Начну сразу с резюме: отдых удался! ! ! А теперь по порядку:
1. Перелет Москва - Пунта Кана
Летела я с Трансаэро бизнес-классом. Начиталась ужасов войны в И-нете и готовила себя к тому, что я взяла бизнес исключительно из-за вместительного раскладывающегося кресла и не жду никаких приятностей и супер-сервиса. Все оказалось на практике не так плохо: бизнес зал в Домодедово стандартный – кофе и закуски очень разнообразны, есть комфортабельное место для курения, быстрый Wi-Fi. Самолет старенький, обветшалый, но ничего не отваливалось. Меня поразил размер салона бизес-класса – 30 мест! ! ! Но расстояния между креслами приличные, есть даже место где пройтись и размяться. Взлетели мы вовремя – просто минута в минуту. После взлета борт-проводницы разносили еду – питье, были весьма приветливы и искренно стремились быть полезными. Почему-то встроенные в кресло мониторы / ДВД не работали и детали полета мы все могли наблюдать на одной большой плазме, которая висела впереди. При желании посмотреть киношку можно попросить стационарный ДВД – в бизнесе дают его бесплатно. Мое кресло вообще не работало, но я смогла пересесть, т. к. свободных мест было достаточно. Исправное кресло раскладывалось не до нормальной кровати, но хоть как-то – поспать в более или менее комфортных условиях мне удалось. Еда, я думаю, была такая же, как в экономе, просто подана была на тарелках и с нормальными приборами. В общем, скудно и не вкусно, но это не напрягает, т. к. мы же все таки летим, а не в ресторан пришли, правда? Воды / прочих напитков было вдосталь.
Вы представить себе не можете, как поразил меня мой обратный путь… Летела я все в том же салоне бизнес-класса, но уровень обслуживания и качество услуг / питания было не на один порядок выше… В первый прием пищи подавали креветок, рыбу, 3 вида мясных закусок, овощи, на горячее я выбрала лосось с черным рисом, потом был сыр с фруктами, орешки. А потом был еще и второй прием пищи… В обшем, закормили меня разными вкусностями от души и по полной. А борт-проводницы какие замечательные… Слов просто нет, как мне все понравилось…
2. Аэропорт Пунта Каны.
По прилету нас выстроили в шеренгу и отправили в пешее путешествие до паспортного контроля. Подойдя к аэропорту я слегка напряглась, т. к. организм еще не привык к жаре и от нее хотелось укрыться в кондицинируемом аэропорту. Ан нет… Он представляет собой огромное здание под соломенной крышей. Одна радость: продуваемое всеми ветрами, что слегка облегчает адаптацию к климату (высоченная влажность и жара). Очередей не было и мы, сдав по 10 долларов на визу, прошли на паспортный контроль. Единственное, чего пришлось подождать – это багаж, да и то ожидание было не фатальным. После чего вам надо пройти через контроль (просто по коридорчику, где нет даже рамок и металлоискателей). Правда некоторым туристам предлагали открыть багаж для ручного осмотра. По каким признакам они выбирали «осматриваемых» никто не понял. Далее вы должны оставить тележку и пройти в большое помещение, где стоят стоечки разнообразных туркомпаний (принимающая сторона). Будьте бдительны! Как только вы сдали тележку на вас налетают носильщики выкрикивая названия принимающих компаний. Не ловитесь на это дело – пройти Вам надо метров 20, а за перевозку вещей Вам придется платить.
На обратном пути аэропорт мне уже совсем не казался душным и жарким, напротив, было даже слегка неуютно от постоянного сквозняка. Все-таки наш организм – редкостный приспособленец… Зал вылета хорошо оборудован, duty free присутствует, но все сильно дороже, чем могло быть приобретено в городе (хотя с московскими ценами – не сравнить, для примера Хенесси VSOP 0.75 л - $55.3 бут. По 0.5 Чивас Ригал 12 лет + 1 бут. 0.7 л 18 лет - $99). Есть фуд-корт, так что голодными не останетесь.
Важно помнить, что вывоз добра из Доминиканы ограничен 20 кг багажа для эконом-класса и 30 кг багажа для бизес-класса на 1 пассажира. Трансаэро установил плату за перегруз в размере 22 долларов за 1 кг. Будьте осмотрительны при закупке сувениров, дабы не пришлось все вещи в аэропорту перетряхивать и раздаривать заботливо упакованный ром пасущимся рядом доминиканским гражданам.
Трансфер
Я брала индивидуальный трансфер, памятуя об огромных трансфер-автобусах в Турции и Египте, которые долго и мучительно развозят всех по отелям. На деле оказалось, что в Доминикане индивидуальный трансфер не так уж и нужен. Меня везли на микроавтобусе (одну! ), но остальную группу от Натали везли на таком же автобусе с разницей во времени максимум в 30 минут. В то же время я успела заселиться к приезду других туристов…
Обратный же трансфер – это очень важная штучка. Вся группа была вывезена из отеля в 12.25 (за 3 часа до вылета), а я себе машинку заказала на 13.00. Обед же в отеле начинается в 12.30, таким образом, я успела спокойно поесть фруктов напоследок и спокойно, на неожиданно хорошей машинке доехать до аэропорта. Правда, если у меня билеты были не в бизнес-класссе, о правильности такой стратегии можно было бы поспорить – вы оказываетесь в конце очереди на регистрацию и получаете не заветно-желаемое кресло, а что останется... Не многие знают, но доминиканцы вполне спокойно регистрируют эконом-пассажиров на бизнес-стойках, так что если тихо себя вести, можно еще и быструю регистрацию себе устроить.
3. Отель
Комплекс состоит из 3 отелей: Beach & Convention, Delux, Casino – я попробую выложить карту, но не уверена в успехе.
Номера: в Beach & Convention есть 4 спальных корпуса абсолютно одинаковых по свежести (точнее НЕсвежести) ремонта и планировке. Есть 2 вида номеров: SEAVIEW и не- SEAVIEW. SEAVIEW: торцевые номера площадью где-то 40 м с видом на море. Из экстра-опций только тапочки и халат в номере и чуть бОльшая площадь балконов. Не- SEAVIEW номера: площадь та же, тапок нет, балкон треугольный (чуть скошенный). Ремонт… был очень давно… Сырость и влажность добили потолок и стены в ванной и в туалете, настенная плитка в этих помещениях пострадала от множественных ударов и сколов, сантехника старая-старая, зеркала со ржой. Меня это все не напрягало, т. к. я редко в номере появлялась. В самом номере: прихожая оборудована достаточно большим вместительным шкафом-купе с миллионом вешалок и ящиком для обуви. Там же встроен сейф (стандартный для любых курортов и бесплатный вопреки информации на сайтах). Зеркальные двери этого шкафа двигаются очень тяжело, но не пугайтесь – это результат высоченной влажности. Тут же направо вход в помещение с 2 раковинами и панорамным зазеркаливанием. Там присутствует: полотенце для лица, кофеварка, 1.5литровая бутылка воды, кофе, чай, сахар, сахарозаменитель, сухие сливки (ежедневно пополняемый запас). Плюс там же в корзиночке лежит мыло, расческа, швейный набор, шапочка для душа. Отсюда же вход в ванную, в которой находятся видавший виды унитаз и его ровесница ванная. Там вы найдете 1 ножное и 2 банных полотенца. К стене прикручена странная конструкция с 3 краниками: гель для душа, шампунь, кондиционер. О качестве не скажу ничего – пользовалась своими.
В основной части номера стоит хорошая плетеная мебель, одна огромная или 2 больших кровати, большой телевизор, журнальный столик с 2 креслами, письменный стол, подставка под чемодан, 2 тумбочки. Под потолком висит вентилятор, встроен вполне живой кондиционер. В тумбе под телевизором встроен минихолодильник (слабо, но работает) в котором находятся вода, кола, фанта, спрайт, пиво (опять же ежедневно пополняемый запас).
На балконе стоят 2 пластиковых стула и такой же стол + висит складная вешалка для сушки белья.
Общее резюме: номер вполне приличный, хоть и обшарпанный.
Из крупных минусов: ваша покорная слуга Богом любима и помилована была от нервных стрессов и прочих неприятностей, но мои непосредственные соседи были вынуждены переселиться из-за нашествия тараканьей и муравьиной братии. Причем тараканы по утверждению девушек были летающими и огромными. Та же участь несколько позже постигла других моих соседей – они разогнали тараканий батальончик, придя в номер вечером… Мне то ли повезло, то ли я подслеповата, то ли тараканы меня боятся больше чем я их – в общем, данный раздел, слава Богу, пишу со слов очевидцев.
Вернемся в отелю. Как уже было сказано, корпуса в данной части отеля 4. Очень рекомендую не заселяться в №4, т. к. там заканчивается территория отеля и с раннего утра начинается шум рынка, находящегося встык с отелем. Кроме того, там же находятся то ли очистные сооружения, то ли еще какая-то байда, но механический и достаточно серьезный шум парит людей с чутким сном не по-детски. По моим наблюдениям, оптимальными корпусами под заселение являются №№2 и 3.
Как вы поняли, я взяла себе «взрослую» часть отеля (Beach & Convention), т. к. ехала без ребенка и не хотела, чтобы совесть ежесекундно меня грызла за это, при виде других отдыхающих деток. Что означает «взрослая»? Исключительно то, что селят на эту территорию только людей без деток, соответственно нет детской анимации, все тихо и спокойно (честно сказать, я и взрослую анимацию днем там не сильно наблюдала). Детей даже на пляж из других частей отеля не пускают. Действительно все тихо-спокойно: чинно ходят павлины, по вечерам анимация зачастую заключается в игре в лото… Я просто чуть не села на месте, когда вернувшись с ужина, застала 2 доминиканцев, сидящих на сцене «театра» и говорящих в микрофон цифры на нескольких языках. А в зале тем временем заседали чинные старушки, которые послушно закрывали лотошные карточки бочонками… В 23.00 анимация на этой территории заканчивается и все мирно расходятся ко сну.
До всех остальных частей отеля вы можете добраться на «паровозике» - это такая бесплатная маршрутка, которая курсирует где-то раз в 15 минут до 12 ночи. Но честно говоря, это дурацкая затея, т. к. дойти до любой точки отеля можно пешком безо всякого напряжения. Причем вы можете пойти вдоль дороги по «коридорчику» с колоннами (против солнца и дождя), так и по пляжу, так и вдоль пляжа по мощеной дорожке.
Заканчивая рассказ про Beach & Convention следует сказать, что кушать на этой территории не стоит. Нет, все вполне прилично, отравлений не было и выбор достаточно широк, но с буфетами Делюкса – не сравнить. Например, в Делюксе на завтрак, обед и ужин вы можете угоститься свежей рыбой и морепродуктами 2-4 видов, а в Конвеншене их не будет совсем (или будут, но крайне скудненько). Та же история про свежевыжатые соки, фрукты и многое другое…
Отель Делюкс фатально отличается от Конвеншена номерами. Во-первых, они новее лет на 15 минимум… А это значит: двери на балкон пластиковые и открываются легко и плавно, а не из положения «жим в упор». Двери шкафов также открываются без усилий и грохота. А еще санузлы приятны новизной и просто тем, что ничто ниоткуда не отваливается… Ну и комфорт там повышенный. На 100% не скажу, но, по-моему, с 11 корпуса все номера укомплектованы джакузи на балконе. Это действительно прикольно! ! ! От любопытных взглядов принимающие ванну защищены опускающейся ролл-шторой, так что с этим все нормуль. Еще, жители первых этажей имеют что-то вроде небольшого садика, куда можно притащить лежак и загорать в полном уединении. По комплектации номера различия с первым отелем не фатальны: тапки и халат есть в каждом номере, плюс можно попросить зубной набор. Планировка номера Sea-view немного другая (попросторней), но по остальным не могу ничего сказать. Вывод: ежели вы ограничены в средствах и планируете хорошо отдохнуть на солнце и в море – выбирайте CONVENTION. Вы получите нормальный номер (все равно туда вы только поспать нось приходите) и равные с остальными условия питания и времяпровождения. Один минус: за благами мира сего Вам придется пройтись или проехаться (но не более 1 км). Ежели средства позволяют, то жгите на всю катушку: берите sea-view deluxe. Еще говорили, что за скромную доплату (долларов 200-300) можно поменять номер в одном отеле на другой. Я не пробовала и живых очевидцев не видела, но можете попробовать. . Оно того стоит (хоть и не обязательно, для ощущения себя на вершине блаженства)!
Рестораны Делюкса… ПО правде говоря я не очень понимаю, зачем там нужны a la carte - так вкусно и разнообразно кормят в 2 стандартных буфетах, что ничего лучше придумать просто нельзя. Там каждый найдет изобилие: и вегетарианец, и мясоед, и пожиратель морских гадов, и ребенок, и язвенник, и американец (прикиньте, они даже там свои гамбургеры наворачивали)…
А-ля-карт. При въезде Вам дают карточки с названиями ресторанов. Количество карточек у всех туристов было разное (логики в выдаче того или иного кол-ва карточек мы не нашли, хоть и силились). Мне выдали 8 штук в 5 разных ресторанов – я не успела использовать все. Важно знать, что Вас просто не впустят в ресторан, если ваш мужчина будет одет в шорты / бермуды / шлепки / сандалии. Должны быть полностью закрыты ноги (т. е. ботинки, мокасины, кеды или кроссовки) плюс брюки. К дамам служащие относятся миролюбивее – я ходила даже в шлепках и бермудах и была в таком виде отнюдь не одинока. Куда я сходила:
1. La Briza – полная ерунда. Мало, не вкусно, не разнообразно. Но зато в этом ресторане подают любое спиртное.
2. Kioto (Японский ) – мне не понравился, хотя его я именно от него ждала наибольших впечатлений… Важно не опаздывать, т. к. «шоу» в этом заведении рассчитано по секундам и поставлено на поток… Вас весьма неприветливо встречают и отводят к тепану, на котором сначала устраивают небольшой пожарчик (это дабы впечатлить вас), потом повар жонглирует кухонными приборами и начинается довольно скучное приготовление горячих блюд: рис с овощами и крупно нарезанные овощи в соусе террияки вам подают в качестве гарниров, а мясо / птицу / рыбу / креветки вы выбираете по меню сами, а повар все это на одном тепане вам и готовит (за столом сидит 12 человек). Закуски в этом ресторане лучше вообще не брать – я взяла суши, так они были на сладком рисе. Не вкусно – не то слово. Шоу как в Москве вы не увидите, но финал этой трапезы оправдает Ваш поход в этот ресторан… Десерт «мороженое в кляре» - это Багдад! ! ! Очень рекомендую. Из напитков – только вода, вино и пиво.
3. Santa Fe – стейк-хаус. Мне не понравилось. Супы / закуски / десерты вы выбираете на шведском столе самостоятельно (ассортимент +/- тот же, что и в основных ресторанах). По вашему заказу Вам готовят только горячее. Мы брали стейк рибай прожарки медиум (получилась несъедобная пережаренная тоненькая подошва) и свиные ребрышки (съедобно, но без восторгов). Из напитков – только вода, вино и пиво.
4. Coral – рыбный ресторан. Технология та же, что и в стейк-хаусе. Под заказ – только горячее. Но закуски отличаются от основных ресторанов, очень разнообразны и все-таки заточены под морепродукты: креветки, гребешки, мидии 3 сортов, кальмары, лангустины и разная-разная рыбка. Плюс супы рыбные (2 вида). На горячее мы заказывали гребешков (3 маленькие штучки, но очень вкусно запеченные), креветки (4 штуки в сливочно-чесночном соусе, оч. вкусно), медальоны из лобстера (на самом деле половинка лангустина, но приготовлена неплохо). Из напитков – только вода, вино и пиво.
5. Chez Gourmet – международная кухня. Самый лучший ресторан! ! ! Во-первых там немного столиков, он светлый, европейски оформленный, камерный, тихий. Отдельно под этот ресторан печется хлеб… Он просто во рту таял. Вы все выбираете по меню. Получается ужин из 3 блюд: закуска (горячая или холодная) – нам понравились spring rolls и карпаччо, горячее (мясо / птица / рыба / морепродукты) – мы заказывали лобстера… Я ничего вкуснее не могу припомнить… Ну и на десерт мы также хором брали запеченное яблоко, хотя на него уже места почти не осталось в желудке… Наливают – все, что попросите (вкл. свежевыжатые соки и коктейли). Обязательно возьмите туда какую-нибудь накидочку, там поддерживается температура не более 18 градусов. На контрасте с 25-30 градусами на улице, складывается впечатление, что вы присели поесть в холодильник. Но за вкуснятину я была готова простить все…
СПА. Спа присутствует только на территории Делюкса и стоит как чугунный мост. Ежели это не самоцель, то рекомендую вам туда не ходить. Дело в том, что массажи – это не конек доминиканцев в силу их лености и неспешности, а просто за обертывания отдавать такие деньги – это безумие (на мой любительский взгляд). Стоимость одной процедуры массажа начинается от 100 долларов. Оно вам надо? Педикюр и маникюр я там все-таки сделала, но они тех денег не стоили, поверьте. Также массаж можно делать в кабинках на пляже, там цены также завышенные – 60 долларов в час. Соблазняться разницей в цене и возможностью торговаться я бы вам не рекомендовала. В Пунта Кане, в Баваро постоянно дует ветер, который поднимает мельчайший песок с пляжа, так что даже если вас отмоют перед массажем от прилипшего к телу песка, все равно надует ветром – так что вы рискуете получить вместо расслабляющего массажа жесткий пиллинг.
Теперь о главном: территория и пляж. Друзья мои! Это рай!
Огромная территория, которая представляет собой огромный дендрарий, но подготовленный для жизни и комфорта отдыхающего. Сколько там уютных уголков и поражающих воображение поле, клумб, посадок! ! ! Все ухожено и приведено в идеальное состояние невидными служителями данного рая. Здесь чувствуют себя хорошо не только люди, но и гордо вышагивающие павлины, фламинго, пеликаны. Кроме того, территория так огромна, что на ее обход вам придется выделить немало времени.
Особого восторга заслуживает пляж. Он по праву называется лучшим в Доминикане и одним из лучших в мире (он в топ-десятке числится). Бело-розовый (от мельчайших фрагментов ракушек и кораллов) песок, пальмы и сосны растущие тут же на берегу (они выполняют функцию зонтиков), лазурное море. Температура воздуха и воды была равной: +28, что было крайне комфортно и приятно.
Одно «но»: так как от пляжа ездит очень много разнообразной мототехники, места для купания реально мало, но толкучки не возникало. ; Море очень мелкое – уровень «по пояс» вы имеете на расстоянии метров 200 точно. Будьте бдительны! На дне песочек чередуется с зарослями водорослей, в которых водится всякая дрянь типа ежей и скатов. Особенно много этой живности вы найдете на рифе (метров 400-500 от берега). С маской посмотреть на это чудо интересно, но стань добычей кого- либо мне не сильно хотелось. Должна отметить, что даже имея все эти предостережения, я поплавала от души (недалеко, но долго и без неприятных сюрпризов).
Лежаки – очень удобные и в огромном количестве. Удобство заключается не только в том, что они тканево-пластиковые с оптимальным натяжением, но и в том, что они принимают очень эргономичные положения: можно не только сесть / лечь, но и приподнять / опустить / подсогнуть ноги.
Баров на пляже нет, но пройти до них к бассейнам – очень близко. Также обстоят дела с полотенцами: их выдают на основных входах на пляж и к бассейнам, но все находится в шаговой доступности.
4. Принимающая сторона…
У меня была Натали турс… Такой ерунды я еще не встречала, хотя поездила немало… Во-первых, постоянного офиса в этом достаточно большом гостиничном комплексе у Натали нет (как, впрочем, и у других операторов). Вам говорят расписание присутствия представителя компании в отеле (или вывешивают объявление на стенде) накануне (например 01/02/2011 вам сообщают о том, что гид будет вас ожидать 02/04/11 с 10.30 до 12.00). Надо сказать, что в указанное время ваш гид действительно сидит в специально отведенном помещении (внимание! ! ! Помещение находитс в отеле Делюкс), но сидит он там вместе с представителями 20 других компаний, поэтому гвалт в помещеньице стоит такой, что надо орать и прислушиваться.
Наверное, важно сходить на первую встречу, чтобы максимум интересующих вопросов задать сразу. Но ведь подлость в том, что вопросы то появляются несколько позже… ; У меня первая встреча была назначена на 8.30 утра следующего за приездом дня. Я искренно старалась попасть на встречу вовремя, но т. к. в отеле пока не очень хорошо ориентировалась, конечно же, я опоздала на 10 минут. Слава Богу я была не одна такая – нас сколотилась группа из 5 человек, бегающих по незнакомой территории отеля в поисках гида. Оказалось, она встретилась с 3 первыми прибывшими и ушла проводить встречу с ними… Оправдано, наверное, но обидно. ; В конечном итоге мы нашли место беседы. Извинений за хреновую организацию мы, конечно же, не дождались, напротив, нам рассказали, что надо быть пунктуальными (в достаточно вольных выражениях). Вывод: рекомендую вам для сохранения собственных нервных клеток не отпускать развозящего вас при приезде гида до тех пор, пока вам точно не покажут места первой встречи с гидом-куратором. Ну и заранее выйти, конечно.
Дальше – больше. Девочка Света (мой гид от Натали) обращалась к своим великовозрастным гостям-клиентам не иначе как «ребятки», разговаривала на полу-слэнге в высокомерной манере (сюр невероятный и было бы смешно, если бы было дозволено рукоприкладство)… В процессе разговора выяснилось, что доминиканцы все сплошь и рядом полные идиоты и воры, все кроме Светы и Натали турс нас хотят «поиметь». Дельных советов я, к сожалению, там не получила, но все в этой стране настолько просто, мило и приятно, что сильно комментировать-то нечего. Сразу оговорюсь, что люди разные бывают, но доминиканцы в массе своей мне очень приглянулись – открытые, наивные, весьма неглупые люди. Обмануть гринго для них – дело чести, но если гринго не дурак, они будут рады быть ему полесными.
Однако вернемся к Натали… По вышеперечисленным гидом причинам все экскурсии надо купить прямо на первой встрече, пока есть места. Стоимость экскурсий – от 95 долларов. У других компаний +/- также. Дешевле предлагают иностранцы (в основном америакнцы). Если владеете ин. языком – очень рекомендую присоединяться к ним! У Натали есть спецпредложение – при покупке 3 экскурсий вы получаете 5% скидки. При имеющихся ценах это вытекает примерно долларов в 20-30, но, как говорится, с паршивой овцы… Но будьте бдительны: предложение действует только если Вы единомоментно купили 3 экскурсии, если в 1 день одну экскурсию, а на следующий еще две, то про скидку забудьте. Таки кто кого пытается «поиметь»?
5. Экскурсии
Я взяла в Натали одну экскурсию: VIP в Санта Доминго. Вип означает то, что вы едете не большой толпой, а небольшим микроавтобусом группой 10-15 человек. Стоит это дело на 30 долларов дороже обычного варианта, что я посчитала это оправданной тратой денег … Вел экскурсию у меня гид - мальчик по имени Алексей. Внимание! Будьте бдительны! Ежели Вам действительно интересно что-нить узнать, не соглашайтесь на экскурсию под партронажем этого чуда! ! ! Началось все с того, что дорога до столицы республики заняла не обещанных 2.5 часа, а все 4. Правда там по пути сейчас идет ремонт дороги – возможно, задержка в пути объясняется именно этим досадным обстоятельством. Мы добрались до первой остановки – пещеры. Этот, блин, гид умудрился забыть четверть группы – 3 человека из 12 закопались с фотографированием первой части пещеры, так он увел всех остальных к следующему этапу экскурсии, нисколько не озадачившись разительным сокращением и без того маленькой группы. В результате, люди метались как оглашенные в поисках своей группы и пропустили самую живописную часть этих самых пещер… На просьбу в дальнейшем быть внимательнее к участникам группы мы получили традиционный для Натали ответ: «надо слушать гида». Портить отдых спором не хотелось, посему мы проглотили эту гадость и поехали дальше…
А дальше – больше… На маяке Колумба Алексей уверенно отстаивал версию о том, что «Аристотель говорил о Колумбе следующее…». Вся группа, уже не скрывая чувств, хохотала и отчаянно пыталась вернуть мальчика к действительности, но… Что вы! Он же ГИД! ! ! Он знает все лучше нас, безграмотных идиотов… Потом он обещал некую мистику, ежели сфоткаться в одном из коридоров этого самого маяка. Мистики, конечно же, не было никакой. На вопрос о том, в чем же, блин, эта самая мистика состоит, Алексей без запинки и с невероятно гордым видом заявил: «кто мыслит – тот поймет». … Неспособной к мыслительной деятельности оказалась не только ваша покорная слуга, но я вся группа скопом… Радость наша коллективная от выбора экскурсии, экскурсовода и принимающей стороны росла с каждым шагом… В общем, утомлять подробностями я вас не стану, но вся экскурсия прошла в таком забавном стиле. Я читала про Санто Доминго и немного знала о его исторических местах и памятниках – Алексей не попал в точку почти ни разу! Складывалось впечатление, что он сам либо в город приехал впервые, либо предыдущий вечер ему настолько удался, что он до сих пор слегка невменяем… Объективности ради надо сказать: другие туристы, которые воспользовались услугами Натали при поездке на о-в Каталина, были весьма довольны, так что я склонна полагать, что Алексей – это исключение, которое доказывает правило, но… Это был столь яркий эпизод, что все последующие экскурсии я покупала у других операторов…
Почну відразу з резюме: відпочинок удався! ! ! А тепер по порядку:
1. Переліт Москва - Пунта Кана
Летіла я з Трансаеро бізнес-класом. Начиталася жахів війни в І-неті і готувала себе до того, що я взяла бізнес виключно через містке крісло, що розкладається, і не чекаю ніяких приємностей і супер-сервісу. Все виявилося на практиці не так погано: бізнес-зал у Домодєдово стандартний – кава та закуски дуже різноманітні, є комфортабельне місце для куріння, швидкий Wi-Fi. Літак старенький, застарілий, але нічого не відвалювалося. Мене вразив розмір салону бізес-класу – 30 місць! ! ! Але відстані між кріслами пристойні, є навіть місце, де пройтися і розім'ятися. Злетіли ми вчасно – хвилина в хвилину. Після зльоту борт-провідниці розносили їжу – питво, були дуже привітні та щиро прагнули бути корисними.
Чомусь вбудовані в крісло монітори/ДВД не працювали і деталі польоту ми всі могли спостерігати на одній великій плазмі, що висіла попереду. За бажання подивитися кіношку можна попросити стаціонарний ДВД - у бізнесі дають його безкоштовно. Моє крісло взагалі не працювало, але я змогла пересісти, тому що вільних місць було достатньо. Справне крісло розкладалося не до нормального ліжка, але хоч якось поспати в більш-менш комфортних умовах мені вдалося. Їжа, я думаю, була така ж, як в економі, просто була подана на тарілках і з нормальними приладами. Загалом, мізерно і не смачно, але це не напружує, тому що ми все ж таки летимо, а не в ресторан прийшли, правда? Води/інших напоїв було достатньо.
Ви уявити собі не можете, як уразив мене мій зворотний шлях… Летіла я все в тому ж салоні бізнес-класу, але рівень обслуговування та якість послуг/живлення було не на один порядок вищий… У перший прийом їжі подавали креветок, рибу, 3 види м'ясних закусок, овочі, на гаряче я вибрала лосось із чорним рисом, потім був сир із фруктами, горішки. А потім був ще й другий прийом їжі ...В загальному, загодували мене різними смаколиками від душі і на повну. А борт-провідниці які чудові… Слів просто немає, як мені все сподобалося…
2. Аеропорт Пунта Кани.
Після прильоту нас вибудували в шеренгу і відправили до пішої подорожі до паспортного контролю. Підійшовши до аеропорту я злегка напружилася, тому що організм ще не звик до спеки і від неї хотілося сховатися в аеропорту, що кондицинується. Ан ні… Він є величезною будівлею під солом'яним дахом.
Одна радість: що продувається усіма вітрами, що злегка полегшує адаптацію до клімату (височена вологість та спека). Черг не було, і ми, здавши по 10 доларів на візу, пройшли на паспортний контроль. Єдине, чого довелося почекати – це багаж, та й очікування було не фатальним. Після чого вам треба пройти через контроль (просто коридорчиком, де немає навіть рамок і металошукачів). Щоправда, деяким туристам пропонували відкрити багаж для ручного огляду. За якими ознаками вони обирали тих, хто «оглядається», ніхто не зрозумів. Далі ви повинні залишити візок і пройти у велике приміщення, де стоять стійки різноманітних туркомпаній (бік, що приймає). Будьте пильні! Як тільки ви здали візок на вас налітають носії вигукуючи назви приймаючих компаній. Не ловитеся на це – пройти Вам треба метрів 20, а за перевезення речей Вам доведеться платити.
На зворотному шляху аеропорт мені вже зовсім не здавався задушливим і гарячим, навпаки, було навіть трохи незатишно від постійного протягу. Все-таки наш організм – рідкісний пристосованець… Зал вильоту добре обладнаний, duty free присутній, але все дорожче, ніж могло бути придбано в місті (хоча з московськими цінами – не порівняти, для прикладу Хенессі VSOP 0.75 л - $55.3 бут. За 0.5 Чивас Рігал (12 років + 1 бут. 0.7 л 18 років - $99). Є фуд-корт, тому голодними не залишитеся.
Важливо пам'ятати, що вивезення добра з Домінікани обмежено 20 кг багажу для економ-класу та 30 кг багажу для бізес-класу на 1 пасажира. Трансаеро встановив плату за навантаження у розмірі 22 доларів за 1 кг. Будьте обережні при закупівлі сувенірів, щоб не довелося всі речі в аеропорту перетрушувати і роздаровувати ром, що дбайливо упакований, пасом поруч домініканським громадянам.
Трансфер
Я брала індивідуальний трансфер, пам'ятаючи про величезні трансфер-автобуси в Туреччині та Єгипті, які довго та болісно розвозять усіх по готелях. Насправді виявилося, що в Домінікані індивідуальний трансфер не такий уже й потрібний. Мене везли мікроавтобусом (одну! ), але решту групи від Наталі везли на такому ж автобусі з різницею в часі максимум у 30 хвилин. У той же час, я встигла заселитися до приїзду інших туристів.
Зворотний трансфер - це дуже важлива штучка. Усю групу вивезли з готелю о 12.25 (за 3 години до вильоту), а я собі машинку замовила на 13.00. Обід у готелі починається о 12.30, таким чином, я встигла спокійно поїсти фруктів наостанок і спокійно, на несподівано хорошій машинці доїхати до аеропорту. Щоправда, якщо у мене квитки були не в бізнес-класі, про правильність такої стратегії можна було б посперечатися – ви опиняєтеся наприкінці черги на реєстрацію та отримуєте не заповітно-бажане крісло, а що залишиться.
Не багато хто знає, але домініканці цілком спокійно реєструють економ-пасажирів на бізнес-стійках, так що якщо тихо поводитися, можна ще й швидку реєстрацію собі влаштувати.
3. Готель
Комплекс складається з 3 готелів: Beach & Convention, Delux, Casino - я спробую викласти картку, але не впевнена в успіху.
Номери: у Beach & Convention є 4 спальних корпуси абсолютно однакових за свіжістю (точніше НЕсвіжості) ремонту та планування. Є 2 види номерів: SEAVIEW та не- SEAVIEW. SEAVIEW: торцеві номери площею близько 40 м з видом на море. З екстра-опцій тільки тапочки та халат у номері та трохи більша площа балконів. Не- SEAVIEW номера: площа та ж, тапок немає, балкон трикутний (трохи скошений). Ремонт… був дуже давно… Сирість і вологість добили стелю та стіни у ванній та туалеті, настінна плитка в цих приміщеннях постраждала від множинних ударів та сколів, сантехніка стара-стара, дзеркала з житом. Мене це все не напружувало, тому що я рідко в номері з'являлася.
У самому номері: передпокій обладнаний досить великою місткою шафою-купе з мільйоном вішалок та ящиком для взуття. Там же вбудований сейф (стандартний для будь-яких курортів та безкоштовний всупереч інформації на сайтах). Дзеркальні двері цієї шафи рухаються дуже важко, але не лякайтеся – це результат високої вологості. Тут же праворуч вхід у приміщення з 2 раковинами та панорамним задзеркаленням. Там присутні: рушник для особи, кавоварка, 1.5літрова пляшка води, кава, чай, цукор, цукрозамінник, сухі вершки (щодня поповнюваний запас). Плюс там же в кошику лежить мило, гребінець, швейний набір, шапочка для душу. Звідси ж вхід у ванну, в якій знаходяться унітаз і його ровесниця ванна. Там ви знайдете 1 ножне та 2 лазневі рушники. До стіни прикручено дивну конструкцію з 3 краниками: гель для душу, шампунь, кондиціонер. Про якість не скажу нічого – користувалася своїми.
В основній частині номера стоїть гарні плетені меблі, одне велике або 2 великі ліжка, великий телевізор, журнальний столик з 2 кріслами, письмовий стіл, підставка під валізу, 2 тумбочки. Під стелею висить вентилятор, вбудований живий кондиціонер. У тумбі під телевізором вбудований мініхолодильник (слабко, але працює) в якому знаходяться вода, кола, фанта, спрайт, пиво (знову ж таки щодня поповнюваний запас).
На балконі стоять 2 пластикові стільці і такий же стіл + висить складна вішалка для сушіння білизни.
Загальне резюме: номер цілком пристойний, хоч і обшарпаний.
З великих мінусів: ваша покірна слуга Богом улюблена і помилована була від нервових стресів та інших неприємностей, але мої безпосередні сусіди були змушені переселитися через нашестя тарганів та мурашиної братії. Причому таргани за твердженням дівчат були літаючими та величезними.
Та ж доля трохи пізніше спіткала інших моїх сусідів – вони розігнали тарган батальйончик, прийшовши в номер увечері… Мені то пощастило, чи я підсліпувата, чи таргани мене бояться більше ніж я їх – загалом, цей розділ, дякувати Богу, пишу за словами очевидців.
Повернемося до готелю. Як уже було сказано, корпуси в даній частині готелю 4. Дуже рекомендую не заселятися в № 4, тому що там закінчується територія готелю і з раннього ранку починається шум ринку, що знаходиться встик з готелем. Крім того, там же знаходяться чи то очисні споруди, чи ще якась байда, але механічний і досить серйозний шум ширяє людей з чуйним сном не по-дитячому. За моїми спостереженнями оптимальними корпусами під заселення є №№2 і 3.
Як ви зрозуміли, я взяла собі «дорослу» частину готелю (Beach & Convention), тому що їхала без дитини і не хотіла, щоб совість щомиті мене гризла за це, побачивши інших відпочиваючих діток. Що означає «доросла»?
Винятково те, що селять на цю територію лише людей без діток, відповідно немає дитячої анімації, все тихо та спокійно (чесно сказати, я й дорослу анімацію вдень там не дуже спостерігала). Дітей навіть на пляж із інших частин готелю не пускають. Справді все тихо-спокійно: чинно ходять павичі, вечорами анімація найчастіше полягає у грі в лото… Я просто мало не сіла на місці, коли повернувшись з вечері, застала 2 домініканців, що сидять на сцені «театру» і розмовляють у мікрофон цифри на кількох мовами. А в залі тим часом засідали чинні старенькі, які слухняно закривали лотошні картки барилами… О 23.00 анімація на цій території закінчується і всі мирно розходяться до сну.
До всіх інших частин готелю ви можете дістатися «паровозиком» - це така безкоштовна маршрутка, яка курсує десь раз на 15 хвилин до 12 ночі. Але чесно кажучи, це безглуздий витівка, т. до.
дійти до будь-якої точки готелю можна пішки без будь-якої напруги. Причому ви можете піти вздовж дороги коридорчиком з колонами (проти сонця і дощу), так і по пляжу, так і вздовж пляжу по брукованій доріжці.
Закінчуючи розповідь про Beach & Convention, слід сказати, що їсти на цій території не варто. Ні, все цілком пристойно, отруєнь був і вибір досить широкий, але з буфетами Делюкса – не порівняти. Наприклад, у Делюксі на сніданок, обід і вечерю ви можете пригоститися свіжою рибою та морепродуктами 2-4 видів, а в Конвеншен їх не буде зовсім (або будуть, але вкрай убогі). Та ж історія про свіжі соки, фрукти та багато іншого…
Готель Делюкс фатально відрізняється від номерів Конвеншена. По-перше, вони новіші років на 15 мінімум… А це означає: двері на балкон пластикові і відчиняються легко і плавно, а не з положення «жим впритул». Двері шаф також відчиняються без зусиль і гуркоту.
А ще санвузли приємні новизною і просто тим, що ніщо звідки не відвалюється. Ну і комфорт там підвищений. На 100% не скажу, але, на мою думку, з 11 корпусу всі номери укомплектовані джакузі на балконі. Це справді прикольно! ! ! Від цікавих поглядів приймаючі ванну захищені рол-шторою, що опускається, так що з цим все нормуль. Ще, мешканці перших поверхів мають щось на кшталт невеликого садка, куди можна притягнути лежак і засмагати на самоті. По комплектації номери відмінності з першим готелем не фатальні: тапки та халат є у кожному номері, плюс можна попросити зубний набір. Планування номера Sea-view трохи інше (простірніше), але по решті не можу нічого сказати. Висновок: якщо ви обмежені в засобах і плануєте добре відпочити на сонці та в морі – вибирайте CONVENTION. Ви отримаєте нормальний номер (все одно туди ви тільки поспати нось приходьте) і рівні з іншими умови харчування та проведення часу.
Один мінус: за благами цього світу Вам доведеться пройтися або проїхатися (але не більше 1 км). Якщо гроші дозволяють, то паліть на всю котушку: беріть sea-view deluxe. Ще казали, що за скромну доплату (доларів 200-300) можна поміняти номер в одному готелі в інший. Я не пробувала і живих очевидців не бачила, але можете спробувати. . Воно того варте (хоч і не обов'язково, для відчуття себе на вершині блаженства)!
Ресторани Делюкса ...Щиро кажучи я не дуже розумію, навіщо там потрібні a la carte - так смачно і різноманітно годують у 2 стандартних буфетах, що нічого краще придумати просто не можна. Там кожен знайде достаток: і вегетаріанець, і м'ясоїд, і пожиратель морських гадів, і дитина, і виразник, і американець (прикиньте вони навіть там свої гамбургери навертали).
А-ля-карт. При в'їзді Вам дають картки із назвами ресторанів.
Кількість карток у всіх туристів було різне (логіки у видачі тієї чи іншої кількості карток ми не знайшли, хоч і силкувались). Мені видали 8 штук у 5 різних ресторанів – я не встигла використати все. Важливо знати, що Вас просто не впустять у ресторан, якщо ваш чоловік буде одягнений у шорти/бермуди/шльопанці/сандалії. Повинні бути повністю закриті ноги (тобто черевики, мокасини, кеди або кросівки) плюс штани. До жінок службовці ставляться миролюбніше - я ходила навіть у ляпасах і бермудах і була в такому вигляді зовсім не самотня. Куди я сходила:
1. La Briza – повна нісенітниця. Мало, не смачно, не різноманітно. Зате в цьому ресторані подають будь-яке спиртне.
2. Kioto (Японський) – мені не сподобався, хоча на нього я саме від нього чекала найбільших вражень… Важливо не спізнюватися, т. к.
«шоу» в цьому закладі розраховане по секундах і поставлено на потік… Вас дуже непривітно зустрічають і відводять до тепану, на якому спочатку влаштовують невеликий пожежник (це щоб вразити вас), потім кухар жонглює кухонними приладами і починається досить нудне приготування гарячих страв: рис з овочами та крупно нарізані овочі в соусі терріяки вам подають як гарніри, а м'ясо/птах/рибу/креветки ви вибираєте по меню самі, а кухар все це на одному тепані вам і готує (за столом сидить 12 осіб). Закуски в ресторані краще взагалі не брати - я взяла суші, так вони були на солодкому рисі. Не смачно – не те слово. Шоу як у Москві ви не побачите, але фінал цієї трапези виправдає Ваш похід у цей ресторан… Десерт «морозиво у клярі» – це Багдад! ! ! Дуже рекомендую. З напоїв – лише вода, вино та пиво.
3. Santa Fe – стейк-хаус. Мені не сподобалося.
Супи/закуски/десерти ви вибираєте на шведському столі самостійно (асортимент +/- той самий, що і в основних ресторанах). На ваше замовлення Вам готують тільки гаряче. Ми брали стейк рибай прожарювання медіум (вийшла неїстівна пересмажена тоненька підошва) і свинячі реберця (їстівно, але без захоплення). З напоїв – лише вода, вино та пиво.
4. Coral – рибний ресторан. Технологія та ж, що й у стейк-хаусі. На замовлення – тільки гаряче. Але закуски відрізняються від основних ресторанів, дуже різноманітні і все-таки заточені під морепродукти: креветки, гребінці, мідії 3 сортів, кальмари, лангустини та різна-різна рибка. Плюс супи рибні (2 види). На гаряче ми замовляли гребінців (3 маленькі штучки, але дуже смачно запечені), креветки (4 штуки у вершково-часниковому соусі, оч. смачно), медальйони з лобстера (насправді половинка лангустину, але непогано приготовлена). З напоїв – лише вода, вино та пиво.
5.
Chez Gourmet – міжнародна кухня. Найкращий ресторан! ! ! По-перше, там трохи столиків, він світлий, європейськи оформлений, камерний, тихий. Окремо під цей ресторан печеться хліб...Він просто у роті танув. Ви все вибираєте за меню. Виходить вечеря з 3 страв: закуска (гаряча або холодна) – нам сподобалися spring rolls та карпаччо, гаряче (м'ясо/птах/риба/морепродукти) – ми замовляли лобстера… Я нічого смачнішого не можу пригадати… Ну і на десерт ми також хором брали запечене яблуко, хоча на нього вже місця майже не залишилося в шлунку ...Наливають - все, що попросите (вкл. свіжі соки і коктейлі). Обов'язково візьміть туди якусь накидочку, там підтримується температура не більше 18 градусів. На контрасті з 25-30 градусами на вулиці складається враження, що ви присіли поїсти в холодильник. Але за смакоту я була готова пробачити все…
СПА. Спа є тільки на території Делюксу і стоїть як чавунний міст.
Якщо це не самоціль, то рекомендую вам туди не ходити. Справа в тому, що масажі – це не коник домініканців через їхню лінощі та неквапливість, а просто за обгортання віддавати такі гроші – це божевілля (на мій аматорський погляд). Вартість однієї процедури масажу починається від 100 доларів. Воно вам потрібне? Педикюр і манікюр я там таки зробила, але вони тих грошей не коштували, повірте. Також масаж можна робити у кабінках на пляжі, там ціни також завищені – 60 доларів за годину. Спокушатися різницею в ціні та можливістю торгуватися я б вам не рекомендувала. У Пунта Кані, в Баваро постійно дме вітер, який піднімає дрібний пісок з пляжу, так що навіть якщо вас відмиють перед масажем від піску, що прилип до тіла, все одно надує вітром - так що ви ризикуєте отримати замість розслабляючого масажу жорсткий пілінг.
Тепер про головне: територія та пляж. Друзі мої! Це рай!
Величезна територія, яка є величезним дендрарієм, але підготовлений для життя і комфорту відпочиваючого. Скільки там затишних куточків і вражають поле, клумб, посадок! ! ! Все доглянуто та приведено в ідеальний стан невидимими служителями цього раю. Тут почуваються добре не тільки люди, а й гордовиті павичі, фламінго, пелікани. Крім того, територія така величезна, що на її обхід вам доведеться виділити чимало часу.
Особливого захоплення заслуговує на пляж. Він по праву називається найкращим у Домінікані і одним з найкращих у світі (він у топ-десятці числиться). Біло-рожевий (від дрібних фрагментів черепашок і коралів) пісок, пальми і сосни, що ростуть тут же на березі (вони виконують функцію парасольок), блакитне море. Температура повітря та води була рівною: +28, що було вкрай комфортно та приємно.
Одне «але»: адже від пляжу їздить дуже багато різноманітної мототехніки, місця для купання реально мало, але толкучки не виникало. ; Море дуже дрібне – рівень «по пояс» ви маєте на відстані метрів 200 точно. Будьте пильні! На дні пісочок чергується із заростями водоростей, у яких водиться всяка погань типу їжаків і схили. Особливо багато цієї живності ви знайдете на рифі (400-500 метрів від берега). З маскою подивитися на це диво цікаво, але стань здобиччю кого-небудь мені не дуже хотілося. Повинна відзначити, що навіть маючи всі ці застереження, я поплавала щиро (недалеко, але довго і без неприємних сюрпризів).
Лежаки – дуже зручні та у величезній кількості. Зручність полягає не тільки в тому, що вони тканинно-пластикові з оптимальним натягом, але й у тому, що вони набувають дуже ергономічних положень: можна не тільки сісти/лягти, але й підняти/опустити/підігнути ноги.
Барів на пляжі немає, але пройти до них до басейнів дуже близько. Також справи з рушниками: їх видають на основних входах на пляж і до басейнів, але все знаходиться в кроковій доступності.
4. Сторона, що приймає…
У мене була Наталі турс...Такої нісенітниці я ще не зустрічала, хоча поїздила чимало...По-перше, постійного офісу в цьому досить великому готельному комплексі Наталі не має (як, втім, і в інших операторів). Вам говорять розклад присутності представника компанії в готелі (або вивішують оголошення на стенді) напередодні (наприклад 01/02/2011 вам повідомляють про те, що гід вас чекатиме 02/04/11 з 10.30 до 12.00). Треба сказати, що у вказаний час ваш гід дійсно сидить у спеціально відведеному приміщенні (увага! ! ! Приміщення знаходиться в готелі Делюкс), але сидить він там разом з представниками 20 інших компаній, тому гвалт у приміщенні стоїть такий, що треба кричати і прислухатися .
Напевно, важливо сходити на першу зустріч, щоб максимум запитань поставити відразу. Але ж підлість у цьому, що питання виникають дещо пізніше… ; У мене перша зустріч була призначена на 8.30 ранку наступного за приїздом дня. Я щиро намагалася потрапити на зустріч вчасно, але в готелі поки не дуже добре орієнтувалася, звичайно ж, я запізнилася на 10 хвилин. Слава Богу я була не одна така - нас сколотилася група з 5 людей, що бігають незнайомою територією готелю в пошуках гіда. Виявилося, вона зустрілася з 3 першими прибулими і пішла проводити зустріч із ними… Виправдано, мабуть, але прикро. ; Зрештою, ми знайшли місце бесіди. Вибачень за хронову організацію ми, звичайно, не дочекалися, навпаки, нам розповіли, що треба бути пунктуальними (у досить вільних висловлюваннях).
Висновок: рекомендую вам для збереження власних нервових клітин не відпускати розвозить вас при приїзді гіда до тих пір, поки вам точно не покажуть місця першої зустрічі з гідом-куратором. Ну і заздалегідь вийти, звісно.
Дальше більше. Дівчинка Світла (мій гід від Наталі) зверталася до своїх дорослих гостей-клієнтів не інакше як «хлопці», розмовляла на напів-сленгу у зарозумілій манері (сюр неймовірний і було б смішно, якби було дозволено рукоприкладство) ...У процесі розмови з'ясувалося, що домініканці всі суцільно і поруч повні ідіоти та злодії, всі окрім Світли та Наталі турс нас хочуть «набути». Справних порад я, на жаль, там не отримала, але все в цій країні настільки просто, мило і приємно, що сильно коментувати нічого. Відразу обмовлюся, що люди різні бувають, але домініканці в своїй масі мені дуже сподобалися - відкриті, наївні, дуже недурні люди.
Обдурити грінго для них справа честі, але якщо грінго не дурень, вони будуть раді бути йому полісними.
Однак повернемося до Наталі...З перерахованих вище гідом причин всі екскурсії треба купити прямо на першій зустрічі, поки є місця. Вартість екскурсій – від 95 доларів. В інших компаній +/- також. Дешевше пропонують іноземці (переважно американці). Якщо володієте ін. язиком – дуже рекомендую приєднуватися до них! У Наталі є спеціальна пропозиція – при покупці 3 екскурсій ви отримуєте 5% знижки. За наявних цін це випливає приблизно доларів у 20-30, але, як кажуть, з паршивої вівці ...Але будьте пильні: пропозиція діє тільки якщо Ви одноразово купили 3 екскурсії, якщо в 1 день одну екскурсію, а на наступний ще дві, то про знижку забудьте. Такі хто кого намагається «набути»?
5. Екскурсії
Я взяла в Наталі одну екскурсію: VIP у Санта Домінго.
Віп означає, що ви їдете не великим натовпом, а невеликим мікроавтобусом групою 10-15 осіб. Коштує ця справа на 30 доларів дорожче за звичайний варіант, що я вважала це виправданою тратою грошей… Вів екскурсію у мене гід – хлопчик на ім'я Олексій. Увага! Будьте пильні! Якщо Вам дійсно цікаво щось дізнатися, не погоджуйтеся на екскурсію під партронажем цього дива! ! ! Почалося все з того, що дорога до столиці республіки зайняла не обіцяних 2.5 години, а всі 4. Щоправда, там по дорозі зараз йде ремонт дороги – можливо, затримка в дорозі пояснюється саме цією прикрою обставиною. Ми дісталися першої зупинки – печери. Цей, млинець, гід примудрився забути чверть групи – 3 людини з 12 закопалися з фотографуванням першої частини печери, так він повів усіх інших до наступного етапу екскурсії, анітрохи не спантеличившись разючим скороченням і без того маленької групи.
В результаті, люди металися як оголошені в пошуках своєї групи і пропустили наймальовничішу частину цих печер...На прохання надалі бути уважнішими до учасників групи ми отримали традиційну для Наталі відповідь: «треба слухати гіда». Псувати відпочинок суперечкою не хотілося, тому ми проковтнули цю гидоту і поїхали далі.
А далі – більше… На маяку Колумба Олексій упевнено відстоював версію про те, що «Арістотель говорив про Колумба наступне…». Весь гурт, уже не приховуючи почуттів, реготав і відчайдушно намагався повернути хлопчика до дійсності, але… Що ви! Він же ГІД! ! ! Він знає все краще за нас, безграмотних ідіотів ...Потім він обіцяв якусь містику, якщо сфоткатися в одному з коридорів цього самого маяка. Містики, звичайно ж, не було жодної. На питання про те, в чому ж, млинець, ця містика полягає, Олексій без запинки і з неймовірно гордим виглядом заявив: «хто мислить – той зрозуміє».
… Нездатною до розумової діяльності виявилася не тільки ваша покірна слуга, але я вся група гуртом… Радість наша колективна від вибору екскурсії, екскурсовода та сторони, що приймає, зростала з кожним кроком… Загалом, втомлювати подробицями я вас не стану, але вся екскурсія пройшла в такому кумедний стиль. Я читала про Санто Домінго і трохи знала про його історичні місця та пам'ятники – Олексій не потрапив у крапку майже жодного разу! Складалося враження, що він сам або в місто приїхав вперше, або попередній вечір йому настільки вдався, що він досі злегка несамовитий ...Заради об'єктивності треба сказати: інші туристи, які скористалися послугами Наталі при поїздці на о-в Каталіна, були дуже задоволені , Так що я схильна вважати, що Олексій - це виняток, який доводить правило, але ...Це був такий яскравий епізод, що всі наступні екскурсії я купувала в інших операторів .. .