Любой фольклорный фестиваль заслуживает посещения. А уж если этот фестиваль внесен в список нематериального культурного наследия ЮНЕСКО – то это даже не обсуждается. Поэтому я никак не могла пропустить эстонский праздник песни и танца, тем более что наши пути с этим праздником пересеклись впервые за 10 лет постоянных поездок в Эстонию.
Таллинн – город в котором соседствуют древность и современность. 2019 год в Эстонии выдался богатым на юбилеи: Таллинн празднует 800 лет первого упоминания о себе, а любимому в Эстонии Певческому празднику исполняется 150 лет. Да-да, вы не ослышались – в течении последних 150 лет каждые пять лет эстонцы съезжаются со всех уголков Эстонии и многотысячным хором поют любимые песни. Это праздник единения, когда тысячи отдельных эстонских голосов сливаются в единый голос эстонского народа. И, поверьте мне, – это потрясающее по энергетике и размаху мероприятие, которое никак не ожидаешь увидеть в стране с населением чуть более миллиона человек.
Подготовка к фестивалю на главной сцене Певческого праздника – Певческом поле. Сцена была построена в 1959 году специально для проведения Всеэстонских праздников песни, вмещает 15 тыс. исполнителей. Кроме выступлений народных артистов Певческое поле в Таллинне принимало таких легендарных исполнителей как Майкл Джексон и Леди Гага. Немного истории: первый эстонский праздник песни прошел в 1869 году, в городе Тарту. Инициатором его проведения был Иоганн Вольдемар Яннесен – культурный деятель, основоположник эстонской журналистики. Совместно со своей дочерью Лидией Койдула – первой эстонской поэтессой – они основали певческое общество « Ванемуйне» , которое и стало организатором первого праздника эстонской песни. В 1869 году в празднике песни принял участие 51 музыкальный коллектив (хоры и оркестры) – всего 845 участников. Интересно, что в первых певческих праздниках могли принимать участие только мужские хоры и оркестры. Смешанные хоры стали принимать участие только с 1891 года. Так как первые праздники песни начали проводиться еще в царские времена, то их приурочивали к каким-нибудь важным и памятным для Империи датам. От праздника к празднику число участников мероприятия росло, и в 1923 году количество исполнителей перевалило за 10 тысяч! Именно с 1923 года было принято решение проводить Певческие праздники в Эстонии каждые пять лет. В 1934 году к празднику песни добавился и праздник танца, и с 1947 года два эти праздника идут « в связке» , образуя единый красочный народный фестиваль. За все время существования праздника его проведение было отменено только один раз – в 1943 году из-за Второй мировой войны.
Кроме основных мероприятий фестиваля можно было также посетить концерт народных музыкантов и концерт « Ночь каннелей» . Каннель – это эстонские гусли. По легенде, первый каннель вырезали из берёзы, которая росла на могиле убитой девственницы; декой стали кости большого лосося, а для струн взяли девичьи волосы. У народа сету каннель считался божественным даром, поэтому игра на нём не была запрещена даже в Великий пост. В 2019 году в XXVII Празднике песни приняло участие 1020 коллективовс общим количеством участников более 32 тысяч. В ХХ Празднике танца приняло участие 713 коллективов, 1.500 участников.
На празднике народной музыки на площади Вабадузе в Таллинне выступило 74 музыкальных коллектива, куда входило 800 музыкантов. Праздник начинается примерно за месяц до главных концертов в Таллинне с так называемого « шествия огня» . Огонь праздника, зажженный в Тарту, тридцать дней путешествует по Эстонии из уезда в уезд, прежде чем добирается до столицы. Если вам удастся побывать в Таллинне в дни очередного Праздника песни – вы обязательно увидите частичку этого огня на каком-нибудь концерте или шествии.
Перед началом представления Праздника танца участники фестиваля фотографируются на фоне символического праздничного огня, проехавшего через всю Эстонию. Фестивальнаяя программа начинается с Праздника танца на стадионе « Калев» . В процессе двухчасового концерта танцоры исполняют массовые танцевальные номера. Танцуют практически без пауз – один танец плавно перетекает в другой, и на спортивной арене разворачивается завораживающее действие.
Постановка « Приглашение на танец» в исполнении 960 мужчин и женщин. Номер поставлен специально для фестиваля 2019 года. Интересно, что принять участие в празднике танца может каждый, независимо от возраста и комплекции – главное иметь большое желание и немножечко таланта. Каждый исполняемый танец имеет свою историю, и повторяется из праздника в праздник. В танцевальных номерах участвуют от 500 до 1500 танцоров, а в самом массовом и самом старом танце Tuljak (исполняется с 1934 года) на этот раз приняли участие 10540 человек. Кстати, для справки: вместимость стадиона « Калев» , согласно Википедии, составляет 12 тыс. человек.
Из первых уст, участница Праздника танца Полина Валашас: « Наш танцевальный ансамбль из города Нарва (Эстония) называется Jun-Ost. Руководители Наталья Мыттус и Людмила Тураева. В прошлом году коллективу исполнилось 50 лет. В репертуаре ансамбля, наряду с эстонскими народными танцами, есть танцы других народов и немного эстрады. Коллектив является постоянным участником Праздника песни и танца с момента своего образования, но женская группа принимала участие впервые. На празднике всегда царит дружественная атмосфера. Мы гордимся, что можем присутствовать на таком значимом событии для нашего государства. Очень жаль, что сам Праздник танца длится только два дня, готовимся к нему больше года. Уехав обратно в Нарву, мечтаем побыстрее опять вернуться и погрузится в эту атмосферу! » Все участники танцуют слаженно и четко, как единый живой организм, и с трудом верится в то, что первая совместная репетиция у них была лишь за день до начала первого концерта. Всего за два дня праздника танца участники дали три грандиозных представления.
Зрители встречают самых юных танцоров – они подставляют им ладошки для хлопка и кричат: « Tubli! » (Молодец! ). Дети в восторге от такого внимания.
Вслед за Праздником танца вступает в свои права Праздник песни. Перед открытием Праздника песни все участники фестиваля (и певцы, и танцоры) собираются в торжественное шествие и маршируют 5 км от площади Вабадузе до Певческого поля, где и будет происходить музыкальная часть праздника. Праздничное шествие – любимейшая часть фестиваля среди туристов. Наблюдать за ней можно совершенно бесплатно в течении нескольких часов.
Участники фестиваля выходят на праздничный марш семьями. Бывалые зрители парада устроились с комфортом : ) Певческое поле в день открытия Праздника песни 6 июля 2019 года
Праздник песни местные любят проводить в формате пикника. На территории Певческого поля открывают палатки с едой и напитками, а зрители приносят с собой подстилки, расстилают их на траве и наслаждаются, слушая любимые мелодии и подпевая многотысячному хору на сцене. В этом году размер сводного хора побил очередные праздничные рекорды – он состоял из 753 хоров и 2.500 певцов.
Президент Эстонской Республики Керсти Кальюлайд выступает с приветственной речью. Всего, на открытии Праздника песни, согласно пресс-релизу, присутствовало около 10.000 человек! А это почти одна десятая часть всего населения страны. Общепризнано, что Праздник песни способствует становлению национального духа жителей Эстонии. Поэтому неудивительно, что на празднике не только присутствуют, но и принимают в нём непосредственное участие первые лица государства. Например, нынешний Президент Эстонской Республики Керсти Кальюлайд не только пела в хоре, но и принимала участие в праздничном шествии.
Зрители на Праздника песни на Певческом поле в Таллинне 6 июля 2019 года. У меня сложилось впечатление, что Праздник песни – это нечто глубоко личное для каждого эстонского жителя. Как сказал наш эстонский друг, который и сам два раза участвовал в празднике: « Этот праздник - радость, это - наша эстонская душа! »
Праздник песни и танца для всех, у кого эстонская душа. Возможно, мой рассказ покажется немного формальным. Но я не хотела утруждать читателя большим объемом текста. Думаю, что фотографии с фестиваля песни и танца красноречивее любых слов, а текст — это всего лишь небольшая расшифровка к запечатленному на них. В любом случае, « лучше один раз увидеть, чем сто раз услышать» , а эстонский Праздник песни и танца стоит того, чтобы ради него приехать в Эстонию! Так что доставайте свой « чек-лист» и ставьте галочку напротив 2024 года – « посетить XXVIII праздник песни и XXI праздник танца в Эстонии» !
Ну, а для того, чтобы вы получили максимальное удовольствие от праздника, дам вам несколько практических советов:
Билеты на представления Праздника песни и танца лучше приобрести заранее, через интернет. В этом году билетов на всех не хватило, и многие эстонцы, привыкшие покупать билеты на входе, были расстроены. Стоимость билетов варьируется от 15 до 60 евро.
Погода в Эстонии очень переменчива, и дождь может начаться внезапно. Зрителям на представлениях запрещается пользоваться зонтами « чтобы не мешать обзору других зрителей» , поэтому приобретите дождевики. Это особенно актуально, если вы планируете пойти на Праздник танца на стадионе « Калев» . Надеюсь, что в течение пяти лет моя информация утратит актуальность, и на центральном стадионе « Калев» проведут реконструкцию. Потому что на данный момент таллиннский стадион представляет собою удручающее зрелище. Такое впечатление, что он ни разу не ремонтировался с тех пор, как был сооружен в середине пятидесятых, в прошлом веке. Хотя нет. Деревянные лавки там заменили на кресла, но на этом все « осовременивания» заканчиваются. Над трибунами нет козырьков, и зрителям в случае дождя предлагают сидеть на оплаченных местах в лужах. Поэтому возьмите еще и водонепроницаемую подстилку на всякий случай, чтобы не сидеть на мокром. Выходите заранее – на входах на мероприятия большие очереди. Будьте готовы к тому, что возвращаться с Праздника песни (а также идти на него) придется пешком, потому что центральная часть города может быть перекрыта, а общественный транспорт переполнен. На Праздник песни я бы советовала ходить с эстонскими друзьями, чтобы в полной мере прочувствовать ту самую « эстонскую душу» . В любом случае, на Певческое поле лучше отправляться, запасшись пледом и едой, потому что на местах к продуктовым палаткам ну очень большие очереди! Кроме того, Праздник песни длится 5 часов! Это связано с тем, что разные музыкальные произведения исполняет разное количество человек, и хорам нужно время, чтобы перестроиться. В перерывах между номерами зрители разминают ноги, перекусывают. Люди смотрят прямую трансляцию Праздника песни на площади Вабадузе в Таллинне, 7 июля 2019 года. Если по каким-то причинам не сможете попасть на концерты – не расстраивайтесь. За Праздником песни можно наблюдать на специально установленных в городе телеэкранах. Атмосфера здесь не менее душевная, чем на Певческом поле. Точно так же зрители приходят с подстилками и едой, устраиваются поудобнее и подпевают прямой трансляции праздника. И, к тому же, это совершенно бесплатно. Если хотите сделать много красивых фото людей в народных костюмах, направляйтесь в Старый город примерно за час до начала праздничного шествия (парада). Участники шествия будут собираться заранее и, возможно, вы даже перекусите с кем-то из них за одним столом в Макдональдсе: )Желаю всем приятных путешествий и ярких впечатлений!
Nä gemist!
P. S.
Приглашаю всех посетить ветку форума « Записки эстонского дачника» в которой я делюсь личным опытом о « дачной жизни» в Эстонии.
Будь-який фольклорний фестиваль заслуговує на відвідування. А якщо цей фестиваль внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО – то це навіть не обговорюється. Тому я ніяк не могла пропустити естонське свято пісні та танцю, тим більше, що наші шляхи з цим святом перетнулися вперше за 10 років постійних поїздок до Естонії.
Таллін - місто в якому сусідять старовину і сучасність. 2019 рік в Естонії видався багатим на ювілеї: Таллінн святкує 800 років першої згадки про себе, а улюбленому в Естонії Співочому святу виповнюється 150 років. Так-так, ви не дочули – протягом останніх 150 років кожні п'ять років естонці з'їжджаються з усіх куточків Естонії та багатотисячним хором співають улюблені пісні. Це свято єднання,
коли тисячі окремих естонських голосів зливаються на єдиний голос естонського народу. І, повірте мені, – це приголомшливий за енергетикою та розмахом захід, який ніяк не очікуєш побачити в країні з населенням трохи більше мільйона людей.
Підготовка до фестивалю на головній сцені Співочого свята – Співочому полі. Сцена була побудована в 1959 спеціально для проведення Всеестонських свят пісні, вміщує 15 тис. виконавців. Окрім виступів народних артистів Співоче поле у Таллінні приймало таких легендарних виконавців як Майкл Джексон та Леді Гага.
Трохи історії: перше естонське свято пісні пройшло у 1869 році, у місті Тарту. Ініціатором його проведення був Йоганн Вольдемар Яннес – культурний діяч, засновник естонської журналістики.
Спільно зі своєю дочкою Лідією Койдула – першою естонською поетесою – вони заснували співоче товариство «Ванемуйне», яке стало організатором першого свята естонської пісні. У 1869 році у святі пісні взяв участь 51 музичний колектив (хори та оркестри) – лише 845 учасників. Цікаво, що у перших співочих святах могли брати участь лише чоловічі хори та оркестри. Змішані хори стали брати участь лише з 1891 року. Оскільки перші свята пісні почали проводитися ще царські часи, їх приурочували до якихось важливим і пам'ятним для Імперії дат. Від свята до свята кількість учасників заходу зростала, і 1923 року кількість виконавців перевищила 10 тисяч! Саме з 1923 року було ухвалено рішення проводити Співочі свята в Естонії кожні п'ять років. У 1934 році до свята пісні додалося і свято танцю, і з 1947 року два ці свята йдуть «у зв'язці»,
утворюючи єдиний барвистий народний фестиваль. За весь час існування свята його проведення було скасовано лише один раз – у 1943 році через Другу світову війну.
Крім основних заходів фестивалю можна було також відвідати концерт народних музикантів та концерт «Ніч каннелей». Каннель – це естонські гуслі. За легендою перший каннель вирізали з берези, яка росла на могилі вбитої незаймана; декою стали кістки великого лосося, а для струн взяли дівоче волосся. У народу сету каннель вважався божественним даром, тому гра на ньому була заборонена навіть у Великий піст. У 2019 році у XXVII Святі пісні взяло участь 1020 колективів із загальною кількістю учасників понад 32 тисячі. У ХХ Святі танцю взяло участь 713 колективів, 11500 учасників.
На святі народної музики на площі Вабадузе в Таллінні виступило 74 музичні колективи, куди входило 800 музикантів. div>
Свято починається приблизно за місяць до головних концертів у Таллінні з так званої «ходи вогню». Вогонь свята, запалений у Тарту, тридцять днів подорожує Естонією з повіту в повіт, перш ніж добирається до столиці. Якщо вам пощастить побувати в Таллінні в дні чергового Свята пісні – ви обов'язково побачите частинку цього вогню на якомусь концерті або ході.
Перед початком вистави Свята танцю учасники фестивалю фотографуються на тлі символічного святкового вогню, що проїхав через всю Естонію. Фестивальна програма розпочинається зі Свята танцю на стадіоні «Калев».
Під час двогодинного концерту танцюристи виконують масові танцювальні номери. Танцюють практично без пауз - один танець плавно перетікає в інший, і на спортивній арені розгортається дія.
Постановка «Запрошення на танець» у виконанні 960 чоловіків та жінок. Номер поставлений спеціально для фестивалю 2019 року.
Цікаво, що взяти участь у святі танцю може кожен, незалежно від віку та комплекції – головне мати велике бажання та трішки таланту. Кожен танець має свою історію, і повторюється зі свята на свято. У танцювальних номерах беруть участь від 500 до 1500 танцюристів, а в наймасовішому та найстарішому танці Tuljak (виконується з 1934 року) цього разу взяли участь 10540 осіб. До речі, для довідки: місткість стадіону «Калев», згідно з Вікіпедією, становить 12 тис. осіб.
З перших вуст, учасниця Свята танцю Поліна Валашас: «Наш танцювальний ансамбль із міста Нарва (Естонія) називається Jun-Ost. Керівники Наталія Миттус та Людмила Тураєва. Минулого року колективу виповнилося 50 років. У репертуарі ансамблю, поряд з естонськими народними танцями, є танці інших народів та трохи естради. Колектив є постійним учасником Свята пісні та танцю з моменту своєї освіти, але жіноча група брала участь уперше. На святі завжди панує дружня атмосфера. Ми пишаємося, що можемо бути присутнім на такій значній події для нашої держави. Дуже шкода, що саме Свято танцю триває лише два дні, готуємось до нього понад рік. Виїхавши назад у Нарву, мріємо швидше знову повернутися і зануриться в цю атмосферу! » Всі учасники танцюють злагоджено та чітко,
як єдиний живий організм, і важко віриться в те, що перша спільна репетиція у них була лише за день до початку першого концерту. Усього за два дні свята танцю учасники дали три грандіозні вистави.
Глядачі зустрічають наймолодших танцюристів - вони підставляють їм долоні для бавовни та кричать: «Tubli! »(Молодець! ). Діти у захваті від такої уваги.
Слідом за Святом танцю вступає у свої права Свято пісні. Перед відкриттям Свята пісні всі учасники фестивалю (і співаки, і танцюристи) збираються в урочисту ходу та марширують 5 км від площі Вабадузе до Співочого поля, де відбуватиметься музична частина свята. Святкова хода – найулюбленіша частина фестивалю серед туристів. Спостерігати за нею можна абсолютно безкоштовно протягом декількох годин.
Учасники фестивалю виходять на святковий марш сім'ями. Бувалі глядачі параду влаштувалися з комфортом : ) Співоче поле в день відкриття Свята пісні 6 липня 2019 року
Свято пісні місцеві люблять проводити у форматі пікніка. На території Співочого поля відкривають намети з їжею та напоями, а глядачі приносять із собою підстилки, розстеляють їх на траві та насолоджуються, слухаючи улюблені мелодії та підспівуючи багатотисячному хору на сцені. Цього року розмір зведеного хору побив чергові святкові рекорди – він складався з 753 хорів та 2.500 співаків.
Президент Естонської Республіки Керсті Кальюлайд виступає з вітальною промовою. Усього, на відкритті Свята пісні, згідно з прес-релізом,
було близько 10.000 осіб! А це майже одна десята частина населення країни. Загальновизнано, що Свято пісні сприяє становленню національного духу мешканців Естонії. Тому не дивно, що у святі як присутні, а й беруть у ньому безпосередню участь перші особи держави. Наприклад, нинішній Президент Естонської Республіки Керсті Кальюлайд не лише співала у хорі, а й брала участь у святковій ході.
Глядачі на Свята пісні на Співочому полі в Таллінні 6 липня 2019 року. У мене склалося враження, що Свято пісні – це щось глибоко особисте для кожного естонського мешканця. Як сказав наш естонський друг, який і сам двічі брав участь у святі: «Це свято – радість, це – наша естонська душа! »
jpg" />
Свято пісні та танцю для всіх, хто має естонську душу. Можливо, моя розповідь здасться трохи формальною. Але я не хотіла турбувати читача великим обсягом тексту. Думаю, що фотографії з фестивалю пісні та танцю красномовніші за будь-які слова, а текст — це лише невелике розшифрування до зображеного на них. У будь-якому випадку, «краще один раз побачити, ніж сто разів почути», а естонський Свято пісні та танцю вартий того, щоб заради нього приїхати до Естонії! Отже, діставайте свій «чек-лист» і ставте галочку навпроти 2024 року – «відвідати XXVIII свято пісні та XXI свято танцю в Естонії»!
Ну, а для того, щоб ви отримали максимальне задоволення від свята, дам вам кілька практичних порад:
Квитки на вистави Свята пісні та танцю краще придбати заздалегідь, через інтернет. Цього року квитків на всіх не вистачило, і багато естонців, які звикли купувати квитки на вході,були засмучені. Вартість квитків варіюється від 15 до 60 євро.
Погода в Естонії дуже мінлива і дощ може початися раптово. Глядачам на виставах забороняється користуватися парасольками «щоб не заважати огляду інших глядачів», тому придбайте дощовики. Це особливо актуально, якщо ви плануєте піти на свято танцю на стадіоні «Калев». Сподіваюся, що протягом п'яти років моя інформація втратить актуальність і на центральному стадіоні «Калев» проведуть реконструкцію. Тому що на даний момент талінський стадіон є гнітюче видовище. Таке враження, що він жодного разу не ремонтувався з того часу, як був споруджений у середині п'ятдесятих, у минулому столітті. Хоча ні. Дерев'яні лави там замінили на крісла, але на цьому всі «осучаснення» закінчуються. Над трибунами немає козирків, і глядачам у разі дощу пропонують сидіти на оплачених місцях у калюжах.Тому візьміть ще й водонепроникну підстилку про всяк випадок, щоб не сидіти на мокрому.
Виходьте наперед – на входах на заходи великі черги. Будьте готові до того, що повертатися зі Свята пісні (а також йти на нього) доведеться пішки, бо центральна частина міста може бути перекрита, а громадський транспорт переповнений.
На Свято пісні я б радила ходити з естонськими друзями, щоб повною мірою відчути ту саму «естонську душу». У будь-якому випадку, на Співоче поле краще вирушати, запасшись пледом і їжею, бо на місцях до продуктових наметів дуже великі черги! Окрім того, Свято пісні триває 5 годин! Це з тим, що різні музичні твори виконує різну кількість людина, і хорам потрібен час, щоб перебудуватися. У перервах між номерами глядачі розминають ноги, перекушують. Люди дивляться пряму трансляцію Свята пісні на площі Вабадузе в Таллінні, 7 липня 2019 року. Якщо з якихось причин не зможете потрапити на концерти – не засмучуйтесь. За Святом пісні можна спостерігати на спеціально встановлених у місті телеекранах. Атмосфера тут не менш душевна, ніж на Співочому полі. Так само глядачі приходять з підстилками та їжею, влаштовуються зручніше і підспівують прямої трансляції свята. До того ж, це абсолютно безкоштовно. Якщо хочете зробити багато красивих фото людей у народних костюмах, прямуйте до Старого міста приблизно за годину до початку святкової ходи (параду). Учасники ходи збиратимуться заздалегідь і, можливо, ви навіть перекусите з кимось із них за одним столом у Макдональдсі: )Бажаю всім приємних подорожей та яскравих вражень!
Nä gemist!
P. S.
Запрошую всіх відвідати гілку форуму «Записки естонського дачника» в якій я ділюся особистим досвідом про "дачного життя" в Естонії.