Отзыв на отель Сол и Мар Абу Дабаб.
С глубоким прискорбием вынужден сообщить о том, что территория у отеля осталось незаконченной: полукруглые формы, а также недополотые и недорезанные кустарники очень портят панорамный вид отелюсм. фото. Экономят деньги хозяева, а ведь один хороший каток смог бы быстро покрыть асфальтом все подходы к номерам, бассейну и морю для удобства подвоза чемоданов на колёсиках.
Номер дали непривычно бесплатно, у бассейна с видом на импортный кустсм. фото , среди ненашего населения. Специально наверно поселили, чтобы все в нём работало, и не было поэтому у меня возможности поорать на рисепшене матом на их сёрвис, излить душу криком – а без этого, какой отдых. Полотенца меняли каждый день и фигурки издевательски из них и прочих подручных материалов накручивали, чтобы меня позлить и на что-то намекнуть. см. фото
Про кормёжку и говорить нечего: не кормят привычными макаронами по-флотски и борщём с галушками! Поэтому водятся в отеле преимущественно немцы с поляками, жрут картошку фри , мяско всякое с салатиками и пивом безалкогольным запивают. Засилье иностранщины, в общем, даже на ужин ихние мужички зачем-то штаны надевают, вместо приятных желтых или в цветочек шорт. Ну, неудобно ведь в штанах, особенно, после 4-го стаканчика ихнего виски ужинать, можно ведь и брючину испачкать закусочкой, а так люлю в кетчупе со своей волосатой ножки аккуратно пальчиком снял, скушал – и порядок. А вот после ужина хорошо на терраске посидеть, погулять до буфета и обратно по синусоиде, пока сон не сморит.
На пляже конечно похуже: песку много, народу в два раза меньше, чем лежачков, дорожек до бич-бара нет – пустыня, одним словом. И даже в море песчаный заход к черепахам и рыбкам коралловым, на которых все кому не лень глазеют в любую погоду. Как только не боятся в солёную воду лазить с масками и трубками, а некоторые чудаки с аквалангами специально за денюшки приезжают в этот заливчик Абу Дабаб. Так и ходят, и ходят мимо, не с кем в бич-баре посидеть за чашкой джина, а те, кто придёт, в-основном кофе капучино попивают и мороженым закусывают - халявные людишки. Дышал с этими гадами одним свежим морским воздухом, без привычной примеси бензинчикакатера в бухточку не пускают - чуть не отравился.
Только вернувшись на родину, понял как приятен мне воздух аэропортовского зала ожидания в Шереметьево-С, где дышал 6 часов в ожидании машины, прорывавшейся через пробки и ехал до дома 220 км незабываемые 8 часов по чуть присыпанному местами песком санному тракту с лошадиной скоростью.
Написал отзыв и думаю, наверно, не все смогут к моим оценкам добавить по 3 балла после того, как трижды перечитают мою писанину, ну, а всем понятливым - приятного отдыха.
Прим. 2-ой раз за год не повезло
готель Сол і Мар Абу Дабаб.
З глибокою скорботою змушений повідомити про те, що територія біля готелю залишилася незакінченою: напівкруглі форми, а також недополоті та недорізані чагарники дуже псують панорамний вигляд готелю. Економлять гроші господарі, адже одна хороша ковзанка змогла б швидко покрити асфальтом усі підходи до номерів, басейну та моря для зручності підвезення валіз на коліщатках.
Номер дали незвично безкоштовно, біля басейну з видом на імпортний куст, серед ненашого населення. Спеціально напевно поселили, щоб все в ньому працювало, і не було тому в мене можливості кричати на рисепшені матом на їхній сервіс, вилити душу криком - а без цього, який відпочинок. Рушники міняли кожен день і фігурки знущально з них та інших підручних матеріалів накручували, щоб мене позлити і на щось натякнути.
Про годівлю і говорити нічого: не годують звичними макаронами по-флотськи і борщ з галушками! Тому водяться в готелі переважно німці з поляками, жеруть картоплю фрі, м'ясо всяке із салатиками та пивом безалкогольним запивають. Засилля іноземщини, загалом, навіть на вечерю їхні мужички штани одягають, замість приємних жовтих або в квіточку шорт. Ну, незручно ж у штанах, особливо, після 4-го стаканчика їхнього віскі вечеряти, можна ж і брючину забруднити закусочкою, а так люлю в кетчупі зі своєю волохатою ніжкою акуратно пальчиком зняв, з'їв - і порядок. А ось після вечері добре на терасці посидіти, погуляти до буфету і назад синусоїдою, поки сон не зморить.
На пляжі звичайно гірше: піску багато, народу вдвічі менше, ніж лежачків, доріжок до біч-бару немає – пустеля, одним словом. І навіть у морі піщаний захід до черепах і рибок коралових, на яких усі кому не ліньки дивляться в будь-яку погоду. Як тільки не бояться в солону воду лазити з масками та трубками, а деякі диваки з аквалангами спеціально за деночки приїжджають до цієї затоки Абу Дабаб. Так і ходять, і ходять повз, нема з ким у біч-барі посидіти за чашкою джину, а ті, хто прийде, в основному кави капучино попивають і морозивом закушують - халявні людці. Дихав із цими гадами одним свіжим морським повітрям, без звичної домішки бензинчикакатера в бухточку не пускають - мало не отруївся.
Тільки повернувшись на батьківщину, зрозумів як приємне мені повітря аеропортів зали очікування в Шереметьєво-С, де дихав 6 годин в очікуванні машини, що проривалася через пробки і їхав до будинку 220 км незабутні 8 годин по трохи присипаного місцями піском санного тракту з кінською швидкістю.
Написав відгук і думаю, напевно, не всі зможуть до моїх оцінок додати по 3 бали після того, як тричі перечитають мою писанину, а всім тямущим - приємного відпочинку.
Прим. Вдруге за рік не пощастило