Объездив все интересные греческие острова, решил сменить направление и махнуть на Майорку. Честно говоря, ничего волшебного и особо захватывающего от этого острова я не ожидал и зря. Майорка, оказалась очень богатым на интересные места островом и многие штуки , пожалуй, больше не встретишь нигде.
Пещеры Драк. Это место, ради которого нужно ехать на Майорку. Сами пещеры, в общем-то ничего особенного. Ну идешь ты долго среди всяких сталактитов и сталагмитов . Очень красиво, и не более того. Но довольно длинный путь заканчивается громадным пещерным залом на берегу самого большого в Европе подземного озера. Народ рассаживается на лавки ( запускают по 200 человек) и распорядитель требует выключить электронные устройства. Гаснет свет. Темнота кромешная. И вдруг издали, неспешно, приближаются три слабоосвещенных весельные лодки. В одной из них располагается квартет из концертино, пары скрипок и виолончели. И они играют Моцарта и Баха. Ребята!!! ! ! В километре под землёй, в жопе мира…. А они плывут на лодке и играют Баха!
Во как. А потом желающие на лодках по этому подземному озеру плывут к выходу. Тоже, скажу я Вам, не с каждым случается.
На обратном пути Вас скорее всего завезут на фабрику - магазин по изготовлению искусственного и культивированного жемчуга. Идти не советую. Это будет закос под бренд “Маджорика”, но это будет не она. А цена сопоставима. В ближайшей к отелю лавке Вы купите сет ( колье, серьги) в коробке с надписью Майорка и все дела за 10 евро. А качество будет примерно таким же. Лучше поднимитесь на второй этаж этого комплекса. Там ботиночно-сумочно меховой рай. Цены и выбор устроят любого. ( Мужские бежевые мокасы – 22 е. , женский большой серо-белый жилет из вязаного меха – 95 е. ).
На фоне подземного концерта все остальные достопримечательности как-то меркнут, но их всё же стоит посетить. Скажем маяк Кап Форментор. Он расположен на узком, тревожном мысе на самом севере острова. Виды – неописуенные. Есть кафе и туалет. Когда я подъезжал к маяку буржуазы устроили бестолковую пробку. Вместо того, что бы пропустить съезжающие вниз машины, которые, понятное дело, освобождали места на небольшой стоянке, дятлы ползли вверх по встречке и не давали людям спокойно уехать.
На обратном пути с маяка я немного заблудился и мы приехали в бухту Полленца. Оказалось, что это даже не миллионерское, а миллиардерское место. Стоянка у пляжа 20 е. Ну это нормально. А плата за зонтик и лежак 50 е. – это как? Легкий перекусон в ресторане мне обошелся в бюджет Мавритании. Но правда все было красиво как в фильмах про заграничную жизнь.
Пока дети плескались в море, я пошел побродить по пляжу и поглазеть на яхты. Отойдя довольно далеко от пятидесятиевровых зонтиков я наткнулся на двух девчонок, одетых только в символические стринги. Девахи были неземной, ослепительной красоты. Стройные точеные фигурки, гривы блондинистых волос…. Таких и на картинке не часто увидишь. Я залюбовался и сделался строен и молчалив. В смысле живот втянул так, что дышал с трудом. Они явно находились в этом месте с целью подцепить какого-нибудь миллионера. ( Ни в коем разе не осуждаю. ) Распознав во мне оного , явно, по заранее обговорённому сценарию, одна из них схватила фотоаппарат и приняла позу профессионального фотографа отклячив голую попу, а вторая полезла на зависшее над водой дерево и разлеглась на нем в очень интересной позиции, приготовившись , типа, фотографироваться. Картинка, скажу я Вам, как из рекламного буклета про Мальдивы. И вдруг разом всё померкло. Та, которая залезла на дерево, неожиданно соскочила с него, принялась вертеться и орать на чистом русском языке – “ Вот …б твою мать. Там смола! ! ! Б. . дь я вся перемазалась! ! ! И волосы и рука! ! ! И как я теперь трусы отстираю сцуко!!!! ! ” Я выдохнул, развернулся и пошел к семье.
Обязательно стоит посетить местный зоо сафари парк. Билетерша на въезде мне сказала интересную фразу – “Кормить животных из окна автомобиля категорически запрещено, но т. к. Вы все равно будете это делать – имейте ввиду, что многие животные опасны и агрессивны. ” Там прикольно. Ты едешь на машине и к тебе подбегают разные зверюги и суют морды в салон. Клеток почти нет. Единственно – очень было неприятно, когда машину облепили обезьяны и стали довольно злобно дубасить в окна, требуя чипсов. От страха дочка даже спряталась в багажник. Только зебры, которые подошли позже примирили её с жизнью. В конце этой дороги есть стоянка и пространство, где можно потискать всякий звериный молодняк.
Еще я брал в аренду яхту. Боясь, что укачает детей, я позвонил своему мореходному другу и спросил – как и что. Он долго морочил мне голову словами типа ‘килеватость’ и ’флайбридж’, но в конце концов объяснил, что качает меньше на судне, которое максимально похоже на рыболовецкий траулер. Я такую и взял. Цена…. Ну за десятиметровую посудину с каютой, неограниченными напитками, едой и рулевым - 350 е – это не так уж много. Зато впечатлений масса. Капитан, поняв, что я не псих и мне не впервой отдал мне штурвал. Мы обплавали все интересные места окрестного побережья. Рыбачили, купались. Мое семейство приплыв к берегу, вылезло на чей-то причал и кэп переполошился, сказав, что это частная собственность владельца фирмы “Нестле”. Видели дом, который купил себе чемпион мира по F1 Себастьян Феттель. Видели и познакомились с капитаном уникальной лодки RIVA 1952 года выпуска. А RIVA, среди лодок – это покруче чем Rolls-Royce среди автомобилей. Её капитан сказал, что владеет Ривой русский, но имя не назвал. Короче это стоило того.
Еще один раз я шиканул, заказав лобстера в одном из самых популярных и дорогих ресторанов города. Честно говоря, я никогда его не пробовал. Судя по всему это было самое крутое блюдо заведения. Несли мне его 2 официанта, шумно и красуясь. Потом положили рядом с блюдом штук 8 разных щипчиков, крючочков и вилочек. И все посетители ресторана смотрели с интересом и на само блюдо и с ожиданием, как я буду справляться с этой готовальней. Короче я его сгрыз зубами не используя ничего из предложенного. Раков то я есть умею. Хозяин заведения потом подошел ко мне и сказал, что первый раз видит такой виртуозный способ поедания деликатеса и подарил мне бутылку вина с собой. Причем он говорил это вполне искренне. От лобстера-то ничего не осталось.
В Москве я просыпаюсь в 6 утра. По местному времени это было 4. Ясно, что идти гулять в такое время довольно дико и я коротал время на балконе, сражаясь с таким сложным для меня интернетом. Подключится нормально, мне удалось далеко не сразу.
Я знал, что бухта, на берегу которой стоит наша гостиница , славится своими рассветами. Чуть ли не самыми красивыми рассветами на Средиземном море. И в один из дней, я натянул шорты и пошел на пляж в 4.30 по местному времени. Честно говоря, было как - то не очень… Штаны я сразу промочил, усевшись на покрытый росой лежак. Другой одежды у меня не было. С собой был фотоаппарат и сигареты. И всё. Скучно и темно. Где-то в 5.15 пришли 2 крепко нетрезвые, ! ! ! голые, ядреновые, загоревшие в ноль немки и уговорили меня с ними искупаться. Вода была неожиданно теплая. Купание происходило вполне задорно, только две эти Бригитты так громко и заливисто ржали, что я боялся, что мы разбудим все побережье. Потом они ушли. Прикол был в том, что на пляже ночью они смотрелись более или менее органично, но они ушли по дороге, вглубь города и картина бредущих под фонарями двух голых теток была странноватой. А в 6 . 15 начался рассвет. Умные люди заранее посмотрели по интернету когда это произойдет и подходили со своими фотоаппаратами за 10 минут до появления солнца.
Ну, что могу сказать. Ну рассвет. У нас не хуже.
Пальма де Майорка – неожиданно большой и богатый город для , в принципе , деревенского острова. Хорош главный собор. Он настолько велик и красив, что украсил бы собой любой европейский мегаполис. А так все как положено. Есть узкие средневековые улочки. Есть неплохие торговые центры для покупок. Мне понравилось.
Почти в каждой поездке со мной происходят разные истории на грани законности. И вот опять. Как то раз вечером, когда я сидел на балконе и общался по интернету со Старухой Изергиль, а жена сидела рядом и попивала Риоху кто-то вылил с верхнего балкона , в том числе и на нас, ведро воды. Зачем вода? И откуда ведро? Я высунулся наружу и спросил, что это за такое? Понятно. Всякое бывает. Ну извинились бы. Сказали, что нечаянно. Но нет. На морду мне вылили еще одно ведро воды. Тут я озверел, заорал, что я русский, и уже иду жрать чье-то лицо, помчался на этаж выше. Там я принялся вышибать дверь. Крепкая сволочь оказалась. И ногой бил. И с разбегу. Не получилось. Но гостиницу я переполошил. Прибежали гостиничные сотрудники и я им объяснил ситуацию. Они попытались договорится через дверь с этими обливанцами, но в номере стояла гробовая тишина. И я продолжил эту дверь вышибать. Мне было сказано, что так продолжаться не может и они вызывают полицию. Я ответил, что полиция – это то, что надо. Устав, я пришел в номер и поразмыслив понял, что моя позиция в данном конфликте проигрышная. Вода-то уже высохла и ничего не докажешь. Надо было что-то делать. Я обзвонил членов нашей компахи и, когда полиция в сопровождении двух портье входила в наш номер, то картина была мила и спокойна. Я с детьми играл за столом в волчки. Жена с подругой разгадывала судоку, а еще одна подруга сидя в кресле вязала. Портье, с которыми, я в принципе был дружен, поняли, что тут нечего ловить и повели полицейских на этаж выше. Уж не знаю о чем был там разговор, но утром верхний номер опустел и не заселялся до моего отъезда.
Вот такая поездка.
Еще пара советов. Не берите на прокат квадрик. Там абсолютно негде ездить кроме дорог. Даже в лесах и полях частная территория отгорожена от дороги сеткой. Везде. Совсем везде.
Понятно, что в Испании самый популярный напиток – это Сангрия. Так вот. Когда поедете в следующий раз, закажите “Тинто де Верано”. Это штука типа Сангрии, но немного газированная и более дневная, что ли. Лучше пьётся в жару.
P. S. Без обид. Никому не хочу навязывать свое мнение и на вкус и цвет , как говориццццца. Но эта поездка с гостиницей, арендой яхты, машин, карет, с экскурсиями и поеданием лобстера обошлась мне дешевле, чем я бы заплатил за те же 2 недели в то же время в любимой многими турецкой “Утопии”. А мне кажется, что моя поездка была гораздо богаче на положительные эмоции, чем турецкий олл инклюзив.
Об'їздивши всі цікаві грецькі острови, вирішив змінити напрямок та махнути на Майорку. Чесно кажучи, нічого чарівного та особливо захоплюючого від цього острова я не чекав і дарма. Майорка виявилася дуже багатим на цікаві місця островом і багато штук, мабуть, більше не зустрінеш ніде.
Печери Драк. Це місце, заради якого треба їхати до Майорки. Самі печери, загалом нічого особливого. Ну йдеш ти довго серед всяких сталактитів і сталагмітів. Дуже красиво, і не більше. Але досить довгий шлях закінчується величезною печерною залою на березі найбільшого в Європі підземного озера. Народ розсідається на лавки (запускають по 200 осіб) і розпорядник вимагає вимкнути електронні пристрої. Гасне світло. Темрява непроглядна. І раптом здалеку, неквапливо, наближаються три слабоосвітлені веселі човни. В одній з них розташовується квартет із концертино, пари скрипок та віолончелі. І вони грають Моцарта та Баха. Хлопці!!! ! ! За кілометр під землею, у жопі світу…. А вони пливуть на човні та грають Баха!
Ось як. А потім охочі на човнах цим підземним озером пливуть до виходу. Теж, скажу я Вам, не з кожним трапляється.
На зворотному шляху Вас швидше за все завезуть на фабрику - магазин з виготовлення штучних та культивованих перлів. Іти не раджу. Це буде закос під бренд "Маджорика", але це буде не вона. А ціна можна порівняти. У найближчій до готелю лавці Ви купите сет (кольє, сережки) у коробці з написом Майорка та всі справи за 10 євро. А якість буде приблизно такою ж. Краще підніміться на другий поверх цього комплексу. Там черевично-сумковий хутряний рай. Ціни та вибір влаштують будь-кого. (Чоловічі бежеві мокаси - 22 е. , Жіночий великий сіро-білий жилет з в'язаного хутра - 95 е. ).
На тлі підземного концерту всі інші пам'ятки якось меркнуть, але їх все ж таки варто відвідати. Скажімо, маяк Кап Форментор. Він розташований на вузькому, тривожному мисі на півночі острова. Види – невимовні. Є кафе та туалет. Коли я під'їжджав до маяка буржуази влаштували безглуздий затор. Замість того, щоб пропустити машини, що з'їжджали вниз, які, зрозуміло, звільняли місця на невеликій стоянці, дятли повзли вгору по зустрічці і не давали людям спокійно поїхати.
По дорозі назад з маяка я трохи заблукав і ми приїхали в бухту Полленца. Виявилось, що це навіть не мільйонерське, а мільярдерське місце. Стоянка біля пляжу 20 е. Ну це нормально. А плата за парасольку та лежак 50 е. – це як? Легкий перекус у ресторані мені обійшовся до бюджету Мавританії. Але правда все було гарно, як у фільмах про закордонне життя.
Поки діти хлюпалися в море, я пішов поблукати пляжем і подивитися на яхти. Відійшовши досить далеко від п'ятдесятиєврових парасольок, я натрапив на двох дівчаток, одягнених тільки в символічні стрінги. Дівчата були неземною, сліпучою красою. Стрункі точені фігурки, гриви блондинистого волосся. Таких і на малюнку не часто побачиш. Я залюбувався і став струнким і мовчазним. У сенсі живіт втягнув так, що насилу дихав. Вони явно знаходилися в цьому місці з метою підчепити якогось мільйонера. (У жодному разі не засуджую. ) Розпізнавши в мені оного, явно, за заздалегідь обговореним сценарієм, одна з них схопила фотоапарат і прийняла позу професійного фотографа відклякнувши голу попу, а друга полізла на дерево, що зависло над водою, і розляглася на ньому в дуже цікавій. Приготування позиції, типу, фотографуватися. Картинка, скажу я Вам, як із рекламного буклету про Мальдіви. І раптом разом все померкло. Та, яка залізла на дерево, несподівано зіскочила з нього, почала крутитись і кричати чистою російською мовою – “От …б твою матір. Там смола! Б. . дь я вся перемазалася! І волосся і рука! І як я тепер труси випраю сцуко!!!! ! ” Я видихнув, розвернувся і пішов до сім'ї.
Обов'язково варто відвідати місцевий зоо-сафарі парк. Білетерша на в'їзді мені сказала цікаву фразу - "Годувати тварин з вікна автомобіля категорично заборонено, але т. к. Ви все одно будете це робити – майте на увазі, що багато тварин небезпечні та агресивні. ” Там прикольно. Ти їдеш на машині і до тебе підбігають різні звірюги і пхають морди в салон. Клітин майже немає. Єдине – дуже було неприємно, коли машину обліпили мавпи і стали досить злісно дубасити у вікна, вимагаючи чіпсів. Від страху донька навіть сховалась у багажнику. Тільки зебри, які підійшли пізніше, примирили її з життям. Наприкінці цієї дороги є стоянка та простір, де можна потискати будь-який звірячий молодняк.
Ще я брав у найм яхту. Боячись, що захитає дітей, я зателефонував своєму мореплавному другу і спитав – як і що. Він довго морочив мені голову словами типу 'кілюватість' та 'флайбридж', але зрештою пояснив, що качає менше на судні, яке максимально схоже на рибальський траулер. Я таку й взяв. Ціна…. Ну за десятиметровий посуд з каютою, необмеженими напоями, їжею та кермовим - 350 е – це не так вже й багато. Зате вражень багато. Капітан, зрозумівши, що я не псих і мені не вперше віддав штурвал. Ми обплавали всі цікаві місця навколишнього узбережжя. Рибачили, купалися. Моє сімейство припливло до берега, вилізло на чийсь причал і кеп переполошився, сказавши, що це приватна власність власника фірми "Нестле". Бачили будинок, який купив собі чемпіон світу з F1 Себастьян Феттель. Бачили та познайомилися з капітаном унікального човна RIVA 1952 року випуску. А RIVA, серед човнів – це крутіше, ніж Rolls-Royce серед автомобілів. Її капітан сказав, що володіє Рівою російською, але ім'я не назвав. Коротше це варте того.
Ще один раз я шиканув, замовивши лобстера в одному з найпопулярніших та найдорожчих ресторанів міста. Щиро кажучи, я ніколи його не пробував. Зважаючи на все це була найкрутіша страва закладу. Несли мені його 2 офіціанти, галасливо і красуючись. Потім поклали поряд із стравою штук 8 різних щипчиків, гачків та вилочок. І всі відвідувачі ресторану дивилися з інтересом і на саму страву і з очікуванням, як я справлятимуся з цією готівкою. Коротше я його згриз зубами, не використовуючи нічого із запропонованого. Раків-то я є вмію. Господар закладу потім підійшов до мене і сказав, що вперше бачить такий віртуозний спосіб поїдання делікатесу і подарував мені пляшку вина із собою. Причому він говорив це цілком щиро. Від лобстера нічого не залишилося.
У Москві я прокидаюся о 6-й ранку. За місцевим часом це було 4. Ясно, що йти гуляти в такий час досить дико і я бавив час на балконі, борючись із таким складним для мене інтернетом. Підключиться нормально, мені вдалося не відразу.
Я знав, що бухта, на березі якої стоїть наш готель, славиться своїми світанками. Майже найкрасивішими світанками на Середземному морі. І одного дня, я натягнув шорти і пішов на пляж в 4.30 за місцевим часом. Чесно кажучи, було якось не дуже… Штани я одразу промочив, сівши на вкритий росою лежак. Іншого одягу в мене не було. З собою був фотоапарат та цигарки. І все. Нудно та темно. Десь о 5.15 прийшли 2 міцно нетверезі, ! ! ! голі, ядрові, німкені, що засмагли в нуль, і вмовили мене з ними викупатися. Вода була несподівано тепла. Купання відбувалося цілком задерикувато, тільки дві ці Бригітти так голосно і заливисто іржали, що я боявся, що ми розбудимо все узбережжя. Потім вони пішли. Прикол був у тому, що на пляжі вночі вони виглядали більш менш органічно, але вони пішли по дорозі, вглиб міста і картина двох голих тіток, що блукали під ліхтарями, була дивною. А в 6 . 15 почався світанок. Розумні люди заздалегідь подивилися по інтернету, коли це станеться і підходили зі своїми фотоапаратами за 10 хвилин до появи сонця.
Ну що можу сказати. Ну світанок. У нас не гірше.
Пальма де Майорка - несподівано велике і багате місто для, в принципі, сільського острова. Добрий головний собор. Він настільки великий і красивий, що прикрасив би будь-який європейський мегаполіс. А так все як належить. Є вузькі середньовічні вулички. Є хороші торгові центри для покупок. Мені сподобалося.
Майже у кожній поїздці зі мною відбуваються різні історії на межі законності. І ось знову. Якось увечері, коли я сидів на балконі і спілкувався по інтернету зі Старою Ізергіль, а дружина сиділа поруч і попивала Ріоху хтось вилив з верхнього балкона, у тому числі і на нас, відро води. Навіщо вода? І звідки цебро? Я висунувся назовні і спитав, що це за таке? Зрозуміло. Всяке буває. Ну, вибачилися б. Сказали, що ненароком. Але немає. На морду мені вилили ще одне цебро води. Тут я озвірів, закричав, що я російський, і вже йду жерти чиєсь обличчя, помчав на поверх вище. Там я почав вибивати двері. Міцна сволота виявилася. І ногою бив. І з розбігу. Не вийшло. Але готель я переполошив. Прибігли готельні співробітники, і я їм пояснив ситуацію. Вони спробували домовитися через двері з цими обливанцами, але в номері стояла тиша. І я продовжив ці двері вибивати. Мені було сказано, що так продовжуватися не може, і вони викликають поліцію. Я відповів, що поліція – це те, що треба. Статут, я прийшов у номер і подумавши зрозумів, що моя позиція в цьому конфлікті програшна. Вода вже висохла і нічого не доведеш. Треба було щось робити. Я обдзвонив членів нашої компахи і, коли поліція у супроводі двох портьє входила в наш номер, то картина була мила і спокійна. Я з дітьми грав за столом у дзиги. Дружина з подругою розгадувала судоку, а ще одна подруга сидячи у кріслі в'язала. Портьє, з якими, я в принципі був дружний, зрозуміли, що тут нема чого ловити і повели поліцейських на поверх вище. Не знаю про що була там розмова, але вранці верхній номер спорожнів і не заселявся до мого від'їзду.
Ось така подорож.
Ще пара порад. Не беріть на прокат квадрик. Там абсолютно ніде їздити окрім доріг. Навіть у лісах та полях приватна територія відгороджена від дороги сіткою. Всюди. Зовсім скрізь.
Зрозуміло, що в Іспанії найпопулярніший напій – це Сангрі. Так ось. Коли поїдете наступного разу, замовте “Тінто де Верано”. Це штука типу Сангрі, але трохи газована і більш денна, чи що. Краще п'ється у спеку.
P. S. Без образ. Нікому не хочу нав'язувати свою думку і на смак і колір, як говориться. Але ця поїздка з готелем, орендою яхти, машин, карет, з екскурсіями та поїданням лобстера обійшлася мені дешевше, ніж я б заплатив за ті ж 2 тижні водночас у улюбленій багатьма турецькій “Утопії”. А мені здається, що моя поїздка була набагато багатша на позитивні емоції, ніж турецький олл інклюзив.