І я лечу туди, де приймають (с) Частина 7. Дуже страшна

04 грудня 2020 Час поїздки: з 05 листопада 2020 до 16 листопада 2020
Репутація: +15079½
Додати до друзів
Написати листа

Продовження. Початок тут >>>

Переконливе прохання:  нервовим це не читати!

Я попередила!

Предісторія подорожі.

Зрозуміло, летіти ми мали у звичайному складі – я, Вадик, Вєрка. Бронювали два номери. Жити в одній кімнаті з Віркою я категорично не збиралася. І вона, змирившись із цим, заплатила відсотків на 20 більше, ніж коштувала половина дабла. Може собі дозволити.

Сильно напружувало майбутнє складання дебільного тесту. Викласти ні за собачий хрін 850 гривень! Я аналізи не пам'ятаю, коли здавала востаннє. Напевно, у минулому житті. А платно – ніколи. На аптеку я також не працюю. Останнє, що я там купувала, – це тест на вагітність. Пару-трійку років тому, щоби переконатися, що це клімакс непомітно підкрався, а зовсім і не вагітність (не дай боже! ).


А тут на тобі! Потрапила і я під ковзанку системи. Трохи заспокоювало те, що Джоїни спеціально знизили ціну на 30 доларів, як на вартість проходження тесту. В Єгипті. Але там ми здавати сильно побоювалися – начиталися страшилок про ув'язнення туристів із позитивними тестами. Потрібно здавати будинки. 850 гривень – це приблизно 30 доларів. Але виявилось, що це базова вартість. Плюс 70 за переклад, та плюс 500 за терміновість. Терміновість нам була необхідна, інакше не вкладемося. Разом 1420. Ахрінеть!

7 днів до вильоту. Віддаючи 70% грошей за тур, що залишилися, я катувала з пристрастю турагентшу на предмет, а що буде, якщо в одного з нас буде позитивний тест? Вона з побоюванням на мене подивилася. Ти що, хворієш? Та ні, звичайно! Просто в мене нав'язлива ідея, що тест буде хибнопозитивним. Мені сказали, що тоді набуде чинності придбана нами комплексна страховка, що включає і невиліт, за яку ми заплатили аж 400 гривень проти звичайної за 250. Це трохи заспокоювало.

Щоправда, окрім напружень із тестуванням, пройшла новина про напад акули. А «добра» турагентка напередодні скинула фото:

Але акули – щось таке. Я їх боюся, звісно, ​ ​ але не дуже. Набагато страшніше мені було думати, що у зв'язку з цим інцидентом огородять буйками кілька метрів від понтона, і ми всі там хлюпатися. А вздовж рифа плавати заборонять. І нафіга мені туди їхати? Пожерти-набухати?

5 днів до вильоту. Вирішили з Вадиком сходити до церкви. Чи не були 2 тижні. Треба сповідатися та причаститися. Хіба мало що? А церква зачинена! Дзвоню знайомій старанній парафіянці. Вона сказала, що батюшка захворів на запалення легень, йому колють антибіотики. Сьогодні служби не буде. Буде завтра у вкороченому варіанті. А за ті два тижні, що ми були відсутні, половина парафії теж встигла перехворіти. Тести ніхто не складав. Упс!

Я не боялася захворіти. Ну, захворію, ну, одужаю. Якби це було не напередодні подорожі…

Посумнівавшись якийсь час, вирішила йти до церкви сама. Вадика краще поберегти. Помолюсь і за себе, і за того хлопця.

Тільки не треба мене питати, навіщо я так ризикувала. Якщо ви не знаєте, пояснювати марно. До речі, щоби ви розуміли, серед наших парафіян є медпрацівники. І заввідділенням онкології.

Прихід з'явився практично в повному складі. Бідолашний батюшка ледве тримався на ногах, але всі охочі після «колективної сповіді» були причашені, як належить. І я серед них.

Після служби неділя на дачі пройшло, як завжди. Увечері біля каміна коньячок так славно зайшов!


3 дні до вильоту. Мабуть, дуже славно. Вранці голова просто відвалювалася. Я вже була у відпустці, але вирішила сходити на роботу, а заразом зайти в агентство за документами – без квитків на літак термінові тести не роблять. Тільки голова… Не знаю, з якого переляку вирішила поміряти температуру. 37! Упс! Чого це? Чи не може бути від похмілля? Чи може?

Приїхала на роботу. Прийшла колега, яка, як я чула, на щось хворіла. Запитала її, як здоров'я? Вона сказала, що вже краще, а то, прямо, чорним відкашлювала! Капець! А ще руку мені простягає для потиску. Я промовчала, і руку потиснула. . . Тест, звичайно, ніхто в неї не брав.

Зустрілися з Вєркою та разом пішли в агентство. Але документи ще не прибули. Дівчатка обіцяли мені скинути квитки на вайбер, щоб я подала в лабораторії.

Поскаржилася Вєрці, що в мене 37. Запитала, чи може бути від похмілля? Вона сказала, що ні. Вона ж дохтур! Ото ж, млинець! А раптом, а мало що? Що ж робити, боже? Все пропало!

Вірка зовсім недавно стала освоювати інтернет. Але ж дуже активно. Знайшла десь, що перед складанням тесту не можна ні їсти, ні пити, а напередодні – бухати. А то вся фігня (болюча мікрофлора) змиється у шлунок, і тест буде некоректним. А мені коректний і нафіг не мати! Отже, треба зробити все навпаки. Тільки пити алкоголь після вчорашнього щось і не хотілося.

Прийшла додому і почала знову міряти температуру. 37.3! ААААА! Дзвоню Вадику, ставлю те саме питання, що й Вірці. Чи може бути температура з бодуна? Вадик сказав, що може! Цікаво, хто та коли проводив такі дослідження? )))

За півгодини поміряла знову – 36.3! І так весь вечір - то вище, то нижче. Пополоскала про всяк випадок горло розбавленим перекисом водню і закапала нею ж ніс.

2 дні до вильоту. Вранці нічого вже не боліло і температура була в нормі.

Тести починають приймати з 7:30. Вадик мене закинув до лабораторії о 6.20, щоб я зайняла чергу. А сам поїхав працювати. Я взяла з собою пляшку води, щоб випити безпосередньо перед огорожею.

Не дивлячись на те, що до початку роботи лабораторії було більше години, першою я не була! Четвертий. І народ почав швидко прибувати. Для зручності «хворих» біля будівлі лабораторії звели намет. Тільки ніхто в ній перебувати не збирався. На вулиці було відносно тепло та безвітряно.


Однак усі тримали соціальну дистанцію в десять метрів, підозріло поглядаючи на решту відвідувачів. До початку прийому тестів на вулиці зібралося людина 50. О, де бабло стрижуть! Прям фізично відчувалося шарудіння купюр. Від цього хтось гребе!

Мені що склалася в країні (і не тільки) ситуація живо нагадує сцену з фільму про Будулая. Там ромали зібралися на сходку, щоб вирішити, чим вони цього року спекулюватимуть. Минулого року це були ліфчики, а цього року – кришки.

Мабуть, на початку 2020 року шановна Таміла сказала слово маска, але потім вирішила, що це фігня. Тоді вона сказала слово тест. Ну, а наступний рік, мабуть, пройде під егідою «вакцини».

Пробив годину «Ч». Підійшли Вадик та Вєрка. Першою в лабораторію просочилася тітка, бухкало, як бобик. Вона стала першою, щоб забрати результат. Хоча результати забираються іншим часом! Вийшла з папірцем. Я поцікавилася як справи? Сказала, що добре.

Я сьорбнула води з пляшки, промила пальцем ніс і дала сьорбнути своїм супутникам.

Тітки в скафандрах у носі не ковупалися, а ось у горлянку засунули паличку так глибоко, що я думала, вилізе через дупу. Колупали на совість. Я ледве стримала блювоту.

Відповіді доручили забрати Вадику дорогою з роботи. Вєрка вся звелася в очікуванні. Назвала мені кожні півгодини. Їм на роботі нещодавно робили експрес-тести. Вагітних виявлено не було : )) Але цим тестам вірити - себе на обдурити. А справжніх тестів їм ніхто не робив. Хоча її колеги хворіли. По два тижні сидіти на карантині – а хто ж працюватиме? Хоча, за словами Вєрки, такої лафи, як зараз, ніколи не було. На прийом приходять кілька людей на день (Вірка – педіатр). Все одно вона в зоні ризику, ясна річ, тому її нервовий стан був обґрунтованим.

Дзвоню Вадику.

– Забрав! Все нормально!

– Ну, слава богу!

Вдихнула і зателефонувала Верці.

1 день до вильоту. Вадік з сьогоднішнього дня у відпустці, але залишилися питання. Поїхав на роботу. Близько години дня заїхав за мною, щоби з'їздити в агентство забрати документи. На задньому сидінні валявся файлик з нашими тестами. Я вирішила подивитись. Взяла перший листок, що попався. Дивлюся. Написано "позитив". Не зрозумів! Судорожно витягаю другий листок. Дивлюся. "Негатив". Третій – «негатив». А у кого це позитив? Читаю прізвище. . . Вадику!


У мене істерика. Починаю верещати поганим голосом: Вадику! У тебе позитивний тест! Як ти дивився? Він сказав, що не дивився, це йому в реєстратурі на його запитання, чи все гаразд, відповіли, що все гаразд! Він і заспокоївся. І нас заспокоїв.

Капець! Ні, не те слово!

А тут машина, що ще проїжджала поруч, стала щось нам маякувати. Виявилося, що плюс до всього у нас спущене колесо. Та йошин кіт! Якось дісталися гаража. Я весь цей час судомно вирішувала, що мені робити? Бути доброю дружиною, але поганою (як завжди) подругою? Залишитися з «хворим» і нехай зникають Веркини 22 тисячі? Сама вона нікуди не полетить, а гроші їй ніхто не поверне. Або для різноманітності побути доброю подругою і кинути Вадика одного? Друге мені подобалося більше, як би це блюзнірсько для деяких ні звучало.

Вадик у мене – золото. Зрозуміло, він був проти. Він абсолютно здоровий, незважаючи на ідіотський тест. На дачі є чим зайнятися. Добре, погода все ще тепла та суха.

Але треба ще це все врегулювати в ТА. Виліт уже завтра! А мені вже надійшло повідомлення, коли ж я прийду за доками?

Побігла до агенції. Турагент, що нічого не підозрювала, радісно мені посміхаючись, запитала, чи упаковалися ми?

Коли я розповіла їй ситуацію, вона подумала, що я приколююся. Коли до неї став доходити сказане, вона схопилася за голову. Але швидко взявши себе в руки, почала писати Джоїнам, щоб перебронювали нам тур. Щоб нас із Вєркою поселили в один номер, а Вадик, на кшталт, летить один. У нас із ним різні прізвища. Але відповідь так швидко не прийде! І тут мені на думку спадає здорова (що рідко) думка, а чого це я повинна тулитися з Віркою? ТО грошей уже не поверне. Поверне (може бути) вже страхова компанія. Тобто я можу летіти до нашого заброньованого раніше номера. Геніально!

Але як же ковід? Я ж, на кшталт, контактна?

Дзвонимо до страхової та викладаємо ситуацію, не називаючи, звичайно, імен. Нам сказали, що страховий до фені, полечу чи ні. Що вони, дохтура, чи що? У мене на руках негативний тест, чого ще?

Ну й долоньки! Зареєстрували страховий випадок, через який, якщо пощастить, нам виплатять половину вартості туру на двох.

І ми полетіли. А Вадік залишився.

Далі ви знаєте.


Вадику анулювали відпустку. Він усамітнився на дачі та займався заготівлею дров. Фізична праця на свіжому повітрі – що може бути краще? Тільки відпочинок у Єгипті. : (()

Я йому дзвонила/писала тричі на день, справляючись про самопочуття. Все було гаразд.

Тільки «сімейний лікар» Вадику так і не зателефонував. У той чорний день, коли ми, нарешті, спромоглися дізнатися, що Вадик ковидний, насилу нам вдалося пробитися на реєстратурний номер. Там нас запевнили, що він/вона (сімейний дохтор, у сенсі) зателефонує. І тиша. Ми з Вєркою наполягли, щоб Вадик ще раз зв'язався з реєстратурою. Зв'язався, дали телефон лікарки. Вона сказала, що гадки не має, що у неї є такий пацієнт. Ця гребана, вибач, лабораторія, тільки бабло грести вміє! Мало того, що обнадіяли, що все добре, то ще й не сповістили поліклініку. Хіба це не в їхній компетенції?

Короче, через 10 днів прийшли до Вадика за повторним (безкоштовним) тестом. Це було у п'ятницю. У понеділок я повернулася додому. Відповіді немає. У четвер Вадик зателефонував до поліклініки. Вранці відповіді не було, і, як виявилося, йому навіть не спромоглися виписати лікарняний! Він півдня проторчав у лікарні, щоб залагодити цей одвірок. Лікарняний відкрили заднім числом. Після обіду прийшов негативний результат та його виписали. Але як! Виявилося, що лікарняний йому закрили минулої п'ятниці, коли брали другий тест. А ті дні, що він чекав на результат, у нього вийшли на свій рахунок! Миленько!

Минуло вже більше двох тижнів з моменту мого повернення. Всі здорові, тьху-тьху. І хто вигадав, що безсимптомні заразні? Марення сивої кобили. Ясно, що лікарі вигадали! Їхнє кредо «Немає здорових людей, є недообстежені! ». Ніхто з оточення Вадика не заразився. Як можна заразитися від безсимптомного, якщо він не чхає та не кашляє? Статевим шляхом? Я пробувала – не вийшло. А зате кашляють із негативними тестами – велкам на роботу! Де логіка?


Інша історія. Наша подруга, ви її знаєте з деяких моїх розповідей, маючи в активі інсуліновий діабет і туберкульоз, а також каміння в нирках і так, по дрібниці, любить лікуватися. Вона, виявляється, теж захворіла, і побігла за свої гроші здавати тест. Не розумію, навіщо? Ну, довідалася, що ковидна. Відразу полегшало? Мабуть так! Кілька днів вона злегка температурала і все! Через десять днів її виписали та випхали на роботу. Жодного повторного тесту їй ніхто не робив.

Далі. Моя дочка працює вчителем у школі. Вона теж відчувала нездужання та характерні симптоми – втрату нюху та смаку. Добре, що вона збіглася з канікулами. А багато її колег хворіли під час навчального процесу, тому йшли на лікарняний. Тести ніхто не робив. 10 днів – і на роботу!

Інша моя 77-річна колега, близька родичка тієї, що хворіла перед моїм від'їздом, захворіла на запалення легенів. Її поневіряння – це окрема тема. Спочатку їй поставили діагноз. . . остеохондроз! Температура збільшується від нього! Але прикол у тому, що навіть після того, як рентгенолог написав, що це двостороння перевага, можливо, вірусна, тесту їй ніхто не робив. Чоловік її доглядав удома, хоча боявся до істерики. Тест за власний кошт зробили йому. Здоровий!

І літня співробітниця теж вже цілком здорова, вже бадьорком ходить на роботу. Тож життя продовжується. Чого стерти?

Зрозуміло, це моє життя та мої реалії. У вас, звичайно, свої.

Здоров'я нам усім!

Ось тепер усе! Кидайте свої капці. Повернусь з вікенду, позбираю : ))

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді