Восьмий день туру "Два полюси пристрасті". Мадрид.

День восьмий.
До Мадриду 550 км. Після вчорашніх танців на воді це навіть тішить. До автобуса вже звикли як до рідного дому. Дрімаємо, загорнувшись у плед. Дивно, але не застудилися, хоча вчора були абсолютно мокрі. За вікном гарний гористий краєвид. Проїжджаємо безліч тунелів. Як добре, що немає серпантинів, як у нас.
Минуло кілька годин – проїжджаємо Кантабрійські гори. Тунелів все більше і вони все довші. З верхніх полиць в автобусі стали падати речі – однак гірська дорога. На схилах пасуться вівці. За вікном невеликі містечка, у кожному обов'язково церква. Архітектура дуже різна.
Ще годинка та гори залишилися позаду. Навколо лісу. На саностановці купили соків, оливок та ковбасок в упаковці. Їхати ще довго, а бутербродами ми не запасалися. Загалом зупинки кожні три години. Санзони нормальні, чисті, часто лише забирають багато часу через черги. Практично завжди є мінімаркет або кафе, можна щось купити. Об'їлися печивом, здається, більше ніколи його їсти не буду. Дуже рятують йогурти.
Уздовж доріг безліч величезних вітряків. Гарне видовище. Їдемо знову у тиші. За вікном багато цікавого, але невідомого. Тільки по клацанням фотоапаратів у салоні чи за вигуками можна визначити, що проїжджаємо щось незвичайне та встигнути чи побачити чи сфотографувати. Все, що нам було озвучено на цьому відрізку шляху – назва гір і після питання. Не знаю, може так і належить, але за вікном стільки всього, хоч трохи зорієнтуватися. Дуже шкодую, що з нами немає зятя, воно обожнює навігатори і ми були в курсі де знаходимося кожну хвилину шляху. Проїжджаємо якийсь величезний палац, з одного боку, високі стіни, а всередині ціле місто.
Третя година дня. Нарешті вийшло сонечко. Ми не бачили його кілька днів. Автобус одразу ожив, заворушився, посипалися жарти. Хоча на обрії хмари. Під'їжджаємо до Мадриду.
Огляд цікавий, інформативний. Надворі сонячно, всі повеселішали. Та й Мадрид надзвичайно гарний, здається, більшість будинків у ньому білі, яскраві. Декілька зупинок на фотопаузу по 15 хвилин. Перша біля пам'ятника Дон Кіхоту та Санчо-Пансо, а друга біля арени для бою бугаїв. Біля Дон Кіхота сфотографуватися складно, пам'ятник обліплений охочими з усіх боків. Але він великий, і з іншого боку виходять чудові фото на тлі фонтану. Біля арени фотографуватись не хотілося, не люблю я кориду. Але все одно фотографувалися)))
Закінчилась оглядова екскурсія о 18.00 год. До 21:00 вільні.
Час на Музей Прадо. Якщо порівняти із Лувром, то Прадо мені сподобався більше зрозумілістю та тематичністю експозицій. Неквапом гуляємо по залах. Аудіогід не брали, у залах кілька російських екскурсій і так все чутно. Кілька годин у музеї, емоції просто захльостують – краса! Є цікавий відділ із сувенірами та там магніти з репродукціями відомих картин. Накупили на подарунки.
У цей день наші хлопці пішли на довгоочікуваний футбол. Вчасно дістатися автобуса не змогли, хоча й дуже намагалися. Ще пів години часу забрали пробки у центрі міста, всі роз'їжджалися після матчу. Трохи побурчали, що це було передбачувано і можна було групі дати півгодини зайвого часу для прогулянки містом. А так простояли в автобусі. Але нудно не було – між собою влаштували конкурс, хто більше сфотографує у різних ракурсах фонтан у центрі Мадрида біля якого ми застрягли ))
У готель потрапили після 11-ї. Тут проведемо дві ночі. Номер чудовий, просторий, затишний. Є все потрібне. Вечеря з морепродуктів вийшла чудова - встигли заскочити в місцевий ресторанчик і замовити страви з собою: черепашки, креветки, риба різних видів, квітів та порід з овочами. Забавно, що нам із собою дали ложку – не одноразову, а звичайну столову металеву ложку абсолютно нову)))