Продолжение. Начало здесь:
Часть 1. Пазл сложился > > >
Часть 2. В лабиринте истории > > >
Часть 3. « Потомкам осталась Кандия… » > > >
Часть 4.17 оттенков синего > > >
Часть 5. Очаровательная безмятежность Ла-Канеи > > >
Часть 6. От Троицы до Медведицы > > >
Часть 7. По ущельям и по взгорьям > > >
Не знаю, то ли пристальное вглядывание в линию горизонта возле Писо Превели в попытках разглядеть Черный Континент…
… то ли усилившаяся к этому моменту жара, то ли не раз уже упомянутая мной любовь к чтению, но из головы не шел на этот раз всесоюзный дедушка Чуковский с его:
« Мы живём на Занзибаре,
В Калахари и Сахаре,
На горе Фернандо-По,
Где гуляет Гиппо-по
По широкой Лимпопо» .
И окружающая действительность была удивительно созвучна данному рефрену. Ведь мы приехали на Пальмовый пляж – второй по величине на Крите пальмовый лес природного происхождения (т. е. созданный не рукотворно, а в силу неведомого каприза природы). Конечно, меня слегка тревожили две вещи – описываемый во всех отзывах достаточно крутой и утомительный 200-ступенчатый спуск (а, соответственно, и подъем) к пляжу от стоянки…
… и слухи о том, что в 2010 году здесь случился достаточно сильный пожар, почти полностью уничтоживший Пальмовую рощу Превели. Т. е. мог быть вариант, что мы по такой жаре будем лезть к пляжу, а пальм-то там и не окажется! : ))
Хорошо тем, кого привозят на Пальмовый пляж на небольших прогулочных корабликах – если даже пальм не увидят, то хоть не так обидно будет.
Но спешу вас успокоить: невзирая на прогнозы ученых, пальмы достаточно быстро восстановились поле прошедших пожаров и радуют всех посетителей пышными зелеными метелками крон.
И вот глядя на эти пейзажи просто невозможно не вспомнить про Лимпопо! ; )))
Так что на Крите даже кусочек Африки есть! : )
Еще одной особенностью Пальмового пляжа является то, что выносящая сюда свои воды Мега Потамос образует небольшое озеро Лимни Превели (« лимни» значит « озеро» ), и поэтому принимать водные процедуры вы можете как в морской…
… так и в пресной воде. : )
Согласно информации путеводителей, данный район включен в европейскую программу по защите естественной красоты и экологии « Natura 2000» , поэтому здесь отсутствуют блага цивилизации в виде шезлонгов, зонтиков, водных видов спорта и прочей пляжной инфраструктуры, но зато к вам могут прийти вот такие непосредственные гости:
Или вы в качестве променада (если еще не находились) сможете прогуляться к небольшой церквушке возле пляжа.
Но хватит нежиться – нас ждет путь домой. По плану мы еще заглянули в находящуюся здесь же неподалеку деревушку Плакиас (это из нее привозят кораблики желающих на Пальмовый пляж)…
… обладающую пляжем не намного уступающим Пальмовому. Ну, разве что без пальм. : )
А в остальном и виды…
… и инфраструктура, и почти полное отсутствие народа только поднимают Плакиас в моем рейтинге мест для посещения.
Пьем кофе и отправляемся в обратный путь. Но для разнообразия едем не через Курталиотское ущелье, а через ущелье Котсифу. Здесь также свистят ветра, из-за чего греки недолго заморачивались и нарекли его « Свистящим ущельем» . Но это абсолютно не смущает парящего в высоте орла.
По дороге встречаем еще одну церковь Николая Чудотворца, спрятанную прямо в скале. Вообще, столько храмов, сколько я посетила на Крите за эту поездку, я не посещаю в Украине за год. ; ))
Бросаем прощальный взгляд на Ливийское море…
… и выезжаем на перевал. Скажу так: здесь тоже виды прекрасные, и мы специально запланировали сделать остановку на обратной дороге, чтобы полюбоваться панорамами.
А там и до нашего отеля рукой подать, и закат мы провожаем уже на море Критском.
На этом наше исследование Крита завершается. Хотя возможностей для посмотреть там осталось еще великое множество. Обычно я перед поездкой делаю для себя сводный мини-путеводитель типа « Полезная информация о … (подставить нужное)» . Так вот, моя « Полезная информация о Крите» заняла 85 (! ) страниц не очень крупным шрифтом, и это я еще не старалась, как говорится, выбирала в основном интересности западного побережья, до которых нам было относительно недолго добираться. Кстати, для подготовки к поездке я нашла просто суперсайт, где была выложена масса полезной информации по Криту с описанием достопримечательностей, с полезными советами, с уже готовыми маршрутами и т. п. Но не туда, как оказалось, я смотрела на этом сайте! : (((
В первую очередь надо было внимательно прочесть народную мудрость, размещенную там же: « В стремлении увидеть весь Крит за одну поездку есть риск и остров толком не увидеть, и устать от такого отдыха...» . Полностью поддерживаю! Как же я мучилась, валяясь на пляже и думая о том, куда бы я могла ещё поехать и что ещё интересного и красивого увидеть!
Но не хотелось бы заканчивать свой рассказ о Крите на такой минорной ноте, поэтому упомяну еще об одном своем критском впечатлении. Буквально в первые же дни поездки, гуляя по Ретимно, мы обратили внимание, что у сидевшей в кафе компании на столе стоИт внушительная такая толстостенна запотевшая бутыль вместимостью не меньше литра с прозрачной жидкостью внутри. Причем значительная часть жидкости уже перекочевала в не менее внушительные толстостенные бокалы. Не знаю у кого как, а у меня сразу же возникла четкая ассоциация с нашим народным горячительным напитком (или, на худой конец, с греческим узо). Правда, слегка смущало место и время употребления – белый день в 35-градусную жару. Однако я подумала, может, у людей праздник и они не заморачиваются.
Но гуляя дальше, мы и на других столах стали замечать аналогичные « натюрморты» . Не знаю, долго длилось бы наше недоумение наличием такой « культуры пьянства и алкоголизма» , цитируя Михаила Векслера, но тут настал и наш черед зайти в ресторанчик на набережной. И нам принесли такой же набор, хотя мы заказали пиво, орешки и т. п. Оказалось, что в бутылке восхитительная холодная вкуснейшая вода. : ) Но как же мы ей были рады! И в каждый следующий заход в кафе первым делом ждали, конечно же, такую вот бутылочку, которую здесь принято приносить абсолютно бесплатно к любому заказу.
И в дальнейшем, поездив по Криту, проникшись его красотами, его историей, его духом в конце концов, я словила себя на мысли, что если бы даже оказалось, что в аналогичных бутылках на столиках греков налита совсем даже и не вода, то я бы, пожалуй, подумала: « А чего я хочу? ! Это ж греки! » , ; )))))))))))))
И спасибо всем, кто читал и принимал активное участие в нашем путешествии автобусом, паромом, автомобилем по Криту! : )
Продовження. Початок тут:
Частина 1. Пазл склався >>> a>
Частина 2. У лабіринті історії >>>
Частина 3. «Нащадкам залишилася Кандія…» > >>
Частина 4.17 відтінків синього >>>
Частина 5. Чарівна безтурботність Ла-Канеї >>>
Частина 6. Від Трійці до Ведмедиці >>>
Частина 7. Ущелинами та узгір'ями >>>
Не знаю, чи пильне вглядання в лінію горизонту біля Пісо Превелі в спробах розглянути Чорний Континент…
…чи спека, що посилилася до цього моменту, чи не раз уже згадана мною любов до читання, але з голови не йшов цього разу всесоюзний дідусь Чуковський з його:
«Ми живемо на Занзібарі,
У Калахарі та Сахарі,
На горі Фернандо-По
Де гуляє Гіппо-по
По широкій Лімпопо».
І навколишня дійсність була на диво співзвучна даному рефрену. Адже ми приїхали на Пальмовий пляж – другий за величиною на Криті пальмовий ліс природного походження (тобто створений не рукотворно, а через невідомий примх природи). Звичайно, мене трохи турбували дві речі – описуваний у всіх відгуках досить крутий і стомлюючий 200-ступінчастий спуск (а, відповідно, і підйом) до пляжу від стоянки…
…і чутки про те, що у 2010 році тут сталася досить сильна пожежа, що майже повністю знищила Пальмовий гай Превелі. Тобто. міг бути варіант, що ми за такою спекою лізтимемо до пляжу, а пальм там і не виявиться! : ))
Добре тим, кого привозять на Пальмовий пляж на невеликих прогулянкових корабликах – якщо навіть пальм не побачать, то хоч не так прикро буде.
Але поспішаю вас заспокоїти: незважаючи на прогнози вчених, пальми досить швидко відновилися поле минулих пожеж і радують усіх відвідувачів пишними зеленими мітелками крон.
І ось дивлячись на ці пейзажі просто неможливо не згадати про Лімпопо! ; )))
Тож на Криті навіть шматочок Африки є! : )
Ще однією особливістю Пальмового пляжу є те, що Мега Потамос, яка виносить сюди свої води, утворює невелике озеро Лімні Превели («лімні» означає «озеро»), і тому приймати водні процедури ви можете як у морській…
…так і у прісній воді. : )
За інформацією путівників, цей район включений до європейської програми захисту природної краси та екології «Natura 2000», тому тут відсутні блага цивілізації у вигляді шезлонгів, парасольок, водних видів спорту та іншої пляжної інфраструктури, зате до вас можуть прийти ось такі безпосередні гості:
Або ви як променад (якщо ще не знаходилися) зможете прогулятися до невеликої церковці біля пляжу.
Але вистачить ніжитися – на нас чекає шлях додому. За планом ми ще заглянули в села Плакіас, що знаходиться тут же неподалік, (це з неї привозять кораблики бажаючих на Пальмовий пляж)…
…що володіє пляжем, який не набагато поступається Пальмовому. Ну, хіба без пальм. : )
А в іншому і види…
…і інфраструктура, і майже повна відсутність народу тільки піднімають Плакіас у моєму рейтингу місць для відвідування.
П'ємо каву і вирушаємо назад. Але для різноманітності їдемо не через Курталіотську ущелину, а через ущелину Котсіфу. Тут також свистять вітри, через що греки недовго морочилися і назвали його «Свистячою ущелиною». Але це абсолютно не бентежить орла, що ширяє у висоті.
По дорозі зустрічаємо ще одну церкву Миколи Чудотворця, заховану прямо у скелі. Загалом стільки храмів, скільки я відвідала на Криті за цю поїздку, я не відвідую в Україні за рік. ; ))
Кидаємо прощальний погляд на Лівійське море. . .
. . . і виїжджаємо на перевал. Скажу так: тут теж види прекрасні, і ми спеціально запланували зробити зупинку на зворотній дорозі, щоб помилуватися панорамами.
А там і до нашого готелю рукою подати, і захід сонця ми проводжаємо вже на Критському морі.
На цьому наше дослідження Криту завершується. Хоча можливостей для подивитися там залишилося ще безліч. Зазвичай я перед поїздкою роблю собі зведений міні-путівник типу «Корисна інформація про …(підставити потрібне)». Так ось, моя «Корисна інформація про Крит» зайняла 85 (! ) сторінок не дуже великим шрифтом, і це я ще не намагалася, як кажуть, вибирала в основному цікавості західного узбережжя, до яких нам було відносно недовго діставатися. До речі, для підготовки до поїздки я знайшла просто суперсайт, де було викладено масу корисної інформації щодо Криту з описом визначних пам'яток, з корисними порадами , з уже готовими маршрутами тощо. Але не туди, як виявилось, я дивилася на цьому сайті! : (((
)
Насамперед треба було уважно прочитати народну мудрість, розміщену там же: «У прагненні побачити весь Кріт за одну поїздку є ризик і острів до пуття не побачити, і втомитися від такого відпочинку. . . ». Повністю підтримую! Як я мучилася, валяючись на пляжі і думаючи про те, куди б я могла ще поїхати і що ще цікавого і красивого побачити!
Але не хотілося б закінчувати свою розповідь про Кріта на такій мінорній ноті, тож згадаю ще про одне своє критське враження. Буквально в перші ж дні поїздки, гуляючи по Ретімно, ми звернули увагу, що у компанії, що сиділа в кафе, на столі стоїть велика така товстостінна запітніла сулія місткістю не менше літра з прозорою рідиною всередині. Причому значна частина рідини вже перекочувала в не менш значні товстостінні келихи. Не знаю в кого як, а в мене відразу ж виникла чітка асоціація з нашим народним міцним напоєм (або, на крайній край, з грецьким узо). Щоправда, трохи бентежило місце та час вживання – білий день у 35-градусну спеку. Однак я подумала, може, у людей свято і вони не морочаться.
Але гуляючи далі, ми та на інших столах стали помічати аналогічні «натюрморти». Не знаю, довго тривало б наше здивування наявністю такої «культури пияцтва і алкоголізму», цитуючи Михайла Векслера, але тут настала і наша черга зайти в ресторанчик на набережній. І нам принесли такий самий набір, хоча ми замовили пиво, горішки тощо. Виявилося, що у пляшці чудова холодна смачна вода. : ) Але як ми їй були раді! І кожного наступного заходу в кафе насамперед чекали, звичайно ж, таку ось пляшечку, яку тут прийнято приносити абсолютно безкоштовно до будь-якого замовлення.
І надалі, поїздивши Критом, перейнявшись його красою, його історією, його духом зрештою, я зловила себе на думці, що якби навіть виявилося, що в аналогічних пляшках на столиках греків налита зовсім навіть і не вода, то я б, мабуть, подумала: А чого я хочу? ! Це ж греки! », ; )))))))))))))
І дякую всім, хто читав та брав активну участь у нашій подорожі автобусом, поромом, автомобілем по Криту! : )