Наш відпочинок у Балчику
Відпочивали минулого серпня у Болгарії, у Балчику. Нам дуже сподобалось. Я багато ночей перед поїздкою провів в Інтернеті, вивчаючи відгуки відпочиваючих про різні готелі та турфірми. Вкотре переконуюсь, що відгуки найчастіше пишуть ті, кому щось не сподобалося. Така вже людська натура : ) Після десятків прочитаних відгуків я трохи напружився: «Чи варто їхати в цю Болгарію, де сервіс далекий від турецького, та й самі готелі викликають стільки нарікань? ». Стали ми дізнаватися у друзів-знайомих про Болгарію. Вони порадили нам зупинитися у приватному котеджі у Зої Костадінової. Вона сама - російська, але вже років 30 живе у Болгарії. Рекомендаціям друзів більше довіряєш, аніж будь-яким іншим джерелам. Так ми зробили.
Їхали автобусом. Поїздка не легка. З Києва до Одеси домчали без проблем. Але після Одеси… Ділянка дороги в районі міста Ренні дала нам живу виставу, якими були дороги під час війни одразу після бомбардувань! Стало гірко і соромно за свою країну, адже цією дорогою до нас їдуть іноземці з багатьох країн! Наскільки жадібними мають бути чиновники, які відповідають за дорогу в цьому районі! Коли ми в'їхали до Румунії, то після одеських доріг румунські нам здалися німецькими автобанами.
У Болгарії дороги були трохи гіршими, але загалом нормально. Над ранок в'їхали до Балчика. Зоя зустріла нас і відвезла до свого котеджу. Лише вранці ми змогли оцінити, як нам пощастило. У нашому розпорядженні був цілий поверх з величезним холом і такою ж плазмою, з чистою, акуратною спальнею та великою кухнею, на якій можна було готувати завдяки великій кількості начиння та наявності холодильника. Звісно, у відпустку їдеш не готувати, а відпочивати. Але якщо нам не хотілося по сонцю висуватися кудись поїсти, то трапеза в сонячному холі - залі була дуже приємною і затишною. Ми намагалися «не свинячити» : ), адже зал все-таки. Зрідка кавували на балконі, звідки відкривається чудовий краєвид на море. Єдиний «мінус» - це сусідство з приватним сектором, в одному з дворів якого проживав підлючий півень, який, ні світло ні зоря, приймався горланити на все горло. Хоча це можна розглядати і як екотуризм у різних його проявах : )
Балчик – місто невелике (за київськими мірками), але дуже затишне і заспокійливе. Після шаленого ритму мегаполісу ти потрапляєш у царство спокою та споглядання. Ми дуже любили усамітнюватися в найвіддаленішому кафе за палацом румунської королеви, навпроти фешенебельного 4* готелю. Лише чайки та найкращі представники котячого племені становили нам компанію. Скільки веселих фоток ми зробили із цими хвостатими! Вони, як досвідчені актори, поблажливо позували перед нами, залишивши на згадку свої невідомі витончені силуети.
У попередніх відгуках хтось писав, що в Балчику незручно входити в море, потрібно спускатися і підніматися металевими сходами серед слизьких каменів. За нашими спостереженнями, схожі спуски знаходяться в районі готелю «Айсберг» і далі по ходу від центру. Тим, хто це писав, мабуть, було ліньки пройти на міський пляж, де вхід у море звичайнісінький, по пісочку.
У Балчику знаходиться чудовий ботанічний сад, куди везуть туристів з Албени, Варни та інших курортів. Сад упирається у палац румунської королеви. Палац, у нашому розумінні, голосно сказано. Швидше заміська резиденція монаршої особи. У будь-якому разі, і те, й інше слід обов'язково подивитися. У Ботанічний сад ми навідувалися неодноразово із величезним задоволенням. Він дуже затишний та привабливий.
Окрема тема – їжа. Зоя порекомендувала нам кілька закладів на вибір, де готують смачно і (що залишається поза очима відпочиваючих) гігієнічно. Ми, відкушавши у вказаних закладах, зупинили свій вибір на Мікадо. Вибір страв є достатнім і для любителів м'яса, і для поціновувачів морських дарів. Хоча комусь, можливо, сподобається інший ресторан.
Мікадо знаходиться прямо над морем. Справді, дуже смачно і водночас недорого. Офіціанти привітні і (що важливо для Болгарії) спритні. Ми по-справжньому релаксували у цьому затишному та світлому ресторанчику. Величезні порції шопського салату із якісними (! ) інгредієнтами. Ми спробували повечеряти в «Стараті човна» (як радила Ольга з Пітера) і нам не сподобалося. Може, 5 років тому там справді було смачно, але торік це було вже не еротично: дешеві інгредієнти страв, не дуже привітний персонал, а ціни вищі, ніж у Мікадо. Не знаю, може нам не пощастило цього дня.
Вдень ми іноді обідали в центрі в одній з недорогих кафешок, неподалік кінцевої автобуса, що їде у верхню частину міста (метрів 70 праворуч по ходу руху автобуса). Місцеві казали, що це – турецьке кафе. Там нас теж влаштовували швидкість обслуговування, відмінна якість та невисокі ціни. Єдиний мінус – не видно моря. Але після 4 годин на пляжі легко пробачаєш цей недолік. А ось увечері – інша справа! Кілька разів вечеряли в «Синьому леві». Недурно, але знову ж таки моря не видно, а коли в тебе всього 8 – 10 днів, вечеря без місячної доріжки – це недозволена розкіш!
Часто ми купували болгарську випічку (баниця та інші). Душевно та дуже смачно! Були в захваті від «Кисело мляко». Я взагалі-то не фанат кисломолочних продуктів, але це Мляко - дуже смачно і неймовірно корисно. Той же болгарський перець нам сподобався незрівнянно більше, ніж куплений після приїзду в Києві. Що, загалом, і не дивно. Перець – то болгарський: ) Дуже смачне пиво Zagorka, Kamenitza сподобалося менше. Ціни не пишу. Не запам'ятовував, та й змінюються вони щороку.
Так, забув написати, у Зої своє турагентство - Zora Tour. Вона рекомендувала нам кілька екскурсій. Ми вибрали деякі з них, оскільки ми мали мало днів і хотілося більше часу провести на морі. Одна називалася «Яхт – пікнік». Її чудово описала Ольга Альошина з Пітера (перший відгук про Балчик на Турправді). Щоправда, на мій погляд, продукти та напої були відверто дешевими. Але знаючи наших людей, можу зрозуміти організаторів цього пікніка. Хоча основна страва була непоганою. Мене набагато більше вразила яхта, якою ми добиралися. Завдяки Зої ми пливли на чудовій, новій французькій яхті вшестером. Капітан пригостив нас пляшкою вина відмінної якості, і ми ловили на собі заздрісні погляди пасажирів двох інших яхт, набитих як кільки в банці на старіших яхтах. Ми відчували себе представниками найвищого суспільства на борту цього чудового судна!
Також ми відвідали «Пікнік на Горіхи». Ольга та його докладно описувала у своїх нотатках. Він також сподобався нам. Велика кількість смачних та різноманітних страв, ракії та вина, національні та сучасні танці дали учасникам масу позитивних емоцій. Шкода, що цього вечора я не дуже себе почував. Тому відчуття були такими яскравими, як в інших учасників цього дійства. Добре, що Зоя організувала трансфер і ми благополучно повернулися додому. Як у тій приказці: стомлені, але задоволені.
Забув ще згадати, що у Зої у дворі її котеджу є басейн. Він нам дуже став у нагоді, коли після моря ми піднімалися вгору в обід. Неймовірно приємно поринути в прохолодну чисту воду басейну після обідньої спеки! В останні дні ми стали під'їжджати на автобусі кілька зупинок від пляжу до Зої, і пошкодували, що не зробили це від початку. Вранці котитися вниз до моря приємно, а вдень підніматися вгору, нехай і не довго, не дуже. Автобус зняв усі питання. Потрібно лише дізнатися графік руху в обідню пору.
Звичайно, тим, хто хоче активного нічного відпочинку з великим вибором клубних дискотек, Балчик, швидше за все, не підійде. Але якщо у Вас є бажання відпочити у заспокійливій обстановці, стабілізувати свій психоемоційний стан і просто насолодитися ласкавим морем, тоді Балчик – для Вас!
P. S. Якщо комусь будуть потрібні контакти Зої, пишіть, я повідомлю.
