Начало путешествия в Албании > > >
Я не знаю, как это случилось, но наконец-то мы попали в страну, у которой открыты границы с Грецией. Мы были готовы как никогда. У нас биометрические паспорта, у нас разрешение в виде PLF-формы, у нас цифровые ковидные сертификаты с полным курсом вакцинации, который завершился 20 дней назад. Греция, принимай нас! Пограничный офицер внимательно все изучил и сказал, что теперь мы можем пройти и сдать за счет Греции экспресс-тест чтоб наверняка! Мы ещё, как назло, все утро кашляли, когда проснулись.
Тест тут делают прибывающим выборочно. Мы были в числе тех счастливчиков. Через 3 минуты нам сказали, что мы можем проходить на погран контроль и вот и все, мы в Греции! Как давно мы хотели для себя открыть эту страну! Друг друга поздравили с первым греческим шагом! Но почему тут так зелено? Мне всегда казалось, что это должны быть города с большим количество руин, входящих во всемирное наследие, всюду должны быть рифлёные белые колоны, по улицам девушки должны ходить, держа руги под строгим углом в 90 градусов, а на головах вазы со знаменитым маслом, да и почему тут на колесницах не ездят?
Греция вообще не такая как я в детстве представлял! Надеюсь, хоть греческий салат тут есть? К счастью из всего вышеперечисленного именно греческий салат тут есть, причем во всех ресторанах. Фуххх, можно выдохнуть. Если отсутствие колон и кувшинов на головах ещё можно простить, то отсутствие греческого салата было бы сильным ударом.
Я до сих пор помню тот шок, когда я узнал, что в Праге не подают пражский торт, который я так люблю. Интересный факт, что в греческом салате сыр кладется одним большим куском или поделенным на четыре больших шмата, хотя в домашних условиях мы привыкли добавлять фету нарезанную кубиками.
Так же очень порадовала мусака, её сделали настолько эталонной, что я больше нигде не заказывал мусаку, чтобы эта в памяти всегда оставалась такой идеальной, так же не обошлось без вкусной рыбки и кувшинчика местного вина.
В подарок от ресторана нам принесли местные сладости, девушка сказала, что их готовит её мама. Как же хорошо путешествовать по вкусным странам и как же хорошо, что вкусных стран намного больше, чем невкусных. Хотя мне кажется мы в любой стране найдем для себя уголок гастрономического рая.
Теперь о самом Корфу, у нас времени было порядка пяти часов, чтоб погулять по основному городу Керкире. Город мне настолько зашел, что я его поставил наравне с Барселоной. Знаю, что в меня сейчас полетят тапки от путешественников, которые уже были в Барселоне, но я для себя открыл много похожих мест и более выраженную атмосферу.
Конечно, тут нет творений Гауди, но сами узкие улицы, расположенные на них столики летних ресторанов, церкви и даже крепость меня словно вернула в прогулке по культурной столице Испании. На карте заранее мы конечно же проставили себе звезды, но когда нас поглотил старый город, то уже не нужно было никаких звезд, просто хотелось все пять часов тут безвылазно бродить.
И даже когда мы пошли подниматься на крепость, а она, кстати, тут очень даже шикарная, то я уже скучал за тем, чтоб заново занырнуть в сердце старого города Керкиры и оттуда не вылазить. Город меня не хотел отпускать в прямом смысле, тут продавали мою слабость – замороженный йогурт.
В общем что я хочу сказать. Путешествовать в Ксамиль без посещения Керкиры это как свадьба без невесты. И наоборот, если ты прилетел на Корфу, то пропустить Ксамиль это как побывать на Мальдивах, но без моря.
Возвращение в Албанию: (
Пять часов пролетело быстрее чем пять минут. Пора возвращаться в Албанию! Я, кстати, почему-то все время не мог вспомнить что мы именно по Албании путешествуем, и каждый раз при упоминании Албании пытался угадать что это за страна, не вязались у меня в голове такая красота с Албанией. Вечер был довольно прохладный, к счастью, на корабле оказалась закрытая каюта, куда сразу же все перебрались. Я занял себе местечко поудобнее и задремал. Как бы все могло гладко сложиться если бы я дальше написал, что проснулся уже в Албании. Но проснулся я прямо как главный герой фильма “ Жизнь Пи” от того, что корабль как-то сильно качается. Посмотрел на часы, плывем только час, значит ещё час впереди. Качало все сильнее и сильнее. Поначалу я даже обрадовался, как организм спокойно переносит такую качку. Но это было только начало. Корабль начало реально кренить и выравнивать. Здоровье начало давать коллективный сбой. Недалеко от нас группа поляков громко смеялась с происходящего, но реально было уже не до смеха. Перегрузки, которые начал испытывать организм я не испытывал ни на одних американских горках. Людям начинало становится плохо. Как ни странно, но у всех в запасе оказались пакеты.
Я решил выбежать из каюты на свежий воздух, так как я очень чувствителен к запахам. Я начал бежать по раскачивающейся каюте и даже чудом удержался на ногах. Снаружи корабль нещадно окутывали массивные волны, всех кто пытался пройти по внешним дорожкам, кидало со стороны в сторону. Я схватился руками за бортовые перила и пытался оценить глубину западни, в которую мы попали что нужно будет делать если корабль проиграет в битве с морем. И главное над нами ясное небо, откуда такие волны? ! Надеюсь, эта история не закончится так же, как у персонажа из вышеупомянутого фильма. Я понимал, что нужно просто пережить этот час. Плохо было абсолютно всем. Даже те веселые поляки в какой-то момент поникли. Я понимал одно, от качки во всяком случае не умирают, нужно просто пережить этот момент. Главное в случае крушения выхватить Дашу и дотащить до берега как можно большее количество людей. Хотя с таким волнами я с ужасом представлял, как это делать. Но я хороший пловец, вода мой второй дом.
Когда мы наконец-то приплыли, я зашел обратно в каюту, где все сидели, когда я выходил. Вроде все на вид живы, но выглядят в прямом смысле убитыми, кто-то сидит с таким лицом, что явно не скоро начнет улыбаться, кто-то просто лежит, не подавая на вид никаких признаков жизни, то ли в обмороке то ли во сне. Неуверенным шагом мы пошли с Дашей на берег. Очень запомнилась оторванная дверь туалета, мимо которой мы проходили по кораблю. Казалось, что все уже позади и можно расслабиться. Но, к сожалению, мой организм не очень дружит с такими перегрузами. Пока мы ехали в отель, в глазах начли проявляться узоры. Этот вид узоров мне хорошо знаком с детства. Если узоры имеют прямые или острые углы – жди беду в виде сильнейшей мигрени через 30 минут. Если узор имеет круглые края, может пронести если закинуть голову назад. К сожалению, это были острые узоры. Сначала пропало периферийное зрение, это когда ты видишь человека полностью, но отдельные элементы, как например лицо в одну картинку не сходятся. А потом накрыла та легендарная мигрень. Мало не показалось.
К чему я это все описываю. Моя подруга пару лет назад попала в полностью идентичную ситуацию на этом же маршруте, на этом же корабле. Я прекрасно помню, как она описывала все эти ужасы. Перед тем как плыть в Грецию хорошо оцените спокойность моря, прогноз силы ветра и по возможности заплатите дороже, но плывите на “ дельфине” , а не обычном корабле. Он тут тоже ходит и у него есть свое расписание. Не повторяйте нашу ошибку. Не возвращайте вкусную греческую еду обратно в море)
Рассказ про Албанию > > >
Початок подорожі в Албанії >>>
Я не знаю, як це трапилося, але нарешті ми потрапили до країни, у якої відкрито кордони з Грецією. Ми були готові, як ніколи. У нас є біометричні паспорти, у нас дозвіл у вигляді PLF-форми, у нас цифрові ковидні сертифікати з повним курсом вакцинації, який завершився 20 днів тому. Греція, приймай нас! Прикордонний офіцер уважно все вивчив і сказав, що тепер ми можемо пройти і здати за рахунок Греції експрес-тест, щоб напевно! Ми ще, як на зло, весь ранок кашляли, коли прокинулися.
Тест тут роблять вибірковим. Ми були серед тих щасливчиків. Через 3 хвилини нам сказали, що ми можемо проходити на прикордонний контроль, і ось і все, ми в Греції! Як давно ми хотіли відкрити цю країну! Один одного привітали з першим грецьким кроком! Але чому ж тут так зелено? Мені завжди здавалося, що це повинні бути міста з великою кількістю руїн, що входять у всесвітню спадщину, усюди повинні бути рифлені білі колони, по вулицях дівчата повинні ходити, тримаючи руги під строгим кутом у 90 градусів, а на головах вази зі знаменитою олією, так і чому тут на колісницях не їздять?
Греція взагалі не така, як я в дитинстві уявляв! Сподіваюся, хоч грецький салат тут є? На щастя з усього перерахованого вище саме грецький салат тут є, причому у всіх ресторанах. Фуххх, можна видихнути. Якщо відсутність колон і глечиків на головах ще можна пробачити, відсутність грецького салату було б сильним ударом.
Я досі пам'ятаю той шок, коли я дізнався, що у Празі не подають празький торт, який я так люблю. Цікавий факт, що в грецькому салаті сир кладеться одним великим шматком або поділеним на чотири великі шматки, хоча в домашніх умовах ми звикли додавати фету нарізану кубиками.
Так само дуже порадувала мусака, її зробили настільки еталонною, що я більше ніде не замовляв мусаку, щоб ця в пам'яті завжди залишалася такою ідеальною, так само не обійшлося без смачної рибки та латаття місцевого вина.
У подарунок від ресторану нам принесли місцеві солодощі, дівчина сказала, що їх готує її мати. Як же добре подорожувати смачними країнами і як добре, що смачних країн набагато більше, ніж несмачних. Хоча мені здається, ми в будь-якій країні знайдемо для себе куточок гастрономічного раю.
Тепер про самого Корфу, у нас часу було близько п'яти годин, щоб погуляти основним містом Керкіре. Місто мені настільки зайшло, що я його поставив нарівні з Барселоною. Знаю, що в мене зараз полетять тапки від мандрівників, які вже були в Барселоні, але я відкрив для себе багато схожих місць і більш виражену атмосферу.
Звичайно, тут немає творів Гауді, але самі вузькі вулиці, розташовані на них столики літніх ресторанів, церкви і навіть фортеця мене наче повернула у прогулянці культурною столицею Іспанії. На карті заздалегідь ми звичайно ж проставили собі зірки, але коли нас поглинуло старе місто, то вже не потрібно було жодних зірок, просто хотілося всі п'ять годин тут невилазно тинятися.
І навіть коли ми пішли підніматися на фортецю, а вона, до речі, тут дуже шикарна, то я вже сумував за тим, щоб заново зануритися в серце старого міста Керкіри і звідти не вилазити. Місто мене не хотіло відпускати у прямому сенсі, тут продавали мою слабкість – заморожений йогурт.
Загалом, що я хочу сказати. Подорожувати в Ксаміль без відвідування Керкіри це як весілля без нареченої. І навпаки, якщо ти прилетів на Корфу, то пропустити Ксаміль як побувати на Мальдівах, але без моря.
Повернення до Албанії: (
П'ять годин пролетіло швидше ніж п'ять хвилин. Пора повертатися до Албанії! Я, до речі, чомусь весь час не міг згадати, що ми саме Албанією подорожуємо, і щоразу при згадці Албанії намагався вгадати що це за країна, не в'язалися у мене в голові така краса з Албанією. Вечір був досить прохолодний, на щастя, на кораблі виявилася закрита каюта, куди всі перебралися. Я зайняв собі зручніше місце і задрімав. Як би все могло скластися якби я далі написав, що прокинувся вже в Албанії. Але прокинувся я прямо як головний герой фільму "Життя Пі" від того, що корабель якось сильно хитається. Подивився на годинник, пливемо лише годину, значить, ще годину попереду. Качало все сильніше та сильніше. Спочатку я навіть зрадів, як організм спокійно переносить таку хитавицю. Але це був лише початок. Корабель почало реально кренити та вирівнювати. Здоров'я почало давати колективний збій. Неподалік нас поляки голосно сміялася з того, що відбувається, але реально було вже не до сміху. Перевантаження, які почав відчувати організм, я не відчував ні на одних американських гірках. Людям починало стає погано. Хоч як дивно, але у всіх у запасі виявилися пакети.
Я вирішив вибігти з каюти на свіже повітря, тому що я дуже чутливий до запахів. Я почав бігти по каюті, що розгойдується, і навіть дивом утримався на ногах. Зовні корабель нещадно огортали масивні хвилі, всіх, хто намагався пройти зовнішніми доріжками, кидало з боку в бік. Я схопився руками за бортові перила і намагався оцінити глибину пастки, в яку ми потрапили, що потрібно буде робити, якщо корабель програє в битві з морем. І головне над нами ясно небо, звідки такі хвилі? ! Сподіваюся, ця історія не закінчиться так само, як у персонажа із вищезгаданого фільму. Я розумів, що треба просто пережити цю годину. Погано було всім. Навіть ті веселі поляки якоїсь миті поникли. Я розумів одне, від хитавиці принаймні не вмирають, потрібно просто пережити цей момент. Головне у разі краху вихопити Дашу і дотягнути до берега якомога більшу кількість людей. Хоча з такими хвилями я з жахом уявляв, як це робити. Але я добрий плавець, вода мій другий будинок.
Коли ми нарешті припливли, я зайшов назад у каюту, де всі сиділи, коли я виходив. Начебто всі на вигляд живі, але виглядають у прямому сенсі вбитими, хтось сидить з таким обличчям, що явно не скоро почне посміхатися, хтось просто лежить, не подаючи на вигляд жодних ознак життя, чи непритомні чи то уві сні . Невпевненим кроком ми пішли з Дашею на берег. Дуже запам'яталися відірвані двері туалету, повз які ми проходили по кораблю. Здавалося, що все позаду й можна розслабитися. Але, на жаль, мій організм не дуже товаришує з такими перевантаженнями. Поки ми їхали в готель, в очах почали виявлятися візерунки. Цей вид візерунків мені добре знайомий з дитинства. Якщо візерунки мають прямі або гострі кути – чекай на лихо у вигляді найсильнішої мігрені через 30 хвилин. Якщо візерунок має круглі краї, може пронести, якщо закинути голову назад. На жаль, то були гострі візерунки. Спочатку зник периферійний зір, це коли ти бачиш людину повністю, але окремі елементи, наприклад обличчя в одну картинку не сходяться. А потім накрила та легендарна мігрень. Мало не здалося.
До чого я це все описую. Моя подруга кілька років тому потрапила в цілком ідентичну ситуацію на цьому ж маршруті, на цьому ж кораблі. Я чудово пам'ятаю, як вона описувала всі ці страхіття. Перед тим як плисти в Грецію добре оціните спокійність моря, прогноз сили вітру і по можливості заплатіть дорожче, але пливіть на "дельфіні", а не звичайному кораблі. Він тут теж ходить і має свій розклад. Чи не повторюйте нашу помилку. Не повертайте смачну грецьку їжу назад у море)
Оповідання про Албанію >>>
