ПОДГОТОВКА
Как ни прискорбно отмечать, но для зимнего отпуска с двумя детьми (11 и 3 года) при всем многообразии направлений Египет остается приоритетным. Нет, не потому, что отдых в Египте чем-то не устраивает, но плохо, что не появляется ничего похожего в других странах. То дорого, то длинный перелет, то слабая инфраструктура отелей. В общем, когда в декабре решался вариант с отдыхом в январе, то его мы искали четко в стране фараонов.
Есть масса удобных сайтов, где в онлайне можно отслеживать динамику цен. Я использую сайт www. otpusk. com, поскольку там есть немало фильтров, которые помогают с подбором тура. Критерии подбора туры были простые: 4-5 звезд, количество ночей от 10 до 12, питание все включено, заселение 2+2 (двое взрослых и двое детей), аквапарк и рейтинг отеля на сайте Турправды не менее 8. По всем этим критериям самым дешевым оказался Titanic Beach Spa & Aqua Park 5*, что в моем случае в финансах составляло 1.107 $ за 11 ночей. Цена была очень привлекательной, как и время вылетов (13.01. 19 в 3.30 утра туда, 24.01. 19 в 19.05 обратно), поэтому я не мешкая заказал и оплатил этот тур. Через пару дней я получил пакет документов, в котором оказался неприятный сюрприз – изменилось время вылета в Хургаду, всесто очень удобного ночного вылета в 3.30 утра (при котором мы были бы до обеда в отеле), нам зафиксировали вылет в 14.40, то есть, при этой подвижке на 11 часов мы успевали в лучшем случае на ужин. Самое интересно, что этот тур продолжал дальше продаваться с красивым вылетом в 3.30 ночи, просто ТО « Coral Trаvel» , завлекает удобным временем вылета, в реальности же предлагая нечто иное. Такое миникидалово, совершенно законное, но не красящее солидного ТО.
ПЕРЕЛЕТ
Приколы с временем вылета продолжились за день до отлета. Сайт табло аэропорта Борисполь, показывал, что вылет перенесли на 13.40, на час раньше запланированного. Случаи, при которых уже запланированное время вылета переносят раньше не редкость, но почему ТО не проинформировал своих туристов об этом важном изменении? Не все ведь внимательные, могут слепо довериться электронным билетам, и получить неприятный сюрприз по приезду в аэропорт. Ну ладно, собираемся с утра 13 января, перепроверяю время вылета на сайте аэропорта, заказываем такси, приезжаем, и … видим, что наш рейс задерживают на два часа, до 15.40. Да ну что такое! Делать нечего, раздаем детям вкусненькое, и сидим в зале ожидания, с тоской поглядывая через огромные панорамные окна на заснеженный Киев. Дожидаемся регистрации, проходим все формальности, попадаем в « чистую» зону с Duty Free, скупаемся всякими « полезностями» , и идем по « рукаву» к самолету.
Что сразу не понравилось по первому взгляду в салоне – маленькие промежутки между сидениями. НУ, ОЧЕНЬ МАЛЕНЬКИЕ промежутки. Такая себе маршрутка до Хургады ; -) С трудом втискиваюсь на свое место, и понимаю, что сидеть мне будет сложно, больно, и неприятно : -(. Это самый неудобный самолет из всех наших перелетов, даже не представлял, что такие бывают. Места у нас распределись довольно интересно, дети сидели впереди, а я с женой сзади за ними. Весь полет прошел нормально, без эксцессов, дети спали, ели, играли на планшете, в общем, не скучали ; -) Авиакомпании все больше экономят на бесплатных услугах: если сначала наших полетов в 2005 году в самолете подавали неплохие обеды, предлагали алкоголь (вино или коньяк), то сначала исчезли алкогольные напитки, потом сама еда, теперь стюарды бесплатно только предлагают чай/кофе/воду, все остальное предлагается купить по ниипическим ценам. Да ладно, четыре часа лета до лета пролетели быстро.
В аэропорту Хургады египтяне блестяще продемонстрировали свою способность сделать проблему из ничего! Одновременно с нами прилетело еще несколько рейсов, когда мы подошли к стойкам они все (кроме двух) были закрыты! ! ! Естественно, выстроились огромные очереди, нет, скорее неорганизованные толпы народа, которые пытались протиснуться к стойкам. И знаете, что сделал один из двух работающих в окошках пограничников, дабы ускорить проверку паспортов? Он ЗАКРЫЛ СВОЮ СТОЙКУ, И ПОШЕЛ ЗВАТЬ КОГО-ТО НА ПОМОЩЬ! После чего две неорганизованных очереди превратились в одну огромную неорганизованную толпу. Такое впечатление, что арабы не имеют данных о прибывающих рейсах, и это стало для них огромным сюрпризом. В общем, через пять-десять минут прибежало еще несколько египтян в форме, открылось еще три стойки, и проверка паспортов пошла гораздо веселее.
ЗАСЕЛЕНИЕ И ПЕРВЫЕ ВПЕЧАТЛЕНИЯ
После было все стандартно: получение багажа/автобус/нотация от гида/заселение в номер. С двумя детьми мы хотели номер только на первом этаже, хотя ресепшионист и уговаривал нас на хороший номер на втором этаже. Увидев бесполезность своих уговоров, портье таки дал нам номер на первом этаже. Поскольку в отеле все стилизованно под морскую тематику, то все служащие носят форму, стилизованную под морскую, вот и подошедший носильщик был в костюме моряка. Он бодро подхватил наш багаж, очень удивившись тому, что у семьи с двумя маленькими детьми всего один чемодан.
На часах было 21.45, и я, памятуя о том, что рестораны в отелях обычно закрываются в 22 часа со всем голодным семейством полетел вниз, искать ресторан. Первым на нашем пути оказался ресторан « Jack» , куда мы благополучно и ворвались. Смутило то, что все блюда были разогреты, столы сервированы, персонал на месте, но … абсолютно никого из отдыхающих не было. На нас все арабы посмотрели несколько удивленно, один подошел, и пытался-то то обьяснить, но увидев, что дети уже накладывали себе еду, махнул рукой, и приветливо указал на зал (позже я узнал, что этот ресторан закрывался в 21.30, и через пол часа открывался для позднего ужина, который заканчивался в 23 часа, и мы попали как раз на « пересменку» ). В этот день мы уже ничего не хотели разузнавать, и после ужина завалились в номер, немного распаковались, и легли спать.
ПЕРВЫЙ ПОЛНОЦЕННЫЙ ДЕНЬ В ОТЕЛЕ.
Утром мы проснулись от … холода. Да, прилетев нежится на солнце, мы проснулись замерзшие, при том, что были укрыты всеми одеялами. Выглянув на балкон, я увидел дворик, скорее напоминавший колодец. Все растения и деревья во дворике отчаянно тянулись вверх, в тщетной надежде получить хоть лучик солнца. Перед входом в номер был ледяной бассейн, который не добавлял позитива, поскольку только усиливал прохладность воздуха. Супруга, скептически осмотревшая расположение нашего номера, предложила пойти на ресепшн, и поменять его на более солнечный.
До этого нам надо было посетить важнейшее мероприятие, от которого зависел весь наш дальнейший отдых, наша безопасность, наше здоровье, и все-все-все! ! ! Именно такими словами вчера нас убеждали … прийти на встречу с гидом. В общем, пока вся семья пошла на завтрак, я пошел на эту « судьбоносную» встречу. А это было не совсем близко, поскольку встреча была назначена в соседнем отеле (два отеля, Titaniс Beach и Titanic Palace были фактически объединены одной инфраструктурой, но имели разные ресепшн). Наш гид в фирменной одежде Coral Travel уже лениво проглядывал что-то в смартфоне, ожидая пока лохи туристы соберутся около него, и готовы будут внимать его словам. Форма, что у вчерашнего гида, что у сегодняшнего было зачетной – она очень напоминала синие спортивные костюмы Adidas, которые были популярны в конце 90-х у гопников и « братков» . Дождавшись всех желающих его выслушать, гид вещал надменно осмотрел нас, сделал мне выговор, что пришел я сам, а не вся семья, после чего стал вещать. Его монолог длился почти час: за первые пять минут он рассказал о нюансах вылета и распорядке работы ресторанов, а дальше он 55 минут рассказывал о экскурсиях, как он заботится о нас, подбирая наилучшие из них, пугал страшными историями про туристов, которые купили экскурсию не у него, поехали с плохими арабами, и с ними случилось ТАКОЕ! ! ! Потом он начал гнать явную пургу про то, что наша страховка действительна только в отеле, и только на экскурсиях, купленных у него (позже мы покупали экскурсии в другом агентстве, цена была ниже на 40-50%). Прям вот не дай Бог, мы поедем самостоятельно по Хургаде, и с нами что-то случиться, то никто не несет за нас ответственности! Я не имел ни малейшего желания с ним спорить, мне это было не интересно, хотелось быстрее к своим, и отдыхать на пляже. В конце гид раздал анкеты, мы их заполнили, и на этом официальная часть была закончена.
Я было поспешил в номер, но как раз сообразил, что номер то я и хотел заменить! ! ! Иду на ресепшн, объясняю арабу, что нам в номере неуютно, и хотим поменять его на более солнечный. Тот, естественно, делает печальное лицо, и грустно сообщает, что все солнечные номера заняты, и он ничем не может помочь. Ясно дело, минута торга, и мы сходимся на 20-ти евро за ОЧЕНЬ ХОРОШИЙ И СОЛНЕЧНЫЙ номер. Предусмотрительно я сообщаю, что деньги он получит, если номер одобрит моя жена, араб делает скорбное лицо, и уверяет, что даже Нефертитти была бы счастлива жить в таком номере ; -) Ладно, забираю магнитную карточку, нахожу Анюту с детьми, смотрим номер, остаемся очень довольными (номер и вправду солнечный, чистый и удобный по расположению), перетягиваем вещи, отдаю ресепшионисту старую карточку, незаметно передаю 20 евро, и на этом все перетрубации с переездом были окончены.
ОБЩИЕ ВПЕЧАТЛЕНИ О ОТЕЛЕ
НОМЕР
Зимой очень важно расположение номера. С северной стороны в номере постоянно холодно, очень неуютно, поэтому солнечная сторона ОЧЕНЬ желательна. В самом номере была видна усталость мебели и фурнитуры (почти сразу отлетела ручка у одного шкафчика, разетки были раздолбанные, и в них ничего не держалось, дверь на балкон открывалась с большим усилием, из-под входной двери постоянно тянуло сквозняком), матрасы были нормальными, постельное белье чистым, сантехника вся работала, в общем, серьезных нареканий не было.
Вид из нашего номера
У нас был стандартный номер, с поселение 2+2. Спать было удобно: у нас с женой были соединены две огромные кровати, а детям мы разложили диван, на которые положили матрас, заказанный заранее на ресепшн.
Непонятная была ситуация с чайником – электрочайник на подставке был, но розетки возле него не было, и для того, что бы закипятить чайник, его надо было ставить на пол, возле балкона. Загадочное решение дизайнера, так и не понятое мной.
Первые пару дней вода в ванной была еле теплая, я пошел к девушке на Guest Relation, высказал свое недовольство, и она тут же позвонила ответственному лицу, что бы тот включил нам подогрев воды. Оказывается, подогрев воды включается только по требованию! Убирали в номере хорошо, ненавязчиво, вовремя пополняли запасы воды и туалетной бумаги, 10-15 фунтов оставленные уборщику явно не были лишними. Полотенца меняли по первому запросу, постельное белье тоже.
У нас был второй этаж, поэтому наличествовал небольшой балкон, который мы перетащили пуфик, который использовали как подставку для ног. Кроме него на балконе наличествовал симпатичный столик и два стула, так что вечерами мы с женой с большим удовольствием рассиживали с чем-то вкусненьким, любуясь подсвеченными бассейнами, и красивым закатом, наблюдая, как огненный шар медленно садился за горы, красиво подсвечивая небо…
ПИТАНИЕ.
Главным критерием в питании было НЕ ОТРАВИТЬСЯ! Перелопатив кучу отзывов до поездки я ни в одном не обнаружил информации о некачественной еде в этом отеле, это радовало безмерно.
От отельной еды мы получили ровно то, что и хотели – вкусно и безопасно! Ассортимент был средним, питание в сети Sunrise или Jungle Aqua Park было на порядок выше. Но все продукты были приготовлены качественно, в меру использовались специи, фрукты были постоянно. Серьезным минусом было полное отсутствие соков в отеле, их не было вообще ни в каком виде, даже за деньги (фреши я считаю, почему – распишу позже). Назвать соками ту бурду, которая крутилась со льдом в пластиковых контейнерах, и разливалась самостоятельно, я не могу. Проблема решилось покупкой ящика соков в Сензо Молл, мы их брали по мере необходимости в рестораны, и там разливали детям. Лимонады из автоматов мы детям не даем, поэтому обходились соками и минералкой, которую можно было получить на ресепшн. Кстати, бутилированную воду можно было получить только там (на ресепшн), в то время, как в большинстве отелей, где мы бывали, ее спокойно выдавали в ресторанах и барах на территории отеля.
Мясной ассортимент был ограничен двумя-тремя видами мяса, но довольно часто на улице что-то жарили в печи, или на гриле. За 12 дней нам три раза выпали морепродукты-гриль (вполне съедобные, даже кальмары не напоминали резину), пару раз попадались перепелки (не засушенные, а очень вкусные в пряном маринаде), утка, кофта (котлетки из говядины), разнообразная рыба (немного напрягало то, что она была зажарена В ЧЕШУЕ, и СО ВНУТРЕННОСТЯМИ).
Фрукты, как правило, ограничивались дыней, бананами, апельсинами и финиками. Дыни были вкусными через раз, а вот апельсины почти все время были зеленоватые, а учитывая то, что они все были резаные, то шансов доспеть у них не было. Иногда попадалась клубника и гуава, но это было всего раз, или два.
Персонал закрывал глаза на то, что многие туристы (включая нас) выносили еду из ресторанов, дабы поглощать ее возле номера, или уже в нем. Как правило мы плотно отужинав набирали пару тарелок фруктов детям, и шествовали к номеру, никто нас не останавливал, и не предъявлял претензий.
В обед возле бассейнов жарили картошку фри, бургеры, всегда были свежие резанные фрукты и овощи, так что, пережить жуткие два-три часа (когда не работали рестораны) можно было спокойно, и не испытывая муки голода ; -)
Алкоголь мы не пробовали, так что по его качеству ничего отметить не могу.
По поводу фрешей могу сказать следующее: это НЕ ФРЕШИ! ! ! Точнее, не все из них фреши. Некоторые свежевыжатые соки действительно делают при вас (гранат, апельсиновый, яблочный, морковный), а вот манго и ананас при вас никогда не сделают, хотя они всегда есть в наличии в холодильнике. Я принципиально прошу всегда сделать фреш при мне (во-первых, я хочу лично убедиться, что это именно свежевыжатый сок, а во-вторых, все свежевыжатые соки максимально полезны только небольшой период после приготовления), но хитрожелтые арабы все время печально разводили руками, мол, уже есть выжатый сегодняшний фреш, и пока он его не продаст ему нет смысла выжимать свежий. На мое предложение подойти утром, дабы араб при мне сделал манговый фреш, мне всегда отвечали отказом, под любым предлогом. Мы раз таки взяли манговый фреш, был вкусный, но меня терзали сомнения, что это именно фреш. И вот как-то рано утром я увидел знакомого мне продавца фрешей, который шел к своей стойке возле детского бассейна. В руках у него были две канистры с ЗАМОРОЖЕННЫМ СОКОМ МАНГО. Канистры были покрыты инеем, и немного раздуты по бокам, так что манговая масса в них была однозначно мерзлой. Насколько я понял, что в разгар сезона манго арабы его массово выжимают, и замораживают, что бы в последующем продавать на разлив. Цена на манго очень колеблется от сезонности (разница 300-400 %), поэтому делать из него фреш в не сезон дорого, и они придумали себе такой способ экономии. Еще один вопрос, чем они его разбавляют (манговое пюре очень густое, а в бокале у нас было нормальной консистенции). В общем, налицо небольшое кидалово, поскольку фрешем эту замороженную массу назвать нельзя, хотя, это и является натуральным продуктом. Да и еще неизвестно, из-под чего эти канистры, далеко не факт, что они из пищевой пластмассы, которую можно подвергать заморозке.
Не раз за время поездки мы плотно ужинали в одном ресторане, после чего отдыхали в номере, и, оставив детей с планшетом одних в номере, мы с супругой посещали ресторан соседнего отеля, дабы насладиться вкусным в блаженной тишине и покое...
Итоговая оценка от нас за питание/сервис 4+.
МЕГАТРЕНЕР ПО ПЛАВАНИЮ
Старшая дочка профессионально занимается плаванием, и мы улетали в Египет под мое обещание тренеру, что мы будем каждый день тренироваться, и правильно питаться (без перееданий, газировок и сладкого). Если с едой проблем не возникало (Марго четко придерживалась рекомендаций тренера), то с бассейном возникали проблемы. Надо было найти большой теплый бассейн, с бортиками, от которых можно было бы выполнять разворот, и желательно безлюдный. После исследования территории отеля выяснилось, что с бортиками для отталкивания однозначный пролет (почти все бассейны имели скругленные очертания), а вот относительно безлюдный бассейн был только один – напротив ресепшн. На технику разворота пришлось махнуть рукой, решили ограничиться только плаванием.
Мммммммегатренерррррр!
В день у нас получалось по две тренировки по 45 минут. Марго разминалась, и начинала выполнять комплекс упражнений по плаванию (разными стилями, без дыхания, или задействуя только ноги), а я сидел с гордым видом на мостике спасателя, и строгим тоном давал дочке море абсолютно бессмысленных указаний и замечаний по технике и стилям (сам я плаваю плохо, и не очень люблю это дело). Марго прекрасно понимала, что я валяю дурака, но старательно делала вид, что я ей очень помогаю своими наставлениями. Указания я давал от скуки, мне все равно надо было контролировать ее тренировки, а сидеть просто в сторонке было не интересно. Со стороны это выглядело довольно правдоподобно – ребенок у меня плавает качественно, а я прекрасно вжился в роль профессионального тренера ; -)
Мое дуракаваляние дало довольно неожиданный результата - несколько раз подходили мамы/папы других детей, и весьма почтительно спрашивали, с какого возраста я набираю детей, и могу ли я дать пару уроков в ближайшее время.
С максимально усталым видом я пояснял, что ввиду моей чрезвычайно высокой квалификации у меня огромная очередь из желающих попасть ко мне на занятия, и сейчас я никого не беру, поскольку впереди у моих подопечных много международных стартов, и мне тоже надо отдохнуть. Блин, а ведь тут реально можно неплохо было заработать, но я сам еле плаваю, и учить этому детей стрёмно, у меня то и теории нет...
РЫБНЫЙ РЫНОК ХУРГАДЫ
Хоть и Хургада нами хожена-перехожена не один год, но как-то до сих пор не довелось попасть на рыбный рынок. По отзывам людей, которые там бывали неоднократно, место для посещения было весьма стоящее и интересное.
Ехать туда было решено с утра. Такси от отеля я отверг с негодованием (340 фунтов за поездку в обе стороны мне показалось явным перебором), решил заказать такси через местный сервис « Fawry Taxi» , там цена была намного гуманнее (63 фунта в одну сторону), но они постоянно морозились с подачей машины (« Пока нет, ждите» , « Все еще не нашли, ждите» ), поэтому было решено ехать на уличном такси.
Уличное такси у Хургаде – это отдельная песня, с грустными нотками ; -) Неопытному путешественнику будет весьма сложно доехать на нем до нужной точки, и не нарваться на скандал, связанный с оплатой. Мы же уже на этих такси ездили-переездили не раз, так что алгоритм посадки/поездки был отработан до мелочей.
Выходим на улицу, отбиваемся от местных прикормленных отельных таксистов, пасущихся возле выезда из отеля. При этом надо убедить их в том, что мы вообще никуда не хотим ехать, а просто вышли погулять, поскольку, если они заподозрят, что мы хотим заказать другое такси, то будут неотступно следовать за нами пешком, доставая нас, и отпугивая « диких» таксистов.
Благополучно миновав их, мы отошли на безопасное расстояние, и я стал высматривать « свободных художников» . Учитывая, что каждая вторая машина в Хургаде – такси, то ждать надо было всего ничего ; -) Первое такси я отверг сразу, едва оно притормозило возле нас – в салоне было накурено, и пожилой таксист как раз выкинул « бычек» в окно. Естественно таксист так просто не уехал, он долго махал руками в салоне, разгоняя дым, и убеждал меня сесть к нему в машину. Прекрасно понимая, что это может продолжаться долго, я просто отошел дальше, и стал ловить другую машину. Вторая машина, появившаяся через секунд двадцать, меня вполне устраивала, и я начал торг с таксистом (на английском):
- Привет, нам надо на рыбный рынок.
-Ок.
- Сколько?
- Восемьдесят фунтов.
- Сорок.
- Воемьдесят.
- Сорок пять за всех.
- Шестьдесят.
- Пятьдесят за всех, последняя цена.
- Шестьдесят.
- Пока…
- Поехали!
- Пятьдесят устраивает?
- Да, поехали.
- Еще раз: пятьдесят ЕГИПЕТСКИХ фунтов, ЗА ВСЕХ, поездка до рыбного рынка.
- Да, договорились.
Я не зря уточняю, что фунты именно египетские (было пару раз, что таксисты закатывали глаза, удивляясь, что я не понял, что у них цена в АНГЛИЙСКИХ фунтах), и что цена за поездку за всех в машине (любят они доказывать, что цена оговаривалась С ПАССАЖИРА, т. есть, они потом умножали оговоренную цену за поездку на количество туристов в машине, и требовали оплатить это сумму). Главное в этом торге дать понять таксисту, что ты точно знаешь, сколько готов заплатить, и с тебя больше не выбьешь ничего лишнего.
Ок, садимся всей толпой в машину, я впереди, а жена с детьми сзади. Ехать по времени прилично, минут пятнадцать. Таксист спрашивает, не буду ли я против музыки в салоне, я говорю, что мне безразлично, тот врубает какие-то местные напевы, попутно пытаясь делать непонятные движения, отдаленно напоминающие танец. Я не обращаю на него никакого внимания, с интересом поглядывая в окно, отмечая изменения в городе, появившиеся с момента последней поездки. Добравшись до начала набережной Хургады, мы высаживаемся, даю таксисту заранее приготовленную купюру в пятьдесят фунтов, тот с ошарашенным видом смотрит на нее, и требует еще 10 фунтов … за музыку. Рассмеявшись, я отказываю ему в этом, тот с расстроенным видом забирает 50 фунтов, всем своим видом показывая, как я груб и жесток, не оценив его старания разнообразить нашу поездку прекрасной арабской музыкой!! !
Вышли мы задолго до рынка, решив прогуляться по набережной. Она была пустынной и тихой, кое-где суетились рабочие, возившие песок, никого из туристов не было видно. Ресторанчики в подавляющем большинстве были закрыты, даже негде было купить мороженого детям, поэтому мы просто прогулялись до конца набережной, где собственно и находился сам рыбный рынок.
Продавец клубники. Если что - продавец слева, справа я ; -)
Скажу сразу – рыбный рынок понравился! Он был небольшим, но очень симпатичным и … чистым, чего я (зная арабов) откровенно не ожидал. Весь ассортимент морепродуктов выглядел очень аппетитно, рыба была переложена льдом, бетонный пол был весь мокрый, из-за постоянных поливаний его водой. Многие торговцы отлично говорили на русском, что заметно облегчало общение. Рыба была самая разнообразная, попадались рыбки по 10-15 килограмм (марлины).
Макрель? ? ? Марлины?? ?
Мы несколько раз прошлись по рядам, в итоге купили два килограмма самых крупных креветок, большого угря и лобстера. Все это суммарно нам обошлось 760 фунтов (45 долларов). Креветки нам тут же приготовили на гриле с овощами, угря запекли в фольге, а лобстера сварили. Пока все это готовилось, мы прогулялись к лотку с ягодами, и купили три килограмма клубники за три доллара.
Рыбный рынок Хургады
Забрав все морепродукты, мы вышли за пределы рынка, сразу возле нас остановилось такси. Я приготовился к длительному торгу, но мне попался совершенно не характерный араб, который просто взял (без торга, стенаний и нае… лова), и довез нас до отеля за 60 фунтов!
В номере мы выложили все наши покупки на балконный столик, и принялись роскошествовать. Супруга съела одну креветку, Марго (старшая дочка) две, Ира (младшая) вообще отказалась есть « … эту гадость… » , так что к моему неописуемому восторгу я съел все это лакомство практически самостоятельно. Девчонки отыгрались на клубнике, которую приговорили практически мгновенно. Рынок нам очень понравился, все вкусно, и относительно недорого.
Забегая вперед, могу сказать, что через пару дней мы опять съездили на этот рынок, где закупались креветками и клубникой. Думаю, что в очередные поездки в Хургаду мы его посетим еще не раз…
Наша добыча с рыбного рынка
ЛУКСОР
Количество поездок в Египет уже перевалило за десяток, а мы до сих пор не соизволили выбраться в Луксор. Все как-то не складывалось, то финансово, то погода, то еще какие-то жуткие причины. Решили исправить это упущение в эту поездку, но ехать с четырехлетним ребенком туда не было никакого желания, поэтому на семейном совете было принято решение, что туда поедет супруга и старшая дочка (11 лет), а на мне остается тяжелое бремя забот в виде кормления четырехлетней Иры (в ресторанах), выгуле ее воздухе (в бассейне и детском клубе) и торжественной встречи экскурсантов вечером в холле отеля ; -)
Как уже нас проинформировал гид, покупать экскурсии можно было только у него, поскольку он лично несет за нас ответственность, и нет для него большего горя, чем беспечные туристы, купившие экскурсию в другом месте! ! ! Их там обязательно обманут, обдерут втридорога, и испортят впечатление неквалифицированными гидами! Поэтому мы сравнили цены на экскурсии у нашего благословенного гида, с ценами на те же экскурсии у какого-то богомерзкого египетского туристического агентства, которое нам порекомендовали друзья. Сравнение вышло ну совсем не в пользу нашего гида, поскольку все цены в его прайсе были ровно в два раза выше. И с тяжелым сердцем нам пришлось заказать экскурсию в Луксор не у него. После десятиминутной переписки в « Viber» с представителем этого ТА мы согласовали такие цены: поездка в Луксор с посещением бананового острова на одного взрослого и одного ребенка нам обошлась в 67 долларов (38+7+19+3). Забирать нас должны были рано утром за въездом в отель, и привозить туда же поздно вечером.
С вечера на ресепшн я заказал два ланч-бокса. Предусмотрительно я не говорил для чего они, мало ли, вдруг они сливают информацию нашему отельному гиду, который может начать делать нам пакости. Особо я этого не боялся, но зачем испытывать судьбу?
Ранним утром (в четыре часа ночи) я выпроводил своих девчонок, они собрали все теплые вещи, я остался в номере (младшая дочка естественно спала). По дороге мои забрали ланч-боксы на ресепшн. Ждали они автобус за пределами отеля, сразу за шлагбаумом. Ожидание было недолгим, минут десять, в последний раз они отписались, что садятся в автобус, после чего я с чувством успокоенности лег спать.
Сама экскурсия жене и дочке очень понравилась, несмотря на тяжелый переезд. Гид попался адекватный, хорошо говорил на русском языке, интересно рассказывал о местах, которые они проезжали, помогал с проблемами. Интересно, что днем в Луксоре было довольно жарко, знойный воздух как-бы окутывал, приходилось много пить, дабы избежать проблем с перегревом. И это в январе! ! ! Экскурсия на банановый остров была занимательной, правда под конец гид немного торопил, поскольку Луксор надо было покинуть до 17 часов, поскольку позже из города не выпускают. Несмотря на январскую прохладу, в Луксоре было весьма жарко, камни нагреваются, и это создает дополнительное тепловое излучение.
Приехали мои путешественники в часов девять вечера, НИКАКИЕ, усталые, но довольные.
КРАТКИЕ ЗАРИСОВКИ ИЗ НАШЕГО ОТДЫХА
1. Купили в дютике шампанское, решил добавить в него мандаринового сока, сделать коктейль. Выдавил сок, перемешал – гадость редкая, вылил в раковину. Бармен из меня фиговый…
2. Увидел в Spinneys футболку с фото какого-то помятого жизнью мужика и странной надписью " Король Египта" . Почему король, а не фараон? Сначала решил, что это прикол для российских туристов, мол, отрывайся, не брейся, и будь королем на отдыхе.
Наутро ещё раз просматривал фото, и до меня дошло. На футболке изображён Мохаммед Саллах, самый крутой египетский футболист современности, играющий за английски Ливерпуль.
P. S. Кстати в отеле на огромных экранах постоянно крутят матчи Ливерпуля, и только Ливерпуля, другие матчи в АПЛ для египтян не интересны...
Мохаммед Саллах
3. Присмотрел себе куртку в Waikiki. Взял самый большой размер, XXXL! Рукава даже не доходят до запястья, ну, такая себе тенниска, для зимы...
4. Задолбало, что каждый раз выходя из номера, и вынимая карточку, ты обесточиваешь розетки, и ничего не заряжается. После пары экспериментов выяснилось, что чиповая карта ПриватБанка, опущенная в электронный блок ЧИПОМ ВНИЗ прекрасно работает как родная отдельная, оставляя розетки под напряжением...
Пластиковая карта - залог заряженных гаджетов!
5. Погода на протяжении всего отдыха была отличная, ветер умеренный, так что в этом нам повезло, потому что попасть под хамсин в эту пору года было весьма легко.
КЛИНИКА ОТЕЛЯ
За два дня до вылета у младшей дочки Иришки поднялась температура, начала подкашливать. Не знаю почему, но в этот раз я чего-то разволновался, и решил отвести ее к врачу по страховке.
На ресепшн нашего отеля нас направили к ресепшн « Титаник Пэлас» , оттуда нас перенаправили аж на улицу, и там за углом мы нашли неприглядное здание, с надписью « Clinic» . Внутри нас встретил обаятельный молодой человек, который в течении пяти минут нашел нам доктора. Показываю страховку, ресепшионист и доктор долго ее изучают, и так на нее посмотрят, и сяк повернут, что-то она их не впечатлила, начали звонить куда-то сверять данные. Весь этот цирк занял минут 15, после чего нас соблаговолили принять. На ломаном английском объясняю ситуацию, показываю листик, со временем, когда и какое мы давали жаропонижающее ребенку. Доктор с важным видом задумчиво кивает, после чего выдает:
- У вас франшиза по страховке 15 долларов, вы это знаете?
- Да, я в курсе, деньги у меня с собой.
- Но если проблема связана с аллергией, то франшиза будет 75 долларов.
- Опа, а это где написано? У меня в страховке этого нет.
- Ну, вот у нас такие внутренние правила, если выяснится, что температура у вашей девочки из-за аллергии, то надо будет заплатить 75 долларов.
Смотрю на него со смутным чувством, что меня хотят нае… . ть, ну как он при внешнем осмотре ребенка определит, что причина в аллергии?!? ! ? Как по мне, для такого заключения надо сделать кучу анализов, и только после этого с относительной уверенностью ставить такой диагноз. Ладно, говорю, давай осматривай ребенка, там будет видно. Доктор кивает, приглашает в смотровую, и тут НАЧИНАЕТСЯ! Иришка у нас совершенно спокойный ребенок, не конфликтный, но тут закатила ТАКУЮ истерику, что мама не горюй! Не подпускала врача к себе, мы все диву давались! Не помогало ничего: ни уговоры, ни обещания вкусняшек, ну ничего… После пяти минут этого цирка мы сдались, забрали ребенка, и ушли из клиники восвояси. В общем, не сложилось у нас воспользоваться египетской медициной, не сложилось…
ВЫЛЕТ
Информацию по выезду была своевременно вывешена на стенде, выселились из номера мы вовремя, браслеты у нас никто не срезал, и ограничений по пользованию инфраструктурой отеля не было. Каюсь – перед выездом мы насобирали фрукты детям в дорогу, заодно прихватив пару бутылок воды. Трансфер был вовремя, доставили в лучшем виде, все было как всегда до того момента, когда мы попали на таможенный досмотр.
Досмотр в этом годы был ОГО-ГО! Во первых, тщательно ОБЫСКИВАЛИ абсолютно всех пассажиров (если раньше это было выборочно, то теперь этой процедуры не избежал никто), во вторых перерывали весь багаж, искали жидкости, и безжалостно выкидывали их в мусорник. У нас было четыре бутылки воды (нашли три из них), и шесть пакетов сока (только два остались ненайденными), распиханных в разные отделения всех сумок. При этом уроды египтяне даже не дали выпить детям эти соки, а демонстративно кинули их в мусорник. Более чем уверен, что все запечатанное потом идет на продажу в самом аэропорту, но в утиль это все не идет точно!
Пока ждали, купили себе за 60 фунтов два кофе, раздали детям сладкое, выдали воду… Перелет прошел спокойно, все буднично, по графику, в Украине таможня и пограничники были сама любезность, чемодан приехал быстро, так что, окончание поездки прошло гладко, и без проблем…
ПІДГОТОВКА
Як не прикро відзначати, але для зимової відпустки з двома дітьми (11 і 3 роки) при всьому різноманітті напрямів Єгипет залишається пріоритетним. Ні, не тому, що відпочинок в Єгипті щось не влаштовує, але погано, що не з'являється нічого схожого в інших країнах. То дорого, то довгий переліт, то слабка інфраструктура готелів. Загалом, коли у грудні вирішувався варіант із відпочинком у січні, то його ми шукали чітко в країні фараонів.
Є безліч зручних сайтів, де в онлайні можна відслідковувати динаміку цін. Я використовую www. otpusk. com, оскільки там є чимало фільтрів, які допомагають з підбором туру. Критерії підбору туру були прості: 4-5 зірок, кількість ночей від 10 до 12, харчування все включено, заселення 2+2 (двоє дорослих та двоє дітей), аквапарк та рейтинг готелю на сайті Турправди не менше 8. За всіма цими критеріями найбільш дешевим виявився Titanic Beach Spa & Aqua Park 5*, що в моєму випадку у фінансах становило 1.107$ за 11 ночей. Ціна була дуже привабливою, як і час вильотів (13.01. 19 о 3.30 ранку туди, 24.01. 19 о 19.05 назад), тому я не гаючись замовив і оплатив цей тур. Через пару днів я отримав пакет документів, у якому виявився неприємний сюрприз – змінився час вильоту в Хургаду, все дуже зручного нічного вильоту о 3.30 ранку (при якому ми були б до обіду в готелі), нам зафіксували виліт о 14.40, тобто, при цьому зрушенні на 11 годин ми встигали в кращому разі на вечерю. Найцікавіше, що цей тур продовжував далі продаватися з гарним вильотом о 3.30 ночі, просто ТО Coral Trаvel, приваблює зручним часом вильоту, насправді ж пропонуючи щось інше. Таке мінікідалове, абсолютно законне, але не фарбує солідного ТО.
ПЕРЕЛЕТ
Приколи з часом вильоту продовжилися за день до відльоту. Сайт табло аеропорту Бориспіль показував, що виліт перенесли на 13.40, на годину раніше запланованого. Випадки, при яких вже запланований час вильоту переносять раніше не рідкість, але чому ТО не поінформував своїх туристів про цю важливу зміну? Адже не всі уважні, можуть сліпо довіритися електронним квиткам, і отримати неприємний сюрприз після приїзду в аеропорт. Ну гаразд, збираємося з ранку 13 січня, перевіряю ще раз час вильоту на сайті аеропорту, замовляємо таксі, приїжджаємо, і … бачимо, що наш рейс затримують на дві години, до 15.40. Та ну що таке! Робити нічого, роздаємо дітям смачненьке, і сидимо в залі очікування, з тугою поглядаючи через величезні панорамні вікна на засніжений Київ. Чекаємо на реєстрацію, проходимо всі формальності, потрапляємо в «чисту» зону з Duty Free, скуповуємося всякими «корисностями», і йдемо по «рукаву» до літака.
Що відразу не сподобалося на перший погляд у салоні – маленькі проміжки між сидіннями. НУ, ДУЖЕ МАЛЕНЬКІ проміжки. Така собі маршрутка до Хургади ; -) Насилу втискаюся на своє місце, і розумію, що сидіти мені буде складно, боляче, і неприємно : -(. Це найнезручніший літак зі всіх наших перельотів, навіть не уявляв, що такі бувають. ) у нас розподілься досить цікаво, діти сиділи попереду, а я з дружиною ззаду за ними. Весь політ пройшов нормально, без ексцесів, діти спали, їли, грали на планшеті, загалом, не нудьгували ; -) : якщо спочатку наших польотів у 2005 році в літаку подавали непогані обіди, пропонували алкоголь (вино або коньяк), то спочатку зникли алкогольні напої, потім сама їжа, тепер стюарди безкоштовно тільки пропонують чай/каву/воду, все інше пропонується купити за ниніпічними цінами . Та гаразд, чотири години літа до літа пролетіли швидко.
В аеропорту Хургади єгиптяни блискуче продемонстрували свою здатність зробити проблему з нічого! Одночасно з нами прилетіло ще кілька рейсів, коли ми підійшли до стійок, вони всі (крім двох) були закриті! Звісно, вишикувалися величезні черги, ні, швидше за неорганізовані натовпи народу, які намагалися протиснутися до стійок. І знаєте, що зробив один із двох прикордонників, що працюють у вікнах, щоб прискорити перевірку паспортів? Він закрив свою стійку, і пішов звати когось на допомогу! Після чого дві неорганізовані черги перетворилися на один величезний неорганізований натовп. Таке враження, що араби не мають даних про рейси, що прибувають, і це стало для них величезним сюрпризом. Загалом через п'ять-десять хвилин прибігло ще кілька єгиптян у формі, відкрилося ще три стійки, і перевірка паспортів пішла набагато веселіше.
ЗАСЕЛЕННЯ І ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ
Після було все стандартно: отримання багажу/автобус/нотація від гіда/заселення в номер. З двома дітьми ми хотіли номер лише на першому поверсі, хоча ресепшіоніст і вмовляв нас на хороший номер на другому поверсі. Побачивши марність своїх умовлянь, портьє таки дав нам номер на першому поверсі. Оскільки в готелі все стилізовано під морську тематику, то всі службовці носять форму, стилізовану під морську, ось і носій, що підійшов, був у костюмі моряка. Він бадьоро підхопив наш багаж, дуже здивувавшись тому, що сім'я з двома маленькими дітьми має лише одну валізу.
На годиннику було 21.45, і я, пам'ятаючи про те, що ресторани в готелях зазвичай закриваються о 22-й годині з усім голодним сімейством полетів униз, шукати ресторан. Першим на нашому шляху виявився ресторан «Jack», куди ми благополучно й увірвалися. Збентежило те, що всі страви були розігріті, столи, сервіровані, персонал на місці, але… абсолютно нікого з відпочиваючих не було. На нас всі араби подивилися трохи здивовано, один підійшов, і намагався щось пояснити, але побачивши, що діти вже накладали собі їжу, махнув рукою, і привітно вказав на зал (пізніше я дізнався, що цей ресторан закривався о 21.30, і через пів години відкривався для пізньої вечері, яка закінчувалася о 23 годині, і ми потрапили якраз на «перезмінку»). Цього дня ми вже нічого не хотіли дізнаватися, і після вечері завалилися в номер, трохи розпакувалися і лягли спати.
ПЕРШИЙ ПОВНОЦІННИЙ ДЕНЬ В ГОТЕЛІ.
Вранці ми прокинулися від. . . холоду. Так, прилетів ніжиться на сонці, ми прокинулися замерзлі, при тому, що були вкриті всіма ковдрами. Виглянувши на балкон, я побачив дворик, що швидше нагадував колодязь. Всі рослини та дерева у дворику відчайдушно тягнулися вгору, марно сподіваючись отримати хоч промінь сонця. Перед входом у номер був крижаний басейн, який не додавав позитиву, оскільки лише посилював прохолодність повітря. Дружина, що скептично оглянула розташування нашого номера, запропонувала піти на ресепшн, і поміняти його на сонячніший.
До цього нам треба було відвідати найважливіший захід, від якого залежав весь подальший відпочинок, наша безпека, наше здоров'я, і все-все-все! ! ! Саме такими словами вчора нас переконували… прийти на зустріч із гідом. Загалом, поки вся сім'я пішла на сніданок, я пішов на цю «долю» зустріч. А це було не зовсім близько, оскільки зустріч була призначена в сусідньому готелі (два готелі, Titaniс Beach та Titanic Palace були фактично об'єднані однією інфраструктурою, але мали різні ресепшни). Наш гід у фірмовому одязі Coral Travel вже ліниво переглядав щось у смартфоні, чекаючи поки що лохи туристи зберуться біля нього, і готові будуть слухати його слова. Форма, що у вчорашнього гіда, що у сьогоднішнього була залікова – вона дуже нагадувала сині спортивні костюми Adidas, які були популярні наприкінці 90-х у гопників та «братків». Дочекавшись усіх бажаючих його вислухати, гід мовив гордовито оглянув нас, зробив мені догану, що прийшов я сам, а не вся сім'я, після чого почав мовити. Його монолог тривав майже годину: за перші п'ять хвилин він розповів про нюанси вильоту та розпорядок роботи ресторанів, а далі він 55 хвилин розповідав про екскурсії, як він піклується про нас, підбираючи найкращі з них, лякав страшними історіями про туристів, які купили екскурсію не у нього, поїхали з поганими арабами, і з ними трапилося ТАКЕ! Потім він почав гнати явну завірюху про те, що наша страховка дійсна тільки в готелі, і тільки на екскурсіях, куплених у нього (пізніше ми купували екскурсії в іншому агентстві, вартість була нижчою на 40-50%). Прям ось не дай Бог, ми поїдемо самостійно Хургадою, і з нами щось трапиться, то ніхто не несе за нас відповідальності! Я не мав жодного бажання з ним сперечатися, мені це було не цікаво, хотілося швидше до своїх і відпочивати на пляжі. Наприкінці гід роздав анкети, ми їх заповнили, і на цьому офіційну частину було закінчено.
Я був поспішав у номер, але якраз зрозумів, що номер я й хотів замінити! ! ! Іду на ресепшн, пояснюю арабу, що нам у номері незатишно, і хочемо поміняти його на сонячніший. Той, природно, робить сумне обличчя і сумно повідомляє, що всі сонячні номери зайняті, і він нічим не може допомогти. Ясна річ, хвилина торгу, і ми сходимося на 20-ти євро за ДУЖЕ ГАРНИЙ І СОНЯЧНИЙ номер. Передбачливо я повідомляю, що гроші він отримає, якщо номер схвалить моя дружина, араб робить скорботне обличчя, і запевняє, що навіть Нефертітті була б щаслива жити в такому номері; -) Гаразд, забираю магнітну картку, знаходжу Анюту з дітьми, дивимося номер, залишаємось дуже задоволеними (номер і справді сонячний, чистий і зручний за розташуванням), перетягуємо речі, віддаю ресепшіоністу стару картку, непомітно передаю 20 євро, і на цьому всі перетрубації з переїздом були закінчені.
ЗАГАЛЬНІ ВРАЖЕННЯ ПРО ГОТЕЛЬ
НОМЕР
Взимку дуже важливе розташування номера. З північного боку в номері постійно холодно, дуже незатишно, тому сонячна сторона дуже бажана. У самому номері була видна втома меблів і фурнітури (майже відразу відлетіла ручка біля однієї шафки, розетки були роздовбані, і в них нічого не трималося, двері на балкон відчинялися з великим зусиллям, з-під вхідних дверей постійно тягло протягом), матраци були нормальними , постільна білизна чистою, сантехніка вся працювала, загалом, серйозних нарікань не було.
Вигляд з нашого номера
У нас був стандартний номер, з поселенням 2+2. Спати було зручно: у нас із дружиною було з'єднано два величезні ліжка, а дітям ми розклали диван, на який поклали матрац, замовлений заздалегідь на ресепшн.
Незрозуміла була ситуація з чайником – електрочайник на підставці був, але розетки біля нього не було, і для того, щоб закип'ятити чайник, його треба було ставити на підлогу, біля балкона. Загадкове рішення дизайнера так і не зрозуміле мною.
Перші пару днів вода у ванній була ледь тепла, я пішов до дівчини на Guest Relation, висловив своє невдоволення, і вона тут же зателефонувала відповідальній особі, щоб той увімкнув нам підігрів води. Виявляється, підігрів води включається лише на вимогу! Прибирали в номері добре, ненав'язливо, вчасно поповнювали запаси води та туалетного паперу, 10-15 фунтів залишені прибиральникові не були зайвими. Рушники міняли на перший запит, постільна білизна теж.
У нас був другий поверх, тому був невеликий балкон, який ми перетягли пуф, який використовували як підставку для ніг. Крім нього на балконі був симпатичний столик і два стільці, так що вечорами ми з дружиною з великим задоволенням розсиджували з чимось смачненьким, милуючись підсвіченими басейнами, і гарним заходом сонця, спостерігаючи, як вогняна куля повільно сідала за гори, гарно підсвічуючи небо. . . /p>
ХАРЧУВАННЯ.
Головним критерієм у харчуванні було НЕ ОТРУЇТИСЯ! Перелопавши купу відгуків до поїздки я в жодному не виявив інформації про неякісну їжу в цьому готелі, це тішило безмірно.
Від готельної їжі ми отримали те, що й хотіли – смачно і безпечно! Асортимент був середнім, харчування в мережі Sunrise або Jungle Aqua Park було набагато вище. Але всі продукти були приготовлені якісно, у міру використовувалися спеції, фрукти постійно. Серйозним мінусом була повна відсутність соків у готелі, їх не було взагалі у жодному вигляді, навіть за гроші (фреші я вважаю, чому – розпишу пізніше). Назвати соками ту бурду, яка крутилася з льодом у пластикових контейнерах і розливалася самостійно, я не можу. Проблема вирішилася купівлею ящика соків у Сензо Молл, ми їх брали при необхідності в ресторани, і там розливали дітям. Лимонади з автоматів ми дітям не даємо, тому обходилися соками та мінералкою, яку можна було отримати на ресепшн. До речі, бутильовану воду можна було отримати лише там (на ресепшн), у той час як у більшості готелів, де ми бували, її спокійно видавали у ресторанах та барах на території готелю.
М'ясний асортимент був обмежений двома-трьома видами м'яса, але часто на вулиці щось смажили в печі, або на грилі. За 12 днів нам тричі випали морепродукти-гриль (цілком їстівні, навіть кальмари не нагадували гуму), кілька разів траплялися перепілки (не засушені, а дуже смачні в пряному маринаді), качка, кофта (котлетки з яловичини), різноманітна риба (трохи) напружувало те, що вона була засмажена У ЧЕШУЄ, І З ВНУТРІШНОСТЯМИ).
Фрукти, як правило, обмежувалися динею, бананами, апельсинами та фініками. Дині були смачними через раз, а ось апельсини майже весь час були зелені, а враховуючи те, що всі вони були різані, то шансів достигнути у них не було. Іноді траплялася полуниця та гуава, але це було лише раз, або два.
Персонал заплющував очі на те, що багато туристів (включно з нами) виносили їжу з ресторанів, щоб поглинати її біля номера, або вже в ньому. Як правило, ми щільно повечеряли набирали пару тарілок фруктів дітям, і йшли до номера, ніхто нас не зупиняв, і не пред'являв претензій.
В обід біля басейнів смажили картоплю фрі, бургери, завжди були свіжі різані фрукти та овочі, так що пережити моторошні дві-три години (коли не працювали ресторани) можна було спокійно, і не відчуваючи муки голоду ; -) >
Алкоголь ми не пробували, тож за його якістю нічого відзначити не можу.
З приводу фрешів можу сказати таке: це НЕ ФРЕШИ! Точніше, не всі їх фреші. Деякі свіжі соки дійсно роблять при вас (гранат, апельсиновий, яблучний, морквяний), а ось манго і ананас при вас ніколи не зроблять, хоча вони завжди є в холодильнику. Я принципово прошу завжди зробити фреш при мені (по-перше, я хочу особисто переконатися, що це саме свіжий сік, а по-друге, всі свіжі соки максимально корисні тільки невеликий період після приготування), але хитрожовті араби весь час сумно розводили руками, мовляв, вже є вичавлений сьогоднішній фреш, і поки він його не продасть йому немає сенсу вичавлювати свіжий. На мою пропозицію підійти вранці, щоб араб при мені зробив манговий фреш, мені завжди відповідали відмовою під будь-яким приводом. Ми раз таки взяли манговий фреш, був смачний, але мене мучили сумніви, що це саме фреш. І ось одного ранку я побачив знайомого мені продавця фрешів, який йшов до своєї стійки біля дитячого басейну. В руках у нього були дві каністри із замороженим соком Манго. Каністри були вкриті інеєм, і трохи роздуті з боків, так що мангова маса в них була однозначно мерзла. Наскільки я зрозумів, що в розпал сезону манго араби його масово вичавлюють, і заморожують, щоб надалі продавати на розлив. Ціна на манго дуже коливається від сезонності (різниця 300-400%), тому робити з нього фреш у не сезон дорого, і вони придумали собі такий спосіб економії. Ще одне питання, чим вони його розбавляють (мангове пюре дуже густе, а в келиху ми мали нормальну консистенцію). Загалом, є невелике кидалово, оскільки фрешем цю заморожену масу назвати не можна, хоча, це і є натуральним продуктом. Та й ще невідомо, з-під чого ці каністри, далеко не факт, що вони з харчової пластмаси, яку можна заморожувати.
Не раз за час поїздки ми щільно вечеряли в одному ресторані, після чого відпочивали в номері, і, залишивши дітей з планшетом одних у номері, ми з дружиною відвідували ресторан сусіднього готелю, щоб насолодитися смачним у блаженній тиші та спокої.
Підсумкова оцінка від нас за харчування/сервіс 4+.
МЕГАТРЕНЕР З ПЛАВАННЯ
Старша донька професійно займається плаванням, і ми відлітали в Єгипет під мою обіцянку тренеру, що ми щодня тренуватимемося, і правильно харчуватися (без переїдання, газування і солодкого). Якщо з їжею проблем не виникало (Марго чітко дотримувалася рекомендацій тренера), то з басейном виникали проблеми. Треба було знайти великий теплий басейн з бортиками, від яких можна було б виконувати розворот, і бажано безлюдний. Після дослідження території готелю з'ясувалося, що з бортиками для відштовхування однозначний проліт (майже всі басейни мали заокруглення), а ось відносно безлюдний басейн був тільки один - навпроти ресепшн. На техніку розвороту довелося махнути рукою, вирішили обмежитися лише плаванням.
Ммммммммегатренерррррр!
На день у нас виходило по два тренування по 45 хвилин. Марго розминалася, і починала виконувати комплекс вправ з плавання (різними стилями, без дихання, або задіявши тільки ноги), а я сидів з гордим виглядом на містку рятівника, і строгим тоном давав дочці море абсолютно безглуздих вказівок та зауважень щодо техніки та стилів (сам я плаваю погано, і не дуже люблю цю справу). Марго чудово розуміла, що я валяю дурня, але старанно вдавала, що я їй дуже допомагаю своїми настановами. Вказівки я давав від нудьги, мені все одно треба було контролювати її тренування, а сидіти просто осторонь було не цікаво. Збоку це виглядало досить правдоподібно – дитина у мене плаває якісно, а я чудово вжився у ролі професійного тренера ; -)
Моє обдурення дало досить несподіваний результат - кілька разів підходили мами/тати інших дітей, і дуже шанобливо запитували, з якого віку я набираю дітей, і чи можу я дати пару уроків найближчим часом.
З максимально втомленим виглядом я пояснював, що зважаючи на мою надзвичайно високу кваліфікацію, у мене величезна черга з бажаючих потрапити до мене на заняття, і зараз я нікого не беру, оскільки попереду у моїх підопічних багато міжнародних стартів, і мені теж треба відпочити. Блін, а тут реально можна непогано було заробити, але я сам ледве плаваю, і вчити цьому дітей стрімко, у мене те й теорії немає. . .
РИБНИЙ РИНОК ХУРГАДИ
Хоча і Хургада нами хожена-перехожена не один рік, але якось досі не довелося потрапити на рибний ринок. За відгуками людей, які там бували неодноразово, місце для відвідування було дуже вартісне та цікаве.
Їхати туди було вирішено зранку. Таксі від готелю я відкинув з обуренням (340 фунтів за поїздку в обидва боки мені здалося явним перебором), вирішив замовити таксі через місцевий сервіс «Fawry Taxi», там ціна була набагато гуманніша (63 фунти в один бік), але вони постійно морозилися з подачею машини («Поки що ні, чекайте», «Все ще не знайшли, чекайте»), тому було вирішено їхати на вуличному таксі.
Вуличне таксі у Хургаді – це окрема пісня, з сумними нотками ; -) Недосвідченому мандрівнику буде дуже складно доїхати на ньому до потрібної точки, і не нарватися на скандал, пов'язаний із оплатою. Ми вже на цих таксі їздили-переїздили не раз, так що алгоритм посадки/поїздки був відпрацьований до дрібниць.
Виходимо на вулицю, відбиваємось від місцевих підгодованих готельних таксистів, що пасуться біля виїзду з готелю. При цьому треба переконати їх у тому, що ми взагалі нікуди не хочемо їхати, а просто вийшли погуляти, оскільки якщо вони запідозрять, що ми хочемо замовити інше таксі, то будуть невідступно слідувати за нами пішки, дістаючи нас, і відлякуючи «диких» таксистів.
Благополучно минули їх, ми відійшли на безпечну відстань, і я став виглядати «вільних художників». Враховуючи, що кожна друга машина в Хургаді - таксі, то чекати треба було нічого ; -) Перше таксі я відкинув відразу, тільки-но воно пригальмувало біля нас - в салоні було накурено, і літній таксист якраз викинув «бичок» у вікно. Звичайно таксист так просто не поїхав, він довго махав руками в салоні, розганяючи дим, і переконував мене сісти до нього в машину. Чудово розуміючи, що це може продовжуватися довго, я просто відійшов далі і став ловити іншу машину. Друга машина, що з'явилася за секунд двадцять, мене цілком влаштовувала, і я почав торг із таксистом (англійською):
- Привіт, нам треба на рибний ринок.
-Ок.
- Скільки?
- Вісімдесят фунтів.
- Сорок.
- Вісімдесят.
- Сорок п'ять за всіх.
- Шістдесят.
- П'ятдесят за всіх, остання ціна.
- Шістдесят.
- Поки що. . .
- Поїхали!
- П'ятдесят влаштовує?
- Так, поїхали.
- Ще раз: п'ятдесят єгипетських фунтів, ЗА ВСІХ, поїздка до рибного ринку.
- Так, домовилися.
Я не дарма уточнюю, що фунти саме єгипетські (було пару разів, що таксисти закочували очі, дивуючись, що я не зрозумів, що у них ціна в АНГЛІЙСЬКИХ фунтах), і що ціна за поїздку за всіх у машині (люблять вони доводити, що ціна обумовлювалася З ПАСАЖИРА, тобто вони потім множили обумовлену ціну за поїздку на кількість туристів в машині, і вимагали сплатити це суму). Головне в цьому торгу дати зрозуміти таксисту, що ти знаєш, скільки готовий заплатити, і з тебе більше не виб'єш нічого зайвого.
Ок, сідаємо всім натовпом у машину, я попереду, а дружина з дітьми ззаду. Їхати за часом пристойно, хвилин п'ятнадцять. Таксист питає, чи не буду я проти музики в салоні, я кажу, що мені байдуже, той включає якісь місцеві наспіви, попутно намагаючись робити незрозумілі рухи, що віддалено нагадують танець. Я не звертаю на нього уваги, з цікавістю поглядаючи у вікно, відзначаючи зміни в місті, що з'явилися з моменту останньої поїздки. Діставшись до початку набережної Хургади, ми висаджуємося, даю таксисту заздалегідь приготовлену купюру в п'ятдесят фунтів, той з приголомшеним виглядом дивиться на неї, і вимагає ще 10 фунтів. . . за музику. Розсміявшись, я відмовляю йому в цьому, той із засмученим виглядом забирає 50 фунтів, усім своїм виглядом показуючи, як я грубий і жорстокий, не оцінивши його старання урізноманітнити нашу поїздку чудовою арабською музикою!! !
Ми кілька разів пройшлися рядами, у результаті купили два кілограми найбільших креветок, великого вугра та лобстера. Все це сумарно нам коштувало 760 фунтів (45 доларів). Креветки нам тут же приготували на грилі з овочами, вугра запекли у фользі, а лобстера зварили. Поки все це готувалося, ми прогулялися до лотка з ягодами, і купили три кілограми полуниці за три долари.
Рибний ринок Хургади
Забравши всі морепродукти, ми вийшли за межі ринку, одразу біля нас зупинилося таксі. Я приготувався до тривалого торгу, але мені трапився зовсім не характерний араб, який просто взяв (без торгу, стогнань та наї…лову), і довіз нас до готелю за 60 фунтів!
У номері ми виклали всі наші покупки на балконний столик, і почали розкошувати. Дружина з'їла одну креветку, Марго (старша дочка) дві, Іра (молодша) взагалі відмовилася їсти «… цю гидоту…», так що до мого невимовного захоплення я з'їв всі ці ласощі практично самостійно. Дівчата відігралися на полуниці, яку засудили майже миттєво. Ринок нам дуже сподобався, все смачно і відносно недорого.
Забігаючи вперед, можу сказати, що за кілька днів ми знову з'їздили на цей ринок, де закуповувалися креветками та полуницею. Думаю, що у чергові поїздки до Хургади ми його відвідаємо ще неодноразово…
Наш видобуток з рибного ринку
ЛУКСОР
Кількість поїздок до Єгипту вже перевалила за десяток, а ми досі не зволили вибратися до Луксору. Все якось не складалося, то фінансово, то погода, то ще якісь страшні причини. Вирішили виправити це недогляд у цю поїздку, але їхати з чотирирічною дитиною туди не було жодного бажання, тому на сімейній раді було прийнято рішення, що туди поїде дружина та старша донька (11 років), а на мені залишається важкий тягар турбот у вигляді годівлі чотирирічної Іри (у ресторанах), вигулі її повітрі (у басейні та дитячому клубі) та урочистій зустрічі екскурсантів увечері у холі готелю ; -)
Як уже нас поінформував гід, купувати екскурсії можна було тільки у нього, оскільки він особисто несе за нас відповідальність, і немає для нього більшого горя, ніж безтурботні туристи, які купили екскурсію в іншому місці! Їх там обов'язково обдурять, обдеруть утридорога і зіпсують враження некваліфікованими гідами! Тому ми порівняли ціни на екскурсії у нашого благословенного гіда, з цінами на ті ж екскурсії у якогось богомерзкого єгипетського туристичного агентства, яке нам порекомендували друзі. Порівняння вийшло ну зовсім не на користь нашого гіда, оскільки всі ціни в його прайсі були рівно вдвічі вищі. І з важким серцем нам довелося замовити екскурсію до Луксора не в нього. Після десятихвилинного листування в Viber з представником цього ТА ми погодили такі ціни: поїздка в Луксор з відвідуванням бананового острова на одну дорослу і одну дитину нам обійшлася в 67 доларів (38 +7 +19 +3). Забирати нас мали рано-вранці за в'їздом у готель, і привозити туди ж пізно ввечері.
З вечора на ресепшн я замовив два ланч-бокси. Передбачливо я не казав навіщо вони, чи мало, раптом вони зливають інформацію нашому готельному гіду, який може почати робити нам капості. Особливо я цього не боявся, але навіщо випробовувати долю?
Вранці (о четвертій годині ночі) я випроводив своїх дівчат, вони зібрали всі теплі речі, я залишився в номері (молодша донька природно спала). Дорогою мої забрали ланч-бокси на ресепшн. Чекали вони автобус за межами готелю, одразу за шлагбаумом. Очікування було недовгим, хвилин десять, востаннє вони відписалися, що сідають до автобуса, після чого я з почуттям заспокоєності ліг спати.
Сама екскурсія дружині та доньці дуже сподобалася, незважаючи на важкий переїзд. Гід попався адекватний, добре говорив російською, цікаво розповідав про місця, які вони проїжджали, допомагав із проблемами. Цікаво, що вдень у Луксорі було досить жарко, спекотне повітря ніби огортало, доводилося багато пити, щоб уникнути проблем з перегріванням. І це у січні! Екскурсія на банановий острів була цікавою, правда під кінець гід трохи поспішав, оскільки Луксор треба було покинути до 17 години, оскільки пізніше з міста не випускають. Незважаючи на січневу прохолоду, у Луксорі було дуже жарко, каміння нагрівається, і це створює додаткове теплове випромінювання.
Приїхали мої мандрівники о годині дев'ятій вечора, НІЯКІ, втомлені, але задоволені.
КОРОТКІ ЗАРИСКИ З НАШОГО ВІДПОЧИНКУ
1. Купили у дютику шампанське, вирішив додати до нього мандаринового соку, зробити коктейль. Видавив сік, перемішав - гидота рідкісна, вилив у раковину. Бармен із мене фіговий…
2. Побачив у Spinneys футболку з фото якогось пом'ятого життям мужика та дивним написом "Король Єгипту". Чому король, а чи не фараон? Спочатку вирішив, що це прикол для російських туристів, мовляв, відривайся, не голись, і будь королем на відпочинку.
Вранці ще раз переглядав фото, і до мене дійшло. На футболці зображений Мохаммед Саллах, найкрутіший єгипетський футболіст сучасності, який грає за англійською Ліверпуль.
P. S. До речі, в готелі на величезних екранах постійно крутять матчі Ліверпуля, і тільки Ліверпуля, інші матчі в АПЛ для єгиптян не цікаві. . .
Мохаммед Саллах
3. Подивився собі куртку у Waikiki. Взяв найбільший розмір, XXXL! Рукави навіть не доходять до зап'ястя, ну, така собі теніска, для зими. . .
4. Задовбало, що кожного разу виходячи з номера і виймаючи картку, ти знеструмлюєш розетки, і нічого не заряджається. Після кількох експериментів з'ясувалося, що чіпова карта ПриватБанку, опущена в електронний блок ЧИПОМ Вниз, чудово працює як рідна окрема, залишаючи розетки під напругою. . .
Пластикова карта - запорука заряджених гаджетів!
5. Погода протягом усього відпочинку була чудова, вітер помірний, так що в цьому нам пощастило, тому що потрапити під хамсин цієї пори року було дуже легко.
КЛІНІКА ГОТЕЛЯ
За два дні до вильоту у молодшої доньки Ірішки піднялася температура, почала підкашлювати. Не знаю чому, але цього разу я чогось розхвилювався і вирішив відвести її до лікаря зі страхування.
На ресепшн нашого готелю нас направили до ресепшну «Титанік Пелас», звідти нас перенаправили аж на вулицю, і там за рогом ми знайшли непривабливу будівлю з написом «Clinic». Всередині нас зустрів привабливий юнак, який протягом п'яти хвилин знайшов нам лікаря. Показую страховку, ресепшіоніст і лікар довго її вивчають, і так на неї подивляться, і сяк повернуть, щось вона їх не вразила, почали дзвонити кудись звіряти дані. Весь цей цирк зайняв хвилин 15, після чого нас зволили прийняти. Ламаною англійською пояснюю ситуацію, показую листок, з часом, коли і яке ми давали жарознижувальне дитині. Лікар із важливим виглядом задумливо киває, після чого видає:
- У вас франшиза зі страхування 15 доларів, ви це знаєте?
- Так, я в курсі, гроші у мене із собою.
- Але якщо проблема пов'язана з алергією, то франшиза буде 75 доларів.
- Опа, а це де написано? У мене у страховці цього немає.
- Ну, ось у нас такі внутрішні правила, якщо з'ясується, що температура у вашої дівчинки через алергію, то треба буде заплатити 75 доларів.
Дивлюся на нього зі смутним почуттям, що мене хочуть наї…. ть, ну як він при зовнішньому огляді дитини визначить, що причина в алергії?!? ! ? Як на мене, для такого висновку треба зробити купу аналізів, і тільки після цього з відносною впевненістю ставити такий діагноз. Гаразд, говорю, давай оглядай дитину, там буде видно. Лікар киває, запрошує до оглядової, і тут ПОЧИНАЄТЬСЯ! Іринка у нас зовсім спокійна дитина, не конфліктна, але тут закотила ТАКУ істерику, що мама не журись! Не підпускала лікаря до себе, ми всі дивувалися! Не допомагало нічого: ні вмовляння, ні обіцянки смакота, ну нічого… Після п'яти хвилин цього цирку ми здалися, забрали дитину, і пішли з клініки додому. Загалом, не склалося в нас користуватися єгипетською медициною, не склалося…
ВИЛІТ
Інформацію про виїзд було вчасно вивішено на стенді, виселилися з номера ми вчасно, браслети у нас ніхто не зрізав, і обмежень щодо користування інфраструктурою готелю не було. Каюсь - перед виїздом ми назбирали фрукти дітям у дорогу, заодно прихопивши пару пляшок води. Трансфер був вчасно, доставили у найкращому вигляді, все було як завжди до того моменту, коли ми потрапили на митний огляд.
Огляд цього року був ОГО-ГО! По-перше, ретельно обшукували всіх пасажирів (якщо раніше це було вибірково, то тепер цієї процедури не уникнув ніхто), по-друге переривали весь багаж, шукали рідини, і безжально викидали їх у смітник. У нас було чотири пляшки води (найшли три з них), і шість пакетів соку (тільки два залишилися не знайденими), розпханих у різні відділення всіх сумок. При цьому виродки єгиптяни навіть не дали випити дітям ці соки, а демонстративно кинули їх у смітник. Більш ніж впевнений, що все запечатане потім йде на продаж у самому аеропорту, але в брухт це все точно не йде!
Поки чекали, купили собі за 60 фунтів дві кави, роздали дітям солодку, видали воду. . . Переліт пройшов спокійно, все буденно, за графіком, в Україні митниця і прикордонники були сама люб'язність, валіза приїхала швидко, тож закінчення поїздки пройшло гладко, і без проблем…