Есть несколько причин посещать Кипр осенью. Во-первых, нет изнуряющей жары (летом у нас и своей жары хватает). Во-вторых, цены и наплыв туристов поменьше. И к тому же это такой способ немного продлить лето, когда на родине все мерзнут в ожидании отопительного сезона ).
Мы выбрали отель Panas Village Holiday в городе Айя-Напа по нескольким причинам:
1. По соотношению цена-качество отель наиболее оптимальный, и мы не жалеем, что выбрали его (описание отдельно).
2. В регионе есть, что посмотреть, куда поехать, если надоест пляжный отдых.
3. В городе есть несколько пляжей на выбор, достойных внимания.
Итак, отдых у нас получился довольно короткий – всего 5 дней/ночей, все не успели, но постарались максимально использовать эти дни.
В первый день после заселения, естественно, пошли на разведку в поисках ближайших пляжей. Своего у отеля нет (как и у всех остальных), да это не имеет значения, поскольку вход на все пляжи бесплатный, а шезлонги и зонты везде стоят одинаково (по 2.5 евро на день). Берег в окрестностях отеля каменистый, заходить в воду не просто неудобно, даже опасно. Ближайший песчаный пляж – Пернера – в 5 минутах, по красивой набережной дорожке. Море очень чистое, но соленое, даже если нырять с закрытыми глазами, щиплет глаза.
Далее за мысом в красивой бухте разместился пляж Сенди-бей, там, правда, вода не такая чистая. Если пройти дальше – знаменитый пляж Нисси бич, на котором есть бар с пенной дискотекой 3 раза в неделю. Вода там чистая, заходить в море придется очень долго. Если пойти в противоположную сторону от отеля, за портом будет пляж Пантаху, довольно длинный, но вода там не такая чистая. Все пляжи оборудованы туалетами, душевыми, передевалками, все относительно чисто, бесплатно, кроме упомянутых шезлонгов.
Вечером приятно прогуляться по главной улице Айа-Напы с барами и магазинами. Есть лунапарк, но мы на нем не останавливались, такое и у нас есть. Еще в городе есть монастырь, куда можно сходить днем, и музей моря, куда нам ходить не рекомендовали – нечего смотреть. Есть парк скульптур, и парк кактусов – для тех, кто живет рядом или завоет от безделья, а так специально туда я бы не ехал. Так совпало, что в дни нашего отдыха открылся средневековый фестиваль. Тоже как вариант, своего рода развлечение. По вечерам проходят концерты в парке возле монастыря, ходят костюмированные шествия. Но это тоже так, на любителя, очевидно все подобные мероприятия проходят для завлечения туристов.
Что касается шоппинга, есть несколько продуктовых магазинов, выделить что-то лучшее по ценам не могу. Покупать там есть смысл вино – самое дешевое от 2.80 евро бутылка, и нет порошкового. Мы набрали, сколько можно провести в самолете, остальное – покупали продукты на обед (отель без обедов), воду бутилированную (из крана лучше не пить), не более того. Это то место, чтобы делать выгодный шоппинг.
На следующий свободный день решили поехать на мыс Греко, который находится в 10 км от города. Причем планировали это сделать на прокатных велосипедах, но не сложилось из-за опасения физических возможностей всех членов семьи.
По поводу аренды велосипедов: пунктов проката много, цены от 7 до 10 евро в день, причем нужно уточнять? что они понимают под днем – сутки или с 9 утра до 6 вечера. Был пункт проката при отеле, по 8 евро, но качество и выбор оставляли желать лучшего, поэтому лучше пройтись поискать по городу. Прокат авто – от 30 евро + страховка + бензин, поэтому каждый пусть решает? что удобней. Для кого-то может показаться проблемой с левосторонним движением (для меня она была бы реальной проблемой, в частности, в плане проезда перекрестков). Кстати, в Айа-Напе и даже между соседними городками много велодорожек, можно сказать, рай для велосипедиста, но чаще по ним ездят такие 3-колесные гироскутеры с сидением (не знаю, как называются). Стоят 10 евро 2 часа, такое себе удовольствие.
Мы поехали на автобусе. №101 проходит через Айа-Напу, Протарас, Паралимни. Назад он возвращается номером 102. Проезд стоит 1.5 евро, цена адекватная, учитывая, что курсирует между городками. Автобусы чистые, с кондиционерами. На мысе Греко мы походили под палящим солнцем, сделали несколько фото. Скажу честно, один раз посмотреть можно, но делать там особо нечего.
Самый решительный наш шаг на отдыхе – мы взяли у отельного гида (через туроператора Join Up) экскурсию, называется " Сердце Кипра" . Может, мы погорячились, несколько переплатив относительно уличных агентств (взрослый – 65 евро, детский – 40 евро), но это того стоило. Экскурсия была целый день и включала в себя следующее:
Выезд из Айа-Напы, проезд через Ларнаку, Никосию. Гид Алекс рассказывает много интересного, в частности о турецкой оккупации (автобус едет вдоль границы демилитаризованной зоны), это все трогает за душу. На протяжении всей экскурсии узнали от гида много интересного, в сочетании с шутками он сделал экскурсию незабываемой, так что ему большой респект. Далее остановка в деревне, можно увидеть как живут обычные греки-киприоты, далее заезжаем в горы Тродос. Трудно описать красоту, едем по горным серпантинам. Далее остановка монастырь Кикос среди гор. Там есть, что посмотреть, есть церковь с чудодейственными иконами, мощи. Далее – обед в кафе, тоже среди гор. Жалко, было мало времени походить и подышать горным хвойным лесом.
Далее – дегустация вин на винзаводе. Но все прошло очень быстро, ведущая пропускала экскурсионные группы как по конвейеру, хоть и 5 видов вин попробовали, кое-кто приобрел. Далее – посещение греческой деревушки Омодос со всей атрибутикой: узенькие улочки, таверны с поющими и выпивающими внутри греками, церковь. Но это слегка попахивали чем-то туристическим, хотя не скрою – все выглядело очень атмосферно. Следующим пунктом было посещение пляжа напротив камня Афродиты. Пляж такой себе, вода мутная, но я как и все проплыл вокруг камня 3 раза (не помню зачем : )). Далее – возвращение в Айа-напу уже по автомагистрали вдоль берега мимо Лимасола, Ларнаки, приехали как раз к ужину.
На следующий день я решил сам съездить в соседний городок Протарас, на все том же автобусе 101/102, пройтись по местным пляжам. Прошел пляж Фигового дерева, пляж Вриси, пляж Потами. Протарас находится с другой стороны острова, и там море штормило, на пляжах развивались красные флаги. Тем не менее смельчаки купались. Вообще, я заметил, мы на Средиземном море 2-й раз, и море всегда было относительно спокойным после Азовского и Черного моря, на которых я отдыхал предыдущие 40 лет жизни. Может, так совпало? В общем, в Протарасе делать было особенно нечего, вернулся назад, и успели еще отдохнуть в нашем отельном аквапарке и последний раз покупаться на пляже.
Є кілька причин відвідувати Кіпр восени. По-перше, немає виснажливої спеки (влітку в нас і своєї спеки вистачає). По-друге, ціни та наплив туристів поменше. І до того ж це такий спосіб трохи продовжити літо, коли на батьківщині всі мерзнуть в очікуванні опалювального сезону).
Ми вибрали готель Panas Village Holiday у місті Айя-Напа з кількох причин:
1. За співвідношенням ціна-якість готель найбільш оптимальний, і ми не шкодуємо, що вибрали його (опис окремо).
2. У регіоні є що подивитися, куди поїхати, якщо набридне пляжний відпочинок.
3. У місті є кілька пляжів на вибір, вартих уваги.
Отже, відпочинок у нас вийшов досить короткий – всього 5 днів/ночі, всі не встигли, але постаралися максимально використати ці дні.
У перший день після заселення, звичайно, пішли на розвідку у пошуках найближчих пляжів. Свого у готелю немає (як і у всіх інших), але це не має значення, оскільки вхід на всі пляжі безкоштовний, а шезлонги та парасольки скрізь коштують однаково (по 2.5 євро на день). Берег на околицях готелю кам'янистий, заходити у воду не просто незручно, навіть небезпечно. Найближчий піщаний пляж – Пернера – в 5 хвилинах, по красивій набережній доріжці. Море дуже чисте, але солоне, навіть якщо пірнати із заплющеними очима, щипле очі.
Далі за мисом у красивій бухті розмістився пляж Сенді-бей, там, правда, вода не така чиста. Якщо пройти далі – знаменитий пляж Ніссі бич, на якому є бар із пінною дискотекою 3 рази на тиждень. Вода там чиста, заходити у море доведеться дуже довго. Якщо піти на протилежний бік від готелю, за портом буде пляж Пантаху, досить довгий, але вода там не така чиста. Усі пляжі обладнані туалетами, душовими, передягальнями, все відносно чисто, безкоштовно, крім згаданих шезлонгів.
Ввечері приємно прогулятися головною вулицею Айа-Напи з барами та магазинами. Є лунапарк, але ми на ньому не зупинялися, таке й маємо. Ще в місті є монастир, куди можна сходити вдень, і музей моря, куди нам ходити не рекомендували – нічого дивитись. Є парк скульптур, і парк кактусів – для тих, хто живе поряд або завиє від неробства, а так спеціально туди я б не їхав. Так співпало, що у дні нашого відпочинку відкрився середньовічний фестиваль. Теж як варіант, свого роду розвага. Вечорами відбуваються концерти у парку біля монастиря, ходять костюмовані ходи. Але це теж так, на любителя, очевидно, всі подібні заходи проходять для залучення туристів.
Щодо шопінгу, є кілька продуктових магазинів, виділити щось найкраще за цінами не можу. Купувати там є сенс вино – найдешевше від 2.80 євро пляшка, і немає порошкового. Ми набрали, скільки можна провести в літаку, решту – купували продукти на обід (готель без обідів), воду бутильовану (із крана краще не пити), не більше. Це місце, щоб робити вигідний шопінг.
Наступний вільний день вирішили поїхати на мис Греко, який знаходиться за 10 км від міста. Причому планували це зробити на прокатних велосипедах, але не склалося через побоювання фізичних можливостей усіх членів сім'ї.
Щодо оренди велосипедів: пунктів прокату багато, ціни від 7 до 10 євро на день, причому потрібно уточнювати? що вони розуміють під днем – добу або з 9-ї ранку до 6-ї вечора. Був пункт прокату при готелі, по 8 євро, але якість та вибір залишали бажати кращого, тому краще пройтися пошукати містом. Прокат авто - від 30 євро + страховка + бензин, тому кожен нехай вирішує? що зручніше. Для когось може здатися проблемою з лівостороннім рухом (для мене вона була б реальною проблемою, зокрема, у плані проїзду перехресть). До речі, в Айа-Напі і навіть між сусідніми містечками багато велодоріжок, можна сказати, рай для велосипедиста, але частіше ними їздять такі 3-колісні гіроскутери з сидінням (не знаю, як називаються). Коштують 10 євро 2 години, таке собі задоволення.
Ми поїхали автобусом. №101 проходить через Айа-Напу, Протарас, Паралімні. Назад він повертається номером 102. Проїзд коштує 1.5 євро, ціна адекватна з огляду на те, що курсує між містечками. Автобуси чисті з кондиціонерами. На мисі Греко ми були схожі під палючим сонцем, зробили кілька фото. Скажу чесно, один раз подивитися можна, але робити там нічого.
Найрішучіший наш крок на відпочинку - ми взяли у готельного гіда (через туроператора Join Up) екскурсію, називається "Серце Кіпру". Може, ми погарячкували, кілька переплативши щодо вуличних агенцій (дорослий – 65 євро, дитячий – 40 євро), але це того варте. Екскурсія була цілий день і включала наступне:
Виїзд з Айа-Напи, проїзд через Ларнаку, Нікосію. Гід Алекс розповідає багато цікавого, зокрема про турецьку окупацію (автобус їде вздовж кордону демілітаризованої зони), це все чіпає за душу. Протягом усієї екскурсії дізналися від гіда багато цікавого, у поєднанні із жартами він зробив екскурсію незабутньою, тож йому великий респект. Далі зупинка на селі, можна побачити як живуть звичайні греки-кіпріоти, далі заїжджаємо в гори Тродос. Важко описати красу, їдемо гірськими серпантинами. Далі зупинка монастир Кікос серед гір. Там є що подивитися, є церква з чудодійними іконами, мощі. Далі – обід у кафе, також серед гір. Жаль, було мало часу походити і подихати гірським хвойним лісом.
Далі – дегустація вин на винзаводі. Але все пройшло дуже швидко, ведуча пропускала екскурсійні групи як за конвеєром, хоч і 5 видів вин спробували, дехто придбав. Далі – відвідування грецького села Омодос з усією атрибутикою: вузькі вулички, таверни з співаючими і греками, що випивають усередині, церква. Але це трохи пахнули чимось туристичним, хоча не приховую все виглядало дуже атмосферно. Наступним пунктом було відвідування пляжу напроти каменю Афродіти. Пляж такий собі, вода каламутна, але я як і все проплив навколо каменю 3 рази (не пам'ятаю навіщо : )). Далі – повернення в Айа-напу вже по автомагістралі вздовж берега повз Лімасол, Ларнакі, приїхали якраз на вечерю.
Наступного дня я вирішив сам з'їздити до сусіднього містечка Протарас, на тому ж автобусі 101/102, пройтися місцевими пляжами. Пройшов пляж Фігового дерева, пляж Врисі, пляж Потамі. Протарас розташований з іншого боку острова, і там море штормило, на пляжах розвивалися червоні прапори. Проте сміливці купалися. Взагалі, я зауважив, ми на Середземному морі вдруге, і море завжди було відносно спокійним після Азовського та Чорного моря, на яких я відпочивав попередні 40 років життя. Може, так співпало? Загалом, у Протарасі робити було нічого, повернувся назад, і встигли ще відпочити в нашому готельному аквапарку і востаннє купуватися на пляжі.
