Здравствуйте, дорогие друзья, единомышленники и путешественники! Хочу поделиться необычным способом получить удовольствие от грустного праздника День рождения. Не судите строго, особого опыта в написании рассказов я не имею, это « проба пера» . Просто настолько зашкаливали эмоции, что захотелось их на кого-нибудь выплеснуть.
Предыстория: Я, как существо корыстное и экономное, мужа подбирала себе так, что бы днюхи были рядом и можно было бы подъэкономить на праздниках (шучу конечно) ))). Задумка удалась: у нас с мужем разница в 2 дня и 4 года. Еще в 2012 году, когда жесткие осенние ветра грозно напомнили о приближении торжественных дат, я почувствовала, что уже воротит от отбивных, оливье и танцев под Сердючку. Душа просит настоящего праздника, а для меня нет лучшего праздника, чем качественное приключение на свои вторые 90 (я имею в виду не возраст). Супруг авантюру поддержал. С тех пор все смены возраста, и мои и мужа отмечаются за пределами родины. Часто праздники получаются фееричными и запоминающимися, иногда не очень запоминающимися особенно ближе к вечеру )))). Я даже полюбила ноябрь, он у меня теперь 4-й летний месяц))).
Вот и в этом году, при приближении холодов рука потянулась к чемоданам, а ноги к сланцам. Несмотря на кризис, отказать себе в покупке кусочка счастья среди зимы не смогли. Выбор пал на « Marina Lodge At Port Ghalib 4*» (отзыв оставляла). Уже по традиции, кроме необходимых маски-ласты-шерты-сарафаны в багаж был упакован кусок (грамм 300) потрясающего сала, 2 баночки красной икры, несколько сигар и 2.5 литра « Бабушкиной лагидной» , мы же во « все включено» едем, как никак ))). « Бабушкина лагидна» , представляет собой домашний самогон, изготовленный моей бабушкой из домашнего винограда, примерно градусов 60 крепости, настоянный на калгане для улучшения здоровья. В пятницу 13-го ноября мы отправились навстречу новым приключениям.
День рождения №1. По приезду связались с гидом Ольгой (она уже давно проживает в Марса Аламе и устраивает различные экскурсии, ее очень многие хвалят). Мы попросили ее помочь осуществить нашу давнюю мечту – поплавать с дельфинами в дикой природе. Мечта была общая, решили ее реализовать на день рождения мужа.
Сказано-сделано. Ни свет, ни заря мы кое-как проснулись, привели себя в порядок и поплелись на ресепшен. Приехал маленький бусик, уже полный людей, мы в него погрузились, и он повез наши сонные лица и другие части тела 200 км строго на юг до порта Хамата. В порту нас погрузили на красивую белоснежную яхту (как же я люблю это элегантное творение человеческого гения). Настало время оглядеться: абсолютно все на яхте были « не наши» (Западная Европа), мы выделялись, как экзотические зверушки )))). Кроме речи мы разительно отличались размерами багажа. Мне стало неловко, глядя на наши сумки, почему - то вспомнились кадры фильма « Табор уходит в небо» и песни « Жипси Кинг» . У людей в руках были только полотенца, фотоаппараты и ланч-боксы. А у нас: 2 ланч-бокса, огромная сумка со снарягой (гидрокостюмы, маски, ласты), полотенцами, фото и видеокамера и еще одна огромная сумка ланч-бокс, собранная для того, чтобы качественно « отхеппибездить» мужа (посуда, вода, « Кола» , « Лагидна» , булки, масло, помидоры и икра).
Яхта шла на юг к рифу Сатайа, штормило довольно таки сильно, по яхте передвигались с трудом. Часа через 2 мы добрались до места назначения. Экипаж и Оля (она всегда сопровождает своих туристов в экскурсиях) стали высматривать расположение дельфиньих стай. Этим же занимались еще на нескольких яхтах. Наконец-то дельфины нашлись. Яхта подошла поближе к ним, мы переоделись, взяли снаряжение, и пересели в надувную моторную лодку. Лодка подошла еще ближе к стае, и любители живой природы высыпались из нее в открытое море. Оля выпрыгнула с нами и повела нас на поиски, искусно уворачиваясь, и уворачивая нас от удара ластами других « натуралистов» .
Возле нас начали появляться дельфины, их прекрасно видно в чистой, как слеза воде Красного моря: вот одна стайка, вот вторая стая, третья, большая, маленькая, далеко, близко, совсем рядом, малыши, заботливые самки и огромные самцы. Какие они красивые! Более грациозных и величественных животных сложно представить, а радость от встречи с ними не описать словами (ни в одном языке еще не придумали слова для передачи именно этих эмоций)! Мы еще несколько раз заплывали в стаи и выплывали из них, было около 70 особей. У них был брачный период! А вам слабо « подержать свечку» дельфинам в Красном море? Нам нет! ))). И ухаживают они тоже потрясающе грациозно!! !
Накупавшись с дельфинами, мы поднялись на яхту для обеда, кормили хорошо. Потом Оля выпустила нас в свободное плаванье на риф Сатайа, дав инструкции. Риф очень красивый, яркий и красочный. Кораллы просто удивительные (особенно мне нравятся ярко-синие и огненные). Живность присутствует и маленькая и огромная. Однако супруг под впечатлением от дельфинов быстро потерял интерес к рифу и погреб в сторону затонувшей яхты, я за ним. Яхта лежит там относительно давно и уже начала обрастать кораллами, кругом снует рыба. Посреди яхты величественно торчит унитаз, наверное для дайверов )))). Мы еще немножко поплавали вдоль рифа и вернулись на яхту. Эмоции переполняли. Мечта сбылась! ! ! Еще раз спасибо богам Красного моря и Оле за такую красоту. Именинник и дельфины были качественно обмыты « Бабушкиной Лагидной» под красную икорку, на белоснежной яхте, под голубым безоблачным небом, на синем Красном море. Раскурив на носу яхты кубинскую сигару, мы пришли к выводу, что это один из самых счастливых дней в нашей жизни.
Вернулись в отель мы уже затемно. На ужине персонал качественно постучал имениннику в бубен, спел что-то веселое на арабском и традиционно « отхеппибездил» . Продолжение последовало под коньяк возле бассейна.
Следующий день мы отходили от вчерашнего и готовились к завтрашнему.
День рождения №2. В связи с тем, что семейный бюджет отказывается выдерживать 2 фееричных праздника, было принято решение провести день спокойно, наслаждаясь природой и « олл инклюзивом» . Но боги Красного Моря не хотели оставлять меня без подарка. Что удивило с самого утра, это полное отсутствие ветра. Здорово и редко для Марса Алама, особенно осенью! Мы позавтракали « на сухую» и пошли на пляж. « Олл» начинался с 11-00 утра. До часа Х было решено совершить утренний заплыв. Но что произошло с нашим рифом? Наш и так кишащий живностью риф (отзыв о рифе оставляла) удвоил-утроил количество обитателей. Вероятно, течение принесло много планктона, и живность собралась на пир и позвала соседей и родственников. Плыли до внешней стенки по направлению в отрытое море и наслаждались каждую секунду: вот семейка амфиприонов с малышом снуют в актиниях, вот стая голубых цезий пересекается со стаей зебросом, к ним вливаются несколько крупных каранксов, вот флейты, а рядом хирурги с носорогами, ангелы, орхидеи, вот голубые и зеленые хромисы кружат в цветном коралле, вот белки, солдаты и кардиналы, бабочки и еще бабочки, но другие, расписные алутеры, групперы и попугаи. На дне залег крупный хвостокол. Участок с веерными кораллами составит конкуренцию самому роскошному аквариуму от самого дорогого дизайнера. Проплыла домашняя красавица бисса. Кстати черепахи только на суше медлительные и неповоротливые, а в воде, они носятся как птицы. Приближаясь к внешней стенке, попали под абудефдуфопад, это как снегопад, только вокруг тебя густо кружат не снежинки, а абудефдуфы. Вот несколько стай скумбрий мчаться прямо на тебя, широко разинув квадратные пасти. И тучи золотых рыбок. Вдруг, уже недалеко от поворота к соседнему отелю появляется гигантская серая мурена, грациозно скользит среди кораллов и скрывается в синей бездне. Наверное, приплыла поздравить. Мелочь, (хотя нет, метра 2 минимум), а приятно!
А вот и мои любимцы на выходе их бухты: голубошипый носорог (не знаю за что, но ужасно люблю эту рыбу, и чем крупнее экземпляр, тем больше люблю), целых 3 штуки, нет, 5, да нет 8! Еще подтягиваются, итого около 40 особей! Косяк делится пополам по обе стороны от меня, я плыву между 2-мя косяками. Спасибо, боги Красного Моря! С таким экзотическим эскортом выплываем на внешний риф, полный штиль, море не шевелится.
Спрашиваю у мужа, может поплывем на риф соседнего отеля « Three Corners Fayrouz Plaza» , раз такой штиль? Авантюра поддержана, плывем долго. Встречаем огромное количество хирургов и прочую рыбу. Кораллы очень симпатичные. Решили выходить на берег напротив первого от нас пляжа « Three Corners Fayrouz Plaza» по коралловой крышке, не доплывая до понтона. Выходить, не значит ногами ломать коралл, а заодно и ноги, а втянув все в себя, как в известном фильме, проплыть над коралловым плато. Плывем аккуратно, чтобы не пораниться, глубина около 50-70 см. Смотрю, супруг что-то тормозит, распластался над плато, вытянул перед собой фотоаппарат, и что-то высматривает. Что тормозим, что высматриваем, глубина 50 см, чего мы тут не видели и не фотографировали?!!! ! И тут я все вижу, но глазам своим не верю. Прямо на нас « лоб в лоб» , не сворачивая мчится рифовая акула… Не очень большая, где-то 1.5 метра … . Надеюсь не голодная… Жизнь проносится перед глазами… . Вспоминаю, все что читала и смотрела об акулах.....В голове галопируют мысли… . Не съест, может только понадкусывает, мы очень крупная добыча … . Все равно перспектива не радует. Как она здесь оказалась? Она не должна здесь быть… . . Должна – не должна, но она есть…. . Акула была с малышом, она просто хотела нас напугать, чтобы мы убрались из ее владений. Дважды просить себя просить мы не заставили… Я, оказывается быстро плаваю, муж тоже … .
Акула свернула за 1.5 м от нас и уплыла по своим акульим делам. Коралловое плато мы пролетели очень быстро, хозяйка нас не преследовала. Глубина увеличилась до 1 метра, появился песок и трава, муж стал на ноги и крикнул: черепаха! Вот она красавица, зеленая черепаха на маленькой глубине почти у берега щиплет травку. Как же я рада была ее видеть, я даже прикоснулась осторожно к ее панцирю, чтобы успокоить нервы.
Мы вылезли из воды и по раскаленному песку побрели в наш отель. Бешено колотилось сердце, тряслись руки и ноги. Чувства были смешанные от первобытного животного страха перед хищником до эйфории первооткрывателя и везунчика, который вышел невредимым из серьезной передряги. Всю дорогу крутилась мысль: будьте осторожны в своих желаниях! Я смотрела кучу видео с акулами всегда восхищалась силой и красотой этой совершенной машины для убийств. Тайно хотелось ее увидеть, но только очень из далека. Ну ничего себе подарочек! Мечты сбылись, хоть и не совсем так как мечталось! Кстати, муж фотоаппарат в воде перед акулой держал для обороны, а не для фото. Не до фото ему тогда было. Правда, 1 фотография, хоть и плохо, но получилась, очертания акулы на ней видны.
Первое пиво на пляже ушло как вода))))). Вечером было стучание в бубен и « хепибездей» . День прошел феерично!
Вот так мы отметили наши дни рождения в сказочном Марса Аламе. Спасибо богам Красного Моря! Нам не подарили дорогих подарков, но мы получили эти бесценные воспоминания и хоть на 2 дня ощущения абсолютного счастья. А это дорогого стоит.
Хорошего всем отдыха и ярких приключений!
Здрастуйте, дорогі друзі, однодумці та мандрівники! Хочу поділитися незвичайним способом отримати задоволення від сумного свята День народження. Не судіть суворо, особливого досвіду написання оповідань я не маю, це «проба пера». Просто настільки зашкалювали емоції, що захотілося їх на когось виплеснути.
Предісторія: Я, як істота корислива і економна, чоловіка підбирала собі так, щоб днюхи були поруч і можна було б під'економити на святах (жартую звичайно)))). Задумка вдалася: у нас із чоловіком різниця у 2 дні та 4 роки. Ще у 2012 році, коли жорсткі осінні вітри грізно нагадали про наближення урочистих дат, я відчула, що вже верне від відбивних, олів'є та танців під Сердючку. Душа просить справжнього свята, а для мене немає кращого свята, ніж якісна пригода на свої другі 90-ти (я маю на увазі не вік). Чоловік авантюру підтримав. З того часу всі зміни віку, і мої та чоловіка відзначаються за межами батьківщини. Часто свята виходять феєричними і такими, що запам'ятовуються, іноді не дуже запам'ятовуються особливо ближче до вечора )))). Я навіть полюбила листопад, він у мене тепер 4-й літній місяць))).
От і цього року, наближаючись до холодів, рука потяглася до валіз, а ноги до сланців. Незважаючи на кризу, відмовити собі у покупці шматочка щастя серед зими не змогли. Вибір упав на "Marina Lodge At Port Ghalib 4*" (відгук залишала). Вже за традицією, крім необхідних маски-ласти-шерти-сарафани в багаж був упакований шматок (грам 300) приголомшливого сала, 2 баночки червоної ікри, кілька сигар і 2.5 літри «Бабусиної лагідної», ми ж у все включено їдемо , як ніяк ))). «Бабушкина лагідна», є домашній самогон, виготовлений моєю бабусею з домашнього винограду, приблизно градусів 60 фортеці, настояний на калгані для поліпшення здоров'я. У п'ятницю 13 листопада ми вирушили назустріч новим пригодам.
День народження №1. Після приїзду зв'язалися з гідом Ольгою (вона вже давно проживає в Марса Аламі і влаштовує різні екскурсії, її дуже багато хвалять). Ми попросили її допомогти здійснити нашу давню мрію – поплавати із дельфінами у дикій природі. Мрія була спільна, вирішили її реалізувати на день народження чоловіка.
Сказано-зроблено. Ні світло, ні зоря ми сяк-так прокинулися, привели себе в порядок і попленталися на ресепшен. Приїхав маленький бусик, уже повний людей, ми в нього занурилися, і він повіз наші сонні особи та інші частини тіла 200 км на південь до порту Хамата. У порту нас занурили на красиву білу яхту (як же я люблю цей елегантний витвір людського генія). Настав час озирнутися: абсолютно всі на яхті були «не наші» (Західна Європа), ми виділялися як екзотичні звірятка )))). Крім мови ми разюче відрізнялися розмірами багажу. Мені стало ніяково, дивлячись на наші сумки, чомусь згадалися кадри фільму «Табор йде в небо» та пісні «Жіпсі Кінг». Люди в руках мали лише рушники, фотоапарати та ланч-бокси. А у нас: 2 ланч-бокси, величезна сумка зі снарягою (гідрокостюми, маски, ласти), рушниками, фото та відеокамера та ще одна величезна сумка ланч-бокс, зібрана для того, щоб якісно «відхеппібездити» чоловіка (посуд, вода, "Кола", "Лагідна", булки, масло, помідори та ікра).
Яхта йшла на південь до рифу Сатайа, штормило досить таки сильно, по яхті пересувалися важко. Години через 2 ми дісталися місця призначення. Екіпаж і Оля (вона завжди супроводжує своїх туристів в екскурсіях) стали виглядати розташування дельфінових зграй. Цим же займалися ще на кількох яхтах. Нарешті дельфіни знайшлися. Яхта підійшла ближче до них, ми переодяглися, взяли спорядження, і пересіли в надувний моторний човен. Човен підійшов ще ближче до зграї, і любителі живої природи висипалися з нього у відкрите море. Оля вистрибнула з нами і повела нас на пошуки, майстерно повертаючись, і відвертаючи нас від удару ластами інших «натуралістів».
Біля нас почали з'являтися дельфіни, їх чудово видно в чистій, як сльоза воді Червоного моря: ось одна зграйка, ось друга зграя, третя, велика, маленька, далеко, близько, зовсім поряд, малюки, турботливі самки та величезні самці. Які вони гарні! Більш граціозних і величних тварин складно уявити, а радість від зустрічі з ними не описати словами (у жодній мові ще не вигадали слова для передачі саме цих емоцій)! Ми ще кілька разів запливали в зграї та випливали з них, було близько 70 особин. Вони мали шлюбний період! А вам слабко «потримати свічку» дельфінам у Червоному морі? Нам нема! ))). І доглядають вони теж грандіозно!! !
Накупавшись із дельфінами, ми піднялися на яхту для обіду, годували добре. Потім Оля випустила нас у вільне плавання на риф Сатай, давши інструкції. Риф дуже гарний, яскравий та барвистий. Корали просто дивовижні (особливо мені подобаються яскраво-сині та вогняні). Живність є і маленька і величезна. Однак чоловік під враженням від дельфінів швидко втратив інтерес до рифу і льох у бік затонулої яхти, я за ним. Яхта лежить там відносно давно і вже почала обростати коралами, навколо снує риба. Серед яхти велично стирчить унітаз, це для дайверів )))). Ми ще трохи поплавали вздовж рифа і повернулися на яхту. Емоції переповнювали. Мрія здійснилася! ! ! Ще раз дякую богам Червоного моря та Олі за таку красу. Іменинник і дельфіни були якісно обмиті «Бабусиною Лагідною» під червону ікорку, на білому яхті, під блакитним безхмарним небом, на синьому Червоному морі. Розкуривши на носі яхти кубинську сигару, ми дійшли висновку, що це один із найщасливіших днів у нашому житті.
Повернулися в готель ми вже темно. На вечері персонал якісно постукав імениннику в бубон, заспівав щось веселе арабською і традиційно «отхеппибездил». Продовження було під коньяком біля басейну.
Наступного дня ми відходили від вчорашнього і готувалися до завтрашнього.
День народження №2. У зв'язку з тим, що сімейний бюджет відмовляється витримувати 2 феєричні свята, було прийнято рішення провести день спокійно, насолоджуючись природою та «олл інклюзивом». Але боги Червоного моря не хотіли залишати мене без подарунка. Що здивувало з самого ранку, це повна відсутність вітру. Здорово та рідко для Марса Алама, особливо восени! Ми поснідали «на суху» та пішли на пляж. "Олл" починався з 11-00 ранку. До години Х вирішили зробити ранковий заплив. Але що сталося із нашим рифом? Наш і так кишить живністю риф (відгук про риф залишала) подвоїв-потроїв кількість мешканців. Ймовірно, течія принесла багато планктону, і живність зібралася на бенкет і покликала сусідів та родичів. Плили до зовнішньої стінки у напрямку в відрите море і насолоджувалися кожну секунду: ось сімейка амфіпріонів з малюком снують в актініях, ось зграя блакитних цезій перетинається зі зграєю зебросом, до них вливаються кілька великих каранксів, ось флейти, а поруч хірург орхідеї, ось блакитні та зелені хроміси кружляють у кольоровому коралі, ось білки, солдати та кардинали, метелики та ще метелики, але інші, розписні алутери, групери та папуги. На дні заліг великий хсходол. Ділянка з віяловими коралами складе конкуренцію найрозкішнішому акваріуму від найдорожчого дизайнера. Пропливла домашня красуня біса. До речі черепахи тільки на суші повільні та неповороткі, а у воді вони носяться як птахи. Наближаючись до зовнішньої стінки, потрапили під абудефдуфопад, це як снігопад, тільки довкола тебе густо кружляють не сніжинки, а абудефдуфи. Ось кілька зграй скумбрій мчати прямо на тебе, широко роззявивши квадратні пащі. І хмари золотих рибок. Раптом вже недалеко від повороту до сусіднього готелю з'являється гігантська сіра мурена, граційно ковзає серед коралів і ховається в синій безодні. Напевно, припливла привітати. Дрібниця, (хоча ні, метра 2 мінімум), а приємно!
А ось і мої улюбленці на виході їхньої бухти: блакитний носоріг (не знаю за що, але страшенно люблю цю рибу, і чим більший екземпляр, тим більше люблю), цілих 3 штуки, ні, 5, та ні 8! Ще підтягуються, разом близько 40 особин! Косяк ділиться навпіл по обидва боки від мене, я пливу між двома косяками. Дякую, боги Червоного Моря! З таким екзотичним ескортом випливаємо на зовнішній риф, повний штиль, море не рухається.
Запитую у чоловіка, може попливемо на риф сусіднього готелю Three Corners Fayrouz Plaza, якщо такий штиль? Авантюра підтримана, пливемо довго. Зустрічаємо величезну кількість хірургів та іншу рибу. Корали дуже симпатичні. Вирішили виходити на берег навпроти першого від нас пляжу Three Corners Fayrouz Plaza по коралової кришці, не допливаючи до понтона. Виходити, не означає ногами ламати корал, а заразом і ноги, а втягнувши все в себе, як у відомому фільмі, пропливти над кораловим плато. Пливемо акуратно, щоб не поранитися, глибина близько 50-70 см. Дивлюся, чоловік щось гальмує, розпластався над плато, витягнув перед собою фотоапарат, і щось виглядає. Що гальмуємо, що виглядаємо, глибина 50 см, чого ми тут не бачили і не фотографували? І тут я все бачу, але своїм очам не вірю. Прямо на нас «лоб у лоб», не повертаючи мчить рифова акула… Не дуже велика, десь 1.5 метра…. Сподіваюся не голодне… Життя проноситься перед очима…. Згадую, все що читала та дивилася про акули…. . У голові галопують думки…. Не з'їсть, може тільки наїдить, ми дуже великий видобуток …. Все одно перспектива не тішить. Як вона тут виявилася? Вона не повинна тут бути.....Повинна - не повинна, але вона є.....Акула була з малюком, вона просто хотіла нас налякати, щоб ми забралися з її володінь. Двічі просити себе просити ми не змусили… Я, виявляється, швидко плаваю, чоловік теж….
Ми вилізли з води і по розжареному піску побрели до нашого готелю. Шалено колотилося серце, тряслися руки та ноги. Почуття були змішані від первісного тваринного страху перед хижаком до ейфорії першовідкривача та везунчика, який вийшов неушкодженим із серйозної колотнечі. Всю дорогу крутилася думка: будьте обережні у своїх бажаннях! Я дивилася купу відео з акулами завжди захоплювалася силою та красою цієї досконалої машини для вбивств. Таємно хотілося її побачити, але тільки дуже далеко. Ну нічого собі подаруночок! Мрії справдилися, хоч і не зовсім так, як мріялося! До речі, чоловік фотоапарат у воді перед акулою тримав на захист, а не на фото. Не до фото тоді йому було. Щоправда, 1 фотографія, хоч і погано, але вийшла, контури акули на ній видно.
Перше пиво на пляжі пішло як вода))))). Увечері було стукання в бубон та «хепібездій». День пройшов феєрично!
От так ми відзначили наші дні народження у казковому Марсі Аламі. Дякую богам Червоного Моря! Нам не подарували дорогих подарунків, але ми отримали ці безцінні спогади та хоч на 2 дні відчуття абсолютного щастя. А це дорогого варте.
Гарного всім відпочинку та яскравих пригод!
