Осінній круїз Східним Середземномор'ям! (5)

16 грудня 2014 Час поїздки: з 23 жовтня 2014 до 24 жовтня 2014
Репутація: +4035
Додати до друзів
Написати листа

Осінній круїз Східним Середземномор'ям! (5)

Венеція - MSC Preziosa - Барі - Катаколон - Ізмір - Стамбул - Дубровник - післякруїзна Венеція - Прага - Маріанські Бані - Карлові Вари.

Hotel Dolomiti 2* Venedig, Венеція, тут: http://www.turpravda.com/it/venecija/Dolomiti_Hotel-h44717-r105836.html

A Tribute To Music Residenza 3*, Венеція, тут: http://www.turpravda.com/it/venecija/A_Tribute_To_Music_Residenza-h45015-r106451.html

Частина 1 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105929.html

Частина 2 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105973.html

Частина 3 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106060.html

Частина 4 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106225.html

7. Дубровник.


І останній порт нашого круїзу – це хорватський Дубровник. У 2011 році у нас була оглядова автоподорож Хорватією. Зупинялися у трьох місцях: на Плітвицьких озерах, на Істрії у Ровині та в Дубровнику. У Дубровнику кілька днів мешкали в районі Бабин Кук і ходили на пляж Лапад. І ось із цього пляжу ми постійно спостерігали круїзні лайнери, що входять до порту міста. А зараз уже самі видивлялися з корабля знайомий пляж.

Тоді я і припустити не могла, що колись і ми також припливемо в це улюблене місто на кораблі, як ті інші, на яких ми тоді з заздрістю дивилися з пляжу.

І ось ми заходимо в порт, все так знайоме: і міст, яким проїжджали, і оглядові майданчики там нагорі, з яких спостерігали колись вихід круїзного лайнера з порту ...а тепер ми самі тут, на борту. Преціоза повільно розвертається і швартується до причалу, кормою до корми, що вже стояв пароплав.

У Дубровнику ми вже багато подивилися, і Velika Onofrijeva Fontana, і Square of the Loggia, і Crkva sv. Vlaha та інше, були на всіх різноманітних оглядових майданчиках ...а ось пройтися по фортечній стіні старого міста нам тоді не вдалося. Тому за час круїзної стоянки ми вирішили цю прогалину заповнити.

Вийшли з лайнера, сіли у таксі, 10.00 євро/машина до старого міста. Таксист нас привіз не до центрального входу, а до бокового, поряд є не велике інформаційне бюро, обмін валюти.

Пройшли через невеликий місток, і ось ми вже у старому місті. Спустилися вниз, пройшлися вулицею Страдун, купили вхідні квитки на фортечну стіну і вперед сходами нагору. Квиток коштує 100 кун/чол.

Погода як завжди була чудовою, туристів на стіні було не так і багато, ніхто нікому не заважав. Можна було розглянути спокійно все, що цікаво, помилуватися прекрасним морем із водою дивовижного, кришталево-кришталевого кольору.

Ми прогулялися Страдуном майже до центральних воріт і там стали підніматися на стіну, але це можна зробити і ще як мінімум у трьох місцях по ходу руху, тому що обминаючи стіну, нам зустрілося ще 3 "пропускні" пункти, де у нас перевіряли квитки. Там також був вхід.

Кафе на скелях, не ординарне містечко, хотіли туди зайти, коли спустимося вниз, але в результаті присіли в одному з кафе на верху стіни і в кафе на скелях не дійшли.

У кафе, в якому ми вирішили перепочити, також пропонувалися свіжі соки, і гранатовий теж. Але смак зовсім не той, що ми випробували у Стамбулі. Тут був якийсь кислуватий, може гранати були не зовсім зрілі... а ціни вищими.


Продовжуємо гуляти по стіні, від морських пейзажів неможливо відвести око, і ми зупиняємося то тут, то там і довго милуємося ними.

Повільно переходимо на інший бік стіни, і перед нами відкривається панорама невеликого шматочка моря, острова Локрум та дахів старого міста.

Через центральні ворота виходимо до міста і йдемо на зупинку таксі. Як би є розмітка на дорозі і написано на ній "таксі", але немає жодної машини. Зупинилися, чекали. Ніхто не під'їжджає, всі таксі йдуть кудись повз. Підходять люди, стоять, ідуть... І раптом біля нас зупиняється одна машина... але вона з пасажирами...

а водій нам знаками показує, що ми маємо перейти дорогу, що там стоять усі вільні таксі. І справді, як це ми не здогадалися подивитися на інший бік.

Вкотре переконалися у доброзичливості хорватів. Напрочуд гостинний народ, ми це відзначили ще в нашу першу двотижневу поїздку прекрасною Хорватією.

Окрім таксі, до порту можна доїхати громадським транспортом, автобусом 1а та 1б. Зупинка тут же, посеред дороги на "п'ятачці".

Цього останнього вечора на Преціозі не було нового шоу, були показані найкращі моменти всіх минулих спектаклів.

Напередодні ввечері в каюту було принесено анкети для заповнення, як ми оцінюємо роботу персоналу. І ще один формуляр – прізвище, ім'я + номер каюти – для розіграшу призів. Цей формуляр треба було опустити у спеціальну прозору скриньку, встановлену перед входом до театру. А після закінчення вистави був розіграш.

Призи були з магазину Logo Shop, на сцену запросили якусь дитину з перших рядів, він тягнув формуляр із цієї прозорої скриньки, а круїзний директор зачитував прізвище. Перший, кого зачитали, не опинився в залі, двоє інших, що виграли, були тут. Пройшли на сцену, отримали призи, всі ляскали, усі задоволені та щасливі.

Висаджування з корабля.


Все, як у першому круїзі. У каюту принесли бирки, до валіз їх причепили, у коридор виставили. Вранці рано звільняти каюту навіть не думали. Відповідно до кольору бірок, ми виходимо з Преціози о 10:15, тож будильник завели на 8:30 ранку. Ніхто нас не будив, ніхто в каюту не стукав. Близько 10:00 ранку прийшли до театру, він був майже повний, ми не стали шукати вільних місць, стежили за інформацією на екрані. Інформація там постійно оновлювалася, ось з'явилася і для нас: пасажири з таким кольором бирок готуйтеся на вихід.

Ми встали в чергу, і через кілька хвилин були вже в терміналі, де нас чекали наші валізи.

Далі на безкоштовний автобус до People Mover, проїхали одну зупинку до пл. Риму, дійшли до кас, купили квитки та проїзні на вапоретто та поїхали до нашого другого готелю у Венеції.

Розлучатися з кораблем було не сумно. Круїз пройшов чудово, залишилися дуже і дуже задоволені, отримали масу вражень від нових місць ...але відпустка ще не закінчується, подорож триває.

Hotel A Tribute To Music Residenza, Венеція

http://www. booking. com/hotel/it/atributetomusicvenice. de.html? sid=838c013478f552... »

На пл. Риму Piazzale Roma ми підійшли до кас за квитками. Черга чомусь була неймовірно велика. Залишивши чоловіка в ній стояти, я поїхала до інформаційного бюро, яке знаходиться буквально по сусідству. Там не було майже нікого, крім хлопця з дівчиною, вони також як і я, туди прийшли за картою міста і не тільки. Після того, як вони отримали багато різної макулатури, вони стали питати про квитки.

Дівчина за стійкою стала їм пояснювати, які види квитків. Не довго порадившись, вони щось вибрали і пішли. А я подумала, яка краса тут можна купити всі проїзні без черги. Показуючи на брошуру з квитками, я пояснила дівчині, що мені потрібно, купила квитки, взяла карту міста та задоволена собою вийшла надвір. Чоловік за цей час, звичайно, просунувся у черзі, але до віконця з касиром було ще далеко. Тепер на майбутнє відомо, що квитки можна купити і в інформ. бюро.

Про квитки. Ми були у Венеції 5 днів. Готель наш був у центрі, тому на перший день ми купили тільки одноразові квитки за 7.00 євро/ос. , а на майбутні дні проїзні: на 3 дні за 40.00 євро/ос. Ну і в останній день також купили одноразові квитки за 7.00 євро, щоби вже доїхати від готелю до пл. Риму.

Ціни можна переглянути тут: http://www. veneziaunica. it/it/ecommerce/products/pack/biglietti-turistici-actv

Схема вапоретто http://www. actv. it/sites/default/files/Mappa_linee_agosto_2013_100x70web%202. pdf


Розклад Вапоретто: http://www. actv. it/sites/default/files/orari%20nav%2011%20nov%202013_low%281%29. pdf

Вдома я планувала доїхати до готелю на вапоретто 4.1 каналом Giudecca до зупинки Arsenale, це було б швидше, а коли прийшли на причал чомусь захотілося відразу ж проїхатися Гранд каналом, тому замість 4.1 ми сіли на вапоретто №1 і попливли. Валіди поставили кудись у салон, одразу біля сходів направо, а самі вийшли в носову частину човна, я там дуже добре влаштувалася, благо там були вільні місця та й взагалі не дуже багато було народу. Чоловік з фотоапаратом вільно пересувався човном, від одного борту до іншого.

Канали, мости, будинки, готелі, церкви і знову мости...ось вона Венеція.

Поки все розглядали та фотографували, вже й до потрібної зупинки під'їхали. У Венеції ми вже були, але давно, і тепер її розглядали як стару знайому і водночас відкриваючи нові місця.

Від зупинки Arsenale потрібно пройти трохи у бік пл.

Сан Марко, через один місток, і тут, на набережній, серед численних кафе та магазинів буде не помітний вхід до цього готелю. Будівля зовні, звичайно, все облізла і обшарпана, втім, як і багато інших, але всередині готелю все досить пристойно.

1. Розташування

Готель знаходиться в районі Castello, прямо на набережній, можна сказати майже в самому центрі. Саме так я і вибирала, щоб не далеко від центру, не далеко від різних причалів. Влаштувало все, краще і придумати не можна було.

Спочатку у мене був заброньований інший готель, але постійно переглядаючи сайт booking. com, я раптом побачила цей готель у продажу за 300.00 євро за 4 ночі з бронею, що не відміняється. Це було за 4 дні до вильоту, і довго не роздумуючи, я замовила цей готель, а потім скасувала попередній. Всю суму зняли з кредитної картки в день бронювання, а в готелі під час виписки доплатили ще туристичний податок 20.00 євро за двох за 4 ночі.

Якщо передбачається огляд якогось міста з його пам'ятками, то я віддаю перевагу готелю в центрі або якомога ближче до нього, щоб завжди можна прийти відпочити, або викласти покупки, або просто попити чаю. Розташування цього готелю відповідало всім цим вимогам.


Зовнішній вигляд, звичайно, залишає бажати кращого. Якщо стояти обличчям до готелю, то ліворуч будуть червоні парасольки сувенірного магазину. Якщо заздалегідь прогулятися там у maps. googlе, то знайти потім буде зовсім не складно. Заходимо у двері, не великий коридор, перед нами великі скляні двері, вони майже завжди зачинені, але поруч є дзвінок, дзвонимо, нам відчиняють, і ось ми вже в готелі. Рецептіон працює 24 години, тому ключі від вхідних дверей не видають, дзвонимо щоразу, коли потрібно зайти в готель.

2. Наш номер.

Кожна кімната має свою назву. Номер, звичайно, замалий, але при бронюванні інших просто не було.

І вікна у нас виходили у внутрішній дворик. Коли забиралися в інших номерах, при цьому були відчинені двері, я туди зазирнула: досить просторі, тримісні з видом на море.

Звичайний номер, але в ньому не було шафи для одягу. Замість нього одразу за дверима штанга із вішалками. Трохи не звично. Основне, що ми туди вішали, так це куртки, у всьому іншому жили, як то кажуть із валізи. Якщо немає шафи, значить немає і найпростіших полиць, значить нічого нікуди не покладеш.

Є маленький холодильник, чайник і чайно-кавовий набір, який поповнювався щоранку, коли було прибирання.

Інтернет працював чудово, без збоїв. У ванній кімнаті теж все зазвичай, майже жодних зауважень. Пишу майже, бо гель для душу у дозаторі не поповнювалась. Як закінчилася, так більше і не поповнювали, і щоранку я забувала про це нагадати рецептіон.

Найголовніше, чого я боялася найбільше, це, звичайно ж, комарів.

Випічка була дуже хороша, а ось соки не дуже сподобалися, було таке відчуття, що вони розбавлені водою.

У буфеті була російськомовна жінка, рада була поговорити з нами рідною мовою, тому що в Італії живе вже досить довго.

Ну загалом про готель і все. Для того щоб зупинитися на кілька днів, 2-3 ночі, цілком підійде.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Последний вечер на Прециозе.
В этот последний вечер на Прециозе не было нового шоу, были показаны лучшие моменты всех прошедших спектаклей. Вот, например, прекрасный номер гимнасток. Мы их видели уже в январе на Сплендиде, или это другие? Но очень похожи.
Закат наблюдаю с балкона своей каюты.
Закат в Дубровнике.
Дубровник.
Закат в Дубровнике.
Закат в Дубровнике.
Закат наблюдаю с балкона своей каюты.
Выход из порта Дубровника на закате.
Выход из порта Дубровника.
Выход из порта Дубровника.
Дубровник.
Дубровник.
Дубровник.
Дубровник.
Вид на крыши старого города. Дубровник.
Дубровник.
Медленно переходим на другую сторону стены, и перед нами открывается панорама не большого кусочка моря, острова Локрум и крыш старого города.
Медленно переходим на другую сторону стены, и перед нами открывается панорама не большого кусочка моря, острова Локрум и крыш старого города.
Дубровник.
Дубровник.
Здесь моё внимание привлекли лодки, они как будто висят в воздухе, особенно вон та, что в правом нижнем углу, на которой сидит рыбак.
Здесь моё внимание привлекли лодки, они как будто висят в воздухе, особенно вон та, что в правом нижнем углу, на которой сидит рыбак.
Продолжаем гулять по стене, от морских пейзажей не возможно отвести глаз, и мы останавливаемся то тут, то там и по-долгу ими любуемся.
Продолжаем гулять по стене, от морских пейзажей не возможно отвести глаз, и мы останавливаемся то тут, то там и по-долгу ими любуемся.
Дубровник. Вид с крепостной стены.
Дубровник. Вид с крепостной стены.
Кафе на самых скалах.
Кафе на самых скалах, не ординарное местечко, хотели туда зайти, когда спустимся вниз, но в результате присели в одном из кафе на верху стены и в кафе на скалах не дошли.
Дубровник.
Мне очень нравятся эти виды на Дубровник.
Мне очень нравятся эти виды на Дубровник.
Вот так выглядит крепостная стена сбоку.
Погода как всегда была отличной, туристов на стене было не так уж и много, никто никому не мешал. Можно было рассмотреть спокойно всё, что интересно, полюбоваться прекрасным морем с водой изумительного, хрустально - кристального цвета.
Погода как всегда была отличной, туристов на стене было не так уж и много, никто никому не мешал. Можно было рассмотреть спокойно всё, что интересно, полюбоваться прекрасным морем с водой изумительного, хрустально - кристального цвета.
Дубровник. Вид с крепостной стены.
Дубровник. Вид с крепостной стены.
Дубровник.
Дубровник.
Дубровник.
Дубровник.
Старый город Дубровника.
Старый город Дубровника.
Спустились вниз, прошлись по улице Страдун, купили входные билеты на крепостную стену и вперёд по лестнице наверх.
А вот так мы когда-то, да и не так уж и давно, наблюдали отплытие большого круизного лайнера компании HAL.
Дубровник.
А вот так мы когда-то, да и не так уж и давно, наблюдали отплытие большого круизного лайнера компании HAL.
А вот так мы когда-то, да и не так уж и давно, наблюдали отплытие большого круизного лайнера компании HAL.
А вот так мы когда-то, да и не так уж и давно, наблюдали отплытие большого круизного лайнера компании HAL.
А вот так мы когда-то, да и не так уж и давно, наблюдали отплытие большого круизного лайнера компании HAL.
Дубровник.
Дубровник.
Прециоза медленно разворачивается и швартуется к причалу, кормой к корме, уже стоявшего там парохода.
Порт Дубровника.
Прециоза медленно разворачивается и швартуется к причалу, кормой к корме, уже стоявшего там парохода.
Идём в порт Дубровника.
Идём в порт Дубровника.
Идём в порт Дубровника.
Идём в порт Дубровника.
Идём в порт Дубровника.
Вид на этот же пляж с Прециозы. Дубровник.
В Дубровнике несколько дней жили в районе Бабин Кук и ходили на пляж Лапад. И вот с этого пляжа мы постоянно наблюдали круизные лайнеры, входящие в порт города.
В Дубровнике несколько дней жили в районе Бабин Кук и ходили на пляж Лапад. И вот с этого пляжа мы постоянно наблюдали круизные лайнеры, входящие в порт города.
Схожі розповіді
Коментарі (2) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар