Балтійська осінь. Частина 2. Естонія

12 января 2020 Время поездки: с 16 октября 2019 по 20 октября 2019
Репутация: +736.5
Добавить в друзья
Написать письмо

Балтійська осінь. Частина 1. Латвія >>>

…за вікном автобуса промайнув стовпчик з символом Євросоюзу та написом «Estonia». В порівнянні з Латвією на перший погляд нічого не змінилось – все той же жовто-червого-зелений мішаний ліс, все ті ж маленькі села/хутори через які де-інде проглядається берег моря… Хоча, чим далі на північ, тим частіше автобус мчав повз населені пункти, що складались не лише з одноповерхових дерев’яних будинків – іноді бачив і так звані «селища міського типу» з трьох-, чотирьохповерховими целяними багатоквартирними. Напевне, виникли при фабриках чи інших важливих об’єктах. Була одна зупинка – та й та для посадки/висадки пасажирів – у місті Пярну. Цілісного уявлення про головний курорт Естонії скласти не вдалося – та ж сама одноповерхова приватна забудова, невеличкі парки. Ось на горизонті вже з’явились талліннські передмістя. В’їхали в місто через ліс, через новий район.

Звернув увагу, що на в’їзді в місті були 2 невеликі торгівельні центри (майже як у нас). Перші враження – в місті багато транспортних розв’язок, причому не дуже зручних, друга – як тільки виїхали з лісу в місто на рівнину, то одразу стало видно історичний центр на пагорбі Тоомпеаа. Будинки в середмісті трьох-, чотирьохповерхові, з біло-сірої цегли, не нові (орієнтовно 1950-1960 роки), проте гарно збереглися. Нарешті, кінцева – автовокзал (естонською Bussijaam). Одразу ж на платформі розташовано T-kiosk, в якому серед іншого продаються квитки на міський транспорт. Купую e-CARD (2 євро заставна вартість) та кладу на карту 10 євро. Кошти на картці використовувати для оплати проїзду, вартість поїздки по картці €1,10, тривалість поїздки 60 хвилин, можливі пересадки. На трамваї №2 їдемо до нашого готелю. Виходимо на 5-й зупинці («Linnahall»), орієнтир – Морські ворота та башта «Товста Маргарита» і прямуємо до нашого готелю на набережній.

Я вдруге приїхав в Таллінн (вперше – в серпні 2012, розповідь тут) і район не впізнав. Сім років тому тут були старовинні одно-, двохповерхові (місцями навіть дерев’яні) будинки, зараз на їх місці або вже побудовані офісні центри зі скла і бетону, або будівництво ще триває. Готель наш називається «Tallink Express Hotel» (263 євро/5 ночей/твін), у 2012 був cусідій, але розташованій в тій же самій будівлі "Tallink SPA & Conference Hotel". Готелем повністю задоволені  (тихо, дуже гарний сніданок, чудове розташування – 15 хвилин до Терміналу А морського порту, 10 хвилин до історичного центру, 5 хвилин до зупинки автобусу в аеропорт, 20 хвилин до залізничного вокзалу).

Поки поселились – вже сутеніє, в центр йти вже пізно, вирішуємо відвідати магазин «Rimi», який по пам’яті знаходився на іншому березі  Адміралтейської затоки (по факту – марини для яхт та старовинного буксиру). Магазин знайшли не одразу (за останні 7 років на протилежному березі затоки побудували 3 великі мережеві готелі. Та й сам «Rimi» зазнав змін – тепер він знаходиться в середині великого торгівельного центру «Nautica Keskus», в якому представлені магазини багатьох відомих брендів на зразок H&M, New Yorker, Deichmann тощо. Після невеликого шопінгу повертаємось в готель.

Наступного дня після сніданку вирушаємо у Старе місто. Входимо через Морські ворота по вулиці Pikk.

Морські ворота. Ліворуч "Товста Маргарита"

Ранок. Тихо і майже безлюдно. Церква Св. Олафа (Oleviste) вся в риштуваннях, тому, ймовірно, зачинена.

В наступному кварталі вирізняється архітектурний ансамбль «Три сестри» (там розміщено дуже дорогий готель).

"Три сестри"

Пр вулицях Pagari і Suurtuki виходимо до Кріпосної стіни (теж пам’ятка Талліна), під самою стіною проходить вулиця Laboratorium, де у будинку №22 знаходиться Український культурний центр та Українська Греко-Католицька Церква.

УГКЦ в Таллінні

Церква знаходиться у дворі і в той час була зачинена (служба того дня – лише вечірня). По вулиці Lai мимо старовинної будівлі театру наближаємося до Ратушної площі. Звернув увагу, що на будинках під дахом знаходяться гаки (голандський стиль), на який кріпилися троси, по яких втягувалися вантажі на верхні поверхи (східці у середньовічних будинках вузькі та круті).

Після площі Roheline Turg починається  «відреставрований шик» – старі будинки в стилі арт-нуво сучасній реновації, багато дипломатичних місій, театр,  будинок гільдії Св. Кнудта, зараз там знаходиться театральне училище.   

Про «український слід» інформації немає.

Поруч – відомий «будинок біля дракона» (класика Талінського модерну).

Поступово спускаємось до Ратушної площі. Ось і старовинна Ратуша Талліна із неофіційним символом міста – Старим Томасом (флюгером у вигляді лицаря з довгими вусами). Зробивши фотосесію на площі, вирушаємо у Верхнє місто (безпосередньо сам замок Тоомпеаа), спочатку по вул. Данкрі, ненадовго звернувши до Церкви Св. Миколая (Niguliste) – зараз там музей церковного мистецтва, вхід платний – €8.

Церква Св. Миколая (Niguliste)

Здійснивши досить крутий підйом по східцях вулиці Люхіге-Ялг, виходимо безпосередньо у «Сад  Данського короля» – невеличкий парк під кріпосною стіною, на якій розміщено дерев’яну галерею, дуже атмосферну. У відреставрованій башті Neitsitorn (виявляться, є ні багато, ні мало об’єктом Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО) розміщено одну з експозиції музею історії Талліна.

Башта "Neitsitorn"

Цей парк є пам’яткою про 100-річне правління Данії в Талліні. Антураж середньовіччя доповнюють металеві статуї трьох монахів-францисканців та старовинна гармата.

"Сад Данського Короля"

Також звідти відкриваються гарні види на нижнє місто.

Через середньовічні ворота виходимо у Верхнє місто, що фактично знаходиться у складі Таллінського замку. Домінантою Верхнього міста є 46-метрова башта Довгий Герман (побудована в 1370-му році), на щоглі якої майорить прапор Естонії, який піднімають щодня на сході Сонця і спускають на заході Сонця.

"Довгий Герман"

До башти прибудовано величний будинковий комплекс XVIII ст., в якому розміщено Рійгікогу – парламент Естонії.

Парламент Естонії

Поруч з парламентом знаходиться невеликий парк із розарієм та неодмінними лавочками. Майже навпроти, якщо йти по вулиці Toom-Koli середньовічна будівля Головпоштамту, а ще далі – Кафедральний (Домський) Собор. Зовні, як із середини, дуже аскетичний. Вхід 3 євро.

В Домському Соборі

У другій половині дня, між богослужіннями, в соборі проводяться концерти органної музики. За Домською площею повертаємо на вулицю Rahukohtu, яка закінчується оглядовим майданчиком, двома великими сувенірними магазинами (з широким вибором виробів з бурштину)...

...та будівлею Кабінету міністрів Естонії.

Після фотосесії з видами на морський порт, залізничний вокзал, старі квартали та сучасні райони (кожен обирає, види, які йому до душі)...

...та шопінгу, знову повертаємо до центру. На шляху – також фотографуємося на найвужчій вулиці Талліна (перший поворот ліворуч від Rahukohtu, якщо йти до центру). У Нижнє місто спускаємося по вулиці Пікк-Ялг, не такій крутій, як Люхіге-Ялг, але більш довгій (місцеві мешканці називають Пікк-Ялг «довга нога», а Люхіге-Ялг – «коротка нога»). З Нижнього міста знов через Ратушну площу через ворота Viru (та розташованого поруч квіткового ринку), виходимо на проспект Viru, першою будівлею на якому є 23-поверховий готель Viru, перші 6 поверхів якого займає сучасний універмаг Viru Keskes (побудований у 1984 році). Магазинів та бутиків в універмазі понад 100, кафе небагато, але всі вони чомусь з ресторанними цінами та претензіями на високу кухню.

Цікава історія з WC. У Viru Keskes вони платні (0,2 євро однією монетою), доступ організовано через турнікет. Для тих, хто не має монети вказаного номіналу, встановлено автомат для розміну. Автомат розмінює монети 1, 2 євро та купюру 5 євро.

Асортимент та ціни в кафе в універмазі не вразили, то вирішили пообідати навпроти – в одному з кафе в кварталі «Роттерман».

Квартал «Роттерман» – це історичний район навпроти порту (побудовано в другій половині 19 ст.). Він являв собою промзону ізпортоіими складами та невеличким заводом по виробництву будівельних матеріалів із знаменитою димовою трубою. У другій половині ХХ ст. виробництва були закриті, а район деякий час перебував у занепаді. У історію кінематографу він увійшов як місце зйомки фантастично-філософського фільму «Сталкер». У 2000-х рр. будівлі кварталу було частково знесено (але димову трубу залишено для історії), а ті, що залишились, переобладнали під сучасні офіси, мистецькі галереї, кафе, магазини.

Обідали в мережевому кафе «VAPIANO» (доводилося відвідувати заклади цієї мережі в Німеччині), 16 євро на двох, цілком пристойно. Трохи здувивало, що частина персоналу – відверто індо-пакистанської зовнішності (до того, вихідців з Азії в Латвії та Естонії, нетуристів, взагалі не бачив). Напевне, приїхали в Таллін в рамках внутрішньо корпоративної релокації.

Після обіду вирішуємо продовжити тему шопінгу. Для цього відправляємося в ТЦ "Prisma" (пам’ятаю його ще по поїздці 2012 року), їдемо автобусом №17. Цікавий нюанс по спобу оплати: при оплаті проїзду з E-card, на день списується лише 3 поїздки (це я з’ясував вже після повернення), як бути якщо в день користуєшся міським транспортом 4 рази та більше – не зрозуміло. Контролерів у міському транспорті не бачив жодного разу. Їхати недовго, приблизно хвилин 15.

За минулі 7 років (з часу мого попереднього відвідування) ТЦ «Prisma» дуже змінився – до нього прибудували інший ТЦ («Kristina») значно більший за розмірами. Це вже не центр, район навколо типові 4-5 поверхові будинки (орієнтовно 1953-1963 років), але дуже доглянуті, без креативно засклених балконів та супутникових антен, нещодавно реставровані.

ТЦ «Prisma- Kristina» вразив не тільки розмірами, а й асортиментом, крім широковідомих транснаціональних брендів, чимало також місцевих марок, а також марок країн Скандинавії. Ввечері повертаємося до готелю. Назавтра – ранній підйом і денний круїз до Хельсінки (буде окрема розповідь).

На третій день вирішили відвідати  "Lennusadaam" – Морський музей Естонії. До нього можна дістатись автобусом №73, від найближчої до нас зупинки, що біля "Товстої Маргарити" (називається "Linnahall") їхати всього 2 зупинки, але вони виявились досить довгими, що не характерно для Талліна. До такого висновку ми дійшли, вирішивши прогулятись. Зате побачили багато цікавого. Але про все по порядку. Коли йти від нашого готелю по вулиці Sadaama в напрямку історичного центру, на себе звертає увагу досить дивна монументальна споруда на самому березі моря. Здалеко вона схожа на великий нерівний п’єдестал неправильної форми, за верхню поверхню якого по східцях з перилами піднімаються поодинокі перехожі, судячи з усього без певних цілей, просто погуляти.

Як виявилося, це «Linnahall» – грандіозний спортивно-концертний комплекс, побудований частково під землею. Він (разом з кількома іншими спортивними об’єктами) будувався до ХХІІ Олімпійських Ігор 1980 року. Місткість споруди – 5300 глядачів в концерному залі, та близько 1000 місць на хокейній арені. В теперішній час будівлю обладнано вертолітним майданчиком, Tallinn Linnahall Heliport, з постійними польотами до Гельсінкі, і невеликим портом для катерів компанії Linda Line. Судячи з зовнішнього вигляду, Linnahall за прямим своїм призначенням зараз не використовується, принаймні на сайті (www.linnahall.ee) ніяких заходів не заплановано, є тільки інформація про минулі події та архівні фото.

"Linnahall". Два в одному: Палац cпорту і Концертний pал. Останні 10 років не функціонує :-(

Але я трохи відволікся. Від автобусної зупинки з усе тією ж назвою «Linnahall» звертаємо на вулицю Suur-Patarel. Тут починається зовсім інший Таллін – квартал однакових 2-3 поверхових будинків, декорованих під старовину.

А трохи далі – малоповерхові новобудови у сучасному, так званому «скандинавському» стилі.

Хоча з іншого боку вулиці побудовані житлові будинку різного віку, різних стилів.

Спускаємося на вулицю Kalaranna, яка веде безпосередньо до Морського музею і з якої відкриваються непогані види на морський порт та Linnahall. Щодо самого Музею. Його експозиція складається з відкритої та закритої. Відкрита – це передусім старовинний криголам «Suur-Tool» (Сюр-Тилль), побудований у 1913 році.

А також іще близько 10 невеликих суден, рибацькі, буксири, прикордонні (деякі пришвартовані на причалі), деякі вже встановлені на березі.

На відкриту експозицію та судна вхід безкоштовний (принаймні, квиток куплений у ангар, де міститься закрита експозиція, в мене ніхто не перевіряв). В ангарі (будівлі – колишній ангар повітряної гавані, коротше кажучи – сховище для гідропланів,побудовано на початку 20 ст., що характерно – напівкруглий дах проектувався без креслень) експонується підводний човен «Lembit» (довжина 56 м, побудовано у 1934 році)...

...гідроплан (про нього чомусь мало інформації, а взагалі техніка дуже цікава), а також всі транспортні засоби та обладнання, що виготовлене (знайдено) на території Естонії – байдарки, вітрильники,буєри (вітрильники на лижах для перегонах на льоду), бакени, буйки і т. п. Звичайно, піднявся на борт підводного човна (оскільки, у нас немає таких як впринципі :-( ). Все цікаво, але дуже тісно. Як моряки пересувалися швидко під час тривоги – загадка. А от про єдиний гідроплан – інформації замало, просто вісить собі під стелею і все.

Навіть зробити його гарне фото – проблемно. Ще в музеї розміщені спеціальні кабіни, де бажаючи можете відчути на собі певні природні явища – вітер різної швидкості, хвилювання моря різної сили тощо. При музеї, звичайно, є сувенірні магазини. Мені півтори години в ангарі вистачило. Є звісно, екскурсанти, що приходять сюди весь день. Забув додати, що вартість квитка для дорослих 15 євро.

Виходимо на зупинку автобуса 73, щоб повернутися в центр. Автобус ходить досить рідко (3 рази на годину). Роздивляємося навкруги. Просто біля зупинки побудовано, на мою думку, просто зразково-показовий житловий масив:

Доїзжаємо автобусом до кінцевої зупинки (Mere puiestee), де знаходиться невеликий ринок народних промислів, переважно виробів з вовни. Зробивши деякі покупки, продовжуємо шлях в центр. Мета – обід у кафе самообслуговування «Lido». Кафе знаходиться в бізнес-центрі в цікавому місці – навпроти будівлі Національної опери Естонії та Концертної зали «Естонія». Ці два культурні заклади знаходяться в одній великій симетричній будівлі:

З іншого боку (вікна кафе виходять саме на нього) – ні більше, ні менше, Музей Національного банку Естонії:

Для порівняння, сам Національний банк Естонії виглядає так:

Після цього вирушаємо до парку «Кадріорг». Для цього підходять трамваї маршрутів №1 та 3. В Талліні курсують звичайні трамваї та трамваї ретро-вінтажного вигляду, присвячені певним історичним особам. Нам дістався трамвай ретро-вінтажного вигляду, присвячений Юліусу Куперьянову (герою війни Першої Світової війни на боці Естонії):

До парку їхати зовсім недовго,не більше 10 хвилин. На шляху до парку трамвай проїхав повз Таллінський Університет (на диво сучасна споруда, що впринципі пояснюється його віком – створений у 2005 році. Можливо, напротивагу головному ВНЗ Естонії – Тартуському Університету, що засновано у 1632 році).

Кадріорг – є найбільшим парком не тільки Таллінна, а й всієї Естонії. Його будівництво розпочато ще в 1713 році і при його будівництві були використані найбільш характерні прийоми паркового мистецтва XVII-XVIII ст. Найбільш популярними місцями парку є околиці Лебединого ставка...

...а також головний променад, що веде до палацу. В парку знаходиться Художній музей...

...Музей сучасного мистецтва (музей KUMU), а також резиденція Президента Естонії. Крім того, в парку встановлені монументи деяким діячам естонської культури. Перед художнім музей розбито декілька прекрасних квіткових клумб, а також фонтанів (восени вже не працівали) з міфологічними мотивами: 

Звернув також на себе уваги ряд лавочок, кожна з яких була присвячена одному з архітекторів (ландшафтних дизайнерів) парку:

Трохи вище парку знаходиться резиденція президента Естонії. Виглядає досить скромно, але з неабияким смаком:

Резиденція президента Естонії

Напроти резиденції, на галявині помітив ось такі об’єкти:

Вони були ідентифіковані мною як бджолині вулики. Чомусь одразу подумалося про «український слід у Таллінні» (2005-2010 рр.).

Але ця табличка поруч дала зрозуміти, що президентські адміністрації Словенії та Австрії підсуєтилися раніше…

До музею сучасного мистецтва (його ще називають KUMU) вирішили не йти, подальший план – через парк вийти на набережну, а потім пройти (чи підїхати) до пляжу «Піріта» та, можливо, «Співочого поля». Але дощ та масштабні дорожні роботи (через які було змінено рух автобусів, а тротуари взагалі були закриті через укладання асфальту – в дощ (!), так само як і в нас) змінив плани. Але ще трохи про парк «Кадріорг». Він чудовий! Широкі алеї, різні види дерев, неширокі канали з водоспадами і т. д. Багато бігунів,та просто гуляючих, є й іноземні туристи.

На набережній впорядковуються зони відпочинку. Крім асфальтування, викладаються клумби, при нас з вантажівки з краном вивантажували та встановлювали в певному порядку камені чудернацьких форм.

Лавочки та тенісні столи вже встановлені. Протилежний бік набережної (шосе) також впорядковується – 7 років тому там були старі 1-2 поверхові будинки, переважно дерев’яні,за цей час їх знесли, а на їхньому місці будують нові квартали. 

Ну і як же без виду на море:

Що можна сказати – Таллінн розвивається в правильному напрямку.

Останній повний день в Естонії. На цей день запланували одноденну поїздку в друге за величиною місто Естонії, засноване ще у 1030 році київським князем Ярославом Мудрим, назване ним Юрьєвим, а нині – її наукову та культурну столицю – місто Тарту. З Таллінна можна дістатись 2 способами: електричкою або автобусом. Перший варіант: поїзд у дорозі 2 години (в один бік), вартість проїзду 10-12 євро; другий варіант – автобус в дорозі 2,5 години (в один бік), вартість поїздки 5-15 євро також в один бік. Враховуючи, що залізничні вокзали в обох містах ближче до центру, ніж автобусні, обрали першій варіант.

Квитки купував напередодні через інтернет (якщо купувати безпосередньо в касі на вокзалі, буде на 15% дорожче). Неділя. Ранок, пасажирів дуже багато. Вокзал у Таллінні не наскрізний (як, наприклад, в Києві, а тупиковий). Наш поїзд прийшов лише за 10 хвилин до відправлення, відправилися з точністю до хвилини. Естонія не пов’язана прямими залізничними рейсами з іншими країнами, тому всі поїзди тут однаково приміські, експресів далекого слідування немає.

Вільних місць майже немає. Поїзди дуже якісні, виробництва Швейцарії, обидва поїзди в нашому випадку були дизельні.

На виїзді з міста проїхали повз головний стадіон країни «Калев» та велике озеро Юлемісте. Зупинки були частими. В Тарту прибуваємо вчасно. Вокзал дуже старовинний (таке враження, що взагалі дерев’яна будівля, на відміну від Талліна – там будівля вокзалу приблизно 1970-х рр.).

В Тарту від вокзалу до центру міста йти приблизно хвилин 20, при бажанні можна підїхати автобусом. Прямо від вокзалу до центру відходить вулиця J. Kuperjanovi, але йти нею не дуже зручно, вона часто петляє. Архітектура – різноманітна:

 Якщо пройти трохи вправо, то можна йти по вул.Tiigu, вона пряма і дістанетесь до центру швидше. Від перехрестя вул.Tiigu та вул. Akademia, де розташована сучасна студентська бібліотека з невеличким сквером, починається студентський район.

В Тарту знаходяться основні ВНЗ країни: Тартуський державний (класичний) університет, Медичний коледж, Художній коледж, Коледж інформаційних технологій, Військовий коледж (це при тому, що населення міста близько 93 тисяч жителів). На протилежному боці вулиці, якщо спуститись трохи вниз (а Тарту виявилось дуже пагорбистим містом, для полегшення підкорення висот існують дуже старі дерев’янні східці ) розташований центральний театр міста – «Teater Vanemuine», у великій дуже сучасній будівлі. А всього театрів різних жанрів у місті нараховується шість.

По досить крутій вул. W.Struve (названо на честь видатного аістрофізика В. Я. Струве) можна піднятися на університетський пагорб, де знаходиться старовнниа обсерваторія, з якою пов’язана наукова діяльність всіє династії фізиків Струве. Але ми пішли іншим шляхом – по вул. Ulikooli (Університетській) до перетину з вул. Promenaadi (від неї вгору на пагорб починаються старовинні дерев’яні східці), а в провулку перед самим пагорбом, на стінах будинків зображені дуже тематичні графіті (фото, нажаль, немає) – вони присвячені ретро-кінематографу (в 2018 році відзначалося 100-річчя кінематографу Естоніі).

А на самій вуличці встановлено дуже дивну скульптурну композицію – на металевій лавочці становлені скульптури видатного естонського письменника Едуарда Вільде (Eduard Vilde) та ірландського драматурга Оскара Уайльда (Oscar Wilde). Співзвучність прізвищ, а також той факт, що О. Уайльд відвідував Тарту у 1890 році і теоретично міг перетнутись з Е. Вільде, сподвигла автора на такий шедевр. Пам’ятник мало примітний, я побачив його випадково,якщо комусь цікаво – орієнтиром може бути старовинна будівля з червоної цегли (колишня типографія).

Отже по східцям підіймаюсь на пагорб, до старовинної, майже 200-річної обсерваторії.

Дорога грунтова, дуже аутентична :-). Поступово вона переходить в Ангельський міст (1814-1816 року, виготовлений з дерева), під мостом проходить похила вулиця Loosi, яка веде до центральних площ та Ратуші.

Ангельський міст

З іншого боку мосту – пагорб Домберг, де знаходиться Музей Тартуського Університету та руїни Домського Собору.

Від мосту до музею тягнеться невеличка алея, з обох боків якої встановлені борди з інформацією про найвидатніших науковців, діяльність яки була пов’язана з Тартуським університетом:

У невеличкому сквері поруч встановлений дуже оригінальний пам’ятник – велика металева печатка з зображенням першого ректора університету Йохана Скітте (Johan Skytte), а на відтиску – герб університету і відповідні написи естонською та німецькою мовами (на момент створення Тарту був німецьким містом і називався Дерпт):

Далі по вул. Лоосі спускаємося в центр. Цетром міста є дві площі – площа М. І. Пирогова (з пам’ятником знаменитому лікарю) та Ратушна площа. Їх розділяє безпосередньо сама Ратуша. На Ратушній площі встановлено фонтан із життєстверджувальною композицією «Студенти, що цілуються» (хлопець і дівчина під парасолею). Оригінальність фонтану ще й в тому, що вода подається не тільки знизу, з басейну фонтану, а й зверху – безпосередньо з парасолі:

Крім ВНЗ та театрів, Тарту відзначається й своїми дещо незвичними музеями. Окрім вищезгаданого Музею університету, в місті також є художній музей, музей іграшки, музей міського жителя  19 ст., музей друкарської справи, музей спорту та олімпійських ігор тощо. Останній, до речі, знаходиться зовсім поруч з Ратушною площею – достатньо пройти метрів 100 по вул. Ruuti (на якій, якщо цікаво, набільше скупчення кафе, але переважно фастфуд). Зовсім поруч – і красива Церква Св. Яна, побудована з червоної цегли.

А якщо перети на паралельну вулиця (вже згадувану трохи раніше Ulikooli, то можна побачити і сам головний корпус Таллінського університету. Будівля настільки класична і монументальна, що тільки по зовнішньому вигляду (без вивіски) можна зробити висновок, що в ній знаходиться або кількасотрічний класичний ВНЗ або якась дуже серйозна урядова установа:

Університет Тарту, головний ВНЗ Естонії

Закінчуємо з Тарту середньовічним і рушаємо в бік Тарту сьогоднішнього і Тарту майбутнього. А саме на набережну місцевої ріки Emajogi. З набережної відкриваються гарні види на білий арочний пішохідний міст, багатоповерхівки сучасного Талліна – 15-поверховий бізнес-центр, та 23-поверховий оригінальний білий житловий будинок циліндричної форми «Tiigutorn».

Вид з набережної на сучасний Тарту

За яким сховався науково-розважальний центр AXXAA з музеєм науки та діючим планетарієм. Але туди ми вже не дійшли. Пообідали в «Vapiano»у великому ТЦ «Kvartal», хоча вже пізніше на іншому поверсі побачили місцевий аналог "Lido". Трохи перепочивши у парку поруч, вирушили до залізничного вокзала, йшли вже іншою дорогою, вздовж широкої та швидкісної вулиці Riigi, яка, я так розумію, за містом переходить у Ризьку трасу. Єдиним об’єктом на нашому шляху, що заслуговував на увагу, був Військовий коледж.

Військовий коледж

З віддаленням від центру та наближенням до вокзалу, типові цегляні будинки поступалися місцем дерев’яним або комбінованим. Незважаючи на суботу, на вулицях було тихо і майже порожньо. Такою неспішністю і спокоєм і запам’яталося мені друге за величиною місто Естонії.

День від’їзду. Рейс об 11:40, сніданок в готелі  в неділю тільки з 08:00 (в інші дні з 07:00). Спускаємося вниз з речами на півгодини раніше (речі можна при цьому залишити на стелажах у спеціальній кімнаті за рецепцією). Автобус відходить від Терміналу А порту о 08:52. За 30 хвилин вже в аеропорту. В R-кіоску повертаю карту (одразу виплачують залишок коштів та вартість самої картки) та отримую tax-free (процедура: спочатку у вікні CUSTOM проштампувати чеки, а вже після після проходження всіх контролів, біля гейту 1, в кіоску обміну валют вам повернуть кошти готівкою). Вилетіли вчасно стандартним Візейрівським Airbus. Трохи незвично було, що екіпаж на борту був не естонським, не українським, а польським, все було дуже ввічливо, по-європейськи.

Такою ж європейською країною і залишиться в моїй уяві Естонія. Країна, що за минулі 7 років (з моменту мого минулого відвідання) значно просунулась і продовжує просуватися в європейські цивілізаційні структури, причому без руйнування, а тільки із збереженням свого національного минулого.

Балтійська осінь. Частина 3. Фінляндія >>>

Чтобы добавить или удалить фотографии в рассказе, перейдите в альбом этого рассказа
Талліннське передмістя
Морські ворота. Ліворуч -
Церква Св. Олафа (Oleviste)
УГКЦ в Таллінні
Театральне училище. Про
Середньовічна Ратуша
Флюгер
Церква Св. Миколая (Niguliste)
Башта
Парламент Естонії
Кафедральний (Домський) Собор
В Домському Соборі
Резиденція Президента Естонії
Ангельський міст
Університет Тарту, головний ВНЗ Естонії
Церква Св.Яна
Музей спорту та Олімпійських Ігор
Вид з набережної на сучасний Тарту
Військовий коледж
Пам'ятник символу 2019 року біля центрального ринку Тарту
Похожие рассказы