Загалом у вагоні 30 місць.
Окремий респект та поважуха УЗ. Цей вагон уособлює нашу країну, не треба реклами тощо, будь-який європеєць, побачивши цей вагон, одразу зрозуміє, що кредити нам точно потрібні, хоч би купити пристойний вагон.
Комплектація купе наступна: З одного боку три полиці, але коли ви заходите, здається, що їх дві. Тому що середня полиця у складеному це спинка нижньої полиці. Якщо полиці перевести в режим сну між ними близько 50 см, лежати зручно навіть при моєму зростанні. Полиці ширші, ніж звичайному купе та зручніше. На полицях є борти. Також у купе є свій умивальник, який закривається столиком. Є вішалки, приставне сидіння, шафка над столиком із розеткою та лампою. Білизна така ж, як і в наших поїздах, але можна навіть сказати, що біла. Працює кондиціонер, є лампочки, що показують чи вільні туалети. У другому купе на вікні написано "Аварійний вихід" і в ньому єдиному немає кватирки, місця 21.23, 25. При всьому цьому не зовсім зрозуміло як будуть уживатися в купі 3 різних людини.
У поїзді навіть був ресторан, у 6 вагоні 3-е купе. Саме так. Ви могли прийти і взяти самі, а могли навіть зателефонувати та замовити по телефону з доставкою у ваш вагон.
Ось багато хто нарікає на якість доріг в Україні. Киньте, забудьте! Дороги з асфальту або без нього дрібниці, у нас рейки нерівні! Так, залізниця, яка складається здавалося б із рівних залізних палиць – нерівна! Куди тут асфальту. На полиці жбурляє так, що ось-ось і викине з неї. І відразу хочу попередити, під час руху вагон стогне і гримить як стадо хворих на динозаврів. Заради інтересу я заміряв гучність, мінімум було близько 70 дБ, пік показав 94 дБ.
Поки не забув, хвилина реклами. Якщо ви будете їхати з маленькою дитиною, яка користується горщиком, купіть Польський розкладний картонний горщик "Трон". Незамінна штука, хоч і типу одноразовий, ми ним користувалися весь час, тільки змінюючи пакети (брали звичайні найдешевші "майки"). І не лише у поїзді. Респект та поважа їх розробникам.
Їхали ми їхали та доїхали до Львова. Так як стояли більше години вирішили вийти в місто, щось перекусити. Коли вийшли на вокзал я зрозумів, що Київ таки європейське місто. Порівняно зі Львовом звісно. Львів, столиця всієї західної України зустрічає туристів брудним вокзалом, роздовбаною площею та такою ж під'їзною дорогою. Чи варто говорити, що нормальної кави там теж не виявилося? У "Піцці Челентано" співробітник накладав начинку для піци просто руками, без рукавичок. Довелося змусити переробити, але піца жахлива і зовсім на піцу не схожа.
Те, що відбувалося в дорозі:
- у Чопі міняли колеса на вужчі для європейської колії
- перестав працювати генератор у вагоні і як наслідок не працювали кондиціонери та розетки (правда досить швидко полагодили)
- засмітилися обидва туалети (вони біологічні, а не гравітаційні), хтось із тупих пасажирів викинув те, що не можна викидати (їх не полагодили)
Наступний етап, якого багато хто боїться або переживає про нього, це перетин кордону. Розповідаю, як це було на практиці. Після того, як закінчили міняти колеса у вагон, зайшли прикордонники та митники. Прикордонники чоловік та жінка та жінка митник. Жінка прикордонник зібрала закордонні паспорти, у нас попросила показати оригінал свідоцтва на дитину (у нас із дружиною різні прізвища), подивилася і все, а жінка митник ставила запитання: "Куди їдете? Звідки? Мета поїздки? Візете сигарети та алкоголь? ? Підніміть полицю! " Ну от і все. Після того, як поміняли колеса, нас підчепили в електровозі, і ми поїхали. Думали, що поїхали. Але виявилося, що нас притягли до місця, де мешкають прикордонники. Коли ми зупинилися, зайшла жінка прикордонник та роздала всім паспорти. Ось, власне, і всі проходження кордону.
За кілька годин у вагон зайшли Угорські прикордонники, а може й митники. Попросили паспорти, перевірили всі сторінки та на останню поставили позначку та дату перетину кордону.
Потім ми їхали і їхали, потім думали, що їдемо вже Австрією. Але коли у вагоні раптом опинилися австрійські прикордонники, ми зрозуміли, що ми тільки-но заїхали до Австрії. Прикордонники переглянули паспорти, наявність штампу, поставленого угорцями та все. Далі ми просто насолоджувалися краєвидами. Різниця між зовнішнім виглядом країн помітна навіть із вікна поїзда. Україна, напівкапіталістична Угорщина та Австрія. Бардак, потім порядок, але з елементами бардаку, а потім просто порядок – рівні дороги з чіткою розміткою, вітряки, відсутність сміття та звалищ. Причому нічого такого, зробити рівну дорогу та розмітку це не нанотехнології, це питання порядку та дотримання правил та технологій.
І ось, ура! Залізничний вокзал Відня! За секунду Київ залишив почесне місце столиці європейської держави, Львів взагалі звалив, бо хлопці, залізничні вокзали Відня це дасізфантастіш! Реально нема в чому дорікнути: просторо, красиво, сучасно, чисто, зрозуміло. Особливий показник - зручності та ставлення до інвалідів. Вони почуваються не тягарем, не тими, кому винні, вони абсолютно природні, для них створені абсолютно всі умови. Скрізь і крапка.
Насамперед ми зайшли в інфо-центр і купили міський проїзний CITY CARD на три доби, по-моєму за 27 €. Він дає право проїзду на метро, трамваях та автобусах на три доби з того моменту, як ви його прокомпостували. Але навіть це не найбільша їхня гідність. При їх пред'явленні вам зроблять безліч знижок в абсолютно різних місцях: музеях, ресторанах, магазинах і т. п. (книжку зі списком, карту Відня російською візьміть в інфо-центрі). Для тих, хто не зрозумів – за три доби цілком реально знижками відбити вартість цієї картки.
Де і як компостувати картку? Коли спускаєтеся в метро, побачите на шляху стійки з синіми ящиками, розміром із коробку з-під взуття, вставте в щілину в нього карту тією стороною, де з краю світла смуга шириною з сантиметр. Карта увійде в щілину на пару сантиметрів, приладчик клацне, все, діставайте, справа зроблена. Більше з карткою нічого робити не треба, просто майте її при собі під час поїздок та стежте за терміном придатності.
Після інфо-центру наш другий візит був у Мак. Скажу одразу, я не прихильник і не любитель харчування в Маку, але він реально здорово рятував. Як правило, всі Маки об'єднані з Мак-кафе, що дуже зручно. По-друге, їх дофіга. По-третє, у кожному Маку стоять інтерактивні табло, де ви можете самі оформити замовлення. Працює дуже просто: вибираєте мову, вибираєте, де будете їсти, на місці або з собою, потім вивалюється якийсь запит, можливо про пожертву, натискаєте "ні" і потрапляєте до меню вибору. За підсумком вилазить квитанція з номером замовлення, чекаєте, поки на табло з'явиться ваш номер, йдете на касу та оплачуєте. І розвага і зручна. Пізніше розповім особливості та відмінності нашого Мака від них.
Після того, як перекусили, ми спустилися в метро. Метро зрозуміле та чисте. Є одна особливість, до якої ми не звикли – двері у вагонах самі не відчиняються. Є два типи дверей вагонів – з ручкою та з кнопкою. Коли вагон зупиняється, той, хто перший стоїть біля дверей, незалежно від того, на пероні або у вагоні, повинен або відкрити двері ручкою або натиснути кнопку відкриття дверей, коли вони загоряться. На метро ми рухалися майже весь час. Пару разів на трамваї, але це так би мовити за місцем.
До нашого готелю, розташованого прямо біля парку Шоннбрун від вокзалу, ми дісталися хвилин за 20 з однією пересадкою. Від виходу з метро до готелю 100 метрів. Готель просто шикарний, 4 зірки, на стелі фрески, мармур, простір. Наш номер складався з коридору, туалету, ванної, балкону та кімнати 27 м2. У кімнаті два великі ліжка, письмовий стіл, ТБ, міні бар, крісло та великий двоспальний розкладений диван. З вікна чудовий вид на внутрішній двір із садом. За нашого варіанту сніданки не входили у вартість і тому доводилося платити по 20 € за одного. Зі сніданками все гаразд.
Як завжди перед поїздкою розробили наполеоновський план з відвідин практично всього Відня за 4 дні. Але реальність внесла свої зміни. Встигли відсотків 30 і то часто їх практично бігом. Відразу дві рекомендації, які дозволять вам краще спланувати відвідування деяких місць:
- Вибирайте їх блоками, за розташуванням. Наприклад, у Хофбурзі кілька музеїв, які компактно розташовані, решта пам'яток теж не самотні;
- Вивчіть їх графіки роботи. По-перше, вони працюють не цілодобово, а деякі мають вихідні дні, наприклад вівторок;
- якщо плануєте завітати до палацу Шонбрунн, купіть квитки заздалегідь, вранці на вечір. Ми хотіли його відвідати в останній день перебування, але коли прийшли о 13:00, виявилося, що найближчим часом, коли в нього можна потрапити 16:00! ! ! Довелося міняти плани.
Ми пішли до зоопарку, який знаходиться теж у Шонбруні. На двох нам скинули через CITY CARD 6€. Зоопарк вогонь! Тварини знаходяться в умовах кращих, ніж половина населення нашої країни: чисто, практично немає запаху, величезні вольєри. Слони, носороги, жирафи, різні антилопи та козулі, пінгвіни, ведмеді, тигри тощо. І повністю уматові панди, поводяться як підлітки-мажори, словами не передати, їх треба бачити. Нещодавно читав у новинах, що одна з них стала художником.
Практично до всіх визначних пам'яток можна дістатися метро, до частини доведеться або трохи доїхати трамваєм/автобусом, або дійти пішки. Детальна інформація є на картах, які ви візьмете у точках покупки проїзних квитків. Найкраще звичайно заздалегідь підготуватися до поїздки та погортати інтернет.
Найбільша концентрація визначних пам'яток з тих, де ми були це станція метро Карлплац. Один із виходів метро виходить практично до Собору СВ. Штефана. (Там до речі метрів за 50 від виходу скриньок із чудовими віденськими ковбасками, однозначно рекомендую )
Обов'язково прокотитеся на кареті, знайти місце їх стоянки дуже просто - по запаху. Так, вони миють і нічого за собою не залишають, але запах має місце. Відчуття від поїздки чудові, якось дуже природно і комфортно їхати Віднем у кареті. До речі серед візників є й такі, що розмовляють російською. Коротка подорож 20 хв і коштує 55 €, довга 40 хв і 80 €. Але повірте, це того варте.
Обов'язково відвідайте музей коштовностей імперської корони. Я не розумію, як у ті часи створювали такі речі і з чого, що через стільки років вони не втратили своєї краси. Вбрання з розкішними вишивками, вироби із золота, чудово тонка робота.
Купуючи квитки на різні музеї тощо не забуваєте показувати CITY CARD. При пред'явленні їх у зоопарку Шонбрунна ви заплатите замість 20 € лише 17 €. Будь-яких місць, які можуть не сподобатися ми не знайшли. Відень шикарне місто, не дарма 8 років поспіль його визнають найкращим у світі для життя. Половину міста займають парки та природні ліси. Температура в ті дні, коли ми були 37, але переносилася легше, ніж у нас, увечері швидко падала, а вночі було просто чудово. А в тіні було таке відчуття, що градусів на 10 нижче, ніж на сонці.
Продукти при необхідності ми купували у SPARі. Їх досить багато і вони завжди доступні, працюють вони до 19:30, деякі до 20:00. Чому так, незрозуміло. У нашому районі один працював до 19:30, а другий через дорогу до 20:00. За цінами, щоб було зрозуміло, якщо вода 0.5 у кафе коштує 2.20-2.50 €, то в супермаркеті 1.5 л – 0.70-1.5 €, готові бутерброди 2 штуки 2 €, пиво від 0.7 до 1.5 за пляшку. Якщо в Макі кава коштує від 2.6 €, то в SPAR є відмінний готовий холодний капучино за 0.99 €. Тобто на 10-20 € ви можете організувати чудову вечерю. Також вони мають брошури з відривними купонами зі знижками на товари і навіть на відвідування деяких місць.
Кафе "Резіденс" у Шонбрунні. Фігурує у всіх рекламних проспектах як місце з найкращими штруделями. Розповім про наше відвідування цього місця. Не сприймайте це як критику чи щось подібне, просто розповім, як було. Якби вийшли з палацу у внутрішній двір, то праворуч від вас у центрі правої будівлі вхід у кафе. Без неонових вивісок та інших атрибутів. Як ви думаєте, які у нас були очікування напередодні відвідування місця з найсмачнішими штруделями? Правильно, приголомшливий аромат випічки. Перед входом у кафе, перше, що вас зустрічає, це туалет та його запахи. Зайшовши всередину, теж не відчули аромату випічки. Не знаю, може в інші дні чи час інакше, але в нас було так. Сіли за столик і зробили замовлення. Замовили звичайно штрудель, супчик та ще одну страву, назва якої історія не зберегла. За складом і виглядом виявилося точнісінько пюрешка з котлетками. Ми назвали його "Бабусиними рецептами". Одна біда, і ця страва і штрудель потрапили до нас остиглими. Чи не теплими, а саме остиглими. Було прикро. В результаті очікування не справдилися. Не можна сказати, що було погано, але 36€ точно можна було знайти найкраще застосування.
Музей природознавства. Десятки тисяч експонатів, опудало всіх тварин, що живуть на землі, причому одних ведмедів штук 10, найбільша у світі колекція метеоритів, скелети всяких динозаврів і один майже живий, інтерактивні кімнати
Одне з найсильніших вражень – бетономішалки. Так, це не друкарська помилка, звичайні бетономішалки в яких на будівництва возять бетон. Вони виглядають так, ніби не возять бетон, а щойно зійшли з конвеєра. Ми бачили пару штук і вони ідеально чисті, без жодної цятки. Швидше за все це показові бетономішалки, які їздять колами містом і вводять туристів в оману.
Бібліотека, твою матір, це не бібліотека, а філія палацу чи собору, лише з книжками. Книжки, яким кілька століть виглядають майже як нові. Одна книга взагалі вразила. Зараз на багатьох листівках завдають типу позолоти, що бачили таке. У цій бібліотеці є книга датована 13 століттям, у якій нанесено зображення золотом та фарбами. І збереглося воно так, наче його надрукували вчора.
Бельведер, палац принцеси Сісі. Виглядає як палац. Із величезним парком. У них чомусь прийнято будувати палаци з двох окремих будівель, які розташовані в протилежних сторонах парку. У мене дві версії або вони щільно обідали і їм треба було після цього прогулятися, або щоб сусіди не заважали. Є великий та малий Бельвідер, ми були у музеї у великому. Перша ж експозиція шокувала, навіть не описуватиму. Але щоб так вищипували брови. . .
Відень вразив нас своїм запахом, скрізь, де б ви не були хлопці свіжим чистим повітрям. Немає запаху гару, вихлопів, несвіжих людей, курива. Скрізь, де б ви були вас переслідує запах свіжого повітря. Навіть на жвавому перехресті ви не почуєте запаху вихлопів. Наприклад, у мене у Відні зникли повністю симптоми алергії, а це був якраз її розпал, у нас зокрема.
Вода у Відні – це окрема тема. Увечері зібралися купати дитину та дружина набрала у ванну води. Заходить донька і каже "Мамо, ти воду набиратимеш? ", дружина їй "Так уже! ". Просто вода така чиста і прозора, що після нашої води дитина її просто не побачила. На вулицях стоять джерела, з яких всі просто п'ють воду.
Мало не забув, обіцяв розповісти про відзнаки Мака. У жодному Маку не бачили людину в кепці зі значками та в уніформі. Все це більше схоже на сімейний ресторан, я навіть не зрозумів, хто з них менеджер, а хто просто співробітник.
Настав день від'їзду. Ми приїхали на залізничний вокзал, знайшли перон, куди прибуває поїзд і стали чекати. Поїзд приїхав. . . Але, с. ка, БЕЗ НАШОГО ВАГОНА! ! На ваше не німе запитання "Як так? ", відповім - вагона не було! На пероні була жінка, яка чекала на приїзд у цьому вагоні родичів, почала їм дзвонити, щоб дізнатися що до чого, але зв'язку не було. Причому бачимо, що поїзд наш, але вагона немає.
Відразу на перон прибігли п'ять співробітників Укрзалізниці, принесли всім кави та вибачення, розповіли що і як робити далі. Що, повірили? Ха-ха-ха! А дарма))) Насправді ми почали смітитись і з'ясовувати, що робити далі. Побачили провідника і почали приставати до нього (з огляду на те, що по-німецьки ніхто ні бе ні ме). Він теж розвів руками. На наше щастя проходив якийсь співробітник вокзалу, який розуміє англійську, який не знаю як, з'ясував, що наш вагон начебто затримали у Будапешті. І сказав, щоб ми сідали в цей поїзд і їхали назустріч долі! ) (Велике тобі людське за це спасибі! ) Тому ми просто поринули у звичайний вагон цього поїзда і поїхали назустріч пригодам. Десь в Угорщині підчепили наш вагон, ми перейшли до нього та поїхали в іншу реальність.
Так що більше поїздом до Відня ні-ні! )))
