Путешествие: Майами, Орландо, Круиз по Карибскому морю
на лайнере Freedom of the seas. (март 2009)
Забронировал самостоятельно каюту на круиз, но оказалось, что бронь висит всего трое суток, в течение которых нужно внести депозит представителю Royal Caribbean, а за месяц до круиза полностью оплатить. В Киеве на Воровского 5, есть представитель и там можно купить билеты на самолет. Билеты обошлись по 860$ на человека туда и обратно Киев – Нью-Йорк – Майами. Цены на каюты на сайте. Лучше не оплачивать даже депозит. А предварительно получить мультивизу в США на 5 лет. Для этого нужно заполнить анкету на сайте американского посольства (http://kiev. usembassy. gov/visa_download_ukr.html), потом купить в ПроКредит банке за 12$ ваучер с пин-кодом, позвонить в посольство и набрав этот пин-код записаться на собеседование, и еще за собеседование нужно заплатить 138$. Еще желательно заблаговременно распечатать пошагово бронировку круиза. Собрать несколько документов, о наличии депозитов и недвижимости. Но как показывает практика, если едет пара даже не супруги, но обеспеченные, с хорошей зарплатой на работе, уже ездившие в путешествие по Европе, дают визу сразу.
Гостиницу забронировали по Интернету на Оушен Террас. Оказалось довольно далеко от Оушен Драйв – основного места тусовки и шоппинга. Рекомендую при бронировке смотреть на адрес, желательно брать номер дома до 2500. Это типа до 25 стрит, она идет перпендикулярно Линкольна. Тогда не нужно будет тратиться на такси, повсюду можно добраться пешком.
Пляж на Майами бич муниципальный. Скукотища, ни зонтов, ни шезлонгов. Радует только, что песочек. Разве что сфотографироваться. На 8 стрит сть модный пляж Ники-бич, очень симпатичный, весь белый. Но народу мало. Может не сезон, мы были на 8 марта. Жара +35. На Оушен Драйв много маленьких магазинчиков, в основном сувенирная ерунда, но есть и несколько хороших дизайнерских. Все очень хвалят Бол Харбор. Такой большой торговый центр из бутиков европейских дизайнеров. Цены выше чем у нас на 20-30%. За хорошим шоппингом настоящих американских брэндов нужно ехать в Эдвенче Молл. Огромная 6 этажная парковка и сотни бутиков в несколько ярусов. Цены разные, нужно смотреть. Но девушек оттуда вытащить практически нереально.
Пошли на ужин в ресторан гостиницы Делано, с расчетом остаться на модную вечеринку. Очень мило, диванчики и кровати с подушками в белом цвете вокруг бассейна, много миллионеров, у входа приходилось петлять между Ламборгини, естественно красивые девушки в поиске. В просторном подвале ночной клуб. Повсюду запрещено курить, поэтому в клубе очень свежо. Пару часов потусовались и поехали в другое место, на выходе очередь 100 метров из желающих войти, строгий фэйсконтроль, чувствуешь себя вип-персоной. Днем очень понравилось обедать в Кафе Милано на Оушен Драйв. У них есть Счастливый час, когда все в пол цены. Мы приходили туда именно за плато с устрицами и крабами, также сумасшедший мохито в литровом бокале.
Послушав восхищенные рассказы соотечественников о парке развлечений Юниверсал Студио в Орландо, мы взяли в аренду машину и поехали туда на один день. Ехать долго – 5 часов. Сразу скажу – одного дня очень мало. Мы увидели десятую часть и даже от этого были в неимоверном восторге. Обязательно нужно побывать на аттракционах Мумия, Шрек 4Д, Челюсти и т. д. Но с машиной в Майами нужно быть очень внимательным, обязательно платить за парковку и не ставить у желтых линий. Ходят специальные люди и штрафуют всех пачками, забирают эвакуатором. А это все злит и бьёт по карману.
Наступил день посадки на лайнер. Сервис Royal Caribbean поражает качеством и размахом. Он разительно отличается от сервиса в гостиницах Майами. Идеальная чистота на лайнере, высококлассное обслуживание, как в номерах, так и в ресторане на ужине, не имеют себе равных ни в одной стране мира. Да, каюту лучше брать поближе к носу, т. к., у кого очень чуткий сон, будет слышать работу двигателей по ночам. На лайнере такое огромное количество развлечений, что за неделю пребывания, мы не успели все посетить. Правда днем в течение 5 дней были экскурсии на островах. Очень удобно бронировать экскурсии прямо из номера по телевизору, но лучше на гостевом ресэпшине, там можно посоветоваться с менеджером. И лучше экскурсиями озадачиться сразу, потому что потом просто не будем мест. На каждую экскурсию количество мест ограничено.
Сам лайнер – это отдельная история – рукотворное чудо, венец человеческого гения. По центру натуральная улица с вторым светом на 4 этажа, кафе, магазины и т. д. Стеклянные лифты ходят безотказно и очень быстро. Даже мы заметили, что каждую ночь меняют часть пола в лифте, на котором написан текущий день недели. На ужин с капитаном все одеваются в вечерние платья и смокинги, шотландцы в килтах (клетчатых юбках) и зеленых беретах с балабонами. Меню на ужин каждый вечер новое. Особенно рекомендую отведать лобстера, уточку, пасту с трюфельным соусом, кокосовый торт, тирамису. Можно брать одно блюдо в нескольких экземплярах, но лучше по одному, и так очень сильно наедаешься. Классный конкурс скалолазанье, понравились теплые джакузи вынесенные наружу за борт и висящие над океаном, бассейны с разной температурой воды, трудный но запоминающийся серфинг на противотоке волны. В каюте все компактно и практично, продумано. Очень удобная кровать.
На лайнере путешествует 95% американцев. Причем вовсе не толстые, как мы привыкли себе их представлять. Довольно спортивная нация. Прийти и увидеть в спортзале свободный тренажер можно разве что ночью, а зал огромный.
Первый день лайнер все время шел к Карибскому морю, а на следующее утро мы проснулись уже в бухте у острова Гаити. С погодой нам не повезло. Пошел дождь. Естественно, те кто купил путевки с горными переходами и т. д. пошли, но так как дождь теплый, то я думаю им все равно понравилось. Мы обошли весь небольшой полуостров, и расположились у мини стадиончика, постепенно собралась волейбольная команда и мы с удовольствием рубились с командами разных национальностей под небольшим дождем. Благо мы всех порвали, так что скучать не пришлось. Кстати на противоположном берегу, где предупреждения о запрете купания, реально лучше не заходить. Наш один в маске нырнул – вылетел обратно как пуля. Все дно в ядовитых ежах. Есть местный сувенирный базарчик, качество сувениров - как у нас пионеры в кружке «умелые руки» делают. Просят космические цены, но если не торгуешься сбрасывают вдогонку в 3-5 раз.
Вечером на корабле было довольно красочное шоу на главной улице. Потом все америкосы ломанулись за адреналином в казино, там их биток.
Ямайка встретила яркими красками. Понравился пеший подъем по водопаду в национальном парке. Много симпатичных негритянок. Общительный народ. Знают Шевченко и Кличко, поэтому готовы разрыдаться на плече словно родные братья. Классные ром, музыка, футболки. Есть красивые песочные пляжи, но мало времени и все не успеваешь посетить. Зато понимаешь, что сюда еще раз приехать просто необходимо.
Следующий день – Каймановы острова. Мы хотели поплавать со скатами, но из-за штормового ветра экскурсию отменили. Кстати деньги без напоминания вернули на карточку после возвращения на борт. По острову ходить неинтересно – одни банки, причем левые, явно отмывные. Все некачественно и дорого, еще и за Кайманские доллары. Исключительно мелкий и мягкий желтый песок, бирюзовая вода – основные достопримечательности. Погодка была супер. Накупались и назагорались вдоволь.
Таксисты наглые и навязчивые, до пляжа от порта 2 км – 20$. Весь пляж муниципальный ширина песчаной полосы вдоль моря 30-50 м. Ни зонтов, ни лежаков, ни душа. Можно за 25$ пользоваться лежаком гостиницы на первой линии, если есть свободные.
Опять ночь шли и наутро пришвартовались у мексиканского острова Козюмель. В этом же порту были пришвартованы еще четыре таких же лайнера, поэтому на пирсе народу было как кильки в банке. Наши друзья взяли экскурсию на материк с посещением Канкуна. Впечатления остались у них неоднозначные, с одной стороны, пока час на катере шли, стошнило даже самых стойких, но размах отелей в Канкуне, развлекательная индустрия – вызвала искренний восторг. Мы же опять взяли экскурсию на побережье со скатами, и опять сильный ветер не позволил нам насладиться экскурсией. Мы не горевали, а взяли напрокат мопед в виде кареты с крышей и поехали изучать достопримечательности острова. Благо по острову всего одна дорога по кругу, отличного качества. Берег со стороны порта неинтересный, очень каменистый. Сразу же нужно ехать на противоположный от порта берег. Там ОГРОМНЫЕ карибские песчаные пляжи с бирюзовыми волнами в рост человека. Людей практически нет. Колорит потрясающий воображение. Едешь по дороге, над которой струится вверх горячий воздух, справа накатывают и гремят волны, песок такой, что слепит глаза, а слева девственные джунгли. Без мачете не пройти и трех метров. И это все сквозь призму теплого тягуче сладковатого аромата джунглей. Это не передать – это можно только почувствовать.
Отдельно стоит вспомнить о массовых «распродажах». В кавычках потому, что этот тонкий психологический вызвал у меня волну умиления. Обычный китайский ширпотреб (часы, бижутерия, сумочки), который висел в дальнем уголке dutyfree весь круиз предыдущие шесть дней, буквально вывалили огромными кучами на прилавки, выставленные в центре бульвара с табличками «распродажа все по 10$». Я сам видел как люди в массовом психозе набирают на подарки по 5-10 часов, бижутерию и т. д. Даже стоит очередь, чтобы подойти к прилавку. Кстати, в подавляющем большинстве американцы очень приветливые и улыбчивые люди, при этом довольно искренние. Уровень их жизни и сервиса заоблачные.
Высадка из круиза в Майами приятно удивила своей организованностью и опрометчивостью. Никого не останавливали со строгим досмотром. Сложилось впечатление, что в США очень лояльно настроены к туристам из круиза. По ходу круиза почитал рекламные журналы о круизам компании на таких же лайнерах через Атлантический океан, по Средиземному морю, по Индийскому океану, Индонезии. Одним словом есть к чему стремиться. : )
Подорож: Майамі, Орландо, Круїз Карибським морем
на лайнері Freedom of the seas. (березень 2009)
Забронював самостійно каюту на круїз, але виявилося, що бронь висить лише три доби, протягом яких потрібно внести депозит представнику Royal Caribbean, а за місяць до круїзу повністю сплатити. У Києві на Воровського 5 є представник і там можна купити квитки на літак. Квитки обійшлися по 860 $ на людину туди і назад Київ - Нью-Йорк - Майамі. Ціни на каюти на сайті. Краще не сплачувати навіть депозит. А попередньо отримати мультивізу у США на 5 років. Для цього потрібно заповнити анкету на сайті американського посольства (http://kiev. usembassy. gov/visa_download_ukr.html), потім купити в ПроКредит банку за 12$ ваучер з пін-кодом, зателефонувати до посольства та набравши цей пін-код записатися на співбесіду, і ще за співбесіду потрібно заплатити 138 $. Ще бажано заздалегідь роздрукувати покрокове бронювання круїзу. Зібрати кілька документів про наявність депозитів та нерухомості.
Але як показує практика, якщо їде пара навіть не подружжя, але забезпечене, з гарною зарплатою на роботі, що вже їздило в подорож Європою, дають візу відразу.
Готель забронювали Інтернетом на Оушен Террас. Виявилося досить далеко від Оушен Драйв – основного місця тусовки та шопінгу. Рекомендую при бронюванні дивитися на адресу, бажано брати номер будинку до 2500. Це типу до 25 стріт, вона йде перпендикулярно до Лінкольна. Тоді не потрібно буде витрачатися на таксі, всюди можна дістатися пішки.
Пляж на Майамі бич муніципальний. Нудьги, ні парасольок, ні шезлонгів. Тішить тільки, що пісочок. Хіба що сфотографуватись. На 8 стрит модний пляж Нікі-біч, дуже симпатичний, весь білий. Але ж народу мало. Може, не сезон, ми були на 8 березня. Спека +35. На Оушен Драйв багато маленьких магазинчиків, в основному сувенірна нісенітниця, але є і кілька гарних дизайнерських. Усі дуже хвалять Бол Харбор.
Такий великий торговий центр із бутіків європейських дизайнерів. Ціни вищі ніж у нас на 20-30%. За хорошим шопінгом справжніх американських брендів треба їхати до Едвенче Молла. Величезне 6 поверхове паркування і сотні бутіків в кілька ярусів. Ціни різні, треба дивитися. Але дівчат звідти витягти практично неможливо.
Пішли на вечерю до ресторану готелю Делано, з розрахунком залишитись на модну вечірку. Дуже мило, диванчики та ліжка з подушками у білому кольорі навколо басейну, багато мільйонерів, біля входу доводилося петляти між Ламборгіні, природно гарні дівчата у пошуку. У просторому підвалі – нічний клуб. Усюди заборонено курити, тому у клубі дуже свіжо. Пари годин потусувалися і поїхали в інше місце, на виході черга 100 метрів з бажаючих увійти, строгий фейсконтроль, почуваєшся віп-персоною. Вдень дуже сподобалося обідати у Кафе Мілано на Оушен Драйв. У них є щаслива година, коли все в підлогу ціни.
Ми приходили туди саме за плато з устрицями та крабами, також божевільний мохіто у літровому келиху.
Послухавши захоплені розповіді співвітчизників про парк розваг Юніверсал Студіо в Орландо, ми орендували машину і поїхали туди на один день. Їхати довго – 5 годин. Одразу скажу – одного дня дуже мало. Ми побачили десяту частину і навіть від цього були в неймовірному захваті. Обов'язково потрібно побувати на атракціонах Мумія, Шрек 4Д, Щелепи і т. д. Але з машиною в Майамі потрібно бути дуже уважним, обов'язково платити за паркування і не ставити біля жовтих ліній. Ходять спеціальні люди та штрафують усіх пачками, забирають евакуатором. А це все злить і б'є по кишені.
Настав день посадки на лайнер. Сервіс Royal Caribbean вражає якістю та розмахом. Він дуже відрізняється від сервісу в готелях Майамі.
Ідеальна чистота на лайнері, висококласне обслуговування, як у номерах, так і ресторані на вечері, не мають собі рівних в жодній країні світу. Так, каюту краще брати ближче до носа, тому що у кого дуже чуйний сон буде чути роботу двигунів ночами. На лайнері така величезна кількість розваг, що за тиждень перебування ми не встигли все відвідати. Щоправда, вдень протягом 5 днів були екскурсії на островах. Дуже зручно бронювати екскурсії прямо з номера по телевізору, але краще на гостьовому ресепшині, там можна порадитись з менеджером. І краще екскурсіями спантеличитися відразу, бо потім просто не будемо місць. На кожну екскурсію кількість місць обмежена.
Сам лайнер – це окрема історія – рукотворне диво, вінець людського генія. По центру натуральна вулиця з другим світлом на 4 поверхи, кафе, магазини тощо. Скляні ліфти ходять безвідмовно і дуже швидко.
Навіть ми помітили, що щоночі міняють частину підлоги в ліфті, на якому написано поточний день тижня. На вечерю з капітаном усі одягаються у вечірні сукні та смокінги, шотландці у кілтах (клітчастих спідницях) та зелених беретах із балабонами. Меню на вечерю щовечора нове. Особливо рекомендую скуштувати лобстера, качечку, пасту з трюфельним соусом, кокосовий торт, тірамісу. Можна брати одну страву в декількох екземплярах, але краще по одному, і так дуже наїдаєшся. Класний конкурс скелелазіння, сподобалися теплі джакузі винесені назовні за борт і висять над океаном, басейни з різною температурою води, важкий серфінг, що запам'ятовується, на протитоці хвилі. У каюті все компактно та практично, продумано. Дуже зручне ліжко.
На лайнері подорожує 95% американців. Причому зовсім не товсті, як ми звикли собі їх уявляти. Досить спортивна нація.
Прийти та побачити у спортзалі вільний тренажер можна хіба що вночі, а зал величезний.
Перший день лайнер весь час йшов до Карибського моря, а наступного ранку ми прокинулися вже в бухті біля острова Гаїті. З погодою нам не пощастило. Пішов дощ. Звичайно, ті хто купив путівки з гірськими переходами і т. д. пішли, але оскільки дощ теплий, то я думаю їм все одно сподобалося. Ми обійшли весь невеликий півострів і розташувалися біля міні стадіончика, поступово зібралася волейбольна команда і ми із задоволенням рубалися з командами різних національностей під невеликим дощем. Благо ми всіх порвали, тож нудьгувати не довелося. До речі, на протилежному березі, де попередження про заборону купання, реально краще не заходити. Наш один у масці пірнув – вилетів назад, як куля. Все дно в отруйних їжаках. Є місцевий сувенірний базар, якість сувенірів – як у нас піонери у гуртку «умілі руки» роблять.
Просять космічні ціни, але якщо не торгуєшся скидають навздогін у 3-5 разів.
Увечері на кораблі було доволі барвисте шоу на головній вулиці. Потім усі американці ламанули за адреналіном у казино, там їх биток.
Ямайка зустріла яскравими барвами. Сподобалося піше піднесення водоспадом у національному парку. Багато симпатичних негритянок. Комунікабельний народ. Знають Шевченка та Кличка, тому готові розплакатися на плечі наче рідні брати. Класні ром, музика, футболки. Є гарні пісочні пляжі, але мало часу і все не встигаєш відвідати. Проте розумієш, що сюди ще раз приїхати просто необхідно.
Наступний день – Кайманові острови. Ми хотіли поплавати зі скатами, але через штормовий вітер екскурсію скасували. До речі, гроші без нагадування повернули на картку після повернення на борт. По острову ходити нецікаво – одні банки, причому ліві, явно відмивні.
Все неякісно та дорого, ще й за кайманські долари. Винятково дрібний та м'який жовтий пісок, бірюзова вода – основні пам'ятки. Погодка була супер. Накупалися і назбиралися вдосталь.
Таксисти нахабні та нав'язливі, до пляжу від порту 2 км - 20 $. Весь муніципальний пляж ширина піщаної смуги вздовж моря 30-50 м. Ні парасольок, ні лежаків, ні душа. Можна за 25 $ користуватися лежаком готелю на першій лінії, якщо є вільні.
Знову ніч йшли і вранці пришвартувалися біля мексиканського острова Козюмель. У цьому ж порту було пришвартовано ще чотири такі ж лайнери, тому на пірсі народу було як кілька в банку. Наші друзі взяли екскурсію на материк із відвідуванням Канкуна. Враження залишилися в них неоднозначні, з одного боку, поки година на катері йшли, знудило навіть найстійкіших, але розмах готелів у Канкуні, розважальна індустрія викликала щире захоплення.
Ми знову взяли екскурсію на узбережжя зі схилами, і знову сильний вітер не дозволив нам насолодитися екскурсією. Ми не сумували, а взяли напрокат мопед у вигляді карети з дахом і поїхали вивчати пам'ятки острова. Благо по острову лише одна дорога по колу, відмінної якості. Берег із боку порту нецікавий, дуже кам'янистий. Відразу треба їхати на протилежний від порту берег. Там ВЕЛИЧЕЗНІ карибські піщані пляжі з бірюзовими хвилями на зріст людини. Людей майже немає. Колорит приголомшливий уяву. Їдеш дорогою, над якою струмує гаряче повітря, праворуч накочують і гримлять хвилі, пісок такий, що сліпить очі, а ліворуч незаймані джунглі. Без мачеті не пройти й трьох метрів. І це все крізь призму теплого тягуче солодкуватого аромату джунглів. Це не передати – це можна лише відчути.
Окремо варто згадати про масові «розпродажі».
У лапках тому, що цей тонкий психологічний викликав у мене хвилю розчулення. Звичайний китайський ширвжиток (годинник, біжутерія, сумочки), який висів у дальньому куточку dutyfree весь круїз попередні шість днів, буквально вивалили величезними купами на прилавки, виставлені в центрі бульвару з табличками «розпродаж все по 10 $». Я сам бачив, як люди в масовому психозі набирають на подарунки по 5-10 годин, біжутерію і т. д. Навіть стоїть черга, щоб підійти до прилавка. До речі, у переважній більшості американці дуже привітні та усміхнені люди, причому досить щирі. Рівень їхнього життя та сервісу захмарні.
Висадка з круїзу до Майамі приємно здивувала своєю організованістю та необачністю. Нікого не зупиняли із суворим оглядом. Склалося враження, що у США дуже лояльно налаштовані до туристів із круїзу.
Під час круїзу почитав рекламні журнали про круїзи компанії на таких же лайнерах через Атлантичний океан, Середземним морем, Індійським океаном, Індонезією. Одним словом є чого прагнути. : )