Записки початківця «пражника-бражника». Записка № 1. Вступно-практична
Воробейчикові до Праги дісталися. Нарешті!
Так і не обзавелася рукавичками для сенсорних екранів : ))
Ця найперша поїздка до Праги. Ми готувалися (слава інтернету! ), але все одно траплялися якісь ляпи. У цьому тексті не слід шукати чітких рекомендацій чи прикладів маршрутів. Оскільки про Прагу писано-переписано, то й нового навряд чи тут хто що знайде. Швидше, це записки на згадку для себе улюбленої і для звіту перед друзями та знайомими, яким переказувати те саме ліньки. А тут кинув посилання - читайте : )). З практичних корисностей хіба що посилання на сайти об'єктів.
Справа була давно – у жовтні 2018 р. Тому, якщо якісь числові дані і наведені, то на тоді.
Записка № 1. Вступно-практична
Прага! Ох вже ця Прага…
Наші друзі та знайомі і навіть деякі родичі (просто ми вважаємося в нашій провінційній робітничо-селянській родині абсолютно розгульною парою за кордоном) побували в Празі, а ми всі ніяк не дістанемося. Майже ніяково ставало в компаніях під час обговорення переваг чеського пива і рульки. Ні, так справа не піде! Настав час і нам гарненько пивканути в Празі : ))
Намалювався чудовий привід – чоловік ювілей, який вирішено було пропити у празьких пивних. Добиралися і вибиралися з Праги ми через Карлові Вари, про що я якимось дивом встигла навіяти відгук. >«Карлові Вари транзитом».
І ось ми в Празі, на автовокзалі Флоренс. Дев'ята година вечора. Темно. Ми вже стомлені і злегка прибиті. Спускаємось у метро. Немає кас. Нема турнікетів. І всі абсолютно спокійно проходять якось без квитків. Ну, пряме, комуністичне диво якесь! Чому б і нам не піти з усіма: )). Але ні, вичитали ми про грізних контролерів та високі штрафи. Так, дійсно, пізніше бачили їх кілька разів, і спостерігали, як вони виловлювали з натовпу «зайців».
Розрахунок наш був такий: у місті ми три з половиною дні, не рахуючи цього вечора. Купимо вранці проїзний на три доби за 310 крон, діяти він починає з моменту першого валідування, а коли ми це зробимо, ще невідомо. Отже, цілком можемо вкластися і до моменту від'їзду на четвертий день. А зараз нам треба видобути разові квитки по 24 крони. Звичайно, ми вже знали, що треба б мати дрібницю для покупки разового талончика в автоматі, тому що здачі автомат не дає, але ніяк не могли припустити, що розжитися цією дрібницею буде складно. У лавках та кіосках скрізь висіли записки, що розміну не роблять. І в касах автовокзалу було відмовлено. Довелося купити якусь фігню в магазині на автовокзалі, не пам'ятаю вже чогось, але пам'ятаю, що здалося дуже дорого. Пізніше на одній зі станцій метро ми зустріли апарат з продажу квитків, де можна було розплатитися карткою, і меню російською є. Хочеться вірити, що таке диво техніки пошириться на всі станції.
А наступного ранку ми вже купили проїзні в газетному кіоску при вході в метро, і їх якраз вистачило до від'їзду з міста. Ой, тут кумедна ситуація була: чоловік почав було мовлення, подібне до англійської, з продавцем. Той уважно вислухав, не перебивав, терпляче перечікував паузи між словами (ну, як його, млинець) і відповів… найчистішою російською мовою: «Так, доброго ранку, хлопці! …».
Веселененькі сережки з того, що було. . .
Про гроші. Десь розплачувалися карткою, коли готівка закінчувалася, але курс нашого банку не дуже радував. Та й частенько зустрічалися заклади, де відразу попереджали, що саме сьогодні зламався термінал, і оплата лише готівкою. Керуючись численними інтернет-рекомендаціями, за чеськими кронами ми йшли в так звані арабські обмінники. Але й там не все так просто. На вулиці Політичних в'язнів (Politickych veznu) в одному з таких відсотків на 30 менше від заявленого курсу хотіли всунути. Але нас врятувало, що чоловік не встиг підписати папірець, доки не перерахував гроші. А, може, араба за склом переконав спокійний тон розмови людини, але вже з тремтячим оком, на суміші англо-чесько-російської мови, приправленої не літературними виразами (пошепки, щоправда, гучним). Поперепиралися трохи, але єври повернули. А ось поряд хлопці стояли, намагалися поліцію викликати, вони підписали квитанцію. . . Загалом, ми змінювали за гарним курсом і без прихованих комісій на тій же вулиці неподалік. І вивіска так само оформлена була, ніби одна контора. Ну та гаразд…
Часто в рекомендаціях для поїздки до Праги пишуть "вимагайте показати на калькуляторі суму", і це дійсно так. Якщо на ваше запитання, мовляв, скільки крон отримаю за стільки євро/рублів/тугриків, вам тицьнуть на табло з курсом, то точно стільки не отримаєте : )). Якщо наберуть суму на калькуляторі, то є. Перевірено! На собі : )). Начебто уряд Чехії планував навести порядок в обмінній сфері до весни 2019 р. Так що дуже можливо, що мої страшилки вже неактуальні.
Місцем нашої дислокації у Празі був обраний готель La Fenice 3*, який знаходиться за три хвилини ходьби від виходу зі станції метро Jiriho z Podebrad зеленої гілки, це район Виногради, що за адміністративним поділом міста належить 2. Нас готель цілком влаштував. Докладніше про нього можна почитати в окремому відгуку.
Готель La Fenice 3*
В якості аудіогіду використовували заздалегідь екскурсії в додаток izi. TRAVEL в телефонах. Єдине, мій старенький «огризковий» екземпляр відмовився це робити. Так що були ми з чоловіком, часом, пов'язані одним ланцюгом навушниками між собою і його смартфоном, зате в якісь повіки хоч під руку були схожі, майже в обійми : )). У цій ситуації виручили б бездротові навушники, але нам у повсякденному житті особливо без потреби. Але час, мабуть, уже дітям купити, а потім в оренду у них брати. Вони цю справу (оренду у них) дуже люблять : )).
Продовження:
Записка № 2. Прага мокра
Записка № 3. Прага листівкова
Записка № 4. Прага розумом незрозуміла
Записка № 5. Прага холестериново-алкоголічна
Записка № 6. Прага зоопаркова
Записка № 7. Кістяна
