Кіпр – це маленьке життя!
Пафос. Місто з такою назвою за визначенням не може бути простою. І, дійсно, Пафос колись був столицею Кіпру, а нині це музей просто неба. Скальний монастир Святого Неофіта, Археологічний парк з чудовими мозаїками, катакомби, де перші християни ховалися від язичників, стародавня церква, де, за переказами били апостола Павла, гробниці королів, амфітеатр, - практично вся ця спадщина зосереджена в центрі міста. .
На пляж Тимоха починав проситися з самого ранку. І якщо у цей день у нас були інші плани начебто покататися-помандрувати і викупатися надвечір, Тім нагадував про своє бажання із завидною регулярністю, кожні чверть години, мрійливо зітхаючи: «От зараз би поринути у воду, ось би батьки мене відвезли на пляж, ось би я плавати навчився...» А коли ми, вже сколоті почуттям провини, що не веземо дитину до моря, нарешті опинялися на березі, він сідав на піску, колупав його паличкою, рив траншеї, а ми з чоловіком по черзі тупцювали навколо нього й умовляли зайти у воду. Заходив на якісь 10 хвилин, а потім знову сідав на пісок «не любити хвилі».
