Неймовірний Іран

27 травня 2015 Час поїздки: з 29 квітня 2015 до 10 травня 2015
Репутація: +49½
Додати до друзів
Написати листа

Кілька місяців тому почала замислюватися над тим, де і як провести свої травневі свята. Хотілося чогось цікавого та оригінального. Після тривалих пошуків та роздумів зупинилася на такій країні, як Іран. Зізнаюся чесно, що ще півроку тому я не могла сказати про цю країну нічого цікавого та захоплюючого. Усі мої знання зводилися до якихось шкільних спогадів про Персію, нотатки в ЗМІ та стереотипах. Проте інтерес до невідомого подолав якийсь страх і сумніви, і я зробила перший крок – забронювала екскурсійний тур. Мені сподобалася програма туру від турфірми ІТЦ «Експедиція». На ній зупинився мій вибір. Залишалося тільки чекати та шукати інформацію про країну, в яку належить їхати.

Не розписуватиму процес підготовки до поїздки, хоча і він не цікавий.

Якщо сказати буквально в 2х словах, то підготовка зводилася до визначення правильного дрескода та вивчення базових звичаїв та традицій у цій країні.


Ось настав довгоочікуваний момент. Літак приземлився у міжнародному аеропорту Тегерана і потрібно було отримати візу. Ставиться вона без проблем в аеропорту, але на це потрібно закладати час. Черги на отримання візи є, а міграційна служба працює не поспішаючи. Головне, звичайно, це результат - проставлення візи в паспорт і вихід до міста. Але ще не виходячи з транзитної зони аеропорту, розумієш – це інший світ! Це відразу починає врізатися у свідомість, тому що ВСІ жінки з покритою головою, у тому числі й ми, туристки, які щойно летіли в літаку. Самі іранки здебільшого носять довгі, безформні, чорні «покривала» – чодори.

Це настільки незвичайно та настільки цікаво, що хочеться вже в аеропорту дістати камеру та знімати, знімати, знімати…

Проте з аеропорту рано чи пізно потрібно виходити і їхати в готель. Нічний рейс і потрібно виспатися перед 10 денним пробігом. Маршрут поїздки був цікавий: Тегеран – Кум – Кашан – Ісфахан – Йезд та Шираз. Майже вся країна з півночі на південь. Одні з найцікавіших і відвідуваних іранських міст. Перше місто – Тегеран. Як місто існує досить давно, а ось як столиця – ні. Цим пояснюється і те, що в самому місті не так багато визначних історичних пам'яток. Хоча є Палац Голестан – приголомшлива будова 16 століття. Шик та розкіш Перської Імперії, багатство Сходу, культура та традиції ісламської Азії… Все тут є. Звичайно ж, у Тегерані є й інші пам'ятки, але все ж таки Голестан – це головне місце для відвідування в столиці.

Також піднімалися на оглядовий майданчик телевежі, де з висоти майже 300 метрів відкривається чудовий вид на засніжені гори та на безкрайній мегаполіс. Але так як Тегеран був першим містом даного вояжу, то я весь час була під враженням від людей, що оточують мене: жінки в чорному, голови покриті; чоловіки лише у штанах. На вулицях нескінченні базари. Нереальний рух, безліч мотоциклів і машин. Величезна кількість прапорів Ірану. І…. щирі посмішки, інтерес іранців до іноземців. Це настільки незвично і настільки забавно, що зовсім непомітно ти стаєш визначною пам'яткою і тебе хочуть сфотографувати і намагаються поговорити з тобою. Кажуть «ДЯКУЄ ЗА ТЕ, ЩО ПРИЇХАЛИ В ІРАН» і так далі тощо.

Наступне відвідане місто було Кум. Тут головна пам'ятка – духовна. Мавзолей Фатіми.


Сотні, навіть тисячі прочан-мусульман йдуть до гробниці і просять Фатіму про щось. Зізнаюся чесно, я такого релігійного екстазу ніколи не бачила у своєму житті. Але це було все одно дуже цікаво. Мавзолей поділений на чоловічу та жіночу частини. У нашій, жіночій, частині творилося щось неймовірне. Але це шалені емоції та враження. Мені ще не доводилося добиратися до якихось визначних пам'яток таким чином.

У Кашан ми прибули вдень. Оскільки була п'ятниця, а в іранців це вихідний день, то на вулицях, парках, садах була велика кількість місцевих мешканців. Тим не менш, у місця, які були у нас заплановані, ми потрапили. Це і Сад Фін, побудований відповідно до ісламського уявлення про Рай. Це і традиційні будинки купців, які дають уявлення та життя заможних персів до 20 століття. Після Кашана на нас чекав Ісфахан.

І знову ж таки люди. Шалено доброзичливі та відкриті до іноземців, хоча останніх тут більше, ніж у будь-якому іншому місті Ірану. Різні мечеті міста, назви яких не відразу згадуються, мають приголомшливу обробку як зовні, так і всередині. А їхні блакитні куполи та склепіння, багато прикрашені керамікою та мозаїкою, назавжди запали мені в душу. Взагалі Ісфахан дуже багатий на культурну спадщину, і все перерахувати тут неможливо.

Але, проте, треба рухатися далі. Попереду на нас чекало місто Йезд. Це місто в порожні, яке існує вже не одне тисячоліття. Місто, яке зберігає всю історію у своїх вузьких вуличках між глинобитними стінами будинків. Так само в Єзді вдалося ближче познайомитися з однією з найдавніших релігій на Землі - із Зороастрізм (вогнепоклонники). Взагалі місто не велике і на його огляд багато часу не потрібно.

Але він має свій колорит, який не зустрічався до цього, та й після того я теж такого не бачила в Ірані. До речі, в Єзді мені вдалося спробувати, а згодом і купити для себе коханої рідку халву. Ось це справді оригінально, національно та шалено смачно.


Але найзначніші місця чекали на нас попереду. Значні не лише з погляду Ірану як країни, а й світу загалом. Адже Перська імперія була свого часу такою ж могутньою, як і Римська імперія. Ну а про кількість збережених пам'яток історії, археології та архітектури говорити можна дуже довго. Загалом, після Йезда ми вирушили до провінції Фарс. Ця місцевість є батьківщиною Перської імперії і навіть своєю назвою ПЕРСІЯ завдячує саме цій місцевості. Спочатку було відвідане місце, яке понад 2500 років тому було столицею молодої, але вже найпотужнішої країни – Персія. Місто Пасаргад.

Зараз на цьому місці самотні руїни та гробниця царя Кіра Великого. Проте це місце надихає і вражає. Наступне місце нашої подорожі був Персопіль. Це також стародавня столиця Персії. Масштаб палацового комплексу вражає, незважаючи на те, що зараз тут теж одні руїни. Але ці руїни мають якусь незрозумілу енергетику. Їх хотілося постійно оглядати, вивчати, думати, уявляти. Це складно описати… Це потрібно бачити та відчувати. Буквально за 1-2 км від Персополя є гробниці у скелі. Тут поховані царі Персії, зокрема і знаменитий цар Дарій. Під гробницями є барельєфи, що показують яскраві моменти життя перських царів.

Ці місця розташовані в безпосередній близькості від міста Шираз, яке стало нашим останнім містом у цій подорожі. Місто південне і знаходиться в 100 км від Перської затоки.

Але висока гірська система обгороджує місто від великої води, тому відчуваєш себе як в оазі посередині пустелі. Варто вийти з тіні чи парку, як спекотне повітря просто висушує шкіру. Але це все не заважало нам насолодитися повною цим містом.

Одним із найбільш приголомшливих місць у місті по праву вважається Райдужна мечеть, або мечеть Насір-оль Мольк. На світанку промені сонця проходять крізь вітражі і молитовна зала наповнюється величезною кількістю кольорових відблисків. Це потрібно бачити на власні очі, тому що картинки, які я бачила до цього в інтернеті, мені здавались звичайним монтажем. Також у Ширазі є мавзолей Шах Чераг. Його ще називають Дзеркальна мечеть. Нескінченні мільйони маленьких дзеркал нескінченно відбивають світло. Здається, що ти потрапила до казкового лабіринту. Це місце одне з найпрекрасніших, які мені довелося бачити у своєму житті.


Звичайно, і в Ширазі, і в Єзді, і в будь-якому іншому місті є величезна кількість місць, які ми відвідали. Усі їх і не перелічиш. Звичайно ж, можна ще раз звернутися до програми туру http://e-x. com. ua/tour-v-iran, але краще побачити самої або переглянути приголомшливі фотографії, зроблені під час поїздки. Є така сама кількість місць, які ще можна і потрібно відвідати. А також люди, про яких я не втомлюся говорити. Мешканці Ірану – це найпривітніші місцеві жителі, які мені зустрічалися. Вони настільки відкриті та щирі у своїй доброті, що просто неможливо не захотіти знову це все відчути. Тож тепер я й сама інакше дивлюся на Іран. Я розповідаю всім своїм друзям та знайомим про Іран. Я всіх тепер прямую до цієї країни. Це саме те місце, яке кардинально відрізнятиметься від усього того, що було побачено кожним до цього. І це буде саме те, що залишиться у спогадах.

що на  це льно приголомшливий. Спочатку я скептично поставився до слів гіда про те, що "ах, парках, садах було величезне число

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (3) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар