Ночью на трассе между Берлином и Парижем была еще пара коротких санитарных остановок – в 1-45 и в 4-00, периодически шел дождь. А за 115 км до Парижа с 7-30 до 8-40 была длительная утренняя остановка (на "Assevillers motorway rest area"), чтобы привести себя в порядок и позавтракать – я съел вчерашний берлинский бургер и попил автобусного чаю. В принципе, я понял, что для меня ночной автобусный переезд – это совсем не страшно. Мое сиденье в автобусе можно было выдвинуть в проход и наклонить, как в самолете. У меня было две надувных подушки: одна небольшая прямоугольная (под спину), а вторая в виде подковы – на шею. Я выспался.
Отъехав с остановки, нам, как обычно, раздали карты и провели краткий инструктаж, а затем включили документальное кино про Париж.
В Париж мы заехали с севера около 10-00, перед этим проехав под взлетными полосами аэропорта им. Ш. д. Голля.
В 10-20 мы приехали в район Монмартра на бульвар Рошешуар. Погода в Париже была солнечная и достаточно теплая.
На 11-00 назначили начало экскурсии. Мы изучили бесплатный уличный киоск-туалет, посмотрели сувениры, дошли до подножия склона, на котором находится Базилика Сакре-Кёр, поднялись чуть выше, сфотографировались и даже успели прокатиться на карусели!
В 11-00 началось наше групповое восхождение к Базилике, завершившееся её посещением (к сожалению фото и видеосъемка внутри запрещена). От Базилики открывается отличный вид на Париж.
Дальше мы отправились на экскурсию по Монмартру. Мы обошли снизу Резервуар и поднялись по ул. Мон Сени на небольшую площадь. Затем двинулись по ул. Норвен, мимо площади Тертр. Все это время экскурсовод рассказывал про художников, про казаков, про «бистро» и «сортир». Дойдя почти до конца улицы Норвен, внизу в скверике увидели «Человека, проходящего сквозь стену». Свернули налево, и, пройдя мимо старинной мельницы Радэ, подошли к дому Далиды, находящийся в изгибе ул. Оршам. По этой же улице мы спустились вниз, на площадь Эмиля Гудо. Дальше мы продолжили спуск по Rue des 3 Freres, прошли мимо дома Амели. В конце экскурсии прошлись посмотреть на кабаре «Мулен Руж».
В 12-35 мы погрузились в автобус и поехали в магазин духов и косметики, недалеко от Лувра. Затем желающих собирались отвести в столовую «Self-Service» на ул. Риволи 206, а потом по плану был Лувр. У меня вместо этого была запланирована индивидуальная пешая прогулка по окрестностям Лувра, и, приехав к магазину, я в 12-50 отделился от группы.
Сначала я осмотрел Оперу Гарнье, затем свернул на ул. Пе и дошел до Вандомской колонны, что на Вандомской площади. По ул. Капюсин дошел до бульвара Мадлен, а по нему – до Церкви Мадлен. По улице Рояль, мимо знаменитого кафе Maxim’s вышел на площадь Согласия с фонтанами и Луксорским обелиском. С площади я вошел в парк Тюильри, где в восьмиугольном пруде плавали серые утки, а какой-то русский кормил булочкой уже до него неплохо откормленных рыб. Парк мне показался простоватым, под ногами неприятно пылил мелкий отсев. Пройдя мимо круглого пруда с фонтаном, где плавали неизвестные мне птицы, мимо Арки Карусель, я пришел к стеклянной пирамиде Лувра.
К 14-10 я подошел к столовой «Self-Service» (в 14-15 тут собирались те, кто идет в Лувр), спросил мнение отобедавших – многим не понравилось. И тогда я спустился вместе со всеми в Лувр, все пошли в музей, а я пошел на фудкорт обедать. Пройдя вдоль прилавков, ничего себе не выбрал и занял очередь в обычный Макдональдс.
Перекусив, я ещё немного прогулялся по Лувру, а затем, выйдя на ул. Риволи, мимо Комеди Франсез и симпатичного входа в метро, отправился в Пале Рояль, прошелся немного по парку, погулял по дворику с полосатыми колоннами разной высоты и вышел на площадь. На площади какой-то бедный художник рисовал мелками на асфальте огромную картину, стояли велотакси, а за порядком наблюдали четверо полицейских на роликах.
Дальше я решил посмотреть, что находится за Лувром. Пройдя мимо Протестантского храма Луврской оратории, вышел посмотреть на Церковь Сен-Жермен-л’Оксеруа, а потом зашел в квадратный двор Лувра.
На осмотр Лувра группе отвели 2 часа, на 16-30 была назначена встреча возле Макдональдса. У меня оставалось еще 20 минут на спокойную прогулку вдоль изобилия сувенирных лавок.
Погрузившись в автобус, мы отправились заселяться в отель IBIS Paris Porte d’Orleans 3*, на юг Парижа, в Монруж (Montrouge). В 17-45 поселились.
Номер был маленький, тесный, был телевизор и фен, окно выходило в тихий двор. Дверь в ванную немного заедала и скрипела (скрипела она и у соседей). В санузле через вентиляцию нагнетался воздух, и на решетке стоял засохший тампон-ароматизатор. Зато был бесплатный Wi-Fi, надо было только зайти через браузер зарегистрироваться.
На 18-45 назначили выезд на башню Монпарнас. Собрались в вестибюле и пошли пешком на станцию «Porte d’Orleans» – конечную 4-й фиолетовой ветки. На станции гид показала, как пользоваться автоматами по продаже билетов, затем мы проехали 6 коротких остановок и в 19-30 вышли на станции «Montparnasse Bienvenue». Гид выделила нам час на ужин и предложила собраться в 20-30 у входа в небоскреб, чтобы в 21-00 посмотреть мерцающую Эйфелеву башню. Мы немного прогулялись в поисках пищи, а затем нам понравилось кафе «Montparnasse», где был свободный столик и русское меню. На кампанию из 6 человек мы решили заказать 6 вариантов мидий по 7Е и две бутылки вина. Выпив немного вина в ожидании мидий, мы сообразили, что лучше перенести посещение Монпарнаса на час позже, и в 20-30 я сбегал на место встречи за билетами.
Когда нам принесли кастрюльку с мидиями, мы сначала подумали, что все 6 вариантов сложили в один. Но потом принесли вторую кастрюльку, третью, … шестую… В принципе основной объем в кастрюле конечно занимали раковины. И мы начали их раскрывать и доставать вилкой небольшое содержимое. Потратили мы 111Е на шестерых, плюс немного оставили мелочи «на чай».
В 21-40 мы вошли в небоскреб, за 30 секунд мы поднялись до 43 этажа, на экранчике в это время появлялись надписи «Х1», «Х2», «Х3», заложило уши, а за остальные 12 секунд – до 56 этажа. После проверки билетов предлагали профессионально сфотографироваться на сером фоне, чтобы потом вместо него смонтировать кадр с видом Парижа. Мы отказались и поднялись по лестнице на большую, покрытую деревянными досками, смотровую площадку. Было уже темно, внизу светились улицы города, но больше всего нас, конечно, интересовала Эйфелева башня. Сначала мы фотографировали через стекло, а потом нашли и заняли местечко с проемом и видом на башню. Сначала на башне просто вращался прожектор, а потом в 22-00 она красиво засверкала.
Конечно, в темноте многие объекты было не видно, но многие достопримечательности были подсвечены. Мы провели некоторое время в поисках чего-то знакомого и в 22-15 пошли вниз. В лифте мы сначала ехали 12 секунд с 56го до 43го этажа, а потом за 30 секунд спустились до 0, на экранчике в это время появлялись надписи «Х3», «Х2», «Х1». В 22-30 мы сели в метро до отеля, потом прошли пешком и в 23-00 пришли в отель.
Вночі на трасі між Берліном і Парижем була ще пара коротких санітарних зупинок - о 1-45 і о 4-00, періодично йшов дощ. А за 115 км до Парижа з 7-30 до 8-40 була тривала ранкова зупинка (на "Assevillers motorway rest area"), щоб привести себе до ладу та поснідати – я з'їв вчорашній берлінський бургер і попив автобусного чаю. В принципі я зрозумів, що для мене нічний автобусний переїзд – це зовсім не страшно. Моє сидіння в автобусі можна було висунути у прохід та нахилити, як у літаку. У мене було дві надувні подушки: одна невелика прямокутна (під спину), а друга у вигляді підкови – на шию. Я виспався.
Від'їхавши з зупинки, нам, як завжди, роздали карти та провели короткий інструктаж, а потім увімкнули документальне кіно про Париж.
До Парижа ми заїхали з півночі близько 10-00, перед цим проїхавши під злітними смугами аеропорту ім. Ш. д. Голля.
дивилися сувеніри, дійшли до підніжжя схилу, на якому знаходиться Базиліка Сакре-Кер,
О 11-00 почалося наше групове сходження до Базиліки, яке завершилося її відвідуванням (на жаль, фото та відеозйомка всередині заборонена). Від Базиліки відкривається чудовий вид на Париж. h2>
Далі ми вирушили на екскурсію Монмартром. Ми обійшли знизу Резервуар та піднялися по вул. Мон Сені на невелику площу. Потім рушили вул. Норвен, повз площу Тертр. Весь цей час екскурсовод розповідав про художників, про козаків, про «бістро» та «сортир». Дійшовши майже до кінця вулиці Норвен, внизу в скверику побачили «Людину, що проходить крізь стіну». Згорнули ліворуч, і, пройшовши повз старовинний млин Раде, підійшли до будинку Даліди, що знаходиться у вигині вул. Орш. alt="" src="//www.turpravda.com/newimg/3/800x600/00/01/88/37/1883727.jpg" style="height: 600px; width: 800px" /> По цій же вулиці ми спустилися вниз, на площу Еміля Гудо. Далі ми продовжили спуск по Rue des 3 Freres, пройшли повз будинок Амелі. Наприкінці екскурсії пройшлися подивитися на кабарі "Мулен Руж".
О 12-35 ми занурилися в автобус і поїхали в магазин парфумів та косметики, неподалік Лувру. Потім охочих збиралися відвести до їдальні «Self-Service» на вул. Ріволі 206, а потім за планом був Лувр. У мене натомість була запланована індивідуальна піша прогулянка околицями Лувру, і, приїхавши до магазину, я о 12-50 відокремився від групи.
Спочатку я оглянув Оперу Гарньє, По вулиці Рояль, повз знамените кафе Maxim's вийшов на площу Згоди з фонтанами та Луксорським обеліском. З площі я увійшов до парку Тюїльрі, де у восьмикутному ставку плавали сірі качки, а якийсь російський годував булочкою вже до нього непогано відгодованих риб. Парк мені здався простоватим, під ногами неприємно порошив дрібний відсів. Пройшовши повз круглу ставка з фонтаном, де плавали невідомі мені птахи, повз Арку Карусель, я прийшов до скляної піраміди Лувру.
До 14-10 я підійшов до їдальні «Self-Service» (у 14-15 тут збиралися ті, хто йде в Лувр), запитав думку, що пообідали - багатьом не сподобалося.
І тоді я спустився разом з усіма до Лувру, всі пішли до музею, а я пішов на фудкорт обідати. Пройшовши вздовж прилавків, нічого собі не вибрав і зайняв чергу у звичайний Макдональдс.
Перекусивши, я ще трохи прогулявся Лувром, а потім, вийшовши на вул. Ріволі, повз Комеді Франсез і симпатичного входу в метро, відправився в Пале Рояль, пройшов трохи по парку, і вийшов на площу. На площі якийсь бідний художник малював крейдами на асфальті величезну картину. ="height: 600px; width: 800px" /> стояли велотакси,
Далі я вирішив подивитися, що за Лувром.
Пройшовши повз Протестантський храм Луврської ораторії, вийшов подивитися на Церкву Сен-Жермен-л'Оксеруа,
На огляд Лувру групі відвели 2 години, на 16-30 було призначено зустріч біля Макдональдса. У мене залишалося ще 20 хвилин на спокійну прогулянку вздовж достатку сувенірних крамниць.
Занурившись в автобус, ми вирушили заселятися в готель IBIS Paris Porte d'Orleans 3 *, на південь Парижа, Монруж (Montrouge). О 17-45 оселилися.
Номер був маленький, тісний, був телевізор та фен, вікно виходило у тихий двір. Двері у ванну трохи заїдали і рипіли (скрипіли вони і в сусідів). У санвузлі через вентиляцію нагнітав повітря, і на решітці стояв засохлий тампон-ароматизатор. Зате був безкоштовний Wi-Fi, треба було лише зайти через браузер.
На 18–45 призначили виїзд на вежу Монпарнас. Зібралися у вестибюлі та пішли пішки на станцію «Porte d’Orleans» – кінцеву 4-у фіолетову гілку.
На станції гід показала, як користуватися автоматами з продажу квитків, потім ми проїхали 6 коротких зупинок та о 19-30 вийшли на станції «Montparnasse Bienvenue». Гід виділила нам годину на вечерю і запропонувала зібратися о 20-30 біля входу в хмарочос, щоб о 21-00 подивитися мерехтливу Ейфелеву вежу. Ми трохи прогулялися в пошуках їжі, а потім нам сподобалося кафе Montparnasse, де був вільний столик і російське меню. На кампанію з 6 людей ми вирішили замовити 6 варіантів мідій з 7Е та дві пляшки вина. Випивши трохи вина в очікуванні мідій, ми зрозуміли, що краще перенести відвідування Монпарнаса на годину пізніше, і в 20-30 я збігав на місце зустрічі за квитками.
Коли нам принесли каструльку з мідіями, ми спочатку подумали, що всі 6 варіантів склали в один. Але потім принесли другу каструльку, третю, … шосту… У принципі основний обсяг каструлі звичайно займали раковини.
І ми почали їх розкривати та діставати вилкою невеликий вміст. Витратили ми на шістьох, плюс трохи залишили дрібниці «на чай».
У 21-40 ми увійшли до хмарочоса, за 30 секунд ми піднялися до 43 поверху, на екранчику в цей час з'являлися написи «Х1», «Х2», «Х3», заклало вуха, а за решту 12 секунд – до 56 поверху. Після перевірки квитків пропонували професійно сфотографуватись на сірому фоні, щоб потім замість нього змонтувати кадр із видом Парижа. Ми відмовилися і піднялися сходами на великий, покритий дерев'яними дошками оглядовий майданчик. Було вже темно, внизу світилися вулиці міста, але найбільше нас, звісно, цікавила Ейфелева вежа. Спочатку ми фотографували через скло, а потім знайшли і зайняли містечко з отвором та видом на вежу. Спочатку на вежі просто обертався прожектор, а потім о 22-00 вона гарно заблищала.
Звичайно, в темряві багато об'єктів було не видно, але багато визначних пам'яток було підсвічено. Ми провели якийсь час у пошуках чогось знайомого і о 22-15 пішли вниз. У ліфті ми спочатку їхали 12 секунд з 56-го до 43-го поверху, а потім за 30 секунд спустилися до 0, на екранчику в цей час з'являлися написи «Х3», «Х2», «Х1». О 22-30 ми сіли в метро до готелю, потім пройшли пішки і о 23-00 прийшли до готелю.