Апулія плюс трохи Риму. Частина 11. Недільна прогулянка Римом (закінчення)
Продовження. Початок тут >>>
Отже, вирішили дивитися картини Караваджо. З площі Навона через маленький провулок виходимо на вулицю Корсо Рінашіменте, це теж одна з вулиць, прокладених у роки Муссоліні. Цією вулицею проходить кордон іншого району Риму – Паріоне. Вулиця з одного боку упирається в Корсо Вітторіо Емануїла, якраз навпроти церкви Сан-Андреа делла Валле, купол якої видно здалеку, тому що він другий за висотою в Римі після Собору Св. Петра.
А ці стражники охороняють Палаццо Мадама, де засідає Сенат Італії. Палаццо отримало назву на честь «мадам» Маргарити Австрійської, дружини Алессандро Медічі.
Повернувши за ріг, опиняємося біля церкви французької діаспори Риму Сан-Луїджі-деї-Франчезі (San Luigi dei Francesi) – церква Святого Людовика Французького.
Фасад проектував Джакомо делла Порто.
Церква одна з найбагатше прикрашених у Римі, тут знаходяться фрески Доменікіно. Над вівтарем цієї капели картина Гвідо Рені "Свята Чечілія", копія картини Рафаеля Сант. Збір капели Контареллі розписаний фресками Кавальєр Д'Арпіно.
Але головний скарб церкви, куди прагнуть усі туристи, – Капелла Контареллі з трьома роботами великого художника Караваджо, своєрідний триптих, присвячений апостолу Матвію («Покликання», «Мучеництво» та «Святий Матвій та ангел»). Капела досить вузька, тому дві картини видно під незручним ракурсом.
Церква Сан-Агостіно, де ще одна картина Караваджо, теж неподалік Площі Навона, але вона завжди закрита на сієсту до 16.00, тому вирішили помилуватися картинами художника в церкві Санта-Марія-дель Попполо.
Проходимо невелику площу Сан-Апполінарі (Piazza di Sant'Apollinare), названу на ім'я однойменної церкви.
Напроти чудова будівля з вежею - Палаццо Альтемпс.
Кардинал Альтемпс був збирачем предметів античного мистецтва, свої збори він розмістив у цьому відреставрованому палаці (1570 р. ). Нині тут одна з філій Національного музею Риму з великої колекції скульптур.
Зайшли помилуватися красивимдвориком:
Поруч «Вежа мавпи» з фігурою Мадонни на даху:
Історія така: в одній сім'ї домашня мавпа затягла на дах вежі немовля. Потім усе скінчилося добре, мавпа злізла, тепер на даху на згадку про це стоїть статуя Мадонни з лампадою.
Далі наш шлях лежав у бік Пьяцца дель Попполо, йдемо вздовж річки, нечумною вулицею віа Ріппета. За документами ця вулиця існувала ще 1 столітті до зв. е. Назва вулиці походить від порту Ріпетта на Тібрі, який ще Мікеланджело згадував у листах.
А це видна церква португальської громади Sant'Antonio dei Portoghes з гарним фасадом архітектора Рейнальді, також була закрита на сієсту:
Треба сказати, що в Середні віки і раніше річка Тибр часто виходила з берегів. Рівень річки був вищим за сучасний, і Рим по праву вважав себе портом (море в півгодини їзди електричкою), до причалів швартувалися морські судна, на пагорбі Яннікул горів маяк.
За часів Імперського Риму люди селилися на пагорбах, а у низинах будували форуми, храми, терми, стадіони, театри. Цей район раніше називали Марсовим полем – для військових та гімнастичних вправ. Після того, як зруйнувалися старі акведуки, жителі стали селитися ближче до річки, незважаючи на часті розливи.
Фонтан Навігаторів або фонтан Ріпетта розташований на маленькій площі piazza del Porto, ¦збудований в 1704 році за проектом архітектора Алесандро Спеччі за сприяння Карло Фонтана. Що цікаво, фонтан споруджений із уламків арок Колізею, що обрушилися під час землетрусу 1703 року.
Міст Кавур, збудований на місці старого порту Ріппето. Цікаво, що зараз у римлян з'явилася традиція – стрибати з мосту на Новий рік.
Далі справа церква Сан-Роко аль Аугустео, була побудована в XVI столітті,
назвали її на честь Святого Роха – покровителя хворих чумою. Фасад архітектора Валадье 1832
Ще один фонтан, пов'язаний із річковим портом Ріпетта – фонтан Бочонок (Боттічелла). Фонтан збудований невідомим автором у 1774 році.
Під цим скляним павільйоном знайоме місце для італійців – Вівтар світу (Ara Pacis Augustae), створений у 13 році до н. е. поряд з Колізеєм і Пантеоном, входить до видатних античних пам'яток. Його збудували на честь перемог імператора Августа, які ознаменували закінчення громадянської війни. У 16 столітті Вівтар був затоплений річкою, що розлилася, і кілька століть залишався під водою і шаром бруду. Відновлення вівтаря почалося за планом Муссоліні, тоді було вперше застосовано заморожування ґрунту за допомогою вуглекислого газу.
Фрагменти вівтаря витягли з болотистого ґрунту, зібрали в одне ціле та у 1938 році урочисто відкрили для відвідувачів.
Головними його елементами з художньої точки зору є мармурові стіни із барельєфами.
Звичайно, стіни були кольоровими, а не білими, як зараз. Вівтар світу є чотирикутною будівлею. Входи знаходяться на сході та заході. Усередині розташований безпосередньо сам вівтар.
У 2006 році було збудовано сучасний музейний комплекс, вхід платний – 10 євро. Ми кілька років тому відвідали його картою Roma Pass.
Навпаки те, що зараз залишилося від мавзолею Октавіана Августа, що колись у висоту досягав 44 метри.
До Мавзолею Адріана (Замок Сан Анжело) тут були поховання імператорських сімей династії Юлієв-Клавдієв (Август, Тиберій, Агриппа, Друз, Клавдій, Нерва). З падінням Римської імперії мавзолей занепав, а в VIII столітті був пограбований. У Середньовіччі споруда була перетворена на фортецю, яка пізніше зазнала руйнації, у 2016 році розпочалися роботи з відновлення пам'ятника.
А ось так він приблизно виглядав на початку тисячоліття:
З'явився єгипетський обеліск на «Народній площі» П'яцца дель Попполо, одній із моїх найулюбленіших площ Риму.
З нагоди неділі там народ уже гуляв.
Встановлювали різні підмостки для вечірніх виступів,
але тут з Караваджо стався облом: у церкві Санта Марія дель Попполо готувалася вінчання і церква була закрита для відвідувань. «Але сеньйор, к'юза, привато! »-¦тільки і сказав служитель нам і ще купі охочих туди потрапити.
От, думаємо, невезуха! Два роки тому, коли ми були в Римі, всі полотна Караваджо з церков відвезли на якусь виставку, і тепер не пощастило. Намагалися «чисто італійською мовою» у нього запитати, але начебто з відповіді розібрали «Аперто, домані», тобто «завтра відкрита», і заспокоїлися, вирішили повернутися наступного дня.
Коли всі мандрівники, які приїжджають до Риму сухопутним шляхом, потрапляли сюди через міські ворота Порта-Фламінія (Porta Flaminia). З півночі до воріт підходила давня дорога Фламінію, прокладена в III ст. до зв. е. Ворота побудовані при імператорі Авреліані близько в 271-275 роках,
неодноразово надбудовувалися, перебудовувалися, зокрема під керівництвом Берніні.
Від П'яцца дель Попполо в місто йдуть три вулиці, правою ми сюди прийшли, тому пішли центральною – віа Корсо.
Сьогодні автомобільного руху нею не було, народ розгулював.
Не буду сьогодні описувати пам'ятки вулиці, їх багато, одних церков на вулиці я нарахував сім! Напишу докладно у наступній розповіді про Рим.
На площу виходить фасад палаццо Монтечіторіо, в якому засідає палата депутатів Італії. У центрі площі височіє давньоєгипетський обеліск Монтечіторіо.
От людина, здорово собачок з піску зліпила!
Як не з'їсти римське морозиво?
Повертаємося назад у район площі Навона, до церкви Сант-Агостіно (Святого Августина 1479-1483 рр. ), де зберігається ще одна картина Караваджо.
Фасад базиліки фанерований плитами з травертину. У період язичницького Риму ці плити прикрашали могутній Колізей. Проте Рим християнський охоче використовував матеріали із давніх цирків, форумів та базилік.
Головний вівтар створений за проектом Берніні.
У церкві зберігаються багато творів мистецтва.
Лівою стороною нефа фреска Рафаеля – "Пророк Ісайя". Кажуть, що Мікеланджело сильно на нього образився, тому що вважав, що Рафаель скопіював його фреску у Соборі Св. Петра.
Під фрескою Рафаеля мармурова група св. Анни і Богородиці з немовлям Христом на руках роботи Андреа Сансовино (1517).
Якопо Сансовіно створив скульптуру Мадонна дель Парто (Мадонна пологів) (1521). Це не родичі - Якопо, учень Андреа Сансовіно, взяв його прізвище. Ця чудотворна Богоматір вважається найшанованішою з багатьох, розташованих у римських церквах, тому що вагітні жінки і зверталися до неї за допомогою при пологах.
Ліва нога скульптури була так сильно затерта безліччю дотиків благочестивих рук, що її змушені були захистити срібною накладкою.
Своєрідна слава Сант-Агостіно заснована на тому, що церкву особливо шанували жриці кохання. Причому, не прості дівчата з вулиці, а елітні куртизанки Риму.
«Прокотилася погана слава, Що похабник я і скандаліст? »- Ці рядки чудово описують самого Караваджо. Геніальний художник, який писав свої картини начисто, без попередніх ескізів, вирізнявся розгульним способом життя. Якось у сварці вбивши свого кривдника був засуджений до смерті, біг і все недовге життя блукав від переслідувань то в Неаполі, то на Мальті, то на Сицилії. Зрештою загинув за невідомих обставин і невідомо де похований.
У капелі Кавалетті знаходиться знаменита картина "Мадонна ді Лорето",
або Мадонна Лоретанська, яка згодом отримала більш відому назву "Мадонна Пілігримов" (Madonna del Pellegrini).
Картина викликала скандал через неохайний вид паломників і брудних п'яток одного з них на передньому плані, а також через незвичайний вигляд Мадонни, показаної не в небесному сяйві, а стоїть біля старої стіни убогого житла, наче звичайна жінка. Причому натурниця, що виступила моделлю для Мадонни, це була коханка художника, відома римська куртизанка на ім'я Лена.
Вже настав ранній вечір, стемніло.
По Римі ми сьогодні виходили багато кілометрів і вже настав час відпочивати перед наступним днем.
Продовження тут >>>
