Олімпійська Рів'єра. Готельні вилазки сімейки лінивців. Про далеку округу
Ой, не лежить і не сидиться Воробейчиковим спокійно, не відпочивається. Вже і сусідніми селами та городами не гуляється. Далекі подорожі їм подавай. . .
Початок опису готельних вилазок з курортно-пляжної резервації Bomo Platamon Cronwell Resort 5* у попередній частині – «Олімпійська Рів'єра. Готельні вилазки сімейки лінивців. Про найближчу округу».
Якимось дивом у Платамонасі натрапили на єдину працюючу турфірму, у Лептокар'ї рік тому, пам'ятається, так і не вдалося відшукати. Дивно, не збереглося жодного буклетика з цінами, зазвичай подібні речі не викидаю, принаймні до написання звітів. Загалом, ми скористалися її послугами та з'їздили в Метеори всім сімейством. Ми з донькою вже побували там минулого нашого візиту на Олімпійську Рів'єру, цього разу вмовили і наших мужиків. До того ж ця справа обходилася вдвічі дешевше, ніж із Музенідісом, що при готелі. Цей факт і переважив чашу сумнівів чоловіків : ).
Так, були свої нюанси: збірна різномовна група, старенький автобус. Але гід дуже добре все розповідала, контролювала екскурсантів. Російськомовних була більшість, тому пройшло все цілком комфортно. Завозять у ту ж іконну лавку і той самий ресторанчик на перекус, що і Музенідіс. На відміну від них, на шляху до Метеорів зробили зупинку біля церкви Святої Параскеви у Темпійській ущелині.
За переказами, саме тут, в ущелині, було схоплено та заарештовано християнську мученицю Параскєва у III столітті. Вже у XX столітті спостерігалися різні чудеса. При будівництві залізниці було знайдено в озерці чудодійну ікону Параскеви. Вода почала виліковувати. Було збудовано каплицю, до якої, природно, потягнулися паломники. Я особисто не вірю не знаюся на таких речах, тому чудес і не спостерігаю. І фото нормальних немає. А оздоблення тієї церкви – так, гарне!
Ах, Метеори!
Чоловік скептично (втім, як і завжди) був налаштований, мовляв, ну, скелі, ну монастирі… І що такого незвичайного побачу… Так, на фото цілком симпатично, але не більше…
Але. . . був по-справжньому вражений і вражений побаченим.
Дівчатка поганого не порадять : )). Абсолютно небагатослівний у звичайному житті дядько дуже емоційно ділився своїми враженнями про цю поїздку пізніше на всіляких дружніх посиденьках. Дивишся, так і балакучіш стане, ще пару-трійку знакових місць планети відвідаємо. . .
Дитячий протест : )) Так, буває і так:
Докладніше про це казкове та загадкове місце – скелі Метеори, про власні почуття – у минулорічному оповіданні «Немає шуби - давай Метеори! : ))». Не повторюватимусь.
Ще минулої поїздки в ці краї дуже хотілося поглянути на Салоніки. Все-таки, друге за величиною та значимістю місто Греції. А то всі села та фортеці. . . Треба ж і в цивілізацію поринути, подивитися, чим живуть-дихають городяни, так би мовити.
Зручно, що неподалік готелю є залізнична станція Нео Порі, звідки можна доїхати до міста електричкою. Але ми прикидали і вирішили скористатися послугами того ж агентства (ось, не пам'ятаю назви, а чарівну і дуже балакучу даму, що працює в ньому, звуть Лідія). По-перше, за вартістю значно приємніше виходило. Електричкою вартість дорослого квитка в один бік 12.5 євро, а в агентстві за поїздку в Салоніки туди-назад за сім'ю сплатили 30 євро. По-друге, просто комфортніше, коли автобус забирає та повертає від/до готелю. Та й за часом зручніше.
За програмою передбачалася оглядова групова екскурсія, а потім шопінг в одному з торгових центрів. Але ми по приїзді до Білі вежі відразу домовилися з супроводжуючою в автобусі, що погуляємо самі і прийдемо до зазначеного часу від'їзду до торгового центру. Ну так, вийшов просто трансфер.
Раз ми вже біля Білої вежі, а це символСалонік, вирішили почати пізнання міста з неї. Нині у ній розташована експозиція, присвячена історії міста. До речі, а ви знаєте, що саме в Салоніках народився і виріс перший президент Туреччини? Мустафа Кемаль Ататюрк?
Дуже цікаво, але для дорослих. Є аудіогід російською. Дітей більше цікавили маніпуляції з кнопочками аудіогід при переході від експанату до експанату : )
А нагорі, як і належить пристойним вежам, є оглядовий майданчик:
Тут же, біля вежі, зупиняються екскурсійні двоповерхові автобуси, що курсують основними визначними пам'ятками міста. Нам покладалася знижка на нього від нашого агентства. Але з дітьми задоволення є сумнівним.
Попередньо було вивчено автобусні маршрути в Салоніках. До речі, у Maps. me позначені номери автобусів, що зупиняються на даному пункті зупинки, треба клікнути по значку зупинки.
В інших містах у цьому додатку подібного поки що не зустрічали, максимум – назва зупинки. Отже, і без особливо глибокого попереднього вивчення маршрутів громадського транспорту можна зорієнтуватися, як дістатися потрібної точки.
Я запропонувала автобусом №50 дістатися до Верхнього міста (Ано Полі), а звідти вже спускатися вниз. Саме у Верхньому місті збереглася стара забудова з чудовими будиночками, хитромудрими вуличками.
Види з Верхнього міста:
Але мій товариш сказав, що за дві години їзди він наавтобусився, і підемо, каже, так… прямо… найкоротшим шляхом.
Намагалася пояснити, мовляв, високо і далеко, і я не винна буду в цьому подвигу. А він: «Ой, та гаразд. . . » мало що висот брали». Що ж, моя справа попередити. Загалом, довелося тяжко)).
А діти? А діти спочатку були не в захваті від запропонованої поїздки до Салоніки. Просилися залишити їх у готелі, пообіцяли не сваритися і навіть пообідати, клялися, що не вийдуть із номера, ну, хіба що за якоюсь смачненькою. Ні, на таку угоду я поки що не готова. Так що дитяча половина людства змирилася зі своєю долею туристів і майже без капризів (ага, вже видресовані) супроводжували своїх батьків. Не без здирств, звичайно, у вигляді морозива чи коли або шалено улюбленого ними бублика.
Погуляли ми добре:
Оцінили основні визначні пам'ятки:
Арка Галерія
Римська Агора
Базиліка Св. Дмитра
Пошлялись і нетуристичними стежками:
Але якихось особливо яскравих почуттів місто не викликало. Місто, як місто. . . Хоча, ні. . . Є у нього своя особливість у вигляді – дуже тісне сусідство стародавніх руїн та сучасної забудови.
Так-так, ось чим запам'ятався він. . . Ось за якими ознаками ідентифікуватиметься у пам'яті. . .
Церква Панагія Халкенон
Але нам це місто свою душу не відкрило. Знаєте, ось як буває: хочеться чи не хочеться ще раз зустрітися, залишилося відчуття недопізнаного чи вже не цікаво якось. . . Салоніки безсумнівно треба відвідати, будучи в тих місцях. Багата історія, гримуча суміш культур. . . Але так, щоб ще раз, гадаю, навряд чи. У всякому разі, поки що такі почуття, а все ж таки може змінитися.
Відкладено реалізацію на невизначений термін однієї хотілки – це напрям Едеса-Арідея, я б обізвала його водним напрямком. Едеса – стародавнє містечко і, кажуть, розкішні водоспади. А неподалік міста Арідеї цілий комплекс термальних джерел, як окультурених за гроші, так і безкоштовних на лоні природи. Жахливо хотілося, але тут узяла гору наша сімейна лінь - полінувалися якось увечері піти в селище для покупки цієї екскурсії, а на завтра була призначена вже остання поїздка в тому сезоні. Е-ех. . .
Але, як кажуть, є привід повернутися на божественні береги Олімпійської Рів'єри : ))
