О, дивная, прекрасная Персия! Воспетая поэтами, величественная и могущественная!
Увидеть своими глазами, пройти по следам славы крупнейшего государства, прикоснуться к древнейшей цивилизации.
Все это реально. Поехали в Иран!
Туристическая компания Миракль предложила самый обширный ознакомительный тур.
Наш маршрут: Маршрут: Тегеран – Казвин – Зенджан – Хамедан – Шираз – Персеполис – Пасаргад – Йезд – Исфахан – Мейбод – Наин – Абяне – Кашан – Кум
Сейчас многие судят об Иране по сообщениям СМИ: революция, противостояние Западу, консервативное духовенство. Однако, любой иранец охотно расскажет вам, что у его родной страны совсем другая история. Культурная гибкость, гостеприимство, внешняя искренность и участие – вот составляющие сложной системы таароф – правил вежливого поведения, удивительным образом сочетающееся со строгим консерватизмом ислама. Государство, в котором ведется летоисчисление, не совпадающее с европейским, единственный выходной наступает в пятницу, а новый год – на день весеннего солнцестояния. Вы будете удивлены тем, что к Новому году иранцы рисуют писанки — символ Навруза и Пасхи. . В магазинах и на базарах вам их предложат на любой вкус: украшенные бисером, лентами, фольгой, кружевами.
Для девушек обязательный дресс-код – платки, закрывающие волосы и шею, в Иране еще пока никто не отменял. Короткие рукава, кстати, запрещены тоже. Хотя дресс-код в Тегеране не особенно строг, но во всех других городах соблюдение обязательно, особенно в общественных местах, на рынках, в магазинах, ресторанах. Интересно, что в метро женщинам лучше входить в первый и последний – специальные, женские, вагоны. А мужчины очень любят фотографироваться, начинают приветливо улыбаться и просят сделать фото с ними.
Иран – родина фисташек и фиников, поэтому в качестве десертов иранцы готовят очень вкусную ореховую халву, рагинак – сладости из грецких орехов и шербет с лимоном – шарбат-лиму. А в конце осени – начале зимы начинается сезон гранатов, тут из них выжимают густой, терпкий и бодрящий сок. Несмотря на вкусную кухню, культа еды нет. В каждом городе е свои особые фишечкие, например, местное мороженое, придуманное в Ширазе, называется фалуде (faloude shirazi) и представляет собой что-то вроде вермишели с мелко колотым льдом, фисташками и соком лайма.
Иранцы – приветливый и доброжелательный народ, гостеприимство которого – отличительная черта. Постоянно ощущается это на себе. Помочь гостю в Иране – первейшая обязанность добропорядочного гражданина. Один приложит все усилия, чтобы понять ваши вопросы. Другой вспомнит все известные ему фразы на английском. Третий начнет звонить другу, который учился на Западе. Для решения вашей проблемы могут собрать целый совет из сочувствующих прохожих. Но самое главное, иранцы относятся так не только к иностранцам. Традиционный иранский этикет – таароф – предполагает чрезвычайную любезность к собеседнику. Однако важно отличать истинное побуждение от формальной вежливости. Вы останавливаете такси и говорите, куда нужно ехать. Добравшись, спрашиваете стоимость проезда. В ответ таксист говорит, что это не стоит благодарности. Не спешите радоваться – это и есть таароф. По окончании поездки вам несколько раз могут повторить, что поездка бесплатная, поскольку вы гость. А вы должны предложить деньги. После двух-трех отказов таксист возьмет деньги, якобы, чтобы вас не обидеть. И такое – не только среди таксистов. В традиционных небольших магазинах вы тоже можете услышать подобную фразу.
Что касается личной безопасности, воровства, грабежей и сохранности вещей в отелях.
Можно вообще не переживать, не бояться ходить по улицам с дорогой фототехникой и оставлять ноутбук в отеле. В Иране не воруют совсем, Стоит отметить, что воровство здесь наказывается гораздо серьёзнее, чем, например, покушение на жизнь верховного лидера страны или представителей власти. Если вдруг на улице кто-то увидел у вас фотокамеру и потянул за рукав, предлагая за ним пройти, смело соглашайтесь. Он хочет вас не ограбить, а показать что-то необычное и интересное. Правда, в последнее время случаси воровства все же были отмечены, но только в среде приезжих. Так что раслабляться совсем уж все же не надо.
Иран – это очень интересная, ни на что не похожая и совершенно безопасная для туризма страна. Это древняя страна, с богатейшей культурной историей, которая когда-то была обширной в мире империей за всю мировую историю империй.
Эта страна, которая на протяжении тысячи лет была известна всему миру как Персия. Считается, что страна эта – прародительница первой в мире цивилизации, описываемой еще в Библии. А по версии некоторых ученых-теологов, в Иране, на территории древнего города Тебриз, располагался божественный сад Эдем. Маршрут наш идет по всей древней Персии с посещением Тебриза, Шираза, Персеполиса, Исфахана, Йезда.
Тысячи лет назад, когда на большей части Европы царила первобытность, ядро Ирана формировали древние исторические области и государства: Элам, Персида, Парфия, Мидия. В 4-6 веках до н. э. огромное царство Ахеменидов простиралось от Черного моря до берегов Инда. В 4-х столицах персидский царь проводил разные времена года.
В руинах древней столицы, Персеполя, сожженного Александром Македонским, хорошо сохранились изображения на каменных стенах. Рисунки указывают на царившую тогда дружескую атмосферу: представители разных народов преподносят друг другу дары, приветливо кладут руки на плечи. Похоже, что в то время, в эпоху варварства и жестокости, Персеполь демонстрировал космополитизм. Древние руины домов, колонны, статуи, барельефы, Ворота Наций помогают представить большой многонациональный город, в котором, кстати, не было рабства.
Очень интересно узнать о архитектурных секретах древних персов – башни-ловушки ветра "бад-гирс", подземный водопровод, пирамиды-водохранилища, старец – кипарис возраста 4500 лет, и, конечно, зороастрийские храмы... Доисламский Иран был зороастрийским. Зороастризм сохранился поныне (хотя его сторонников в Иране осталось не более ста тысяч) и уживается с исламом. В городе Йезд стоит новый зороастрийский храм, а в его окрестностях высоко в горах сохранилось святилище, куда стекаются паломники со всего света. Там поддерживается вечный огонь, которому поклоняются зороастрийцы.
Старые города Ирана – как музеи под открытым небом. Такое ощущение, что попадаешь в старинные глиняные кварталы, в средневековый быт. Диковинные строения, деревеньки и города здесь на каждом шагу. О таких городах не пишут в путеводителях, но они-то и есть настоящий Иран. Непередаваемые впечатления! Это надо видеть своими глазами.
О, чудова, прекрасна Персія! Оспівана поетами, велична і могутня!
Побачити на власні очі, пройти слідами слави найбільшої держави, доторкнутися до найдавнішої цивілізації.
Все це реально. Поїхали до Ірану!
Туристична компанія Міракль запропонувала найширший ознайомчий тур.
Наш маршрут: Маршрут: Тегеран – Казвін – Зенджан – Хамедан – Шираз – Персеполіс – Пасаргад – Йезд – Ісфахан – Мейбод – Наін – Абяне – Кашан – Кум
Зараз багато хто судить про Іран за повідомленнями ЗМІ: революція, протистояння Заходу, консервативне духовенство. Однак будь-який іранець охоче розповість вам, що його рідна країна має зовсім іншу історію.
Культурна гнучкість, гостинність, зовнішня щирість та участь – ось складові складної системи таароф – правил ввічливої поведінки, що дивним чином поєднується із суворим консерватизмом ісламу. Держава, в якій ведеться літочислення, що не співпадає з європейською, єдиний вихідний настає у п'ятницю, а новий рік – на день весняного сонцестояння. Ви будете здивовані тим, що до Нового року іранці малюють писанки — символ Навруза та Великодня.
Для дівчат обов'язковий дрес-код – хустки, що закривають волосся та шию, в Ірані ще поки що ніхто не скасовував. Короткі рукави, до речі, теж заборонені.
Хоча дрес-код у Тегерані не дуже суворий, але в усіх інших містах дотримання обов'язково, особливо в громадських місцях, на ринках, у магазинах, ресторанах. Цікаво, що у метро жінкам краще входити в перший та останній – спеціальні, жіночі, вагони. А чоловіки дуже люблять фотографуватися, починають привітно посміхатися та просять зробити фото з ними.
Іран – батьківщина фісташок та фініків, тому як десерти іранці готують дуже смачну горіхову халву, рагинак – солодощі з волоських горіхів та шербет із лимоном – шарбат-ліму. А наприкінці осені – початку зими починається сезон гранатів, тут з них вичавлюють густий, терпкий і бадьорий сік. Незважаючи на смачну кухню, культу їжі немає. У кожному місті є свої особливі фішечки, наприклад, місцеве морозиво, придумане в Ширазі, називається фалуде (faloude shirazi) і є щось на зразок вермішелі з дрібно колотим льодом, фісташками та соком лайма.
Іранці – привітний і доброзичливий народ, гостинність якого – відмінна риса. Постійно це відчувається на собі. Допомогти гостю в Ірані – найперший обов'язок доброчесного громадянина. Один докладе всіх зусиль, щоб зрозуміти ваші питання. Інший згадає всі відомі йому фрази англійською. Третій почне дзвонити другові, який навчався на Заході. Для вирішення вашої проблеми можуть зібрати цілу пораду зі співчуваючих перехожих. Але найголовніше, іранці ставляться не тільки до іноземців. Традиційний іранський етикет – таароф – передбачає надзвичайну люб'язність до співрозмовника. Проте важливо відрізняти справжнє спонукання від формальної ввічливості. Ви зупиняєте таксі та кажете, куди потрібно їхати. Діставшись, питаєте вартість проїзду. У відповідь таксист каже, що це не вартує подяки. Не поспішайте радіти – це таароф.
Після закінчення поїздки вам кілька разів можуть повторити, що подорож безкоштовна, оскільки ви гість. А ви маєте запропонувати гроші. Після двох-трьох відмов таксист візьме гроші, нібито щоб вас не образити. І таке – не лише серед таксистів. У традиційних невеликих магазинах ви можете почути подібну фразу.
Що стосується особистої безпеки, крадіжки, грабежів та збереження речей у готелях.
Можна взагалі не переживати, не боятися ходити вулицями з дорогою фототехнікою та залишати ноутбук у готелі. В Ірані не крадуть зовсім, Варто відзначити, що злодійство тут карається набагато серйозніше, ніж, наприклад, замах на життя верховного лідера країни чи представників влади. Якщо на вулиці хтось побачив у вас фотокамеру і потягнув за рукав, пропонуючи за ним пройти, сміливо погоджуйтеся.
Він хоче вас не пограбувати, а показати щось незвичайне та цікаве. Щоправда, останнім часом випадки крадіжки все ж таки були відзначені, але тільки серед приїжджих. Так що розслаблятися зовсім вже не треба.
Іран – це дуже цікава, ні на що не схожа та абсолютно безпечна для туризму країна. Це стародавня країна, з найбагатшою культурною історією, яка колись була великою у світі імперією за всю світову історію імперій.
Ця країна, яка протягом тисячі років була відома усьому світу як Персія. Вважається, що ця країна – прародителька першої у світі цивілізації, що описується ще в Біблії. А за версією деяких учених-теологів, в Ірані, на території стародавнього міста Тебріз, розташовувався божественний сад Едем. Маршрут наш йде по всій давній Персії з відвідинами Тебріза, Шираза, Персеполіса, Ісфахана, Йезда.
Тисячі років тому, коли на більшій частині Європи панувала первісність, ядро Ірану формували давні історичні області та держави: Елам, Персіда, Парфія, Мідія. У 4-6 століттях до зв. е. Велике царство Ахеменідів сягало від Чорного моря до берегів Інду. У 4-х столицях перський цар проводив різні пори року.
У руїнах стародавньої столиці Персеполя, спаленого Олександром Македонським, добре збереглися зображення на кам'яних стінах. Малюнки вказують на дружню атмосферу, що тоді панувала: представники різних народів підносять один одному дари, привітно кладуть руки на плечі. Схоже, що тоді, в епоху варварства і жорстокості, Персеполь демонстрував космополітизм. Стародавні руїни будинків, колони, статуї, барельєфи, Ворота Націй допомагають уявити велике багатонаціональне місто, в якому, до речі, не було рабства.
Дуже цікаво дізнатися про архітектурні секрети стародавніх персів – башти-пастки вітру "бад-гірс", підземний водогін, піраміди-водосховища, старець – кипарис віку 4500 років, і, звичайно, зороастрійські храми. . . Доісламський Іран був зороастрійським. Зороастризм зберігся досі (хоча його прихильників в Ірані залишилося не більше ста тисяч) і уживається з ісламом. У місті Йезд стоїть новий зороастрійський храм, а його околицях високо у горах збереглося святилище, куди стікаються паломники з усього світу. Там підтримується вічний вогонь, якому поклоняються зороастрійці.
Старі міста Ірану – як музеї просто неба. Таке відчуття, що потрапляєш у старовинні глиняні квартали, середньовічний побут. Дивовижні будівлі, села і міста тут на кожному кроці.
Про такі міста не пишуть у путівниках, але вони і є справжнім Іраном. Неймовірні враження! Це треба бачити на власні очі.
