Финляндия и Норвегия стали 105 и 106 страной, которые мне удалось увидеть. 106 стран, это мало или много, для паренька из Новороссийска, проживавшего с Мамой, на грани очень маленького достатка. Мы нищими не были, но как все простые семьи проживающие в СССР.
Хочу единую Европу, с единой валютой и без визы, чтобы удобней было путешествовать
Съехав с парома в Дании город Hirtshals, я направился на юг Франции. Автострада по северной Дании средняя. В основном равнина и пейзажи совсем не интересные. Дождь поливал всю дорогу до самого юга Германии. Повторюсь, что малые городки и деревни в Германии очень красивые. В районе Гамбурга дорога как паутина. Если бы не навигатор, то можно здесь плутать дня два, чтобы выехать в нужном направлении. Сюда надо добавить огромные пробки. Дорог много, а автомобильные пробки сохраняются. В Гамбург не заезжал на зло фрицам из-за не очень тёплого приёма нашего Президента на Саммите двадцатки.
Заправки в Дании и Германии дорогие 1.43 евро за литр дизельки. Температура + 13. Решил пообедать в кафе "Баден-Баден" на одной из заправок Германии. Пахнет вкусно, особенно когда голоден. Наложил мне Фриц старой жарки картофель в сплошном масле, бифштекс плавающий в жире и булочку. За всё я уплатил 12.34 евро. Сразу по вкусу понял, что всё готовилось ранним вчера, а сегодня позднее сегодня. Неужели европейские туристы не чувствуют, что фрицы в этой едальни им сбывают не свежие продукты питания? Съел только третью часть. От избытка жира в неоднократно жареного бифштекса и картофеля, у меня пошла обратная реакция на еду. Как я понял, что придорожные забегаловки в Германии, дурят проезжающих также, как и в России. С благодарностью вспоминаю супчики в кафе на заправках в Словакии 2014 года. Там готовили на совесть.
Интересные WC на заправках. Платишь и входишь. Летают назойливые мухи, это видимо для того, чтобы ты не чувствовал себя одиноким в замкнутом пространстве. Нажимаешь кнопочку над унитазом, и кружок начинает вращаться очищаясь. Приседаешь. Справа над уровнем лица зеркалка, это чтобы в процессе очищения желудка рассматривать собственное лицо. прямо перед тобой висит рекламный листок, где написано, что если купишь 10 пачек "Дюрекса", то одиннадцатую получишь бесплатно. Чуть выше второй листок "Поможем детям Африки". Приятно иметь дело с просвещенной страной.
Часа через четыре заехал вроде в красивое место большого комплекса для еды. Стал искать место для успокоения моего желудка. Через минуту оттуда сбежал. Почти за каждым столиком сидели семьи с собаками. Туристы сами ели, и из рук кормили собак, которых только что выгуливали на красивой лужайке с цветами напротив кафе. Возможно, у любителей собак так принято, вести собак после выгула сразу в кафе, но я привык принимать пищу среди людей. Когда-то передача по английскому телевидению меня твёрдо убедила в том, что животное, это есть животное, и его никогда не отмыть до человеческой чистоты тела. К сожалению домашние питомцы, самые привитые из привитых, самые чистые из чистых, приносят много болезней своим хозяевам, о которых те даже не подозревают. Всё списывают на другие факторы.
Проехав многие красивые города Германии, я выехал на границу Франции в районе немецкого города Freiburg. Здесь ливни прекратились, +27. Граница совсем не заметна в виде заброшенной постройки. Первые километры по Франции, что-то надломили во мне. Впервые стал рассматривать Францию с малых городов и сельских округов. Как-то всё здесь по-человечески. Уютно, красиво, и в основном везде сельхозугодья. Не знаю, что именно, но только во Франции я испытал свое особое отношение к этой стране. Всё здесь такое, какого нет в других странах. Особенное, что ли? Сельскохозяйственные поля, как сочные картины во всех красках. Уже на многих полях скошена пшеница. Во Франции она растёт даже на склонах гор. Французам бы поля Кубани, где всё ровненькое и доступное, но выращиваемое руками из задних мест. Нашим хлеборобам ещё далеко до французских. Здесь любят свою землю, и бережно относятся к тому, что выращивают на ней. Такое отношение во многих странах Европы. Когда же россияне научатся так любить свою землю, которая их кормит?
По дороге останавливался в отеле «Ibis». Отель средний, но дорогой из самых дешёвых. Включил ТВ, чтобы посмотреть новости, а увидел весь процесс празднования «Дня взятия Бастилии». Такой красоты празднования в онлайн, да ещё по ТВ высокой чёткости, я никогда в жизни не видел. На празднике присутствовал главный шоумен из США, который сидел на трибуне в ожидании президента Франции Макрона, который на машине объезжал жителей Парижа стоящих вдоль главной улицы и военных. Затем прошла сухопутная техника и пролетели самолёты. Это было незабываемое зрелище. Я более трёх часов не мог оторваться от экрана телевизора. До сих пор под огромным впечатлением от увиденного. Советую всем туристам попасть в Париж на этот великий день для Франции. Только смотреть надо именно по ТВ, где показывают всё в мельчайших деталях, чего не увидишь стоя на одном из участков дороги, и и закрытым полицейскими. Я повторно полюбил Францию. Как-то приеду в страну на целое лето в малые города Франции. Она этого заслуживает.
На последних километрах по Франции, мне стали попадаться первые лавандовые поля, но об этом в следующем рассказе.
Я остановился перед этим знаком, и стал думать, куда ехать? СВОБОДА мать вашу. Как же всё правильно сделала Европа. Единая виза. Я никогда так не был свободным, как в этот момент.
Сейчас смотрю на эти фотографии, и слёзы наварачиваются от обиды на накших бывших вождей, которые держали нас в кабале, не видя красоты других стран. Вожди! Чтобы Вам в гробу было так хорошо, как мы жили.
Первая лаванда! ! ! Я скоро увижу поля лаванды, куда я так давно стремился.
Фінляндія та Норвегія стали 105 та 106 країною, які мені вдалося побачити. 106 країн, це мало чи багато, для хлопця з Новоросійська, який проживав із Мамою, на межі дуже маленького достатку. Ми жебраками не були, але як усі прості сім'ї, що проживають в СРСР.
Хочу єдину Європу, з єдиною валютою та без візи, щоб зручніше було подорожувати
З'їхавши з порому в Данії місто Hirtshals, я подався на південь Франції. Автострада північною Данією середня. В основному рівнина та пейзажі зовсім не цікаві. Дощ поливав усю дорогу аж до півдня Німеччини. Повторюся, що малі містечка та села у Німеччині дуже гарні. У районі Гамбурга дорога як павутиння. Якби не навігатор, то можна тут блукати два дні, щоб виїхати в потрібному напрямку. Сюди треба додати величезні затори.
Дорог багато, а автомобільні пробки зберігаються. У Гамбург не заїжджав на зло фрицям через не дуже теплий прийом нашого Президента на Саміті двадцятки.
Заправки в Данії та Німеччині дорогі 1.43 євро за літр дизельки. Температура + 13. Вирішив пообідати у кафе "Баден-Баден" на одній із заправок Німеччини. Пахне смачно, особливо коли голодний. Наклав мені Фріц старої смаження картоплю в суцільній олії, біфштекс плаваючий у жирі та булочку. За все я сплатив 12.34 євро. Відразу за смаком зрозумів, що все готувалося раннім учора, а сьогодні пізніше сьогодні. Невже європейські туристи не відчувають, що фриці в цьому їдальні їм збувають не свіжі продукти харчування? З'їв лише третину. Від надлишку жиру в неодноразово смаженого біфштексу та картоплі, у мене пішла зворотна реакція на їжу. Як я зрозумів, що придорожні забігайлівки в Німеччині обдурюють тих, хто проїжджає так само, як і в Росії.
З вдячністю згадую супчики у кафе на заправках у Словаччині 2014 року. Там готували на совість.
Цікаві WC на заправках. Платиш та входиш. Літають настирливі мухи, це мабуть для того, щоб ти не відчував себе самотнім у замкнутому просторі. Натискаєш кнопку над унітазом, і гурток починає обертатися очищаючись. Присідаєш. Справа над рівнем обличчя дзеркалка, щоб у процесі очищення шлунка розглядати власне обличчя. прямо перед тобою висить рекламний листок, де написано, що якщо купиш 10 пачок "Дюрекса", то одинадцятий отримаєш безкоштовно. Трохи вище другий листок "Допоможемо дітям Африки". Приємно мати справу із освіченою країною.
Годинник за чотири заїхав ніби в красиве місце великого комплексу для їжі. Почав шукати місце для заспокоєння мого шлунка. За хвилину звідти втік.
Майже за кожним столиком сиділи сім'ї із собаками. Туристи самі їли, і з рук годували собак, яких щойно вигулювали на гарному лужку з квітами навпроти кафе. Можливо, у любителів собак так прийнято, вести собак після вигулу одразу в кафе, але я звик їсти серед людей. Колись передача по англійському телебаченню мене твердо переконала в тому, що тварина, це тварина, і її ніколи не відмити до людської чистоти тіла. На жаль домашні вихованці, найщепленіші з щеплених, найчистіші з чистих, приносять багато хвороб своїм господарям, про які ті навіть не підозрюють. Усі списують інші чинники.
Проїхавши багато красивих міст Німеччини, я виїхав на кордон Франції в районі німецького міста Freiburg. Тут зливи припинилися +27. Кордон зовсім не помітна у вигляді покинутої споруди. Перші кілометри по Франції щось надломили в мені.
Вперше став розглядати Францію з малих міст та сільських округів. Якось тут все по-людськи. Затишно, красиво, і переважно скрізь сільгоспугіддя. Не знаю, що саме, але тільки у Франції я відчув своє особливе ставлення до цієї країни. Все тут таке, якого немає в інших країнах. Особливе, чи що? Сільськогосподарські поля, як соковиті картини у всіх фарбах. Уже багато полях скошена пшениця. У Франції вона зростає навіть на схилах гір. Французам би поля Кубані, де все рівне і доступне, але вирощується руками із задніх місць. Нашим хліборобам ще далеко до французьких. Тут люблять свою землю і дбайливо ставляться до того, що вирощують на ній. Таке ставлення у багатьох країнах Європи. Коли ж росіяни навчаться так любити свою землю, що їх годує?
Дорогою зупинявся в готелі «Ibis». Готель середній, але найдорожчий з найдешевших.
Включив ТБ, щоб переглянути новини, а побачив увесь процес святкування «Дня взяття Бастилії». Такої краси святкування в онлайн, та ще й по ТБ високої чіткості, я ніколи в житті не бачив. На святі був присутній головний шоумен зі США, який сидів на трибуні в очікуванні президента Франції Макрона, який на машині об'їжджав мешканців Парижа, що стояли вздовж головної вулиці та військових. Потім пройшла сухопутна техніка та пролетіли літаки. Це було незабутнє видовище. Я більше трьох годин не міг відірватись від екрана телевізора. До цього часу під величезним враженням від побаченого. Раджу всім туристам потрапити до Парижа на цей великий день для Франції. Тільки дивитися треба саме по ТБ, де показують все у найдрібніших деталях, чого не побачиш стоячи на одній із ділянок дороги, та й закритим поліцейськими. Я знову полюбив Францію. Якось приїду до країни на ціле літо у малі міста Франції. Вона цього заслуговує.
На останніх кілометрах по Франції мені стали траплятися перші лавандові поля, але про це в наступній розповіді.
Я зупинився перед цим знаком, і став думати, куди їхати? СВОБОДА мати вашу. Як все правильно зробила Європа. Єдина віза.
Я ніколи не був вільним, як у цей момент.
Зараз дивлюся на ці фотографії, і сльози навертаються від образи на наших колишніх вождів, які тримали нас у кабалі, не бачачи краси інших країн. Вожді! Щоб Вам у труні було так добре, як ми жили.
Перша лаванда! Я скоро побачу поля лаванди, куди я так давно прагнув.