Мечта посетить о. Бали стала почти маниакальной. На протяжении полугода выясняла, кто из друзей, товарищей может составить компанию. Никто!
Тогда пошла на отчаянный поступок - дала объяву на турсайт. Сначала нашелся какой то бывалый с группой из 2 человек. При дальнейшем развитие событий выяснилось, что группы нет, а он с какими то отклонениями. Но на объявление ответили еще 2 женщины. Идеально было бы 3, чтобы дешевле стоили поездки в машине, но не судьба. Решили ехать втроем.
На старте совершили первую ошибку. Купили билет с23.10. 16 по23.11. 16. Не учли, что бесплатное прибывание в Индонезии дается на 30 дней, а в октябре 31 день. Оверстей наказывается штрафом, решили не рисковать, купить визу. Лишние затраты средств и времени. Но назад дороги нет!
Время шло , прочитав массу отзывов, бесседуя с очевидцами Индонезии так и не смогли прийти к единому маршруту , пришлось прибегнуть к помощи профи, о чем в последствии не пожалели.
Нам забронировали отели в самых удобных местах, заказали трансфер, свели с прекрасным гидом. Он был англоговорящим, но настолько понятноговорящим, что моего английского было достаточно. И как человек оказался очень ответственным и надежным.
ХРАМ БОРОБОДУР на Яве.
Начали мы свое путешествие с Явы, Джокарты. В которой мы только переночевали и сразу же полетели в Джокью. Это душа Явы. За пять дней мы побывали во всемирноизвестных храмах Прамбанан и Борободур и плато Диенг, познакомились с самим городом Джокиякартой или Джокьей.
Конечно храмы монументальны, сама Ява отличается от Бали. Там живут мусульмане, поэтому это как будто разные государства. Первые впечатленя самые сильные. Индонезия , по меркам украинцев, совсем небедная страна(сейчас уже трудно найти страну беднее нас)люди живут крестьянским трудом и туризмом. Хотя инфляция и коррупция также им знакома. Везде где мы были местные общины сбирают с туристов мзду за вид на водопад, вулкан, рисовые террасы ит. д. А за вход в эти 2 знаменитых храма пришлось заплатить почти 80 долларов. Но без посещения Явы, полного представлееия об Идонезии не было бы.
Отдых на Бали мы начали с Нуса Дуа. Это самый комфортабельный курорт Бали. На Бали живут хинду. Религия у них больше похожа на языческую, но индуизм тоже видимо повлиял. Балийцы люди с тонким пониманием красоты. Они отменные мастера по камню, дереву, живописи, садовому дизайну. Видимо поэтому Бали так притягивает туристов, на каждом шагу неописуемая красота!
Но климат , очень влажный, температура в это время 33 -35 градусов. На берегу моря, в тени это можно переносить, но в других местах без кондиционера, как в парилке. Поэтому, лучше ехать туда в августе, тогда у них зима и температура 25 градусов, но тогда не увидишь столько прекрасных тропических растений.
Пожили мы в городе Убуде, по количеству храмов мировому рекордсмену. В Убуде все расчитано на туристов. Это сплошные рестораны и магазины, купить здесь есть что. Это и ювелирные изделия, и батик, расписанный вручную шелк, огромное количество сувениров, натуральные продукты из кокосового масла, бальзамы, специи.
Посетили мы Север Бали. Как в каледоскопе менялись экзотические пейзажи, вулканы, высокогорные озера , парки и храмы, храмы, храмы...Животные, птицы, деревья у хинду являются участниками религиозных ритуалов. Поэтому и лес обезьян и храм летучих мышей явлется на Бали священными.
Побывали мы на Улу Вату -священое место с особой энергетикой, неописуемой красоты,
Джимбаране, который славится своей кухней из морепродуктов.
Провели почти неделю на острове Гили Мено, на который надо плыть с Бали 2 часа на катере, это уединенное место с каралловым рифом, там привозная пресная вода, но на Бали такого моря не найдешь.
Закончили свое путешествие в Сануре, курортном городе известным своим променадом вдоль моря. Сотни первоклассных отелей и вилл выстроены вдоль пляжа, но купаться из-за отливов так и не пришлось. Но в каждом отеле есть прекрасные бассейны, цены в Сануре сравнительно низкие, можно потратить оставшиеся деньги на подарки и кофе, который в Индонезии отменный, даже рабуста.
Люди в Индонезии жизнерадостные, без спеси, молодежь хорошо говорит на английском, местная кухня-это рис с овощами, курицей или рыбой.
Воспоминания о Индонезии, такой самобытной, непохожей на то, что мы видели раньше надеемся будут согревать нас еще долгие годы.
Мрія завітати до о. Балі стала майже маніакальною. Протягом півроку з'ясовувала, хто з друзів, товаришів може скласти компанію. Ніхто!
Тоді пішла на відчайдушний вчинок - дала оголошення на турсайт. Спершу знайшовся якийсь бувалий з групою з 2 осіб. При подальшому розвиток подій з'ясувалося, що групи немає, а він з якимись відхиленнями. Але на оголошення відповіли ще 2 жінки. Ідеально було б 3, щоб дешевше коштували поїздки в машині, але не доля. Вирішили їхати утрьох.
На старті зробили першу помилку. Купили квиток з 23.10. 16 по 23.11. 16. Не врахували, що безкоштовне прибуття в Індонезії дається на 30 днів, а в жовтні 31 день. коштів та часу. Але назад дороги немає!
Час йшов , прочитавши масу відгуків, розмовляючи з очевидцями Індонезії так і не змогли прийти до єдиного маршруту , довелося вдатися до допомоги профі, про що згодом не пошкодували.
Нам забронювали готелі в найзручніших місцях, замовили трансфер, звели з прекрасним гідом. Він був англомовним, але настільки зрозумілим, що моєї англійської було достатньо. І як людина виявилася дуже відповідальною і надійною.
ХРАМ БОРОБОДУР на Яві.
Почали ми свою подорож з Яви, Джокарти. У якій ми тільки переночували і відразу ж полетіли в Джок'ю. Це душа Яви. .
Звичайно храми монументальні, сама Ява відрізняється від Балі. Там живуть мусульмани, тому це ніби різні держави. працею і туризмом. Хоча інфляція і корупція також їм знайома. Всюди де ми були місцеві громади збирають з туристів винагороду за вид на водоспад, вулкан, рисові тераси і т. д. А за вхід у ці 2 знаменитих храми довелося заплатити майже 80 доларів. без відвідування Яви, повного уявлення про Ідонезію не було б.
Відпочинок на Балі ми почали з Нуса Дуа. Це найкомфортніший курорт Балі. дерево, живопис, садовий дизайн. Мабуть тому Балі так притягує туристів, на кожному кроці невимовна краса!
Але клімат, дуже вологий, температура в цей час 33 -35 градусів. На березі моря, в тіні це можна переносити, але в інших місцях без кондиціонера, як у парилці. зима і температура 25 градусів, але тоді не побачиш стільки прекрасних тропічних рослин.
Пожили ми в місті Убуді, за кількістю храмів світовому рекордсмену. В Убуді все розраховане на туристів. Це суцільні ресторани і магазини, купити тут є що. продукти з кокосової олії, бальзами, спеції.
Відвідали ми Північ Балі. Як у каледоскопі змінювалися екзотичні пейзажі, вулкани, високогірні озера, парки і храми, храми, храми...Тварини, птахи, дерева біля хінду є учасниками релігійних ритуалів. з'явиться на Балі священними.
Побували ми на Улу Вату -священе місце з особливою енергетикою, невимовною красою,
Джимбаран, який славиться своєю кухнею з морепродуктів.
Провели майже тиждень на острові Гілі Мено, на який треба плисти з Балі 2 години на катері, це відокремлене місце з королловим рифом, там привізна прісна вода, але на Балі такого моря не знайдеш.
Закінчили свою подорож в Санурі, курортному місті відомим своїм променадом вздовж моря. , можна витратити гроші, що залишилися, на подарунки і каву, яка в Індонезії відмінна, навіть рабуста.
Люди в Індонезії життєрадісні, без пихи, молодь добре говорить англійською, місцева кухня-це рис з овочами, куркою або рибою.
Спогади про Індонезію, таку самобутню, несхожу на те, що ми бачили раніше сподіваємося зігрівати нас ще довгі роки.
