Возвращение на Кипр!
У нас с Дашей есть правило – не повторять путешествия в те же места. Исключение составляют лишь Египет и Турция. Но шесть лет терпения… не удержались и взяли Грузию, потом снова её взяли, но уже с Мишей. В итоге совсем сорвались и взяли повторный Кипр. Мише ведь тоже интересно что там на Кипре. Но есть одна проблема – жесткая нехватка отпусков. Мы решили взять билеты на минимальное количество дней и вернуться. Затем я предложил, что можно взять Дашину маму, завезти её вместе с нами и оставить на Кипре с Мишей, через неделю сами вернутся в аэропорт тем же автобусом. Тещу долго уговаривать не пришлось. Подумав ещё минут 20, Даша выдвинула логическую цепочку – раз отпуска не хватает именно у меня, то она с мамой и Мишей останется на Кипре, а я могу возвращаться на свою любимую работу. На том и порешали!
Миша потихоньку начал понимать, как формируются тарифы на авиабилеты. От фразы “ Мы взяли билеты” , до вылета в среднем проходит 350 дней. Миша поначалу не понимал почему так долго надо ждать, но я ему объяснил основы маркетинга)
Айя-Напа
Это один из моих любимых городов, это словно Лас Вегас, город вечного праздника. Но мы прилетели встречать весну, до начала туристического сезона. Остров нас встретил зелеными ландшафтами, цветущими деревьями, ромашковыми рощами, всеми цветами маков. Это было очень неожиданно, в нашей памяти Кипр был выжженной степью. А тут все настолько цветущее. В противовес природной красоте, в Айя-Напе царила небывалая тишина. Не было ни гуляний, ни корабликов, ни громкой музыки клубов. Был открыт всего лишь один клуб, из которого доносилась очень спокойная и тихая музыка. Людей практически нет, на набережной красивейшие закаты, но некому их смотреть. С самого утра мы поехали на автобусе по направлению к Протарасу. Оттуда начали пеший маршрут в сторону Айя-Напы.
Цветы, зеленые деревья, трава. Радости просто не было предела. Этого не может быть, видимо наш самолет просто сел на другой остров! Хоть море и холодное, но зато природа такая свежая! Мы год назад так и планировали, но все равно не верилось, что будет настолько зелено! Начали мы свой нелегкий маршрут с небольших лавовых островков среди ледяной воды.
Мы с Мишей поставили цель, добраться как можно дальше. Острые камни давили в ноги, но мы терпели, цель добраться до дальнего острова важнее. Пару раз чуть не свалились в воду. Даша со своей мамой сидели на берегу и аплодировали каждый раз, когда мы перебирались на новый камень. Это чисто мужские развлечения. В итоге мы превзошли себя и добрались на островок, который казался без плавания недостижимым.
Дальше мы пошли по береговой линии вдоль пещер. Солнце грело приятно, было и холодно, и жарко одновременно) Дорога была дальняя, мы одолевали километры за километрами, проходили красивые пещеры и водные ландшафты. Миша требовал купаний. Из нас никто в воду не рискнул соваться, но если Миша хочет, то пускай купается. На очередном красивом пляже, Миша купался с таким наслаждением, что мы даже немного завидовали. Мыс Греко мы проходили по ванночкам с водой, которые сформировались у её подножья.
И даже в ванночке Миша отметился с головой, правда незапланированно. Прелесть весеннего Кипра в том, что можно проходить любые расстояния, не боясь прямого солнца. Таким образом за эти пол дня мы прошли более десяти километров. Мы с Дашей были реально в шоке. Миша, который в Киеве не может пройти и 20 минут, мол ноги устают, тут практически все время бежал впереди.
Теща тоже героически держалась. И даже к вечеру заявила, что надо бы сходить в парк статуй, который находится в 2.5 километрах от отеля. Я предложил хотя бы на автобусе подъехать, но теща сказала, что норм и без автобуса. Я не мог понять толи меня жёстко троллят, то ли действительно все настолько впечатлены весной. Мы с Дашей удивленно переглянулись и пошли в сторону парка. Правда походу дела выяснилось, что Нина говорила о завтрашнем дне и очень удивилась, когда узнала, что мы идем не в отель, а в парк. Фух, теперь я спокоен) Завтра парк возьмем в довесок к новому маршруту. Ежедневная награда за пройденный маршрут была вкуснейшим мороженным из кондитерской Зорпас.
Проводили очередной закат, отвели Нину с Мишей в отель, а сами пошли покорять горы ночного Кипра. Правда настоящими горами это не назовешь, их в городе просто нет, но тем не менее мы смогли найти для себя высоты с панорамами на город. Одним из минусов марта, было то, что многое открывается в апреле и мае. Даже на одном из банкоматов висела табличка, что деньги он будет выдавать исключительно с апреля по октябрь!
На маршрутах купить мороженное тоже было проблематично. Даже в открытом ларьке нам сказали приходить через недельку. В общем в идеале весенний Кипр ставить на начало апреля.
Новый день – новый маршрут
Начали мы день с парка скульптур, 5 лет назад мы о нем еще не знали, хоть его и открыли за месяц до нашего прошлого путешествия. Скульптур там действительно много и каждый точно найдет что-нибудь для себя интересное в парке. Мишу правда больше интересовал вопрос, когда мы к морю доберемся. Море в городе настолько красивое, что я даже переоделся чтоб поплавать!
Правда в воду так и не рискнул залезть. Но переодеться это уже половина успеха, я считаю. Во всяком случае, по лавовым бортикам мы проделали долгий маршрут прямо до пещеры. Итак, утренняя разминка окончена, теперь пообедаем и можем начинать дальний поход. Обедали мы в Pizza hut, там меня порадовала официантка, на вопрос о размере пиццы она ответила “ Пицца состоит аж из 12 кусков!! ! ” . Миша же во время ожидания проявлял верх эрудированности разгадывая кроссворды на английском языке!
Сегодня мы доехали в Протарас и поднялись на холм к церкви пророка Ильи. Церковь находится на живописном холме с панорамой на город. Миша тут же подружился с девочкой, и они играли в Майнкрафт. Девочка правда Мишиных правил не знала, но Миша быстро объяснил, что к чему. Далее мы отправились вглубь острова к ещё одному пещерному храму. Дорога была по зарослям, немного в гору, теща и Миша активно одобряли идеи наших маршрутов.
Мы с Дашей все больше и больше были в шоке от того, как Миша с Ниной доблестно одолевают километры с препятствиями. Но и маршрут нас старался радовать лавочками и даже беседками среди дикой природы. В итоге мы пришли к очень старинному пещерному храму. Я предложил вернутся пешком прямо в отель в Айя-Напе.
Предложение, казалось, немного безумным, но если мы вернемся несколько километров к автобусу, дождемся его, а потом от остановки дойдем до отеля то будет на 10 минут быстрее, чем мы по лесам и тропам пройдем каких-то 5-7 километров. К моему удивлению, даже эту идею практически без колебаний поддержали. Вот только один минус, дорога лежит через военную базу. Нужно свернуть на развилке, прямо у входа к военным. Увидев нас, охранник оживился. Ему явно было интересно, зачем мы так уверенно идем ко входу к базе. Развилка начиналась настолько близко от ворот, что между нами и охранником царила некая неловкость. Охранник видел в наших с Дашей глазах прошедшую Доминикану, Брест, Вьетнам, я думаю, он прекрасно понимал, что имеет дело с профессионалами. Но дойдя до развилки мы резко повернули. Со стороны могло показаться, будто мы заметили охранника и решили резко поменять свой маршрут. Кстати, дорога этого маршрута с потрясающими видами на остров.
Если крепки нервами, то вперед! Единственный минус нашей задумки был в том, что маршрут прогнозировался на 10 минут раньше, чем станет темно после захода солнца. Приходилось идти практически без передыхов. Миша заряжал свою энергию сухофруктами и орешками, которые бабушка каждый день для него брала. Добрались до отеля победителями, сегодняшний маршрут занял 16 км! ! ! Все единогласно сошлись на том, что перед ужином нужно часок отлежаться в кроватках.
На ужин мы пошли в один из ресторанов и заказали мясное мезе. Помимо того, что мы себя чувствовали победителями после пройденного маршрута, так ещё и ресторан попался особо удачным. Официанты и менеджер действительно старались сделать наш ужин праздником. В итоге мы заказали мезе на две персоны, ели его вчетвером, ещё и с собой забрали на завтрак. Как же на Кипре хорошо! ! ! Но, мне завтра нужно улетать (((
С утра мы поехали в Ларнаку, там часок погуляли, и я посадил тёщу с Мишей и Дашей на автобус до Лимасола. У меня ещё было несколько часов погулять по Ларнаке. Интересный факт, что мы отнесли наши вещи на хранение на ресепшен того же самого отеля, что и пять лет назад. У нас их с радостью приняли) Я пять лет назад уже писал, что киприоты отличная нация, в этом году я многократно плюсую ту запись. Я уже не помнил, что так писал ранее и хотел ещё раз об этом написать)))))
В общем реально народ позитивный и честный. Как только я улетел в Киев, у Даши тут же началась масса приключений. От автобусов, что на ходу решили менять свой ежедневный маршрут до рога изобилия еды на самолете МАУ. Спустя четыре дня, когда Даша прилетела и позвонила мне, я спросил, что нужно приготовить на ужин, на что Даша с гордостью сказала: “ Не готовь, у нас куча еды с самолета МАУ, у нас была беспрецедентная история во время обслуживания! ” .
Мои юные путешественники активно проводили свой оставшийся отпуск – изучили весь Лимасол, Руины Аматуса, посетили Пафос, камни Афродиты, а также античный город Курион. Горжусь ими!
Информация о поездке
Дата путешествия: 21.03. 2019 – 28.03. 2019
Продолжительность: У каждого своя
Авиабилеты: МАУ
Отели: Booking. com
Экскурсии: Все сами
Сложность поездки: 2/10 (Легко)
Повернення на Кіпр!
У нас із Дашею є правило – не повторювати подорожі до тих самих місць. Виняток становлять лише Єгипет та Туреччина. Але шість років терпіння. . . не втрималися і взяли Грузію, потім знову взяли, але вже з Мишком. У результаті остаточно зірвалися і взяли повторний Кіпр. Миші теж цікаво що там на Кіпрі. Але є одна проблема – жорстка нестача відпусток. Ми вирішили взяти квитки на мінімальну кількість днів та повернутися. Потім я запропонував, що можна взяти Дашину маму, завезти її разом з нами і залишити на Кіпрі з Мишком, через тиждень самі повернуться до аеропорту тим самим автобусом. Тещу довго вмовляти не довелося. Подумавши ще хвилин 20, Даша висунула логічний ланцюжок - раз відпустки не вистачає саме у мене, то вона з мамою та Мишком залишиться на Кіпрі, а я можу повертатися на свою улюблену роботу. На тому й вирішили!
Мишко потихеньку почав розуміти, як формуються тарифи на авіаквитки. Від фрази "Ми взяли квитки", до вильоту в середньому минає 350 днів. Мишко спочатку не розумів чому так довго треба чекати, але я йому пояснив основи маркетингу)
Айя-Напа
Це одне з моїх улюблених міст, це немов Лас Вегас, місто вічного свята. Але ми прилетіли зустрічати навесні, до початку туристичного сезону. Острів нас зустрів зеленими ландшафтами, квітучими деревами, ромашковими гаями, квітами маків. Це було дуже несподівано, у нашій пам'яті Кіпр був випаленим степом. А тут все настільки квітуче. На противагу природній красі, в Айя-Напі панувала небувала тиша. Не було ні гулянь, ні корабликів, ні гучної музики клубів. Було відкрито лише один клуб, з якого долинала дуже спокійна і тиха музика. Людей практично немає, на набережній найкрасивіші заходи сонця, але нікому їх дивитися. З самого ранку ми поїхали автобусом до Протарасу. Звідти розпочали піший маршрут у бік Айя-Напи.
Квіти, зелені дерева, трави. Радості просто не було меж. Цього не може бути, мабуть, наш літак просто сів на інший острів! Хоч море і холодне, зате природа така свіжа! Ми рік тому так і планували, але все одно не вірилося, що буде так зелено! Почали ми свій нелегкий маршрут із невеликих лавових острівців серед крижаної води.
Ми з Мишком поставили мету, дістатися якнайдалі. Гострі каміння тиснули в ноги, але ми терпіли, мета дістатися до далекого острова важливіше. Кілька разів мало не впали у воду. Даша зі своєю мамою сиділи на березі і аплодували щоразу, коли ми перебиралися на новий камінь. Це суто чоловічі розваги. В результаті ми перевершили себе і дісталися острівця, який здавався без плавання недосяжним.
Далі ми пішли береговою лінією вздовж печер. Сонце гріло приємно, було і холодно, і жарко одночасно) Дорога була дальня, ми долали кілометри за кілометрами, проходили гарні печери та водні ландшафти. Мишко вимагав купань. З нас ніхто у воду не ризикнув потикатися, але якщо Мишко хоче, то нехай купається. На черговому красивому пляжі, Мишко купався з такою насолодою, що ми навіть трохи заздрили. Мис Греко ми проходили по ванночках з водою, які сформувалися біля її підніжжя.
І навіть у ванночці Мишко відзначився з головою, правда, незаплановано. Принадність весняного Кіпру в тому, що можна проходити будь-які відстані, не боячись прямого сонця. Таким чином за ці півдня ми пройшли понад десять кілометрів. Ми з Дашею були реально в шоці. Мишко, який у Києві не може пройти і 20 хвилин, мовляв, ноги втомлюються, тут практично весь час біг попереду.
Теща теж героїчно трималася. І навіть надвечір заявила, що треба б сходити в парк статуй, який знаходиться за 2.5 кілометри від готелю. Я запропонував хоча б автобусом під'їхати, але теща сказала, що норм і без автобуса. Я не міг зрозуміти чи мене жорстко тролять, чи справді всі настільки вражені навесні. Ми з Дашею здивовано переглянулись і пішли у бік парку. Правда, походу справи з'ясувалося, що Ніна говорила про завтрашній день і дуже здивувалася, коли дізналася, що ми йдемо не в готель, а в парк. Фух, тепер я спокійний) Завтра парк візьмемо на додачу до нового маршруту. Щоденна нагорода за пройдений маршрут була найсмачнішим морозивом із кондитерської Зорпас.
Проводили черговий захід сонця, відвели Ніну з Мишком у готель, а самі пішли підкорювати гори нічного Кіпру. Правда справжніми горами це не назвеш, їх у місті просто немає, проте ми змогли знайти для себе висоти з панорамами на місто. Одним з мінусів березня, було те, що багато що відкривається у квітні та травні. Навіть на одному з банкоматів висіла табличка, що гроші він видаватиме виключно з квітня до жовтня!
На маршрутах купити морозиво також було проблематично. Навіть у відкритому кіоску нам сказали приходити через тиждень. Загалом, в ідеалі весняний Кіпр ставити на початок квітня.
Новий день – новий маршрут
Почали ми день із парку скульптур, 5 років тому ми про нього ще не знали, хоч його й відкрили за місяць до нашої минулої подорожі. Скульптур там дійсно багато і кожен точно знайде щось цікаве в парку. Мишу справді більше цікавило питання, коли ми до моря дістанемося. Море в місті настільки гарне, що я навіть переодягся, щоб поплавати!
Щоправда, у воду так і не ризикнув залізти. Але переодягнутися це вже половина успіху, я вважаю. У всякому разі, по лавових бортах ми пройшли довгий маршрут до печери. Отже, ранкова розминка закінчена, тепер пообідаємо і можемо розпочинати далекий похід. Обідали ми в Pizza hut, там мене порадувала офіціантка, на питання про розмір піци вона відповіла "Піца складається з 12 шматків!! ! ". Мишко ж під час очікування виявляв гору ерудованості розгадуючи кросворди англійською мовою!
Сьогодні ми доїхали до Протарасу і піднялися на пагорб до церкви пророка Іллі. Церква знаходиться на мальовничому пагорбі з панорамою на місто. Мишко тут же потоваришував із дівчинкою, і вони грали в Майнкрафт. Дівчинка, правда, Мішиних правил не знала, але Мишко швидко пояснив, що до чого. Далі ми вирушили в глиб острова до ще одного печерного храму. Дорога була по заростях, трохи в гору, теща та Мишко активно схвалювали ідеї наших маршрутів.
Ми з Дашею все більше і більше були шоковані тим, як Мишко з Ніною доблесно долають кілометри з перешкодами. Але й маршрут нас намагався радувати лавочками та навіть альтанками серед дикої природи. У результаті ми прийшли до старовинного печерного храму. Я запропонував повернутися пішки прямо в готель в Айя-Напі.
Пропозиція, здавалося, трохи божевільною, але якщо ми повернемося кілька кілометрів до автобуса, дочекаємось його, а потім від зупинки дійдемо до готелю, то буде на 10 хвилин швидше, ніж ми по лісах і стежках пройдемо якихось 5-7 кілометрів. На мій подив, навіть цю ідею практично без вагань підтримали. Ось лише один мінус, дорога лежить через військову базу. Потрібно згорнути на роздоріжжі, прямо біля входу до військових. Побачивши нас, охоронець пожвавішав. Йому явно було цікаво, навіщо ми так упевнено йдемо до входу до бази. Розвилка починалася настільки близько від воріт, що між нами та охоронцем панувала якась незручність. Охоронець бачив у наших з Дашею очах минулу Домінікану, Брест, В'єтнам, я думаю, він чудово розумів, що має справу з професіоналами. Але дійшовши до роздоріжжя ми різко повернули. Збоку могло здатися, що ми помітили охоронця і вирішили різко змінити свій маршрут. До речі, дорога цього маршруту з чудовими краєвидами на острів.
Якщо міцні нервами, то вперед! Єдиний мінус нашого задуму був у тому, що маршрут прогнозувався на 10 хвилин раніше, ніж стане темно після заходу сонця. Доводилося йти майже без перепочинків. Мишко заряджав свою енергію сухофруктами та горішками, які бабуся щодня для нього брала. Дісталися готелю переможцями, сьогоднішній маршрут зайняв 16 км! Всі одностайно зійшлися на тому, що перед вечерею потрібно годинку відлежати в ліжечках.
На вечерю ми пішли в один із ресторанів та замовили м'ясне мезе. Крім того, що ми почувалися переможцями після пройденого маршруту, так ще й ресторан попався особливо вдалим. Офіціанти та менеджер дійсно намагалися зробити нашу вечерю святом. У результаті ми замовили мезе на дві персони, їли його вчотирьох, ще й із собою забрали на сніданок. Як же на Кіпрі добре! Але мені завтра треба відлітати (((
З ранку ми поїхали в Ларнаку, там годинку погуляли, і я посадив тещу з Мишком та Дашею на автобус до Лімасолу. У мене ще було кілька годин погуляти Ларнаком. Цікавий факт, що ми віднесли наші речі на зберігання на ресепшен того самого готелю, що і п'ять років тому. Я п'ять років тому вже писав, що кіпріоти відмінна нація, цього року я багаторазово плюсую той запис. Я вже не пам'ятав, що так писав раніше і хотів ще раз про це написати)))))
Загалом реально народ позитивний та чесний. Щойно я відлетів у Київ, у Даші відразу почалася маса пригод. Від автобусів, що на ходу вирішили міняти свій щоденний маршрут до рогу достатку їжі літаком МАУ. Через чотири дні, коли Даша прилетіла і зателефонувала мені, я запитав, що треба приготувати на вечерю, на що Даша з гордістю сказала: "Не готуй, у нас купа їжі з літака МАУ, у нас була безпрецедентна історія під час обслуговування! "
Мої юні мандрівники активно проводили свою відпустку – вивчили весь Лімасол, Руїни Аматуса, відвідали Пафос, каміння Афродіти, а також античне місто Куріон. Пишаюся ними!
Інформація про подорож
Дата подорожі: 21.03. 2019 – 28.03. 2019
Тривалість: У кожного своя
Авіаквитки: МАУ
Готелі: Booking. com
Екскурсії: Всі самі
Складність подорожі: 2/10 (Легко)