Часть 1. Замки южной Моравии
Пролог здесь https://www.turpravda.com/cz/blog-324562.html
Мы предварительно забронировали машину и договорились, что нам подгонят ее под вокзал. Все получилось отлично, нас уже ждали. Ребята, что сдают в аренду машины, разговаривали по-русски, так что по всем вопросам мы легко с ними договорились. (Кому будет интересно по аренде, пишите лично, я дам их координаты). У нас было в запасе пару часиков для прогулки по «средневековому» городу Брно.
Брно – второй по величине город Чехии. Город был основан в одиннадцатом веке первой чешской королевской династией для защиты восточных границ. Название города происходит от чешского "brne" – броня. И действительно, за всю его многолетнюю историю город пытались взять штурмом не единожды. Но ни разу, этот город-крепость не был взят врагами. С конца восемнадцатого века Брно бурно развивается как промышленный центр. Во время второй мировой войны многие здания пострадали от бомбардировок. Исторические здания после войны восстановили и теперь мы имеем возможность посмотреть их. Все основные достопримечательности сосредоточены в центре старого города.
Сердцем Брно считается задание Старой ратуши. В этом здании размещались городской совет и суд, печатали деньги, хранили документы, принимали почетных гостей. Ратуша за время своего существования (а постройка была начата в 1240г) много раз пристраивалась и достраивалась. Поэтому и получилось такое смешение различных стилей от готики до барокко.
Двор Ратуши был выполнен итальянским архитектором в конце 16 века в стиле ренессанс.
Оформление входного портала очень необычно и заслуживает особого внимания.
Над скульптурами оруженосцев и городских советников возвышаются пять башен. В центре мы видим женскую фигуру с мечем и весами в руках. Она олицетворяет справедливость и правосудие. А над ней искривлённая башня. По легенде, автору скульптурной группы не заплатили за работу, и таким образом он выразил свое недовольство.
Внутри портала можно увидеть два неофициальных талисмана Брно – дракона и колесо. По легенде Брненский дракон долгое время наводил ужас на местных жителей, пока не нашелся один смельчак. Он начинил известью шкуру козы и подсунул наживку. Дракон съел подношение и напился води из ручья. Известь разбухла и дракон погиб. А его чучело по сей день украшает здание Ратуши.
Площадь Капустный рынок – одна из старейших площадей города. И сейчас на ней продаются фрукты, овощи. Мы попали на фестиваль Китайской кухни, который проходил здесь. В центре площади находиться чумной столб и фонтан «Парнас». Вокруг площади расположены три театра и Дитрихштейнский дворец – самый крупный в Брно.
Фонтан «Парнас» - выполнен в 1695 г венским архитектором Я. Фишером. Он украшен скульптурами героев античности, которые символизируют древние империи. Интересна форма фонтана – в виде пещеры.
Дитрихштейнский дворец – был построен в 1618 г. Неоднократно реконструировался и менял свой вид. Последняя реконструкция, выполненная в барочном стиле, сохранилась до наших дней. Сейчас здесь проходят выставки и находиться музей Моравского края.
Фонтанчик на площади
Вторая старейшая площадь города – площадь Свободы. Возникла на пересечении торговых путей в тринадцатом веке. На ней проходили ярмарки, концерты, представления. И эта традиция сохранилась до наших дней. Мы попали на очередное действо на площади. Ого… Паровоз – еще и ездит…
Иметь свой дом на площади могли только состоятельные горожане. Практически каждая постройка на площади имеет богатую историю.
Дом «У четырех болванов» - четыре статуи удерживают на своих плечах балюстраду дома. По задумке автора, статуи должны были предстать могучими атлантами. Но, что получилось, то получилось. Малоумные выражения лиц не тянут на могущество : )
Дворец Клейна стал первым зданием в городе, при постройке которого использовались новые (на тот момент) материалы – стекло и железо.
Ещё одной знаковой достопримечательностью является кафедральный собор Св. Петра и Павла.
Он был построен в конце 13 века на месте римской часовни. И на протяжении всей своей истории играл важную роль в жизни чешского народа. Шпили его башен видны из любой части города. На монетах в 10 крон отчеканено изображение собора. По легенде, после долгой и тяжелой осады Брно шведами в 1645 г. Между командующими армиями был заключен договор: если до полудня шведы не возьмут город, то тогда их армия отступит. Когда колокол собора прозвонил полдень, осада была снята. Но служка звонарь ошибся и прозвонил не в полдень, а в 11 часов. С тех пор колокола собора каждый день звонят в 11 в память о победе.
Вокруг замка Шпильберг разрастался и развивался город. За свою многолетнюю историю замок выдержал не одну осаду и по сей день он возвышается над Брно. Мы, к сожалению, уже не успевали посетить его. Наш путь лежал дальше в небольшой уютный городок Trebic.
Городок поразил какой-то, такой домашней, спокойной атмосферой и полным отсутствием туристов.
Очень чистенький и миленький, удобное расположение в нашем маршруте для поездок по замкам южной Моравии.
Всего в 50 км от Trebic находится небольшой, но очень красивый старинный средневековый чешский город Зноймо. Ну и конечно же иметься здесь и свой замок.
Первые упоминания о Зноймо относятся к середине 11 века. Моравские князья построили град для охраны своих южных границ от австрийцев и венгров. В нем любили бывать Чешские короли, для ведения переговоров с австрийцами. Замок много раз менял владельцев и перестраивался. Поэтому до наших дней сохранились Ротонда Девы Марии (11 в) расписанная внутри фресками 12 в.
и сам замок в стиле барокко с прекрасным видом на долину реки Дыйи из его окон. Сейчас в замке музей Южно-моравского Края.
Спустившись к реке мы обнаружили веселых ведьмочек, и отчаянного велосипедиста : )
75- метровая башня городской ратуши, построена в 1445 г.
Готическая церковь Св. Николая – построена в 1338 г.
Со двора замка открываются захватывающие виды на город. И можно послушать аудиогид (есть на русском языке) о замке и городе. Правда надо немного поработать для этого : )). Крутишь ручку, вырабатываешь электричество, а потом слушаешь.
Зноймо - центр южночешского виноделия, каждое лето здесь проводится веселый Праздник винограда. На день праздника мы не попали, поэтому устроили себе праздник-дегустацию в местном баре. Пол-дня вполне достаточно для знакомства с городом.
Далее по плану у нас был замок Вранов-над-Дийи. От Зноймо в 25-ти км.
У самой австрийской границе, на неприступной скале высится замок Вранов. Впервые он упоминается в летописях начала 12в. Тогда он представлял из себя готический град с двумя мощными башнями и входил в линию защиты пограничных территорий. В 14 веке замок из владений чешских королей переходит в частные руки. Далее владельцы замка непрерывно менялись, пока в 1614 г. его не купил представитель богатого семейства Алтанов. Долго он им не владел, был конфискован властями (хозяин замка примкнул к очередному восстанию). Потом война со шведами и пожар окончательно разрушили замок. В 1680 замок покупает другой представитель этого рода Михал Ян II Алтан. Он поставил себе целью превратить полуразрушенный полуготичсекий - полуренессансный замок в современную элегантную резиденцию. Для этого он пригласил тогда еще молодого и подающего надежды венского архитектора Ян Бернард фон Эрлах, который в последствии прославивился постройкой Галласова дворца в Праге, костела Карла Борромейского в Вене, дворцов в Зальцбурге, а также созданием первого проекта императорской резиденции в Шенбрунне.
Вид на город из замка
Реконструкция длилась сто лет (после смерти Яна Михала ее продолжали его сын Михал Герман, невестка Мария Анна Пиньятелли, красивая и умная фаворитка императора Карла, а затем и внук генерал Михал Антонин). С 1945 года замок Чехии Вранов-над-Дыйи национализирован и является собственностью Чешского государства.
Внутренний двор
Жемчужиной замка стал овальный Зал Предков с установленными по периметру статуями, расписной штукатуркой и потолочными фресками работы ведущих мастеров того времени.
Зал Предков
Мы взяли экскурсию по основному маршруту. Система экскурсий (как мы потом смогли убедиться) во всех чешских замках следующая. На билете указывается время начала. Нас запустили в замок и выдали распечатки на русском по содержанию экскурсии. Гид рассказывала по-чешски, а мы просто читали. Гид открывала очередную комнату, нас запускала и закрывала за нами двери. Фотографировать здесь можно, естественно без вспышки. В общем и целом, мне понравилось. Комнат не очень много, и людей было с нами человек 12. Экскурсия длилась примерно сорок пять минут. Два-три часа на осмотр замка достаточно.
Китайская ширма.
Ванная. Вода поступала из двух резервуаров с холодной и горячей водой по кирпичным каналам.
Парк при замке выполнен в виде террас
Далее наш путь проходил мимо замка Цорнштейн (Cornstejn) в замок Битов. Мимо, потому что замок разрушен. Остановились только сделать пару фото, и почитать историю замка, и полюбоваться красивыми видами.
Замок Битов встретил нас закрытыми воротами.
Мы не учли что время работы до 17. Очень обидно, лето, еще светло, а все закрыто. Надеялись, что можно будет просто погулять во внутреннем дворе замка, но увы «штурм» замка не удался и кстати не только нам : ) Битов не смогли взять шведы в тридцатилетнюю войну.
А еще кроме режима работы с 9 до 17. Все замки по понедельникам выходные. А на завтра у нас как раз и наступал понедельник. И в планах у нас был красивейший замок Яромежице-над-Рокитноу. План пришлось менять.
На обратной дороге в Требич мы заехали в Яромежице-над-Рокитноу (все равно по дороге), так наобум, а вдруг. И успели еще до закрытия замкового парка. И парк нас не разочаровал. С большим удовольствием полюбовались и замком и парком в закатных лучах солнца. Посидели на замковой скамеечке, почитали историю замка.
Сегодняшний облик замка появился благодаря его владельцу Яну Адаму Квестенбергу (1678-1752), большому любителю музыки, живописи, скульптуры и прочих изящных искусств. Он много путешествовал по Европе, долгое время жил в Париже, Лондоне, Гааге. Великолепие и роскошь французского двора Людовика XIV оказали настолько сильное впечатление на молодого человека, что он захотел сделать что-либо подобное в своем родовом поместье. Для этого был приглашен известный венский архитектор Якуб Прандтауэр. Грандиозная стройка длилась 37 лет. Интересный факт: Ян Адам часто общался с И. С. Бахом и даже помогал ему в адаптации оратории для капеллы своего замка. В замковом музыкальном театре, это произведение с успехом исполнялось в течение года.
И опять в Требич. Мы жили на этой улочке.
Продолжение: Часть 2 https://www.turpravda.com/cz/blog-327067.html
Частина 1. Замки південної Моравії
Пролог тут https://www.turpravda.com/cz/blog-324562.html
Ми заздалегідь забронювали машину і домовилися, що нам підженуть її під вокзал. Все вийшло чудово, нас уже чекали. Хлопці, що здають в оренду машини, розмовляли російською мовою, так що з усіх питань ми легко з ними домовилися. (Кому буде цікаво з оренди, пишіть особисто, я дам їхні координати). У нас було в запасі пару годинок для прогулянки «середньовічний» містом Брно.
Брно – друге за величиною місто Чехії. Місто було засноване в одинадцятому столітті першою чеською королівською династією для захисту східних кордонів. Назва міста походить від чеського "brne" - броня. І справді, за всю його багаторічну історію місто намагалися взяти штурмом не один раз. Але жодного разу це місто-фортеця не було взято ворогами.
З кінця вісімнадцятого століття Брно бурхливо розвивається як промисловий центр. Під час Другої світової війни багато будинків постраждали від бомбардувань. Історичні будівлі після війни відновили і тепер ми маємо нагоду подивитися їх. Усі основні визначні пам'ятки зосереджені у центрі старого міста.
Серцем Брно вважається завдання Старої ратуші. У цьому будинку розміщувалися міська рада та суд, друкували гроші, зберігали документи, приймали почесних гостей. Ратуша за час свого існування (а будівництво було розпочато в 1240г) багато разів прибудовувалося і добудовувалося. Тому й вийшло таке змішання різних стилів від готики до бароко.
Двір Ратуші був виконаний італійським архітектором наприкінці 16 століття у стилі ренесансу.
Оформлення вхідного порталу дуже незвично і заслуговує на особливу увагу.
Над скульптурами зброєносців та міських радників височіють п'ять веж. У центрі ми бачимо жіночу фігуру з мечем та вагами в руках. Вона уособлює справедливість та правосуддя. А над нею викривлена вежа. За легендою, автору скульптурної групи не заплатили за роботу, і в такий спосіб він висловив своє невдоволення.
Усередині порталу можна побачити два неофіційні талісмани Брно – дракона та колесо. За легендою Брненський дракон довгий час наводив жах на місцевих жителів, доки не знайшовся один сміливець. Він начинив вапном шкуру кози і підсунув наживку. Дракон з'їв піднос і напився води з струмка. Вапно розбухло і дракон загинув. А його опудало досі прикрашає будівлю Ратуші.
Площа Капустяний ринок – одна із найстаріших площ міста. І зараз на ній продаються фрукти, овочі. Ми потрапили на фестиваль китайської кухні, який проходив тут. У центрі площі знаходиться чумний стовп і фонтан «Парнас». Навколо площі розташовані три театри та Дітріхштейнський палац – найбільший у Брно.
Фонтан «Парнас» - виконаний у 1695 р. віденським архітектором Я. Фішером. Він прикрашений скульптурами героїв античності, що символізують стародавні імперії. Цікавою є форма фонтану – у вигляді печери.
Дитрихштейнський палац – був збудований у 1618 р. Неодноразово реконструювався та змінював свій вигляд. Остання реконструкція, виконана у бароковому стилі, збереглася до наших днів. Зараз тут проходять виставки та знаходиться музей Моравського краю.
Фонтанчик на площі
Друга найстаріша площа міста – площа Свободи. Виникла на перетині торгових шляхів у тринадцятому столітті. На ній проходили ярмарки, концерти, вистави. І ця традиція збереглася донині. Ми потрапили на чергове дійство на майдані. Ого… Паровоз – ще й їздить…
Мати свій будинок на площі могли лише заможні городяни. Майже кожна споруда на площі має багату історію.
Будинок «У чотирьох бовдурів» - чотири статуї утримують на своїх плечах балюстраду вдома. За задумом автора, статуї мали стати могутніми атлантами. Але що вийшло, то вийшло. Нерозумні вирази осіб не тягнуть на могутність : )
Палац Клейна став першим будинком у місті, під час будівництва якого використовувалися нові (на той момент) матеріали – скло та залізо.
Ще однією знаковою пам'яткою є кафедральний собор Св. Петра та Павла.
Він був побудований наприкінці 13 століття на місці римської каплиці. І протягом усієї своєї історії грав важливу роль у житті чеського народу. Шпилі його веж видно з будь-якої частини міста. На монетах у 10 крон викарбувано зображення собору. За легендою, після довгої та важкої облоги Брно шведами в 1645 р. Між командувачами армії було укладено договір: якщо до полудня шведи не візьмуть місто, тоді їх армія відступить. Коли дзвон собору продзвонив опівдні, облогу було знято. Але служка дзвонар помилився і продзвонив не опівдні, а об 11 годині.
З того часу дзвони собору щодня дзвонять об 11 на згадку про перемогу.
Навколо замку Шпільберг розросталося і розвивалося місто. За свою багаторічну історію замок витримав не одну облогу і досі він підноситься над Брно. Ми, на жаль, уже не встигали відвідати його. Наш шлях лежав далі у невеликому затишному містечку Trebic.
Містечко вразило якоюсь, такою домашньою, спокійною атмосферою та повною відсутністю туристів.
Дуже чистенький і миленький, зручне розташування в нашому маршруті для поїздок замками південної Моравії.
Всього за 50 км від Trebic знаходиться невелике, але дуже красиве старовинне середньовічне чеське місто Зноймо. Ну і звичайно ж є тут і свій замок.
Перші згадки про Зноймо відносяться до середини 11 століття. Моравські князі збудували град для охорони своїх південних кордонів від австрійців та угорців. У ньому любили бувати Чеські королі для ведення переговорів з австрійцями. Замок багато разів змінював власників та перебудовувався. Тому донині збереглися Ротонда Діви Марії (11 в) розписана всередині фресками 12 в.
і сам замок у стилі бароко з чудовим видом на долину річки Дийї з його вікон. Нині у замку музей Південно-Моравського Краю.
Спустившись до річки ми виявили веселих відьмочок і відчайдушного велосипедиста : )
75-метрова вежа міської ратуші, побудована 1445 р.
Готична церква Св. Миколи – побудована у 1338 р.
З двору замку відкриваються захоплюючі краєвиди на місто. І можна послухати аудіогід (є російською мовою) про замок та місто. Щоправда, треба трохи попрацювати для цього : )). Крутиш ручку, виробляєш електрику, а потім слухаєш.
Знаймо - центр південночеського виноробства, щоліта тут проводиться веселе Свято винограду. На день свята ми не потрапили, тож влаштували собі свято-дегустацію у місцевому барі. Півдня цілком достатньо для знайомства з містом.
Далі за планом ми мали замок Вранов-над-Дийи. Від Зноймо за 25-ти км.
На самому австрійському кордоні, на неприступній скелі височіє замок Вранов. Вперше він згадується у літописах початку 12в. Тоді він представляв із себе готичний град із двома потужними вежами та входив у лінію захисту прикордонних територій. У 14 столітті замок із володінь чеських королів переходить у приватні руки. Далі власники замку безперервно змінювалися, доки 1614 р. його купив представник багатого сімейства Алтанів. Довго він не володів, був конфіскований владою (господар замку приєднався до чергового повстання). Потім війна зі шведами та пожежа остаточно зруйнували замок. У 1680 році замок купує інший представник цього роду Міхал Ян II Алтан. Він поставив собі за мету перетворити напівзруйнований напівготичсекій - напівренесансний замок на сучасну елегантну резиденцію.
Для цього він запросив ще молодого і подає надії віденського архітектора Ян Бернард фон Ерлах, який згодом прославився будівництвом Галласового палацу в Празі, костелу Карла Борромейського у Відні, палаців у Зальцбурзі, а також створенням першого проекту імператорської.
Вигляд на місто із замку
Реконструкція тривала сто років (після смерті Яна Міхала її продовжували його син Міхал Герман, невістка Марія Ганна Піньятеллі, гарна та розумна фаворитка імператора Карла, а потім і онук генерал Міхал Антонін). З 1945 року замок Чехії Вранов-над-Дийі націоналізований і є власністю Чеської держави.
Внутрішній двір
Перлиною замку стала овальна Зала Предків із встановленими по периметру статуями, розписною штукатуркою та стельовими фресками роботи провідних майстрів того часу.
Зала Предків
Ми взяли екскурсію основним маршрутом. Система екскурсій (як ми потім змогли переконатися) у всіх чеських замках є наступною. На квитку вказується час початку. Нас запустили в замок і видали роздруківки російською за змістом екскурсії. Гід розповідала по-чеськи, а ми просто читали. Гід відчиняла чергову кімнату, нас запускала і зачиняла за нами двері. Фотографувати тут можна, звичайно, без спалаху. Загалом, мені сподобалося. Кімнат не дуже багато, і людей було з нами чоловік 12. Екскурсія тривала приблизно 45 хвилин. Дві-три години на огляд замку достатньо.
Китайська ширма.
Ванна. Вода надходила з двох резервуарів з холодною та гарячою водою по цегляних каналах.
Парк при замку виконаний у вигляді терас
Далі наш шлях проходив повз замку Цорнштейн (Cornstejn) у замок Бітов. Повз, бо замок зруйнований. Зупинилися тільки зробити пару фото, та почитати історію замку, та помилуватися гарними краєвидами.
Замок Бітов зустрів нас зачиненими воротами.
Ми не врахували, що час роботи до 17. Дуже прикро, літо, ще світло, а все закрито.
Сподівалися, що можна буде просто погуляти у внутрішньому дворі замку, але, на жаль, «штурм» замку не вдався і до речі не лише нам : ) Бітов не змогли взяти шведи у тридцятирічну війну.
А ще крім режиму роботи з 9 до 17. Усі замки щопонеділка вихідні. А на завтра у нас якраз і наставав понеділок. І в планах у нас був найкрасивіший замок Яромежіце над Рокітноу. План довелося міняти.
На зворотній дорозі в Требич ми заїхали в Яромежіце-над-Рокітноу (все одно дорогою), так навмання, а раптом. І встигли ще до закриття замкового парку. І парк нас не розчарував. З великим задоволенням помилувалися і замком і парком у заході сонця. Посиділи на замковому лаві, почитали історію замку.
Сьогоднішній вигляд замку з'явився завдяки його власнику Яну Адаму Квестенбергу (1678-1752), великому любителю музики, живопису, скульптури та інших витончених мистецтв. Він багато подорожував Європою, тривалий час жив у Парижі, Лондоні, Гаазі. Пишність і розкіш французького двору Людовіка XIV справили настільки сильне враження на молоду людину, що він захотів зробити щось подібне у своєму родовому маєтку. Для цього був запрошений відомий віденський архітектор Якуб Прандтауер. Грандіозна будова тривала 37 років. Цікавий факт: Ян Адам часто спілкувався з І. С. Бахом і навіть допомагав йому в адаптації ораторії для капели свого замку. У замковому музичному театрі цей твір з успіхом виконувався протягом року.
І знову до Требича. Ми жили на цій вуличці.
Продовження: Частина 2 https://www.turpravda.com/cz/blog-327067.html