Апулія плюс трохи Риму. Частина 1. Барі та Бітонто

23 жовтня 2020 • Час поїздки: з 25 жовтня 2019 до 04 листопада 2019

Репутація: +1222

Додати до друзів

Написати листа

Через COVID до Італії тепер не скоро виберешся, то хоч згадувати.

Минулого року в жовтні S7 скинула ціни на авіаквитки в Барі, але поки що ми з дружиною прикидали що і як, на зворотний рейс вже знову підскочили в ціні. Тоді вирішили летіти в Барі на S7, а потім переїхати до Риму і вже звідти вилетіти на Уральських авіалініях. Так за ціною виходило найдешевше.

В Апулію давно хотіли з'їздити, але все якось не складалося, двічі купували тури, але двічі поїздки скасовували через недобір жертовних. Нарешті в 2017 році вдалося з "Наталі Турс" з'їздити в тур "Південна Італія" (мій звіт є на сайті), від Неаполя до Лечче,

Південна Італія просто чудова, після цього вирішили ці місця відвідати ґрунтовно самостійно. У 2018 приїхали на тиждень до Неаполя та околиці, а минулого року до Апулії.

Першим базовим містом для подорожей навколишніми місцями ми вибрали Барі, столицю Апулії.

У Барі ми були з екскурсією, але відвідування міста було досить короткочасним, тому хотілося побувати в Барі, коли немає туристів.

Від аеропорту до міста можна доїхати різними шляхами: автобусом-експресом (4 євро), електричкою (5 євро, їхати до залізничного вокзалу 15 хвилин) або на звичайнісінькому рейсовому автобусі 16 маршруту. Автобус найдешевший варіант (1.50 євро у водія), їхати близько 40 хвилин до залізничного вокзалу.

Для житла у Барі (3 ночі) ми вибрали житло у Старому місті. Квартира була розташована на першому поверсі старовинного будинку. . .

. . . Раніше у кімнаті, мабуть, були склади, але потім господарі перебудували під номер. Номер розрахований на п'ять осіб, але у несезон здавався за низькою ціною. Там було все необхідне – туалет, душ, холодильник, кухонне приладдя.

До того ж товсті стіни добре захищали від спеки, тому що жовтень видався спекотним.

Наш будинок знаходився поряд із собором Св. Миколи, до залізничного вокзалу йти 25 хвилин.

Коли ми приїхали, номер ще прибирала тітонька, що живе в сусідньому будинку. Ми залишили речі і пішли до Церкви Святителя Миколи Чудотворця (Basilica di San Nicola).

Біля собору статуя роботи Церетелі, подарунок Росії.

Храм ми відвідували минулого року, у четвер, коли проводилася служба православними священиками російською мовою. Було дуже багато бажаючих прикластися до плити, під якою знаходяться мощі Святого Миколая, що знаходиться у крипті собору. Наших туристів привозять на службу з усіх куточків Італії. Ось фото із минулого відвідування собору:

Цього дня службу вели грузинською мовою. Народу було значно менше, і ми без проблем зуміли пройти до могили святого.

А цю статую Св. Миколая щороку городяни проносять вулицями Барі:

У релікварії церкви зберігається чимало святинь, такі як шип із тернового вінця та частинка Гробу Господнього:

Цікаво, що спочатку мощі Святого Миколая, які привезли з міста Миру (зараз територія Туреччини) у 1087 році, хотіли розмістити у кафедральному соборі, але бики стали на місці майбутнього храму і не хотіли далі рухатися. Городяни побачили в цьому знак і на цьому місці побудували нинішній храм (1087-1105 рр. ). Статуї бугаїв стоять біля західного входу до храму.

А ось біля північного входу біля дверей чомусь мавпи:

Архітектура собору виконана в нормандському стилі, характерному для багатьох храмів Апулії та Калабрії, тому що до кінця 11 століття південь Італії був завойований норманами. На відміну від храмів у стилі бароко тут майже немає розписів, картин на стінах та інших "красивостей".

Поперечні перегородки несуть і інженерну функцію, щоб стіни не "склалися". Стеля 17 століття у стилі бароко.

Одна з колон зраму у Мирах, де служив Св. Миколай. За переказами, ця чудодійна колона допомагає дівчатам вийти заміж. Зараз вона обгороджена ґратами.

Стародавній престол і ківорій 1130:

Повернувшись у номер і перекусивши, ми вирішили залишок дня витратити на огляд міста Бітонто. Барі дуже зручне місто для базового огляду Апулії, т. к.

він стоїть на перетині кількох залізничних гілок. Фактично, в Барі відразу чотири вокзали, розташовані неподалік один від одного. Усі вони знаходяться на одній площі Альдо Моро, де розташовані фонтан та будівля університету.

Головний залізничний вокзал досить великий (20 платформ), він розташований практично в центрі міста, через нього проходять і зупиняються міжміські швидкісні поїзди. Там же зупиняються електрички від Фоджі до Лечче. Сам Барі з околицями досить витягнуте вздовж берега місто, де 10 ж/д станцій.

З вокзалу Аппуло – Лукани йдуть електрички в Базилікату, в т. ч. в Матеру.

Північний вокзал Bari-Nord пов'язує Барі з аеропортом, Бітонто, Барлеттою та Андрією

Від південного вокзалу Ferrovie del Sud-Est можна доїхати до Альборабелло і далі до Таранто.

Поруч шпиль непорочного зачаття:

Всередині собору за вечірнім часом було досить темно, тому деякі фото даю з гарною якістю з інтернету:

На зворотному шляху хотіли купити продуктів на вечір, але в місті було свято і магазини були закриті. Добре, що здогадалися запитати поліцейського, він нам пояснив, що працює лише супермаркет LIDL, з іншого боку міста за залізницею. Куди ми з великим задоволенням попрямували і затарилися там продуктами та вином на всі три дні в Барі.

Назад до залізничної станції йшли через продуктовий ярмарок, який розкинувся вздовж залізниці по дорозі, пробуючи чудові італійські продукти.

У Барі повернулися вже досить пізно. Так пройшов перший день нашої подорожі.

Продовження тут >>>

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал