Незабутня подорож до Гонконгу!

19 Січня 2014 Час поїздки: з 17 березня 2013 до 24 березня 2013
Репутація: +6554
Додати до друзів
Написати листа

Гонконг 2013 

IMG_6673

Початок

Два роки тому ми однією знайомою запропонували з'їздити з'їздити на озеро, але вона відповіла «Я краще в Гонконг! ». Ось тоді в голові і причаїлася думка про подорож. Залишалося лише питання часу. Сидячи якось уночі та перебираючи ціни на квитки, я знаходжу відносно недорогі квитки до Гонконгу. У гугл вбиваю « Навіщо їхати до Гонконгу? » у відповідь отримую « Тому що він безвізовий» і « Там так класно, дуже хочу повернутися». Повернувся до Даші і кажу, про те, що я маю шикарну ідею поїхати в одну безвізову країну – Гонконг, в цей же момент і було прийнято остаточне рішення, а через день вже були квитки на руках, до поїздки залишалося 66 днів. Погугливши ще трохи, ми з'ясували, що Гонконг, це буде лише кінцева точка нашої подорожі. І так у дорогу, ніякого багажу, тільки ручна поклажа!

Дорога

IMG_6290


Аерофлот виправдав наші надії, і ми летіли в елітному літаку з усіма зручностями. Не дивлячись на далеку дорогу з перетином 6 часових поясів поспати якось не вийшло. У затишному кріслі під різні фільми з навушниками у вухах ми куштували майбутню поїздку. За бортом настало царство ночі, навколо був океан із мільярда зірок. Різні сузір'я зачаровували своїм блиском, а наш корабель ширяв над туманною хмарністю наче над безоднею. Часом на зустріч пропливали такі самі кораблі. Я був настільки зачарований видовищем, що взяти та заснути було б просто неможливо. Казкова атмосфера, яку просто неможливо передати. Але на екранах світиться пройдена відстань в 8000 км, і в денному тумані з'являються обриси китайських островів і зелені. Прилетівши в аеропорт, ми вирушили транзитною зоною в термінал TurboJet на пором. Безпілотний поїзд метро нас швидко доставив до порома.

Швидкісною парою за годину нас доставив до Макао.

Їжа

IMG_6564

Я завжди пізнаю країну через кухню, їжа тут відрізняється від тайської. В описі кафе варто розуміти, що це не пафосні дорогі кафе, в яких з тобою будуть говорити будь-якою мовою, а найпростіші столові стріт-фуд, ми їх дуже любимо. Тут немає звичних тайських нудлсів, зате з'являються динсами, манти, рисова локшина та різні м'ясні шедеври. Порції в кафешках завжди великі, замовляючи порцію можна не переживати, що залишишся голодним, а ось замовити це складніше. У найкращому разі меню буде з англійськими словами. В одній із кафешок Даші довелося вибирати між шістьма ієрогліфами, оскільки китайці не дуже знають англійську. Вибравши ієрогліф смачніше Даша навіть отримала те, що очікувала замовити. Найбільший похід був у кафе в китайському провулку.

Китайські господарі просто не могли стримати посмішки, коли нас побачили. Все суцільною китайською, ніякої англійської близько. До нас підійшла офіціантка. Вказавши на тарілку китайської бабусі, ми сподівалися, що цього буде достатньо, АЛЕ НІ, дівчина дуже цікавилося якусь китайську фразу ми будемо, їсти разом з цією стравою, а коли переконалася в наших слабких знаннях розмовної китайської, запропонувала нам показати в меню з красивими традиційними китайськими ієрогліфами. Ієрогліфи було вибрати складніше ніж фразу, але якимось дивом ми порозумілися і навіть отримали саме те, що хотіли. Китайці в ресторані ще довго захоплювалися від нашого професійного володіння паличками і показували великий палець вгору, а то, не дарма ж ми в Києві суші їмо))) Але про всяк випадок принесли нам ще по дві виделки, адже паличок теж по дві.

Варто зазначити, що палички у кафе пластикові, ними справді складно їсти, бо їжа вислизає, а з рисом та супами взагалі сум. А щоб туристи не сильно втомлювалися від китайської їжі Макдональдси там у нереально великій кількості, тобто завжди можна знайти протягом декількох хвилин Мак-Дональдс.

IMG_6570

Міні Макдональдс із солодким


Бо весь час одну китайську їжу їсти не виходить, частенько вечеряли в Макдональдсі. Мак у нашому особистому рейтингу зайняв місце трохи нижче середнього, на рівні з київським, але в маку є акції, і по акціях можна справді добре та дешево повечеряти. Бургери поділяються на два типи, з традиційною котлетою і гостросмачною китайською. До картопля завжди є безлімітний і дуже смачний соус із солодких перців.

Отже, почали ми з острова Тайпа.

Острів Тайпу

Китайський Лас-Вегас нас тут же підкорив своєю красою та дорогим пафосом, вселившись у хард-рок готель та отримавши наш подарунковий пакет, ми вирушили міцно спати  гуляти містом.

IMG_6315

Приємне тепле повітря з солодкуватим ароматом ніжно огортало нас, спека дала чітко зрозуміти, що треба переодягатися в дуже легкий одяг. На острові все дуже красиво і унікально: шикарні вестибюлі в дорогих готелях з пухнастими килимами, висотні будівлі з гарним підсвічуванням, музика, сяючі смолоскипи і дорогі автомобілі.

IMG_6301

При вході в комплекси консьєржі в білих рукавичках відчиняють двері і ласкаво запрошують, коли бачать тебе вперше можуть поцікавитися як у тебе справи і чи вперше ти приїхав до Макао. Наш готель розташовувався у комплексі City of Dreams.

IMG_6308

Ознайомившись із красою комплексу, ми вирушили до парку та села Колоан, по карті село було в лісі, а за фактом ліс виявився великою горою. Але, що нам молодим) В гору, то в гору! Погулявши парком Seac Pai Van, ми почали підйом. Можливо, людині зі свіжими силами це було не дуже складно, але після 26 години без сну, підйом здавався нереальним, особливо коли бачиш китайський храм (головну пам'ятку) через обрив, бойовий дух починає згасати.

IMG_6329

Але за якихось пару годин ми все ж таки досягли мети. Храм красивий, статуя А-Ма висока, хмари, що знайшли прямо на нас – густі. Усю дорогу назад нас супроводжували тропічні метелики та екзотичні дерева.

IMG_6334

У хмарах

Вийшовши з парку, на нас чекала перша поїздка громадським транспортом.


Класика жанру – китайці здивовано дивляться на нас, ми на них, в автобусі китайською намагаємося зрозуміти, як потрібно оплачувати і куди взагалі їде автобус, потім невеликий страх, коли автобус під'їжджає до офіційного кордону Макао з Китаєм, до якого у нас немає візи. потім полегшення, коли автобус за десять метрів від КПП повертає і їде в потрібний бік, і, нарешті, море радості після приїзду до нашого готелю.

Одна ніч у готелі Hard rock на Тайпі була обрана не дарма, тому що в подарунок йшли дорогі квитки на цирк на воді "House of dancing water", купили пакет тут. Хоча ми вже розміняли третій десяток годин без сну, шоу було саме цього дня. Коли піднімалися на гору, ми боялися заснути на шоу, але коли почалося шоу, ми зрозуміли, що на такому видовищі заснути неможливо. Артисти буквально літали повітрям роблячи небезпечні трюки з падінням у водяну арену. Арена ставала то глибоко бездонною, то твердою як камінь.

Загалом побувати в Макао, але не сходити на шоу, м'яко кажучи, гроші на вітер. Подібного ще не бачив. Квитки, зважаючи на все, потрібно купувати заздалегідь по інету, бажано у зв'язці з готелем. Доглянувши шоу, ми вирушили солоденько відсипатися за два дні.

З раннього ранку, щільно підкріпившись подарунковим смачним сніданком, ми поїхали знайомитися з легендарним готелем «Венеція».

*В даному випадку слово «Щіло» означало, що потрібно поснідати так, щоб до наступного сніданку їсти не хотілося, завдання звичайно не з легких, але, а кому зараз легко))))

IMG_6393

Шматочок Венеції

Венеціанські вулички, що проходять уздовж маленьких будиночків, гондоли, що пливуть річками, в яких венеціанець оперним голосом розпиває красиві арії, повільно гребаючи одним веслом, і постійно синє намальоване небо, все це знаходиться всередині готельного комплексу.

Вдихнувши нюх венеціанського шарму ми вирушили до сферичного кінотеатру дивитися шоу драконів.

IMG_6365

Півострів Макао


Півострів нас зустрів гарною, якісною китайською зливою! Проблема в тому, що зрозуміти, де знаходиться наш наступний готель на карті із суцільних ієрогліфів, дуже складно, а під зливою це зробити ще й неможливо. На щастя на вулиці вловив тонкий струмінь вайфаю та визначили номер автобуса. Ще пів години, пошукавши сусідню зупинку, ми нарешті їхали в автобусі. Щоб зрозуміти складність орієнтування варто відзначити, що номери будинків відсутні, а китайці дивлячись у свої ієрогліфи кажуть, що не знають англійської. Тобто карта не дуже допомагає. Вселившись у новий готель, ми вирушили оглядати красу півострова.

Сад Lou Lim Ioc зустрів нас нічним пейзажем.

Ставок, в якому плескалася риба, і плавали черепахи, міст із дев'ятьма поворотами, через який не зможуть пройти злі духи

IMG_6419

Міст із дев'ятьма поворотами

і пейзажні краси, серед яких вдень проводять медитації та музичні репетиції. Так як ми повернулися в цей сад вдень, ми все це бачили. Далі ми вирушили в район святого Лазаря, де старі красиві бруковані вулички, а дерева обвішані китайськими ліхтариками у вигляді зайчиків. Після тихої площі на нас чекав світ казино.

IMG_6361

Зриваю великий куш!

IMG_6507

Зриваю маленький куш!

Вулиці буквально сяяли різними банерами з ієрогліфами та картинами, себе можна відчути, немов у Лас-Вегасі.

У самих гральних залах багато поверхів та ігрових столів, шоу з напівоголеними дівчатами, китайці, що радіють виграшу, атмосфера нова і незабутня. Підкріпившись у їдальні, погулявши нічною площею Сенадо ми вирушили спати. Зайшовши в маршрутку я був настільки захоплений Макао, що сів на крісло, в якому вже сиділа китайка років 30 і щось писала на телефоні. Почувши хрускіт китайки з телефоном, я дуже злякався і підскочив. Я ще ніколи не бачив стільки обурення та невдоволення одночасно на обличчі. Пощастило, що то був не самурай. Цікавий факт того, що за годину до події ми з Дашею обговорювали, що китайці такі маленькі, що можна настати і не помітити. В іншому через день, я ще й наступив на китайську бабусю, але з переляку її так міцно обійняв, що вона мене простила.

IMG_6462

П'ю какао в Макао

Наступний ранок почався з підйому на форт Гійя, з цього пагорба відкривається панорама на все місто, а сонячна погода градусів 25 хоч і втомлює, але дуже піднімає настрій. Піднімалися на невеликій канатній дорозі над квітучим парком, вольєрами з павичами та бамбуковими гаями. Завітавши до музею Макао ми вирішили назад спускатися не на канатці, бо парк дуже гарний, на щастя вже куплені квитки назад коштували лише 4 грн.

IMG_6477


Я у парку навіть сакуру знайшов! У всякому разі, я думав так, поки не скуштував ягідку, зла гіркота ніби намагалася вирвати мою мову. Ображений на Сакуру я пішов втішати себе павичами. Далі було найтуристичне місце Макао – руїни. Руїни, звичайно, прекрасні, але таку кількість китайців на квадратний сантиметр не щодня побачиш.

Найцікавіше, що китайці, коли фотографуються, приймають досить цікаву позу з обов'язково зубатою посмішкою, мені неодноразово перехожі китайки під час фотографування натякали, що я не правильно посміхаюся і демонстрували, як треба показати зубки. Тут уже були й стрітфуд та купа дегустацій у магазинах м'яса та печінок. Загалом, якщо зголодніло – вперед на руїни, там нагодують)))

IMG_6487

Даша фотографується за всіма китайськими правилами

Але серед площ і руїн потрібно трохи різноманітності, тому наступною точкою був храм А-Ма. Що мені подобається в китайських пам'ятках, що вони всі зовсім різні. Цей храм розташовувався серед скелястої місцевості з видовбаними ієрогліфами в камені та святинями.

IMG_6520

Храм А-Ма

Далі було бажання піднятися на огляд телевишки, але ціна на квитки переконала піднятися на вершину сусіднього пагорба з такою ж панорамою.

IMG_6547

Увечері ми вирушили на острів Тайпа і із захопленням спостерігали, як китаєць грав у рулетку оперуючи сумою в 12.000 грн. Коли здавалося, що справи його зовсім погані, він діставав з кишені пачку ще на 10.000 грн і підбавляв фішок. У розпалі своїх програшів він підняв суму 21.000 грн і закінчив грати. Під час гри навіть найсильніша втома у ногах проходила. Ми з Дашею віртуально прикинули, що було б, якби ми поставили дві ставки, у першому випадку ми виграли б вдвічі більше, а в другому всі б програли так як випало «Зеро». Непомітно перша частина подорожі добігла кінця, треба було перебиратися із затишного Макао до безкрайнього Гонконгу!

Півострів Коулун


Годинка в комфортабельному, швидкісному поромі і ми в Гонконгу. Макао з нами розпрощався мультивізою, тому будь-якої миті можна було повернутися. Звичайно ж, після прибуття вирушили в метро, ​ ​ тому що готель був біля метро, ​ ​ а коли сідали в метро, ​ ​ зрозуміли, що готель був недалеко від порома, але все одно приємно покатається в незвіданому метро. На щастя система оплати виявилася дуже легкою та продуманою на відміну від Таїланду та Стамбула. З дикою працею знаходимо будівлю, в якій, судячи з усього наш готель, серед ієрогліфів знаходимо цифру 11F, роблячи припущення, що це 11 поверх, заходимо в ліфт, в якому немає кнопки 11, але є 12. Заходимо в інший ліфт, піднімаємось на потрібний поверх. Напівголий китаєць люб'язно погоджується зі своїм другом нам допомогти, у ході надання допомоги з'ясовується, що вони знають лише китайську, а на запитання «Ресепшен? вони про щось переговорили і впевнено показали одночасно пальцями в різні боки.

Потім третій китаєць на своєму ПК відкрив китайський ексель і в купі ієрогліфів показав на латинський осередок біля дат із моїм прізвищем, я кивнув. Так ми заселилися.

Острів зустрів нас надзвичайно чудовими парками з просторими ландшафтами та вай-фаєм. На набережній о 20:00 розпочалося світлове шоу хмарочосів. Я не сказав би, що шоу це щось дико незвичайне, але є дві причини, це безкоштовно і красива нічна панорама.

IMG_6600

Вночі спати без вікон це епічно. Прокидаєшся, і неможливо зрозуміти, ранок уже, чи ще ніч. Сонячний теплий ранок на тлі синього неба зустрів нас лагідним промінням 25 градусного тепла. З самого ранку ми вирушили на острів Лантау.

Острів Лантау

Відстоявши півтори години в черзі, ми вирушили у захоплюючу подорож канатною дорогою завдовжки майже 6 км у вагончику з прозорою підлогою та чотирма китайцями.

Як згадувалося вище китайці дуже люблять фотографії, і коли я ліг на підлогу для фотографії я зірвав стільки овацій, скільки навіть не зривав Філіп Кіркоров, коли одружився з Алле Пугачовою.

IMG_6625

Зелені гори, Перлина річка і божевільні, що йшли пішки, відкривалися нашому погляду, правда ми теж спочатку думали пройтися пішки, але думка пройти 5 гір заввишки з двадцятиповерховий будинок нас відштовхнула. На вершині нас чекав 30-метровий бронзовий Будда та китайський ліс.

IMG_6635

Ми помилково вважали, що піднімалися на Пік Вікторія, навіть двом китайкам влаштували допит на тему «Вір з панораму», але широковузькими очима зрозуміли, що щось не те. Уважно перевіривши ще раз свої маршрути ми зрозуміли, що помилилися островом і відповідно підйомом, але на щастя цей острів був так само в планах.

На острові багато цікавого, запам'яталося красиве дерево, обвішане бамбуковими трубочками і дерево бажань, одне з бажань гласило: «Хочу закохатися! » Сподіваємося, що Наталя скоро закохається: ) Погулявши поруч із Буддою, ми вирушили на стежку мудрості через слабо протоптаний стежку китайського лісу.


У всякому разі, так у нас було записано, але за фактом стежка давно витоптана та вкрита бетоном із асфальтом. Спочатку ми вирішили, що це не вона й таки знайшли слабо протоптану… Але, натомість, китайським лісом погуляли.

IMG_6641

Китайський ліс

Вийшовши на потрібну дорогу, ми дісталися стежки мудрості, з якої розкривалися чудові краєвиди та дерев'яні стовпи у вигляді знака нескінченності з ієрогліфами.

IMG_6647

Спустившись униз, на мене чекало ще одне випробування, пробігти через фонтан, в якому з землі хаотично били струмені води. Сухий і задоволений я перетнув фонтан.

IMG_6659

Півострів Гонконг

На відміну від тихого природного Лантау, тут ми поринули в царство хмарочосів і вируючого життя. Проїхавши на найдовшому у світі ескалаторі, ми вирушили до зооботанічного саду, але оскільки вже було зовсім темно, була підозра, що нас хтось з'їсть першим, ніж ми побачимо когось. У кожній подорожі є своя головна визначна пам'ятка і наступним пунктом був Пік Вікторія. Старовинний трамвайчик нас віз схилом вгору, підйом був настільки крутим, що в спину досить добре відчувався тиск сидіння. А хмарочоси за вікном здавалися під кутом.

Мільйони фотографій для того, щоб зробити кращу, потім незвичайну вечерю у справжньому дорогому китайському ресторані. Наприкінці вечері я зрозумів, що одна з приправ на столі виявилася Пармезаном, тож на десерт був пармезан)))

IMG_6704

Останній день у нас був пізнавально розважальним, ми каталися на двоповерхових вузьких трамваях, двоповерховому автобусі і побували, напевно, в найкрасивішому парку Китаю - Нан Ліан.

IMG_6741

Гуляючи парком, час від часу чули приємну китайську музику, що долинала через рослини. Я не знаю, як можна описати красу парку, але ми вважаємо, що туристам Гонконгу його відвідування так само обов'язково, як Піка Вікторія.

IMG_6746

Оскільки гілка метро йде прямо в аеропорт, дорога назад складною не була.

Єдине, лякала київська погода зі скасуванням рейсів, але дивом усе склалося оптимально добре. Наш новий рекорд – 10 годин та 8000 км безпересадкового польоту.

Підбивши підсумок, хочу сказати, що поїздка Гонконг і Макао дійсно річ, що стоїть. Але треба дуже добре готуватись.

Дата подорожі: 17.03. 2013 – 24.03. 2013

Тривалість:   6 повних днів

Готелі:

Макао: Fu Hua Guang Dong Hotel Macau.


Тайпа: Hard rock Купили на сайті City of Dreams з подарунковим набором

Гонконг:   Tai An Guest House

Готелі рекомендуємо.

Тип туру: Самостійний booking. com + senturia. ua

Екскурсії:   Усі самі.

Авіаквитки: Купували за два місяці, на порядок дешевше

Складність поїздки:   10/10 (Оч. Складно)

1

Рекомендації:

1) На острові Лантау купувати квитки на канатну дорогу, туди у кришталевій кабіні, а назад у звичайній, так дешевше.

2) На Пік Вікторія купувати квитки без платного оглядового майданчика, тому що на вершині є безкоштовна, яка нічим не гірша.

3) Трамвайчик на Пік Вікторія називається Sky Tram.

4) Покажчик Subway не завжди означає, що це метро, ​ ​ це може бути просто підземний перехід. Потрібно орієнтуватися на значок метро

5) Якщо подорож починається з Макао, то необхідно в аеропорту відразу йти в транзитну зону і купуючи квиток на пором сказати про наявність багажу, який вони самі перевантажать з літака.

IMG_6728

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Растраты