В Марину поехали во второй раз, так как в 2011 году он нам показался раем на земле. Видно, не только нам. В июле 2013 года в отеле выдавали застиранные серые дырявые полотенца, в номере убирали плоховато. Подвёл кондиционер: для очень жаркого июля он оказался крайне слаб, никакой прохлады и отдыха от жары. Завтраки и ужины по-прежнему хороши.
Пляж и променад... Сколько, нет, СКОЛЬКО было людей... уже в 6 утра нужно было занимать место под соснами. К десяти каждый квадратный сантиметр был занят. И у твоего носа вечно торчала какая-нибудь пятка. В воде суп, моей неплавающей маме купаться было невозможно. Что странно для такого жаркого лета, вода была очень холодной.
Променад вечером напоминал по духоте и количеству людей московское метро в час пик.
И за всё это были заплачены отнюдь не маленькие деньги.
Так что отдых не удался.
До Марини поїхали вдруге, бо у 2011 році він нам здався раєм на землі. Видно, не лише нам. У липні 2013 року в готелі видавали запрані сірі діряві рушники, у номері прибирали погано. Підвів кондиціонер: для дуже спекотного липня він виявився вкрай слабким, ніякої прохолоди та відпочинку від спеки. Сніданки та вечері, як і раніше, хороші.
Пляж і променад. . . Скільки, ні, СКІЛЬКИ було людей. . . вже о 6-й ранку потрібно було займати місце під соснами. До десятої кожен квадратний сантиметр був зайнятий. І в твого носа вічно стирчала якась п'ята. У воді суп, моїй неплаваючій мамі купатися було неможливо. Що дивно для такого спекотного літа вода була дуже холодною.
Променад увечері нагадував за духотою та кількістю людей московське метро у годину пік.
І за все це були заплачені аж ніяк не маленькі гроші.
Тож відпочинок не вдався.