И сошел Господь на гору Синай, на вершину горы, и призвал Господь Моисея на вершину горы, и взошел Моисей. (Исход, Глава 19)
Давно мечтали встретить рассвет на Синайской горе, но что-то всегда мешало и планы переносились на следующий год. Шарм эль Шейх забронировали специально, чтобы попасть на Гору Синай. Решили на этот раз 100% - будем восходить. По иронии судьбы в Шарм приехала с простудой, и снова пришлось перенести планы. На этот раз на 3 дня.
Купили экскурсию у « уличного» агентства за 25 дол. США с человека. Готовились основательно. В заплечные рюкзаки сложили свитера и небольшие дубленки, воду, термос с кофе, косынку для посещения храма. Обули крепкие и удобные кроссовки с хорошим сцеплением. Свои я еще для восхождения на Говерлу покупала. Вот еще раз пригодились. Вечером нас забрали из отеля и повезли в сторону Дахаба. Привезли в лавку икон. Сам рассказ об иконах был коротким, долго ждали пока все желающие из нашей группы сделают покупки. В 24-00 были уже у подножья горы. На нас сразу же набросились продавцы пончо. Каждый обещал, что если пончо не купим, то замерзнем обязательно. Прорвались через продавцов, и пошли к подножью.
Нам дали по фонарику на пару и гида. Подъем составил примерно 8 км, физически не легко, поднимется не каждый. Некоторые не выдерживают и нанимают верблюда. Первые километры мешали подниматься погонщики верблюдов вместе с верблюдами. Они шли впереди групп, позади, групп или навстречу. Каждый спросил раз 120: « Верблюд хочешь? » . Каждый обещал, кто верблюда не возьмет, тот на гору не взойдет. Воздух был наполнен специфическим запахом верблюда. Следы верблюда были на тропах, а потом и на обуви.
С ростом высоты количество человеко-верблюдов стало уменьшаться. Ночь, кромешная тьма, только тусклый свет фонарика. Медленно поднимаемся в гору, идти становится все труднее, начинают ощущаться тяжесть нажитых грехов. Мысли обращаются к вечным ценностям, к духовным началам. Полное единение с природой. В кромешной тьме сзади прямо в ухо слышишь: « Верблюд хочешь? » . Вовремя вспоминаю, что на Святой Горе материться грех.
Поднимаемся выше. Каждые метров 500 привал, оборудованный под кафе. Можно купить чай, кофе, шоколад, воду. Есть где присесть на несколько минут. Тропа заканчивается и наступает предпоследний рывок до последнего привала – 950 каменных ступеней, разной высоты и ширины из разного камня. Камни скользкие. Обувайтесь удобно. Обувь должна быть крепкой с хорошим сцеплением. Этот участок самый сложный, уходит круто вверх. Дышать тяжело, ноги болят. Но доходишь до последнего привала. Там мы провели 1.5 часа. Все это время бедуины настойчиво предлагали прокат одеял. Аргументы, что я в зимней дубленке на них не действовали, но это мелочи.
Перед рассветом мы еще немного прошли вверх и оказались на самой вершине Горы Моисея. Там мы ждали рождение нового дня. Он наступил очень быстро и стремительно.
За несколько минут горы поменяли сотни оттенков. Я никогда не видела более красивого рассвета, для описания слова бессильны, это нужно увидеть.
Человек, встретивший рассвет на этой горе считается полностью прощенным от своих грехов. Ощущение было как раз такое. Забыла сказать, в тот день был мой юбилей. Вот так не банально можно отметить день рождения, сделав себе незабываемый подарок.
Утро уже сменило ночь, нужно спускаться обратно. С ужасом смотрю на каменные ступени и вижу, какие они узкие и неровные. Ночью этого не видно. Под нами бездна, я вдруг вспоминаю, что боюсь высоты. Голова начинает кружиться. Стараюсь не смотреть вниз, спускаемся к тропам. Привалы больше не нужны. Погонщики вместе с верблюдами разочарованно смотрят на нашу группу. Теперь 8 км вниз, но уже появилось ощущение легкости, не смотря на боль в ногах. Мы это сделали, мы победили себя, свои опасения, страхи лень, неверие в свои силы, тяжесть грехов. Это нужно сделать хоть раз в жизни!!! !
Моисей пас овец у Иофора, тестя своего, священника Мадиамского. Однажды провел он стадо далеко в пустыню и пришел к горе Божией, Хориву. 2 И явился ему Ангел Господень в пламени огня из среды тернового куста. И увидел он, что терновый куст горит огнем, но куст не сгорает. 3 Моисей сказал: пойду и посмотрю на сие великое явление, отчего куст не сгорает. 4 Господь увидел, что он идет смотреть, и воззвал к нему Бог из среды куста, и сказал: Моисей! Моисей! Он сказал: вот я, (Господи)! 5 И сказал Бог: не подходи сюда; сними обувь твою с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, есть земля святая. 6 И сказал (ему): Я Бог отца твоего, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова. Моисей закрыл лице свое, потому что боялся воззреть на Бога. (Исход, Глава 3)
Далее посещение древнейшего православного монастыря в мире – монастыря Святой Катерины.
На территории растет та самая Библейская Неопалимая Купина.
Стоит потрать время, хоть раз в жизни. Осматриваем сам монастырь в виде крепости. На территории цветущие сады и бесчисленное количество практически ручных котиков.
Заходим в храм. Там снимать нельзя.
Храм выглядит, как и множество остальных православных, только есть в нем особое ощущение покоя и света. За небольшие пожертвования можно поставить свечи, заказать молебны. Можно просто помолиться и почувствовать прикоснувшимся к зарождению Христианской веры.
Усталые, но довольные едем в Шарм. По дороге начинается небольшой дождик. Наверное, к счастью!
І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і покликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. (Вихід, Глава 19)
Давно мріяли зустріти світанок на Синайській горі, але щось завжди заважало та плани переносилися на наступний рік. Шарм ель Шейх забронювали спеціально для того, щоб потрапити на Гору Сінай. Вирішили цього разу 100% - сходитимемо. За іронією долі в Шарм приїхала із застудою, і знову довелося перенести плани. Цього разу на 3 дні.
Купили екскурсію у «вуличної» агенції за 25 дол. США з людини. Готувалися ґрунтовно. У заплечні рюкзаки склали светри та невеликі дублянки, воду, термос з кавою, косинку для відвідування храму. Взули міцні та зручні кросівки з гарним зчепленням. Свої я ще для сходження на Говерлу купувала. Ось ще раз у нагоді. Увечері нас забрали з готелю та повезли у бік Дахаба. Привезли до крамниці ікон. Сама розповідь про ікони була короткою, довго чекали поки всі охочі з нашої групи зроблять покупки. О 24-00 були вже біля підніжжя гори. На нас одразу ж накинулися продавці пончо. Кожен обіцяв, якщо пончо не купимо, то замерзнемо обов'язково. Прорвалися через продавців і пішли до підніжжя.
Нам дали по ліхтарику на пару та гіда. Підйом становив приблизно 8 км, фізично не легко, підніметься не кожен. Деякі не витримують і наймають верблюда. Перші кілометри заважали підніматися погоничі верблюдів разом із верблюдами. Вони йшли попереду груп, позаду, груп чи назустріч. Кожен запитав разів 120: «Верблюд хочеш? ». Кожен обіцяв, хто верблюда не візьме, той на гору не зійде. Повітря було наповнене специфічним запахом верблюда. Сліди верблюда були на стежках, а потім і на взутті.
Зі зростанням висоти кількість людино-верблюдів почала зменшуватися. Ніч, непроглядна темрява, тільки тьмяне світло ліхтарика. Повільно піднімаємось у гору, йти стає все важче, починають відчуватися тяжкість нажитих гріхів. Думки звертаються до вічних цінностей, духовних початків. Повне єднання із природою. У непроглядній темряві ззаду прямо у вухо чуєш: «Верблюд хочеш? ». Вчасно згадую, що на Святій Горі матюкається гріх.
Піднімаємося вище. Кожні метри 500 привал, обладнаний під кафе. Можна придбати чай, каву, шоколад, воду. Є де сісти на кілька хвилин. Стежка закінчується і настає передостанній ривок до останнього привалу – 950 кам'яних сходів, різної висоти та ширини з різного каменю. Камені слизькі. Взутися зручно. Взуття має бути міцним з хорошим зчепленням. Ця ділянка найскладніша, йде круто вгору. Дихати важко, ноги болять. Але доходиш до останнього привалу. Там ми провели 1.5 години. Весь цей час бедуїни наполегливо пропонували прокат ковдр. Аргументи, що я в зимовому дублянці на них не діяли, але це дрібниці.
Перед світанком ми ще трохи пройшли вгору і опинилися на самій вершині Гори Мойсея. Там ми чекали народження нового дня. Він настав дуже швидко і стрімко.
За кілька хвилин гори змінили сотні відтінків. Я ніколи не бачила гарнішого світанку, для опису слова безсилі, це потрібно побачити.
Людина, яка зустріла світанок на цій горі, вважається повністю прощеною від своїх гріхів. Відчуття було саме таке. Забула сказати, того дня був мій ювілей. Отак не банально можна відзначити день народження, зробивши собі незабутній подарунок.
Ранок уже змінив ніч, треба спускатися назад. З жахом дивлюся на кам'яні сходи і бачу, які вони вузькі та нерівні. Вночі цього не видно. Під нами безодня, я раптом згадую, що боюсь висоти. Голова починає крутитися. Намагаюся не дивитись униз, спускаємося до стежок. Привали більше не потрібні. Погоничі разом із верблюдами розчаровано дивляться на нашу групу. Тепер 8 км, але вже з'явилося відчуття легкості, не дивлячись на біль у ногах. Ми це зробили, ми перемогли себе, свої побоювання, страхи ліньки, невіра у свої сили, тяжкість гріхів. Це потрібно зробити хоч раз у житті!!! !
Мойсей пас овець у Йофора, тестя свого, священика Мадіамського. Якось провів він череду далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хориву. 2 І явився йому Ангол Господній у полум'ї вогню з-поміж тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. 3 Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явище, через що кущ не згорає. 4. Господь побачив, що він іде дивитися, і закликав до нього Бог з-поміж куща, і сказав: Мойсей! Мойсей! Він сказав: Ось я, Господи! 5 І сказав Бог: Не підходь сюди; скинь взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є свята земля. 6 І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, бо боявся побачити Бога. (Вихід, Глава 3)
Далі відвідання найдавнішого православного монастиря у світі – монастиря Святої Катерини.
На території зростає та сама Біблійна Неопалима Купина.
Варто витратити час, хоч раз у житті. Оглядаємо сам монастир як фортеці. На території квітучі сади і безліч практично ручних котиків.
Заходимо до храму. Там не можна знімати.
Храм виглядає, як і безліч інших православних, тільки є в ньому особливе відчуття спокою та світла. За невеликі пожертвування можна встановити свічки, замовити молебні. Можна просто помолитися і відчути тих, хто доторкнувся до зародження Християнської віри.
Стомлені, але задоволені їдемо до Шарму. Дорогою починається невеликий дощ. Напевно, на щастя!