Курица курицей, а Болгария заграница.
Перефразирую эту известную поговорку не только потому, что сравнивая отдых в Болгарии, где побывали с женой впервые летом, с отдыхом в России и за границей вижу его действительно заграничным летним отдыхом. С чем сравниваю: 8 раз был в Сочи и Адлере, 2 раза в Анапе, по разу Феодосия, Евпатория, Черноморское в Крыму, по 1 разу Турция и Хорватия, по 2 раза Египет с посещением 1 раз Иерусалима, по 2 раза Ла Пинеда и Салоу в Испании. Испания с посещением в каждый приезд игр "Барсы" и Порта Авентуры для меня остается самым интересным местом отдыха (и дешевле нашего Сочи! ). А вот на второе место я теперь поставлю летний отдых в Болгарии. И прежде всего из-за отношения болгар, из-за отсутствия языкового барьера, из-за соотношения уровня цен и качества на услуги, продукты и товары, из-за вкусных помидоров, из-за увиденных в этой стране истории и нового строительства.
Видели мы и Лондон, видели и Париж. Но это был не летний отдых. (Это для тех, кто усмехнется: «Видел ли он что? »)
Мы были в Солнечном береге с30 июля по 13 августа в Фиесте Бич. Выбирая отель, ознакомились с отзывами практически по всем отелям Солнечного Берега. Судили не только по фотографиям. Даже если на фото был очень красивый отель, но отзывы за последние два года были не очень, то его откладывали в сторону. Претензий к Фиесте у нас не было. Брали только завтрак. Пару раз обедали в отеле. К кухне претензий особых не было. Сын поселился в Хевене. Поэтому обедали и ужинали в разных местах, так как основная цель была - посмотреть возможность приобретения жилья для постоянного проживания на пенсии. Обеды недорогие. Мы с женой и дочерью обедали на 20-25 левов (400-500 рублей), к ужину присоединялся сын и стоимость ужина с хорошим вином поднималась до 70-80 левов на четверых.
Еще несколько лет назад мы с женой решили уехать после выхода на пенсию в теплые края от простуд и бронхитов, туда, где солнечных дней в году больше, чем пасмурных и дождливых, где мягче зима. Рассматривали Краснодарский край, Крым и даже Испанию, где неоднократно отдыхали. И обратили внимание на Болгарию, в которой до этого ни разу не были. Изучили много информации по этой теме, имеющейся в Интернете.
Подобрать в Интернете жилье по цене и уровню примерно идентичное имеющемуся в России, мы смогли только в Болгарии и Терьевехе, городке вблизи Аликанте в Испании. Но вот во всем остальном нам больше подошла Болгария. Если в Болгарии обеспеченным пенсионером признается тот, у которого на счете в банке в Болгарии имеется 1.5 тысячи евро, в то время как в Испании еще два года назад нужно было иметь на таком же счете 10 тысяч евро, то теперь уже обеспеченным иностранец признается при наличии 70 тысяч евро. Кроме того, сравнив цены на продукты питания в рассматриваемых вариантах, увидели, что и стоимость продуктов питания подходит для пенсионеров больше в Болгарии. Кавказ и Крым оказались дороже и по продуктовому набору, и по стоимости жилья.
Но это все красиво в Интернете. А как в реалии? Решили проверить, пригласив на семейный совет сына и дочь на курорт Солнечный Берег. Думали приглядеться, посмотреть жилье, узнать цены, а потом уже решать: покупать – не покупать, если покупать, то где покупать, уезжать или не уезжать на проживание в чужую страну.
И это второй повод напомнить и себе, и туристам, что Болгария – это заграница, в которой действуют свои, не российские законы. И, решая серьезные вопросы, нужно изучить законодательство Болгарии.
Прилетев в последние дни июля 2012 года в аэропорт Бургаса, по дороге в отель мы увидели выжженные солнцем поля, часто просто заросшие травой. И первое впечатление было, честно скажу, не совсем то, что мы ожидали. А ожидали увидеть зеленые поля. Но сообразили, что в самый разгар лета при длительной температуре свыше 30 градусов поля подсолнечника и других культур и должны быть пожелтевшими. В отелях же мы увидели зеленые лужайки, и как-то все стало веселее. Поселившись в отеле Фиеста Бич, мы сразу поехали в Старый Несебр, где провели около 5 часов.
В отзывах мы читали, что обязательно попробуйте рыбу под названием «цаца», думая, что это сверхрыба. Пройдя по берегу, спрашивали у приглашавших в ресторанчики, есть ли у них эта рыба. И остались обедать в Морском волке, где ответили утвердительно. Когда посмотрели меню, то увидели, что это – наша жареная килька стоимостью 3 лева за большую тарелку. Заказали ее и «ципуру». Конечно, тарелку «цацы» мы не осилили. И она больше к пиву подходит. Этой тарелки хватило бы на 2-3бокала пива. Но столько пива не пью. Пиво местное хорошее. После него дома перестал пить наше бутылочное светлое пиво. Такое же неприятие нашего пива на несколько месяцев наступало после испанской Эстрелы. А вот «ципура» на гриле была потом популярным у нас блюдом.
На обратном пути мы от Старого Несебра доехали до первой остановки в Солнечном Берегу и пошли пешком. И чисто случайно остановились у объявлений о продаже квартир у одного из офисов, рассуждая о том, что продается здесь. И офиса вышел загорелый мужчина с бородкой и спросил сразу: «Русские? Ищете квартиру? Тогда заходите к нам! Видите наш девиз «Русские русскому»? » В офисе этот Александр передал нас другому Александру, который ведет продажи по объектам вокруг Бургаса, который дал нам свою визитку «ТЕРЕМ БГ. Продажа недвижимости. Александр Звезданов, генеральный директор». Мы поговорили около получаса, рассказали, что бы хотели приобрести, по какой цене, в каком месте, какая инфраструктура была бы желательна. Договорились, что он подберет нам несколько вариантов к пятнице к приезду сына. А у нас уже была запланирована поездка в Бургас. Кроме того, мы сами хотели осмотреться, что и почем.
После выхода из офиса жена сказала, что ей фамилия «Звезданов» знакома по ответам в Интернете на вопросы по покупке жилья в Болгарии.
Следующий день мы провели в Бургасе на пешеходной Александровской улице. Заодно и приняли решение отказаться от осмотра квартир в самом Бургасе. Еще два дня мы ходили по Солнечному Берегу, осматривая жилые дома и комплексы. Причем в где-то мы побывали дважды. Во второй раз в оценке жилья принимал участие сын. Вроде и неплохое жилье, но жить в условиях постоянного праздника несколько месяцев нам показалась несколько тяжелым.
К пятнице мы были готовы, что называется полностью. Отказались от вариантов приобретения жилья вне комплексов. И явились на встречу всей семьей. Было жарко, и мы согласовали просмотр сначала трех квартир, а что не осмотрим, продолжим в субботу. Александр оказался неплохим психологом и сразу отвез нас туда, на чем мы остановились в своем выборе. Апартаменты с одной спальней. Нет только холодильника, телевизора и стиральной машины. Комплекс на границе Солнечного Берега и Свети Власа, . 250 метров до моря. Полы с подогревом для круглогодичного проживания. Видеонаблюдение, первый этаж (или 0 этаж по болгарским нормам). Рядом с парком, в котором когда-то был детский санаторий. Полкилометра до гор. (У по возвращению домой прочитали, что это место расположения идеально подходит для лечения верхних дыхательных путей)
Мы вернулись в Солнечный Берег для осмотра еще двух квартир. Нам очень понравилась квартира, которую продавал уехавший в Италию, и размером, и ее планировкой, наличием огромных телевизора и холодильника, меблировкой. Но. Рядом ночной клуб, кругом асфальт. И хотя этот вариант был на 5 процентов дешевле, а с комплектацией квартиры бытовой техников и на все 10 процентов, мы остановили свой выбор на первом варианте.
Все решения принимались с согласия сына. Да, приглянулось. Да, неплохо. Но к следующему году такого варианта может не быть. Но сын, который сначала скептически относился к нашей задумке переехать в Болгарию, поддержал: если вариант нравится, то денег найдем.
Никогда не покупайте сразу что-то первоначально понравившееся. Если тебя не привели ноги снова к выбранному товару, значит, он тебе не нужен. Но субботу и понедельник мы снова приехали для более полного осмотра выбранной квартиры, уточнения некоторых нюансов работы всех коммуникаций, обговорили условия продажи, проверили документы на квартиру. И во вторник мы около 9 часов провели с Александром Звездановым, адвокатом Живко Сотировым, которого нам рекомендовали, и продавцом, составляя на двух языках предварительный договор купли-продажи квартиры, очень тщательно согласовывая сроки платежей, ответственность сторон.
Все время нахождения в России мы поддерживали связь по Интернету по вопросам оформления необходимых документов и деклараций.
В октябре мы с женой снова приехали в Болгарию, подписали и получили нотариальный акт о приобретении квартиры в Болгарии, а через пару дней адвокат Живко прислал копии регистрационных удостоверений БУЛСТАТа.
Конечно, при решении вопросов приобретения жилья, мы много сомневались: читали много информации о том, что и в Болгарии могут кинуть с покупкой жилья, доверились незнакомым людям, с кем пришлось работать, приличные деньги, которые я мог заплатить, только продав свою имеющуюся квартиру. Остаться без жилья на старости лет – риск серьезный. Но все обошлось. И это я связываю с тем, что попал к ПРОФЕССИОНАЛУ - АЛЕКСАНДРУ ЗВЕЗДАНОВУ.
Уже по приезду в октябре Александр показал мне еще несколько объектов, подлежащих продаже. Весьма неплохие объекты. Есть что-то в чем-то интереснее, чем то, что мы с женой приобрели, есть варианты подешевле. Но в своем выборе я не разочарован. Он также раскрыл мне несколько простых секретов: покупать жилье лучше в период с октября до мая, когда еще не навели марафет на вторичное жилье, когда еще не успели устранить зимние протечки. Он помог во многих вопросах, начиная с установки нового двухтарифного электросчетчика и замены замочной ключевины, кончая банковскими платежами. И еще он интересный собеседник по многим темам.
Мы сами совершили две пешие прогулки в Свети Влас. Все очень понравилось. Понравилось то, что здесь идет строительство. А значит есть будущее. Попробую выложить некоторые фото.
Покупая жилье в Болгарии советовал бы не надеяться на себя, не жалеть деньги на адвоката, независимого от продавца, который проверит наличие действительных документов и обременений, который будет участвовать в составлении договоров и нотариального акта, в ваше отсутствие будет оформлять и получать ваши документы.
Найдите хорошего риелтора. Я нашел такого. Риелтор в Болгарии работает на процент, который он получает от продавца, а не покупателя.
Немного о приезде на Солнечный берег в октябре. Может быть, нам повезло, но мы практически никогда не попадали на отдыхе в сезон дождей. В Испанию мы всегда ездили в конце сентября - начале октября. Максимум 1-2 дня был дождь накануне отъезда после 10 октября. Так и здесь. С 10 по 20 октября в Солнечном Береге зонтик понадобился всего один раз вечером. 22-26 градусов воздух. 20 градусов вода. Но купались только русские. И туристов было очень мало. Но в этот период почти все отели, ресторанчики закрыты. Думаю, что в целом по Болгарии не очень активно работают и турфирмы, работник которых и сами редко бывали здесь.
Получилось так, что у себя в турагентстве мы заказывали один отель (апартаменты), нам назвали другой, в Домодедово выдали документы в третий, а поселили в четвертый. Апартаменты в «Эксельсиоре». В целом на что рассчитывали, то и получили. Хотели проверить свои затраты на питание, в кафе обедали редко. Претензий никаких нет. В отеле все были приветливы. Была проблема с Интернетом, не было сети, но деньги вернули сразу. У каждого варианта были свои плюсы и минусы. Но вот здесь я наелся таких вкусных помидоров ценой от 1.93 до 2.9 левов (40 до 60 рублей). Летом много было «уничтожено» персиков по 2.5 – 3.0 лева (это когда 3 персика весят 1 кг). И других фруктов. Помню, что когда-то у нас продавали вино «Медвежья кровь». В те времена не пробовал, что это такое. Здесь купил бутылку за 1.98 лева в «Младости». Хвалить не буду, но у нас вино за 100-120 рублей будет не лучше. Нормальное вино здесь от 5-6 левов.
И третий повод сказать, что это – заграница.
Приведу три небольших примера.
Мы с сыном сидели на диване в холле отеля Фиеста Бич. Он говорил по телефону, а я поднялся в номер. Через 5 минут он возвращается, а еще через 10 минут вспоминает про свой второй телефон. То ли забыл его там, то ли выпал из кармана шортов. Пошел вниз, через пять минут возвращается с телефоном, который передали на рецепшен.
Во второй приезд мы с женой заходили в банк «ЮникредитБулбанк» в Солнечном Береге, чтобы положить деньги на счет, который должны иметь желающие получить вид на жительство пенсионеры. Через неделю зашли снова, чтобы доложить на счета остатки денег. Служащие банка спрашивают, не забыли ли чего у них в банке и , возвращают документы, которые мы забыли в прошлый раз.
Мы пошли в один из банков оплатить годовое обслуживание 425 евро в комплексе, в котором приобрели жилье. А в банке нам сотрудник банка говорит, что за эту операцию мы уплатим банку 20 евро, и посоветовала пойти в другой банк и уплатить всего 5 левов.
Как вы эту ситуацию видите у нас? Мне лично год назад в похожей ситуации телефон не вернули, даже за выкуп.
Я реальный человек, не пиарщик. Мои фотографии размещены по адресу http://fotki. yandex. ru/users/ogk-ogk2011/, что может подтвердить мою реальность. Мой почтовый ящик kozyrog2011@rambler. ru . Если вам пригодилась моя информация, то я считаю, что не зря потратил время на написание материала. Если у вас есть вопросы, то отвечу на те, на которые знаю ответ. Просто мне понравился девиз ТЕРЕМа БГ : «Русский русскому. » И у меня есть желание, что в следующем году уже больше русских встречали Новый год в Болгарии, где я надеюсь получить вид на жительство как пенсионер. Всем удачи. Олег.
Курка куркою, а Болгарія – закордон.
Перефразую цю відому приказку не лише тому, що порівнюючи відпочинок у Болгарії, де побували з дружиною вперше влітку, з відпочинком у Росії та за кордоном бачу його справді закордонним літнім відпочинком. З чим порівнюю: 8 разів був у Сочі та Адлері, 2 рази в Анапі, по разу Феодосія, Євпаторія, Чорноморське у Криму, по 1 разу Туреччина та Хорватія, по 2 рази Єгипет з відвідуванням 1 раз Єрусалима, по 2 рази Ла Пінеда та Салоу в Іспанії. Іспанія з відвідуванням у кожен приїзд ігор "Барси" та Порту Авентури для мене залишається найцікавішим місцем відпочинку (і дешевшим за наш Сочі! ). А ось на друге місце я тепер поставлю літній відпочинок у Болгарії. І насамперед через стосунки болгар, через відсутність мовного бар'єру, через співвідношення рівня цін та якості на послуги, продукти та товари, через смачні помідори, через побачені в цій країні історію та нове будівництво.
Бачили ми і Лондон, бачили Париж. Але то був не літній відпочинок. (Це для тих, хто посміхнеться: «Чи бачив він що? »)
Ми були в Сонячному березі з 30 липня по 13 серпня у Фієсті Біч. Вибираючи готель, ознайомилися із відгуками практично по всіх готелях Сонячного Берега. Судили не лише за фотографіями. Навіть якщо на фото був дуже гарний готель, але відгуки за останні два роки були не дуже, то його відкладали убік. Претензій до Фієсті ми не мали. Брали лише сніданок. Кілька разів обідали в готелі. До кухні особливих претензій не було. Син оселився у Хевені. Тому обідали та вечеряли у різних місцях, бо основна мета була – подивитися можливість придбання житла для постійного проживання на пенсії. Обіди недорогі. Ми з дружиною та дочкою обідали на 20-25 левів (400-500 рублів), до вечері приєднувався син і вартість вечері з гарним вином піднімалася до 70-80 левів на чотирьох.
Крім того, порівнявши ціни на продукти харчування в цих випадках, побачили, що і вартість продуктів харчування підходить для пенсіонерів більше в Болгарії. Кавказ і Крим виявилися дорожчими і за продуктовим набором, і за вартістю житла.
Але все це красиво в Інтернеті. А як у реалії? Вирішили перевірити, запросивши на сімейну раду сина та доньку на курорт Сонячний Берег. Думали придивитися, подивитися житло, дізнатися про ціни, а потім уже вирішувати: купувати – не купувати, якщо купувати, то де купувати, їхати чи не їхати на проживання в чужу країну.
І це другий привід нагадати і собі, і туристам, що Болгарія – це закордон, у якому діють свої, не російські закони. І вирішуючи серйозні питання, потрібно вивчити законодавство Болгарії.
Прилетівши останніми днями липня 2012 року в аеропорт Бургаса, по дорозі в готель ми побачили випалені сонцем поля, що часто просто заросли травою.
І перше враження було, чесно скажу, не зовсім те, що ми очікували. А чекали побачити зелені лани. Але зрозуміли, що в розпал літа при тривалій температурі понад 30 градусів поля соняшника та інших культур і повинні бути пожовклими. В готелях ми побачили зелені галявини, і якось все стало веселіше. Оселившись у готелі Фієста Біч, ми одразу поїхали до Старого Несебру, де провели близько 5 годин.
У відгуках ми читали, що обов'язково скуштуйте рибу під назвою «цаца», думаючи, що це надриба. Пройшовши берегом, питали у тих, хто запрошував у ресторанчики, чи є у них ця риба. І залишилися обідати в Морському вовку, де ствердно відповіли. Коли подивилися меню, то побачили, що це наша смажена кілька вартістю 3 лева за велику тарілку. Замовили її та «ципуру». Звичайно, тарілку «цаци» ми не подужали. І вона більше до пива підходить. Цієї тарілки вистачило б на 2-3 келихи пива. Але стільки пива не п'ю.
Пиво місцеве гарне. Після нього вдома перестав пити наше світло-пляшкове пиво. Таке ж неприйняття нашого пива на кілька місяців наставало після іспанської Естрели. А ось «ципура» на грилі була потім популярною у нас стравою.
На зворотному шляху ми від Старого Несебра доїхали до першої зупинки у Сонячному Березі та пішли пішки. І випадково зупинилися біля оголошень про продаж квартир в одного з офісів, розмірковуючи про те, що продається тут. І офісу вийшов засмаглий чоловік із борідкою і запитав одразу: «Російські? Шукаєте квартиру? Тоді заходьте до нас! Бачите наш девіз «Російські російському»? » В офісі цей Олександр передав нас іншому Олександру, який веде продаж по об'єктах навколо Бургаса, який дав нам свою візитку «ТЕРЕМ БГ. Продаж нерухомості. Олександр Звєзданов, генеральний директор».
Ми поговорили близько півгодини, розповіли, що хотіли б придбати, за якою ціною, де, яка інфраструктура була б бажана. Домовилися, що він підбере кілька варіантів до п'ятниці до приїзду сина. А в нас уже була запланована подорож до Бургаса. Крім того, ми самі хотіли озирнутися, що й за що.
Після виходу з офісу дружина сказала, що їй прізвище «Зірка» знайоме за відповідями в Інтернеті на питання щодо купівлі житла в Болгарії.
Наступного дня ми провели у Бургасі на пішохідній вулиці Олександрівській. Водночас і вирішили відмовитися від огляду квартир у самому Бургасі. Ще два дні ми ходили Сонячним Берегом, оглядаючи житлові будинки та комплекси. Причому десь ми побували двічі. Вдруге в оцінці житла брав участь син. Начебто й непогане житло, але жити в умовах постійного свята кілька місяців нам видалося дещо важким.
До п'ятниці ми були готові, як це називається повністю. Відмовилися від варіантів придбання житла поза комплексами. І прийшли на зустріч всією сім'єю. Було жарко, і ми погодили перегляд спочатку трьох квартир, а що не оглянемо, продовжимо у суботу. Олександр виявився непоганим психологом і одразу відвіз нас туди, на чому ми зупинилися у своєму виборі. Апартаменти з однією спальнею. Немає тільки холодильника, телевізора та пральної машини. Комплекс на межі Сонячного Берега та Світлани Власа, . 250 метрів до моря. Підлога з підігрівом для цілорічного проживання. Відеоспостереження, перший поверх (або 0 поверх за болгарськими нормами). Поруч із парком, у якому колись був дитячий санаторій. Півкілометра до гір. (У по поверненні додому прочитали, що це місце розташування ідеально підходить для лікування верхніх дихальних шляхів)
Ми повернулися до Сонячного Берегу для огляду ще двох квартир.
Нам дуже сподобалася квартира, яку продавав у Італію, і розміром, і її плануванням, наявністю величезних телевізора та холодильника, меблюванням. Але. Поруч нічний клуб, коло асфальт. І хоча цей варіант був на 5 відсотків дешевшим, а з комплектацією квартири побутової техніки і на всі 10 відсотків, ми зупинили свій вибір на першому варіанті.
Усі рішення приймалися за згодою сина. Так, сподобалося. Та не погано. Але до наступного року такого варіанта може бути. Але син, котрий спочатку скептично ставився до нашого задуму переїхати до Болгарії, підтримав: якщо варіант подобається, то грошей знайдемо.
Ніколи не купуйте відразу щось, що спочатку сподобалося. Якщо тебе не привели ноги знову до обраного товару, то він не потрібен.
Але суботу та понеділок ми знову приїхали для повнішого огляду обраної квартири, уточнення деяких нюансів роботи всіх комунікацій, обговорили умови продажу, перевірили документи на квартиру. І у вівторок ми близько 9 години провели з Олександром Звездановим, адвокатом Живком Сотировим, якого нам рекомендували, і продавцем, складаючи двома мовами попередній договір купівлі-продажу квартири, дуже ретельно узгоджуючи терміни платежів, відповідальність сторін.
Весь час перебування у Росії ми підтримували зв'язок з Інтернету з питань оформлення необхідних документів та декларацій.
У жовтні ми з дружиною знову приїхали до Болгарії, підписали та отримали нотаріальний акт про придбання квартири у Болгарії, а за кілька днів адвокат Живко надіслав копії реєстраційних посвідчень БУЛСТАТу.
Звичайно, при вирішенні питань придбання житла ми багато сумнівалися: читали багато інформації про те, що і в Болгарії можуть кинути з покупкою житла, довірилися незнайомим людям, з ким довелося працювати, пристойні гроші, які я міг заплатити, тільки продавши свою квартиру . Залишитися без житла на старість років – ризик серйозний. Але все обійшлося. І це я пов'язую з тим, що потрапив до ПРОФЕСІОНАЛУ – ОЛЕКСАНДРУ ЗІРКАНУ.
Вже після приїзду у жовтні Олександр показав мені ще кілька об'єктів, що підлягають продажу. Дуже хороші об'єкти. Є щось у чомусь цікавіше, ніж те, що ми з дружиною придбали, є дешевші варіанти. Але у своєму виборі я не розчарований. Він також розкрив мені кілька простих секретів: купувати житло краще з жовтня до травня, коли ще не навели марафет на вторинне житло, коли ще не встигли усунути зимові протікання.
Він допоміг у багатьох питаннях, починаючи з встановлення нового двотарифного електролічильника та заміни замкової ключовини, закінчуючи банківськими платежами. І ще він цікавий співрозмовник з багатьох тем.
Ми самі здійснили дві піші прогулянки у Свєті Влас. Все дуже сподобалось. Сподобалося те, що тут триває будівництво. А отже, є майбутнє. Спробую викласти деякі фотографії.
Купуючи житло в Болгарії радив би не сподіватися на себе, не шкодувати гроші на адвоката, незалежного від продавця, який перевірить наявність дійсних документів та обтяжень, який братиме участь у складанні договорів та нотаріального акту, у вашу відсутність оформлятиме та отримуватиме ваші документи.
Знайдіть хорошого рієлтора. Я виявив такого. Рієлтор у Болгарії працює на відсоток, який він отримує від продавця, а не покупця.
Небагато про приїзд на Сонячний берег у жовтні.
Можливо, нам пощастило, але ми практично ніколи не потрапляли на відпочинок у сезон дощів. В Іспанію ми завжди їздили наприкінці вересня – на початку жовтня. Максимум 1-2 дні був дощ напередодні від'їзду після 10 жовтня. Так і тут. З 10 по 20 жовтня у Сонячному Березі парасолька знадобилася лише один раз увечері. 22-26 градусів повітря. 20 градусів вода. Але купалися лише росіяни. І туристів було дуже мало. Але в цей період багато готелів, ресторанчики закриті. Думаю, що загалом у Болгарії не дуже активно працюють і турфірми, працівник яких і самі рідко бували тут.
Вийшло так, що у себе в турагентстві ми замовляли один готель (апартаменти), нам назвали інший, у Домодєдово видали документи до третього, а поселили до четвертого. Апартаменти в «Ексельсіорі». Загалом, на що розраховували, те й отримали. Хотіли перевірити витрати на харчування, в кафе обідали рідко. Претензій жодних немає. У готелі всі були привітні.
Була проблема з Інтернетом, не було мережі, але гроші повернули одразу. Кожен варіант мав свої плюси та мінуси. Але тут я наївся таких смачних помідорів ціною від 1.93 до 2.9 левів (40 до 60 рублів). Влітку багато було «знищено» персиків по 2.5 – 3.0 лева (це коли 3 персики важать 1 кг). та інших фруктів. Пам'ятаю, що колись у нас продавали вино «Ведмежа кров». На той час не пробував, що це таке. Тут купив пляшку за 1.98 лева у «Молодості». Хвалити не буду, але у нас вино за 100-120 рублів буде не краще. Нормальне вино тут від 5-6 левів.
І третя нагода сказати, що це – закордон.
Наведу три невеликі приклади.
Ми з сином сиділи на дивані в холі готелю Фієста Біч. Він говорив телефоном, а я піднявся в номер. Через 5 хвилин він повертається, а ще за 10 хвилин згадує про свій другий телефон. Чи забув його там, чи випав з кишені шортів. Пішов униз, за п'ять хвилин повертається з телефоном, який передали на рецепшен.
У другий приїзд ми з дружиною заходили до банку «ЮнікредитБулбанк» у Сонячному Березі, щоб покласти гроші на рахунок, який повинні мати охочі отримати дозвіл на проживання пенсіонери. За тиждень зайшли знову, щоб доповісти на рахунки залишки грошей. Службовці банку запитують, чи не забули чогось у них у банку і повертають документи, які ми забули минулого разу.
Ми пішли в один із банків оплатити річне обслуговування 425 євро у комплексі, в якому придбали житло. А у банку нам співробітник банку каже, що за цю операцію ми сплатимо банку 20 євро, і порадила піти в інший банк і сплатити лише 5 левів.
Як ви бачите цю ситуацію в нас? Мені особисто рік тому у схожій ситуації телефон не повернули, навіть за викуп.
Я реальна людина, не піарник. Мої фотографії розміщені за адресою http://fotki. yandex. ru/users/ogk-ogk2011/, що може підтвердити мою реальність. Моя поштова скринька kozyrog2011@rambler. ru .
Якщо вам знадобилася моя інформація, то я вважаю, що недаремно витратив час на написання матеріалу. Якщо ви маєте запитання, то відповім на ті, на які знаю відповідь. Просто мені сподобався девіз ТЕРЕМу БГ: «Русский русскому. » І в мене є бажання, що наступного року вже більше росіян зустрічали Новий рік у Болгарії, де я сподіваюся отримати дозвіл на проживання як пенсіонер. Всім удачі. Олег.