Часть 5. И снова здравствуйте, Моравские замки.
Пролог здесь https://www.turpravda.com/cz/blog-324562.html
Часть 1 здесь http://https://www.turpravda.com/cz/blog-325037.html
Часть 2 здесь https://www.turpravda.com/cz/blog-327067.html
Часть 3 здесь https://www.turpravda.com/cz/blog-328102.html
Часть 4 здесь https://www.turpravda.com/cz/blog-331417.html
В этот день у нас был длинный переезд из Будеевиц в город Бржецлав (Breclav) примерно 200 км. И в связи с этим запланирован только один замок, находящийся практически на границе с Австрией – Валтице.
Один из немногих замков Чехии построенных в стиле барокко. Первое упоминание о Валтице в Моравии датируется 1193 г. , град тогда назывался Вельдсперх и принадлежал епископам из г. Пассау. В исторических хрониках отмечают, что в 1200 г. в этом замке проводился большой рыцарский турнир.
Замок неоднократно менял хозяев, пока в 1395-м году не перешёл в руки семьи Лихтенштейнов (да да тех самых), которые жили в нём до 1945 года. Во второй половине 16 века после продажи Микуловского замка, расположенного неподалёку, Валтице стал главным родовым имением Лихтенштейнов. Каждый князь перестраивал замок в соответствии со своими представлениями и модой, которую диктовал Венский двор. Первоначально замок был выстроен при регенте чешского короля и основателе рода Карле I из Лихтенштейна в стиле раннего барокко, но вскоре уже при его сыне последовали многочисленные перестройки замка, которые продолжались в течение всего 17 столетия. Однако главные изменения в Валтице произошли при правлении князя Антонина Флориана в начале 18 столетия, когда замок приобрел сегодняшний вид благодаря известному архитектору Антону Оспелу. При правлении следующего князя Йозефа Яна Адама императорским театральным архитектором и декоратором Антонио Бедуззи были оформлены фасады, наличники, порталы и арки со скульптурами. Интерьеры замка создавались в 40-х г. 19 века в стиле позднего рококо.
В конце Второй мировой войны замок был разграблен, часть мебели уничтожена. В главном здании замка находились склады хмеля. В восточном крыле женский трудовой принудительный лагерь. В зале для верховой езды была создана сушильня для табака. В 1964 был разрушен театр и на его месте построена стоянка для тракторов. Вам это ничего не напоминает? Все интерьеры были восстановлены и открыты для туристов в 60-х годах XX столетия.
Травяной сад.
Как то не «пошел» нам этот замок. То ли энергетика в замке плохая, то ли погодные условия (а в этот день было + 32 и мы, к тому же, попали на автобане в пробку и приехали в самый солнцепек). Даже в парке было очень жарко – никакого удовольствия. Замок выгладит каким-то обшарпанным. На фотках лучше, чем в жизни. Интерьеры никто, не то, что не захотел, смотреть, как то абсолютно были без сил. Хватило их только на осмотр маленькой экспозиции под названием: «Сокровища древних цивилизаций».
Лампа в виде мифологического китайского феникса – Фенхуан – династия Тан(618-907), бронза, позолота. В китайской мифологии эта чудо-птица воплощает женское начало. Ее появление предвещало занчительное событие в жизни.
Небольшой по размеру (см 10 высотой) чайник. На крышке сидит искусно сделанная обезьянка.
Ритуальный чайник, очевидно использовался для гадания, (период Воюющих царств или начало династии Западного Чжоу, Китай) 3-й век до нашей эры, золото, бронза, бирюза, красный корал, драг. камни, из частной коллекции.
И мы поехали быстренько отдыхать и копить силы на следующий замок Леднице.
Этот день был полностью посвящен великолепному неоготическому замку Леднице. С замком Валтице его связывает 7 километровая липовая алея, включенная в список всемирного наследия.
Впервые замок упоминается в исторических хрониках в 1222 г. Тогда здесь была готическая крепость. В конце 13-ого века владельцем замка Леднице, а также расположенного неподалёку Микулова стала династия Лихтенштейн, которая постепенно приобрела земельные владения по обеим сторонам моравско-австрийской границы. Династия Лихтенштейнов в Моравии имела меньшее влияние, чем в то время в Австрии. Уже в 16-ом веке средневековая родная крепость была снесена, и её заменил замок в стиле ренессанс. В конце 17-ого века и это сооружение так же было снесено. На его месте была возведена резиденция в стиле барокко с монументальным манежем. Всё это было сделано по проекту Иоганна фон Эрлаха. Вблизи дворца разбит английский сад, в котором расположены искусственные руины средневекового замка (1801) на берегу реки Дийи и 60-метровый минарет (1797—1804). Во второй половине 18-ого века была проведена новая реконструкция замка и в 1815 г. были устранены его боковые крылья, построенные в стиле барокко. Сегодняшний облик замок приобрёл в 1846-1858 гг. , когда вместе с перестройкой здания в стиле неоготики (архитектор Иржи Вингельмюллер) парадные комнаты были оснащены потолками, украшенными резьбой, деревянной облицовкой стен и мягкой мебелью.
Поскольку жили мы недалеко от замка, то приехали на первую экскурсию по основным покоям, в тайной надежде, что людей в такую «рань» не наберется много. Увы, тех же 50 человек. Порадовало, что фоткать можно сколько душе угодно(без вспышки), и не так нас гнали в шею, как в Глубоке. Так что рекомендую. Выдали, как обычно, бумажки на русском, и вперед.
Лестница, прикреплённая к стене, держится собственным весом. На деревянной облицовке над лестницей первоначально находилась фамильная галерея, из 11 портретов сохранилось всего три.
Трёхэтажная люстра, самая большая в замке, имеет 116 рожков, весит 690 кг и висит на высоте 15 м.
Голова единорога. Голова изготовлена из гипса, рог сделан из бивня рыбы нарвал.
Ванна из цельного куска мрамора и унитаз, заметьте, не золотой : )
Письменный стол является копией известного стола архитектора Джона Дангауэра, сделанного для императрицы Сисси.
В китайском кабинете сохранились подлинные обои (150 лет)
Рыцарский зал. Фламандские люстры в зале латунные, единственные в замке со свечами. В центральной люстре фигурка святого Губерта, покровителя охотников.
Летняя столовая
Скульптура Венеры
Винтовая резная лестница, самая знаменитая в замке. Она изготовлена из одного дуба. А делали ее 5 лет.
Бирюзовый зал.
Потолок танцевального зала. Ни один рисунок на ромбах не повторяется.
Красный курительный салон
Пальмовая оранжерея. Построенна в 1843-45 гг. на месте барочной оранжереи по проекту Иржи Вингельмюлера. Этот оазис тропических и субтропических растений в своё время считался чудом техники. Чугунную конструкцию оранжереи изготовила фирма братьев Клаиновых из города Соботин. В оранжерее выращивают около 250 видов тропических и субтропических растений.
Мы сходили в оранжерею – но это для любителей-садоводов : )). Выскажу свое субъективное мнение, как человека очень далекого от ботаники, оранжерея понравилась даже больше, чем в Вене во дворце Шёнбрунн. Более ухожено что ли.
Парк
Минарет - называемый «Турецкой башней», построенный по плану архитектора Иосифа Хардмута в 1797-1802 гг. Высота смотровой башни 59 м 39 см и стоила она 1 млн. золотых. Минарет всегда служил как смотровая башня. Был построен назло местному населению, которое не дало участок земли для строительства католического костёла.
Искусственные руины средневекового замка (1801)
Хорошо, что на этот замок запланировали целый день. С прогулкой по парку, а он реально огромный, бродили до вечера.
Эпилог
Обратно домой добирались без приключений. Вернули машину и на поезд до Будапешта. Сильно напрягаться не хотелось, поэтому делали промежуточную ночевку в Будапеште. Обратный поезд Будапешт – Захонь был прямой, без пересадок. Граница, таможня, и уже практически дома. Немного взгрустнулось – отпуск закончился. Остались фотографии, воспоминания, и надежда на новые, интересные путешествия.
Напробовались чешского сыра «Hermelin», во всех вариантах закусок под пиво.
Сырой – то же что « бри»Маринованный - необычно, но съели так быстро, что и фотку не сделала. Жаренный – мне понравился больше всегоЖареный на гриле – вкусно : ))
Жареный вариант
На гриле с брусничным вареньем
Посетили вагон-ресторан в чешском поезде интерсити.
На дегустировались пива и моравского вина.
Попробывали мексиканскую кухню с чешским оттенком : )
Жареных бананов
Увидели целое поле конопли : )))) и поле белого мака : ))) Не попробывали : ))) Может в следующий раз : ))
Такая многогранная Чехия.....
Частина 5. І знову привітайте, Моравські замки.
Пролог тут https://www.turpravda.com/cz/blog-324562.html
Частина 1 тут http://https://www.turpravda.com/cz/blog-325037.html
Частина 2 тут https://www.turpravda.com/cz/blog-327067.html
Частина 3 тут https://www.turpravda.com/cz/blog-328102.html
Частина 4 тут https://www.turpravda.com/cz/blog-331417.html
Цього дня у нас був довгий переїзд із Будеєвиць до міста Бржецлав (Breclav) приблизно 200 км. І у зв'язку з цим заплановано лише один замок, який перебуває практично на кордоні з Австрією – Валтіце.
Один із небагатьох замків Чехії збудованих у стилі бароко. Перша згадка про Валтіце в Моравії датується 1193 р. , град тоді називався Вельдсперх і належав єпископам з Пассау. В історичних хроніках зазначають, що у 1200 р. у цьому замку проводився великий рицарський турнір.
Замок неодноразово змінював господарів, поки 1395-го року не перейшов до рук сім'ї Ліхтенштейнів (так і тих самих), які жили в ньому до 1945 року. У другій половині 16 століття після продажу Микулівського замку, розташованого неподалік, Валтіце став головним родовим маєтком Ліхтенштейнів. Кожен князь перебудовував замок відповідно до своїх уявлень і моди, яку диктував Віденський двір. Спочатку замок був збудований при регенті чеського короля і засновнику роду Карлі I з Ліхтенштейна в стилі раннього бароко, але незабаром вже за його сина були численні перебудови замку, які тривали протягом всього 17 століття. Проте головні зміни у Валтиці відбулися за правління князя Антоніна Флоріана на початку 18 століття, коли замок набув сьогоднішнього вигляду завдяки відомому архітектору Антону Оспелу.
За правління наступного князя Йозефа Яна Адама імператорським театральним архітектором та декоратором Антоніо Бедуззі було оформлено фасади, лиштви, портали та арки зі скульптурами. Інтер'єри замку створювалися у 40-х р. 19 століття у стилі пізнього рококо.
Наприкінці Другої світової війни замок було розграбовано, частину меблів знищено. У головному будинку замку знаходилися склади хмелю. У східному крилі жіночий трудовий примусовий табір. У залі для верхової їзди було створено сушильню для тютюну. У 1964 році було зруйновано театр і на його місці збудовано стоянку для тракторів. Вам це нічого не нагадує? Всі інтер'єри були відновлені та відкриті для туристів у 60-х роках XX сторіччя.
Трав'яний сад.
Якось не «пішов» нам цей замок.
Чи то енергетика в замку погана, чи погодні умови (а цього дня було +32 і ми, до того ж, потрапили на автобані в пробку і приїхали в самий сонцепек). Навіть у парку було дуже жарко – жодного задоволення. Замок вигладить якимось обшарпаним. На фотках краще, ніж у житті. Інтер'єри ніхто, не те, що не захотів, дивитися, як абсолютно були без сил. Вистачило їх тільки на огляд маленької експозиції під назвою: «Скарби давніх цивілізацій».
Лампа у вигляді міфологічного китайського фенікса - Фенхуан - династія Тан(618-907) , Бронза, позолота. У китайській міфології ця чудо-птиця втілює жіночий початок. Її поява віщувало значну подію в житті.
Невеликий за розміром (див 10 заввишки) чайник. На кришці сидить майстерно зроблена мавпочка.
Ритуальний чайник, очевидно використовувався для ворожіння, (період Воюючих царств або початок династії Західного Чжоу, Китай) 3 століття до нашої ери, золото, бронза, бірюза, червоний корал, драг. каміння, з приватної колекції.
І ми поїхали швиденько відпочивати та накопичувати сили на наступний замок Льодниці.
Цей день був повністю присвячений чудовому неоготичному замку Льодниці. Із замком Валтіце його пов'язує 7 кілометрова липова аллея, включена до списку всесвітньої спадщини.
Вперше замок згадується в історичних хроніках 1222 р. Тоді тут була готична фортеця. Наприкінці 13 століття власником замку Леднице, а також розташованого неподалік Мікулова стала династія Ліхтенштейн, яка поступово придбала земельні володіння по обидва боки моравсько-австрійського кордону.
Династія Ліхтенштейнів у Моравії мала менший вплив, ніж у той час в Австрії. Вже в 16 столітті середньовічна рідна фортеця була знесена, і її замінив замок у стилі ренесанс. Наприкінці 17-го століття і ця споруда була знесена. На його місці було зведено резиденцію у стилі бароко з монументальним манежем. Все це було зроблено за проектом Йоганна фон Ерлаха. Поблизу палацу розбито англійський сад, в якому розташовані штучні руїни середньовічного замку (1801) на березі річки Дійї та 60-метровий мінарет (1797-1804). У другій половині 18 століття було проведено нову реконструкцію замку і в 1815 р. було усунуто його бічні крила, побудовані в стилі бароко. Сьогоднішній вигляд замок набув у 1846-1858 рр. , коли разом із розбудовою будівлі в стилі неоготики (архітектор Іржі Вінгельмюллер) парадні кімнати були оснащені стелями, прикрашеними різьбленням, дерев'яним облицюванням стін та м'якими меблями.
Оскільки жили ми недалеко від замку, то приїхали на першу екскурсію по основним покоям, у таємній надії, що людей у таку «рань» не набереться багато. На жаль, тих же 50 людей. Порадувало, що фоткати можна скільки душі завгодно (без спалаху), і не так нас гнали в шию, як у Глибоку. Тож рекомендую. Видали, як завжди, папірці російською, і вперед.
Сходи, прикріплені до стіни, тримаються власною вагою. На дерев'яному облицювання над сходами спочатку знаходилася фамільна галерея, з 11 портретів збереглося лише три.
Триповерхова люстра, найбільша в замку, має 116 ріжків, важить 690 кг і висить на висоті 15 м.
Голова єдинорога.
Голова виготовлена з гіпсу, ріг виготовлений з бивня риби нарвал.
Ванна з цільного шматка мармуру і унітаз, зауважте, не золотий : )
Письмовий стіл є копією відомого столу архітектора Джона Дангауера, зробленого для імператриці Сіссі.
У китайському кабінеті збереглися справжні шпалери (150 років)
Лицарський зал. Фламандські люстри в латунні залі, єдині в замку зі свічками. У центральній люстрі фігурка святого Губерта, покровителя мисливців.
Літня їдальня
Скульптура Венери
Гвинтові різьблені сходи, найзнаменитіші в замку. Вони виготовлені з одного дуба. А робили її 5 років.
Бірюзова зала.
Стеля танцювального залу. Жоден малюнок на ромбах не повторюється.
Червоний курильний салон
Пальмова оранжерея. Побудована у 1843-45 рр. на місці барокової оранжереї за проектом Іржі Вінгельмюлера. Цей оазис тропічних і субтропічних рослин свого часу вважався дивом техніки. Чавунну конструкцію оранжереї виготовила фірма братів Клаїнових із міста Соботін. В оранжереї вирощують близько 250 видів тропічних та субтропічних рослин.
Ми сходили до оранжереї – але це для любителів-садівників : )).
Висловлю свою суб'єктивну думку, як людину дуже далеку від ботаніки, оранжерея сподобалася навіть більше, ніж у Відні у палаці Шенбрунн. Більш доглянуто чи що.
Парк
Мінарет - званий «Турецькою вежею», побудований за планом архітектора Йосипа Хардмута в 179 -1802 Висота оглядової вежі 59 м-39 см і коштувала вона 1 млн. золотих. Мінарет завжди служив як оглядова вежа. Було збудовано на зло місцевому населенню, яке не дало ділянку землі для будівництва католицького костелу.
Штучні руїни середньовічного замку (1801)
Добре, що на цей замок запланували цілий день. З прогулянкою парком, а він реально величезний, тинялися до вечора.
Епілог
Назад додому добиралися без пригод. Повернули машину і на поїзд до Будапешта. Сильно напружуватися не хотілося, тому робили проміжну ночівлю у Будапешті. Зворотний поїзд Будапешт – Захонь був безпосереднім, без пересадок. Кордон, митниця, і вже майже вдома. Трохи зажурилося – відпустка закінчилася. Залишилися фотографії, спогади та надія на нові, цікаві подорожі.
Напробувалися чеського сиру «Hermelin», у всіх випадках закусок під пиво.
Сирий – те саме, що «бри»Маринований - незвичайно, але з'їли так швидко, що й фотку не зробила. Смажений – мені сподобався найбільшеСмажений на грилі – смачно : ))Смажений варіант
com/newimg/3/1200x800/00/02/18/91/2189132.jpg" target="_blank" rel="nofollow">
На грилі з брусничним варенням
Відвідали вагон-ресторан у чеському поїзді інтерсіті.
На дегустувалися пива та моравського вина.
Спробували мексиканську кухню з чеським відтінком : )
Смажених бананів
Побачили ціле поле конопель : )))) і поле білого маку : )) ) Не спробували : ))) Може наступного разу : ))
Така багатогранна Чехія.....
