Гірськолижні страждання, або Зимові забави

12 березня 2020 • Час поїздки: з 12 лютого 2020 до 19 лютого 2020

Репутація: +533

Додати до друзів

Написати листа

Банско – в горы или в бары?

Захотелось мне на лыжах покататься. Над тем, куда же отправиться, даже думать не над было – мои болгарские друзья и коллеги по летней работе на Солнечном берегу уже несколько недель настойчиво приглашали приехать к ним в Банско, популярный горнолыжный курорт в Болгарии: « Тут тебе и горы, и лыжи, и бары, и дискотеки, и даже снег есть! Давай собирайся быстрее, пока не растаял! » . Ну как тут устоять? Я нашла недорогие билеты на самолет и прилетела в Софию, там меня встретили друзья и привезли в Банско.

Банско – это небольшой город у подножия Пиринских гор на юго-Западе Болгарии, в 157 км от Софии. Здесь имеется все комфортного отдыха: отели, гостевые дома, многочисленные рестораны-механы, СПА-комплексы, пункты проката лыж, а также очень удобный современный гондольный подъёмник, доставляющий горнолыжников в зону катания. Зимний отдых в Болгарии считается одним из самых дешевых в Европе, поэтому покататься на лыжах и понежиться в термальных источниках сюда приезжают туристы из Великобритании, Хорватии, Швеции, Израиля и из многих других стран.

Стоимость проката лыжного снаряжения в день стоит примерно 15 евро, ski-pass на все горки – 35 евро в день, на следующие сутки уже действует система скидок. Если вы вообще не умеете кататься, стоит нанять инструктора, хотя это и недешево – 70 евро за 2 часа, но для большой компании эта цена вполне приемлема. Но даже с инструктором впервые покорить горные вершины очень нелегко. Из-за аномально теплой зимы снег на трассах искусственный, его распыляют из специальных снеговых пушек. Трассы быстро становятся очень скользкими, лыжникам без опыта спускаться по ним просто опасно, травмы получают даже очень опытные спортсмены, что тут уже говорить о нас, несчастных « чайниках» .

Not easy!

« Not easy! » (« Не легко! » – англ. ) – горестно простонал высокий парень, в очередной раз упав на пятую точку на учебной горке. Он пытался кататься на сноуборде, я же мучилась со своими лыжами. Упасть на лыжах легко, а вот подняться сложно – нужно сначала отцепить лыжи от ботинок, а крепления на них жесткие. Дотянуться до них руками, валяясь на снегу в неудобной позе – задача действительно не из легких. Приходилось это делать все самой, так как инструктора я себе не зарезервировала – пожадничала. Когда-то давно я каталась на горных лыжах на украинском горнолыжном курорте в Рахове, и подумала, что справлюсь, но… Зимние забавы не для изнеженных принцесс.

В очереди за билетами на гору я разговорилась с двумя парнями из России. Они оказались опытными лыжниками и посоветовали мне добраться до начала горнолыжных трасс на такси. « Это будет быстрее, так мы сэкономим как минимум два часа» , – сказали они. И правда, очередь на гондолу стояла огромная, а на такси мы добрались наверх минут за десять, и стоило это всего 5 евро с человека. Дальше на подъемнике мы забрались еще выше. Едва успев слезть с подъемника, я сразу же упала. Ребята отцепили мои лыжи от ботинок, помогли подняться и умчались кататься. Я с трудом снова встала на лыжи, даже умудрилась доехать до кафешки без серии позорных падений. Выпила кофе, решила, что мне страшно, и « триумфально» спустилась на подъемнике на станцию с учебными горками.

Пейзажи, конечно, прекрасные – синее небо, заснеженные горы и ели… Но деньги за ski-pass заплачены, надо кататься. Я осилила всего лишь три спуска на учебной горке, столько же раз упала, потом плюнула на все эти горнолыжные « забавы» и спустилась в город. Со мной в одной гондоле ехала девушка с инструктором и тихонько плакала. Видимо, тоже много раз упала на чертовом сноуборде. Лыжи я сдала в прокат и благополучно о них забыла, на следующий день мои друзья организовали для меня прогулку по горам на снегоходе. Это было не столь травматично, как освоение лыж, а лакомиться болгарскими блюдами и дегустировать ракию в уютных механах в Пиринских горах очень даже приятно. « Зачем тебе эти горы, ходи лучше в бары! » – посмеивались надо мной друзья.

Снегоход удобней лыж)

Бары и рестораны в Банско действительно очень хороши. Вкусные блюда – качество еды намного лучше, чем летом на Солнечном берегу, большие порции, демократичные цены. Вечером открываются многочисленные пабы и ночные клубы, в которых можно танцевать всю ночь напролет. Вечерняя жизнь Банско очень напоминает ночную тусовку Санни Бич – те же персонажи, только вместо маек и шорт пуховики и унты. В ресторанах играют профессиональные лайв-бенды, причем в этих небольших музыкальных коллективах поют практически все, даже барабанщики. Не так как у нас – весь вечер один солист на сцене мучается. Поэтому ребята поют по 4-6 часов без перерыва, поют действительно круто, и в таких пабах от клиентов нет отбоя. Вход везде бесплатный, можно просто постоять, послушать, потанцевать и уйти. Если утром не нужно кататься на лыжах, можно бродить по заведениям до самого утра.

Ребята из паба " Амиго" , поют обалденно! По-моему, на Санни Бич они тоже где-то играют

Днем в Банско можно прогуляться по улице Пирин – там много магазинчиков, кафешек, есть рынок, церковь Святой Троицы и даже пельменная – для тех, кто устал от кисловатых болгарских яств. Из одежды можно купить теплую шапку в виде быка, кота или попугая, цветные перчатки, шарфы, также есть хороший обувной магазин, из аутентичных сувениров – магнитик с шерстяной овечкой или фигурку Кукера. Кукер – это такое страшноватое меховое создание с рогами, олицетворяющее плодородие в мифологии южных славян. В масленичную неделю и между Рождеством и Крещением болгарские мужчины надевают ритуальные маски, огромные колпаки и вывернутые наизнанку шкуры животных, на пояс вешают звонкие колокольчики и танцуют. Считается, что эти ритуальные танцы успешно изгоняют злых духов.

А еще в окрестностях Банско есть термальные источники и СПА-отели, и это то, что я настоятельно рекомендую к посещению всем, кто там оказался.

Hot Springs Medical & SPA Hotel и я)) Счастье неимоверное!

Казалось бы, что можно делать в СПА-комплексе целый день? Но там так хорошо, что забываешь обо всем, даже об ужасных лыжах. В последний день отдыха я отправилась в Hot Springs Medical & SPA Hotel, который оказался, к слову, самым дорогим – 23 евро за день с человека, но зато и самым крутым. Две сауны, два хаммама – турецкий и какой-то японский, с эвкалиптовым запахом внутри, солевая и ледяная комнаты, контрастный и горячий тропический душ, теплые каменные столы для релакса, ванны для ног. По всем этим « аттракционам» можно бродить целый день, и это совершенно не надоедает. Но приятнее всего плавать в теплых бассейнах с минеральной водой – в помещении вода немного прохладнее, а в бассейне на улице вода очень теплая. Удовольствие невероятное, а еще и очень полезно для здоровья – даже мой хронический гайморит отступил, мне стало намного легче. Я пожалела, что не ездила на термальные источники хотя бы через день.

Вот такое получилось путешествие. Вернулась я домой с почти морским загаром и в прекрасном настроении. Горнолыжный сезон в Болгарии продлится еще месяц, поэтому у всех желающих еще есть возможность насладиться массой впечатлений и приключений.

Банско – у гори чи в бари?

Захотілося мені на лижах покататися. Над тим, куди ж вирушити, навіть думати не було – мої болгарські друзі та колеги з літньої роботи на Сонячному березі вже кілька тижнів наполегливо запрошували приїхати до них у Банско, популярний гірськолижний курорт у Болгарії: «Тут тобі і гори, і лижі, і бари, і дискотеки, навіть сніг є! Давай збирайся швидше, поки не розтанув! ». Ну як тут устояти? Я знайшла недорогі квитки на літак і прилетіла в Софію, там мене зустріли друзі та привезли до Банско.

Банско - це невелике місто біля підніжжя Піринських гір на південному заході Болгарії, за 157 км від Софії. Тут є все комфортного відпочинку: готелі, гостьові будинки, численні ресторани-механи, СПА-комплекси, пункти прокату лиж, а також дуже зручний сучасний гондольний витяг, що доставляє гірськолижників у зону катання. Зимовий відпочинок у Болгарії вважається одним із найдешевших у Європі, тому покататися на лижах та поніжитися у термальних джерелах сюди приїжджають туристи з Великобританії, Хорватії, Швеції, Ізраїлю та багатьох інших країн.

Вартість прокату лижного спорядження на день коштує приблизно 15 євро, ski-pass на всі гірки – 35 євро на день, наступної доби вже діє система знижок. Якщо ви взагалі не вмієте кататися, варто найняти інструктора, хоча це і недешево – 70 євро за 2 години, але для великої компанії ця ціна є цілком прийнятною. Але навіть із інструктором уперше підкорити гірські вершини дуже нелегко. Через аномально теплу зиму сніг на трасах штучний, його розпорошують із спеціальних снігових гармат. Траси швидко стають дуже слизькими, лижникам без досвіду спускатися по них просто небезпечно, травми отримують навіть дуже досвідчені спортсмени, що тут вже говорити про нас, нещасні «чайники».

Not easy!

«Not easy! » («Не легко! » – англ. ) – гірко простогнав високий хлопець, вкотре впавши на п'яту точку на навчальній гірці. Він намагався кататися на сноуборді, я ж мучилася зі своїми лижами. Впасти на лижах легко, а ось піднятися складно - потрібно спочатку відчепити лижі від черевиків, а кріплення на них жорсткі. Дотягнутися до них руками, валяючись на снігу у незручній позі – завдання справді не з легких. Доводилося це робити все самою, тому що інструктора я собі не зарезервувала - пожадничала. Колись давно я каталася на гірських лижах на українському гірськолижному курорті в Рахові, і подумала, що впораюся, але… Зимові забави не для принцес.

У черзі по квитки на гору я розмовляла з двома хлопцями з Росії. Вони виявилися досвідченими лижниками і порадили мені дістатися до початку гірськолижних трас на таксі. "Це буде швидше, так ми заощадимо як мінімум дві години", - сказали вони. І справді, черга на гондолу стояла величезна, а на таксі ми дісталися нагору хвилин за десять, і коштувало це всього 5 євро з людини. Далі на витягі ми залізли ще вище. Тільки-но встигнувши злізти з підйомника, я відразу ж упала. Хлопці відчепили мої лижі від черевиків, допомогли піднятися і помчали кататися. Я насилу знову стала на лижі, навіть примудрилася доїхати до кафешки без серії ганебних падінь. Випила каву, вирішила, що мені страшно, і «тріумфально» спустилася на витягу на станцію з навчальними гірками.

Пейзажі, звичайно, чудові – синє небо, засніжені гори та ялинки… Але гроші за ski-pass заплачені, треба кататися. Я подужала лише три спуски на навчальній гірці, стільки ж разів упала, потім плюнула на всі ці гірськолижні «забави» і спустилася до міста. Зі мною в одній гондолі їхала дівчина з інструктором і тихенько плакала. Мабуть, теж багато разів упала на чортовому сноуборді. Лижі я здала в прокат і благополучно про них забула, наступного дня мої друзі організували для мене прогулянку горами на снігоході. Це було не настільки травматично, як освоєння лиж, а ласувати болгарськими стравами та дегустувати ракію у затишних механах у Піринських горах дуже навіть приємно. «Навіщо тобі ці гори, ходи краще до барів! » – посміювалися з мене друзі.

Снігохід зручніший за лижі)

Бари та ресторани в Банско дійсно дуже хороші. Смачні страви – якість їжі набагато краща, ніж улітку на Сонячному березі, великі порції, демократичні ціни. Увечері відкриваються численні паби і нічні клуби, в яких можна танцювати всю ніч безперервно. Вечірнє життя Банско дуже нагадує нічну тусовку Санні Біч – ті ж персонажі, тільки замість майок та шортів пуховики та унти. У ресторанах грають професійні лайв-бенди, причому у цих невеликих музичних колективах співають майже всі, навіть барабанщики. Не так, як у нас – весь вечір один соліст на сцені мучиться. Тому хлопці співають по 4-6 годин без перерви, співають справді круто, і в таких пабах від клієнтів немає відбою. Вхід скрізь безкоштовний, можна просто постояти, послухати, потанцювати та піти. Якщо вранці не потрібно кататися на лижах, можна тинятися закладами до самого ранку.

Хлопці з пабу "Аміго", співають шалено! На мою думку, на Санні Біч вони теж десь грають

Днем у Банско можна прогулятися вулицею Пирін – там багато магазинчиків, кафешок, є ринок, церква Святої Трійці і навіть пельменна – для тих, хто втомився від кислуватих болгарських страв. З одягу можна купити теплу шапку у вигляді бика, кота або папуги, кольорові рукавички, шарфи, також є гарний взуттєвий магазин, з автентичних сувенірів – магнітик із вовняною овець або фігурку Кукера. Кукер – це таке страшне хутряне виробництво з рогами, що уособлює родючість у міфології південних слов'ян. У масляний тиждень і між Різдвом і Хрещенням болгарські чоловіки надягають ритуальні маски, величезні ковпаки і вивернуті шкури тварин, на пояс вішають дзвінкі дзвіночки і танцюють. Вважається, що ці ритуальні танці успішно виганяють злих духів.

А ще на околицях Банско є термальні джерела та СПА-готелі, і це те, що я наполегливо рекомендую до відвідування всім, хто там опинився.

Hot Springs Medical & SPA Hotel і я)) Щастя неймовірне!

Здавалося б, що можна робити у СПА-комплексі цілий день? Але там так добре, що забуваєш про все, навіть про жахливі лижі. В останній день відпочинку я вирушила в Hot Springs Medical & SPA Hotel, який виявився, до речі, найдорожчим - 23 євро за день з особи, зате і найкрутішим. Дві сауни, два хаммами – турецький і якийсь японський, з евкаліптовим запахом усередині, сольова та крижана кімнати, контрастний та гарячий тропічний душ, теплі кам'яні столи для релаксу, ванни для ніг. По всіх цих «атракціонах» можна тинятися цілий день, і це зовсім не набридає. Але найприємніше плавати в теплих басейнах з мінеральною водою – у приміщенні вода трохи прохолодніша, а в басейні на вулиці вода дуже тепла. Насолода неймовірна, а ще й дуже корисна для здоров'я - навіть мій хронічний гайморит відступив, мені стало набагато легше. Я пошкодувала, що не їздила на термальні джерела хоч би через день.

Ось така вийшла подорож. Повернулась я додому з майже морською засмагою та в чудовому настрої. Гірськолижний сезон у Болгарії триватиме ще місяць, тому всі бажаючі ще мають можливість насолодитися масою вражень і пригод.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал