Нещодавно повернулися із Ямайки. Враження переповнюють. Хоча ми були тут вдруге, але цього разу по-іншому. Головний висновок – тут потрібно відпочивати в готелі не все включено.
… Ще ▾
Нещодавно повернулися із Ямайки. Враження переповнюють. Хоча ми були тут вдруге, але цього разу по-іншому. Головний висновок – тут потрібно відпочивати в готелі не все включено. Поясню чому. У готелях типу Sandals, Beaches, Couples тощо ви позбавлені спілкування з місцевими аборигенами. Повірте мені вони чудові люди. А для того, щоб відпочивати рослинно так далеко забиратися не потрібно, не варто витрачати зайвий час і гроші на далеку дорогу. Ось… Ну все по порядку.
Готуватися до відпочинку довелося заздалегідь ще в жовтні. З середини минулого року скасовані рейси Air Jamaica в Монтего-Бей (яким ми летіли в січні 2007) з лондонського Хітроу, вони тепер літають із Гатвіка, а через проблеми з Великобританією ми вирішили з візою не мучитися. Після напружених пошуків виявилося, що на Ямайку літає Martinair з Амстердама, а оскільки це «подруга» KLM, квитки були куплені у нідерландців.
Дорога в обидва кінці, з добовою зупинкою в Амстердамі, коштувала на двох 9.000 рублів, плюс нідерландська віза, плюс готель. В принципі, візу можна і не робити, а з аеропорту не виходити – Схіпхол здоровий, у ньому шалена кількість магазинів, у транзитній зоні є готель.
Далі – вибір готелю. Пам'ятаючи, що «все включено» нам не підходить, ми почали шукати інформацію про інші готелі Негріла. І тут нас чекало розчарування. У наших, російськомовних, ресурсах відсутня інформація про більшість готелів Негріла, а та, що є якась не переконлива. Довелося шукати цю інформацію в інших місцях. Порівнявши відгуки американців із нашими враженнями про Sandals Royal Caribbean (де ми були минулого року), ми зупинилися на Rondel Village 3*. Замовляли готель через hoteldiscount. jw. org uk, з ними все пройшло без проблем, там працюють грамотні люди, за що їм окреме спасибі.
Ну ось, про підготовку начебто все. Тепер, власне, відпочинок.
Переліт звичайний, зупинятись на ньому не буду, все чітко. Дорога туди зайняла 20 годин. Прилетіли надвечір 3 січня. По милу я зв'язувалася з готелем, вони за нами надіслали таксі, ціни цілком божі, з аеропорту до Негріла взяли 60 доларів, а це як-не-60 з лишком кілометрів. Поселили нас без проблем, номер у ближньому до пляжу бунгало. Готель дуже славний, затишний, зручний. Складається з десятка дво- та триповерхових бунгало. На перших поверхах – номери з кухнею та окремою спальнею, по одному в кожному, на других та третіх – по два номери звичайних. У нас був без кухні, 006, іменований «оранж». Взагалі, всі номери крім цифр мають на своїх дверях ще й «фруктове» позначення. Номер – метрів 20, з балконом, кондиціонером та вентилятором. Все чисте і відносно нове (або просто добре збережене). Прибирання в номері та заміна рушників – щодня, зміна білизни – раз на три дні.
Як завжди, один долар значно піднімає якість прибирання, але можна без нього обійтися. Готель належить одній сім'ї вже двадцять років, така атмосфера дуже сімейна. Персонал чуйний, усміхнений і дружелюбний. Розміщення без харчування, але на території є ресторан та бар.
Сам Негріл чітко поділяється на дві частини – піщану та скельну. Усі готелі з адресою Norman Menley Boulevard – уздовж пляжу з піску, з адресою West End Road – на скелях. Кому що подобається. Rondel Village дуже вдало розташований – усі злачні мрії під боком, до центру міста – 1.5 долара на двох на таксі. Таксі на Ямайці – окрема стаття. Туристам вони заламують ціни вп'ятеро (якщо не 10) більше. Торгуйтеся нещадно. І в таксі краще не брати, вийдіть на дорогу, махніть рукою - зупиняються всі, де є місця. Тут прийнято підсаджувати просто на дорозі, як у маршрутці.
Про пляж. Супер! Пісочок, м'який, білий, теплий – казка! Вода прозора, дно видно.
Температура води не надто висока, але й не холодна, освіжає, але не хочеться виходити. "У саму плепорцію". На дні, щоправда, трапляються «сліди цивілізації» у вигляді усілякого сміття, але це загального враження не псує. Плавати з маскою можна навпроти готелів, але це не дуже цікаво. Ми брали човен «зі скляним дном», і нас відвозили на снорклінг до рифа – здорово. Мій чоловік, який має категоричну «пізнавальну» алергію на будь-яку живність, схоже, після цієї поїздки захворів на морську біологію. Тепер з дна моря навпроти готелю діставалося все, що на ньому виділяється. Було піднято три різні морські зірки (одну я навіть сфотографувала), купа черепашок, рушник, і іржавий столовий ніж. Після огляду все залишили на своїх місцях. Ще після шторму іноді приносить траву, разом із якою трапляються різні тварини.
Медузи, наприклад, які скаржаться дуже чутливо, але в барі моментально надають першу допомогу у вигляді рома з лаймом зовнішньо. Допомагає миттєво. Ще запам'ятався маленький, сантиметра двох каракатиць (як назвати дитинча каракатиці інакше, не знаю). Він спочатку прикидався водоростями, потім пускав чорнило - і втік. Потім прикинувся якимось чи то крабом, чи то жуком, поміняв колір і завмер на хвилях. Коли таке маскування нас не переконало, знову випустив чорнило, поміняв колір на піщаний, і кинувся навтьоки. Наздоганяти його ми не стали - дитина все-таки. Вздовж берега плавають скати, особливо багато вранці. Колір у них теж чомусь завжди різний, то під колір дна, то чорний у крапку. Тож у темряві купатися не варто. Саме море не глибоке – не більше 2 метрів, переважно по груди. Відстань від берега на глибину не дуже впливає – біля буйків, до яких можна плавати, дрібніше, ніж за три метри від берега.
Про буйки варто сказати особливо. Тут це важливо! Білими буйками обмежена територія, за якою заборонено плавати човнам та скутерам. А ці «водні мотоцикли», керовані місцевими товаришами і туристами, що покурили або випили, носяться як пригорілі. Тож триматися дозволеної зони – на користь безпеки. Для бажаючих пірнати зі скель є безліч можливостей для цього в районі West End Road. Більшість готелів тут відкриті для відвідувачів, доступ до пляжу та «стрибучої» зони – для всіх бажаючих. Є й культові місця на кшталт Rick's Café . Тут місцеві молоді (здається, молоді, бо в ямайців на відстані вік не визначиш) люди стрибають з різних висот на прохання і за гроші публіки, що збирається для цього. Такі ось «морські ластівки». Щоправда, їсти в цьому «кафе» не радимо – дорого та несмачно. Так, щодо їжі. Ямайська кухня сама по собі дуже смачна, гостра та солодка. Поїсти не проблема.
Вздовж дороги безліч ресторанчиків, в яких можна смачно і відносно не дорого поїсти. Радимо спробувати ackee with solfish, oxtail (бичачий хвіст), goat (козел місцевий), callaloo, рибу Jamaican style або brown stewed, та й усе, що місцеві готують jerk (це таке все трохи обвуглене, але смачне). За нашими спостереженнями, смак певних страв у різних ресторанах практично однаковий, так що вибір визначався тільки ціною і зручністю розташування. У перші дні ми їли тричі на день, до кінця відпочинку – один. Бо наїлися. Порції – великі. Якщо ви на вечерю замовите одну страву, у більшості ресторанів вам принесуть ще й суп. Якщо dinner, значить належить перше. У ресторані нашого готелю я протягом трьох тижнів їла jamaican breakfast, і він мені не набрид – весь час трохи по-різному приготовлений. Окрема розмова – лобстери та креветки. Їх тут готують у різних варіантах – смажать, варять, у клярі, у панцирі і без, і. т. д.
Смачно, але не дешево, в середньому ціна страви з лобстера – 23 долари. Риба – свіжа. Будь-яка. І вся дуже смачна. На людину в день витрачалося від 15 до 40 доларів залежно від апетиту. З напоїв дуже радимо fruit punch, він у різних місцях трохи різний на смак, його можна попросити із ромом, дуже освіжає. Дуже смачний ямайський еквівалент квасу Malta. Алкогольні коктейлі, природно, на основі рому, маса всяких спиртних напоїв – для підняття духу та зігрівання. Ну і скрізь свіжий апельсиновий сік. Соки носять у пляшках на пляжі місцеві «індивідуальні підприємці», можна сміливо купувати, випадків нетравлення нами помічено не було. На пляжі взагалі носять їжу безперервно, можна харчуватися, не йдучи з лежака, і багато хто так і робить. Шопінгу тут практично немає, хіба що сувенірні футболки та пляжне приладдя. Ще хочеться сказати про фрукти.
Невеликі фруктові ринки розташовані по всьому місту, ціни нормальні, не скажу що дешево, але цілком можна собі дозволити. Апельсини місцеві страшні на вигляд – якісь буро-зелені, з жорсткою шкірою (її неможливо почистити руками, тільки ножем), але дуже солодкі. Мандарини, папайя, ананаси, яблука - це все знайоме і тим, хто з Росії не виїжджав. З екзотики ми розкуштували sweetsop (це такі здорові схожі на зелені шишки фрукти) та різні його модифікації (будь-які різні apple – crosted, ще якісь), джек-фрут, oteheita apple. Рекомендуємо. Це щодо внутрішнього вживання.
Що стосується задоволень фізичних, є кілька спа-салонів, але заглянувши туди, ми виявили цінник, що дорівнює подвоєному московському і було трохи засумували. Але тут погляд упав на написану від руки табличку Pat's beauty hut, і я вирішила з'ясувати, що це таке. А вийшло ось що.
На території готелю стоїть фанерний сарай, у ньому два лежаки, покриті не дуже молодими рушниками, біля сарайчика – життєрадісна ямайка. На запитання щодо масажу відповіла – 40 доларів, після недовгої суперечки зупинилися на 20. А масаж-то вартий того! Зі здоровеного листя алое на шкіру видавлюється сік і м'якоть, туди додається масажне масло, і цією масою масажується весь організм, від п'ят до маківки. Релакс повний. Я після цих масажів впадала в прострацію, що вперше дуже налякало мого чоловіка - розслабленість і загальмованість не мій стан. Коротше, масаж, а потім у морі, а потім на шезлонг… Забуваєш усі проблеми. Наскільки я зрозуміла, масаж, аналогічний до цього, робиться у всіх розташованих на пляжі «салонах». Тільки не забувайте торгуватись.
Щодо того, що можна подивитися.
Минулого разу ми об'їздили всі пам'ятки, тому на них я зупинятись не буду. На цей раз ми відвідали аквапарк, він був “under construction” у січні минулого року. В цілому непогано, якщо ви не були в Туреччині та Еміратах. Народу нікого. Вхід - 25 доларів на ніс. Рушник не видають, беріть свої.
Про Rick's Café вже сказала. Так, майте на увазі, що в Негрилі розташований Hedonism II, відпочиваючі якого, схоже, люблять шокувати поважну публіку, тому що двічі нас заставали катамарани з голими людьми, що припливали до скель. Ці голяки чомусь дуже люблять пірнати зі скель, де більше народу (звичайного! ). Шоу голих товстих татуйованих американських мужиків, що стрибають із семиметрової висоти, викликало чомусь асоціацію з м'ясним рядом. Б-р-р! Особливо смішно виглядали чоловіки ню, але в помаранчевих рятувальних жилетах.
Ще ми їздили до святих ямайців і основну статтю доходів більшості населення – на домашню плантацію анаші. Город. Хоча для людей, які «вживають», це цікаво.
Піщаний пляж Негріла – це як променад у курортних містах, безперервно туди-сюди тиняються люди. Основна частина відпочиваючих – американці. Зустрічаються іспанці, бразильці, нас чомусь приймали за італійців, мабуть, за погану англійську. Руських мало, переважно наші люди їдуть у дорогі готелі «все включено», ми теж так минулого року зробили. Проблем із спілкуванням не було. Досить швидко починаєш розуміти ямайську говірку, це зіпсована англійська. Самі ямайці дуже хочуть тебе зрозуміти, тому відсутність знань у граматиці не заважає висловлювати думки та прохання. Наш гумор їм також цілком зрозумілий.
Негрил саме собою вельми демократичний. Колись його облюбували американські хіпі, тож за духом місто хіппарське.
На пляжі, наприклад, спостерігалися дами похилого віку, усіяні вельми ризикованими татуюваннями. Більшість розважальних закладів розташована на пляжі. Так що вечірні сукні, смокінги та підбори у Негрилі – зайве. Єдиний виняток – позиціонуючий себе як «найкращий нічний клуб Ямайки» (не більше, не менше! ) Jungle, який розташований якраз навпроти Rondel Village. Працює він четвер-п'ятниця-субота, у решту днів закритий взагалі. Вхід для дівчат безкоштовний, для молоді 15 доларів. Усередині – два поверхи, на кожному по танцполу. Верхній танцпол на відкритому повітрі, музика – ямайський реп та реггі, нижній – без вікон без дверей, але музика більше американська, знайомі з MTV хіти, диско, реп, хіп-хоп, коротше все, під що можна танцювати. Народу дуже багато, щільний такий натовп. Місцеве населення нафарбоване, надушене, всіляко «насексуалено». І налаштовано відповідно. Випивка цілком нормальна. Навіть їжа є.
Окремо хочеться сказати про Alfred's. Це нічний клуб на пляжі, який показують туристам за гроші, з інших міст Ямайки возять екскурсії. Жива музика (реггі, звичайно), випивка, повії (і хлопчики, і дівчатка) та практично відкрита торгівля наркотиками. Будь-якими. Сидиш за столом, а ззаду дилери штовхають кокаїн і, не шифруючись, торгуються. Я була дещо вражена. Хоча, розповідаючи про Ямайку, тему наркотиків зачіпаєш по-любому, бо саме через них і їдуть. Що у бразильців своїх пляжів немає? Ну, американцям особливо взимку податися нікуди – на Гаваях холодно і дорого, у Майамі та Лос-Анджелесі теж прохолодно, на Кубу та Венесуелу їм зовсім в'їзд заборонено. Залишаються Ямайка, Пуерто-Ріко, Домініканська республіка та інші острови Карибського моря. Але ж на Ямайці ще й траву можна купувати та вживати практично безкарно. Тож тут їх (американців) безліч.
Але все це дуже милі люди, налаштовані позитивно, в хорошому настрої, і дуже цікаві.
Екскурсії – розмова особлива. Тут вони відсутні російською мовою, хоч подивитися є що. Водоспади, наприклад (два варіанти). Прогулянки на конях, поїздка в музей Боба Марлі, до колишньої дискотеки Грін Грот, і ще купа всього.
Загалом поїдемо сюди обов'язково ще. Тепер на скелясту частину. І всім того ж бажаємо!
Готуватися до відпочинку довелося заздалегідь ще в жовтні. З середини минулого року скасовані рейси Air Jamaica в Монтего-Бей (яким ми летіли в січні 2007) з лондонського Хітроу, вони тепер літають із Гатвіка, а через проблеми з Великобританією ми вирішили з візою не мучитися. Після напружених пошуків виявилося, що на Ямайку літає Martinair з Амстердама, а оскільки це «подруга» KLM, квитки були куплені у нідерландців.
Дорога в обидва кінці, з добовою зупинкою в Амстердамі, коштувала на двох 9.000 рублів, плюс нідерландська віза, плюс готель. В принципі, візу можна і не робити, а з аеропорту не виходити – Схіпхол здоровий, у ньому шалена кількість магазинів, у транзитній зоні є готель.
Далі – вибір готелю. Пам'ятаючи, що «все включено» нам не підходить, ми почали шукати інформацію про інші готелі Негріла. І тут нас чекало розчарування. У наших, російськомовних, ресурсах відсутня інформація про більшість готелів Негріла, а та, що є якась не переконлива. Довелося шукати цю інформацію в інших місцях. Порівнявши відгуки американців із нашими враженнями про Sandals Royal Caribbean (де ми були минулого року), ми зупинилися на Rondel Village 3*. Замовляли готель через hoteldiscount. jw. org uk, з ними все пройшло без проблем, там працюють грамотні люди, за що їм окреме спасибі.
Ну ось, про підготовку начебто все. Тепер, власне, відпочинок.
Переліт звичайний, зупинятись на ньому не буду, все чітко. Дорога туди зайняла 20 годин. Прилетіли надвечір 3 січня. По милу я зв'язувалася з готелем, вони за нами надіслали таксі, ціни цілком божі, з аеропорту до Негріла взяли 60 доларів, а це як-не-60 з лишком кілометрів. Поселили нас без проблем, номер у ближньому до пляжу бунгало. Готель дуже славний, затишний, зручний. Складається з десятка дво- та триповерхових бунгало. На перших поверхах – номери з кухнею та окремою спальнею, по одному в кожному, на других та третіх – по два номери звичайних. У нас був без кухні, 006, іменований «оранж». Взагалі, всі номери крім цифр мають на своїх дверях ще й «фруктове» позначення. Номер – метрів 20, з балконом, кондиціонером та вентилятором. Все чисте і відносно нове (або просто добре збережене). Прибирання в номері та заміна рушників – щодня, зміна білизни – раз на три дні.
Як завжди, один долар значно піднімає якість прибирання, але можна без нього обійтися. Готель належить одній сім'ї вже двадцять років, така атмосфера дуже сімейна. Персонал чуйний, усміхнений і дружелюбний. Розміщення без харчування, але на території є ресторан та бар.
Сам Негріл чітко поділяється на дві частини – піщану та скельну. Усі готелі з адресою Norman Menley Boulevard – уздовж пляжу з піску, з адресою West End Road – на скелях. Кому що подобається. Rondel Village дуже вдало розташований – усі злачні мрії під боком, до центру міста – 1.5 долара на двох на таксі. Таксі на Ямайці – окрема стаття. Туристам вони заламують ціни вп'ятеро (якщо не 10) більше. Торгуйтеся нещадно. І в таксі краще не брати, вийдіть на дорогу, махніть рукою - зупиняються всі, де є місця. Тут прийнято підсаджувати просто на дорозі, як у маршрутці.
Про пляж. Супер! Пісочок, м'який, білий, теплий – казка! Вода прозора, дно видно.
Температура води не надто висока, але й не холодна, освіжає, але не хочеться виходити. "У саму плепорцію". На дні, щоправда, трапляються «сліди цивілізації» у вигляді усілякого сміття, але це загального враження не псує. Плавати з маскою можна навпроти готелів, але це не дуже цікаво. Ми брали човен «зі скляним дном», і нас відвозили на снорклінг до рифа – здорово. Мій чоловік, який має категоричну «пізнавальну» алергію на будь-яку живність, схоже, після цієї поїздки захворів на морську біологію. Тепер з дна моря навпроти готелю діставалося все, що на ньому виділяється. Було піднято три різні морські зірки (одну я навіть сфотографувала), купа черепашок, рушник, і іржавий столовий ніж. Після огляду все залишили на своїх місцях. Ще після шторму іноді приносить траву, разом із якою трапляються різні тварини.
Медузи, наприклад, які скаржаться дуже чутливо, але в барі моментально надають першу допомогу у вигляді рома з лаймом зовнішньо. Допомагає миттєво. Ще запам'ятався маленький, сантиметра двох каракатиць (як назвати дитинча каракатиці інакше, не знаю). Він спочатку прикидався водоростями, потім пускав чорнило - і втік. Потім прикинувся якимось чи то крабом, чи то жуком, поміняв колір і завмер на хвилях. Коли таке маскування нас не переконало, знову випустив чорнило, поміняв колір на піщаний, і кинувся навтьоки. Наздоганяти його ми не стали - дитина все-таки. Вздовж берега плавають скати, особливо багато вранці. Колір у них теж чомусь завжди різний, то під колір дна, то чорний у крапку. Тож у темряві купатися не варто. Саме море не глибоке – не більше 2 метрів, переважно по груди. Відстань від берега на глибину не дуже впливає – біля буйків, до яких можна плавати, дрібніше, ніж за три метри від берега.
Про буйки варто сказати особливо. Тут це важливо! Білими буйками обмежена територія, за якою заборонено плавати човнам та скутерам. А ці «водні мотоцикли», керовані місцевими товаришами і туристами, що покурили або випили, носяться як пригорілі. Тож триматися дозволеної зони – на користь безпеки. Для бажаючих пірнати зі скель є безліч можливостей для цього в районі West End Road. Більшість готелів тут відкриті для відвідувачів, доступ до пляжу та «стрибучої» зони – для всіх бажаючих. Є й культові місця на кшталт Rick's Café . Тут місцеві молоді (здається, молоді, бо в ямайців на відстані вік не визначиш) люди стрибають з різних висот на прохання і за гроші публіки, що збирається для цього. Такі ось «морські ластівки». Щоправда, їсти в цьому «кафе» не радимо – дорого та несмачно. Так, щодо їжі. Ямайська кухня сама по собі дуже смачна, гостра та солодка. Поїсти не проблема.
Вздовж дороги безліч ресторанчиків, в яких можна смачно і відносно не дорого поїсти. Радимо спробувати ackee with solfish, oxtail (бичачий хвіст), goat (козел місцевий), callaloo, рибу Jamaican style або brown stewed, та й усе, що місцеві готують jerk (це таке все трохи обвуглене, але смачне). За нашими спостереженнями, смак певних страв у різних ресторанах практично однаковий, так що вибір визначався тільки ціною і зручністю розташування. У перші дні ми їли тричі на день, до кінця відпочинку – один. Бо наїлися. Порції – великі. Якщо ви на вечерю замовите одну страву, у більшості ресторанів вам принесуть ще й суп. Якщо dinner, значить належить перше. У ресторані нашого готелю я протягом трьох тижнів їла jamaican breakfast, і він мені не набрид – весь час трохи по-різному приготовлений. Окрема розмова – лобстери та креветки. Їх тут готують у різних варіантах – смажать, варять, у клярі, у панцирі і без, і. т. д.
Смачно, але не дешево, в середньому ціна страви з лобстера – 23 долари. Риба – свіжа. Будь-яка. І вся дуже смачна. На людину в день витрачалося від 15 до 40 доларів залежно від апетиту. З напоїв дуже радимо fruit punch, він у різних місцях трохи різний на смак, його можна попросити із ромом, дуже освіжає. Дуже смачний ямайський еквівалент квасу Malta. Алкогольні коктейлі, природно, на основі рому, маса всяких спиртних напоїв – для підняття духу та зігрівання. Ну і скрізь свіжий апельсиновий сік. Соки носять у пляшках на пляжі місцеві «індивідуальні підприємці», можна сміливо купувати, випадків нетравлення нами помічено не було. На пляжі взагалі носять їжу безперервно, можна харчуватися, не йдучи з лежака, і багато хто так і робить. Шопінгу тут практично немає, хіба що сувенірні футболки та пляжне приладдя. Ще хочеться сказати про фрукти.
Невеликі фруктові ринки розташовані по всьому місту, ціни нормальні, не скажу що дешево, але цілком можна собі дозволити. Апельсини місцеві страшні на вигляд – якісь буро-зелені, з жорсткою шкірою (її неможливо почистити руками, тільки ножем), але дуже солодкі. Мандарини, папайя, ананаси, яблука - це все знайоме і тим, хто з Росії не виїжджав. З екзотики ми розкуштували sweetsop (це такі здорові схожі на зелені шишки фрукти) та різні його модифікації (будь-які різні apple – crosted, ще якісь), джек-фрут, oteheita apple. Рекомендуємо. Це щодо внутрішнього вживання.
Що стосується задоволень фізичних, є кілька спа-салонів, але заглянувши туди, ми виявили цінник, що дорівнює подвоєному московському і було трохи засумували. Але тут погляд упав на написану від руки табличку Pat's beauty hut, і я вирішила з'ясувати, що це таке. А вийшло ось що.
На території готелю стоїть фанерний сарай, у ньому два лежаки, покриті не дуже молодими рушниками, біля сарайчика – життєрадісна ямайка. На запитання щодо масажу відповіла – 40 доларів, після недовгої суперечки зупинилися на 20. А масаж-то вартий того! Зі здоровеного листя алое на шкіру видавлюється сік і м'якоть, туди додається масажне масло, і цією масою масажується весь організм, від п'ят до маківки. Релакс повний. Я після цих масажів впадала в прострацію, що вперше дуже налякало мого чоловіка - розслабленість і загальмованість не мій стан. Коротше, масаж, а потім у морі, а потім на шезлонг… Забуваєш усі проблеми. Наскільки я зрозуміла, масаж, аналогічний до цього, робиться у всіх розташованих на пляжі «салонах». Тільки не забувайте торгуватись.
Щодо того, що можна подивитися.
Минулого разу ми об'їздили всі пам'ятки, тому на них я зупинятись не буду. На цей раз ми відвідали аквапарк, він був “under construction” у січні минулого року. В цілому непогано, якщо ви не були в Туреччині та Еміратах. Народу нікого. Вхід - 25 доларів на ніс. Рушник не видають, беріть свої.
Про Rick's Café вже сказала. Так, майте на увазі, що в Негрилі розташований Hedonism II, відпочиваючі якого, схоже, люблять шокувати поважну публіку, тому що двічі нас заставали катамарани з голими людьми, що припливали до скель. Ці голяки чомусь дуже люблять пірнати зі скель, де більше народу (звичайного! ). Шоу голих товстих татуйованих американських мужиків, що стрибають із семиметрової висоти, викликало чомусь асоціацію з м'ясним рядом. Б-р-р! Особливо смішно виглядали чоловіки ню, але в помаранчевих рятувальних жилетах.
Ще ми їздили до святих ямайців і основну статтю доходів більшості населення – на домашню плантацію анаші. Город. Хоча для людей, які «вживають», це цікаво.
Піщаний пляж Негріла – це як променад у курортних містах, безперервно туди-сюди тиняються люди. Основна частина відпочиваючих – американці. Зустрічаються іспанці, бразильці, нас чомусь приймали за італійців, мабуть, за погану англійську. Руських мало, переважно наші люди їдуть у дорогі готелі «все включено», ми теж так минулого року зробили. Проблем із спілкуванням не було. Досить швидко починаєш розуміти ямайську говірку, це зіпсована англійська. Самі ямайці дуже хочуть тебе зрозуміти, тому відсутність знань у граматиці не заважає висловлювати думки та прохання. Наш гумор їм також цілком зрозумілий.
Негрил саме собою вельми демократичний. Колись його облюбували американські хіпі, тож за духом місто хіппарське.
На пляжі, наприклад, спостерігалися дами похилого віку, усіяні вельми ризикованими татуюваннями. Більшість розважальних закладів розташована на пляжі. Так що вечірні сукні, смокінги та підбори у Негрилі – зайве. Єдиний виняток – позиціонуючий себе як «найкращий нічний клуб Ямайки» (не більше, не менше! ) Jungle, який розташований якраз навпроти Rondel Village. Працює він четвер-п'ятниця-субота, у решту днів закритий взагалі. Вхід для дівчат безкоштовний, для молоді 15 доларів. Усередині – два поверхи, на кожному по танцполу. Верхній танцпол на відкритому повітрі, музика – ямайський реп та реггі, нижній – без вікон без дверей, але музика більше американська, знайомі з MTV хіти, диско, реп, хіп-хоп, коротше все, під що можна танцювати. Народу дуже багато, щільний такий натовп. Місцеве населення нафарбоване, надушене, всіляко «насексуалено». І налаштовано відповідно. Випивка цілком нормальна. Навіть їжа є.
Окремо хочеться сказати про Alfred's. Це нічний клуб на пляжі, який показують туристам за гроші, з інших міст Ямайки возять екскурсії. Жива музика (реггі, звичайно), випивка, повії (і хлопчики, і дівчатка) та практично відкрита торгівля наркотиками. Будь-якими. Сидиш за столом, а ззаду дилери штовхають кокаїн і, не шифруючись, торгуються. Я була дещо вражена. Хоча, розповідаючи про Ямайку, тему наркотиків зачіпаєш по-любому, бо саме через них і їдуть. Що у бразильців своїх пляжів немає? Ну, американцям особливо взимку податися нікуди – на Гаваях холодно і дорого, у Майамі та Лос-Анджелесі теж прохолодно, на Кубу та Венесуелу їм зовсім в'їзд заборонено. Залишаються Ямайка, Пуерто-Ріко, Домініканська республіка та інші острови Карибського моря. Але ж на Ямайці ще й траву можна купувати та вживати практично безкарно. Тож тут їх (американців) безліч.
Але все це дуже милі люди, налаштовані позитивно, в хорошому настрої, і дуже цікаві.
Екскурсії – розмова особлива. Тут вони відсутні російською мовою, хоч подивитися є що. Водоспади, наприклад (два варіанти). Прогулянки на конях, поїздка в музей Боба Марлі, до колишньої дискотеки Грін Грот, і ще купа всього.
Загалом поїдемо сюди обов'язково ще. Тепер на скелясту частину. І всім того ж бажаємо!
Подобається
Вам подобається
• 15
Показати інші коментарі …
