Скоро Новый год и подводя итоги года решила вспомнить и описать наше путешествие по Коста –Рике с DSBW tours, которое прошло в июле этого года, но впечатлений доставило массу, но обо всём по порядку (и чтобы было удобно - по порядку программы нашего тура, чтобы ничего не пропустить)
День 1: Перелёт в Сан-Хосе, конечно очень длительный и утомительный. Но после встречи в аэропорту мы себя почувствовали уже гораздо лучше. Как заботливые родители маленьких детей нас взяли под ручки представители встречающей стороны и повезли ночевать в отель Barcelo Palacio 5*. Отель классный! Вокруг отеля огромный сад с дикими бананами, эритреи, панданусы и прочая экзотика, спортивный центр и бассейн (особенный восторг - поплавать в нём после перелёта, рекомендую). Вай-фай есть, но только в лобби – единственный недостаток.
2 день начался с криков попугаев, сидевших на пальме возле номера, так что всем на заметку - будьте готовы к подобным будильникам) На завтрак из всей предложенной экзотики особенно понравились жареные бананы. Дальше по программе визит на кофейную плантацию Doka. Хоть сезон мы выбрали и не совсем удачно (июль, а кофе зреет в январе-феврале), но нам все очень понравилось, высота переносится вполне хорошо, в этой зоне начинаешь ее чувствовать только после 3000 метров. Произвело впечатление кофе вперемешку с апельсинами, лимонами и гортензиями. Нам показали процесс приготовления, дали все попробовать и потрогать. Как большие любители мы ещё и все четыре сорта продегустировали. А еще здесь мы впервые в Коста- Рике увидели настоящих колибри. Следующий пункт маршрута нац. парк Volcan Poas – представитель облачных тропических лесов, на вид что-то среднее между парком юрского периода и лесом бабы яги, хороошо снимать всякие ужастики: идешь словно в облаках, а когда они рассеиваются ждешь кто же появится из-за дерева, но ничего крупного здесь не водится, из-за густоты лесов, а вот птиц – очень много.
На 3-й день нас ждал подъем на 3200 метров – вулкан Ирасу. Вот здесь высота почувствовалась сразу, прям до головокружения. Кратер впечатлил, склоны необыкновенно красивые и все в цветах - о них можно смело говорить «пестрый ковер». Из трех кратеров мы посмотрели 2, включая самый глубокий - кратер Диего-де-ла-Айя. Сады Ланкастер – большая коллекция орхидей и геликоний, бромелии и фикусы, в общем, милый ботанический сад. Красива долина Ороси, склоны вулканов, которые ее составляют, сплошь покрыты кофейными плантациями. В каком отеле ночевали не помню, но был он классный.
День 4 и самый нереальный за всю поездку вулкан – Турриальба: действующий, с пеплом, из трещин в земле сочится сероводород, почва теплая, нам даже показали сожженный последним извержением поселок. Отель Arenal Paraiso Resort & Spa совсем не понра. В номере муравьи – от малюсеньких до огромных, до ресепшен и спа далекооо. Спа неплохое, но термальные бассейны маленькие и народу в них перебор.
На следующий день поехали к Ареналю, спящему вулкану. Лавы в нем нет, но есть великолепный тропический лес. Источники Tabacon – ВАУ! Природная горячая река, с оборудованными спусками на берегах и прочими культурными штуками, кайф! Вода чуть кисловатая, горячая и с приличным таким потоком и пузыриками – как настоящая джакузи (рекомендую: )).
На 6й день снова поход и снова вулкан (в соответствии с названием программы). Вулкан в этот день Тенорио. Поход через тропический лес и сложный подъём (будьте готовы) чувствуешь себя первопроходцем и первооткрывателем – видели и слышали туканов, пробегали стаи носух. Пока бродили по тропическому лесу видели дерево Сейба – настоящий прототип аватаровского дерева, реально есть и реально растет в Коста-Рике! Река Рио-Селеста на самом деле синяя, как будто подкрасили. Еще видели из живности палочников и ленивцев. Отель Tenorio Lodge – понравился, даже хотела бы вернуться. Домики уютные, огромный ресепшен с терасой, а под окном у нашего домика рос куст, вокруг которого постоянно кружили колибри.
Следующий в программе последних дней вулкан Ринкон-де-ла-Вьеха. В отеле нам не очень понравилось, больше для студентов как-то. Комфорт -4, обслуживание – 2. Есть термальные источники в реке, мы там мазались лечебной грязью. Она кислотная и хороша в качестве пилинга. Долина вулкана просто необыкновенная, вся дышит и кипит, потому что вулкан действующий. Интересно здесь посмотреть на минеральные краски всех цветов.
Ну вот и все, на 9 й день поехали в Сан Хосе по сухой части Коста- Рики, где-то по пути видели попугаев Ара, а наши приключения закончились, начался совсем другой мир…
Незабаром Новий рік і підбиваючи підсумки року вирішила згадати і описати нашу подорож по Коста-Ріці з DSBW tours, яка пройшла в липні цього року, але вражень доставило масу, але про все по порядку (і щоб було зручно - по порядку програми нашого туру, щоб нічого не пропустити)
День 1: Переліт у Сан-Хосе, звичайно, дуже тривалий і стомлюючий. Але після зустрічі в аеропорту ми себе відчули набагато краще. Як дбайливі батьки маленьких дітей нас взяли під ручки представники сторони, що зустрічає, і повезли ночувати в готель Barcelo Palacio 5*. Готель класний! Навколо готелю величезний сад з дикими бананами, еритреї, пандануси та інша екзотика, спортивний центр і басейн (особливе захоплення – поплавати в ньому після перельоту, рекомендую). Вай-фай є, але лише у лобі – єдиний недолік.
2 день розпочався з криків папуг, що сиділи на пальмі біля номера, так що всім на замітку – будьте готові до подібних будильників) На сніданок із усієї запропонованої екзотики особливо сподобалися смажені банани. Далі за програмою візит до кавової плантації Doka. Хоч сезон ми вибрали і не зовсім вдало (липень, а кава визріває у січні-лютому), але нам все дуже сподобалося, висота переноситься цілком добре, у цій зоні починаєш її відчувати лише після 3000 метрів. Зробило враження кави упереміш з апельсинами, лимонами та гортензіями. Нам показали процес приготування, дали все спробувати та доторкнутися. Як великі любителі ми ще й усі чотири сорти продегустували. А ще тут ми вперше в Коста-Ріці побачили справжніх колібрі. Наступний пункт маршруту нац. парк Volcan Poas – представник хмарних тропічних лісів, на вигляд щось середнє між парком юрського періоду та лісом баби яги, добре знімати всякі жахливості: йдеш немов у хмарах, а коли вони розсіюються чекаєш хто ж з'явиться через дерева, але нічого великого тут не водиться через густоту лісів, а ось птахів - дуже багато.
На 3-й день на нас чекав підйом на 3200 метрів – вулкан Ірасу. Ось тут висота відчулася відразу, аж до запаморочення. Кратер вразив, схили надзвичайно красиві і все в кольорах - про них можна сміливо говорити «строкатий килим». З трьох кратерів ми подивилися два, включаючи найглибший - кратер Дієго-де-ла-Айя. Сади Ланкастер – велика колекція орхідей та геліконій, бромелії та фікуси, загалом, милий ботанічний сад. Красива долина Оросі, схили вулканів, які її складають, часто покриті кавовими плантаціями. В якому готелі ночували не пам'ятаю, але він був класний.
День 4 і найнереальніший за всю поїздку вулкан – Турріальба: діючий, з попелом, з тріщин у землі сочиться сірководень, ґрунт теплий, нам навіть показали спалене останнім виверженням селище. Готель Arenal Paraiso Resort & Spa зовсім не до вподоби. У номері мурахи - від маленьких до великих, до ресепшен і спа далеко. Спа непогане, але термальні басейни маленькі та народу у них перебір.
Наступного дня поїхали до Ареналя, що спав вулкану. Лави в ньому немає, але є чудовий тропічний ліс. Джерела Tabacon – ВАУ! Природна гаряча річка з обладнаними спусками на берегах та іншими культурними штуками, кайф! Вода трохи кислувата, гаряча і з пристойним таким потоком і пухирцями - як справжня джакузі (рекомендую).
На 6-й день знову похід і знову вулкан (відповідно до назви програми). Вулкан у цей день Теноріо. Похід через тропічний ліс і складний підйом (будьте готові) почуваєшся першопрохідцем і першовідкривачем - бачили і чули туканів, пробігали зграї носух. Поки бродили тропічним лісом бачили дерево Сейба - справжній прототип аватарівського дерева, реально є і реально росте в Коста-Ріці! Річка Ріо-Селеста насправді синя, начебто підфарбували. Ще бачили з живності паличників та лінивців. Готель Tenorio Lodge сподобався, навіть хотіла б повернутися. Будиночки затишні, величезний ресепшен із терасою, а під вікном біля нашого будиночка зростав кущ, навколо якого постійно кружляли колібрі.
Наступний у програмі останніх днів вулкан Рінкон-де-ла-В'єха. У готелі нам не дуже сподобалося, більше для студентів якось. Комфорт -4, обслуговування – 2. Є термальні джерела у річці, ми там мазали лікувальним брудом. Вона кислотна і хороша як пілінг. Долина вулкана просто незвичайна, вся дихає і кипить, бо діючий вулкан. Цікаво тут подивитися на мінеральні фарби всіх кольорів.
Ну ось і всі, на 9-й день поїхали в Сан Хосе сухою частиною Коста-Ріки, десь по дорозі бачили папуг Ара, а наші пригоди закінчилися, почався зовсім інший світ.
