... Или очередные высоты семейки Воробейчиковых : ))
Карловы Вары — чешский город, который особо в представлениях не нуждается : )).
Город степенности и размеренности. Когда тебя занесло сюда вдруг, неожиданно, вроде, когда особо и не надо было, не сразу, но довольно быстро приходит осознание, что СТОП,
надо остановиться, вздохнуть и выдохнуть и … пойти…
медленно, лениво глазея по сторонам.
Невольно так подражая прогулочному ритму окружающих.
Так-так-так, чего-то не хватает в кадре. Конечно же, обязательный аксессуар — поильник — а как же без него, не по-карловарски : ))).
Понятно-понятно, что надо проконсультироваться с врачом и т. д. , но попробовать же надо. Глядишь, и на пользу пойдет после пражских возлияний : ))
В Карловых Варах мы побывали аж два раза — когда прилетели из Москвы, и улетали через несколько дней оттуда же. А основным пунктом нашего назначения была красавица Прага
Намечался юбилей мужа. И нам срочно понадобилось пропить это дело в Праге. Ну, давняя мечта у мужа — хорошенько пивкануть именно в Праге : )).
В общем-то, ничего не жалко для исполнения мечт близкого человека, тем более мою-то лиссабонскую мечту осуществили. Но т. к. бюджет уже десятки лет как общий, и оба мы страшные жмоты скупердяи, то и реализовать эту затею хотелось бы как можно дешевле. Как бы ни ругали АК « Победа» , а нам нравится : )). Стоимость перелета Москва — Карловы Вары — Москва для нас получилась в 2 раза ниже, чем напрямую в Прагу, и даже с учетом стоимости проезда на автобусе доиз Праги. Авиабилеты приобретались за два месяца до поездки.
Немного практической информации
Возможно, она уже не актуальна на сегодняшний день, т. к. эти маневры происходили в октябре 2018 г. Но для начинающих общий принцип действия может быть интересен.
Из аэропорта Карловых Вар в сам город идет автобус № 8 до конечной остановки (Tr? nice) — это городской автовокзал.
Если кому интересно, то в альбоме есть расписание автобуса № 8.
Т. к. наш самолет по расписанию должен прилететь в Карловы Вары в 15.25, и мы без багажа, то теоретически на 16.07 должны были успеть. В итоге так и вышло. Что самое странное, в автобусе кроме нас было человек пять. Куда все подевались? Или все на такси? Паспортный контроль проходили медленно (пальцеприемник не срабатывал), но перед нами многие прошли уже.
Оплатить проезд в автобусе можно банковской картой, что удобно при отсутствии местных денег. Водитель сам нам пробил билетик за 20 крон, что соответствует 20-ти минутной поездке (хотя можно и не уложиться в это время). А когда возвращались обратно через несколько дней, то в киоске на остановке Tr? nice нам продали билетики по 25 крон, мол, по 20 уже закончились. Верю! Желающих попасть на рейс « Победы» в 16.05 был полный автобус, даже переполненный. Нет, не так… это утрамбованная смесь людей и чемоданов, разве что на крыше автобуса никого не было, просто нельзя, а то бы и там сидели : )).
Заранее нами были куплены билеты до Праги на автобус компании StudentAgency на их сайте на 18.00 за 6.4 евро. По расписанию в 20.15 должны быть в Праге на автовокзале Флоренс. Так что у нас еще оставалось время на перекус и огляделки. Так как еще немного страшились, то для начала поменяли тысячу рублей на кроны. Евры пока зажали придержали : ))
Междугородний автовокзал Dolní ná dra? í , откуда и отправляются автобусы в Прагу, находится совсем недалеко от Tr? nice.
Справа красный значок - Tr? nice, слева - Dolní ná dra? í , в центре - место расположения нашего отеля Kavalerie 3*
Автобусы отправляются из-под самого здания, на фото слева.
Автобусы комфортабельные. Заявлен Wi-Fi, но значок на телефоне был, а ничего не работало: )). Предлагались чайкофе, наушники (слухатки). Есть монитор на впереди стоящем кресле, вроде как можно что-то посмотреть, поиграть… потыкались, ничего у нас не получилось, да особо и не нужно было.
Прибыли в Прагу ровно по расписанию. В Праге подобрали себе отель с хорошей транспортной доступностью — отель La Fenice 3* (потробный отзыв здесь).
Обратно из Праги в Карловы Вары заранее мы не стали покупать билеты. У нас не было каких-либо ограничений по времени.
Поэтому мы на автовокзале Флоренс взяли билеты на ближайший рейс (что-то в районе 13.00– 14.00) компании Flixbus , которые нам обошлись, вот уже и не помню, 180– 190 крон за двоих, с учетом кассового сбора 10 крон. В пересчете — это значительно дешевле, чем на StudentAgency. Да, не было чаякофе, мифического Wi-Fi, но было очень комфортно: несколько пассажиров на громадный двухэтажный автобус.
Автовокзал Флоренс в Праге
Мы засели на втором этаже в первом ряду и с величайшим удовольствием наслаждались великолепным обзором в пути.
Раз уж наш путь пролег через Карловы Вары, то никак нельзя было вот просто так пройти мимо, решено было один день посвятить этому пряничному городку.
Остановились мы в отеле Kavalerie 3*, который очень подходит для транзитного варианта — отличное стратегическое расположение и замечательные завтраки, подробнее о нем здесь. Но для долгого пребывания, наверное, лучше подобрать более комфортабельный вариант.
У нас уже традиция, при знакомстве с новым для себя местом постараться залезть куда-нибудь повыше, чтобы видеть все подальше. Вернее, это я тащу своего напарника покорять башни и высоты, а он вяленько так, но сопротивляется : )). Но на этот раз я выбрала вполне удобоваримую высоту — Башня Диана, до которой можно подняться на фуникулере, а в самой башне еще и лифт, так что малой кровью можно отделаться : )). Подробнее о графике работы и стоимости здесь. Вход в саму башню бесплатный. Чтобы добраться до нижней станции фуникулера, ориентируйтесь на Grandhotel Pupp, узкий проход справа от него.
В город мы прибыли во второй половине дня.
И пока мы разместились, пока огляделись, пришли уже к последнему рейсу фуникулера. И тут — опаньки — кассир отказалась нам продавать билет! Мы были несколько удивлены такой « любезностью» . Но потом, конечно, поняли друг друга: уже темнеет, на обратный рейс не успеем, а по темному лесу идти не хорошо, Вы можете и пойти — ноу проблем, но лучше приходите завтра. Ладно, не судьба ). Муж, естественно, поглумился надо мной по этому поводу, мол, как это, да без башенки, хи-хи-хи… И пошли мы гулять обратно в сторону места ночлега.
В районе Гейзерной колонады,
где-то наверху углядела какую-то башню или крышу заковыристую, даже и не знаю, как обозвать. Ага, maps. me обещает в том районе смотровые площадки… Ну, Вы поняли, наш путь пролег куда-то туда, не знаю куда: козьими тропами мимо храма Святой Марии Магдалины,
потом левее мимо отеля Jean De Carro, по задворкам отеля Villa Rosa… Кстати, во-он там вдалеке виднеется Башня Дианы
В общем, сейчас наш верный проводник maps. me эту тропу сегодня мне уже не показал. А тогда он просто понял, что срочно нужна высота )). Друг мой и соратник был отомщен!
Но какие там виды!
Как же не хватало бокальчика вина! Если пойдете нашими стопами, не забудьте : )).
А стаканчик-то позже был… трындельника.
И баиньки).
А на завтра у нас было еще много времени до вылета.
Уже овладела нами некая усталость от массы пражских впечатлений, сильно утруждаться и напрягаться совсем не хотелось.
А что делать? Вот от нечего делать покорили мы таки башню Дианы. Обвели, так сказать, прощальным взором чешские просторы...
И это стало просто восклицательным знаком в заключении нашего чешского вояжа!! !
Продолжение, вернее, начало, следует…
Записки начинающего " пражника-бражника" и далее по ссылкам
. . . Або чергові висоти сімейки Воробейчикових : ))
Карлові Вари— чеське місто, яке особливо уявлень не потребує : )).
Місто статечності та розміреності. Коли тебе занесло сюди раптом, несподівано, начебто, коли особливо й не треба було, не відразу, але досить швидко приходить усвідомлення, що СТОП,
треба зупинитися, зітхнути і видихнути і піти…
Повільно, ліниво очі по сторонах.
Миж так наслідуючи прогулянковий ритм оточуючих.
Так-так-так, чогось не вистачає у кадрі. Звичайно ж,
обов'язковий аксесуар - поїльник - а як же без нього, не по-карловарськи : ))).
Зрозуміло, що треба проконсультуватися з лікарем і т. д. , але спробувати ж треба. Дивишся, і на користь піде після празьких ливань : ))
У Карлових Варах ми побували аж двічі — коли прилетіли з Москви, і відлітали через кілька днів звідти. А основним пунктом нашого призначення була красуня Прага.
Намічався ювілей чоловіка. І нам терміново знадобилося пропити цю справу у Празі. Ну, давня мрія у чоловіка - гарненько гарбуз саме в Празі : )).
Загалом, нічого не шкода для виконання мрій близької людини, тим більше Мою-то Лісабонську мрію здійснили. Але т. до.
бюджет вже десятки років як загальний, і обидва ми страшні <ж>жмоти скупердяї, то й реалізувати цю витівку хотілося б якомога дешевше. Хоч би як лаяли АК «Перемога», а нам подобається : )). Вартість перельоту Москва — Карлові Вари — Москва для нас вийшла вдвічі нижча, ніж безпосередньо в Прагу, і навіть з урахуванням вартості проїзду на автобусі до Праги. Авіаквитки купувалися за два місяці до поїздки.
Трохи практичної інформації
Можливо, вона вже не актуальна на сьогоднішній день, тому що ці маневри відбувалися у жовтні 2018 р. Але для початківців загальний принцип дії може бути цікавим.
З аеропорту Карлових Вар до самого міста йде автобус № 8 до кінцевої зупинки (Tr? nice) — це міський автовокзал.
Якщо комусь цікаво, то в альбомі є розклад автобуса № 8.
Т. к. наш літак за розкладом повинен прилетіти в Карлові Вари о 15.25,
і ми без багажу, то теоретично на 16.07 мали встигнути. У результаті так і сталося. Що найдивніше, в автобусі, крім нас, було чоловік п'ять. Куди всі поділися? Чи все на таксі? Паспортний контроль проходили повільно (пальцеприймач не спрацьовував), але перед нами багато хто вже пройшов.
Сплатити проїзд в автобусі можна банківською карткою, що зручно за відсутності місцевих грошей. Водій сам нам пробив квиток за 20 крон, що відповідає 20-хвилинній поїздці (хоча можна і не вкластися в цей час). А коли поверталися назад за кілька днів, то в кіоску на зупинці Tr? nice нам продали квитки по 25 крон, мовляв, по 20 уже закінчились. Вірю! Охочих потрапити на рейс «Перемоги» о 16.05 був повний автобус, навіть переповнений. Ні, не так… це утрамбована суміш людей та валіз, хіба що на даху автобуса нікого не було, просто не можна, а то б і там сиділи : )).
Заздалегідь нами були куплені квитки до Праги на автобус компанії StudentAgency на затиснулипритримали:))
Міжміський автовокзал Dolní ná dra? í , звідки і відправляються автобуси в Прагу, знаходиться недалеко від Tr? nice.
Дело червоний значок - Tr? nice, зліва - Dolní ná dra? í , у центрі - місце розташування нашого готелю Kavalerie 3*
Автобуси вирушають з-під самої будівлі, на фото зліва.
Автобуси комфортні. Заявлено Wi-Fi, але значок на телефоні був, а нічого не працювало: )). Пропонувалися чайкофе, навушники (слухатки).
Є монітор на кріслі, що попереду стоїть, начебто як можна щось подивитися, пограти...потикалися, нічого у нас не вийшло, та особливо і не потрібно було.
Прибули до Праги рівно за розкладом. У Празі підібрали собі готель з гарною транспортною доступністю - готель La Fenice 3* (докладний відгук тут).
Назад із Праги в Карлові Вари заздалегідь ми не стали купувати квитки. У нас не було жодних обмежень у часі.
Тому ми на автовокзалі Флоренс взяли квитки на найближчий рейс (щось у районі 13.00–14.00) компанії Flixbus, які нам обійшлися, ось уже й не пам'ятаю, 180–190 крон за двох, з урахуванням касового збору 10 крон. У перерахунку це значно дешевше, ніж на StudentAgency. Так, не було чай, міфічного Wi-Fi,
Але було дуже зручно: кілька пасажирів на величезний двоповерховий автобус.
Автовокзал Флоренс у Празі
Ми засіли на другому поверсі в першому ряду і з найбільшим задоволенням насолоджувалися чудовим оглядом у дорозі.
Якщо наш шлях проліг через Карлові Вари, то ніяк не можна було ось просто так пройти повз, вирішено було один день присвятити цьому пряниковому містечку.
Зупинилися ми у готелі Kavalerie 3*, який дуже підходить для транзитного варіанту - відмінне стратегічне розташування та чудові сніданки, детальніше про нього тут a>. Але для тривалого перебування, напевно, краще підібрати більш комфортний варіант.
У нас уже традиція, при знайомстві з новим місцем постаратися залізти
turpravda.com/ru/moskva/blog-426717.html#com293707" target="_blank" rel="nofollow">куди-небудь вище, щоб бачити все подалі
. Вірніше, це я тягну свого напарника підкорювати вежі та висоти, а він в'яленько так, але пручається : )). Але на цей раз я обрала цілком зручну висоту - Башта Діана, до якої можна піднятися на фунікулері, а в самій вежі ще й ліфт, так що малою кров'ю можна відбутися : )). Докладніше про графік роботи та вартість тут. Вхід у саму вежу безкоштовний. Щоб дістатися до нижньої станції фунікулера, орієнтуйтесь на Grandhotel Pupp, вузький прохід праворуч від нього.
У місто ми прибули у другій половині дня.
І поки ми розмістилися, поки озирнулися, прийшли вже до останнього рейсу фунікулера. І тут - опаньки - касир відмовилася нам продавати квиток!
Ми були дещо здивовані такою «любістю». Але потім, звичайно, зрозуміли одне одного: вже темніє, на зворотний рейс не встигнемо, а по темному лісі йти не добре, Ви можете й піти — ноу проблем, але приходьте завтра. Гаразд, не доля). Чоловік, природно, поглумився наді мною з цього приводу, мовляв, як це, без вежі та без вежі. , хі-хі-хі… І пішли ми гуляти назад у бік місця ночівлі.
У районі Гейзерної колонади,
Десь нагорі побачила якусь вежу чи дах хитромудрий, навіть і не знаю, як обізвати. Ага, maps. me обіцяє в тому районі оглядові майданчики… Ну, Ви зрозуміли, наш шлях проліг кудись туди, не знаю куди: козячими стежками повз храм Святої Марії Магдалини,
потім ліворуч повз готель Jean De Carro, по задвірках готелю Villa Rosa… До речі,
по-він там далеко видно Башта Діани
Загалом зараз наш вірний провідник maps. me цю стежку сьогодні мені вже не показав. А тоді він просто зрозумів, що терміново потрібна висота)). Друг мій та соратник був помщений!
Але які там види!
Як же не вистачало келиха вина! Якщо підете нашими стопами, не забудьте: )).
А стаканчик пізніше був. . . триндельника.
І баеньки).
А на завтра ми мали ще багато часу до вильоту.
Вже опанувала нами якась втома від маси празьких вражень,
сильно турбуватися і напружуватися зовсім не хотілося.
А що робити? Ось від чого робити підкорили ми таки вежу Діани. Провели, так би мовити, прощальним поглядом чеські простори. . .
І це стало просто знаком оклику у висновку нашого чеського вояжу! ! !
Продовження, точніше, початок, слідує. . .
Записки початківця "пражника-бражника" і далі за посиланнями