Замки Чехії. Роман у п'яти частинах з прологом та епілогом.
Частина 1. Замки південної Моравії
Пролог тут https://www.turpravda.com/cz/blog-324562.html
Ми заздалегідь забронювали машину і домовилися, що нам підженуть її під вокзал. Все вийшло чудово, нас уже чекали. Хлопці, що здають в оренду машини, розмовляли російською мовою, так що з усіх питань ми легко з ними домовилися. (Кому буде цікаво з оренди, пишіть особисто, я дам їхні координати). У нас було в запасі пару годинок для прогулянки «середньовічний» містом Брно.
Брно – друге за величиною місто Чехії. Місто було засноване в одинадцятому столітті першою чеською королівською династією для захисту східних кордонів. Назва міста походить від чеського "brne" - броня. І справді, за всю його багаторічну історію місто намагалися взяти штурмом не один раз. Але жодного разу це місто-фортеця не було взято ворогами.
З кінця вісімнадцятого століття Брно бурхливо розвивається як промисловий центр. Під час Другої світової війни багато будинків постраждали від бомбардувань. Історичні будівлі після війни відновили і тепер ми маємо нагоду подивитися їх. Усі основні визначні пам'ятки зосереджені у центрі старого міста.
Серцем Брно вважається завдання Старої ратуші. У цьому будинку розміщувалися міська рада та суд, друкували гроші, зберігали документи, приймали почесних гостей. Ратуша за час свого існування (а будівництво було розпочато в 1240г) багато разів прибудовувалося і добудовувалося. Тому й вийшло таке змішання різних стилів від готики до бароко.
Двір Ратуші був виконаний італійським архітектором наприкінці 16 століття у стилі ренесансу.
Оформлення вхідного порталу дуже незвично і заслуговує на особливу увагу.
Над скульптурами зброєносців та міських радників височіють п'ять веж. У центрі ми бачимо жіночу фігуру з мечем та вагами в руках. Вона уособлює справедливість та правосуддя. А над нею викривлена вежа. За легендою, автору скульптурної групи не заплатили за роботу, і в такий спосіб він висловив своє невдоволення.
Усередині порталу можна побачити два неофіційні талісмани Брно – дракона та колесо. За легендою Брненський дракон довгий час наводив жах на місцевих жителів, доки не знайшовся один сміливець. Він начинив вапном шкуру кози і підсунув наживку. Дракон з'їв піднос і напився води з струмка. Вапно розбухло і дракон загинув. А його опудало досі прикрашає будівлю Ратуші.
Площа Капустяний ринок – одна із найстаріших площ міста. І зараз на ній продаються фрукти, овочі. Ми потрапили на фестиваль китайської кухні, який проходив тут. У центрі площі знаходиться чумний стовп і фонтан «Парнас». Навколо площі розташовані три театри та Дітріхштейнський палац – найбільший у Брно.
Фонтан «Парнас» - виконаний у 1695 р. віденським архітектором Я. Фішером. Він прикрашений скульптурами героїв античності, що символізують стародавні імперії. Цікавою є форма фонтану – у вигляді печери.
Дитрихштейнський палац – був збудований у 1618 р. Неодноразово реконструювався та змінював свій вигляд. Остання реконструкція, виконана у бароковому стилі, збереглася до наших днів. Зараз тут проходять виставки та знаходиться музей Моравського краю.
Друга найстаріша площа міста – площа Свободи. Виникла на перетині торгових шляхів у тринадцятому столітті. На ній проходили ярмарки, концерти, вистави. І ця традиція збереглася донині. Ми потрапили на чергове дійство на майдані. Ого… Паровоз – ще й їздить…
Мати свій будинок на площі могли лише заможні городяни. Майже кожна споруда на площі має багату історію.
Будинок «У чотирьох бовдурів» - чотири статуї утримують на своїх плечах балюстраду вдома. За задумом автора, статуї мали стати могутніми атлантами. Але що вийшло, то вийшло. Нерозумні вирази осіб не тягнуть на могутність : )
Палац Клейна став першим будинком у місті, під час будівництва якого використовувалися нові (на той момент) матеріали – скло та залізо.
Ще однією знаковою пам'яткою є кафедральний собор Св. Петра та Павла.
Він був побудований наприкінці 13 століття на місці римської каплиці. І протягом усієї своєї історії грав важливу роль у житті чеського народу. Шпилі його веж видно з будь-якої частини міста. На монетах у 10 крон викарбувано зображення собору. За легендою, після довгої та важкої облоги Брно шведами в 1645 р. Між командувачами армії було укладено договір: якщо до полудня шведи не візьмуть місто, тоді їх армія відступить. Коли дзвон собору продзвонив опівдні, облогу було знято. Але служка дзвонар помилився і продзвонив не опівдні, а об 11 годині.
З того часу дзвони собору щодня дзвонять об 11 на згадку про перемогу.
Навколо замку Шпільберг розросталося і розвивалося місто. За свою багаторічну історію замок витримав не одну облогу і досі він підноситься над Брно. Ми, на жаль, уже не встигали відвідати його. Наш шлях лежав далі у невеликому затишному містечку Trebic.
Містечко вразило якоюсь, такою домашньою, спокійною атмосферою та повною відсутністю туристів.
Дуже чистенький і миленький, зручне розташування в нашому маршруті для поїздок замками південної Моравії.
Всього за 50 км від Trebic знаходиться невелике, але дуже красиве старовинне середньовічне чеське місто Зноймо. Ну і звичайно ж є тут і свій замок.
Перші згадки про Зноймо відносяться до середини 11 століття. Моравські князі збудували град для охорони своїх південних кордонів від австрійців та угорців. У ньому любили бувати Чеські королі для ведення переговорів з австрійцями. Замок багато разів змінював власників та перебудовувався. Тому донині збереглися Ротонда Діви Марії (11 в) розписана всередині фресками 12 в.
і сам замок у стилі бароко з чудовим видом на долину річки Дийї з його вікон. Нині у замку музей Південно-Моравського Краю.
Спустившись до річки ми виявили веселих відьмочок і відчайдушного велосипедиста : )
75-метрова вежа міської ратуші, побудована 1445 р.
Готична церква Св. Миколи – побудована у 1338 р.
З двору замку відкриваються захоплюючі краєвиди на місто. І можна послухати аудіогід (є російською мовою) про замок та місто. Щоправда, треба трохи попрацювати для цього : )). Крутиш ручку, виробляєш електрику, а потім слухаєш.
Знаймо - центр південночеського виноробства, щоліта тут проводиться веселе Свято винограду. На день свята ми не потрапили, тож влаштували собі свято-дегустацію у місцевому барі. Півдня цілком достатньо для знайомства з містом.
Далі за планом ми мали замок Вранов-над-Дийи. Від Зноймо за 25-ти км.
На самому австрійському кордоні, на неприступній скелі височіє замок Вранов. Вперше він згадується у літописах початку 12в. Тоді він представляв із себе готичний град із двома потужними вежами та входив у лінію захисту прикордонних територій. У 14 столітті замок із володінь чеських королів переходить у приватні руки. Далі власники замку безперервно змінювалися, доки 1614 р. його купив представник багатого сімейства Алтанів. Довго він не володів, був конфіскований владою (господар замку приєднався до чергового повстання). Потім війна зі шведами та пожежа остаточно зруйнували замок. У 1680 році замок купує інший представник цього роду Міхал Ян II Алтан. Він поставив собі за мету перетворити напівзруйнований напівготичсекій - напівренесансний замок на сучасну елегантну резиденцію.
Для цього він запросив ще молодого і подає надії віденського архітектора Ян Бернард фон Ерлах, який згодом прославився будівництвом Галласового палацу в Празі, костелу Карла Борромейського у Відні, палаців у Зальцбурзі, а також створенням першого проекту імператорської.
Вигляд на місто із замку
Реконструкція тривала сто років (після смерті Яна Міхала її продовжували його син Міхал Герман, невістка Марія Ганна Піньятеллі, гарна та розумна фаворитка імператора Карла, а потім і онук генерал Міхал Антонін). З 1945 року замок Чехії Вранов-над-Дийі націоналізований і є власністю Чеської держави.
Внутрішній двір
Перлиною замку стала овальна Зала Предків із встановленими по периметру статуями, розписною штукатуркою та стельовими фресками роботи провідних майстрів того часу.
Зала Предків
Ми взяли екскурсію основним маршрутом. Система екскурсій (як ми потім змогли переконатися) у всіх чеських замках є наступною. На квитку вказується час початку. Нас запустили в замок і видали роздруківки російською за змістом екскурсії. Гід розповідала по-чеськи, а ми просто читали. Гід відчиняла чергову кімнату, нас запускала і зачиняла за нами двері. Фотографувати тут можна, звичайно, без спалаху. Загалом, мені сподобалося. Кімнат не дуже багато, і людей було з нами чоловік 12. Екскурсія тривала приблизно 45 хвилин. Дві-три години на огляд замку достатньо.
Китайська ширма.
Ванна. Вода надходила з двох резервуарів з холодною та гарячою водою по цегляних каналах.
Парк при замку виконаний у вигляді терас
Далі наш шлях проходив повз замку Цорнштейн (Cornstejn) у замок Бітов. Повз, бо замок зруйнований. Зупинилися тільки зробити пару фото, та почитати історію замку, та помилуватися гарними краєвидами.
Замок Бітов зустрів нас зачиненими воротами.
Ми не врахували, що час роботи до 17. Дуже прикро, літо, ще світло, а все закрито.
Сподівалися, що можна буде просто погуляти у внутрішньому дворі замку, але, на жаль, «штурм» замку не вдався і до речі не лише нам : ) Бітов не змогли взяти шведи у тридцятирічну війну.
А ще крім режиму роботи з 9 до 17. Усі замки щопонеділка вихідні. А на завтра у нас якраз і наставав понеділок. І в планах у нас був найкрасивіший замок Яромежіце над Рокітноу. План довелося міняти.
На зворотній дорозі в Требич ми заїхали в Яромежіце-над-Рокітноу (все одно дорогою), так навмання, а раптом. І встигли ще до закриття замкового парку. І парк нас не розчарував. З великим задоволенням помилувалися і замком і парком у заході сонця. Посиділи на замковому лаві, почитали історію замку.
Сьогоднішній вигляд замку з'явився завдяки його власнику Яну Адаму Квестенбергу (1678-1752), великому любителю музики, живопису, скульптури та інших витончених мистецтв. Він багато подорожував Європою, тривалий час жив у Парижі, Лондоні, Гаазі. Пишність і розкіш французького двору Людовіка XIV справили настільки сильне враження на молоду людину, що він захотів зробити щось подібне у своєму родовому маєтку. Для цього був запрошений відомий віденський архітектор Якуб Прандтауер. Грандіозна будова тривала 37 років. Цікавий факт: Ян Адам часто спілкувався з І. С. Бахом і навіть допомагав йому в адаптації ораторії для капели свого замку. У замковому музичному театрі цей твір з успіхом виконувався протягом року.
І знову до Требича. Ми жили на цій вуличці.
Продовження: Частина 2 https://www.turpravda.com/cz/blog-327067.html
