Осенний круиз по восточному Средиземноморью! (5)
Венеция - MSC Preziosa - Бари - Катаколон - Измир - Стамбул - Дубровник - послекруизная Венеция - Прага - Марианские Лазни - Карловы Вары.
Hotel Dolomiti 2* Venedig, Венеция, здесь: http://www.turpravda.com/it/venecija/Dolomiti_Hotel-h44717-r105836.html
A Tribute To Music Residenza 3*, Венеция, здесь: http://www.turpravda.com/it/venecija/A_Tribute_To_Music_Residenza-h45015-r106451.html
Часть 1 здесь: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105929.html
Часть 2 здесь: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105973.html
Часть 3 здесь: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106060.html
Часть 4 здесь: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106225.html
7. Дубровник.
И последний порт нашего круиза - это хорватский Дубровник. В 2011 году у нас было обзорное автопутешествие по Хорватии. Останавливались в трёх местах: на Плитвицких озёрах, на Истрии в Ровине и в Дубровнике. В Дубровнике несколько дней жили в районе Бабин Кук и ходили на пляж Лапад. И вот с этого пляжа мы постоянно наблюдали круизные лайнеры, входящие в порт города. А сейчас уже сами высматривали с корабля знакомый пляж.
Тогда я и предположить не могла, что когда-нибудь и мы также приплывём в этот полюбившийся город на корабле, как те другие, на которых мы тогда с завистью смотрели с пляжа.
И вот мы заходим в порт, всё так знакомо: и мост, по которому проезжали, и смотровые площадки там наверху, с которых наблюдали когда-то выход круизного лайнера из порта...а теперь мы сами здесь, на борту. Прециоза медленно разворачивается и швартуется к причалу, кормой к корме, уже стоявшего там парохода.
В Дубровнике мы уже многое посмотрели, и Velika Onofrijeva Fontana, и Square of the Loggia, и Crkva sv. Vlaha и другое, были на всех всевозможных смотровых площадках...а вот пройтись по крепостной стене старого города нам тогда не удалось. Поэтому за время круизной стоянки мы решили этот пробел заполнить.
Вышли с лайнера, сели в такси, 10.00 евро/машина до старого города. Таксист нас привёз не к центральному входу, а к боковому, рядом есть не большое информационное бюро, обмен валюты. Прошли через не большой мостик, и вот мы уже в старом городе. Спустились вниз, прошлись по улице Страдун, купили входные билеты на крепостную стену и вперёд по лестнице наверх. Билет стоит 100 кун/чел.
Погода как всегда была отличной, туристов на стене было не так уж и много, никто никому не мешал. Можно было рассмотреть спокойно всё, что интересно, полюбоваться прекрасным морем с водой изумительного, хрустально - кристального цвета.
Мы прогулялись по Страдун почти до центральных ворот и там стали подниматься на стену, но это можно сделать и ещё как минимум в трёх местах по ходу движения, потому что обходя стену, нам встретилось ещё 3 "пропускных" пункта, где у нас проверяли билеты. Там также был вход.
Кафе на самых скалах, не ординарное местечко, хотели туда зайти, когда спустимся вниз, но в результате присели в одном из кафе на верху стены и в кафе на скалах не дошли. В кафе, в котором мы решили передохнуть, также предлагались свежевыжатые соки, и гранатовый тоже. Но вкус совершенно не тот, что мы испытали в Стамбуле. Здесь был более какой-то кисловатый, может гранаты были не совсем зрелые...а цены более высокими.
Продолжаем гулять по стене, от морских пейзажей не возможно отвести глаз, и мы останавливаемся то тут, то там и по-долгу ими любуемся.
Медленно переходим на другую сторону стены, и перед нами открывается панорама не большого кусочка моря, острова Локрум и крыш старого города.
Через центральные ворота выходим в город и идём на остановку такси. Как бы есть разметка на дороге и написано на ней "такси", но нет ни одной машины. Остановились, стали ждать. Никто не подъезжает, все такси идут куда-то мимо. Подходят люди, стоят, уходят...И вдруг около нас останавливается одна машина...но она с пассажирами...а водитель нам знаками показывает, что мы должны перейти дорогу, что там стоят все свободные такси. И правда, как это мы не догадались посмотреть на другую сторону.
В очередной раз убедились в доброжелательности хорватов. Удивительно гостеприимный народ, мы это отметили ещё в нашу первую двухнедельную поездку по прекрасной Хорватии.
Кроме такси, до порта можно доехать общественным транспортом, автобусом 1а и 1б. Остановка тут же, посреди дороги на "пятачке".
В этот последний вечер на Прециозе не было нового шоу, были показаны лучшие моменты всех прошедших спектаклей.
Накануне вечером в каюту были принесены анкеты для заполнения, как мы оцениваем работу персонала. И ещё один формуляр - фамилия, имя + номер каюты - для розыгрыша призов. Этот формуляр нужно было опустить в специальный прозрачный ящик, установленный перед входом в театр. А по окончании спектакля был розыгрыш. Призы были из магазина Logo Shop, на сцену пригласили какого-то ребёнка из первых рядов, он тянул формуляр из этого прозрачного ящика, а круизный директор зачитывал фамилию. Первый, кого зачитали, не оказался в зале, двое других выигравших были тут. Прошли на сцену, получили призы, все хлопали, все довольны и счастливы.
Высадка с корабля.
Всё, как в первом круизе. В каюту принесли бирки, к чемоданам их прицепили, в коридор выставили. Утром рано освобождать каюту даже и не думали. Согласно цвету бирок, мы выходим с Прециозы в 10:15, поэтому будильник завели на 8:30 утра. Никто нас не будил, никто в каюту не стучал. Около 10:00 утра пришли в театр, он был почти полон, мы не стали искать свободные места, следили за информацией на экране. Информация там постоянно обновлялась, вот появилась и для нас: пассажиры с таким-то цветом бирок готовьтесь на выход. Мы встали в двигающуюся очередь, и через несколько минут были уже в терминале, где нас ожидали наши чемоданы.
Далее на бесплатный автобус до People Mover, проехали одну остановку до пл. Рима, дошли до касс, купили билеты и проездные на вапоретто и поехали в наш второй отель в Венеции.
Расставаться с кораблём было как-то не грустно. Круиз прошёл замечательно, остались очень и очень довольны, получили массу впечатлений от новых мест...но отпуск-то ещё не заканчивается, путешествие продолжается.
Hotel A Tribute To Music Residenza, Венеция
http://www.booking.com/hotel/it/atributetomusicvenice. de.html? sid=838c013478f552...»
На пл. Рима Piazzale Roma мы подошли в кассы за билетами. Очередь почему-то была неимоверно большая. Оставив мужа в ней стоять, я отправилась в информационное бюро, которое находится буквально по соседству. Там не было почти никого, не считая парня с девушкой, они также как и я, туда пришли за картой города и не только. После того, как они получили много разной макулатуры, они стали спрашивать про билеты. Девушка за стойкой стала им объяснять, какие имеются виды билетов. Не долго посовещавшись, они что-то выбрали и ушли. А я подумала, какая красота, здесь можно купить все проездные без очереди. Показывая на брошюрку с билетами, я объяснила девушке, что мне нужно, купила билеты, взяла карту города и довольная собой вышла на улицу. Муж за это время, конечно, продвинулся в очереди, но до окошка с кассиром было ещё далековато. Теперь на будущее известно, что билеты можно купить и в информ. бюро.
Про билеты. Мы были в Венеции 5 дней. Отель наш находился в центре, поэтому на первый день мы купили только одноразовые билеты за 7.00 евро/чел. , а на будущие дни проездные: на 3 дня за 40.00 евро/чел. Ну и в последний день также купили одноразовые билеты за 7.00 евро, чтобы уже доехать от отеля до пл. Рима.
Цены можно посмотреть здесь: http://www. veneziaunica. it/it/ecommerce/products/pack/biglietti-turistici-actv
Схема вапоретто: http://www. actv. it/sites/default/files/Mappa_linee_agosto_2013_100x70web%202. pdf
Расписание вапоретто: http://www. actv. it/sites/default/files/orari%20nav%2011%20nov%202013_low%281%29. pdf
Дома я планировала доехать до отеля на вапоретто 4.1 по каналу Giudecca до остановки Arsenale, это было бы быстрее, а когда пришли на причал почему-то захотелось сразу же проехаться по Гранд каналу, поэтому вместо 4.1 мы сели на вапоретто №1 и поплыли. Чемоданы поставили куда-то в салон, сразу около лестницы направо, а сами вышли в носовую часть лодки, я там очень хорошо устроилась, благо там были свободные места, да и вообще не очень много было народу. Муж с фотоаппаратом свободно передвигался по лодке, от одного борта к другому.
Каналы, мосты, дома, отели, церкви и снова мосты...вот она Венеция.
Пока всё рассматривали и фотографировали, уже и к нужной остановке подъехали. В Венеции мы уже были, но давненько, и теперь её рассматривали как старую знакомую и в то же время открывая новые места.
От остановки Arsenale нужно пройти немного в сторону пл. Сан Марко, через один мостик, и здесь, на набережной, среди многочисленных кафе и магазинов будет не приметный вход в этот отель. Здание снаружи, конечно, всё облезлое и обшарпанное, впрочем, как и многие другие, но внутри отеля всё довольно прилично.
1. Расположение
Отель находится в районе Castello, прямо на набережной, можно сказать почти в самом центре. Именно так я и выбирала, чтобы не далеко от центра, не далеко от разных причалов. Устроило всё, лучше и придумать было нельзя.
Изначально у меня был забронирован другой отель, но постоянно просматривая сайт booking. com, я вдруг увидела этот отель в продаже за 300.00 евро за 4 ночи с не отменяемой бронью. Это было за 4 дня до вылета, и долго не раздумывая я заказала этот отель, а потом отменила предыдущий. Всю сумму сняли с кредитной карты в день бронирования, а в отеле при выписке доплатили ещё туристический налог 20.00 евро за двоих за 4 ночи.
Если предполагается осмотр какого-либо города с его достопримечательностями, то я предпочитаю отель в центре или как можно ближе к нему, чтобы всегда можно прийти отдохнуть, или выложить покупки, или просто попить чаю. Расположение этого отеля соответствовало всем этим нашим требованиям.
Внешний вид, конечно, оставляет желать лучшего. Если стоять лицом к отелю, то слева будут красные зонтики сувенирного магазина. Если заранее прогуляться там в maps. googlе, то найти потом будет совершенно не сложно. Заходим в дверь, не большой коридор, перед нами большая стеклянная дверь, она почти всегда закрыта, но рядом есть звонок, звоним, нам открывают, и вот мы уже в отеле. Рецептион работает 24 часа, поэтому ключи от входной двери не выдают, звоним каждый раз, когда нужно зайти в отель.
2. Наш номер.
У каждой комнаты своё название. Номер, конечно, маловат, но при бронировании других просто не было. И окна у нас выходили во внутренний дворик. Когда убирались в других номерах, при этом были открыты двери, я туда заглянула: довольно просторные, были трёхместные с видом на море.
Обычный номер, но в нём не было шкафа для одежды. Вместо него сразу за дверью штанга с вешалками. Немножко не привычно. Основное, что мы туда вешали, так это куртки, во всём остальном жили, как говорится из чемодана. Раз нет шкафа, значит нет и самых элементарных полок, значит ничего никуда не положишь.
Есть маленький холодильник, чайник и чайно-кофейный набор, который пополнялся каждое утро, когда была уборка.
Интернет работал отлично, без сбоев. В ванной комнате тоже всё обычно, почти никаких замечаний. Пишу почти, потому что гель для душа в дозаторе не пополнялась. Как закончилась, так больше и не пополняли, и каждое утро я забывала об этом напомнить на рецептион.
Самое главное, чего я опасалась больше всего, это, конечно же комаров. Но в номере воздух был абсолютно свежим, не спёртым, но тем не менее, как мы без открытого окна-то? Но счастье есть! Комаров не было! Внутренний дворик, надо сказать, практически безжизненный, никто не живёт что ли там. Несколько раз слышали там приглушённые голоса, через несколько минут всё стихало и тишина...почти как в деревне. Это было большим плюсом нашего номера, сон был крепким, спокойным и со свежим воздухом. В номере также есть кондиционер, как работает, не знаю, не включали.
3. Сервис и завтрак.
На рецептион на русском языке не говорят, но хотя бы на немецком, ну на английском само собой. Персонал приветливый, доброжелательный.
Буфет располагается также на втором этаже, рядом с нашим номером, но это нас нисколько не беспокоило. Завтрак довольно приличный, и мясные и сырные нарезки, правда всё в малом количестве. Но с другой стороны, как только опустошается какая-либо тарелка, тут же подрезают/подкладывают. Выпечка была очень не плохой, а вот соки не очень понравились, было такое ощущение, что они разбавлены водой.
В буфете была русскоговорящая дама, рада была поболтать с нами на родном языке, т. к. в Италии живёт уже довольно долго.
Ну в общих чертах про отель и всё. Для того, чтобы остановиться на несколько дней, 2-3 ночи, вполне подойдёт.
Осінній круїз Східним Середземномор'ям! (5)
Венеція - MSC Preziosa - Барі - Катаколон - Ізмір - Стамбул - Дубровник - післякруїзна Венеція - Прага - Маріанські Бані - Карлові Вари.
Hotel Dolomiti 2* Venedig, Венеція, тут: http://www.turpravda.com/it/venecija/Dolomiti_Hotel-h44717-r105836.html
A Tribute To Music Residenza 3*, Венеція, тут: http://www.turpravda.com/it/venecija/A_Tribute_To_Music_Residenza-h45015-r106451.html
Частина 1 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105929.html
Частина 2 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/105973.html
Частина 3 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106060.html
Частина 4 тут: http://blogs. turpravda. ru/hessen/106225.html
7. Дубровник.
І останній порт нашого круїзу – це хорватський Дубровник. У 2011 році у нас була оглядова автоподорож Хорватією. Зупинялися у трьох місцях: на Плітвицьких озерах, на Істрії у Ровині та в Дубровнику. У Дубровнику кілька днів мешкали в районі Бабин Кук і ходили на пляж Лапад. І ось із цього пляжу ми постійно спостерігали круїзні лайнери, що входять до порту міста. А зараз уже самі видивлялися з корабля знайомий пляж.
Тоді я і припустити не могла, що колись і ми також припливемо в це улюблене місто на кораблі, як ті інші, на яких ми тоді з заздрістю дивилися з пляжу.
І ось ми заходимо в порт, все так знайоме: і міст, яким проїжджали, і оглядові майданчики там нагорі, з яких спостерігали колись вихід круїзного лайнера з порту ...а тепер ми самі тут, на борту. Преціоза повільно розвертається і швартується до причалу, кормою до корми, що вже стояв пароплав.
У Дубровнику ми вже багато подивилися, і Velika Onofrijeva Fontana, і Square of the Loggia, і Crkva sv. Vlaha та інше, були на всіх різноманітних оглядових майданчиках ...а ось пройтися по фортечній стіні старого міста нам тоді не вдалося. Тому за час круїзної стоянки ми вирішили цю прогалину заповнити.
Вийшли з лайнера, сіли у таксі, 10.00 євро/машина до старого міста. Таксист нас привіз не до центрального входу, а до бокового, поряд є не велике інформаційне бюро, обмін валюти.
Пройшли через невеликий місток, і ось ми вже у старому місті. Спустилися вниз, пройшлися вулицею Страдун, купили вхідні квитки на фортечну стіну і вперед сходами нагору. Квиток коштує 100 кун/чол.
Погода як завжди була чудовою, туристів на стіні було не так і багато, ніхто нікому не заважав. Можна було розглянути спокійно все, що цікаво, помилуватися прекрасним морем із водою дивовижного, кришталево-кришталевого кольору.
Ми прогулялися Страдуном майже до центральних воріт і там стали підніматися на стіну, але це можна зробити і ще як мінімум у трьох місцях по ходу руху, тому що обминаючи стіну, нам зустрілося ще 3 "пропускні" пункти, де у нас перевіряли квитки. Там також був вхід.
Кафе на скелях, не ординарне містечко, хотіли туди зайти, коли спустимося вниз, але в результаті присіли в одному з кафе на верху стіни і в кафе на скелях не дійшли.
У кафе, в якому ми вирішили перепочити, також пропонувалися свіжі соки, і гранатовий теж. Але смак зовсім не той, що ми випробували у Стамбулі. Тут був якийсь кислуватий, може гранати були не зовсім зрілі... а ціни вищими.
Продовжуємо гуляти по стіні, від морських пейзажів неможливо відвести око, і ми зупиняємося то тут, то там і довго милуємося ними.
Повільно переходимо на інший бік стіни, і перед нами відкривається панорама невеликого шматочка моря, острова Локрум та дахів старого міста.
Через центральні ворота виходимо до міста і йдемо на зупинку таксі. Як би є розмітка на дорозі і написано на ній "таксі", але немає жодної машини. Зупинилися, чекали. Ніхто не під'їжджає, всі таксі йдуть кудись повз. Підходять люди, стоять, ідуть... І раптом біля нас зупиняється одна машина... але вона з пасажирами...
а водій нам знаками показує, що ми маємо перейти дорогу, що там стоять усі вільні таксі. І справді, як це ми не здогадалися подивитися на інший бік.
Вкотре переконалися у доброзичливості хорватів. Напрочуд гостинний народ, ми це відзначили ще в нашу першу двотижневу поїздку прекрасною Хорватією.
Окрім таксі, до порту можна доїхати громадським транспортом, автобусом 1а та 1б. Зупинка тут же, посеред дороги на "п'ятачці".
Цього останнього вечора на Преціозі не було нового шоу, були показані найкращі моменти всіх минулих спектаклів.
Напередодні ввечері в каюту було принесено анкети для заповнення, як ми оцінюємо роботу персоналу. І ще один формуляр – прізвище, ім'я + номер каюти – для розіграшу призів. Цей формуляр треба було опустити у спеціальну прозору скриньку, встановлену перед входом до театру. А після закінчення вистави був розіграш.
Призи були з магазину Logo Shop, на сцену запросили якусь дитину з перших рядів, він тягнув формуляр із цієї прозорої скриньки, а круїзний директор зачитував прізвище. Перший, кого зачитали, не опинився в залі, двоє інших, що виграли, були тут. Пройшли на сцену, отримали призи, всі ляскали, усі задоволені та щасливі.
Висаджування з корабля.
Все, як у першому круїзі. У каюту принесли бирки, до валіз їх причепили, у коридор виставили. Вранці рано звільняти каюту навіть не думали. Відповідно до кольору бірок, ми виходимо з Преціози о 10:15, тож будильник завели на 8:30 ранку. Ніхто нас не будив, ніхто в каюту не стукав. Близько 10:00 ранку прийшли до театру, він був майже повний, ми не стали шукати вільних місць, стежили за інформацією на екрані. Інформація там постійно оновлювалася, ось з'явилася і для нас: пасажири з таким кольором бирок готуйтеся на вихід.
Ми встали в чергу, і через кілька хвилин були вже в терміналі, де нас чекали наші валізи.
Далі на безкоштовний автобус до People Mover, проїхали одну зупинку до пл. Риму, дійшли до кас, купили квитки та проїзні на вапоретто та поїхали до нашого другого готелю у Венеції.
Розлучатися з кораблем було не сумно. Круїз пройшов чудово, залишилися дуже і дуже задоволені, отримали масу вражень від нових місць ...але відпустка ще не закінчується, подорож триває.
Hotel A Tribute To Music Residenza, Венеція
http://www. booking. com/hotel/it/atributetomusicvenice. de.html? sid=838c013478f552... »
На пл. Риму Piazzale Roma ми підійшли до кас за квитками. Черга чомусь була неймовірно велика. Залишивши чоловіка в ній стояти, я поїхала до інформаційного бюро, яке знаходиться буквально по сусідству. Там не було майже нікого, крім хлопця з дівчиною, вони також як і я, туди прийшли за картою міста і не тільки. Після того, як вони отримали багато різної макулатури, вони стали питати про квитки.
Дівчина за стійкою стала їм пояснювати, які види квитків. Не довго порадившись, вони щось вибрали і пішли. А я подумала, яка краса тут можна купити всі проїзні без черги. Показуючи на брошуру з квитками, я пояснила дівчині, що мені потрібно, купила квитки, взяла карту міста та задоволена собою вийшла надвір. Чоловік за цей час, звичайно, просунувся у черзі, але до віконця з касиром було ще далеко. Тепер на майбутнє відомо, що квитки можна купити і в інформ. бюро.
Про квитки. Ми були у Венеції 5 днів. Готель наш був у центрі, тому на перший день ми купили тільки одноразові квитки за 7.00 євро/ос. , а на майбутні дні проїзні: на 3 дні за 40.00 євро/ос. Ну і в останній день також купили одноразові квитки за 7.00 євро, щоби вже доїхати від готелю до пл. Риму.
Ціни можна переглянути тут: http://www. veneziaunica. it/it/ecommerce/products/pack/biglietti-turistici-actv
Схема вапоретто http://www. actv. it/sites/default/files/Mappa_linee_agosto_2013_100x70web%202. pdf
Розклад Вапоретто: http://www. actv. it/sites/default/files/orari%20nav%2011%20nov%202013_low%281%29. pdf
Вдома я планувала доїхати до готелю на вапоретто 4.1 каналом Giudecca до зупинки Arsenale, це було б швидше, а коли прийшли на причал чомусь захотілося відразу ж проїхатися Гранд каналом, тому замість 4.1 ми сіли на вапоретто №1 і попливли. Валіди поставили кудись у салон, одразу біля сходів направо, а самі вийшли в носову частину човна, я там дуже добре влаштувалася, благо там були вільні місця та й взагалі не дуже багато було народу. Чоловік з фотоапаратом вільно пересувався човном, від одного борту до іншого.
Канали, мости, будинки, готелі, церкви і знову мости...ось вона Венеція.
Поки все розглядали та фотографували, вже й до потрібної зупинки під'їхали. У Венеції ми вже були, але давно, і тепер її розглядали як стару знайому і водночас відкриваючи нові місця.
Від зупинки Arsenale потрібно пройти трохи у бік пл.
Сан Марко, через один місток, і тут, на набережній, серед численних кафе та магазинів буде не помітний вхід до цього готелю. Будівля зовні, звичайно, все облізла і обшарпана, втім, як і багато інших, але всередині готелю все досить пристойно.
1. Розташування
Готель знаходиться в районі Castello, прямо на набережній, можна сказати майже в самому центрі. Саме так я і вибирала, щоб не далеко від центру, не далеко від різних причалів. Влаштувало все, краще і придумати не можна було.
Спочатку у мене був заброньований інший готель, але постійно переглядаючи сайт booking. com, я раптом побачила цей готель у продажу за 300.00 євро за 4 ночі з бронею, що не відміняється. Це було за 4 дні до вильоту, і довго не роздумуючи, я замовила цей готель, а потім скасувала попередній. Всю суму зняли з кредитної картки в день бронювання, а в готелі під час виписки доплатили ще туристичний податок 20.00 євро за двох за 4 ночі.
Якщо передбачається огляд якогось міста з його пам'ятками, то я віддаю перевагу готелю в центрі або якомога ближче до нього, щоб завжди можна прийти відпочити, або викласти покупки, або просто попити чаю. Розташування цього готелю відповідало всім цим вимогам.
Зовнішній вигляд, звичайно, залишає бажати кращого. Якщо стояти обличчям до готелю, то ліворуч будуть червоні парасольки сувенірного магазину. Якщо заздалегідь прогулятися там у maps. googlе, то знайти потім буде зовсім не складно. Заходимо у двері, не великий коридор, перед нами великі скляні двері, вони майже завжди зачинені, але поруч є дзвінок, дзвонимо, нам відчиняють, і ось ми вже в готелі. Рецептіон працює 24 години, тому ключі від вхідних дверей не видають, дзвонимо щоразу, коли потрібно зайти в готель.
2. Наш номер.
Кожна кімната має свою назву. Номер, звичайно, замалий, але при бронюванні інших просто не було.
І вікна у нас виходили у внутрішній дворик. Коли забиралися в інших номерах, при цьому були відчинені двері, я туди зазирнула: досить просторі, тримісні з видом на море.
Звичайний номер, але в ньому не було шафи для одягу. Замість нього одразу за дверима штанга із вішалками. Трохи не звично. Основне, що ми туди вішали, так це куртки, у всьому іншому жили, як то кажуть із валізи. Якщо немає шафи, значить немає і найпростіших полиць, значить нічого нікуди не покладеш.
Є маленький холодильник, чайник і чайно-кавовий набір, який поповнювався щоранку, коли було прибирання.
Інтернет працював чудово, без збоїв. У ванній кімнаті теж все зазвичай, майже жодних зауважень. Пишу майже, бо гель для душу у дозаторі не поповнювалась. Як закінчилася, так більше і не поповнювали, і щоранку я забувала про це нагадати рецептіон.
Найголовніше, чого я боялася найбільше, це, звичайно ж, комарів.
Випічка була дуже хороша, а ось соки не дуже сподобалися, було таке відчуття, що вони розбавлені водою.
У буфеті була російськомовна жінка, рада була поговорити з нами рідною мовою, тому що в Італії живе вже досить довго.
Ну загалом про готель і все. Для того щоб зупинитися на кілька днів, 2-3 ночі, цілком підійде.