Краков вечерний- полное погружение в средневековье: узкие, освещенные старинными фонарями улочки (низкие окна пабов и кафе), площадь с ратушью, горнист возвещающий время… королевская дорога и замок возвышающийся над Вислой… Интересно как он выглядит при свете дня?
Дрезден. Саксония.
Все имеет свою меру, даже ступеньки- не надо смотреть под ноги когда по ним идешь- они рассчитаны на человеческий шаг, и если в кафе вам сказали что подадут обед через 5 минут- будьте спокойны- подача последнего блюда совпадет с окончанием 5 минуты. Это поразило больше всего- вот она немецкая педантичность! В Цвингере (Дрезденская галерея) что задержало надолго (хотелось забрать ее с собой&; ) - это картина «Шоколадница» (не смогу написать автора правильно) – никакая фотография не передаст работу мастера – завораживает- ты как- будто погружаешься в нее – в тайну –как можно так НАРИСОВАТЬ- ведь даже фото не передаст так живо объект…ради нее стоило ехать сюда… Что интересно, другие работы этого мастера совсем не впечатляют– как- будто недоделанные…
Мосты, готические шпили соборов, булыжные мостовые… улицы- кунсткамера разных стилей архитектуры, как будто дома были расставлены ребенком- который руководствовался не идеями, а своим детским вкусом- ярко и весело. И народ там живет веселый и добрый.
А все напыщенные больные взрослые уехали в Карловы Вары&
Там горы, река, гейзер (72 градуса (по Цельсию в смысле; )), бюветы с лечебной водой (которую надо пить горячей, потому что остуженная ниже 30 градусов- она перестает быть лечебной и действует как слабительное), и конечно же пансионаты и гостиницы- все чинно, красиво и спокойно- курорт.
Хотелось бы быть жителем городка (150 тыс. населения)-Чешский Крумлов. Как- то все по- домашнему- уютно, вкусно пахнет готовящимся на открытом огне коленом (национальное блюдо чехов). Речушка, странно извиваясь, протекает через весь город, нависающий старинный замок, с жуткими историями, добавляет интерес и интригу;
И на десерт – Вена. Австрия.
Здесь вырастают крылья- хочется чего-то неземного… Послушать Моцарта… хор мальчиков. Широкие проспекты, много парков и скверов - продуманная архитектура. Здесь уже не мальчик «творил» город, но муж Здесь хочется остаться годика на 3 –пожить студентом: поучится, походить на концерты, может что-нибудь и сотворить; ? ! И люди здесь другие- холеные дамы в длинных одеяниях(юбки, шубы), в обуви на каблуках, со вкусом подобранная дорогая, но скромная бижутерия… Мужчинам приходится соответствовать…
Город лошадей – в самом центре города действующие королевские конюшни- и вид гарцующих по городу лошадей- добавляет пикантность городу.
По возвращению домой стало грустно- и ощущение окончание какой-то детской мечты -сказки. И фраза: «Как будто пробило 12 и карета стала тыквой... » одного туриста, была прямым попаданием в самую точку: в момент – только пересекли границу- дорога из гладкой - стала повышенной непроходимости, разноцветные домики - стали серых и грязных тонов.
Краків вечірній-повне занурення в середньовіччя: вузькі, освітлені старовинними ліхтарями вулички (низькі вікна пабів і кафе), площа з ратушею, горнистий час, що провіщає. . . королівська дорога і замок, що підноситься над Віслою. . . Цікаво як він виглядає при світлі дня?
Дрезден. Саксонія.
Все має свою міру, навіть сходинки - не треба дивитися під ноги коли по них йдеш - вони розраховані на людський крок, і якщо в кафе вам сказали, що подадуть обід через 5 хвилин - будьте спокійні - подача останньої страви збігається із закінченням 5 хвилин. Це вразило найбільше - ось вона німецька педантичність! У Цвінгері (Дрезденська галерея) що затримало надовго (хотілося забрати її з собою); -Як можна так намалювати - адже навіть фото не передасть так швидко об'єкт...ради неї варто було їхати сюди...Що цікаво, інші роботи цього майстра зовсім не вражають - начебто недороблені...
Мости, готичні шпилі соборів, бруківки. . . вулиці-кунсткамера різних стилів архітектури, ніби будинки були розставлені дитиною-яка керувалася не ідеями, а своїм дитячим смаком-яскраво і весело. І народ там живе веселий та добрий.
А всі пихати хворі дорослі поїхали в Карлові Вари.
Там гори, річка, гейзер (72 градуси (за Цельсієм у сенсі; )), бювети з лікувальною водою (яку треба пити гарячою, тому що остуджена нижче 30 градусів- вона перестає бути лікувальною і діє як проносне), і звичайно ж пансіонати і готелі-все чинно, красиво і спокійно-курорт.
Хотілося б бути мешканцем міста (150 тис. населення) – Чеський Крумлов. Якось усе по-домашньому-затишно, смачно пахне коліном, що готується на відкритому вогні (національна страва чехів). Річко, дивно звиваючись, протікає через все місто, що нависає старовинний замок, з моторошними історіями, додає інтерес та інтригу;
І на десерт – Відень. Австрія.
Тут виростають крила – хочеться чогось неземного… Послухати Моцарта… хор хлопчиків. Широкі проспекти, багато парків та скверів – продумана архітектура. Тут уже не хлопчик «творив» місто, але чоловік. І люди тут інші- випещені дами в довгих одязі (спідниці, шуби), у взутті на підборах, зі смаком підібрана дорога, але скромна біжутерія...Чоловікам доводиться відповідати...
Місто коней - у самому центрі міста діючі королівські стайні-і вид коней, що гарцюють по місту- додає пікантність місту.
Після повернення додому стало сумно-і відчуття закінчення якоїсь дитячої мрії -казки. І фраза: «Начебто пробило 12 і карета стала гарбузом. . . » одного туриста, була прямим попаданням у саму точку: у момент – тільки перетнули кордон-шлях з гладкої – стала підвищеною непрохідністю, різнокольорові будиночки – стали сірих та брудних тонів.
