Сходження на гору Сінай

06 грудня 2018 Час поїздки: з 21 листопада 2018 до 22 листопада 2018
Репутація: +3130
Додати до друзів
Написати листа

І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і покликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. (Вихід, Глава 19)

Давно мріяли зустріти світанок на Синайській горі, але щось завжди заважало та плани переносилися на наступний рік. Шарм ель Шейх забронювали спеціально для того, щоб потрапити на Гору Сінай. Вирішили цього разу 100% - сходитимемо. За іронією долі в Шарм приїхала із застудою, і знову довелося перенести плани. Цього разу на 3 дні.


Купили екскурсію у «вуличної» агенції за 25 дол. США з людини. Готувалися ґрунтовно. У заплечні рюкзаки склали светри та невеликі дублянки, воду, термос з кавою, косинку для відвідування храму. Взули міцні та зручні кросівки з гарним зчепленням. Свої я ще для сходження на Говерлу купувала. Ось ще раз у нагоді. Увечері нас забрали з готелю та повезли у бік Дахаба. Привезли до крамниці ікон. Сама розповідь про ікони була короткою, довго чекали поки всі охочі з нашої групи зроблять покупки. О 24-00 були вже біля підніжжя гори. На нас одразу ж накинулися продавці пончо. Кожен обіцяв, якщо пончо не купимо, то замерзнемо обов'язково. Прорвалися через продавців і пішли до підніжжя.

Нам дали по ліхтарику на пару та гіда. Підйом становив приблизно 8 км, фізично не легко, підніметься не кожен. Деякі не витримують і наймають верблюда. Перші кілометри заважали підніматися погоничі верблюдів разом із верблюдами. Вони йшли попереду груп, позаду, груп чи назустріч. Кожен запитав разів 120: «Верблюд хочеш? ». Кожен обіцяв, хто верблюда не візьме, той на гору не зійде. Повітря було наповнене специфічним запахом верблюда. Сліди верблюда були на стежках, а потім і на взутті.

Зі зростанням висоти кількість людино-верблюдів почала зменшуватися. Ніч, непроглядна темрява, тільки тьмяне світло ліхтарика. Повільно піднімаємось у гору, йти стає все важче, починають відчуватися тяжкість нажитих гріхів. Думки звертаються до вічних цінностей, духовних початків. Повне єднання із природою. У непроглядній темряві ззаду прямо у вухо чуєш: «Верблюд хочеш? ». Вчасно згадую, що на Святій Горі матюкається гріх.

Піднімаємося вище. Кожні метри 500 привал, обладнаний під кафе. Можна придбати чай, каву, шоколад, воду. Є де сісти на кілька хвилин. Стежка закінчується і настає передостанній ривок до останнього привалу – 950 кам'яних сходів, різної висоти та ширини з різного каменю. Камені слизькі. Взутися зручно. Взуття має бути міцним з хорошим зчепленням. Ця ділянка найскладніша, йде круто вгору. Дихати важко, ноги болять. Але доходиш до останнього привалу. Там ми провели 1.5 години. Весь цей час бедуїни наполегливо пропонували прокат ковдр. Аргументи, що я в зимовому дублянці на них не діяли, але це дрібниці.

 Перед світанком ми ще трохи пройшли вгору і опинилися на самій вершині Гори Мойсея. Там ми чекали народження нового дня. Він настав дуже швидко і стрімко.

За кілька хвилин гори змінили сотні відтінків. Я ніколи не бачила гарнішого світанку, для опису слова безсилі, це потрібно побачити.


Людина, яка зустріла світанок на цій горі, вважається повністю прощеною від своїх гріхів. Відчуття було саме таке. Забула сказати, того дня був мій ювілей. Отак не банально можна відзначити день народження, зробивши собі незабутній подарунок.

Ранок уже змінив ніч, треба спускатися назад. З жахом дивлюся на кам'яні сходи і бачу, які вони вузькі та нерівні. Вночі цього не видно. Під нами безодня, я раптом згадую, що боюсь висоти. Голова починає крутитися. Намагаюся не дивитись униз, спускаємося до стежок. Привали більше не потрібні. Погоничі разом із верблюдами розчаровано дивляться на нашу групу. Тепер 8 км, але вже з'явилося відчуття легкості, не дивлячись на біль у ногах. Ми це зробили, ми перемогли себе, свої побоювання, страхи ліньки, невіра у свої сили, тяжкість гріхів. Це потрібно зробити хоч раз у житті!!! !

Мойсей пас овець у Йофора, тестя свого, священика Мадіамського. Якось провів він череду далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хориву. 2 І явився йому Ангол Господній у полум'ї вогню з-поміж тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. 3 Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явище, через що кущ не згорає. 4. Господь побачив, що він іде дивитися, і закликав до нього Бог з-поміж куща, і сказав: Мойсей! Мойсей! Він сказав: Ось я, Господи! 5 І сказав Бог: Не підходь сюди; скинь взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є свята земля. 6 І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, бо боявся побачити Бога. (Вихід, Глава 3)

 Далі відвідання найдавнішого православного монастиря у світі – монастиря Святої Катерини.

На території зростає та сама Біблійна Неопалима Купина.

Варто витратити час, хоч раз у житті. Оглядаємо сам монастир як фортеці. На території квітучі сади і безліч практично ручних котиків.

Заходимо до храму. Там не можна знімати.

Храм виглядає, як і безліч інших православних, тільки є в ньому особливе відчуття спокою та світла. За невеликі пожертвування можна встановити свічки, замовити молебні. Можна просто помолитися і відчути тих, хто доторкнувся до зародження Християнської віри.

Стомлені, але задоволені їдемо до Шарму. Дорогою починається невеликий дощ. Напевно, на щастя!

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Рассвет на горе Моисея (видео)