Тур покупал в фирме "Сакумс". Проживание во время отдыха - отель Медена ***. Транзитный отель - "Малый Рай" Загреб. Руководитель группы – Тарас Кузив.
Начало тура было 6 сентября, самый конец высокого сезона, чем определяется некоторая специфика: поскольку учебный год только что начался, то всех причастных (детей, студентов, их родителей) было мало, в основном пенсионеры. В моей группе было наверное процентов 70%. Собственно, даже проходя по променаду (променадику))) видишь, что конец сезона - часть баров и кафе закрываются, людей сравнительно мало. В начале, в баре при отеле, была живая музыка, но потом пропала(.
Сам отель является монструозной социалистической постройкой, частично реконструированной. Поэтому пусть 3 звезды никого не пугают - главное попасть в реконструированную часть). Сам отель сфотать не догадался, но вид из окна – см. на фото. Тем не менее следы некоторой «усталости» заметны везде: нержавейка уже не блестит, светодиодная индикация кое-где не работает, краны в туалете работают через один этс. Мне не понравилась кабинка ванной - домой бы я такую не ставил. Но с другой стороны какие претензии могут быть, если завтра придет горничная и все уберет).
Транспортное сообщение от отеля двоякое: автобус – ходит раз в час, стоит 10 кун, лодка – ходит от причала напротив отеля каждые 15 минут, стоит 20 кун.
Сам отель расположен в 3.5 км от центра Трогира, коим, по видимому, выступает рынок и стоянка). Причем рынок комбинированный – с одной стороны сувенирный, с другой пищевой. Если перебраться через канал то попадаешь в старый город где масса кафешек, ресторанчиков, морожениц. Сам городок построен из белого камня и выглядит очень спецефично. Впоследствии оказалось, что это характерная черта всех старых городов в Хорватии. Вокруг города много информационных туристических точек, где можно взять карту и заказать экскурсию. Цены на экскурсии беспардонно высокие, гораздо выше чем цены предложенные туроператором. Хотя есть интересные туры, например на Корнаты (острова) – стоит почти 90 евро.
Если пройти в противоположном направлении попадешь в супермаркет Конзум, вроде единственный в Трогире. Хотя мелких магазинчиков хватает на каждом углу.
Цены на пищу тоже достаточно высокие обед в ресторанчике будет стоить 12-15 евро. Но надо признать, что готовить они умеют, все невероятно вкусно. С другой стороны, по всему городу разбросаны «пекарни» - продают в том числе пиццу и сэндвичи. Съедобность сэндвичей очень сильно зависит от конкретной пекарни. Стоимость - около 14 кун (2 евро). Кусок пиццы (достаточно большой, я наелся) – около 25 кун (3.5 евро). Пицца на вынос – 30-40 кун. Мороженное от 7 до 14 кун шарик, кое-где также можно найти на палочне.
В Конзуме молоко стоит от 7 кун, есть пастеризованое и свежее, небольшой пакет сосисок (хреновинок по хорватки)))) от 4 кун, но иногда бывают акции. Рекомендовали оливковую олию за 55 кун, я не знаю дорого это или дешево.
Кроме того, там еще полно такой фигни как бар. В барах продают только напитки. К слову, разливное пиво (точэнэ)) стоит 16 кун (2.3 евро).
В общем уровень цен достаточно высокий, и понимание того, что в Украине изменение цен в евро еще не произошло, желание тратить деньги отбивало напрочь (если че – сентябрь 2014). Кстати, курс евро 7.1 кун на покупку. Однако, далеко не всегда нужно платить именно кунами, часто, особенно в сувенирных лавках, можно платить евриками.
Дальше. Море чистейшее - см. фотку), если посидеть на пирсе то можно увидеть косяки рыб плавающих возле ног!! ! . С погодой нам не повезло, часто вечером шли дожди. Поэтому утром можно было наблюдать спецэффект - сверху тонкий слой холодной воды, снизу горячая.
По программе. Хочется сказать, что большинство экскурсионных мест расположены сравнительно недалеко от места дислокации и день был организован следующим образом: с утра на пляж, в 12 выезд на место, там обзорная экскурсия около 1.5 часа и свободного времени тоже 1.5 часа, потом возвращение. Для большой группы это достаточно рациональный план, но времени походить по городу и по музеям практически нет. Обзорные экскурсии по городам похожи и подаваемая информация несколько однообразна. За исключением экскурсии в Дубровник их вполне можно опустить. Поэтому для небольших групп будет оптимально взять напрокат машину и ездить самостоятельно. Дороги там замечательные, но платные(.
1. Плитвицкие озера. С погодой нам не повезло – было сыро. Солнце появлялось фрагментарно, а наибольшую свою красоту эти водопады проявляют именно в лучах солнца. Зато мы ходили в дальний конец комплекса, куда обычно туристы не ходят.
По пути в постоянное место дислокации – Медену заехали на дегустацию и возможную покупку сыров и ракии. Фишка в следующем. У них распространены мелкие семейные фермерские хозяйства, которые производят сыры, ракию, мед этс. Причем ракию в небольших емкостях (до 0.5 л) им разрешено продавать без акциза. Поэтому вдоль дороги стоят их торговые точки и пытаются всем это напарить (см. фото). Нужно отметить, что там самые дешевые (хотя и не дешевые по нашим меркам) цены.
Сыры. Есть у меня подозрения, что рецепт этих сыров аналогичен пажским, хотя до Пага далековато. Так вот, нам предложили четырех братьев пажского сыра: овечьи и коровьи обычные и копченые. Очень вкусные. Но ЦЕНА! Коровьи сыры (подешевле) стоят 10 евро/кг. С другой стороны цены в супермаркетах беспардонно высокие, я находил сорта по 270 кун. Купить можно не только целую головку, но и часть. Все упаковано в термопаке. При покупке сказали, что свободно хранится при комнатной температуре. Так вот – не хранится (проверено мной).
Ракия. Полностью оправдала мои ожидания –гнусный самогон. На выбор 5 сортов. Самая гадостная –сливовица. Самая нормальная – кизиловая, вполне можно пить, блевать не тянет, по вкусу напоминает домашний ликер.
Еще был мед. Очень вкусный сосновый мед. Я и не знал, что такой бывает. Остальные ни чем не отличаются от наших сортов. Можно купить просто баночку чистого меда, а можно с орехами.
Особо хочется отметить следующий прикол. Плитвицкие озера находятся во внутренней части Хорватии, в которой температура 17-18 градусов. Проезжаешь туннель на побережье и вуаля! – 25 градусов .
2. Дубровник. Как и все старые города построен из белого камня, поэтому имеет очень специфичный вид. Тут нужно сразу покупать карточку туриста, коих бывает 3 вида, поскольку они дают 3 бесплатных посещения музеев и кое-какие бонусы (на один день стоит 150 кун, если память не отшибло). Вход в музеи 80 кун. Еще из развлечений есть канатная дорога на смотровую площадку и обход города по крепостной стене. Стоят по 100 кун. Я поперся на стену. Лучше бы в музеи. Никаких особенных видов со стены нет, туалет платный(. Со смотровой площадки, думаю, видно тоже, что и со стены).
3. Трогир и Сплит. Между городами 30 км. Сплит примечателен дворцом Диоклетиана, который за 1500 лет конкретно засрали (буквально – хезали с верхнего этажа на нижний пока тот не заполнился))). Так, что выгребают до сих пор). В самом дворце есть торговые ряды с сувенирами и музей города. Вход 20 кун. Музей отвратительный – часть помещений которые очистили от говна, пару статуй, саркофаг и часть древней канализационной системы. В среднем у них там музейное дело не развито – работы непочатый край.
4. КРКА. Национальный парк. Красотища. Водопады, много воды и традиция купаться в ней. На воде много пены и непонятно как ее потом отмывать. Я не ходил, но многие купались. На территории есть старинная деревня со старинной же стиральной машиной! Рекомендую глянуть на машину).
5. Шибеник. В принципе напоминает Сплит и Дубровник своей белизной. Есть 4 крепости. В крепости Святого Николая (или Михаила? ) пытаются создать музей, но пока что выглядит паршиво. В помещении расставлены мониторы на которых можно посмотреть фильм по истории Шибеника. Тем не менее виды с крепости открываются замечательные. Вход 35 кун. Тут я занялся философскими размышлениями какого черта я поперся на стену в Дубровнике за 100 кун(((. Кроме этого был еще замечен музей средневековых пыточных приспособлений, но времени посетить его не было(.
6. Фиш-пикник. Реально классная штука. В каком то смысле получше чем экскурсии. Все началось с того, что там обязательное угощение ракией (сначала – для поднятия настроения). Наливали траварицу - т. е. на травах. Некоторые наугощались так, что ходить не могли). Сначала завезли нас в Голубою Лагуну, судя по карте, на острове Дрвеник-Велики. Солнце, замечательное море (см. фотку), купаемся. Потом завезли на следующий - Шолта и дали побродить по небольшому городку/селу Масленица. Затем завезли в ресторан. Из еды макрель гриль и салат из капусты. Но как это было ВКУСНО.
Билеты на этот праздник жизни можно купить не только у туроператора, но и у организаторов на пляже (там бывают скидки! ).
7. Загреб. Остановка по дороге домой. Времени особо нет, так что обзорная экскурсия и прошлись потом по центру.
ЗЫ. Было у нас в пути 2 инцидента. На одном хочется остановиться по-подробнее. Когда приехали в Загреб в первый раз, ночевали в отеле Малый Рай***. Но там в этот же вечер была свадьба. Мне отдохнуть не помешала, однако был контингент старперского возраста который устроил скандал – типа комната ходит ходуном, спать невозможно. Причина, с моей точки зрения, притянута за уши – я отключился как только моя голова коснулась подушки, да и никто кроме ее величества не жаловался. Т. е. реальная причина – снобизм и ЧСВ. Тем не менее Тарас сказал что будут отказываться от услуг этой гостиницы. Надеюсь он пошутил, ибо отель роскошный и не заслужил такого.
ЗЗЫ. Тарас Кузив – самый лучший руководитель группы: ни одного организационного ляпа не было, все работало как часы. Кроме этого очень много интересной информации о стране выдавал по пути.
ЗЗЗЫ. Хорватия нереально КРАСИВАЯ страна. Считаю каждому нужно побывать там.
Тур купував у фірмі "Сакумс". Проживання під час відпочинку – готель Медена***. Транзитний готель "Малий Рай" Загреб. Керівник гурту – Тарас Кузів.
Початок туру був 6 вересня, кінець найвищого сезону, чим визначається деяка специфіка: оскільки навчальний рік щойно розпочався, то всіх причетних (дітей, студентів, їхніх батьків) було мало, в основному пенсіонери. У моїй групі було певно відсотків 70%. Власне, навіть проходячи променадом (променадиком))) бачиш, що кінець сезону - частина барів і кафе закриваються, людей порівняно мало. На початку, в барі при готелі, була жива музика, але потім зникла.
Сам готель є монструозною соціалістичною спорудою, частково реконструйованою. Тому нехай 3 зірки нікого не лякають – головне потрапити до реконструйованої частини). Сам готель сфотати не здогадався, але вид з вікна див. на фото. Проте сліди деякої «втоми» помітні скрізь: нержавіюча сталь уже не блищить, світлодіодна індикація подекуди не працює, крани в туалеті працюють через один етс. Мені не сподобалася кабінка ванною – додому б я таку не ставив. Але з іншого боку, які претензії можуть бути, якщо завтра прийде покоївка і все прибере).
Транспортне сполучення від готелю двояке: автобус – ходить раз на годину, коштує 10 кун, човен – ходить від причалу навпроти готелю кожні 15 хвилин, коштує 20 кун.
Сам готель розташований за 3.5 км від центру Трогіра, яким, мабуть, виступає ринок та стоянка). Причому ринок комбінований – з одного боку сувенірний, з іншого – харчовий. Якщо перебратися через канал, то потрапляєш у старе місто де маса кафешок, ресторанчиків, морожениць. Саме містечко побудоване з білого каменю і виглядає дуже специфічно. Згодом виявилося, що це характерна риса старих міст у Хорватії. Навколо міста багато інформаційних туристичних точок, де можна взяти картку та замовити екскурсію. Ціни на екскурсії безпардонно високі, набагато вищі ніж ціни, запропоновані туроператором. Хоча є цікаві тури, наприклад, на Корнати (острова) – коштує майже 90 євро.
Якщо пройти в протилежному напрямку потрапиш до супермаркету Конзум, наче єдиний у Трогирі. Хоча дрібних магазинчиків вистачає на кожному розі.
Ціни на їжу теж досить високі обід у ресторанчику коштуватиме 12-15 євро. Але треба визнати, що готувати вони вміють, все неймовірно смачно. З іншого боку, по всьому місту розкидані «пекарні» - продають, зокрема, піцу та сендвічі. Їстівність сендвіч дуже залежить від конкретної пекарні. Вартість – близько 14 кун (2 євро). Шматок піци (досить великий, я наївся) – близько 25 кун (3.5 євро). Піца на винос – 30-40 кун. Морозиво від 7 до 14 кун кулька, подекуди також можна знайти на паличці.
У Конзумі молоко коштує від 7 кун, є пастеризоване та свіже, невеликий пакет сосисок (хріновинок по хорватці)))) від 4 кун, але іноді бувають акції. Рекомендували оливкову олію за 55 кун, я не знаю дорого чи це дешево.
Крім того, там ще повно такий фігні як бар. У барах продають лише напої. До слова, розливне пиво (тонене) коштує 16 кун (2.3 євро).
Загалом рівень цін досить високий, і розуміння того, що в Україні зміна цін у євро ще не відбулася, бажання витрачати гроші відбивало геть-чисто (якщо – вересень 2014). До речі, курс євро 7.1 кун на покупку. Проте, далеко не завжди потрібно платити саме кунами, часто, особливо у сувенірних лавках, можна платити євриками.
Далі. Море найчистіше - див. фотку), якщо посидіти на пірсі то можна побачити косяки риб плаваючих біля ніг! З погодою нам не пощастило, часто увечері йшли дощі. Тож уранці можна було спостерігати спецефект – зверху тонкий шар холодної води, знизу гаряча.
За програмою. Хочеться сказати, що більшість екскурсійних місць розташовані порівняно неподалік місця дислокації і день був організований наступним чином: з ранку на пляж, в 12 виїзд на місце, там оглядова екскурсія близько 1.5 години і вільного часу теж 1.5 години, потім повернення. Для великої групи це досить раціональний план, але часу походити містом і музеями практично немає. Оглядові екскурсії по містах схожі і інформація, що подається, дещо одноманітна. Крім екскурсії в Дубровник їх цілком можна опустити. Тому для невеликих груп оптимально взяти напрокат машину і їздити самостійно. Дороги там чудові, але платні.
1. Плітвицькі озера. З погодою нам не пощастило – було волого. Сонце з'являлося фрагментарно, а найбільшу свою красу ці водоспади виявляють саме у променях сонця. Зате ми ходили в далекий край комплексу, куди зазвичай туристи не ходять.
Дорогою до постійного місця дислокації – Медену заїхали на дегустацію та можливу покупку сирів та ракії. Фішка наступного. Вони поширені дрібні сімейні фермерські господарства, які виробляють сири, ракію, мед етс. Причому рак у невеликих ємностях (до 0.5 л) їм дозволено продавати без акцизу. Тому вздовж дороги стоять їхні торгові точки та намагаються всім це напарити (див. фото). Слід зазначити, що там найдешевші (хоч і не дешеві за нашими мірками) ціни.
Сири. Є у мене підозри, що рецепт цих сирів аналогічний пазьким, хоча до Пага далеко. Так ось, нам запропонували чотирьох братів пазького сиру: овечі та коров'ячі звичайні та копчені. Дуже смачні. Але ЦІНА! Коров'ячі сири (дешевше) коштують 10 євро/кг. З іншого боку, ціни в супермаркетах безпардонно високі, я знаходив сорти по 270 кун. Купити можна не лише цілу голівку, а й частину. Все упаковано у термопаку. Купуючи сказали, що вільно зберігається при кімнатній температурі. Так ось – не зберігається (перевірено мною).
Ракия. Цілком виправдала мої очікування - гидкий самогон. На вибір 5 сортів. Найгірша -сливівиця. Найнормальніша - кизилова, цілком можна пити, блювати не тягне, за смаком нагадує домашній лікер.
Ще був мед. Дуже смачний сосновий мед. Я й не знав, що таке буває. Інші ні чим не відрізняються від наших сортів. Можна купити просто баночку чистого меду, а можна з горіхами.
Особливо хочеться відзначити наступний прикол. Плітвіцькі озера знаходяться у внутрішній частині Хорватії, де температура 17-18 градусів. Проїжджаєш тунель на узбережжя та вуаля! - 25 градусів.
2. Дубровник. Як і всі старі міста збудований з білого каменю, тому має дуже специфічний вигляд. Тут потрібно відразу купувати картку туриста, яких буває 3 види, оскільки вони дають 3 безкоштовні відвідування музеїв і деякі бонуси (на один день коштує 150 кун, якщо пам'ять не відбило). Вхід до музеїв 80 кун. Ще з розваг є канатна дорога на оглядовий майданчик та обхід міста фортечною стіною. Коштують по 100 кун. Я поперся на стіну. Краще б у музеї. Ніяких особливих видів зі стіни немає, туалет платний (. З оглядового майданчика, гадаю, видно теж, що і зі стіни).
3. Трогір та Спліт. Між містами 30 км. Спліт примітний палацом Діоклетіана, який за 1500 років безпосередньо засрали (буквально - хезалі з верхнього поверху на нижній поки що той не заповнився))). Так, що вигрібають і досі). У самому палаці є торгові ряди із сувенірами та музей міста. Вхід 20 кун. Музей огидний – частина приміщень, які очистили від гівна, пару статуй, саркофаг та частину стародавньої каналізаційної системи. У середньому у них там музейна справа не розвинена – роботи непочатий край.
4. КРКА. Національний парк. Краса. Водоспади, багато води та традиція купатися в ній. На воді багато піни і незрозуміло, як її потім відмивати. Я не ходив, але багато хто купався. На території є старовинне село зі старовинною пральною машиною! Рекомендую глянути на машину).
5. Шибенік. В принципі нагадує Спліт та Дубровник своєю білизною. Є 4 фортеці. У фортеці Святого Миколая (чи Михайла? ) намагаються створити музей, але наразі виглядає паршиво. У приміщенні розставлені монітори, на яких можна подивитися фільм з історії Шибеніка. Тим не менш, види з фортеці відкриваються чудові. 35 кун. Тут я зайнявся філософськими роздумами якого біса я поперся на стіну в Дубровнику за 100 кун ((. Крім цього був ще помічений музей середньовічних тортур, але часу відвідати його не було).
6. Фіш-пікнік. Насправді класна штука. В якомусь сенсі краще ніж екскурсії. Все почалося з того, що там обов'язкове частування ракією (спочатку для підняття настрою). Наливали траварицю – тобто. на травах. Деякі пригощалися так, що ходити не могли. Спочатку завезли нас до Голубої Лагуни, судячи з карти, на острові Дрвеник-Великі. Сонце, чудове море, купаємося. Потім завезли на наступний - Шолта і дали поблукати невеликим містечком/селом Масляна. Потім завезли до ресторану. З їжі макрель гриль та салат з капусти. Але як це було СМАЧНО.
Квитки на це свято життя можна купити не лише у туроператора, а й у організаторів на пляжі (там бувають знижки! ).
7. Загреб. Зупинка дорогою додому. Часу особливо немає, тож оглядова екскурсія і пройшлися потім центром.
ЗИ. Було у нас у дорозі 2 інциденти. На одному хочеться зупинитися докладніше. Коли приїхали до Загреба вперше, ночували в готелі Малий Рай. Але там цього ж вечора було весілля. Мені відпочити не завадила, однак був контингент старперського віку, який влаштував скандал – типу кімната ходить ходуном, спати неможливо. Причина, на мою думку, притягнута за вуха - я відключився як тільки моя голова торкнулася подушки, та й ніхто крім її величності не скаржився. Тобто. Справжня причина – снобізм і НСВ. Проте Тарас сказав, що відмовлятимуться від послуг цього готелю. Сподіваюся, він пожартував, бо готель розкішний і не заслужив такого.
ЗЗИ. Тарас Кузів – найкращий керівник групи: жодного організаційного ляпу не було, все працювало як годинник. Окрім цього дуже багато цікавої інформації про країну видавав на шляху.
ЗЗЗИ. Хорватія неможливо КРАСНА країна. Вважаю кожному треба побувати там.
