А вот теперь МетЕоры. Дорога предстояла, достаточна длинная и поэтому экскурсия начиналась ну ооочень рано. Потихоньку собравшись, стараясь не разбудить своих друзей, отправилась в путь. На ресепшене забрала заказанный лан-бокс и, к своей радости была приглашена на завтрак, хотя ресторан был ещё закрыт, шла только подготовка к завтраку, чашечка кофе утром в дорогу было очень даже хорошо и приятно внимание к отдыхающим. И вот я уже жду автобус, и, как всегда минута в минуту подъезжает микроавтобус и первая мысль: такая долгая дорога на таком авто будет очень не комфортна. Но когда мы прибыли на место встречи со всей группой, о счастье, автобус , как всегда , большой, комфортный, с кондиционером , не смотря на то, что народа было не очень много, экскурсия состоялась. МетЕоры это материковая Греция, поэтому наш путь начался с переправы на материк. Переправляться предстояло на пароме и это было ну очень здорово, в лучах восходящего солнца предстал перед нами берег и, действительно, то что предстало перед нами очень напоминало Венецию.
Вот на таких микроавтобусах нас доставили в порт из разных отелей
И мы уже на пароме
И не смотря на то что на воде было не очень жарко, я определила для себя даже прохладно почти все находились на палубе и любовались великолепными видами.
И вот на горизонте появилось нечеткое очертание , это порт г. Игуменица. Причалив к берегу , сошли с парома, загрузились в автобус и под интересные рассказы экскурсовода отправились покорять материк.
На горизонте порт г. Игуменица
это автобус на котором мы дальше отправились в путь
Дорога пролегала по гористой местности и тут все обратили внимание на то, что растительность здесь совсем другая, не как на Корфу. И сопровождающая подтвердила нашу присказку , что в Греции всё есть, и даже снег, поэтому шубы из Греции- это нормально.
проезжали небольшие посёлки
и такие картины всех очень позабавили
А эти домики со звёздочками находящиеся у трассы сгребают зимой снег во время чистки дороги. Проехав большое количество тоннелей, всевозможных развязок, мостов мы всё ближе продвигались к своей цели. Дорога была совсем новая, свободная и ехать было сплошное удовольствие.
И вот свернув уже на просёлочные дороги и поднимаясь всё выше и выше в горы.
И наконец, перед нами открываются горы и вот мы у подножья и, как всегда, нас завезли в небольшой магазин, где рассказали как пишут иконы, и там желающие приобрели иконы и сувениры, ещё нам предложили продегустировать местное вино и лимонад. И, быстро запрыгнув в автобус, с нетерпением отправились дальше.
Первая остановка, была на смотровой площадке, с неё было видно пять монастырей, пофоткались насмотрелись, и так не хотелось, уезжать, но надо было продвигаться к монастырям. Надо заметить, что с погодой нам очень повезло: солнце светило через тучки, небольшой ветерок, - всё это дало нам“ спокойно” походить и посмотреть, не изнывая от жары.
Самый оптимальный вариант это конечно машина и сам себе хозяин остаться на ночь в Каламбака и утром начать осмотр, не торопясь и наслаждаясь красотами и энергетикой этих мест. Но это не наш вариант.
Но тут нас ожидал сюрприз, не очень приятный. Наша сопровождающая и водитель были просто в шоке. Мы увидели такое количество автобусов, машин и людей, идущих пешком, что первая мысль была, что мы просто туда не попадём. Но наш гид и водитель предложили пройти немного пешком, чтобы успеть посмотреть всё запланированное, правда, было очень жаль, что в программе было только два монастыря, но было понятно, что по другому и не получится, потому что надо было успеть на последний паром, чтобы не остаться на материке .
Нам предстояло посетить монастырь св. Варлаама и св. Варвары и было совсем непонятно , как можно построить всё это в те времена , когда не было машин , и всё это поднимали в корзинах и других приспособлениях на лебёдках. Так же поднимали продукты и монахов, живших в монастырях , конечно, для туристов сделали удобные подходы, лестницы, насколько это позволяет местность, сделаны смотровые площадки, церковные лавочки, где можно купить иконы, поставить свечку. Но те небольшие помещения, которые сохранились и в которых находятся реликвии, обладают необыкновенной энергетикой, но они такие маленькие, что приходится стоять в очереди.
Пока мы поднимались, осматривая местность и слушая рассказы , наш замечательный водитель сумел подрулить наш автобус к самому входу и мы без всяких задержек поехали к следующему монастырю.
По такой дороге мы спускались к монастырю св. Варвары
Вот именно сначала спускалиль с одной горы а потом поднимались на другую.
Спустившись из монастыря св. Варвары ещё немного полюбовались на всё и конечно надо было привести маааленький камушек из этих мест.
Наверно каждый воспринимает это по своему но что ни кто не остался равнодушным было понятно по общению и разговорам.
Спускаемся в город, где у нас для желающих запланирован обед, но время настолько мало и поэтому я иду гулять по посёлку, а рядом горы и ещё один монастырь- его совсем не было видно со смотровой площадки.
И вот мы уже в автобусе отправляемся в обратный путь что бы не опоздать на паром и немного спустившись с гор попадаем в центр грозы, где гром, молния и такой проливной дождь что дороги не было видно, но преодолев грозовую тучу благополучно добрались до парома и отчалив от берега вслед парому полетели молния гроза, гром. Вот так нас проводила материковая Греция.
И ещё раз была удивлена что люди приезжающие в такие места не зная языка прекрасно понимают и стараются помочь друг другу. А сейчас уже в лучах заходящего солнца причалили к берегу и поехали с комфортом по своим отелям.
И это была моя последняя экскурсия, оставался последний день и домой. Вот только, как не искали, не нашли необычный камушек именно с нашего пляжа и забыли бросить монетку в море, наверно многие над этим посмеются, но была у нас такая традиция и мы её нарушили. Кто будет в Греции, а ещё лучше на Корфу, бросьте любую монетку за нас! ! !
Буду очень признательна если Вы нам поможете ведь ещё много интересного что мы ещё не видели!! !
А ось тепер МетЕори. Дорога чекала, досить довга і тому екскурсія починалася ну дуже рано. Потроху зібравшись, намагаючись не розбудити своїх друзів, вирушила в дорогу. На ресепшені забрала замовлений лан-бокс і, на свою радість, була запрошена на сніданок, хоча ресторан був ще закритий, йшла тільки підготовка до сніданку, чашка кави вранці в дорогу була дуже добре і приємна увага до відпочиваючих. І ось я вже чекаю автобус, і, як завжди, хвилина в хвилину під'їжджає мікроавтобус і перша думка: така довга дорога на такому авто буде дуже не комфортна. Але коли ми прибули на місце зустрічі з усією групою, про щастя, автобус, як завжди, великий, комфортний, з кондиціонером, не дивлячись на те, що народу було не дуже багато, екскурсія відбулася. МетЕори це материкова Греція, тому наш шлях розпочався з переправи на материк. Переправлятися треба було на поромі і це було ну дуже здорово, в променях сонця, що сходить, з'явився перед нами берег і, дійсно, те що постало перед нами дуже нагадувало Венецію.
Ось на таких мікроавтобусах нас доставили в порт з різних готелів
І ми вже на поромі
І не дивлячись на те, що на воді було не дуже жарко, я визначила для себе навіть прохолодно майже всі перебували на палубі і милувалися чудовими краєвидами.
І ось на горизонті з'явилося нечітке обрис , це порт м. Ігумениця. Причалив до берега, зійшли з порома, завантажилися в автобус і під цікаві розповіді екскурсовода вирушили підкорювати материк.
На горизонті порт м. Ігумениця
це автобус на якому ми далі вирушили в дорогу
>
Дорога пролягала по гористій місцевості і тут всі звернули увагу на те, що рослинність тут зовсім інша, не як на Корфу. І супроводжуюча підтвердила нашу приказку, що в Греції все є, і навіть сніг, тому шуби з Греції - це нормально.
проїжджали невеликі селища
і такі картини всіх дуже потішили
А ці будиночки із зірочками що знаходяться біля траси згрібають узимку сніг під час чищення дороги. Проїхавши велику кількість тунелів, всіляких розв'язок, мостів ми все ближче просувалися до своєї мети. Дорога була зовсім нова, вільна і їхати було суцільне насолоду.
І ось звернувши вже на путівці і піднімаючись все вище і вище в гори.
І нарешті, перед нами відкриваються гори і ось ми біля підніжжя і, як завжди, нас завезли до невеликого магазину, де розповіли як пишуть ікони, і там охочі придбали ікони та сувеніри, ще нам запропонували продегустувати місцеве вино та лимонад. І, швидко застрибнувши до автобуса, з нетерпінням вирушили далі.
Перша зупинка була на оглядовому майданчику, з неї було видно п'ять монастирів, пофоткалися надивилися, і так не хотілося, їхати, але треба було просуватися до монастирів. Треба помітити, що з погодою нам дуже пощастило: сонце світило через хмаринки, невеликий вітерець, - все це дало нам "спокійно" походити і подивитися, не знемагаючи від спеки.
Найоптимальніший варіант це звичайно машина і сам собі господар залишитися на ніч у Каламбака і вранці почати огляд, не поспішаючи і насолоджуючись красою та енергетикою цих місць. Але це не наш варіант.
Але тут на нас чекав сюрприз, не дуже приємний. Наша супроводжуюча та водій були просто у шоці. Ми побачили таку кількість автобусів, машин і людей, що йдуть пішки, що перша думка була, що ми туди не потрапимо. Але наш гід і водій запропонували пройти трохи пішки, щоб встигнути подивитися все заплановане, правда, було дуже шкода, що в програмі було тільки два монастирі, але було зрозуміло, що інакше й не вийде, бо треба було встигнути на останню пором. щоб не залишитися на материку.
Нам треба було відвідати монастир св. Варлаама і св. Варвари і було зовсім незрозуміло, як можна побудувати все це в ті часи, коли не було машин, і все це піднімали в кошиках та інших пристосуваннях на лебідках. Так само піднімали продукти і ченців, які жили в монастирях, звичайно, для туристів зробили зручні підходи, сходи, наскільки це дозволяє місцевість, зроблені оглядові майданчики, церковні лавочки, де можна купити ікони, поставити свічку. Але ті невеликі приміщення, які збереглися і в яких знаходяться реліквії, мають незвичайну енергетику, але вони такі маленькі, що доводиться стояти в черзі.
Поки ми піднімалися, оглядаючи місцевість і слухаючи розповіді, наш чудовий водій зумів підрулити наш автобус до самого входу і ми без жодних затримок поїхали до наступного монастиря.
По такій дорозі ми спускалися до монастиря св. Варвари
Ось саме спочатку спускалиль з однієї гори, а потім піднімалися на іншу.
Спустившись із монастиря св. Варвари ще трохи помилувалися на все і звичайно треба було привести маааленький камінчик з цих місць.
Напевно кожен сприймає це за своїм, але що ні хто не залишився байдужим було зрозуміло по спілкуванню та розмовам.
Спускаємося в місто, де у нас для охочих запланований обід, але час настільки мало і тому я йду гуляти по селищу, а поруч гори і ще один монастир-його зовсім не було видно з оглядового майданчика.
І ось ми вже в автобусі вирушаємо у зворотний шлях що б не запізнитися на пором і трохи спустившись з гір потрапляємо в центр грози, де грім, блискавка і такий зливи, що дороги не було видно, але подолавши грозову хмару благополучно дісталися до порома і відчалив від берега слідом парому полетіли блискавка гроза, грім. Ось так нас проводила материкова Греція.
І ще раз була здивована, що люди, які приїжджають у такі місця, не знаючи мови чудово розуміють і намагаються допомогти один одному.
І це була моя остання екскурсія, залишався останній день і додому. Ось тільки, як не шукали, не знайшли незвичайний камінчик саме з нашого пляжу і забули кинути монетку в море, напевно багато хто над цим посміється, але була у нас така традиція і ми її порушили. Хто буде в Греції, а ще краще на Корфу, киньте будь-яку монетку за нас!
Буду дуже вдячна якщо Ви нам допоможете ж ще багато цікавого що ми ще не бачили!! !
